Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

плодівництво виробництво економічний ефективність

Вступ

1. Природно-економічна характеристика господарства

1.1 Природно-кліматичні умови господарства

1.2 Організаційно-економічні умови господарства

2. Організація і шляхи підвищення економічної ефективності виробництва озимого ріпака

2.1 Народногосподарське значення виробництва плодівництва

2.2 Організація виробничих процесів при виробництві плодівництва

2.3 Організація праці та її оплата при виробництві плодівництва

2.4 Економічна ефективність та шляхи її підвищення при виробництві плодівництва

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури



Вступ

Підвищення ефективності виробництва плодово-ягідної продукції є одним із важливих завдань розвитку аграрного сектору економіки України. У період ринкової трансформації економічних відносин у сільському господарстві розв'язанню цієї проблеми не приділялося належної уваги. Незважаючи на найбільш сприятливі грунтово-кліматичні умови Південного Степу, урожайність плодово-ягідних культур і прибутковість виробництва залишаються низькими. Скоротились обсяги закладання молодих насаджень, внесення добрив, захисту плодово-ягідних насаджень від шкідників і хвороб, уповільнився процес сортооновлення, що зумовило істотне зменшення обсягів виробництва плодово-ягідної продукції. Зростання цін на ресурси, що споживаються у виробництві, не супроводжувалося відповідною зміною цін на плоди та ягоди, що зумовило зниження прибутковості їх виробництва. Тому подальший розвиток виробництва плодово-ягідної продукції потребує здійснення комплексу заходів щодо підвищення його ефективності.

У процесі аграрної реформи держава і товаровиробники здійснили ряд заходів щодо стабілізації виробництва плодово-ягідної продукції та підвищення його ефективності. Однак ряд питань, пов'язаних з розв'язанням цієї проблеми, нині не вирішено, зокрема не повністю врегульовані відносини власності на землю та майно, відсутнє ефективне управління виробництвом, недостатньо використовуються зональні переваги розміщення виробництва, не впроваджуються прогресивні технології виробництва і системи ефективного збуту плодово-ягідної продукції, а її якість не завжди відповідає вимогам ринку.

Останніми роками спостерігається тенденція до зменшення площ, зайнятих під садами, сади використовуються понад нормативний термін, нові закладаються дуже повільно і з недостатнім науковотехнічним обгрунтуванням. Надалі переважають сади, вирощені на сильнорослих підщепах, обрізування та догляд за якими, а також збір врожаю з яких вимагають застосування габаритних та затратних машин. Інтенсифікація садівництва вимагає значних затрат на придбання техніки, мінеральних добрив та отрутохімікатів. Підбір оптимальних машин для механізації технологічних операцій дозволить зменшити затрати праці та забезпечить підвищення врожайності плодівницької галузі. Оцінюючи стан вирощування плодів у нашій країні, слід зазначити, що чималу частку займають яблука, тому актуальним буде розгляд стану плодівницької галузі на прикладі яблук. Сьогодні вдосконалення технології вирощування яблук шляхом широкого впровадження у виробництво наукових розробок та рекомендацій допоможе не тільки підвищити зростання врожайності і зменшення її собівартості, а й зберегти навколишнє середовище. Виходячи з цього, існує гостра потреба в створенні нових насаджень яблуні та вирощуванні високих врожаїв плодів. Досягнути цього можна введенням в насадження високоврожайних скороплідних, імунних сортів з високими смаковими та товарними якостями плодів, впровадженням відповідних видів



1. Природно-економічна характеристика господарства

1.1 Природно-кліматичні умови господарства

ТОВ «Міжлісся» с.Міжлісся Барського району, Вінницької області.

розміщено в Центральному лісостепу України. Відстань від господарства до найближчої залізниці - 100 м.

Загальна земельна площа господарства складає 1428 га. А також на підставі рішення Барської районої Ради народних депутатів Вінницької області від17.12.1997 р. передана на постійне користування земельна ділянка площею 50 га

Природно - кліматичні умови господарства. По багаторічним спостереженням Барської метеорологічної станції, середньорічна температура повітря складає 6,7 єС, мінімальна 25 єС, максимальна 35 єС, сума позитивних температур наближено 2912є. Тривалість без морозного періоду 165 днів. Річна кількість опадів 590 мм., у тому числі за вегетаційний період - 380 мм.

Ґрунти по господарству - сірі лісові опідзолені середньо - суглинкові. Глибина гумусового шару 20-25 сантиметрів. Реакція ґрунтового розчину слабо кисла. Кількість в ґрунті обмінного калію і розчиненого фосфору середня. Вітри переважають північно - західного напрямку. Агрокліматична характеристика умов вирощування дає можливість висвітлити особливості розвитку основних с/г культур залежно від ґрунтово - кліматичних умов. Це дає можливість порівняти можливість відхилення, зумовлені погодними умовами поточного року, від середніх багаторічних, що може бути використано при розв'язані агротехнічних і організаційно господарських питань. В основу районування регіону покладено термічні ресурси сума середніх добових температур за період з 1єС понад 10°С і показник ступеню волого забезпечення за цей період. За цими даними область поділяється на три агрокліматичні райони: помірно теплий, вологий і теплий, недостатньо вологий. Шаогородський район віднесено до першого агрокліматичного району, що займає північну частково центральну частину області. Цей район характеризується гідротермічним коефіцієнтом 1,3 - 1,4 сума температур за цей період понад 10 єС 2500-2600 єС. Тривалість періоду з середньодобовою температурою понад +10 становить 155-165 днів.

Проаналізувавши ґрунтово - кліматичні умови можна зробити висновок, що умови цілком сприятливі для культивування яблуні, однак за голландською технологією обов'язково потрібно створити систему поливу і влаштування постійних опор, що забезпечить високий та стійкий урожай незважаючи на такий фактор як нестача висоти в полікритичній фазі розвитку.

1.2 Організаційно-економічні умови господарства

Базою дослідження є ТОВ «Міжлісся» с.Міжлісся Барського району, Вінницької області.

ТОВ «Міжлісся» с.Міжлісся створене віділом Державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Барського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві.

Господарство створене організаційно - господарського забезпечення відповідного рівня, для ефективної науково-дослідної та виробничої діяльності в аграрному секторі економіки України в ринкових умовах.

ТОВ «Міжлісся» не є юридичною особою і здійснює свою діяльність у відповідності з Положенням Статутом Товариства та чинним законодавством, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку, має в оперативному управлінні відокремлене майно, діє на засадах госпрозрахунку та самоокупності, несе відповідальність за результати своєї господарської діяльності перед Товариством. Господарство є самостійним платником податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених законодавством.

Предметом діяльності ТОВ «Міжлісся» є діяльність досягнення цілей діяльності, що встановлені в цьому Статуті, Товариство здійснює такі види діяльності: сіяння та садження рослин, збирання врожаю та проведення інших польових робіт. Частина доходу, що залишається після сплати господарством податків, спеціальних платежів та оплати праці працівників, розподіляється між господарством і Товариством.

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від доцільності та раціональності вкладення фінансових ресурсів в активи. Від того, які кошти (власні чи залучені) вкладені в необоротні і оборотні засоби, скільки їх знаходиться у сфері виробництва і в сфері виробництва і в сфері обігу, в грошовій і матеріальній формах, наскільки оптимальне їх співвідношення, багато в чому залежать результати виробничої і фінансової діяльності, а, отже, і фінансовий стан підприємства.

На підприємстві вирощують такі культури: кукурудзу, сою, соняшник, пшеницю, ріпак.

ТОВ «Міжлісся» самостійно здійснює матеріально - технічне забезпечення господарської діяльності, веде бухгалтерський облік своєї діяльності надає визначену чинним законодавством для відокремлених підрозділів звітність за своїм місцезнаходженням і за результатами звітного року звітує перед Товариством.

Безпосереднє керівництво господарством здійснює директор підприємства ТОВ «Міжлісся» .

Для зими характерна нестійка погода. Північні і північно-східні вітри обумовлюють низьку температуру. При перепаді температури часто утворюється льодова кірка, яка негативно впливає на стан озимих та багаторічних трав. Південні та південно-східні теплі та сухі вітри весняного літнього періоду сприяють підсиленому випаровуванні і призводить до утворення кірки на поверхні ґрунту.

Виробничий напрямок господарства залежить від трьох функцій: природно-економічних умов; суспільного поділу праці; кон'юнктури ринку. Ґрунтовно-кліматичні умови в цілому сприятливі для вирощування районованих культур на території господарства.

Загальна земельна площа господарства становить 1428 га (структуру земельних угідь господарства подано в таблиці 1. 1.

Таблиця 1.1

Склад і структура земельних угідь

№ з/п.	Види угідь	2019 рік
		га	%
1	Всього земель	1428	100
2	Сільськогосподарські угіддя	960	73
	В т.ч. рілля	511	53
	Пасовища	13	1,4
	Багаторічні насадження	435	45
3	Ставки	111	8,6
4	Ліс	81	6,3
5	Інші	147	17,3

Провівши аналіз складу і структури земельних угідь бачимо що в ТОВ «Міжлісся» значну частину земель займають сільськогосподарські угіддя 100%.

Проведемо аналіз структури товарної продукції ТОВ «Міжлісся» на основі «Звіту про реалізацію продукції сільського господарства» для цьго побудуємо і розглянемо таблицю 1. 2.

Структуру товарної продукції ТОВ «Міжлісся» подано в таблиці 1. 2.

Таблиця 1.2

Структура товарної продукції

Види продукції	2019 рік
	Сума грошових надходжень	Структура %
Зернові і зернобобові, всього		100
В т.ч. озима пшениця	867662,00	8
Кукурудза	165225,00	41
Соняшник	648069,00	30
Соя	309123,00	2
Плоди	25974081,00	19
Інша продукція	-	-

Найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції займає реалізація кукурудзи 41% на другому місці соняшник 18.5%, отже, спеціалізацію досліджуваного господарства можна зазначити, що в підприємстві вирощується тільки зернова продукція. В останні роки в господарстві повністю підвищилося вирощування соняшнику та кукурудзи.

Стан підприємства у таблиці 1.3. відображено показники розміру ТОВ «Міжлісся»

Таблиця 1.3

Показники розміру ТОВ «Міжлісся» за 2017- 2019р.

Показники	2017	2018	2019	2019 до 2017 %
1. Середньорічна чисельність працівників, чол.	123	128	130	85,4
2. Відпрацьовано за рік, тис.л\год.	122224	102610	92392	90
3. Загальна енергопотужність гсподарства.к.с.	8754	8750	8760	100
4. Вартість валової продукції по собівартості тис.грн.	34931864	64660052	160695428	248,5
5. Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис.грн. в т.ч. с-г. призначення.	78395,8 -	81614,8 -	22139,9 -	27,1 -
6. Поголів'я тварин, ум.гол.	-	-	-	-
7. Середньорічна чисельність тракторів, шт.. автомобілів, шт..	15	18	17	94,4
	12	14	16	114,2

Аналізуючи таблицю 1.3. можна побачити, що кількість персоналу на підприємстві сильно не змінилося. Середньорічна вартість основних фондів виробничих фондів зменшився.

Розвиток сільського господарства значною мірою залежить, від стану матеріально - технічної бази, головною ланкою якої є основні фонди. Ефективність сільськогосподарського виробництва залежить від того, як воно забезпечене основними фондами. Переглянемо і проаналізуємо показники рівня та економічної ефективності інтенсифікації в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4

Показники рівня та економічної ефективності інтенсифікації у ТОВ «Міжлісся» за 2017-2019 роки

Показники	2017	2018	2019	2019 р до 2017 р. %
1.Рівень інтенсифікації Припадає на 100 га. с.г.угідь: - основних виробничих фондів с.г. призначення, тис.грн. - енергоресурсів к. с. - затрат праці, л\год В Витрати кормів на 1 ум.гол., ц.к.од. Кількість внесених мінеральних добрив на 1 га, ріллі, кг. д. р. 2.Економічна ефективність інтенсифікації Виробництво валової продукції (по співставних цінах): - на100 га.с.г. угідь, грн. - на 1 працівника, грн. - на 1 л\год., грн. Урожайність, ц\га. - зернових; - цукрового буряка; - плодів зерняткових. Надій на 1 корову молока за рік, кг. Витрати кормів ц.к.од. на 1 ц. - молока; - приросту ВРХ. - приросту свиней - Норма прибутку, %. - Рівень рентабельності, %	1256,2 970,5 32587,3 102 623,4 290,5 17,6 45,6 - 55,8 - - - - - 32,5 95,3	1485,4 1070,7 44236,3 103 678,7 310,8 22,9 54,8 - 62,3 - - - - - 35,6 120,5	1564,6 1254,4 58741,7 110 712,5 368,3 34,6 66,7 - 78,8 - - - - - 50,5 170,3	105,3 117,1 132,7 106,7 104,9 118,5 151,1 121,7 126,4 141,8 141.3

Проаналізувавши таблицю, можна зробити висновок: господарство добре забезпечене фондами і має потенційну можливість виробляти значну кількість продукції. В ТОВ «Міжлісся» засобів виробництва достатньо.

Розглянувши характеристику дослідного господарства, можна сказати, що це господарство має сприятливі умови для вирощування плодових насаджень, разом з тим, економічний стан господарства залежить від рівня розвитку рослинництва, адже воно займаючи велику питому вагу в структурі виробленої і реалізованої продукції регулює фінансові результати господарювання.

1.5 Аналіз виробництва продукції рослинництва

Таблиця 1.5

Аналіз структури посівних площ

Назва культури	Посівна площа, га.	Валовий збір, ц.
	2017р.	2018р.	2019р.	2017р.	2018р.	2019р.
Зернові, всього:	283	360	320	10314	13936	12842
В т.ч. озимі зернові	263	250	244,3	11082	10924	10798
Ярові зернові	110	90	72,5	2232	2112	2044
Соя	120	115	110	2218	1990	2100
Соняшник	-	-	59	-	-	670
Горх	30	28	4	900	896	17,25
Кормові, всього:	27,5	69,2	8,5	125	226	257
гарбузи	2,2	2,1	1,92	145,6	172,3	151,1
кормові коренеплоди	1,1	1,2	0,9	230	250	251,2
багаторічні трави	27,5	58	3	125	76	67
картопля	-	0,5	0,5	-	34	33,10
Овочі всього:	2,9	3,7	3,18	-	-	-
капуста	0,8	1	0,7	28	33	29
огірки	0,5	0,6	0,5	6	8	7
морква	0,6	1	0,5	14	22	13
буряки столові	1	1,1	1,2	24	21	25
інші овочі	-	-	0,25	-	-	1,83

Із таблиці «Аналіз структури посівних площ» посівна площа видно, що загальна частина площ в господарстві зайнято під зерновими культурами. Посіви зернових за останні роки збільшилась в зв'язку з виробничою необхідністю, а саме збільшення поголів'я свиней.

Склад та технічний стан МТП у господарстві

Для виконання автотранспортних перевезень в господарстві є в наявності наступний парк автомобілів.

Таблиця 1.6

Кількість одиниць автопарку

№ п. п.	Марка транспорту	Кількість
1	ГАЗ - 52	4
2	ГАЗ - 53 (РЖУ-3,6)	1
3	КАВЗ-3271 + ПАЗ 4254	2 + 1
4	КамАЗ - 5320	1
5	САЗ - 3507	2
6	ГАЗ - 31024	1
7	ЗіЛ-ММЗ-4502	3
8	ЛуАЗ-469М ; ВАЗ-21074	1 ; 1

Для механізації виробничих процесів в рослинництві господарство має набір машин, які подано в таблиці 1.6.

Таблиця 1.7

Склад тракторного парку та парку с-г машин господарства

Назва с-г техніки	Марка	Кількість
Трактори	К-701 Т-150К Т-25 МТЗ-80/82 ЮМЗ-6Л ЕО-2625	1 1 3 8 2 1
Комбайни зернозбиральні Борони Буртоукривщик Бочка - заправник Бочка Котки	ВЕКТОР ЄНІСЄЙ-1200 Нива СК-5 БЗТС-1 БП-07 БДВ-7 БДВП-4,2 БІГ-3 АГД-2,5 БДС-1,5 БН-100 ЗЖВ-3,2 МЖТ - 10 3-КВГ-1,4 3-ККШ-6	1 1 1 12 10 1 2 1 1 2 1 1 1 1 1
Машини для внесення добрив Агрегат комбінований Косарка Культиватор Цибулевий копач Обприскувачі Плуги Садильна машина Прес-підбирач Причіпи Сівалки	МВУ-05 МВД-900 АКП-2,5 КПН-2,2 Садові-сидеральні КПС-4М КПЗ-9,7 КПШ-6 КСП-5,4 КФ-5,6 КПГ-250 ЛКГ-1,4 ОН-400 ОП-2000 ОПВ-2000 ПЛН-3-35 ПЛН-4-35 ПНЯ-8-42 СКН-6А ПСП-1,6 1-ПТС-9 2-ПТС-4 1-ПТС-2 СЗ-3,6	1 2 1 1 4 2 1 1 1 1 1 1 1 1 7 3 1 1 1 2 1 1 1 3

Аналізуючи таблицю 1.7 бачимо, що наявний парк машин дозволяє механізувати основні технологічні процеси в рослинництві.

Ремонтна майстерня забезпечує ремонт всіх машин своїми силами. В майстерні добре налагоджена організація праці та дисципліна на роботі.

Ремонтна майстерня складається з таких відділень слюсарного, зварювального, моторного, акумуляторного, вулканізаційного, ковальського та діагностування і технічного обслуговування.



2. Організація і шляхи підвищення економічної ефективності виробництва озимого ріпака

2.1 Народногосподарське значення виробництва плодівництва

Народногосподарське значення виробництва плодівництва важливе місце належить садівництву. Плоди і ягоди - цінні продукти харчування. Вони багаті на вітаміни, цукор, мікроелементи, вуглеводи та органічні кислоти. Особливо важливе значення мають моносахариди - фруктоза і глюкоза, які повністю засвоюються організмом людини і виконують дуже важливі функції. Фруктоза є одним з основних джерел енергії, а для нервової тканини - єдиним. Великий вміст фруктози у яблуках, грушах, чорній смородині та полуниці (до 60% загальної кількості цукру).

Продукція садівництва і ягідництва використовується для споживання у свіжому вигляді, а також як сировина для виробництва варення, джему, компотів, соків, сухофруктів та ін. За науково обґрунтованими нормами харчування споживання фруктів і ягід на одну особу в рік повинно становити 84 кг.

Садівництво як галузь сільського господарства підвищує продуктивність і зміцнює економіку підприємств. Для розширення площ плодово-ягідних насаджень використовують малопродуктивні кам'янисті і піщані грунти, схили гір і балок, що дає змогу підвищити рівень використання сільськогосподарських угідь.

Плоди і ягоди - цінні продукти харчування. Вони багаті на вітаміни, цукор, мікроелементи, вуглеводи та органічні кислоти. Особливо важливе значення мають моносахариди - фруктоза і глюкоза, які повністю засвоюються організмом людини і виконують дуже важливі функції. Продукція садівництва і ягідництва використовується для споживання у свіжому вигляді, а також як сировина для виробництва варення, джему, компотів, соків, сухофруктів та ін. За науково обґрунтованими нормами харчування споживання фруктів і ягід на людину в рік повинно становити 84 кг.

Плодівництво - специфічна галузь рослинництва та сільського господарства. Вона охоплює культуру рослин, що дають їстівні плоди, які споживають свіжими та у вигляді продуктів їх переробки.

Плодівництво є складовою частиною садівництва, оскільки садівництво включає і культуру рослин, які не дають їстівних плодів: чаївництво, тутівництво, квітникарство тощо. Отже, плодівництво і садівництво не є синонімами.

Завдання плодівництва як галузі сільського господарства - вирощувати високі і сталі врожаї якісних плодів на основі впровадження досягнень науки і передового досвіду з метою забезпечення потреб населення в цінних, екологічно чистих продуктах харчування.

Плодівництво як наука займається вивченням біологічних особливостей плодових рослин - складових частин екологічної системи, закономірностей росту і розвитку залежно від екологічних факторів, у т.ч. антропогенних, і на цій теоретичній основі опрацюванням прогресивних технологій вирощування високих і сталих врожаїв плодів і ягід, прогнозує розвиток галузі.

Вирощування плодових культур має велике народногосподарське значення, зумовлене харчовою і лікувальною цінністю плодів. Вони містять легкозасвоювані цукри (4,5-23,0%), органічні кислоти (0,1-3,8%), фенольні сполуки, ароматичні, пектинові та дубильні речовини, мінеральні солі, в яких є понад 50 хімічних елементів, зокрема залізо, фосфор, кальцій, магній, бор, молібден та ін. Плоди і ягоди містять вітаміни С, А, В1, В2, В6, Р, РР, Е та ін. Плоди волоського горіха, фісташки справжньої, мигдалю містять до 22% білків і 65-77% жирів. Калорійність 1 кг плодів яблуні, груші, сливи, вишні, черешні, абрикоса, персика та ін. складає 440-627 кал., суниць, малини, смородини, агрусу та ін. - 310-480 кал., а плодів волоських горіхів - 6360-8000 кал. Споживання плодів зменшує потребу в інших продуктах, позитивно впливає на обмін речовин в організмі людини, сприяє підвищенню стійкості організму до захворювань, у тому числі до радіаційних уражень. Мінімальна медично обгрунтована річна норма споживання плодів і ягід людиною становить близько 100 кг. Плоди ряду культур використовують і як допоміжні лікувальні засоби при простудних, шлунково-кишкових захворюваннях, авітамінозах тощо.

Сади мають велике значення як медоноси, відіграють значну естетичну роль, прикрашаючи міста і села, сприяють поліпшенню мікроклімату, очищенню атмосферного повітря. Плодівництво - економічно ефективна галузь сільського господарства. При інтенсивній культурі врожайність яблуні та груші становить 150-200, а нерідко - 300-500 ц/га і більше, сливи, абрикоса, персика - до 200-300 ц/га, вишні, черешні - до 150-200, суниць - до 150-200, малини,

2.2 Організація виробничих процесів при виробництві плодівництва

Аграрне виробництво сьогодні є однією з провідних експортно- орієнтованих галузей, яка забезпечує стабільність гривні, та продовольчу безпеку країни. За останні роки кількість інвестицій у садівництво відчутно зросла. Адже вітчизняний ринок ще і на половину не наповнений яблуками, а груші і продукція ягідників займають лише п'яту частину від погреби. Вигідне розташування України дозволяє експортувати свою продукцію як до Росії, так і в країни західної Європи. Іноземні компанії, які вже давно працюють в Україні, на повну потужність використовують ці можливості, і не дивно - адже витрати на виробництво в Україні - в декілька разів нижчі, ніж у Європі. На протязі багатьох років садівництво України базувалося на застарілих технологіях. Сьогодні розроблені передові методи, завдяки яким вже через 2-3 роки після закладання саду гарантовано отримання урожаю на рівні 20-40 тонн високоякісних яблук і груш з одного гектара.

Висока продуктивність плодових насаджень забезпечується використанням якісного садивного матеріалу, оптимальним загущенням карликових дерев (3-4 тисячі на гектар), краплинним зрошенням. Отримання високих і сталих урожаїв плодових насаджень залежить від умілого і своєчасного застосування засобів захисту проти широкого спектру шкідників і хвороб рослин, втрати від яких відчутно великі. Комахи по шкодочинності, величезній кількості і широкому розповсюдженню займають перше місце серед шкідливих видів плодових культур. Хвороби рослин також завдають значних збитків садівництву. Вони проявляються у порушенні нормальних фізіологічних процесів (диханні, асиміляції, випаровуванні води) і приводять до уповільнення росту, частковому або повному відмиранню тканин, зниженню врожайності, а нерідко і до загибелі всієї рослини. Тому заходи по раціональній організації такої перспективної галузі є досить важливими.

Садівництво і виноградарство як галузь має свої специфічні особливості, зумовлені складністю в організації праці та виконанні трудових процесів. У практиці склалися різноманітні типи підприємств та об'єднань. Одні з них здійснюють окремі процеси - вирощування саджанців, плодів та ягід, їх переробку і зберігання; другі, переважно великі спеціалізовані,- об'єднують всі стадії від вирощування саджанців до збуту виробленої продукції у свіжому чи переробленому вигляді.

За видами виконання технологічних процесів та організаційною структурою всі садівницько-виноградарські підприємства можна об'єднати у чотири групи:

· - спеціалізовані, які поділяють на плодові, плодово-ягідні, плодово-розсадницькі, плодово-виноградарські, плодоконсервні, виноградарські та виноградовиноробні;

· - неспеціалізовані колективні сільськогосподарські підприємства різних форм власності, в яких садівництво і виноградарство є допоміжною галуззю. Як за складом і структурою насаджень, так і за розмірами вони дуже різняться між собою. Розмір галузі садівництва і виноградарства в цих підприємствах залежить від природно- кліматичних та організаційно-економічних умов і коливається від 20- 50 до 150-200 га;

· - міжгосподарські підприємства та різні об'єднання, які створюються на базі одного з учасників, де є найбільш сприятливі умови для розвитку галузі. Учасниками таких підприємств стають колективні підприємства, що є його засновниками. Крім того, вони можуть співпрацювати на договірній основі, продаючи головному підприємству свою продукцію для переробки та зберігання. Міжгосподарські підприємства (як і окремі господарства) можуть також входити до агропромислових об'єднань і співробітничати з ними по окремих стадіях виробництва: переробці, торгівлі. Створюються і науково-виробничі системи, з якими підприємства та об'єднання кооперують окремі види діяльності по створенню нових сортів та впровадженню прогресивних технологій;

· - приватні підприємства, селянські (фермерські) господарства, підсобні господарства селян та садово-городні кооперативи, що виробляють плодово-ягідну продукцію на своїх земельних ділянках. Ці виробники, як правило, вирощують плодово-ягідну продукцію та виноград і самостійно її реалізують у свіжому вигляді (іноді перероблений виноград на домашнє вино).

Розміри галузей садівництва і виноградарства в спеціалізованих підприємствах, що визначаються вартістю валової продукції (основний показник) та площею насаджень (побічний показник), досить різні: для підприємств із компактним розміщенням садів та рельєфом, зручним для застосування техніки,- 800-1200 га, із менш зручним - 400-600 га.

Досить важливим фактором при визначенні розмірів плодових насаджень та виноградників є співвідношення порід і сортів. У плодових насадженнях лісостепової зони України найбільш доцільним виявилося таке співвідношення: яблунь- 70 %, із них літніх - 5-7, осінніх- 10-15, зимових - 78-85 %; груш - 15 %, із них літніх сортів - 10-12, осінніх - 60-65, зимових - 23-30 %; кісточкових близько 15%. У підприємствах, що спеціалізуються на вирощуванні сировини для консервних заводів, питома вага кісточкових порід та ягідників зростає до 50 % і більше.

У приміському садівництві зважаючи на постійний попит на свіжу продукцію співвідношення порід має тенденцію до збільшення ягідників, кісточкових та середньоосінніх сортів зерняткових. За рекомендаціями наукових установ, структура плодових насаджень у приміських зонах по групах має становити: літні - 30-35%, осінні - 20- 25, зимові - 40-50 %.

Розмір галузей садівництва та виноградарства в неспеціалізованих підприємствах, де вони не є провідними, повинен бути таким, що дає змогу створити окремі садівницькі (виноградарські) підрозділи та умови для раціонального використання техніки. Мінімальний розмір садів, що відповідає цим умовам, є 100-120 га, оптимальний у зоні Лісостепу - 200-250 га.

Однією з галузей, які технологічно пов'язані з садівництвом і залежать одна від одної, є бджільництво. Запилення плодових і ягідних культур бджолами збільшує їх урожайність, а для бджіл сади є добрим медоносом. Проте сади - короткострокові медоноси, їх цвітіння триває лише 20-25 днів. Тому для підвищення медозбору в захисних смугах слід висаджувати акацію, липу, а в міжряддях саду (особливо молодих насаджень) висівати медоносні культури.

За рекомендаціями наукових установ, на 100 га плодово- ягідних культур потрібно мати 150-200 бджолосімей. Виходячи з цих нормативів та площі насаджень і встановлюють розміри галузі бджільництва.

В умовах розвитку ринкових відносин і певних диспропорцій в цінових паритетах у спеціалізованих садівницьких та виноградарських підприємствах організовують власні розсадники по вирощуванню саджанців плодових, ягідних культур та винограду. Крім здешевлення та підвищення якості садивного матеріалу, це дає змогу краще використати робочу силу (основні роботи у розсадниках не збігаються з піковими періодами збиральних робіт) і техніку.

Досить ефективним є поєднання вирощування плодів, ягід та винограду із зберіганням цієї продукції (власні сховища), її переробкою (власні цехи) і реалізацією (власні магазини). При цьому збільшується ціна на перероблену продукцію і реалізовану зі сховищ у зимовий період продукцію, а також поліпшується використання трудових ресурсів.

Складовою частиною галузі слід вважати підсобне виробництво по виготовленню тари та пакувальних матеріалів. Слід відзначити, що виготовлення тари у власних підсобних цехах у 2,5-3 рази дешевше, ніж придбання на тарних заводах.

Взаємовигідно поєднується з садівництвом та виноградарством молочне та молочно-м'ясне скотарство. Це дає змогу ефективніше використати сільськогосподарські угіддя - як природні (пасовища, луки), так і ріллю, відвівши частину площ і частину міжрядь садів для вирощування кормових культур. У свою чергу від тваринництва надходять органічні добрива, що позитивно впливає на збільшення врожайності садів і виноградників. Багато науковців, які досліджували ці питання, вважають, що на 1 га насаджень потрібно мати 1 гол. великої рогатої худоби, від якої за рік можна одержати 8-10 т гною, чого досить для внесення через рік по 15-20 т гною на 1 га садів.

Серед інших факторів, що істотно впливають на економічну ефективність галузі, найбільш вагомим є правильна організація території багаторічних насаджень. Допущені при виборі земельних ділянок під сади, розбивці площ на квартали, посадці захисних смуг, розміщенні доріг, визначенні співвідношення порід і сортів та щільності посадки, помилки виправити дуже важко або взагалі неможливо без значних капітальних вкладень. А саме від цих складових залежить економічна ефективність та розмір прибутків, які можна одержати від садівництва і виноградарства.

Організація праці та виробничих процесів у садівництві грунтується на загальних принципах. У садівництві і виноградарстві створюють самостійні спеціалізовані підрозділи: комплексні бригади або окремо ручних робіт і механізованих; орендні колективи; кооперативи; господарські товариства, інші формування. Комплексні трудові колективи всі технологічні операції виконують власними силами, виділяючи окремі ланки по догляду за насадженнями і збиранню врожаю, обробітку грунту, боротьбі з хворобами та шкідниками.

У сучасний період переходу до ринкових умов господарювання спостерігається поєднання у виконанні різних видів робіт єдиним колективом - ручних і механізованих на всіх технологічних операціях. Основою організації трудових процесів, що регламентують строки та прийоми виконання технологічних операцій, є технологічні карти. Вони відрізняються від технологічних карт в інших рослинницьких галузях тим, що складаються не на весь виробничий процес, а на окремі комплекси робіт: підготовка грунту і садіння; догляд за насадженнями; боротьба з шкідниками і хворобами; збирання врожаю. Затрати праці у зв'язку з технологічними особливостями садівництва і виноградарства (витрати щорічні, а продукція надходить при вступі дерев у фазу плодоношення) розраховують не на одиницю продукції, а на 1 га площі. В картах визначають: технічні засоби на виконання окремих операцій; способи виконання робіт та руху агрегатів; взаємоузгодженість робіт у часі і просторі.

Розрахунки потреби в різних технічних засобах при виконанні комплексних робіт (садіння дерев, збирання врожаю, боротьба зі шкідниками та хворобами) здійснюють за тими ж методиками, що і для інших робіт.

2.3 Організація праці та її оплата при виробництві плодівництва

Спеціалізовані бригади формуються із робітників однієї професії однакової або різної кваліфікації, зайнятих в однорідних технологічних процесах (механічне оброблення деталей, обслуговування потужного агрегату, конвеєрної і потокової лінії та ін.).

Комплексні бригади формуються з робітників різних професій (як основних, так і допоміжних), які виконують технологічно різнорідні, проте взаємопов'язані роботи, що охоплюють повний цикл виготовлення деталей, вузлів тощо. Створення таких бригад ефективніше на дільницях зі складним технологічним устаткуванням, в умовах поточно-конвеєрних, предметно (подетально) спеціалізованих виробництв із замкненим технологічним циклом.

Комплексні бригади можуть бути з повним поділом праці, частковим і без поділу праці.

У бригаді з повним поділом праці кожний робітник постійно виконує роботу однієї професії і кваліфікації, і ця робота є складовою частиною комплексного завдання бригади.

У бригаді з частковім поділом праці, зумовленим певною технологічною послідовністю виробництва, робітник поряд зі своєю певною операцією, в разі необхідності виконує операції зі споріднених спеціальностей.

Комплексній бригаді без поділу праці властиве широке суміщення професій і певна взаємозамінність робітників у процесі праці. Кожний робітник може виконувати всі операції, що входять у виробниче завдання бригади.

Залежно від режиму роботи комплексні і спеціалізовані бригади можуть бути змінними і наскрізними. До складу змінних бригад входять робітники лише однієї зміни, протягом якої виконується весь комплекс робіт. Наскрізні бригади створюються за таких виробничих умов, коли тривалість циклу оброблення виробів або час виконання певної роботи на дільниці перевищує тривалість зміни. До таких бригад входять робітники двох або трьох змін.

За кількісним складом бригади можуть бути нечисленні (5--10 осіб), середні (11--25), великі (25--50 осіб і більше).

Розмір оплати праці в рослинництві залежить від складності і умов виконання робіт, професійно-ділових якостей робітники, результатів його праці. Основою для нарахування оплати праці в рослинництві є первинні документи. До них відносять: обліковий лист тракториста-машиніста(№67), дорожній лист тракториста (№68), обліковий лист праці та виконання робіт бригади (№66), та індивідуальний (№66а), дорожній литс вантажного автомобіля (№2). Оплата праці в рослинництві здійснюється за виконання обсягу роботи відповідно встановлених норм та розцінок в господарстві, а також за відпрацьований час. Вся виконана робота працівника фіксується в обліковому листі тракториста-машиніста. У ньому відображається склад агрегату, виконана робота, розцінка за одиницю роботи, норма виконання та оплати праці за кожний вид роботи.

Тарифні ставки

Категорія	1	2	3	4	5	6
Тракторист машиніст	110,20	120,12	132,24	148,77	170,81	198,36
Ручні роботи в рослиництві	85,43	93,12	102,52	115,33	132,42	153,77

Потім аналогічно розраховується оплата праці працівника за наступні дні за відповідно виконану роботу згідно встановлених норм та розцінок в господарстві на кожен вид роботи. Порядок нарахування основної оплати праці комбайнерів. За перші десять днів збирання врожаю нараховується підвищена заробітьна плата в розмірі 60%. При цьому необхідно дотримуватися норм та ставок. Тобто, комбайнер при врожайності 25ц. з га. норма виробітку 45т. маючи 5 розрядь роботи, тарифній ставці за 1 годину, та тарифному фонду 170,81 грн.

Ефективність функціонування бригад залежить від рівня їх самостійності. Подальше запровадження бригадного госпрозрахунку, що передбачає організацію роботи на основі поєднання оперативно-виробничої самостійності і бізнес-плану, порівняння витрат і одержуваного ефекту, встановлення прямої залежності оплати праці від кінцевих результатів роботи, підвищення відповідальності бригади й адміністрації за виконання виробничих завдань.

Переведення бригади на господарський розрахунок передбачає такі передумови:

· створення системи госпрозрахункових показників (обсяги виробництва, матеріальні витрати, якість продукції тощо) для оцінки діяльності бригад різних типів;

· закріплення за бригадами конкретної площі, технологічного устаткування;

· обгрунтованість, стабільність і своєчасність доведення до бригад планових завдань;

· забезпечення бухгалтерського й оперативного обліку діяльності бригади;

· організацію зберігання і видачі бригадам матеріальних цінностей;

· установлення бригадних норм і розцінок;

· наявність системи госпрозрахункових претензій.

Найефективніше застосування госпрозрахунку в тих бригадах, які здійснюють повний цикл виготовлення певного виду продукції або конструктивно і технологічно закінченої її частини, що характерно для комплексних бригад.

В організації роботи бригад важливе місце має розроблення бізнес-плану і виконання всіх його показників.

Переведення бригад на госпрозрахунок викликає потребу регулювання госпрозрахункових відносин між бригадами та іншими підрозділами, з одного боку, і між бригадами й адміністрацією підприємства, з іншого. У тих випадках, коли між цими суб'єктами були порушені правила взаємодії, можуть бути пред'явлені госпрозрахункові претензії, які оформлюються у вигляді актів.

Найдосконалішою формою госпрозрахунку бригад є договір, згідно з яким одна із сторін зобов'язується на замовлення іншої сторони виконати певну роботу за відповідну оплату. Залежно від форм організації виробництва підряд може бути індивідуальним і колективним. Колективний підряд поділяється на бригадний, цеховий, сімейний. Умовою впровадження колективного підряду є внутрішньогосподарський розрахунок. У підрядних взаємовідносинах важливим є встановлення відповідальності між адміністрацією і підрядним колективом, а також між суміжними колективами. Основу регулювання цих відносин становить підрядний договір, в якому зазначені обсяги робіт з виготовлення конкретної продукції або надання послуг, умови виконання робіт, основні показники, нормативи та ін.

Обов'язками адміністрації (замовника) є: своєчасне забезпечення підрядного колективу необхідними машинами, устаткуванням, пристосуваннями, матеріалами, інструментом, технічною документацією, а також профілактичний огляд і ремонт устаткування. У договорі фіксується взаємна відповідальність сторін у разі виникнення непередбачених обставин або невиконання зобов'язань.

Важливим елементом організації праці на підприємстві є вдосконалення планування, організації і обслуговування робочих місць з метою створення на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної праці.

Робоче місце -- це зона трудової діяльності робітника, або групи робітників, оснащена всім необхідним для успішного здійснення роботи. Водночас це первинна ланка виробничої структури підприємства, яка може функціонувати відносно самостійно.

Організація робочого місця -- це система заходів щодо його планування, оснащення засобами і предметами праці, розміщення в певному порядку, обслуговування й атестації.

Планування робочого місця передбачає раціональне розміщення у просторі матеріальних елементів виробництва, зокрема устаткування, технологічного та організаційного оснащення, а також робітника. Робоче місце має робочу, основну і допоміжну зони. В основній зоні, яка обмежена досяжністю рук людини в горизонтальній і вертикальній площинах, розміщуються засоби праці, що постійно використовуються в роботі. У допоміжній зоні розміщуються предмети, котрі застосовуються рідко.

Велике значення має раціональне технологічне й організаційне оснащення робочих місць, що передбачає забезпечення їх основним технологічним устаткуванням, технологічним і організаційним оснащенням (інструментом, пристроями, допоміжними матеріалами, запасними частинами та устаткуванням для їх зберігання і розміщення, а також засобами сигналізації, освітлювальною апаратурою, робочими меблями, тарою тощо).

Оснащення робочих місць масових професій може здійснюватися за типовими проектами, в яких ураховані необхідні рекомендації щодо оснащення і планування робочих місць даного виду. Використання типових проектів сприяє впровадженню досягнень науки і передового досвіду в процесі організації робочих місць, знижує трудомісткість роботи, дозволяє підвищити рівень організації трудових процесів.

Робочі місця класифікують за такими параметрами, як професія та кількість виконавців, ступінь спеціалізації, рівень механізації, кількість устаткування, характер розміщення в просторі.

Залежно від кількості виконавців розрізняють індивідуальні та колективні робочі місця. Індивідуальне робоче місце призначене для роботи одного працівника протягом зміни. Колективне робоче місце призначене для здійснення процесу праці одночасно кількома робітниками (бригадою).

Залежно від кількості устаткування розрізняють одноверстатні та багатоверстатні робочі місця. Останні характеризуються тим, що робітник у певній послідовності здійснює виробничий процес на кількох одиницях технологічного устаткування.

За ступенем спеціалізації розрізняють універсальні та спеціалізовані робочі місця, а за ступенем механізації -- робочі місця з ручними, машинно-ручними, машинними, автоматизованими й апаратурними трудовими процесами.

Робочі місця за характером розміщення в просторі бувають стаціонарними (робоче місце токаря, коваля, вагранника) і рухомі (робоче місце водія, машиніста крана).

Велике значення в організації праці має обслуговування робочих місць, тобто забезпечення їх протягом робочої зміни сировиною, матеріалами, заготівками, транспортними засобами, послугами ремонтного характеру тощо.

Обслуговування робочих місць здійснюється за такими функціями:

· енергетична -- забезпечення робочих місць електроенергією, стисненим повітрям, парою, водою, а також опалення виробничих приміщень;

· транспортно-складська -- доставка предметів праці до робочого місця, вивезення готової продукції і відходів виробництва, зберігання, облік і видача матеріалів, сировини та інших цінностей;

· підготовчо-технологічна -- розподіл робіт за робочими місцями; комплектування технічної документації; підготовка інструменту та допоміжних матеріалів; інструктаж виконавців щодо передових методів праці;

· інструментальна -- зберігання, застосування, комплектування і видача на робочі місця всіх видів інструменту, пристроїв, технологічного оснащення;

· налагоджувальна -- налагодження і регулювання технологічного устаткування;

· міжремонтна -- профілактичне обслуговування; * контрольна -- контроль якості сировини, напівфабрикатів і готових виробів;

· облікова -- облік бракованої продукції та аналіз причин браку, профілактичні заходи для підвищення якості продукції та ін.

Всі ці функції мають виконуватися безперебійно і в певних організаційних формах, таких як стандартне, планово-попереджувальне, чергове обслуговування робочих місць.

Для забезпечення збалансованості між кількістю робочих місць і наявними трудовими ресурсами, раціональнішого використання резервів виробничого потенціалу та підвищення продуктивності праці застосовують атестацію і паспортизацію робочих місць.

2.4 Економічна ефективність та шляхи її підвищення при виробництві плодівництва

Для обґрунтування напрямів та виявлення резервів підвищення ефективності виробництва ріпаку необхідно здійснити оцінку різних явищ, що відбуваються в цій галузі. Але на основі одного критерію цього зробити не можна. Тому потрібні конкретні показники, що відображують вплив різних факторів на процес виробництва. Лише система показників дає змогу провести комплексний аналіз і зробити правильні висновки щодо напрямів та резервів підвищення економічної ефективності виробництва.В ефективності виробництва відображається вплив комплексу взаємопов'язаних факторів, що формують її рівень і визначають тенденції розвитку. Для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовують відповідний критерій і систему взаємопов'язаних показників, які відбивають вимоги економічних законів і характеризують вплив різних факторів.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва визначається як народногосподарська ефективність, економічна ефективність галузей і виробництва окремих продуктів, а також господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і окремих заходів. Залежно від цього використовують різні економічні показники, що повинні бути органічно взаємопов'язані і відповідати критерію ефективності. При оцінці економічної ефективності сільськогосподарського виробництва на підприємствах необхідно правильно визначити систему взаємопов'язаних показників, які повинні більш ефективно відбивати її рівень. Для цього широко використовуються як натуральні, так і вартісні показники.

Натуральні показники виходу продукції з урахуванням її якості є вихідними при визначенні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. В умовах вільної підприємницької діяльності і ринкових відносин підвищується роль вартісних показників, які повніше враховують розвиток товарно-грошових відносин і сприяють зміцненню товарної форми економічних зв'язків та господарського розрахунку.

Економічна ефективність виробництва ріпаку характеризується системою таких показників:

· урожайність;

· продуктивність праці;

· собівартість 1 ц ріпаку;

· ціна реалізації 1 ц ріпаку;

· розмір валового доходу на 1 га посіву;

· прибуток в розрахунку на 1 га посівної площі;

· рівень рентабельності.

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно не лише обчислити одержаний при цьому результат, а й співставити його з витратами засобів виробництва і живої праці. Виробництво продукції супроводжується затратами живої і уречевленої праці. Урожайність насіння ріпаку розраховується у первісно оприбуткованій масі, діленням валового збору продукції відповідної культури на її посівну площу. Дані про врожайність наводяться у річному звіті в готовому вигляді. Продуктивність праці вимірюється лише затратами живої праці. Продуктивність праці розраховується як співвідношення виробленої продукції до затрат праці, що вимірюється в людино-годинах, людино-днях або середньорічних працівниках. У сільському господарстві широко застосовують також і зворотний показник продуктивності праці - трудомісткість одиниці продукції, який характеризує затрати робочого часу на виробництво одиниці продукції. Зниження трудомісткості свідчить про підвищення продуктивності праці.

Важливим показником економічної ефективності виробництва ріпаку є собівартість продукції. Вона відображає якість роботи господарств і значною мірою визначає рівень його доходності. Протягом останніх років собівартість 1 ц ріпаку зростає. Собівартість 1 ц насіння ріпаку визначається діленням загальної суми витрат на вирощування та збирання продукції на фізичну масу насіння після його доробки.

Ціна - важлива категорія ринкової економіки. У сільському господарстві вона є основою визначення таких економічних показників, як обсяг валової продукції, продуктивність праці, валовий і чистий доходи, прибуток, рентабельність, окупність затрат і самофінансування виробництва. Ціна реалізації ріпаку залежить від якості культури. Середня реалізаційна ціна розраховується діленням грошової виручки від реалізації на обсяг її продажу. Розмір валового доходу на 1 га посівної площі, розраховується як відношення валового доходу по ріпаку (всього), до посівної площі ріпаку.

Прибуток господарств - це реалізована частина їхнього чистого доходу. Тому маса прибутку сільськогосподарських підприємств не повністю відображає їх вклад у створення чистого доходу суспільства. У сільському господарстві величина прибутку підприємства залежить від кількості і якості реалізованої продукції, її структури, рівня собівартості і фактичних цін реалізації. Прибуток дорівнює різниці між виручкою від реалізації та собівартістю продукції.

Прибуток на 1 га посіву розраховується як, відношення прибутку по ріпаку (всього), до площі посіву ріпаку, га.

В умовах ринкової економіки кожний суб'єкт підприємницької діяльності намагається максимізувати прибуток, найбільш ефективно використати всі виробничі ресурси й домогтися найвищої рентабельності. Рентабельність -- найважливіша економічна категорія, якої намагаються досягти всі, хто займається підприємництвом.

Рентабельний -це той, що дає прибуток, доход, доцільний з погляду господарювання. Отже, рентабельність у буквальному розумінні цього слова означає прибутковість. Як уже згадувалося, в процесі підприємницької діяльності підприємства мають відшкодувати свої витрати виручкою від реалізації продукції й одержати прибуток. Тому рентабельність являє собою важливий показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який свідчить про те, що підприємство від своєї діяльності одержує прибуток.

Рівень рентабельності визначається відношенням прибутку до повної собівартості реалізованої продукції і виражається у відсотках. Він показує величину прибутку на 1 грн. витрат виробництва і характеризує ефективність їх використання у поточному році.



Висновки і пропозиції

В даній курсові роботі на тему «Організація та економічна ефективності виробництва плодівництва та шляхи її підвищення » на прикладі ТОВ «Міжлісся» с.Міжлісся Барського району, Вінницької області.

В даній курсові роботі відображено найголовніші питання, які стосуються ефективного виробництва плодів. Відразу вказується на організаційно-економічну характеристику господарства, де зазначається місце розташування ТОВ «Міжлісся», проаналізовано склад і структуру сільськогосподарських угідь, структуру товарної продукції, показники використання трудових ресурсів, наявність і ефективність використання трудових ресурсів, виробничих фондів, показники виробничо-фінансової діяльності. У другому питанні висвітлено сам процес вирощування сільскагосподарських культур, за допомогою яких технологічних приладів вирощують плодів, а також збирають. Далі описюється про оплату праці та економічну ефективність виробництва плодів. В цілому можна сказати, що господарство досить у непоганому стані, і може скласти конкуренцію іншим сільська господарським товариствам.

На мою думку, можна запровадити деякі шляхи для підвищення економічної ефективності виробництва плодів:

1.Досить якісна підготовка грунту перед висадкою.

2.Застосування нових технологій догляду за деревами.

3.Виводити нові сорти для підвищення стійкості і якості садівництва.

4.Застосування нової більш сучайної агро-техніки.

5.Заохочувати працівників до якісного і належного виконання даної роботи.



Список використаної літератури

1. Агропромисловий комплекс У...