Обґрунтування технології виробництва свинини в умовах фермерського господарства "Дністер" Херсонського району Херсонської області

Німчин М.В., здобувач вищої освіти другого магістерського рівня другого року навчання біолого-технологічного факультету,

Substantiation ofthe technology ofpork production under the conditions of the farm Dnister (Kherson district, Kherson region).

It substantiates the technological process of production of pork on the farm Dnister, where the following technological tasks were identified to the recommended technology: structure of pork herds according to the physiological condition, a schedule of mating, a seasonal-round system of farrowing, farrowing of sows in two rounds (2 rounds of the main and one round of the studied sows); the need of pigs in nutrients, technological conditions for rearing, raising and fattening of pigs. The task was to determine the basic technological parameters of the farm and determine economic efficiency.

Pig herd planned at this enterprise: number of sows (main and inspected) - 70 heads; it is necessary to fertilize - 87 heads; breeding boars - 2 heads; preparation for farrowing - 55 heads, culling is 11 heads (due to the second round of the main sows and the first round of inspected ones); number of piglets depending on age: suckling piglets - 700, weaning piglets - 630, sale to the population - 126, piglets on rearing - 504, removal from fattening - 445, culling of adult sows - 11 heads.

During the development of pork production technology, the generally accepted zootechnical methods and methods of calculating economic indicators of the pig population planned at this enterprise were used: the number of sows (main and tested) - 96 heads; it is necessary to fertilize - 118 heads; breeding boars - 3 heads; preparation of sows for farrowing - 96 heads; suckling piglets - 864, piglets at the time of weaning - 768, sale to the population - 230, piglets for rearing - 538, removal from fattening - 321, culling of adult sows - 36 heads. Total pork production amounted to 451.3 metric quintals. 408.77 tons of fodder units are needed for all livestock of this farm.

According to the main indicators of the economic efficiency of the work of this farm, the following indicators were obtained: gross income - 738,616 thousand grn., production expenses - 258,617 thousand gm, net income - 99,189 thousand grn., profitability level - 15.51%.

Key words: technological indicators, production of pork, south of Ukraine, farming, herd structure, seasonal-round system, raising, rearing, fattening of pigs.

Постановка проблеми

Необхідно відзначити, що в ринкових умовах господарювання підвищення ефективності ведення галузі свинарства в умовах малих підприємств, фермерських господарств необхідно здійснювати на основі пріоритетного використання тих факторів, які забезпечують отримання найбільшого ефекту. До них передусім необхідно віднести удосконалення техніко-економічного розміщення свинарських комплексів, поглиблення спеціалізації цього виду тварин, покращення кормової бази, збалансованості раціонів, розширення кооперації, розвиток агропромислової інтеграції [4, с. 8-14; 5, с. 32-34].

Поряд з громадськими спеціалізованими підприємствами з розвитком різних форм власності, особливого значення набувають невеликі формування: особисті селянські господарства, а також малі сімейні ферми. Досвід зарубіжних країн показує, що існують сімейні ферми з повною зайнятістю власника ферми [2, с. 150-155].

Але в будь-якому разі свинарські ферми потребують для розв'язання виникаючих проблем наукових рішень і нетрадиційних підходів в організації зооветеринарної служби. Тому розвитку свинарства в таких формуваннях необхідно приділяти особливу увагу з боку місцевої влади та надавати всебічну консультацію і конструктивну та ветеринарну допомогу. Однією із складних проблем організації виробництва свинини в малих сімейних фермах та ОСГ є забезпечення їх поросятами для відгодівлі, отриманих від свиноматок спеціалізованих м'ясних генотипів зарубіжної селекції. Закупка їх у сільськогосподарських підприємств ускладнюється. Тому виникає нагальна потреба будувати в малих сімейних господарствах ферми із закінченим циклом виробництва. Під час організації відтворення, вирощування молодняка і відгодівлі свиней можна користуватися загальними вимогами щодо розведення свиней в спеціалізованих господарствах [1, с. 29-30; 6, с. 20-22].

Сучасну класифікацію свинарських фермерських господарств можна представити таким чином. Перша група - їх частка складає 40 %. Такі господарства утримують свиней у спеціально обладнаних приміщеннях, але з низьким рівнем механізації; роздача кормів і видалення гною здійснюється вручну. Корми, які використовують для годівлі свиней, різноманітні і незбалансовані за основними поживними речовинами. Ці господарства займаються вирощуванням поросят для населення і виробництвом малої кількості продукції для власних потреб [57, с. 14-152].

Друга група - їх частка складає 45%. Такі господарства мають від 50 до 200 голів свиней. Утримання свиней відбувається у спеціальних приміщеннях (свинокомплексах), які отримали за сертифікатами або просто скупили. Система водонапування, роздача кормів, видалення гною, роздача кормів механізована. Ці господарства займаються вирощуванням поросят для продажу населенню. Термін відлучення поросят відбувається у 45 діб (коли жива маса поросят 11-14 кг). Корми для годівлі свиней - власного виробництва, також згодовують горох, люцерну, незбиране молоко. Комплектування маточного поголів'я здійснюється за рахунок закупівлі ремонтного молодняку. Рентабельність виробництва свинини у таких господарствах складає від 5 до 22%; використовується штучне осіменіння.

Третя група - їх частка складає 15%. Це господарства, які мають земельні і майнові сертифікати або об'єдналися у спеціальні кооперативи з виробництва свинини. Впроваджуються новітні технології ресурсозбереження. Годівля повно- раціонна, збалансована за всіма поживними речовинами, за типом «шведського столу».

Виклад основного матеріалу дослідження

Серед чинників, які стримують розвиток свинарських фермерських господарств: низький рівень матеріально-технічної бази, низька якість кормів, низький рівень комплектації маточного поголів'я, високі податкові ставки за кредити та складнощі під час утримання свиней, висока вартість комбікормів, проблеми з переробки власної продукції, що змушує фермерів реалізовувати її за низьким цінами, цінова політика (проблеми із закупівельними цінами).

У передових країнах Європи розроблений спеціальний каталог критеріїв оцінки якості продукції галузі свинарства у фермерських господарствах; серед них виділяють показники відтворної здатності, материнських якостей, молочної продуктивності свиноматок. Серед відгодівельних якостей виділяють рівень середньодобових приростів, засвоєння і швидкість поїдання корму. Забійні (м'ясо-сальні) якості характеризує м'ясна частина, якість м'язової і жирової частини. Дуже важливого значення набуває довголіття тварин і стійкість до захворювань; все це характеризує тривалість використання тварин і здатність до утримання на пасовищі (поведінка свиней) [3, с. 79-82]. Велику увагу фермери звертають також і на аномалії новонароджених поросят і аномалії репродуктивних органів у материнської частини стада - розвиток сосків. Щодо критеріїв м'ясопереробних підприємств, то свині повинні бути повільно вгодованими, м'ясо червоного кольору, щільний шпик і невелика кількість щільного білого жиру.

Для обґрунтування технології виробництва свинини в умовах свинарського підприємства у фермерському господарстві «Дністер» були використані загальноприйняті зоотехнічні методи.

У цьому свинарському фермерському господарстві протягом року розміщено 25 основних і 20 перевірюваних свиноматок і 2 кнури-плідники. Свиноматки, що йдуть на парування, повинні бути здоровими, міцними, мати заводську вгодованість. Для холостих свиноматок з поганою вгодованістю норми годівлі збільшують на 15-20%.

Найбільш надійнішим методом виявлення свиноматок в охоті є використання кнура-пробника. їх (по одному) заганяють у станок для групового утримання свиноматок. За рефлексом нерухомості визначають наявність охоти. У сумнівних випадках кнура і свиноматку випускають у прохід між стиками. Виявлення охоти відбувається вранці - до годівлі і перед годівлею. Для стимуляції охоти використовують зменшення поживності раціону на 30%, а також феромон, що нагадує запах кнура-плідника. При стимуляції годівлею за 10-14 діб до парування збільшують даванки вівса, проса, пшеничних жмихів, кормів тваринного походження, зеленої маси люцерни, запареної картоплі. Під час застосування феромону рідкий препарат андростерону розпилюють поблизу носової частини голови. Свиноматок обробляють на 4-5 день після відлучення поросят після годівлі щоденно, молодих - безпосередньо перед заплідненням.

Природним методом синхронізації охоти є одночасне відлучення поросят у всієї групи свиноматок: 80% з них приходять в охоту протягом 4-6 діб. За відсутності охоти через 8-10 діб після відлучення їм вводять СЖК, при цьому ретельно контролюють прояв охоти для запобігання кістозного попередження яєчників або їх гіперфункції. Після використання СЖК охота зазвичай настає на 5-6 день. Свиноматок з ознаками охоти і наявністю рефлексу нерухомості переганяють (по черзі) в індивідуальні станки в окремому приміщенні, де заздалегідь створюють відповідні умови.

З урахуванням сезонного виробництва свинини розрахунок розміру основних технологічних груп проводиться на підставі вихідних даних для фермерського господарства на весняно-літній та осінньо-зимовий тури запліднення і опоросів основних маток.

Перший тур - запліднення основних маток планується проводити у серпні - вересні з тим, щоб опорос проходив в грудні-січні в стаціонарних приміщеннях.

Другий тур - запліднення основних маток проводять на 5-7 день після відлучення поросят, тобто в лютому-березні, з тим, щоб отримати поросят в черв- ні-липні в умовах літніх таборів, або, за їх відсутності, в стаціонарних приміщеннях.

Перевірювані матки відбираються з приплоду зимових опоросів основних і після їх вирощування паруються в листопаді-грудні, щоб їх опороси припадали на березень-квітень. Кількість перевірюваних маток визначалася з урахуванням їх співвідношення, що планується, до основних.

Основне бракування свиноматок проводиться після літніх опоросів на підставі оцінки їх репродуктивної здатності та якості потомства з урахуванням запланованого бракування. їх заміна проводиться з числа перевірених маток, оцінених за продуктивністю (табл. 1).

Таблиця 1. Технологічні параметри виробництва свинини

У господарстві впроваджено два способи утримання свиней - стійловий і літньо-табірний (літній). Ремонтних кнурців і свинок утримують окремо у приміщеннях групами по 10 голів. Загальна площа станка у розрахунку на одну голову повинна становити 1,9 м², а фронт годівлі - 30 см. Підлога у станках - асфальтована, з дерев'яним настилом поверх твердого покриття, або частково решітчаста, під якою розташовані гнойові канали. У цих каналах розмішують каскадно-спливну систему видалення гною.

Температура повітря у приміщенні для молодняку свиней повинна становити 18-22°С, відносна вологість повітря - не вище 75%, концентрація вуглекислого газу - 0,2%, аміаку - 20 мм³, сірководню - 10 мг/м³.

Для підтримання необхідних параметрів повітряного середовища використовують різні типи вентиляційних установок. Вентиляція з природною тягою (жалюзійно-ліхтарні пристрої та трубно-припливно-витяжні) проста в експлуатації і не потребує складних механізмів та додаткових витрат енергії. Вентиляційний комплект серії «Клімат» добре поєднується з калориферами типу КФС, КФБ, КФСО у єдину систему вентиляційно-опалювальних агрегатів і забезпечує підтримку оптимальної температури повітря в приміщенні, видалення шкідливих газів та запобігання конденсації пари. Біля приміщення обладнують вигульні майданчики з розрахунку 1,5 м² на одну тварину.

Ефективність відтворення та продуктивність свиноматок значною мірою залежать від рівня їх забезпечення необхідними поживними і біологічно активними речовинами.

Власний комбікормовий завод дозволяє забезпечити сучасну кормову базу: для годівлі на свинарському підприємстві використовують повноцінні ретельно збалансовані комбікорми із додаванням преміксів.

Найвищої продуктивності свиноматки досягають за нормованої і диференційованої годівлі згідно з їх виробничим використанням. Свиноматка повинна постійно перебувати в стані заводської вгодованості. Після підсисного періоду її вгодованість часто знижується. Тому для холостих свиноматок з поганою вгодованістю норми годівлі треба збільшувати на 15-20%. Але в цей період необхідно стежити, щоб не було ожиріння тварин, яких використовують для відтворення, бо жирні тварини погано запліднюються. У них часто спостерігають ембріональну смертність поросят, або поросята народжуються малих розмірів. Молочність у таких свиноматок різко знижується. Посилена годівля, яка не спричиняє ожиріння, позитивно впливає на овуляційний процес та багатоплідність.

У комбікорми для холостих свиноматок вводять зерно злаків, соєвий, соняшниковий та лляний шроти, рибне, м'ясо-кісткове борошно, кормові дріжджі і вітамінно-мінеральний премікс з антиокислювачем КС-1. Як основний компонент для регулювання рівня клітковини використовують трав'яне борошно, яке додають до комбікорму в кількості 6-7%.

Холостим свиноматкам живою масою 120-240 кг потрібно передбачати в раціонах 2,6-3,4 корм. од. і 28-39 МДж обмінної енергії.

Утримання холостих та умовно поросних свиноматок може бути індивідуальним і груповим (10-12 голів у станку).

Вигульні майданчики будують на одну технологічну секцію, що дає можливість утримувати свиноматок ізольовано (у станках).

Кнурів-плідників утримують у спеціальному приміщенні, розташованому в одному приміщенні з пунктом штучного осіменіння. Передбачається групове утримання перевіюваних, кнурів-пробників та основних кнурів-плідників. Оптимальні параметри мікроклімату: температура 16°С, відносна вологість 40-75%, швидкість руху повітря 0,2--1,0 м/с, вміст аміаку 20 мг/м³, сірководню 10 мг/м², СО₂ - 0,2%. Норма площі перевіюваних і кнурів-пробників 2,5 м², для основних кнурів-плідників 3,5 - 4,0 м². Висота стінок станків 1,4 м. Фронт годівлі на одну тварину 45 см. Організовують активний моціон на 1,5-3 км.

Під час переведення на опорос раціон свиноматки скорочується до 2,5 кг. За 2 дні до опоросу до 2 кг, за 1 день - 1кг. В день опоросу не годують, тільки дають теплу воду. Після опоросу напувають і дають бовтанку. На 2 день за дві годівлі згодовують 0,5 кг комбікорму, на 3-4 день - 800 г - 1 кг, 5-6 день - 1,5-2 кг, 7-8 день - до 3 кг, 9-25 день - 4 кг.

Параметри мікроклімату: температура 18-20°С, відносна вологість 60-70%, повітрообмін взимку 50 м³/год, влітку 150 м³/год, швидкість руху повітря взимку 0,15 м/с, влітку 0,4 м/с, рівень шумів 70 діб, СО₂ - 0,2%, аміак і сірководень 10 мг/м³, оксид вуглецю 2 мг/м³, бактеріальна забрудненість 150 тис. мікробних тіл в 1 м³ повітря, штучне освітлення 10 лк.

У перші дні життя потреба поросят в поживних речовинах повністю забезпечується за рахунок материнського молока. Поросятам з 3-4 дня життя необхідно давати воду. За її відсутності поросята п'ють сечу, що викликає шлункові захворювання. На 1 кг живої маси поросята за першу декаду життя споживають 175-197 г материнського молока, за другу 110-120, за третю - 61-68, за четверту - 33-40. Інтенсивність росту з третьої декади життя поросят залежить від повноцінності їх підкорму.

Для підгодівлі поросят з 8-го дня життя використовують спеціальні комбікорми (престартери). В 1 кг комбікорму міститься 1,04-1,06 корм. од., 201-220 г сирого протеїну, 42-50 сирого жиру, 26-32 сирої клітковини. На 100 кг престартеру додають 5 кг біовіту, 10 г сухого молока і 1,5 кг риб'ячого жиру.

На дільниці дорощування в даному господарстві групи формують по 10 голів, які повинні бути однакові за масою. Перед переведенням на дорощування роблять вибракування і відстаючих в рості поросят вилучають.

Після відлучення, щоб зменшити стрес, поросятам згодовують той же корм, що і до відлучення, намочують корм, обмежують годівлю в перші 14 днів, додаткова вода в коритцях, невеликі групи, покращення мікроклімату, дотримання гігієни для захисту від інфекцій, годівля - низький вміст протеїну, багато ячменя і вівса, відсутній соєвий шрот, добавки. Для осіменіння свиней у літніх таборах необхідно мати для кожної групи пересувний пункт штучного осіменіння.

Усі приміщення пункту штучного осіменіння, обладнання і територію біля пункту необхідно утримувати в чистості і належному порядку. У приміщенні не повинно бути мух. Не дозволяється вхід до пункту стороннім особам. Щоденно після закінчення роботи необхідно прибрати всі приміщення, мити станки і підлогу. Для відбору тварин для осіменіння при безприв'язному способі утримання потрібно використовувати розколи.

Графік запліднень, опоросів свиноматок та формування технологічних груп представлений у таблиці 2.

У добовому раціоні відлучених поросят 60-денного віку живою масою 16-18 кг повинно бути 1,5 корм. од. і 200 г перетравного протеїну (в тому числі - 9,5 лізину, 5,5 - метіоніну і цистину, 2 г - триптофану), 12 - кальцію, 8 - фосфору, 16 г кухонної солі та вітаміни А, В₁₂ у необхідних кількостях. Добова норма поживних речовин залежить від віку, живої маси та інтенсивності росту. На 100 кг живої маси поросятам від 20 до 40 кг необхідно згодовувати 5,5-6 корм. од. і не більше 4 - 4,5 кг сухої речовини та 120 г перетравного протеїну на 1 корм. од. Кількість концентрованих кормів у раціонах становить 85-90% за поживністю, решта - трав'яне борошно, зелень та соковиті корми.

Утримують відлучених поросят у спеціальних станках, на 0,5 - 0,8 м піднятих над підлогою. Клітка розміром 2,0*1,3 м розрахована на утримання 9-10 відлучених поросят з одного гнізда. Отже, формуємо групи по 10 голів. Площа підлоги на одну тварину - 0,26 м². Клітка обладнана сосковою напувалкою і груповою самогодівницею, розділеною на 10 вічок (фронт годівлі - 20 см на одне порося), підлога - решітчаста, ширина отвору 17 мм. Гній і сеча через решітчасту підлогу потрапляють у гнойовий жолоб, заповнений водою, на поверхні якої утворюється плівка, що затримує виділення газів у приміщення.

Таблиця 2. Графік запліднень, опоросів свиноматок та формування технологічних груп, голів

Параметри мікроклімату: температура 18-22°С, відносна вологість 60-70%, повітрообмін взимку 8 м³/год, влітку 30 м³/год, швидкість руху повітря взимку 0,2 м/с, влітку 0,5 м/с, рівень шумів 70 діб, СО₂- 0,2%, аміак 10 мг/м³, сірководень 10 мг/м³, оксид вуглецю 2 мг/м³, бактеріальна забрудненість 250 тис. мікробних тіл в 1 м³ повітря, штучне освітлення 10 лк.

Поросят, які відстають в рості і розвитку, підсаджують до більш молочних свиноматок. їх опромінюють ультрафіолетовими лампами, вирощують у спеціальних приміщеннях. Створюють спеціальні умови мікроклімату (підвищують температуру), годують регенерованим молоком і сухим комбікормом. На 1 л : 125-250 г сухої речовини.

Відгодівля свиней є заключним процесом виробництва свинини. Від раціональної його організації значною мірою залежить інтенсивність ведення і рентабельність свинарства. Основна мета відгодівлі - одержання від тварин максимального приросту живої маси в найкоротші строки з найменшими витратами кормів на одиницю продукції.

Для успішної відгодівлі свиней важливе значення мають розміри станків і фронт годівлі. Розміри станків повинні відповідати величині групи тварин та оптимальній щільності їх розміщення. Норма площі на одну голову повинна становити 0,65-0,8 м², глибина станка до 3,5 м, а фронт годівлі 0,3 м на голову [4]. Параметри мікроклімату за перший період і відповідно за другий період відгодівлі : температура 18-22, 16-20°С, відносна вологість 60-80%, повітрообмін взимку 10, 15 м³/год, влітку 50, 80 м³/год, швидкість руху повітря взимку 0,25-0,3 м/с, влітку 0,6, 1,0 м/с, рівень шумів 70 діб, СО₂ - 0,2-0,25%, аміак 20 мг/м³, сірководень 20 мг/м₃, оксид вуглецю 2 мг/м³, бактеріальна забрудненість 250-300 тис. мікробних тіл, штучне освітлення 5 лк.

Висновки і пропозиції

У даному фермерському свинарському господарстві визначена наступна структура стада: кнури-плідники (0,1%), свиноматки холості (2,7%), свиноматки перевірювані (0,7%), поросята-сисуни (37,9%), поросята на час відлучення (34,1%), молодняк на відгодівлі (17,5%), ремонтні свинки (7%); всього 1 849 голів. фермерське господарство свинарство

Поряд з отриманими показниками роботи свинарського фермерського господарства слід зробити і деякі пропозиції вітчизняним фермерам з екологічного ведення галузі: використання екологічно безпечної сировини; прибирання приміщень в кінці виробничого циклу вручну; утримання тварин на щільній підлозі на глибокій підстилці; ручна роздача кормів; утримання з вигулом на майданчику чи пасовищі; тривалість підсисного періоду до 40 діб; не використовувати імунізацію тварин, а у терапії застосовувати лише гомеопатичні засоби [8, с. 149-154].

Список використаної літератури