Суспільно-виробничі напрями функціонування землі. Функції землі та пов'язана з ними діяльність регіональних органів управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет біоресурсів і природокористування

ННІ земельних ресурсів та правознавства

Кафедра управління земельними ресурсами

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 1

на тему:

“СУСПІЛЬНО-ВИРОБНИЧІ НАПРЯМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗЕМЛІ. ФУНКЦІЇ ЗЕМЛІ ТА ПОВ'ЯЗАНА З НИМИ ДІЯЛЬНІСТЬ РЕГІОНАЛЬНИХ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ”

В-2

Виконала: Шарунович В.Ю.

М1-ЗВ-1

Перевірив: Бутенко Є.В.

Київ-2013

Особливістю виконання даної лабораторної роботи є уміння визначати суспільно-виробничі напрями функціонування землі та виходячи із функцій, які виконує земля визначати діяльність органів управління на державному рівні.

Земельні ресурси в межах держави служать територіальною основою його суверенітету. Ця спрямованість функціонування землі виражається в державно-політичному положенні держави, визначається першим обличчям держави. У всі часи державне управління територією є важливішою у зовнішній та внутрішній політиці.

Земля - територія країни, основа суверенітету; місце проживання населення; у складі природного середовища - базовий природний ресурс; джерело споживчих вартостей; об'єкт ринкових відносин, податків, платежів.

Під управлінням земельними ресурсами слід розуміти систематичну, цілеспрямовану дію держави і суспільства на удосконалення земельних відносин та системи землекористування. Ця дія базується на пізнанні об'єктивних закономірностей та інформації з метою забезпечення ефективного використання земельних ресурсів як країни в цілому, так і регіонів та конкретних територій.

Основу системи управління земельними ресурсами, як і любої іншої соціально-економічної системи, становлять об'єкт, суб'єкт, предмет, мета, завдання і функції управління. Об'єкт і предмет управління створюються і удосконалюються в результаті багаторічного попереднього розвитку суспільства. Сучасні мета, завдання і функції управління земельними ресурсами формуються українським суспільством в даний час.

Об'єктом управління на регіональному рівні є земельний фонд адміністративно-територіальної одиниці (області, району, міста, селища, села та ін.), земельні угіддя окремих землеволодінь та землекористувань, які відрізняються за розміром, характером розміщення і використання, правовим статусом, а також земельні ділянки, які не увійшли у землекористування (землі загального користування). Предметом управління є процеси організації використання землі, які в межах певної території забезпечують потреби як відповідних окремих галузей економіки, так і громадян. Це призводить до різноманітних способів використання земельних ресурсів, які підлягають управлінню.

Метою управління земельними ресурсами на регіональному та місцевому рівнях є створення й забезпечення функціонування системи земельних відносин та землекористування, яка дозволяє при забезпеченні достатньо високого рівня екологічних і соціальних умов життя забезпечувати ефективний розвиток підприємництва різних напрямів та умови збереження й відновлення земельних ресурсів і довкілля. Земля - місце проживання населення, яке концентрується в містах, сільських населених пунктах та здійснює громадську і виробничу діяльність на прилеглій території. Головне призначення землі як базису народонаселення залежить від здійснення соціальних функцій в обмеженому діапазоні. Зазвичай збільшується чисельність населення, зростає його щільність, удосконалюється розселення при збереженні ролі землі у поліпшенні рівня життя людини.

Земля, як об'єкт земельних відносин, може мати різні напрямки функціонування.

У складі природного середовища земля - базовий природний ресурс, навколо якого фор­муються водні та повітряні ресурси, рослинний та тваринний світ. У товщі землі нагромаджено корисні копалини. Це природне призначення землі не руйнується часом, тому що людина представляє розумну частину біологічної сфери, змінюючись разом з нею та під її дією.

Земля - джерело споживчих вартостей. При поєднанні її з живою працею формується процес виробництва, створюється предмет праці, продукти та товари. Форми взаємодії праці та землі поліпшуються, хоча принциповий напрям функціонування землі у виробництві фактично залишається незмінним.

Останніми роками у зв'язку з прийняттям нового земельного законодавства у незалежній Україні земля стала об'єктом ринкових відносин - підлягає купівлі та продажу. Введено земельні платежі (податок, орендна плата тощо). Вони відображають економічну суть землі як товару та нерухомості. Ця функція землі радикально змінювалась від заборон державою угод з землею до державного заохочення земельного обігу.

У сільськогосподарському виробництві земля виступає і як предмет праці, і як засіб виробництва. Діючи на землю, як на предмет праці, людина добивається підвищення родючості ґрунту, створюючи таким чином належні умови для збільшення виробництва сільськогосподарських продуктів з найменшими затратами праці і коштів.

Найважливішою особливістю землі вважається те, що вона не є продуктом людської праці, як інші засоби виробництва. Земля виникла за багато мільйонів років до появи людини і є даром природи для неї.

Функції землі залежно від цілей використання:

ь - політична - земля визначне просторові межі державного територіального суверенітету України

ь - функція просторової операційної бази для розміщення споруд, будівель, будинків, підприємств промисловості, транспорту, будівництва і т. ін.

ь - соціальна - земля є основою життя і діяльності людського суспільства

ь - екологічна - земля є частиною навколишнього природного середовища, охоронюваним законом природним об'єктом

ь - економіко-виробнича - земля використовується як незамінний засіб виробництва, продуктивна сила у сільському та лісовому господарстві.

Таблиця 1 - Суспільно-виробничі напрями функціонування землі

Висновок: земельні ресурси в межах держави служать територіальною основою його суверенітету. Ця спрямованість функціонування землі виражається в державно-політичному положенні держави. У всі часи державне управління територією було найважливішим у зовнішній політиці. Всі часи державне управління територією є важливішою у зовнішній та внутрішній політиці.

Земля - місце проживання населення, яке концентрується в містах, сільських населених пунктах та здійснює громадську і виробничу діяльність на прилеглій території. Головне призначення землі як базису народонаселення залежить від здійснення соціальних функцій в обмеженому діапазоні. Зазвичай збільшується чисельність населення, зростає його щільність, удосконалюється розселення при збереженні ролі землі в поліпшенні рівня життя людини.

У складі природного середовища земля - базовий природний ресурс, навколо якого формуються водні та повітряні , рослинний та тваринний світ. Це природне призначення землі не руйнується часом, оскільки людина являє собою розумну частину біосфери, змінюючись разом з нею та під її дією.

Земля - джерело споживчих вартостей. При поєднанні її з живою працею формується процес виробництва, створюється предмет праці, продукти та товари. Форми взаємодії праці та землі покращуються, хоча принциповий напрям функціонування землі у виробництві фактично залишається незмінним.

В останні роки у зв'язку з прийняттям нового земельного законодавства земля стала об'єктом ринкових відносин - підлягає купівлі-продажу. Введено земельні платежі. Вони відображають економічну суть землі як товару та нерухомості. Земля має велике значення як для самого факту існування держави, так і для соціального та економічного стану населення, яке на ній проживає, і для майбутніх поколінь. Найбільш ефективне управління може бути здійснене тільки з боку держави, відповідно до її управлінських центральних органів.

Отже, земля має велике значення як для самого факту існування держави, так і соціального та економічного стану населення, яке на ній проживає, і для майбутніх поколінь. Найбільш ефективне управління може бути здійснене тільки з боку держави, відповідно до її управлінських центральних органів.

Число функцій, які виконує земля, збільшується. Частина з них має міжгалузевий характер: базис проживання, природний ресурс, базис виробництва, об'єкт соціально-економічних зв'язків. Галузеві особливості функціонування землі проявляються при використанні її в добувній та оброблювальній галузях, у сільському, лісовому та водному господарстві. Земля як об'єкт нерухомості носить відповідно до діючого земельного законодавства дуже різноманітні функції.

Функції, які виконує земля зачіпають усі сфери життєдіяльності суспільства, а відповідно і управління: технічний, соціальний, економічний напрями.

Таблиця 2 - Функції землі і пов'язана з ними діяльність органів управління

Висновок

Функції, які виконує земля, зачіпають всі сфери життєдіяльності суспільства, а відповідно і управління: технічний, соціальний, економічний напрями. Ці сфери діють за допомогою комплексу заходів: регулюється розміщення виробничих сил та розселення, територіальна організація виробництва і охорона природних ресурсів. Ранжирування систем заходів можна подати у вигляді: вивчення територій (районування, земельний кадастр, моніторинг земель), розселення та організація території (планування, землеустрій), охорона земель на основі здійснення державного контролю.

Отже, за даним варіантом необхідно охарактеризувати таку функцію землі як природний ресурс. Пріоритетними сферами даної функції є соціальна, екологічна.

Виходячи з цієї функції землі, як власне просторового базису, як інтегрального природного ресурсу - джерела продовольства і засобу виробництва, як носія соціальних інтересів (земельних відносин) і екологічних умов життя населення в системі суспільних інтересів і відносин її необхідно розглядати як земельно-територіальний ресурс.

Управлінськими діями в даній функції виступають заходи з охорони земель, землеустрій, земельний, водний, лісовий кадастр, моніторинг земель, лісів, вод

Земельний кадастр - це методологічно-облаштований реєстр даних про земельні ділянки в межах окремої території або країни в цілому, який базується на зйомках меж.

Водний кадастр - систематизоване зведення основних гідрологічних даних про водні об'єкти, поверхневі та підземні води для оцінки водних ресурсів, забезпеченості ними та їх використання на окремих територіях.

Лісовий кадастр - система відомостей про правовий режим ліс. фонду, розподіл його між лісокористувачами, поділ лісів за групами та віднесення їх до категорії захисності; дані, що характеризують кількісний, якісний стан та екон. оцінку ліс. фонду.

Землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Охорона земель - це система правових, організаційних, технологічних та інших заходів, спрямованих на забезпечення раціонального використання і відновлення земельних ресурсів, забезпечення режиму цільового використання територій.

Моніторинг земель - це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів.

Основними управлінськими органами і структурами даної функції є Державне агентство земельних ресурсів України, Міністерство екології та природних ресурсів України, Державне агенство водних ресурсів України, Державне агенство лісових ресурсів України.

Державне агентство земельних ресурсів України є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. Діяльність Держземагентства регулюється Положенням про Державне агентство земельних ресурсів України, яке затверджено Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 445.

Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінприроди України) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні і забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та у межах своєї компетенції біологічної, генетичної та радіаційної безпеки. Його діяльність регулюється Положенням про Міністерство екології та природних ресурсів України, яке затверджено Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 452/2011. земля охорона природний ресурс

Державне агентство водних ресурсів України (Держводагентство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр). Держводагентство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері розвитку водного господарства і меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів. Його діяльність регулюється Положенням про Державне агентство водних ресурсів України, яке затверджено Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 453/2011.

Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи центральних органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісового та мисливського господарства.

Дільність агентства регулюється Положенням про Державне агентство лісових ресурсів України, яке затверджено Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 458/2011.

Размещено на Allbest.ru