Моніторинг епізоотичної ситуації щодо лейкозу великої рогатої худоби в Україні за період 2006-2017 рр.

В статті представлені результати моніторингу епізоотичної ситуації щодо лейкозу великої рогатої худоби на території України протягом 2006-2017 років. Аналіз епізоотичної ситуації свідчить, що лейкоз великої рогатої худоби реєструється майже в усіх областях території України окрім Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської та Чернівецької областей. Встановлено 370 неблагополучних пунктів щодо лейкозу великої рогатої худоби та 138261 хворих тварин. Серологічний моніторинг захворювання показав постійну наявність в стадах України вірусоносіїв як джерела інфекції. Ефективним профілактичним заходом боротьби з вірусною інфекцією є активна імунізація тварин. Створення і впровадження у практику нових протилейкозних препаратів суттєво покращить епізоотичний стан щодо лейкозу великої рогатої худоби.

Ключові слова: лейкоз, велика рогата худоба, зараженість, епізоотичний моніторинг. моніторинг лейкоз рогатий худоба інфекція

Постановка проблеми. У переліку хронічних хвороб вірусної етіології людей і тварин лейкози займають одне із чільних місць в інфекційній патології.

Лейкоз великої рогатої худоби (BLV) - хронічна інфекційна хвороба пухлинної природи, основною причиною якої є злоякісне розростання клітин кровотворних органів з порушенням їх дозрівання, в результаті чого відбувається дифузна інфільтрація органів цими клітинами або з'являються пухлини.

Проблема лейкозу великої рогатої худоби є однієї з найбільш актуальних у сучасному тваринництві оскільки серед інфекційних хвороб захворювання лідируюче місце за завданими економічними збитками. Хвороба завдає значних економічних збитків сільськогосподарським підприємствам у зв'язку зі зниженням продуктивності заражених тварин, їх вибраковуванням, обмеженням терміну використання, а також з витратами на проведення протилейкозних заходів [1, с. 64, 2, с. 84-87].

Україна є стаціонарно неблагополучною щодо захворювання впродовж більш ніж 60-и років. На сьогодні, щорічно продовжують реєструватися спорадичні випадки інфекції, що вказує на збереженість у країні джерел збудника інфекції та загрозу розвитку нової епізоотії [3].

Стратегічно-практичні напрями роботи у боротьбі з лейкозною інфекцією в державі визначають два основні документи: Інструкція по профілактиці та оздоровленню великої рогатої худоби від лейкозу від 11.01.2008 р. № 12 - 12/14703 та Концепція щодо протиепізоотичних заходів в Україні на період до 2012 року "Завдання щодо планування та проведення протиепізоотичних заходів проти лейкозу в сучасних умовах". Проходження оздоровчих і профілактичних заходів контролюється, однак проблема зараженості господарств вірусом існує і на сьогодні. Ця діяльність проводиться у взаємодії з регіональними держадміністраціями та власниками худоби [4, с. 94-96].

Сучасні методи боротьби та профілактики лейкозу великої рогатої худоби не забезпечують належного рівня подолання інфекції в стадах великої рогатої худоби. Систематичне вилучення інфікованих вірусом тварин із стада лише стримує активність розвитку і перебігу епізоотичного процесу і має паліативний вплив на інфекційний процес.

Після чергового дослідження за РІД вибраковуються тварини, сироватки крові яких позитивно реагують в РІД із стандартним лейкозним антигеном (РІД+). Таким методом стримують поширення хвороби в стадах серед великої рогатої худоби.

Незважаючи на досягнуті успіхи у вивчені лейкозу великої рогатої худоби, необхідність нововведень у систему протилейкозних засобів впровадження нових методів ранньої діагностики, профілактики та лікування лейкозу є особливо актуальними [5, с. 22, 6, с.46].

Значне поширення лейкозу великої рогатої худоби у тваринницькій галузі різних країн світу не залежить від технологічного рівня ведення господарства. Розповсюдженню інфекції сприяє особливість перебігу захворювання - хронічний перебіг та довгий латентний період. Наявність державних програм та чітке дотримання вимог щодо оздоровлення поголів'я є запорукою успіху в боротьбі з захворюванням.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Лейкоз великої рогатої худоби (BLV) широко розповсюджений в усьому світі. Всесвітньою організацією охорони здоров'я тварин (МЕБ) включена як хвороба, важлива для міжнародної торгівлі [7, р. 267]. У ряді країн розроблені програми по ліквідації і заходи контролю, які були дуже успішними в Західній Європі, Новій Зеландії, і Західної Австралії [8, р. 729-738, 9, 10, р. 43, 11, р. 201, 12].

Однак в ряді країн Східної Європи, включно з Україною, Болгарію і Хорватію, хвороба все ще реєструється. Високий рівень поширеності BLV все ще зареєстровані в Північній і Південній Америці, а також в деяких країнах Близького Сходу і Південно-Східної Азії. [13].

Аргентина, де захворювання є ендемічним, є південноамериканською країною з найвищою поширеністю BLV - 80% в молочних фермах основних виробничих районів країни [14, р. 209].

Україна впродовж більш ніж 60-и років є стаціонарно неблагополучною щодо захворювання. На сьогодні, епізоотію в країні подолано, однак, щорічно продовжують реєструватися спорадичні випадки інфекції ВЛ ВРХ, що вказує на збереженість у країні джерел збудника інфекції та загрозу розвитку нової епізоотії [17, с. 84-87].

Не вирішені раніше частини загальної проблеми. Збереження джерел збудника інфекції та загроза розвитку нової епізоотії може бути наслідком як залишення в стадах вірусоносіїв, так і введення до стад закуплених за межами господарства тварин із прихованим, на момент карантинування, перебігом інфекції. Щорічно Україна імпортує значну кількість високопродуктивної худоби. Експортерами тварин часто є країни із значним розповсюдженням лейкозу ВРХ, зокрема, США та Канада, де реєструють не лише інфікованих ВЛ ВРХ тварин, але й зареєстровані випадки клінічного прояву захворювання [18, с. 164-166, 19, с. 167-169, 20, с. 242-255]. Зменшення захворюваності та припинення виділення інфікованих тварин при лейкозі великої рогатої худоби може бути здійснено при проведенні ефективних протиепізоотичних заходів.

Мета дослідження. Метою досліджень було провести моніторинг епізоотичної ситуації щодо лейкозу великої рогатої худоби на Україні з 2006-2017 роки.

Матеріали і методи досліджень. Епізоотологічні дослідження проводили користуючись матеріалами статистичної звітності Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Департаменту безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини та матеріалів Державної служби статистики України.

Результати дослідження. Використовуючи матеріали офіційної статистики нами проведено аналіз епізоотичної ситуації щодо лейкозу у господарствах України за останні 11 років упродовж періоду з 2006 по 2017 роки, який показав, що за цей час в Україні було 370 не- благополучних пунктів щодо лейкозу великої рогатої худоби. За цей період було виявлено 138261 хворих на лейкоз тварин (Табл. 1).

Таблиця 1.

Епізоотична ситуація у господарствах України упродовж 2006-2017рр.

Як представлено у таблиці 1, найскладнішою ситуація була у господарствах Дніпропетровської області оскільки за дослідний період було виявлено 58 неблагополучних пунктів щодо лейкозу великої рогатої худоби, що склали 15,67% від усіх неблагополучних пунктів на території України. Досить напруженою була епізоотична ситуація і у інших областях. Так у Житомирський області встановлено 42 неблагополучних пунктів, що складає 11,3 5 % від усіх неблагополучних пунктів, так у Сумській області виявлено 39 неблагополучних пунктів що склало 10,54% від загальної кількості від усіх неблагополучних пунктів. Проведений нами моніторинг показав, що серед тваринницьких господарств АР Крим було виявлено 19 неблагополучних пунктів, що склало 5,13% від загальної кількості на території держави (статистичні данні з 2009по 2014 рік), у Хмельницькій області 5,13%, у Харківській області - 4,5% та Херсонській 4,32% відповідно.

Слід відмітити, що у Львівській, Івано- Франківській, Тернопільській та Чернівецькій областях лейкоз великої рогатої худоби не був зареєстрований у продовж дослідного періоду.

Аналіз епізоотичної ситуації щодо лейкозу великої рогатої худоби у господарствах України показав, що за дослідний період з 2006 по 2017 рр. найбільша кількість хворих лейкозом тварин була зареєстрована у Київській області і склала 29233 голів, що склало 21,14% від загальної кількості хворих тварин. Слід відмітити, що у Донецькій області було встановлено за період з 2006 по 2014 рр. 17342 хворих тварини, що склало 12,54% від загальної кількості хворих на лейкоз. За дослідний період було встановлено у Харківській області 18101 хворих тварин, що склало 13,09% від загальної кількості хворих.

Найменша кількість хворих тварин була виявлена за дослідний період у Черкаській - 561, Хмельницькій - 216, Закарпатській - 64 областях, що склало 0,41%, 0,16% та 0,05% від загальної кількості хворих зареєстрованих тварин на території України за дослідний період.

Основним методом прижиттєвої діагностики лейкозу великої рогатої худоби в господарствах на території України є реакція імунодифузії (РІД) та імуноферментний аналіз (ІФА). За період 2006 по 2017 рр. було проведено 54381103 досліджень, з них виявлено (РІД+) - 470834 тварин (Табл. 2.).

Таблиця 2

Результати досліджень великої рогатої худоби на лейкоз за РІД у господарствах України упродовж 2006-2017 рр.

* Дані наведено без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях.

Як видно з таблиці 2 найбільший відсоток враженої на лейкоз худоби спостерігався у 2006-2008 рр., що відповідно становив від 1,76 до 1,23 %% всього поголів'я великої рогатої худоби. З 2006 по 2017 роки в стадах України встановлено 0,82% хворих тварин за дослідний період.

За даними таблиці 2 видно наявність в стадах України РІД(+) тварин, як джерела інфекції протягом всього дослідного періоду. З таблиці 2 встановлено, що найбільш було виявлено (РІД +) позитивних тварин за період з 2006 по 2008рр., що склало відповідно у 2006р. - 1,67%, 2007р. -1,54%, 2008р. - 1,11% - позитивних результатів від загальної кількості досліджених тварин на лейкоз. З 2009 по 2017 рр. спостерігається тенденція до зниження % реагуючих позитивно тварин. Слід відмітити що загальна кількість тварин з позитивним результатом в період з 2006 по 2017 рр. становила 8,89% (не враховано з 2014р. АР Крим, м. Севастополь та зона проведення АТО). Данні таблиці 2 підтверджують постійну циркуляцію вірусу лейкозу серед великої рогатої худоби в господарствах України. Це є підставою для удосконалення профілактичних заходів щодо боротьби з лейкозом великої рогатої худоби.

Підсумки дослідження та перспективи. 1. Аналіз епізоотичної ситуації свідчить, що лейкоз великої рогатої худоби реєструється майже в усіх областях України окрім Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської та Чернівецької областей. За даними епізоотологічного моніторингу, станом на 2017 рік ці області є вільними від лейкозу. 2. Серологічний моніторинг лейкозу великої рогатої худоби з 2009 по 2017 рр. показав постійну наявність в стадах України вірусоносіїв як джерела інфекції.

3. Існуючи засоби специфічної профілактики і боротьби з лейкозом великої рогатої худоби недостатньо ефективні, це підтверджується захворюваністю тварин у більшості господарств на території України. 4. Ефективним профілактичним заходом боротьби з вірусною інфекцією є знання епізоотичної ситуації та активна імунізація тварин, тому створення і впровадження у практику нових проти- лейкозних препаратів суттєво покращить епізоотичний стан щодо лейкозу великої рогатої худоби.

Список літератури