Ефективність використання земельних ресурсів в сільськогосподарських підприємствах

Размещено на http://allbest.ru

Ефективність використання земельних ресурсів в сільськогосподарських підприємствах

Дзюба М. О. канд. екон. наук, доц. кафедри обліку і аудиту

Томашевська А.Н., здобувач ступеня вищої освіти магістр

1 курсу спеціальності «Менеджмент»

Анотація

У статті розкриті теоретичні основи ефективного використання земельних ресурсів та відтворення родючості грунтів у сільськогосподарських підприємствах в ринкових умовах господарювання. Звертається увага на розподіл загальної ефективності використання земельних ресурсів на екологічну, технічну, економічну та соціальну ефективність.

Ключові слова: родючість грунту, природно-екологічне середовище, інтенсивність використання земельних ресурсів, ефективність використання землі, сталість розвитку господарств.

Механічно діючи на поверхневий шар ґрунту за допомогою знарядь праці, людина використовує її як предмет праці. Ріст і розвиток рослин забезпечується завдяки використанню фізико-хімічних і механічних властивостей землі, тобто у цьому випадку земля виступає як засіб праці.

У процесі сільськогосподарського використання землі вона не вичерпує свої властивості повністю, не змінює місцезнаходження й розміри. При правильній експлуатації землі вона може бути використана протягом багатьох виробничих циклів, якщо тільки природні катаклізми не зашкодять цьому процесу.

Таке використання землі характеризує її як основний засіб виробництва, котрий у сільському господарстві є незамінним. Слід зауважити, що вплив природних факторів може суттєво позначитися на властивостях землі у довгостроковому періоді. Під дією вітру, сонця, опадів, приливів, зміни рельєфу родючі ділянки можуть перетворитися на піщані пустелі, болота, озера і яри, а під впливом нераціональної діяльності людини ці негативні зміни відбуваються значно швидше.

З розвитком цивілізації людина все активніше впливає на родючість ґрунту. Ступінь цього впливу визначається рівнем розвитку виробничих сил суспільства та об'єктивними умовами їх реалізації. Родючість ґрунту - це результат взаємодії природних і економічних процесів, які протікають у конкретних умовах ведення землеробства [5].

Економічна наука розрізняє природну, штучну та економічну родючість ґрунту. Економічна родючість представляє собою органічну єдність природної та штучної родючості.

Особливість цієї єдності полягає у тому, що, з одного боку, під впливом праці природна родючість змінюється, тобто земля «окультурюється», з іншого - в результаті тривалого активного використання землі, штучна родючість з'єднується із природною. Цінність землі визначає її здатність задовольняти особисті та економічні потреби людей. Вкладена в землю праця, що перетворює її у цінність, тим самим перетворюється у капітал, оскільки капітал - це сукупність різнорідних і відтворювальних економічних ресурсів, які дозволяють отримувати доход. Земля, як фактор виробництва, при розвинутих ринкових відносинах, одночасно виступає і, як просторово обмежений матеріальний об'єкт і, як одна з форм матеріалізації капіталу.

Ефективність використання земельних угідь, як соціально-економічна категорія є складним та багатогранним процесом. На сьогоднішній день не існує єдиного підходу до визначення рівня ефективності використання земельних ресурсів. родючість грунт земля ефективність

На нашу думку, дану проблему слід розглядати з точки зору ефективності землекористування по відношенню до оточуючого середовища, до матеріального виробництва та до суспільства в цілому. Тобто, визначити ефективність використання землі одним показником важко, оскільки розрізняють екологічну, технічну, економічну та соціальну ефективність землі. Тобто для цього потрібна система показників або ж узагальнюючий інтегральний показник.

Складність визначення ефективності використання земельних ресурсів полягає в існуванні специфічних особливостей землі. Земля, як і інші ресурси, без взаємодії один з одним (у даному випадку без поєднання із працею й капіталом) не в спромозі створити у потрібній кількості продукти, необхідні людям.

Земля, з одного боку, є джерелом сільськогосподарського продукту, а, з іншого - джерелом відновлення власної продуктивної сили. Оптимальне сільськогосподарське виробництво передбачає гармонізацію цих обох функцій. Без реалізації жодної з них використання землі не може бути ефективним [7]. Визначення економічної ефективності використання земельних угідь є аналізом ефективності багатогранного й динамічного процесу, який тісно пов'язаний з умовами зовнішнього й внутрішнього середовища організацій. Серед значної кількості факторів, впливаючих на ефективність, доцільно виділити фактори прямої та опосередкованої дії на використання земельних ресурсів. До факторів прямої дії слід відносити: природно - екологічне середовище, форму власності на землю, умови функціонування земельного ринку, ступінь використання трудових, матеріально-технічних і фінансових ресурсів, форми організації землекористування та виробництва, рівень менеджменту та інші фактори й умови. В умовах ринку змінюється підхід до поняття ефективності використання землі. Ця зміна може бути досліджена й оцінена при умові підходу до ефективності використання землі як до явища, що відбиває певні економічні відносини між людьми.

Таке розуміння особливо стосується ринкових критеріїв ефективного використання землі, тобто критеріїв, породжених специфікою ринкових відносин. З точки зору ефективного використання землі головними з них є прибутковість і заощадливість усіх факторів виробництва. Саме ці критерії виконують об'єктивну роль оцінки життєздатності тих або інших моделей галузевих структур використання землі [6].

Система оцінки повинна включати три сторони критеріального підходу до використання земельних угідь у сільському господарстві, а саме:

- кількісну та якісну оцінку виробничого потенціалу (здатності) землі в межах досліджуваного землекористування;

- інтенсивність використання земельних ресурсів;

- ефективність використання землі, яка відображає результативність сільськогосподарського виробництва.

З точки зору економічної теорії взаємовідносини між вхідними факторами, виробничими процесами та виходом продукції описується виробничою функцією. Виробнича функція вказує максимальний випуск продукції, який може виробити підприємство чи фірма при кожному окремому співвідношенні факторів виробництва.

Виробничі функції не допускають незаощаджувальних або нерентабельних виробничих процесів - вони передбачають економічну ефективність підприємства, тобто те, що підприємства можуть використовувати кожне поєднання виробничих факторів із максимальною ефективністю. Для того, щоб виробництво товарів було ефективним, необхідно забезпечити не тільки мінімум витрат, але і випуск товарів у такому асортименті, який відповідає бажанням людей заплатити за них. Якщо різні споживачі віддають перевагу різним видам продукції, стає дуже важко визначити скільки і чого дати кожному споживачеві, щоб у всіх була однакова гранична норма трансформації.

На це потрібні колосальні інформаційні та матеріально-технічні ресурси, тоді як добре налагоджена ринкова конкуренція дозволяє отримати ефективний результат при відносно низьких витратах.

Характеризуючи рівень використання землі доцільно виходити з того, що в ринкових умовах проблема ефективності пов'язана з питанням сталості розвитку господарств.

Відповідно до принципу взаємозамінності ресурсів, однаковий обсяг виробництва продукції може бути досягнутий за рахунок їх різної комбінації, іншими словами, якусь частку земельних ресурсів можна замінити працею або капіталом і навпаки. Враховуючи те, що що праця є важливішим фактором у порівнянні з капіталом, тому в умовах інтенсифікації слід очікувати скорочення попиту на працю, особливо, на працю некваліфіковану.

Тому орієнтуючись на ефективне використання землі на базі її інтенсифікації, одночасно необхідно вирішувати і проблему використання робочої сили, інакше це викликає соціальне напруження і загрожує сталому розвитку підприємств[4; 8]. Досвід Європи і США показує, що вирішити цю проблему можна розвиваючи несільськогосподарську діяльність на селі.

Таким чином, ефективність використання земельних ресурсів в Україні це складне і багатогранне явище, яке потребує системного підходу на рівні держави, регіону та сільскогосподарського підприємства.

Список використаних джерел

1. Аграрний сектор економіки України (стан і перспективи розвитку) / [М.В. Присяжнюк., М.В. Зубець, П.Т. Саблук та ін.]; за ред. М.В. Присяжнюка, М.В. Зубця, П.Т. Саблука та ін. - К.: ННЦ ІАЕ, 2011. - 1008 с.

2. Амбросов В. Трансформаційні процеси в аграрній сфері регіону / В. Амбросов // Економіка України. - 2003. - № 8. - С. 66 - 70.

3. Гладій І.Й. Регіоналізація світового ринку: Євроінтеграційний аспект: монографія / І.Й. Гладій. - Тернопіль: Екон. думка, 2006. - 544 с.

4. Глобализация рост и бедность. Построение всеобщей мировой экономики: [пер. с англ.]. - М.: Весь мир, 2004. - 216 с.

5. Докучаев В.В. Первозданные и вековечные условия жизни человека и его культуры / В.В. Докучаев // Сочинения. - Т. VI. - М.; Л.: АН СССР, 1951. - С. 375-379.

6. Лактіонова Г.П. Удосконалення галузевої структури з урахуванням відтворення родючості ґрунтів / Г.П. Лактіонова, Т.М. Лозинська // Зб. наук. праць Подільської держ. аграр.- техн. акад. - 2004. - С. 61 - 63.

7. Лозинська Т.М. Інтенсивні фактори екон. зростання в аграрній сфері України: питання методології / Т.М. Лозинська // наукові праці Полт. держ. аграр. акад. - Вип. 2. - Т. 2. Ек. науки. - Полтава: ПДАА, 2011. - С.130-136.

8. Оскольський В. Раціон. Природокорист. - важлива умова неосферного розв. України / В. Оскольський // Економіка України. - 2011. - № 11 - С. 4-13.

9. Трегобчук В., Веклич О. Необходимость эколого-экономической модели рыночных реформ в Украине // Экономика Украины. - 1997. - №4. - С.12-23.

10. Уланчук B. Шляхи підвищення ефективності використання земельних ресурсів у сільськогосподарських підприємствах регіону / В. Уланчук, Л. Альошкіна // Економка АПК. - 2009. - № 9. - С. 10-15.

Размещено на Allbest.ru