Розвиток козівництва в Україні

Висновки. Козівництво в Україні є важливим напрямом тваринництва, однак нині воно перебуває на етапі інтеграції в агропромислове виробництво країни, потребує значної державної підтримки та визнання як окремої галузі тваринництва.

Ключові слова: кози, порода, поголів'я, продуктивність, молоко, сир, м'ясо, пух.

Вступ

Сучасний стан розвитку аграрного виробництва як на державному, так і регіональному рівнях потребує дослідження результатів господарювання всіх без винятку галузей сільського господарства. Так потребує реальна дійсність, однак не так відбувалося на практиці і в наукових дослідженнях. Виробничники та науковці більше уваги приділяли розвитку великих галузей сільського господарства і менше -- малих. У тваринництві детально досліджували скотарство і свинарство, значно менше -- вівчарство, козівництво, звірівництво та ін. [1].

Козівництво у багатьох країнах світу є важливою традиційною, соціально-економічною та стратегічною галуззю, що зумовлено поліпродуктивністю кіз (молоко, м'ясо, шерсть, пух і шкури), а також здатністю адаптуватися до різних систем господарювання, кліматичних умов і рельєфу місцевості, зокрема, в горах і на пагорбах, окраїнних і навіть напівзасушливих районах [2 - 6]. Ця галузь забезпечує населення цінними продуктами харчування, переробну промисловість -- сировиною, сприяє інтенсивному використанню земельних ресурсів і формуванню продовольчої безпеки країн на основі створення потрібних державних резервів тваринницької продукції [6 - 13].

В Україні галузь козівництва не нова, але, незважаючи на це, широкого розвитку вона досі не отримала. Втім, інтерес до козівництва щороку зростає, імпортують племінне поголів'я тварин, з'являються нові великі ферми та пропагують здорове харчування на основі козиного молока [14]. Однак детальний аналіз провідних вітчизняних наукових видань свідчить, що розвитку козівництва приділяють ще неналежну увагу як з боку практиків, так і науковців.

Мета досліджень -- провести аналіз на основі літературних джерел стану, проблем і перспектив розвитку галузі козівництва в Україні.

Матеріали та методи досліджень

Матеріалом для досліджень є оцінка розвитку галузі козівництва в Україні за даними літературних джерел. Найважливіший критерій його розвитку -- збільшення чисельності поголів'я та підвищення продуктивності козоматок. При цьому, важливим є мотивація фермерів та індивідуальних власників до захищеності своїх господарств від фінансових ризиків. Для цього держава повинна надавати їм свою підтримку, дозволити доступ до пільгових кредитів і встановити податкові пільги.

Для досліджень були використані такі методи: монографічний -- для узагальнення літературних даних вітчизняних і зарубіжних авторів з питань стану та розвитку козівництва; статистичні -- для вивчення динаміки поголів'я тварин, молочної і м'ясної продуктивності; графічні -- для графічного зображення динаміки виробництва козиного молока в Україні; порівняльні -- для проведення порівняльної оцінки чисельності поголів'я кіз у різних областях країни та виробництва молока на різних континентах; абстрактно-логічний -- для формування висновків і пропозицій щодо поліпшення стану галузі; ретроспективний аналіз -- для вивчення періодів розвитку галузі в Україні.

Результати досліджень та їх обговорення

Перспективи розвитку козівництва в Україні визначаються великим значенням кози для населення в будь-які часи розвитку чи занепаду економіки, популярністю продукції, тенденціями розвитку цієї галузі в Європі та світі [15].

У довгій історії козівництва періоди розквіту змінювалися періодами повного занепаду. Особливо значні втрати ця галузь зазнала у роки Другої світової війни, однак уже в післявоєнні роки поголів'я кіз поступово зростало [10].

Новим етапом розвитку вітчизняного молочного козівництва ознаменувався кінець 70-х -- початок 80-х років, коли було завезено племінних тварин з колишніх НДР та Чехословаччини й організовано козо- ферму в радгоспі ім. Кірова Лохвицького р-ну Полтавської обл. Однак уже в 90-х роках ХІХ ст. усі господарства з розведення кіз було ліквідовано і козівництво як галузь в Україні перестала існувати, кіз розводили тільки в приватному секторі [16]. Лише починаючи з 1996 р., ситуація змінилася, фермери почали цікавитися їхнім розведенням, у результаті чого в 14 областях України було зареєстровано господарства, в яких налічувалося 2,6 тис. гол. кіз [10, 17].

Перший племрепродуктор з розведення кіз було зареєстровано у 2011 р. у господарстві ТОВ «СК Добриня» Київської обл. [15]. Нині їх є 8, серед них ФГ «Тетяна 2011» і ФГ «Золота коза», які зареєстрували по 2 породи (кожна з цих ферм вважається як 2 племрепродуктори), ФГ «Лісова коза», ФГ «Камадхєну англо-нубій- ські кози», СК «Добриня» і ФГ «Козий двор». Варто зазначити, що 3 останні племрепродуктори було зареєстровано у 2020 р. Заслуговують на увагу також молочні ферми «Бабині кози», «Рубченецька красуня», «Добра корівка», «Глечок», «Мирдич», «Святогірська коза», «Стрекоза», «Еко- Карпати», «Шеврет», «Лукачівка-Еко» та ін. Ці господарства хоч і не мають статусу плем- репродуктора, проте отримали добру репутацію, а їхні козенята у фермерів та індивідуальних власників користуються великим попитом [15, 18 - 20].

Однак вважати, що українські племрепродуктори обґрунтовано мають свій статус -- досить сумнівно, позаяк нині не розроблено на державному рівні програми розвитку галузі козівництва, яка б передбачала систему організації і планування селекційно-племінної роботи з тваринами [20], немає стандартів на козине молоко та м'ясо, не затверджені племінні свідоцтвва на козу та цапа, а облік племінних і товарних кіз Асоціація племінних кіз України розпочала лише минулого року [19, 21]. Інструкції з бонітування кіз молочних порід і ведення племінного обліку в молочному козівництві було затверджено у 2018 р. [15].

Істотною проблемою у молочному козівництві є сезонність виробництва та дрібнотоварність. Невелику кількість молока переробляти економічно невигідно, а асортимент молочної продукції розширити майже неможливо. Ще гірша справа з переробкою м'яса кіз, оскільки великих товарних господарств у країні майже немає і масово закупити козлятину для промислової переробки неможливо. Асортимент продуктів з м'яса кіз на переробних підприємствах практично не розроблений [14].

Значно сповільнює повноцінний розвиток вітчизняного козівництва сприйняття цієї галузі як одного цілого з вівчарством, а не як окремого напряму тваринництва. Зокрема і Державне статистичне управління продовжує аналізувати розвиток козівництва «у тіні» вівчарства, хоча насправді ці галузі, крім спільних рис, мають безліч особливостей, які потрібно окремо розглядати, розвивати та досліджувати [22].

Ще однією проблемою галузі козівництва в Україні є відсутність якісного товарного і племінного поголів'я в господарствах усіх категорій [14]. Проте розвиток козівництва в нашій країні є досить перспективним. Останніми роками скорочення поголів'я призупинилося і його чисельність стабілізувалася (табл. 1).

козівництво м'ясний поголів'я

1. Динаміка поголів'я кіз, тис. гол.