Дослідження процесу трансформації земельних угідь

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дослідження процесу трансформації земельних угідь

О.В. Мамєєва, аспірантка

Чи не найголовнішим завданням нашої країни є збереження та примноження природнього багатства, і як невід'ємна частина цього процесу - вірне та раціональне використання поверхневого шару ґрунту. Чим раціональніше та відповідальніше ми будемо відноситись до використання земельних угідь, тим продуктивніше та рентабельніше буде наш вклад та матеріальні витрати.

Нажаль, на теперішній час, в наших фермерських господарствах спостерігається неабиякий хаос щодо використання земельних угідь, які перебувають у їхніх користуваннях. Дуже часто спостерігаються випадки, коли поля які виснаженні тривалою посадкою однієї культури, або навпаки, поле яке б мало розорюватись та давати багатий врожай посівних культур, поростає чагарником та використовується як пасовище для рогатого скота, тобто використовується не за цільовим призначенням.

Деякі зухвалі та недобросовісні сільськогосподарські товариства, навпаки, використовують сіножаті або пасовиська як ріллю, але вбачаючи при цьому лише економічну вигоду, не зважаючи на стан ґрунтового шару покриву земної поверхні, не розробляючи вірної на те програми поліпшення ґрунту. Тому, наша держава має на законодавчому рівні змусити сільськогосподарські підприємства підходити до використання тих чи інших угідь, обов'язково враховуючи можливий стан використання цих угідь, як мінімум на 7 найближчих років.

Зобов'язання нести відповідальність за користування найважливішим багатством України - землею, має бути розробленням “проєктів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь", контроль за дотриманням умов данного проєкту, а також дотримання черговості проведення ґрунтових обстежень, (повинні проводитись не рідше одного разу на п'ять років). При виконанні всіх агротехнічних і агрохімічних заходів, сільськогосподарськими підприємствами та іншими власниками і користувачами земельних ділянок, можна отримувати більш високі врожаї сільськогосподарських культур.

Abstract

STUDY OF LAND TRANSFORMATION PROCESS

O.V. Mamieieva, Postgraduate Student

Perhaps the most important task of our country is to preserve and increase natural resources, and as an integral part of this process - the correct and rational use of the topsoil. The more rational and responsible we will be in the use of land, the more productive and profitable our contribution and material costs will be.

Unfortunately, at present, our farms are experiencing considerable chaos regarding the use of land that is in their use. Very often there are situations when fields that are depleted by prolonged planting of one crop, or vice versa, a field that should be ploughed and give a rich crop, grows shrubs and it used as pasture for cattle, namely, is not used for its intended purpose.

Some daring and unscrupulous agricultural societies, on the other hand, use hayfields or pastures as arable land, but seeing only economic benefits, regardless of the condition of the soil layer of the earth 's surface, and not developing a proper soil improvement program. Therefore, at the legislative level, our state must force agricultural enterprises to approach the use of certain lands, always taking into account the possible state of use of these lands for at least the next 7 years.

The obligation to be responsible for the use of Ukraine's most important wealth - land, should be the development of "land management projects that provide environmental and economic justification of crop rotation and land management", monitoring compliance with the terms of this project, as well as the order of soil surveys, at least once every five years. With the implementation of all agro-technical and agrochemical measures, agricultural enterprises and other owners and users of land, we can get higher yields of crops.

Keywords: soil; entrepreneurship; economy; efficiency.

Актуальність теми дослідження

Моніторинг, контроль та зобов'язання раціонального використання природного ресурсу для отримання максимальної кількості сільськогосподарської продукції за умови збереження і підвищення родючості ґрунтів.

Постановка проблеми

Сучасна економічна система складається з багатьох галузей, але земельні ресурси займають визначне місце в умовах ринкової моделі господарювання. Перед суспільством стоїть складне завдання: організувати використання земель так, щоб, з одного боку, зупинити процеси деградації ґрунтів, відновити і поліпшити їх, а з другого, забезпечити підвищення ефективності виробництва шляхом організації раціонального землеволодіння і землекористування. Зазначене можна реалізувати в ході розбудови системи землеустрою, головною метою якого є організація раціонального використання і охорона ґрунтів, створення сприятливого екологічного середовища, поліпшення природних ландшафтів і реалізація земельного законодавства.

Закон України “Про оренду землі” (стаття 19, частина 3) передбачає, що: “При передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років” [1]. Така потреба спрямовується на утворення стійких володінь і землекористувань та організацію в них раціонального використання і охорону земель. Основою для цього повинні стати науково обґрунтовані сівозміни з гнучким чергуванням сільськогосподарських культур, що забезпечуватиме власнику землі (землекористувачу) можливість динамічного господарювання й використання землі в ринкових умовах та суворого дотримання екологічних умов.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Наукові дослідження присвячені розв'язанню ключових питань трансформації земельних угідь викладаються в сучасних працях вітчизняних вчених, серед яких: Н. Палапа, В. Будяк, В. Галушко, В. Горлачук, Н. Грабак, А. Дудник, Ж. Зарецька.

Виділення недосліджених частин загальної проблеми

Неможливість досконального вивчення багаторічнго використання земельних ділянок у зв'язку з відсутністю обов'язкового ведення обліку та обміну обліковою документацією між сільськогосподарськими товаровиробниками.

Постановка завдання. З метою дотримання земельного законодавства важливо донести до сільськогосподарських товаровиробників наслідки не ефективного використання природних надр та шляхи вирішення можливих проблемних питань у сфері землеустрою.

Метою статті є розробка пропозицій щодо організації угідь і науково обґрунтованого чергування культур, що передбачає підвищення інтенсивності і виявлення резервів зростання ефективності використання землі на основі врахування економічних інтересів землевласників і землекористувачів.

Виклад основного матеріалу дослідження

Одним з важливих показників ефективності використання землі є збільшення площі більш цінних угідь за рахунок менш цінних, залучення в сільськогосподарський оборот земель, що не використовуються.

Основним завданням організації землекористування фермерського господарства, що досліджується є створення на його ділянках належних умов для підвищення культури землеробства і продуктивного використання землі, наявної ґрунтообробної техніки і робочої сили з урахуванням конкретних ґрунтово-кліматичних особливостей території, рельєфу, придатності ґрунтів для вирощування основних сільськогосподарських культур та екологічної напруги в агроландшафтах.

Відповідно до вимог статті 52 Закону України “Про землеустрій” з метою організації сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь у межах землеволодінь та землекористувань для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і поліпшення природних ландшафтів [2], у 2020 році багатопрофільним приватним підприємством “Позитив” розроблено проєкт землеустрою щодо еколого-економічного обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.

Роботи по складанню проєкту землеустрою проводилися в певній послідовності, окремими частинами, які називаються стадіями: підготовчі роботи, складання проєкту, розгляд та затвердження проєкту, перенесення проєкту землеустрою в натуру (на місцевість) або підготовка відповідних матеріалів, внесення відомостей затвердженого проєкту землеустрою до Державного земельного кадастру і авторський нагляд за втіленням проєкту.

Обов'язковими умовами, які забезпечують якість розробки проєкту, є використання матеріалів останніх ґрунтових обстежень. Ґрунтові карти та супроводжувальні їх документи є основою для вирішення питань раціонального розміщення угідь, правильного проєктування і розміщення сівозміни та інших виробничих ділянок, вибору сільськогосподарських угідь, диференційного застосування агротехніки та добрив, розробки протиерозійних і культуртехнічних заходів, тощо. Для уточнення місця розташування земельних ділянок, меж, складу угідь, метричних даних, суміжних землекористувачів та землевласників проводилось коригування планових матеріалів зйомок минулих років.

Зазначимо про те, що землекористування фермерського господарства, що досліджується, формується в результаті оренди земель приватної власності на підставі відповідних договорів оренди земельних ділянок, укладених з громадянами, власниками земельних часток (паїв).

Після аналізу та систематизації вихідних даних - планово-картографічних матеріалів, документації із землеустрою, а також інших наявних у виконавця матеріалів складається план існуючого стану використання земель фермерського господарства, що досліджується з табличними додатками.

Агровиробничі групи ґрунтів є основною формою агрономічної інтерпретації і узагальнення матеріалів великомасштабного обстеження. Агровиробничим групам ґрунтів присвоєно єдині для всієї країни номери. Головними критеріями, за якими ґрунти об'єднуються в агрогрупи, є: належність ґрунтів до однієї ґрунтово-кліматичної зони, генетична близькість, рельєф, ступінь виявлення негативних ознак, рівень родючості.

Відтак, номенклатурний список агровиробничих груп ґрунтів включає всі важливі для сільськогосподарського виробництва ґрунти з розбивкою їх на підгрупи за механічним складом і з наступним розподілом їх на категорії за умовами залягання рельєфу.

Зазначимо про те, що землі підрозділяються на три агротехнологічні групи:

До I групи відносяться нееродовані й слабоеродовані землі, розташовані на схилах крутизною до 3, характер рельєфу і якісний стан яких (механічний склад, відсутність перезволоження, інтенсивного засолення, солонцюватості, відсутність засмічення камінням, ступінь дефляційної стабільності тощо) дозволяють вирощувати районовані сільськогосподарські культури за інтенсивними технологіями, включаючи просапні. На цих землях розміщаються польові сівозміни з максимальним, за необхідності, насиченням просапними культурами.

ІІ агротехнологічна група орних земель (далі - ІІ група) включає землі, розташовані на схилах 3-7° з перевагою незмитих ґрунтів (за наявності також слабо- і середньозмитих, у деяких випадках - незмитих).

На землях ІІ групи проєктуються зерно-трав'яні та ґрунтозахисні сівозміни з виключенням розміщення чорного пару, просапних (технічні, овочеві, баштанні, кормові коренеплоди, картопля) та інших ерозійно нестійких культур.

На землях агротехнологічної підгрупи ІІа - розміщують зерно-трав'яні сівозміни, а підгрупи ІІб - травопільні ґрунтозахисні сівозміни.

Землі ІІІ агротехнологічної групи орних земель (далі - ІІІ група) включають схили крутизною понад 7° та деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним.

Ці землі виключаються з інтенсивного використання, підлягають залуженню та виведенню з орних земель і трансформації їх у природні кормові угіддя або лісові насадження. Опрацювавши наявний планово-картографічний матеріал, а також дані останніх ґрунтових обстежень, на територію проєктування складено схему агротехнологічних груп ґрунтів (графічна частина проєкту). Експлікацію агротехнологічних груп ґрунтів наведено в (Табл. 1).

Таблиця 1