Формування організаційно-виробничих структур в аграрному секторі економіки Болгарії в умовах євроінтеграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ВИРОБНИЧИХ СТРУКТУР В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ БОЛГАРІЇ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Марія Георгієва

канд. іст. наук

Національний транспортний університет, Київ, Україна

Анотація

Розглянуто особливості формування нових організаційно-виробничих структур аграрного сектора економіки Болгарії в умовах інтеграції до Європейського союзу. Однією з умов забезпечення конкурентоздатності сільського господарства Болгарії було створення значної кількості господарств різних організаційно-правових форм. Досліджено особливості створення та функціонування приватних сільськогосподарських підприємств на фоні роздержавлення колишніх трудових кооперативних господарств та державних сільськогосподарських господарств з дотриманням чітко регламентованої законодавчо процедури.

Ключові слова: Болгарія, сільське господарство, інтеграція, Європейський союз, виробництво, структура.

Abstract

FORMATION OF ORGANIZATIONAL AND PRODUCTION STRUCTURES IN THE AGRICULTURAL SECTOR OF THE BULGARIAN ECONOMY IN THE CONDITIONS OF EUROPEAN INTEGRATION

The peculiarities of the formation of new organizational and production structures of the agricultural sector of the Bulgarian economy in terms of integration into the European Union are considered. One of the conditions for ensuring the competitiveness of Bulgarian agriculture was the creation of a significant number of farms of various organizational and legal forms. Peculiarities of creation and functioning of private agricultural enterprises against the background of privatization of former labor cooperatives and state farms with observance of a clearly regulated legislative procedure are studied.

The peculiarities of creating private agricultural farms in two forms are generalized: private households and large agro-firms. Of course, there were some difficulties with the privatization of agricultural machinery, equipment, technical and farm buildings. Also, difficulties arose with the management of agricultural commodity production due to the long absence of a tradition ofprivate property in agriculture. It is proved that one of the features of the formation of new organizational and production structures was their creation on the basis of decolectivization and privatization. The main task of this process was to create an efficient and competitive environment for the development of the agricultural sector.

The basis of agricultural management in Bulgaria in the period 1996-2007 were private agricultural enterprises, which were more efficient in their activities than other organizational and legal forms of management. However, the imperfection of the management system of the agricultural sector did not allow to accelerate the process of productivity of the industry, to attract the latest scientific advances and more efficient use of logistics.

In the pre-integration period, no program of management actions for the functioning of agricultural enterprises was developed, which did not contribute to the growth of their financial and economic indicators and the competitiveness of these farms.

Key words: Bulgaria, agriculture, integration, European Union, production, structure.

Постановка проблеми

Ефективного розвитку сільськогосподарського виробництва в Болгарії не можна було б досягти без формування дієвих механізмів державної політики в сфері регулювання аграрним сектором економіки Болгарії. В період 1996-2007 років в Болгарії не було розроблено та впроваджено цілісної системи державної підтримки аграрної галузі. В зазначений період, сільське господарство перебувало в підготовчому етапі до вступу в Європейський економічний простір. Тому, фактично не було застосовано фінансово-економічних важелів держави в аграрній сфері. Важливим чинником в розвитку аграрного товаровиробництва Болгарії в зазначений період була зміна виробничо-організаційної структури сільського господарства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання змін організаційно-виробничої структури аграрного сектора економіки Болгарії є предметом дослідження болгарських вчених-економістів. Зокрема, В. Ніколов [6] в своєму дослідженні розкрив проблему фінансового забезпечення новоутворених аграрних виробничих структур. Проте, реформування виробничої структури аграрної галузі не були предметом розгляду болгарських дослідників. Н. Велканов [2] дослідив динаміку розвитку продуктивності болгарського сільського господарства на основі діяльності новоутворених аграрних виробничих структур.

Метою статті є вивчення особливостей реорганізації організаційно - виробничих структур аграрного сектора економіки Болгарії в передінтеграційний період.

Виклад основного матеріалу. Питання реформування сільськогосподарського виробництва В період 1996-2007 років в болгарському аграрному секторі економіки Болгарії існувала стійка тенденція до зменшення кількості агрохолдингів майже наполовину - з 654,8 тисяч до 371,1 тисячі [1, с. 54].

Найінтенсивніше процеси скорочення кількості охопили саме дрібні фермерські господарства (з розміром земельної ділянки до 2 га), більше ніж в 2 рази. Меншою мірою процес скорочення кількості відбувся в середніх домогосподарствах (з розміром земельної ділянки від 2 до 5 га) - майже на 18% [1, с. 57]. З іншого боку, в організаційно-господарській структурі аграрного сектора економіки Болгарії відбулася й позитивна тенденція до збільшення кількості господарств середнього розміру (10-50 га) - вдвічі, та збільшення на 36% господарств з розміром земельної ділянки понад 100 га.

Характерно, що окреслена тенденція до зменшення кількості фермерських господарств, переважно за рахунок дрібних домогосподарств, продовжувалася, хоч і більш повільними темпами.

Однак, реструктуризація аграрних господарств не призвела до значних позитивних змін в організаційно-економічній структурі Болгарії. Протягом 1996-2007 рр., незважаючи на зменшення частки дрібних господарств приблизно на 7% від загальної кількості в період 1996 -2007 рр. В цей же період в аграрній організаційно-економічній структурі Болгарії відбулися незначні зміни в кількості дрібних господарств з розміром земельної ділянки 2-5 га - збільшення на 2%. В інших групах аграрних господарств збільшення коливалося в межах 1% [1, с. 61].

Протягом проаналізованого періоду відбувалися зміни в структурі оброблюваних сільськогосподарських земель (ОСЗ) за групами господарств, залежно від їх розміру. Суттєве зменшення загальної кількості ОСЗ, яка управлялася дрібними та малі господарствами, також призвело до зменшення цієї частки в загальній кількості ОСЗ по країні в цілому.

В той час, як в 2003 р. дрібні та малі ферми, які становили 96,7% усіх фермерських господарств, обробляли 15% від загальної кількості ОСЗ в Болгарії. В результаті розглянутих структурних змін в господарській системі в 2007 р., дрібні ферми та домогосподарства вже складали 91,4% від загальної кількості господарств, проте вже зі значно меншою кількістю ОСЗ - 6,5%. В групі великих сільськогосподарських підприємствах зміни в структурі ОСЗ були незначними. Станом на 2007 р. великі агропідприємства становили 1,4% від загальної кількості господарств, проте обробляли понад 78% усіх сільськогосподарських земель [8, с. 19]. Дані показують, що в болгарському аграрному секторі економіки зберігалася досить дуалістична організаційна та економічна структура.

Вивчення наведених даних окреслює стійку тенденцію до збільшення загальної кількості ОСЗ після вступу країни до ЄС в результаті посиленого попиту на землю, накопичення низькородючих земель та наявності стимулів до розширення фермерських господарств, щоб накопичити більше виплачених субсидій (європейських та національних) - з 3050,7 тис. га в 2000 р. до 3620,9 тис. га в 2007 р. [3, с. 70]. В результаті цього, середній розмір ферми збільшився з 4,4 га в 2000 р. до 9,8 га в 2007 р. [3, с. 71]. На підставі наведених даних, можна зробити висновок, що структурні процеси, що відбувалися в аграрному секторі економіки Болгарії, призвели до консолідації аграрних господарств в Болгарії, що прискорювалися під впливом державної фінансової та пільгової політики.

Поряд з фермерськими домогосподарствами постійно формувалися та розвивалися інші форми аграрного товаровиробництва - виробничі кооперативи, одноосібні фермерські господарства, торгівельні компанії. Протягом проаналізованого періоду 1996-2007 рр. структурні зміни, пов'язані зі зменшенням кількості фермерських господарств всіх організаційних форм, крім комерційних компаній, що протікали з різною інтенсивністю:

* найбільш динамічно процеси відбувалися в групі фермерських домогосподарств в напрямку зменшення їх кількості, головним чином за рахунок припинення діяльності дрібних фермерських господарств та перехід їх працівників в одноосібне домогосподарство. В організаційно -економічній структурі фермерські домогосподарства зберігали свою домінуючу відносну частку (98%), обробляючи близько 33,8% ОСЗ в країні [2, с. 56];

* в сільськогосподарських кооперативах спостерігалася тенденція до зменшення їх кількості. Виробничі потужності аграрних кооперативів не дозволяли їм конкурувати з господарствами інших видів. Причини припинення діяльності деяких кооперативів зумовлені вилученням земельної ділянки у власників з метою продажу або наданням комерційним компаніям за вищу оренду.

Кількість кооперативів в період 1996-2007 рр. зменшилася з 1973 одиниць до 941, відповідно, що було також пов'язано зі зменшенням відносної частки ОСЗ - з 30,6% до 17,8% [3, с. 101].

На думку болгарських економістів Ю. Дойчинової [4, с. 82] після 2007 р. кількість сільськогосподарських кооперативів залишалася в наведених кількісних межах. Причинами цього були в тому, що незважаючи на менш ефективне аграрне товаровиробництво, в умовах САП вони отримували серйозну фінансову підтримку шляхом європейських субвенцій, завдяки забезпеченню землею, що стабілізувало економічний стан аграрних виробників, оскільки в 2007 р. в організаційно-економічній структурі вони вже займали 1% та обробляли 32% ОСЗ в країні [4, с. 84].

В групі індивідуальних фермерських господарств зміна організаційної структури була незначною, в бік зменшення їх кількості, зберігаючи свою частку в ОСЗ на рівні 15%.

Протягом 1996-2007 рр. організаційно-правовою основою болгарського сільського господарства залишалися індивідуальні фермерські господарства фізичних осіб, відносна частка яких продовжувала залишатися домінуючою - понад 90% [7, с. 33]. Крім того, в організаційно -господарській та правовій структурі аграрної сфери намітилися зміни, пов'язані з укрупненням виробничих ресурсів сільськогосподарського бізнесу.

Збільшення середнього розміру земельної ділянки приватних землевласників було незначним, через їх низький економічний потенціал. За період 1996-2007 рр. їх середній розмір збільшився з 1,3 га до 3,4 га [2, с. 137]. Аграрні підприємства залишалися потужними економічними структурами, які мали можливість освоювати державні та європейські субсидії та можливості для подальшого розширення кордонів своїх земельних угідь.

Таким чином, біполярна система господарської структури аграрної сфери Болгарії загострювалася, а різниця в розмірах агрохолдингів за правовим статусом поглиблювалася. Для розвитку аграрних господарств Болгарії характерним явищем була концентрація виробництва у всіх групах аграрних товаровиробників, що протікала з різною інтенсивністю. Найбільш динамічно ці процеси розвивалися в овочівництві, вирощуванні зернових культур та кукурудзи. Найнижчі темпи концентрації виробництва спостерігалися в тютюновому виробництві.

Перепис кількості сільськогосподарських господарств в Болгарії був проведений в другій половині 2003 року. Це дозволило здійснити повну ревізію виробничого потенціалу болгарського аграрного сектора. Проведений перепис систематизував дані щодо географічного розташування сільськогосподарських земель, матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств всіх груп, що, беззаперечно, було вагомим інструментом національної державної політики та регіонального управління болгарським аграрним сектором економіки. Вказаний перепис засвідчив, що станом на 2003 р. основу сільськогосподарського виробництва складали невеликі аграрні домогосподарства, які обробляли в середньому 5 га землі, а вік фермерів був досить високим - 66% приватних землевласників у віці 55 років та старші.

Другу групу фермерських господарств, згідно з переписом, становили господарства із землевласністю понад 40 га. Вони представляли 1% від загальної кількості володінь і обробляли 83% усієї кількості сільськогосподарських земель. Варто зазначити, що ця група сільськогосподарських виробників здебільшого була у віці до 55 років [4, с. 140], мали сільськогосподарську техніку та використовували найману робочу силу. Їх діяльність була зосереджена на вирощуванні основних сільськогосподарських культур, таких як кукурудза, соняшник та зернові культури.

Основними пріоритетами роботи в аграрній галузі та її механізації в період 1996-2007 рр. було визначено наступні напрямки:

• повна імплементація Закону «Про реєстрацію та контроль сільськогосподарської та лісової техніки та відповідно до законодавчих актів до неї;

• закріплення прориву, досягнутого в період 1996-2000 рр. щодо оновлення наявної сільськогосподарської техніки о машин для здійснення оранки, дискування, обробітку, посіву, внесення добрив та захисту рослин, без високої якості яких сучасне ефективне сільськогосподарське виробництво було неможливим. Відповідно до закону «Про реєстрацію та контроль сільськогосподарської та лісової техніки» при Міністерстві сільського та лісового господарства було створено два спеціалізовані підрозділи: контрольно-технічна інспекція (КТІ) та акредитовані лабораторії - Центри для випробувань сільського та лісового господарського обладнання в містах Русе та Пловдив.

Діяльність КТІ були в основному зосереджені на виконанні Постанови Ради Міністрів №26 «Про реєстрацію сільськогосподарської та лісогосподарської техніки» [6, с. 93]. Через великий обсяг робіт з реєстрації сільськогосподарської техніки, а також через те, що цей процес відбувався вперше від 09.09.1944 р., коли було розпочато аграрну реформу. В календарному плані роботи Інспекції було встановлено річний термін для реєстрації сільськогосподарської техніки. Проте дії з реєстрації, а саме: ідентифікація технічного засобу, технічний огляд, перевірка документів, поданих власником, реєстрація та видача необхідних документів власнику, зайняли достатньо багато часу та не вміщалися в зазначені терміни. Це викликало необхідність реєстрації сільськогосподарської техніки проводити одночасно з спеціальними технічними оглядами, які щорічно проводилися та були передбачені календарним планом.

У 2002 році робота інспекторів регіональних служб КТІ розпочалася зі щорічної перевірки колісних та гусеничних тракторів, самохідних шасі та тракторних причепів та перевірки машин для весняної сівби, підживлення та захисту рослин [6, с. 95]. В регіонах графіки перевірок оголошувалися заздалегідь та узгоджувалися з представниками муніципалітетів, відповідальних за реєстрацію сільськогосподарської та лісогосподарської техніки. Слід зазначити, що серйозну підтримку з боку місцевої влади - складання списків власників, персональне повідомлення кожного з них, надання відповідної ділянки для проведення інспекції.

У період діяльності КТІ при проведенні інспекції виникали дві основні проблеми, які заважали роботі інспекторів при реєстрації обладнання:

о застаріла та амортизована сільськогосподарська техніка в аграрному секторі економіки становила - 73% колісних та 83% гусеничних тракторів з віком понад 10 років, тобто були фізично та морально застарілими [3, с. 279]. Це ускладнювало ідентифікацію та технічних огляд сільськогосподарських машин. В багатьох місцях країни вони були демонтовані, використовувалися як донори запасних частин для тієї техніки, яка експлуатувалася. Ці технічні засоби не могли бути зареєстровані на практиці; o реєстрація деяких колісних тракторів, самохідних шасі та тракторних причепів була нерозв'язаною при інспекції КТІ. Згідно із Законом «Про дорожній рух» від 22 березня 1996 р., вони повинні бути зареєстровані в Міністерстві внутрішніх справ (МВС) [8, с. 182]. Це було можливим лише за умови, що власники техніки мали подати до МВС необхідні документи, що в більшості випадків було неможливим, оскільки: відсутні рахунки-фактури та протоколи видані ліквідаційними радами. Крім того, в деяких випадках сільськогосподарська техніка продавалася за інвентарним номером, без зазначення необхідних даних відповідної машини, інші купувалися з копіями актів права власності від кількох власників однієї сільськогосподарської машини. Ця проблема була детально представлена на нараді керівництва Міністерства внутрішніх справ 10 лютого 2002 року.

Станом на 1 січня 2003 року, в країні налічувалося 7333 одиниць зернових комбайнів, з яких 7060 було зареєстровано (96% від загальної кількості [3, с. 281]. Технічний огляд сільськогосподарської техніки до та під час зернозбиральної кампанії проводили понад 73% фермерів. Технічний стан зернозбиральних комбайнів був поганим, оскільки 80% обладнання було знецінено, застаріле та частково демонтоване.

У період 1996-2007 рр. в сільськогосподарському виробництві переважали зернозбиральні комбайни переважно російського виробництва марок «NIVA», Дон 1500 та серії «Е-516», «Е-517». Середній вік вказаної техніки становив понад 10 років, а її технічний ресурс був вичерпаний. Саме з цієї причини понад 1400 комбайнів не приймали участь в зернозбиральній кампанії 2002 - 2003 рр. [5, с. 201].

У період 2000-2007 рр. була проведена інвентаризація та контроль щодо умов зберігання, технічного стану та її готовності до наступних зернозбиральних кампаній. Крім того, були перевірені майстерні з ремонту сільськогосподарської техніки та обладнання та їх готовність до роботи в зимових умовах. Щорічно було перевірено понад 100 сільськогосподарських підприємств з технічного обслуговування та ремонту сільськогосподарської техніки, 1040 аграрних кооперативів та об'єднань, 1730 приватних фермерів та понад 400 лісогосподарських підприємств.

Таким чином, лише 20-25% сільськогосподарської техніки Болгарії перебувала в технічно справному, новому стані та відповідала вимогам. Як правило, це було характерним для сільськогосподарської техніки в приватизованих колишніх МТС, де було зосереджено більшість кваліфікованого кадрів-аграріїв.

На початку 2000-х рр. в Болгарії були розповсюдженими станції технічного обслуговування сільськогосподарської техніки, а також торгові представництва з продажу та обслуговування запасних частин до сільськогосподарської техніки, переважно імпортного походження.

Перевірки, проведені КТІ в 2002-2007 рр., засвідчили, що імпортери запасних частин до сільськогосподарської техніки не мали сертифікатів якості до пропонованих товарів. По результатам перевірки складалися акти з вимогою надання відповідних документів про сертифікацію та відповідність сільськогосподарської техніки та запасних частин до неї, надані акредитованими лабораторіями в м. Русе та м. Пловдив [5, c. 200].

Право на роботу сільськогосподарської техніки під час посівних та збиральних кампаній регулювалося Постановою Ради Міністрів №5 «Про набуття та позбавлення права роботи з сільськогосподарською та лісогосподарською технікою», а всі заходи, пов'язані з видачою та заміною ліцензій та контрольних талонів покладалася на працівників КТІ.

У зв'язку з цим уряд розробив та впровадив спеціальну комп'ютерну програму для реєстрації та складання електронної звітності осіб, які набули права працювати з сільськогосподарською та лісогосподарською технікою, та для видачі свідоцтв і сертифікатів. В регіональних службах КТІ, дотримуючись всіх вимог Закону «Про адміністративні послуги для фізичних та юридичних осіб» від 02 листопада 1999 р., були створені всі умови для заміни існуючих свідоцтв про право власності на сільськогосподарську техніку на нові свідоцтва. До грудня 2007 року було видано понад 2070 свідоцтв.

У 2000-2007 рр. в аграрному товаровиробництві Болгарії все частіше з'являлися сучасні та високопродуктивні сільськогосподарські машини провідних світових виробників. Цей процес був найбільш помітним в категорії зернозбиральних комбайнів. В зазначений період в сільському господарстві Болгарії налічувалося близько 550 шт. нових зернозбиральних комбайнів, переважна більшість яких була виробництва Claas, John Deere, Massey Ferguson. Нових тракторів в цей же період вже налічувалося понад 2 тисячі одиниць. Проте, найпопулярнішим виробником тракторів серед болгарських агровиробників був білоруський МТЗ.

На думку болгарських вчених-економістів, лише в 2000 р. фермери придбали 435 плугів, в тому числі 300 -місцевого виробництва; 398 шт. дискової борони, в тому числі 281 шт. болгарського виробництва; 430 сіялок, в тому числі 105 болгарського виробництва; 458 шт. тракторів, в тому числі 90 місцевого виробництва.

Від початку 2000 р. Міністерство сільського господарства розпочало співпрацю з Державним фондом «Сільське господарство» [8, с. 198], національними виробниками та імпортерами сільськогосподарської техніки, та комерційними банками в галузі кредитного забезпечення інвестиційних проектів при оновленні матеріально-технічної бази болгарського аграрного сектора. В результаті цієї співпраці було розроблено 7 спеціалізованих кредитних програм, в основі яких був покладений принцип співфінансування всіма учасниками та поділ ризиків між всіма учасниками програми.

Очікувалося, що впроваджені заходи вплинуть на процес осучаснення матеріально-технічної бази сільського господарства Болгарії.

Висновки

сільський болгарія кооперативний конкурентоздатність

Варто зазначити, що з огляду на стан та тенденції розвитку сільського господарства в Болгарії в період 1996-2007 рр., можна зробити наступні висновки:

• попри те, що період розпочався з дуже низьких показників продуктивності сільськогосподарської галузі, протягом періоду 1996 -2007 рр. тривав процес її поступового відновлення.

• Спільна аграрна політика супроводжувала сільськогосподарське виробництво Болгарії протягом підготовчого періоду інтеграції до ЄС, була його рушійною силою сталого розвитку, але й в той же час необхідно було формулювати та впроваджувати адекватну національну політику для доповнення та подальшого впровадження європейських стандартів та механізмів в аграрне виробництво Болгарії.

• важливим був процес диверсифікації сільськогосподарського виробництва та пошук нових напрямків розвитку, такі як розширення органічного виробництва високоякісних продуктів харчування та високою доданою вартістю.

Таким чином, аграрний сектор економіки Болгарії внаслідок впровадження європейських норм і стандартів виробництва став конкурентоспроможним у регіональному та європейському масштабі, сприяв зайнятості в аграрній сфері, активізував розвиток сільських територій та збільшив свій внесок в болгарську економіку.

Список використаних джерел та літератури

1. Благоева С. ОСП в България след 1998 г., Законодателни предложения на ЕК / С. Благоева. - София: Институт на пазарна икономика, 2010. - 173 с.

2. Вълканов Н. Развитие на производителността в българското селско стопанство лед приемането на страната в ЕС / Н. Вълканов. - София: Институт на пазарна икономика, 2014. - 270 с.

3. Дарджонов Т. Фермерското земеделие и проблеми на прехода към него / Т. Дарджонов. - София: «Бял град-БГ», 2004. - 332 с.

4. Дойчинова Ю. Организационно преструктуриране на българското земеделие - предпоставки и резултати / Ю. Дойчинова. - София: Нов Български университет, 2006. - 158 с.

5. Йорданова К. Зелен компонент на селско стопанство / К. Йорданова. - Русе: Хермес, 2019. - 212 с.

6. Николов В. Многогодишната финансова рамка на Европейския съюз за периода 1998-2014 г. Анализ за потенциални ефекти върху България / В. Николов. - София: Институт за пазарна икономика, 2012. - 340 с.

7. Нинова М. Политика за развитие на селските райони / М. Нинова. - Пловдив: ABT, 2009. - 292 с.

8. Ончев Н. Изследвания върху кризата на българското земеделие / Н. Ончев. - София: Институт за пазарна икономика, 2000. - 223 с.

References

1. Blagoeva, S. (2010). OSP v B^gariya sled 1998 g., Zakonodatelni predlozheniya na EK [CAP in Bulgaria after 1998, Legislative proposals of the EC]. Sofiya: Institut na pazarna ikonomika. [in Bulgarian]

2. Vulkanov, N. (2014). Razvitie na proizvoditelnostta v bulgarskoto selsko stopanstvo led priemaneto na stranata v ES [Development of productivity in Bulgarian agriculture after the country's accession to the EU]. Sofiya: Institut na pazarna ikonomika. [in Bulgarian]

3. Dardzhonov, T. (2004). Fermerskoto zemedelie i problemi na prekhoda kum nego [Farming and problems of transition to it]. Sofiya: «Byal grad-BG». [in Bulgarian]

4. Doichinova, YU. (2006). Organizatsionno prestrukturirane na bulgarskoto zemedelie - predpostavki i rezultati [Organizational restructuring of Bulgarian agriculture - prerequisites and results]. Sofiya: Nov Bulgarski universitet. [in Bulgarian]

5. Iordanova, K. (2019). Zelen komponent na selsko stopanstvo [Green component of agriculture]. Ruse: Khermes. [in Bulgarian]

6. Nikolov, V. (2012). Mnogogodishnata finansova ramka na Evropeiskiya .rnyuz za perioda 1998-2014 g. Analiz za potentsialni efekti vrnkhu B^gariya [The multiannual financial framework of the European Union for the period 1998-2014. Analysis of potential effects on Bulgaria]. Sofiya: Institut za pazarna ikonomika. [in Bulgarian]

7. Ninova, M. (2009). Politika za razvitie na selskite raioni [Rural development policy]. Plovdiv: ABT. [in Bulgarian]

8. Onchev, N. (2000). Izsledvaniya vrnkhu krizata na bulgarskoto zemedelie [Research on the crisis of Bulgarian agriculture]. Sofiya: Institut za pazarna ikonomika. [in Bulgarian]

Размещено на Allbest.ru