Бізнес-модель розвитку сільських територій України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького

Бізнес-модель розвитку сільських територій України

Василь Чемерис, Віталій Душка,

Володимир Максим, Дмитро Соломонко

Метою статті є дослідження економічних аспектів та обґрунтування бізнес-моделі розвитку сільських територій України на основі фермерських господарств, зокрема сімейного типу, для зростання виробництва сільськогосподарської продукції.

Методологія / методика / підхід. У процесі проведеного дослідження використано загальнонаукові методи, зокрема монографічний при комплексному та всебічному вивченні основних економічних проблем розвитку сільських територій України; аналіз і синтез - для визначення основних чинників і складників розвитку сільських територій на основі фермерських господарств, у тому числі сімейного типу; статистичний - для оцінки потенційного ринку продовольчих товарів з розрахунку на 1000 жителів сільських територій; розрахунково-конструктивний метод використано під час визначення основних економічних параметрів розвитку сімейних ферм та інших пов 'язаних промислів з урахуванням критеріїв розширеного відтворення, самоокупності й економічного інтересу.

Результати. У статті проведено оцінку потенційної місткості продовольчого ринку сільських населених пунктів з розрахунку на 1000 жителів, відповідно до якої запропоновано виробничу бізнес-модель розвитку сільських територій. Ця економічна модель ґрунтується на створенні спеціалізованих товарних ферм сімейного типу та пов'язаних з ними промислів для забезпечення продовольчих потреб місцевого населення за основними видами сільськогосподарської продукції. Визначено економічні показники та критерії розвитку успішних ферм, зокрема граничні масштаби виробництва, ціни продажу продукції за основними напрямами агробізнесу. Обґрунтовано суму економічного ефекту з розрахунку на 1 ферму чи промисел, який сприятиме розширеному відтворенню місцевого агробізнесу.

Оригінальність / наукова новизна. Уперше запропоновано бізнес-модель розвитку сільських територій України на основі малих підприємницьких формувань з виробництва агропродовольчої продукції. У статті представлено результати дослідження, які економічно обґрунтовують розвиток спеціалізованих сімейних ферм за визначеними напрямами агробізнесу з орієнтацією на задоволення продовольчих потреб споживачів внутрішніх сегментів ринку, що сприятиме зростанню зайнятості та соціально- економічному піднесенню сільських територій України.

Практична цінність / значущість. Результати проведеного дослідження можуть використовуватися під час формування загальнонаціональних і регіональних програм підтримки розвитку малих форм агробізнесу, зокрема сімейного фермерства, з метою реалізації економічного потенціалу агропродовольчого комплексу України.

Ключові слова: сільські території, ринок, бізнес-модель, сімейна ферма, агробізнес.

Vasyl Chemerys, Vitalii Dushka, Volodymyr Maksym, Dmytro Solomonko

Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S. Z. Gzhytskyj

Business-model of rural areas development in Ukraine

Purpose. The purpose of this paper is to study the economic aspects and justification of the business-model of rural areas development in Ukraine on the basis of farms, in particular family type, for the growth of agricultural production.

Methodology / approach. In the process of the study, general scientific methods are used, in particular monographic - for complex and comprehensive study of the basic economic problems of rural areas development in Ukraine; analysis and synthesis - for determination of main factors and constituents of rural areas development on the basis of farms, including family farms; statistical - for the estimation of food stuffs potential market per 1000 habitants in rural areas; calculation- structural method - for determination the basic economic parameters of family farms development and other related industries, taking into account the criteria of extended reproduction, recoupment and economic interest.

Results. The article assessed the food market potential capacity in rural settlements per 1000 habitants, according to which a production business-model of rural areas development has been proposed. This economic model is based on creation of the specialized family farms and related industries for providing food necessities of local population in main types of agricultural products. The economic indicators and criteria of successful farms development, in particular maximum scales of production, sales prices of products in the main directions of agribusiness, are defined. The sum of economic effect per one farm, which will contribute to the expanded reproduction of local agribusiness, is substantiated.

Originality / scientific novelty. For the first time, a business-model of rural areas development in Ukraine on the basis of small business units for the production of agri-food products was proposed. The article presents the results of the study, which economically justify the specialized family farms development on certain directions of agribusiness with a focus on meeting the food needs of consumers in the internal market segments, which will contribute to employment growth and the socio-economic recovery of rural areas in Ukraine.

Practical values / implications. The research result can be used as a framework offorming of national and regional programs of small agribusiness producers state support, in particular family farms, with the aim to realize the economic potential of agri-food industry in Ukraine.

Key words: rural areas, market, business-model, family farm, agribusiness.

Василий Чемерис, Виталий Душка, Владимир Максым, Дмитрий Соломонко

Львовский национальный университет ветеринарной медицины и биотехнологий имени С. Гжицкого

Бизнес-модель развития сельских территорий Украины

Цель. Целью статьи является исследование экономических аспектов и обоснование бизнес-модели развития сельских территорий Украины на основе фермерских хозяйств, в том числе семейного типа, для роста производства сельскохозяйственной продукции.

Методология / методика / подход. В процессе проведенного исследования использованы общенаучные методы, в частности монографический при комплексном и всестороннем изучении основных экономических проблем развития сельских территорий Украины; анализ и синтез - для определения основных факторов и составляющих развития сельских территорий на основе фермерских хозяйств, в том числе семейного типа; статистический - для оценки потенциального рынка продовольственных товаров в расчете на 1000 жителей сельских территорий; расчетно-конструктивный метод использовался при определении основных экономических параметров развития семейных ферм и других связанных промыслов с учетом критериев расширенного воспроизводства, самоокупаемости и экономического интереса.

Результаты. В статье проведена оценка потенциальной емкости продовольственного рынка сельских населенных пунктов в расчете на 1000 жителей, согласно которой предложено производственную бизнес-модель развития сельских территорий. Эта экономическая модель основывается на создании специализированных товарных ферм семейного типа и связанных с ними промыслов для обеспечения продовольственных нужд местного населения по основным видам сельскохозяйственной продукции. Определены экономические показатели и критерии развития успешных ферм, в том числе предельные масштабы производства, цены реализации продукции по основным направлениям агробизнеса. Обоснована сумма экономического эффекта в расчете на 1 ферму или промысел, который будет способствовать расширенному воспроизводству местного агробизнеса.

Оригинальность / научная новизна. Впервые предложено бизнес-модель развития сельских территорий Украины на основе малых предпринимательских формирований по производству агропродовольственной продукции. В статье представлены результаты исследования, которые экономически обосновывают развитие специализированных семейных ферм по определенным направлениям агробизнеса с ориентацией на удовлетворение продовольственных нужд потребителей внутренних сегментов рынка, что будет способствовать росту занятости и социально-экономическому подъему сельских территорий Украины.

Практическая ценность / значимость. Результаты проведенного исследования могут использоваться при формировании общенациональных и региональных программ поддержки развития малых форм агробизнеса, в частности семейного фермерства, с целью реализации экономического потенциала агропродовольственного комплекса Украины.

Ключевые слова: сельские территории, рынок, бизнес-модель, семейная ферма, агробизнес.

Постановка проблеми

Сільське господарство України є однією з найбільших галузей національної економіки, на яку припадало 12,1 % ВВП у 2017 р. Загальна площа сільськогосподарських угідь, які використовують при вирощуванні продукції, перевищує 42 млн га та є найбільшою у Європі. Також Україна володіє 24,5 % європейських та близько 5 % світових чорноземів, що істотно впливає на орієнтованість і галузеву структуру національної економіки. Сільське господарство - це первинна сфера агропродовольчого комплексу, від якої залежить продовольча безпека держави. В Україні є один із найбільших у світі потенціал розвитку агропродовольчого виробництва, який значною мірою не реалізований. Вартість виробленої сільськогосподарської продукції в Україні за 2017 р. становила близько 23 млрд дол. США, у той час як у Німеччині сукупна вартість аграрної продукції становила 44,5 млрд дол. США, Франції - 66, Італії - 47, Іспанії - 35, Польщі - 20, Нідерландах - 16,6 млрд дол. США [1].

Основною виробничою ланкою в сільському господарстві розвинутих країн є фермерське господарство, яке забезпечує створення конкурентного середовища, що стимулює високий рівень продуктивності залучених факторів виробництва. В Україні значну частку сільськогосподарської продукції виробляють у господарствах населення, зокрема, 36 % м'яса, 73 % молока, 81 % картоплі, 46 % яєць, 23 % зернових культур.

Проблема полягає в тому, що господарства населення за своєю організацією належать до екстенсивних форм ведення виробництва, які характеризуються відносно низьким рівнем продуктивності залучених ресурсів. Відповідно важливим чинником зростання ефективності й економічного потенціалу національно агропродовольчого комплексу є перехід натуральних і низькотоварних виробничих форм на ефективніші товарні, якими є фермерські господарства, зокрема сімейного типу. Саме господарства населення сільських територій України можуть сформувати значні резерви інтенсивного розвитку АПК загалом, що й визначає актуальність дослідження за цим напрямом економічної науки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблемі розвитку сільських територій і фермерських господарств України присвячені праці багатьох учених економістів, серед яких: П. Саблук [2], В. Юрчишин [3], К. Якуба [4], М. Малік [5], Т. Козир [6], В. Борщевський [7], В. Попович [8], Т. Гоголь [9], М. Тимошенко [10], О. Маслак [11] та інші. У зарубіжній науковій літературі дослідження фермерських господарств і бізнес-моделей їх функціонування висвітлені в працях: D. Byerlee [12], S. K. Lowder [13], V. Ricciardi [14], S. Jefferies [15], C. Nicholson et al. [16], J. Tyrychtr [17], Graeub B. E. et al. [18], H. Chesbrough, [19], W. Jansen [20], D. Teece [21], G. Kolackova [22], O. Sivertsson [23], J. Polakova [24], N. Galluzzo [25], H. Van der Meulen [26], J. Savickiene [27] та інших. Проте недостатньо дослідженими, на наш погляд, залишаються питання щодо економічних параметрів розвитку фермерських господарств, зокрема сімейних, для сприяння реалізації економічного потенціалу розвитку сільських територій України.

П. Саблук визначає сільські території як складну багатофункціональну природну, соціально-економічну й виробничо-господарську систему з властивими їй кількісними, структурними, природними й іншими характеристиками [2]. Визначаючи сільські території, В. Юрчишин особливо наголошує на багатоаспектності їх функцій і характеристик: «Сільська територія у сучасному розумінні являє собою складну й багатофункціональну природну, соціально-економічну, виробничо-господарську структуру та характеризується сукупністю властивих кожній з них особливостей» [3, с. 7].

К. Якуба визначає сільські території як територіально-просторове розміщення сукупного ресурсного потенціалу сільських населених пунктів. Слід зазначити, що під сільськими населеними пунктами розуміють адміністративно-територіальні одиниці незалежно від їх розміру (хутір, село, сільська рада, район тощо) з наявним населенням, природно -економічним і соціальним потенціалом та відповідними органами управління соціально - економічним розвитком цих населених пунктів [4].

Науковці ННЦ «Інститут аграрної економіки» вбачають вихід з депресивного стану аграрної економіки через комплексне вирішення проблеми розвитку сільських територій. Тому стратегічною метою економічної та соціальної політики на селі має стати забезпечення комплексного, багатофункціонального розвитку сільських територій, за якого зросла б їхня роль як просторового базису не лише сільськогосподарського виробництва, а й несільськогосподарських видів діяльності, а також сприятливого середовища проживання. У зв'язку із цим надзвичайно важливо розробити програму відродження селянства як господаря землі, носія моралі та національної культури. Усебічне консолідоване поєднання багатофункціональної структури сільських територій із забезпеченням системного розвитку розглядається як одна із найважливіших основ її ефективного функціонування [5].

Стратегічною метою розвитку сільської території Т. Козир вважає забезпечення можливості громадян задовольнити свої запити та потреби на території своєї громади, не виїжджаючи за її межі, або виїжджаючи на короткий час, тобто без зміни місця постійного проживання [6 ].

У всьому світі сільське господарство є єдиним великим виробничим сектором, який переважно базується на моделі сімейного бізнесу [12]. У світі налічується понад 570 млн ферм, із них більше 500 млн - це сімейні ферми, у тому числі 475 млн ферм є малими й обробляють менше 2 га землі. Загалом близько 75 % сільськогосподарських земель світу використовують сімейні ферми, які виробляють значну частку світових продуктів харчування та сільськогосподарської сировини [13]. Зокрема, на малі ферми площею до 2 га припадає близько третини світового виробництва продуктів харчування з високим рівнем різноманітності [14]. Успішні фермерські господарства мають дві важливі складові частини: вони прибуткові і, можливо, більш важливо, відповідають потребам людей, які ними володіють і керують. Наявність правильної моделі фермерського бізнесу є першим кроком до досягнення успіху [15]. Управління фермерським бізнесом базується на прийнятті рішень, виборі шляху для бізнесу, що має прийнятні винагороди як фінансові, так і нефінансові, для прийнятних зусиль із прийнятним рівнем ризику [16]. Корисним стратегічним інструментом є бізнес-модель, особливо коли останні економічні результати сільськогосподарських підприємств і розвиток основних структурних показників економіки ферми можуть бути позитивним кроком [17].

На думку іноземних науковців, сімейні фермери, у тому числі дрібні, все частіше розглядаються як ключові компоненти стратегії, спрямованої на поліпшення продовольчої та харчової безпеки, а також для подолання бідності у світі. Базуючись на всебічному аналізі даних глобального сільськогосподарського перепису, сімейне сільське господарство є найбільш переважаючою формою господарювання. Водночас серйозною проблемою є той факт, що сімейні фермери не є визначальною групою в більшості країнах світу. Також учені зазначають, що підходи до розвитку сімейних ферм дуже різноманітні. Як приклад, у Бразилії значення сімейних ферм розглядається у зосередженні їх на задоволенні внутрішнього споживання, знаходячи нішу для сімейних фермерів у вітчизняній продовольчій системі, де домінують експортні культури [18].

Бізнес-модель підприємства - це спосіб, який воно використовує для створення цінності й одержання прибутку [19]. Бізнес-модель описується двома елементами: чим займається бізнес і як він заробляє гроші, здійснюючи цей бізнес [20]. Усі хороші бізнес-моделі вимагають розуміння наявних на ринку моделей. Більшість нових бізнес-моделей передбачає гібридизацію інших [21].

Для прикладу, в Чехії бізнес-модель функціонування фермерських господарств сімейного типу включає як економічні складники: створення вартості (цінності), формування витрат, визначення каналів розподілу, так і природо-кліматичні, інституційні складники. Важлива увага приділяється знанням, особистим якостям й інтересам власників таких ферм (рис. 1).

Рис. 1. Бізнес-модель для малих і сімейних ферм (Чехія)

Джерело: [22].

бізнес модель сільська територія

Ціннісна пропозиція формується через взаємодію між власником, середовищем господарства та клієнтом. Наступні три елементи впливають на модель - ключові партнери (які мають вплив на виробництво або діяльність ферми), відносини з клієнтами, канал зв'язку (як продукт постачається клієнту). Грошовий потік слідує за рішеннями й поведінкою правої сторони моделі [22].

У Швеції малі господарства з низьким технологічним рівнем виробництвом, наприклад ферми, стикаються з багатьма бар'єрами щодо впровадження інновацій у бізнес-моделях. Серед таких бар'єрів виділяють високі витрати на основні засоби, численні державні правила, погода й традиції. Крім того, дрібні фермери, які зазвичай працюють у сімейних (успадкованих) господарствах, мають додаткові бар'єри, що найкраще описуються як менталітет і культура сільського господарства. Фермери не вважають себе бізнес-менеджерами, незважаючи на наявність більшості тих самих питань і проблем, з якими стикаються всі керівники в бізнесі [23].

Хоча сільськогосподарське виробництво є найбільш прибутковим для ферм (головним чином тому, що це основна їхня діяльність), фермери диверсифікують свою діяльність з багатьох причин - вони бажають диверсифікувати свої ризики та одержати більшу незалежність від наявних постачальників і клієнтів [24].

Італійські науковці зазначають, що відповідно до статистичних даних, понад 90 % італійських ферм мають середню корисну сільськогосподарську прощу менше 9 га. У Європі більшість фермерських господарств мають корисну сільськогосподарську площу менше 5 га [25]. Учені із Данії вважають, що розвиток фермерської діяльності значною мірою залежить від розміру активів, які належать фермерам, і відображають рівень платоспроможності, здатність господарства задовольняти зобов'язання щодо власних ресурсів з урахуванням фінансових ризиків [26]. Як у всьому світі, так і в Європейському Союзі, сімейні ферми є найбільшою групою виробників продуктів харчування. Тенденції сталого розвитку сільського господарства безпосередньо пов'язані з перспективами таких господарств [27].

Мета статті. Метою статті є дослідження економічних аспектів та обґрунтування бізнес-моделі розвитку сільських територій України на основі фермерських господарств, зокрема сімейного типу, для зростання виробництва сільськогосподарської продукції.

Виклад основного матеріалу дослідження

Станом на 2018 р. близько 53 % чисельності постійного населення України проживало в сільській місцевості. За останні 10 років їх частка скоротилася на 9 відсоткових пунктів. Значного поширення набуває соціально-економічна внутрішня міграція населення в пошуках робочих вакансій з вищим рівнем заробітних плат. Молодь працездатного віку часто не бачить перспектив залишатися проживати у віддалених сільських населених пунктах через відсутність високооплачуваних робочих місць і належного рівня розвитку соціальної інфраструктури. Однак, часто значна частина жителів сіл не усвідомлює цінність тих ресурсів, якими вони володіють, і не обізнані з продуктивними технологіями їх використання з метою одержання вигоди або економічного ефекту.

Стратегічний розвиток сільських територій має базуватися на використанні їх ресурсів для створення плацдармів виробництва сільськогосподарської продукції для забезпечення населення основними видами продуктів харчування, а харчової промисловості - якісною сировиною, що дозволить створити нові робочі місця та сприятиме соціально-економічному розвитку об'єднаних територіальних громад.

Об'єктом нашого дослідження є малі фермерські господарства, в тому числі сімейного типу, а також взаємопов'язані з ними господарські промисли. Однак, на наш погляд, і з огляду на практику ведення агробізнесу, найпростішою формою для господарств населення та ОСГ є створення саме сімейної ферми, яка із часом у міру свого розвитку, зможе стати звичайним фермерським господарством, що орієнтуватиметься не лише на працю членів сім'ї, але й на працю найманих працівників, у цьому і є основна різниця між ними. Відповідно до Закону України «Про фермерське господарство», його організовують без статусу юридичної особи на основі діяльності фізичної особи-підприємця й має статус сімейного фермерського господарства, за умови використання праці членів такого господарства, якими є виключно фізична особа-підприємець і члени його сім'ї відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України [28].

Саме зростання чисельності ферм, зокрема сімейного типу, за рахунок легалізації підсобних агровиробництв господарств населення та створення на їх основі нових суб'єктів підприємницької діяльності, що функціонуватимуть у більшості як фізичні особи підприємці (ФОП), стане чинником розвитку підприємництва в сільському господарстві загалом. Із цією метою розроблена бізнес-модель розвитку сільських територій в Україні на основі фермерства, зокрема сімейного типу. Для оцінки економічного потенціалу розвитку сімейного фермерства в сільських територіях проведено розрахунки місткості ринку основних продовольчих товарів, які можливо виробляти із залученням трудових і матеріально-технічних ресурсів у сільських населених пунктах.

Загалом розраховано потенційну місткість ринку за більш як 20 товарними позиціями, а також пов'язаними з їх виробництвом наданням послуг. Прогнозована місткість ринку сільського населеного пункту на 1000 жителів, за нашими розрахунками, становитиме понад 600 тис. євро на рік (табл. 1).

Найбільша частка припадає на продукцію тваринництва - 330 тис. євро, зокрема слід виділити виробництво молока, свинини та птиці. Місткість ринку продукції рослинництва становитиме до 160 тис. євро на рік, з них понад 40 % припадатиме на фуражне зерновиробництво для розвитку місцевого тваринництва. Ринок інших промислів і послуг, які пов'язані із сільськогосподарським виробництвом, становитиме близько 125 тис. євро. Варто зазначити, що досліджені лише основні товарні групи, виробництво яких можливо організувати в сімейних фермах та в малих формах господарювання.

Відповідно до результатів дослідження визначено, що для забезпечення споживчих потреб в основних продуктах харчування з розрахунку на 1000 жителів сільських територій необхідно близько 25 умовних господарських суб'єктів, з яких 16 сімейних ферм, у тому числі 10 зайнятих виробництвом продукції тваринництва та 6 ферм у рослинництві, а також до 7 господарств, які спеціалізуватимуться на переробці сільськогосподарської сировини та органічних відходах у рослинництві й тваринництві.

Таблиця 1 Прогнозування необхідної кількості сімейних ферм та їх розмірів для забезпечення основними продуктами харчування споживачів місцевого ринку з розрахунку на 1000. жителів сільських населених пунктів