Стан і перспективи розвитку свинарства в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з дисципліни:

«Технологія виробництва продукції свинарства»

на тему:

«Стан і перспективи розвитку свинарства в Україні»

Львів 2020 р.



Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ 1.ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1Історія розвитку свинарства

1.2 Роль та основні напрями розвитку свинарства в Україні

1.3 Стан свинарства в Україні

1.4 Перспективи розвитку свинарства

РОЗДІЛ 2. Розрахункова частина

ВИСНОВКИ

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА



ВСТУП

Свинарство -- одна з найбільш ефективних і скоростиглих галузей тваринництва. Ця галузь сільськогосподарського виробництва забезпечує населення багатьох країн світу цінними продуктами харчування. Основні види продукції свинарства -- м'ясо і сало, але використовують також шкіру у шкіряній промисловості, щетину -- у легкій промисловості, а кров іде на приготування лікарських препаратів та кормових продуктів. [15]

Китай посідає перше місце у світі за кількістю свиней (майже 50% світового виробництва). За обсягом свинарства вирізняються також США (10,3% світового виробництва), Бразилія, ФРН, Данія, Франція, Великобританія, Нідерланди, Угорщина. Нині існує понад 600 порід свиней різних напрямків продуктивності (м'ясні, сальні, беконні, м'ясо-сальні). Більше половини світового поголів'я свиней припадає на країни Азії (Китай, Японія, Республіка Корея, країни півострова Індокитай), близько третини -- на країни Європи (ФРН, Франція, Італія, Великобританія, Росія, Україна, Польща) і близько 10% на США.

Пріоритет розвитку цієї галузі пов'язаний з винятково важливими біологічно-господарськими особливостям свиней, зокрема багатоплідністю, всеїдністю та економним використанням кормів. М'ясо свиней містить усі незамінні амінокислоти: лізин, триптофан, метіонін, а також всі вітаміни та незамінні жирні кислоти. [11]

Слід зауважити, що свинина - повноцінний продукт харчування. Навіть попри те, що її з релігійних чи інших міркувань не споживають окремі нації і деякі регіони світу, в загальному виробництві м'яса на її частку припадає близько 90 млн т (39,6 %), тоді як на курятину - 27,1 %, яловичину - 24,2, баранину й козлятину - 4,7, а на всі інші види тварин і птиці - 4,4 %. На думку міжнародних експертів, свинина збереже своє лідерство і в найближчі десятиріччя XXI ст. [10]

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Історія розвитку свинарства

Археологічні дослідження вказують на те, що свиня була одомашнена людиною після собаки приблизно 9 тис. років тому. Одомашнили дику свиню, безперечно, землеробські народи. У всякому разі, історикам не відомо ні одне первісне плем'я, яке не знало б землеробства, але розводило свиней. Для одомашнення свині, як, мабуть, і більшості інших тварин, були потрібні осілість і досить влаштований побут. Порівнюючи дослідження ДНК викопних решток свиней та сучасних, вчені-генетики зробили висновки, що первинні центри доместикації свиней знаходились на території сучасного Китаю та Малої Азії. Найдавніші рештки одомашненої свині в Європі датують 5 тис. до н. е. Аристократія Стародавнього Риму високо цінувала і широко використовувала свинину як продукт харчування. Вже в ті часи була виведена неаполітанська порода свиней з дуже високими смаковими якостями м'яса і сала. В Англії з середини XVII сторіччя -- періоду зародження й інтенсивного розвитку капіталізму, будівництва фабрик і заводів, розбудови крупних міст -- виникла нагальна необхідність заміни пізнозрілих галузей тваринництва на скорозрілі, яким є свинарство. [13]

На підставі наукових досягнень у галузі свинарства в багатьох країнах світу були вдосконалені існуючі та створено нові високопродуктивні породи свиней, розроблені ефективні технології виробництва свинини в умовах потокового виробництва на великих промислових комплексах і в дрібних фермерських господарствах. Великі досягнення були отримані в галузі розведення, годівлі та утримання свиней, що дозволило значно підвищити продуктивність тварин. [8]



1.2 Роль та основні напрями розвитку свинарства в Україні

Свинарство - одна з основних галузей тваринництва. На частку свинини припадає близько 40% усього виробництва м'яса в країні. За обсягом виробництва і розмірами споживання свинина посідає друге місце серед видів м'яса, поступаючись тільки перед яловичиною. Із свинини виробляють багато цінних продуктів (різні сорти ковбас, окороки, шинку, буженину тощо). Відходи забою свиней - шкіра, щетина, кишки, кров - є сировиною для промисловості.

Виробництву свинини завжди приділяли значну увагу як у всьому світі, так і в Україні зокрема. Пріоритетності розвитку галузі свинарства надається завдяки її надзвичайно важливим біологічно-господарським особливостям: багатоплідності, скороспілості, економному використанню кормів, всеїдності.

На Україні створено систему спеціалізованих господарств, що включає племзаводи, племгоспи, племферми, користувальні господарства, науково-дослідні установи - Інститут свинарства УААН ім. А.В.Квасницького, Інститут тваринництва УААН, Інститут тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова “Асканія-Нова” та ін. [1]

Породоутворення в Україні відбувалося трьома шляхами. Перший - виведення порід без міжпорідного схрещування на основі акліматизації імпортних порід. Другий - поліпшення місцевих груп свиней за рахунок використання зарубіжних порід. Третій - експериментальний, який ґрунтується на схрещуванні висококультурних порід.

Процес породоутворення продовжується і нині. Залежно від вимог споживача змінюється напрям продуктивності існуючих порід і створюються нові генотипи. Так, у зв'язку з підвищенням попиту на м'ясну свинину в останній час різними методами селекції ведеться робота по поліпшенню м'ясних якостей вітчизняних і по створенню нових м'ясних порід свиней.

У світі існує понад 100 порід свиней, які мають практичне значення, а взагалі з урахуванням аборигенних, локальних і зникаючих - більше 400 порід. В Україні найбільш поширеними вітчизняними породами є велика біла, українська степова біла, миргородська, а серед зарубіжних - ландрас, дюрок. [3]

Породи, залежно від напряму продуктивності, виробничого призначення і племінних цінностей, ділять на три групи: універсального напряму продуктивності (велика біла, українська степова біла); м'ясного напряму продуктивності (полтавська м'ясна, українська м'ясна, червонопояса, естонська беконна, ландрас, уельська, дюрок, гепмшир, п'єтрен); сального напряму продуктивності (велика чорна, миргородська, українська степова ряба, північно - кавказька). [9]

Промислова технологія виробництва свинини - це закінчений з виробничих циклів безперервний процес, що об'єднує на великих фермах операції з обслуговування та інтенсивного використання тварин на базі комплексної механізації трудомістких процесів.

Будівництво великих комплексів з високим ступенем механізації виробничих процесів сприяло вирішенню техніко-економічних і найважливіших соціальних проблем.

На Україні діють комплекси різної потужності, у залежності від кількості вирощеного й відгодованого молодняку вони поділяються на три групи: невеликі - до 12000 голів; середні на 24000, 36000, 54000 голів і великі до 108000 голів свиней, відгодованих за рік.

Свинарський комплекс - це велике спеціалізоване підприємство промиcлового типу в якому виробництво грунтується на застосуванні сучасної промислової технології, що забезпечує масове виробництво однорідної продукції високої якості при мінімальних затратах праці, кормів та інших матеріальних ресурсів.

Залежно від породного складу, інтенсивності росту поголів'я, потужності підприємства, кліматичної зони, умов утримання та годівлі технології можуть різнитися між собою, але мінімальні вимоги до показників виробництва залишаються стабільними.

Кінцевою метою ритмічно-потокової системи виробництва свинини є одержання, вирощування та реалізація молодняку свиней великими одновіковими групами через певні проміжки часу. Цього досягають за рахунок формування такої кількості груп свиноматок, яка забезпечувала б потік в одержанні передбаченої технологією товарної продукції протягом усього періоду експлуатації підприємства, наявності спеціалізованих приміщень для кожного етапу виробничого процесу, які розподіляють на секції і використовують за принципом “все занято - все пусто”.

Підприємство по виробництву свинини являє собою комплекс основних і допоміжних приміщень. До основних належать приміщення: для кнурів з пунктом природного або штучного осіменіння, для холостих і поросних свиноматок, для опоросу, вирощування відлучених поросят, для відгодівлі, а в племінних господарствах, для вирощування племінного молодняку. До допоміжних - ветеринарний пункт з ізолятором, кормоцех, котельня, ремонтна майстерня, навіс для транспорту, службові приміщення. На комплексі повинен бути дезбар'єр і санпропускник.

У господарствах промислового типу застосовують внутрішньогосподарську спеціалізацію, за якою кожній статево-віковій групі виділені окремі приміщення з передбаченим режимом переміщення їх по виробничим дільницям.

1.3 Стан свинарства в Україні

За своєю господарською значущістю свинарство як національно ідентична галузь в Україні традиційно посідає перше місце серед інших галузей тваринництва. Адже у кризових ситуаціях саме воно нерідко ставало головним джерелом швидкого нарощування обсягів виробництва м'яса . [12]

До того ж галузь свинарства є однією з ключових галузей, що забезпечує Україну сальною продукцією. Однак, беручи до уваги сучасний стан розвитку галузі свинарства, варто відзначити, що ситуація, яка нині склалася в країні наближається до критично небезпечної межі. Так, в 2010 р. збитковість виробництва свинини у вітчизняних підприємствах всіх форм власності склала 7,8 %. При цьому на територію України було ввезено 193 тис. т м'яса іноземного виробництва, як правило сумнівної якості. Споживання свинини в Україні на одну особу в 2010 р. знаходилося на рівні 18,1 кг, (з яких 4,4 кг даного виду продукції було вироблено іноземними товаровиробниками) що є значно нижчим, ніж у розвинених країнах світу. Так, наприклад, в Росії даний показник складає 23,0 кг, в Канаді - 32,4 кг, в Китаї - 36,6 кг, в Польщі - 51,2 кг, в Німеччині - 53,9 кг. А тому актуальність питань пов'язаних з нарощуванням обсягів виробництва м'яса в країні дедалі постають гостріше та вимагають від провідних фахівців та урядовців негайного вирішення. Однак, проблеми, які і в подальшому виникають в галузі свинарства ставлять перед науковцями та провідними фахівцями все нові й нові виклики, реагувати на які вони повинні своєчасно.

На даний час в Україні виробництвом свинини займаються в основному дві категорії товаровиробників: присадибні господарства населення і сільськогосподарські підприємства. При цьому в присадибних господарствах утримується більше 50 % свинопоголів'я від загальної кількості тварин. Найбільший обсяг виробництва свинини в Україні було зафіксовано в 1989 р. Так, господарствами всіх форм власності було вироблено 2145 тис.т свинини у живій вазі, що практично в 3,4 рази вище в порівнянні з 2010 р. До того ж в 1990 р. Україна займала 5 місце в світі за кількістю поголів'я свиней після Китаю, США, Росії та Німеччини, що в свою чергу, дало можливість нашій державі наситити як власний ринок необхідним обсягом сировини, так і експортувати свинину за кордон. [6]

Кількісний склад поголів'я тварин в 2000 р. зменшився в 2,5 рази проти 1990 р. до 7,7 млн. гол. Станом на кінець 2010 р. у господарствах всіх форм власності налічувалося 8,0 млн. гол свиней. Станом на 2015 рік в Україні утримують близько 7,7 млн свиней. Понад половина з них (60%) утримуються в господарствах населення, інші -- на свинофермах.

Підприємства Асоціації «М'ясної галузі» (АМГ) занепокоєні ситуацією, що склалася в українському свинарстві за останні 5 років, зокрема:

Поголів'я у 5,7 млн голів свиней станом на 01.01.2020 року - це найменша чисельність свиней за всі роки незалежності України;

Середньодушове споживання свинини зменшилось на 10 кг і сьогодні складає 15 кг на людину в рік. При тому, що в середньому по ЄС - понад 41 кг, в Китаї - 40 кг, в сусідній Білорусі - 38,5 кг;

500 підприємств щороку припиняє займатися свинарством. Разом із закриттям свинокомплексів тисячі людей втрачають роботу, села занепадають, молодь їде розвивати свинарство у країнах Євросоюзу.

Зменшення поголів'я свиней і споживання свинини українцями відбувається на фоні цін на живих свиней в Україні, вищих за ціни на свиней в забійній вазі (70% від живої ваги) в світі. Так, згідно з даними Євростату, ціни на напівтуші свиней станом на 22.04.2020 року складали 0,69 євро/кг у США, 0,93 євро/кг у Бразилії, 0,95 євро/кг у Канаді, 1,83 євро/кг в ЄС. [16]

До основних причин суттєвого скорочення поголів'я свиней в країні, слід віднести:

-- диспаритет цін на сільськогосподарську та промислову продукцію;

-- зростання цін на корми;

-- неспроможність більшості вітчизняних товаровиробників застосовувати новітні технології утримання та відгодівля свиней;

-- ліквідація спеціалізованих свинарських господарств;

-- насичення вітчизняного ринку сировиною іноземного виробництва;

-- скорочення обсягів державної підтримки.

Як наслідок, в Україні суттєво скоротився і обсяг споживання свинини. Соціально-економічні умови, що склалися за останні роки, ставлять перед галуззю завдання, вирішення яких зможе забезпечити внутрішню потребу у високоякісній свинині, а також покращити її конкурентоспроможність і використання в якості додаткових джерел валютних надходжень до бюджету країни, що забезпечення населення свининою вітчизняного виробництва є найголовнішим завданням країни.

1.4 Перспективи розвитку свинарства

Сучасне свинарство є розвиненою галуззю тваринництва з великим виробничим потенціалом. При дотриманні норм годівлі та розведення молодняк віком 9-10 місяців може використовуватися для відтворення стада, а вирощуючи приплід можна щорічно отримувати до 20 ц і більше свиней у живій вазі.

На якість свинини впливає вік, вгодованість, порода, а також корми та умови утримання. М'ясо молодих тварин соковите, містить більше білка та менше жиру порівняно з м'ясом вибракуваних кнурів та свиноматок. Їх забійна вага залежно від рівня вгодованості, віку, статі й породних особливостей змінюється від 70 до 85%. Окрім м'яса та сала до продукції свинарства належать шкіра, кишки, щетина, кров, які використовуються харчовою та переробною промисловістю.

Свині - всеїдні тварини. При їх годівлі застосовують рослинні та тваринні корми, харчові відходи. Ці обставини сприяють розведенню свиней у різних природнокліматичних умовах, у підсобних господарствах населення та сільськогосподарських підприємствах. До того ж, на 1 кг приросту живої маси свиней витрачається менше кормових одиниць порівняно з іншими сільгосптваринами.

Свинина добре перетравлюється в організмі людини, зокрема, м'ясо - на 95%, а сало - 98%. Крім того, 100 г свинини містить лише 60 мг холестерину, тоді як вершкове масло - 224 мг, маргарин - 186, куряче м'ясо - 113, телятина - 84, яловичина - 67 мг.[14]

Забезпечити конкурентоспроможність свинарства й домогтися якихось значущих успіхів у розвитку галузі можливо лише поєднанням ефективного використання наявних ресурсів, докорінних змін у селекції тварин, технології їх годівлі й утримання. [5] Інакше кажучи, багато в чому виконання цього завдання неможливе без створення необхідних умов для збільшення поголів'я свиней та максимального використання генетичного потенціалу продуктивності тварин.

І хоча нарощування поголів'я у свинарстві завдяки біологічним особливостям цих тварин є завданням, яке швидко можна виконати, однак на тлі відсутності кадрів, приміщень для утримання тварин і сучасного їх обладнання, низького рівня селекційної роботи, недостатньої кількості збалансованих кормів на це потрібен час. Багато в чому виконання цього завдання залежатиме від сучасних наукових розробок та їх доступності товаровиробникам. [4]

Незважаючи на суттєве зменшення поголів'я свиней, роль галузі у вирішенні продовольчої проблеми зростає. Якщо у валовому виробництві м'яса питома вага свинини у 1990 р. становила 39,9 %, то впродовж 2011-2012 рр. вона коливається в межах 45-48 %. Дещо поліпшилися і показники ефективності свинарства. Якщо до 2004 р. середньодобовий приріст свиней на вирощуванні та відгодівлі стабільно зменшувався, то починаючи з 2005 р. він поступово зростав (за середньорічного темпу 12,8 %) за винятком 2010 р. і у 2013 р. склав 460 г, що на 17 г більше порівняно з 2012 р. [2] Продовжує поступово збільшуватися виробництво м'яса свиней у розрахунку на одну голову. Зокрема у 2000 р. воно становило 43 кг, а у 2009 р. - 70 кг, у 2011 р. - вже 90 кг. Дещо підвищилася і відтворювальна продуктивність свиней, проте її рівень є недостатнім. Такий низький рівень продуктивності можна пояснити передусім неповноцінною годівлею. Якщо у сільськогосподарських підприємствах витрати кормів на 1 ц приросту зменшилися з 8,7 ц к. од. у 1990 р. до 5,5 ц к. од. у 2011 р., то витрати концентрованих кормів - зі 7,17 ц к. од. до 5,2 ц к. од., а їх питома вага в раціонах, навпаки, зросла із 82,4 до 94,0 %. Основними причинами такого зростання є незбалансованість кормових раціонів, низька якість кормів, відсутність належної племінної роботи, недотримання технології в сільськогосподарських підприємствах. Нестача кормів власного виробництва, низька врожайність кормового клину, висока ціна на комбікорми зумовили погіршення рівня годівлі свиней, що призвело до того, що свині на відгодівлі досягають товарних кондицій у віці 18-20 місяців, замість 9-10.

Соціально-економічні умови, що склалися останніми роками, ставлять перед галуззю завдання, виконання яких зможе забезпечити внутрішню потребу у високоякісній свинині, а також поліпшити її конкурентоспроможність і використання як додаткового джерела валютних надходжень до бюджету країни.

До першочергових концептуальних задач, які необхідно розв'язати найближчим часом з метою відродження вітчизняного свинарства і нарощування виробництва високоякісної свинини, слід віднести такі: зберегти племінну базу вітчизняного свинарства і матеріально зацікавити племінні господарства вирощувати високоякісний молодняк із врахуванням сучасних методів його оцінки за фенотипом і генотипом, для “ремонту” масового свинарства з метою підвищення продуктивності товарних стад різних категорій господарств; створити пільгові умови для роботи банківського капіталу в аграрному секторі економіки, а також розробити відповідний механізм з метою їх реалізації. Існуючі сьогодні банківські структури не зацікавлені вкладати фінанси у сільськогосподарське виробництво, оскільки ефективність їх роботи при цьому занадто низька. На відгодівлі в усіх господарствах середньодобовий приріст молодняку повинен бути не 250-350 г, а в межах 600-800 г. За такої продуктивності свинина завжди буде рентабельною і високоякісною. Цього можливо досягти тільки за рахунок повноцінної годівлі тварин всіх вікових груп, створення їм оптимальних умов утримання, а також використання сучасних селекційно-генетичних методів у племінній роботі за чистопородного розведення, схрещування та гібридизації свиней. При цьому необхідно завжди мати на увазі, що забезпечення населення свининою вітчизняного виробництва є найважливішим завданням країни, а імпорт її неперспективний і не завжди безпечний як у якісному, так і кількісному розумінні. Нам потрібно розвивати вітчизняне свинарство і домагатися рівня розвинутих країн. [7]



РОЗДІЛ 2. Розрахункова частина

1. Спочатку розраховують загальне поголів'я свиноматок на комплексі за формулою:

де М - поголів'я свиноматок, голів;

О - потужність комплексу, голів;

П - репродуктивний період, днів;

Т - коефіцієнт заплідненості свиноматок;

Д - вихід ділових поросят на опорос, голів;

К - коефіцієнт збереженості поросят після відлучення.

= 861 голів

2. Показником ефективного використання маточного поголів'я є кількість опоросів на свиноматку за рік (в середньому по стаду). Інколи його визначають діленням кількості днів у році на тривалість репродуктивного періоду у свиноматок. Це не зовсім вірно, оскільки при цьому не враховують те, що не всі свиноматки в охоті бувають запліднені. Близько 22-25 % свиноматок залишаються холостими. Тому для поточного виробництва кількість опоросів на свиноматку за рік розраховують за формулою:

де А - кількість опоросів.

Таким чином,

1,72

Після цього розраховують загальну кількість опоросів на комплексі, вихід приплоду і життєздатних поросят за рік.

3. Загальну кількість опоросів на комплексі визначають множенням кількості свиноматок на кількість опоросів за формулою:

МА = 8611,72 = 1481

4. Вихід приплоду розраховують множенням загальної кількості опоросів на багатоплідність свиноматок:

148110 = 14810 голів

5. Вихід життєздатних поросят на комплексі визначають множенням загальної кількості опоросів на вихід життєздатних поросят на опорос:

14818,5 = 12589 голів

6. Поголів'я молодняку свиней, необхідне для відгодівлі, розраховують множенням виходу життєздатних поросят на комплексі на коефіцієнт їх збереженості після відлучення від свиноматок:

125890,95 = 11960 голів

7. Кількість вибракуваних свиноматок на комплексі за рік визначають з врахуванням відсотка їх вибракування:

= 258 голів

8. Замість вибракуваних свиноматок необхідно ввести таку ж кількість перевірюваних. Отже, кількість перевірюваних свиноматок, яких необхідно ввести в основне стадо, становить 258 голів.

9. Кількість кроків ритму на потоці за рік визначають діленням кількості днів у році на тривалість кроку ритму:

36510 = 36,5

10. Для визначення розміру крокових груп свиней спочатку розраховують крокову групу свиноматок, відібраних для осіменіння (в стані охоти). Її величина залежить від кроку ритму, загальної кількості свиноматок і тривалості їх репродуктивного періоду. Розрахунок роблять за формулою:

голів

де Н - кількість свиноматок, відібраних для осіменіння

протягом одного кроку ритму, голів;

Р - тривалість кроку ритму, днів.

11. Умовно поросні свиноматки - свиноматки, в яких ще не встановлена поросність.

Свійські свині - поліестричні тварини. Свиноматки приходять в охоту через кожні 14-28 (у середньому 21) днів. Отже, заплідненість свиноматки після осіменіння можна встановити лише через 21 день, коли вона не прийшла в охоту.

Тому розмір крокової групи умовно поросних свиноматок буде дорівнювати кількості свиноматок, відібраних для осіменіння (52 голів).

12. Крокову групу поросних свиноматок визначають із врахуванням коефіцієнта заплідненості.

Залежно від пори року запліднюваність свиноматок неоднакова. Встановлено, що найгірше свиноматки запліднюються влітку (62,9-77,6 %), а найкраще - взимку і весною (79,6-83,1 %). У середньому заплідненість свиноматок становить 78 %.

Тому розмір крокової групи поросних свиноматок розраховують множенням кількості умовно поросних тварин на коефіцієнт заплідненості:

520,78 = 41 голова

13. При розрахунку крокової групи підсисних свиноматок (у кінці підсисного періоду) зважають на те, що не від усіх поросних свиноматок можна одержати планову кількість поросят в опоросі (10 голів). Відомо, що 8-10% свиноматок бувають малоплідними (багатоплідність менше 6 голів). Поросят від них підсаджують в інші гнізда, а свиноматок переводять на дільницю холостих.

Крокову групу підсисних свиноматок визначають шляхом віднімання від кількості поросних свиноматок числа малоплідних (10 %):

41 - 2 = 39 голів

14. Крокову групу поросят після відлучення на дорощуванні розраховують множенням кількості поросних свиноматок на вихід життєздатних поросят на опорос:

418,5 = 349 голів

15. Крокову групу молодняку, призначеного для відгодівлі, визначають множенням кількості поросят після відлучення на коефіцієнт їх збереженості:

3490,95 = 332 голови

16. На промислових комплексах свиноматок вибраковують і ставлять на відгодівлю не один раз за рік, а систематично, протягом кожного кроку ритму. Тому крокову групу дорослих свиноматок на відгодівлі встановлюють діленням кількості вибракуваних свиноматок на комплексі за рік на кількість кроків ритму:

25836,5 = 7 голів

17. Крокову групу свиней на відгодівлі розраховують додаванням поголів'я молодняку і дорослих свиноматок:

332+7 = 339 голів

18. Крокова група перевірюваних свиноматок, яких вводять в основне стадо, буде дорівнювати числу вибракуваних основних свиноматок (7 голів).

19. Розмір буферної групи залежить від величини крокової групи свиноматок, відібраних для осіменіння. Для того, щоб протягом кожного кроку ритму осіменяти певне поголів'я свиноматок, потрібно мати достатній резерв (буферну групу), з якого відбирають свиноматок в охоті.

Розмір буферної групи визначають за формулою, зважаючи на те, що охота у свиноматок повторюється кожний 21 день:

голів

Після розрахунку крокових груп молодняку і свиноматок визначають постійне поголів'я свиней на комплексі.

Від початку роботи комплексу поступово заповнюють усі його приміщення тваринами. При здаванні першої групи свиней на м'ясо на комплексі закінчується формування поголів'я свиней у цехах, яке надалі завжди постійне.

20. Постійне поголів'я кнурів-плідників на комплексі визначають з урахуванням способу осіменіння (природне парування чи штучне осіменіння). Норма навантаження на одного кнура при природному паруванні становить у середньому 15 свиноматок, а при штучному осіменінні - 100-200 (в середньому 150) свиноматок за рік.

Постійне поголів'я кнурів на комплексі розраховують діленням загальної кількості свиноматок на норму навантаження:

86115 = 57 голів

21. Постійне поголів'я свиноматок і молодняку залежить від розміру крокових груп і часу перебування цих груп на потоці. Розрахунок роблять за формулою:

де С - постійне поголів'я в цехах, голів;

Г - розмір крокової групи, голів;

Ч - час перебування групи на потоці, днів (табл. 1).

Постійне поголів'я умовно поросних свиноматок становить:

= 114 голів

22. Постійне поголів'я поросних свиноматок:

= 353 голови

23. Постійне поголів'я підсисних свиноматок (в кінці періоду):

= 203 голови

24. Постійне поголів'я холостих свиноматок визначають відніманням від загального поголів'я свиноматок суми умовно поросних, поросних і підсисних:

861- (114+353+203)= 191 голова

25. Постійне поголів'я поросят-сисунів розраховують множенням кількості підсисних свиноматок (у кінці періоду) на багатоплідність:

203 = 2030 голів

26. Постійне поголів'я поросят після відлучення на дорощуванні:

= 2269 голів

27. Постійне поголів'я молодняку і дорослих свиноматок на відгодівлі:

= 3899 голів

28. Постійне поголів'я свиней на комплексі визначають додаванням поголів'я усіх груп (20+21+22+23+24+25+26+27):

57+114+353+203+191+2030+2269+3899 = 9116 голів

29. Період входження комплексу в повний потік складається з часу перебування на потоці двох крокових груп (поросята після відлучення на дорощуванні і молодняк на відгодівлі), репродуктивного і санітарного періодів :

65+115+165+15 = 360 днів

Отже, через 360 днів від початку роботи комплексу, тобто від часу осіменіння свиноматок першої крокової групи, буде здана перша група свиней для забою (339 голів).

Таблиця 1

Показники комплексу потужністю 12 тис.голів

Показники	Потужність комплексу, голів
Поголів'я свиноматок, голів	861
Репродуктивний період, діб	165
поросність	115
підсисний	45
холостий	5
Коефіцієнт заплідненості	0,78
Кількість опоросів на свиноматку за рік (у середньому по стаду)	1,72
Багатоплідність, голів	10
Вихід ділових поросят, голів	8,5
Коефіцієнт збереженості поросят після відлучення	0,95
Вибракування свиноматок, %	30
Крок ритму на потоці, днів	10
Кількість кроків ритму за рік	36,5
Усього опоросів	1481
Усього поросят-сисунів, голів	14810
Усього життєздатних поросят, голів	12589
Поголів'я молодняку для відгодівлі, голів	11960
Кількість вибракуваних свиноматок, голів	258
Кількість перевірюваних свиноматок, переведених до основного стада, голів	258
Буферна група, голів	109
Крокові групи, голів
Свиноматок: відібраних для осіменіння	52
умовно поросних	52
поросних	41
підсисних (у кінці періоду)	39
Поросят після відлучення на дорощуванні	349
Молодняку на відгодівлі	332
Свиноматок дорослих на відгодівлі	7
Усього на відгодівлі	339
Перевірюваних свиноматок, переведених до основного стада	7
Постійне поголів'я свиней у цехах, голів
Кнурів	57
Свиноматок: холостих	191
умовно поросних	114
поросних	353
підсисних (у кінці періоду)	203
Поросят після відлучення на дорощуванні	2269
Молодняку і дорослих свиноматок на відгодівлі	3899
Усього поголів'я	9116
Період входження комплексу в повний потік, діб	360



Висновки

Вагому частку у формуванні продовольчої безпеки населення займає галузь свинарства, попит на продукцію якої у споживанні м'яса становить близько 35 %. Скорочення кількості дрібних товаровиробників свинини закріплює позиції високотехнологічних підприємств, що зумовлює підвищення якості виробленої продукції та спонукає до вирішення задач імплементації міжнародних норм і стандартів виробництва свинини у вітчизняну практику з врахуванням загрозливого епізоотичного стану. Тому, питання розвитку свинарства України у сучасних умовах є актуальним та потребує глибокого вивчення.

Нарощування обсягів виробництва у галузі свинарства досягається завдяки впровадженню у виробництво науково-обґрунтованих та енергоощадних технологій, а також модернізації обладнання на свинарських підприємствах. Сучасний стан розвитку економіки України передбачає ведення підприємницької діяльності на засадах імплементації нормативно-правових актів до міжнародних стандартів якості та безпечності харчових продуктів, які передбачають гуманне ставлення та забезпечення комфорту тварин з метою повного розкриття їх біологічного потенціалу.

свинарство поголів'я свиноматка



Використана література

Бичківський Р.В. Управління якістю: Навчальний посібник. - Львів, ДУ “Львівська-політехніка”,2000.-329с.

Варченко О. Ринок живої худоби та м'ясної продукції: аналізуємо ціни / О. Варченко, І. Свиноус // Пропозиція. - 2013. - № 12. - С.148-149.

Васильков В.Г. Організація виробництва: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003.-524с.

Гетя А. Складові ефективного свинарства / А. Гетя // Пропозиція. - 2012. -№ 1. - С. 53- 54.

Замикула В. Свинарство в області зроблять більш ефективним [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://reporter.pl.ua/novini/spozhyvach/5905-svynarstvo-v-oblasti-zrobljatbilsh-efektyvnym.

Кравець І.В. Динамічні зміни на ринку свинини / І.В. Кравець // Агроінком. - 2007. - № 11-12. - 11-15с.

Охріменко І. В. Стан та перспективи розвитку свинарства в Україні / І. В. Охріменко [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://khntusg.com.ua/files/sbornik/vestnik_127/06.pdf.

Рибалко В. П. Порівняльне вивчення репродуктивних, відгодівель-них та м'ясних якостей свиней різного напрямку продуктивності / В. П Рибалко, О. О . Висланько // Вісник аграрної науки. - 2002. - № 8. - С. 28.

Рибалко В. П. Породи свиней України: історія та сучасність / В. П. Рибалко, В. М. Нагаєвич // Свинарство. - 2011. - Вип. 59. 

Сосновська О. О. Економічна ефективність свинарства у сільськогосподарських підприємствах Полтавської області [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.pdaa.edu.ua/sites/default/files/nppdaa/6.1/258.pdf.

Стратегічні напрями розвитку сільського господарства України на період до 2020 року / за ред. Ю. О. Лупенка, В. Я. Месель-Веселяка. - К. : ННЦ “ІАЕ”, 2012. - 182 с.

Шуст О.А. Економічні засади виробництва та реалізації продукції свинарства в сільськогосподарських підприємствах / О.А. Шуст // Сталий розвиток економіки. - 2011. - № 1 (4). - 276-280с.

Якобчук В. П., Кравець І. В., Русак О. П. Інноваційний розвиток галузі свинарства. Житомир.: В-во Євенок О.О., 2012. - 188 стор.

http://www.agro-business.com.ua/ekonomichnyi-gektar/901-svynarstvo-tradytsiii-ta-prybutkovyi-biznes.html

https://pidru4niki.com/1759091462385/tovaroznavstvo/svinarstvo

https://agronews.ua/news/asotsiatsii-m-iasnoi-haluzi-zanepokoieni-sytuatsiieiu-shcho-sklalasia-v-ukrains-komu-svynarstvi-za-ostanni-5-rokiv/

Размещено на Allbest.ru

...