Формування кормових площ на вигорілих торфовищах Західного Полісся

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування кормових площ на вигорілих торфовищах Західного Полісся

Микола Зінчук, доцент, канд. с.г. наук

Марія Августинович, доцент, канд. с.г. наук

Луцький національний технічний університет

Сьогоднішня ситуація в Україні, на тлі військової агресії російської федерації та викликаних нею економічної і гуманітарної криз, втратою для аграрного виробництва значних площ земель, спонукає до пошуку резервів сільськогосподарських угідь, у тому числі і для забезпечення кормовиробництва.

Аналіз статистичних даних свідчить, що поголів'я ВРХ останніми десятиліттями продовжує знижуватись, а за період з 1991 по 2020 роки воно зменшилось на 87,4%. У Волинській області, де 2/3 території представлено поліською зоною, зменшення зберігало аналогічну тенденцію з дещо нижчою інтенсивністю. В загальнодержавному вимірі частка худоби 1991 році для Волині складала 3,7%, у 2020 - 3,9% [1]. З огляду на сьогоденну ситуацію, ймовірною є тенденція концентрування тваринництва ВРХ у Західно-Поліському регіоні, враховуючи подавно науково-обґрунтовану спеціалізацію цих територій. Тому, очевидною лімітуючою проблемою буде нестача сінокісно-пасовищних площ, оскільки з 1998 по 2016 роки в межах області зменшення облікованих пасовищ склало 4,4 тис. га [2, 3].

Одним із напрямів вирішення даної проблеми є використання пірогенно-трансформованих (вигорілих) торфовищ, у якості перспективних територій для сінокісно-пасовищного кормовиробництва.

Пірогенні утворення сформувалися в результаті площинного вигоряння покладів торфу в ґрунтовій товщі і є наслідком пожеж торфових земель. Характеризуються погіршенням водно-повітряних, фізичних, хімічних властивостей, які специфічні для кожного конкретного масиву і в більшості випадків не сприятливі для освоєння та вирощування сільськогосподарських культур, потребують оптимізації умов росту і розвитку рослин [4]. В даний час площі торфів, які піддалися пірогенному впливу в Україні не використовуються. В межах Волинської області обліковані пірогенні утворення займають понад 900 га та зосереджені у поліській частині.

За результатами досліджень проведених Поліською дослідною станцією ННЦ «ІГА імені О.Н. Соколовського» та Волинською філією ДУ «Інститут охорони ґрунтів України» встановлено, що кислотність поверхневого шару попелу безпосередньо після пожежі складає 10,5-11,6 рН і зумовлена високою концентрацією в попелі вуглекислого калію (поташу). Після повені і промивання атмосферними опадами значення рН знижуються до 8,2-8,4, а загальний вміст Са, Mg, K, Mn, Р і інших елементів зменшуються на 40%. Верхній шар охристого попелу потужністю від 1 до 16 см досить тривалий час не покривається рослинністю і піддається вітровій ерозії.

Освоєння і введення у сільськогосподарське використання вигорілих торфовищ в початковий період спрямовується на активізацію біологічних процесів, посилення аерації, і зменшення шкідливої дії закисних сполук.

За властивостями пірогенний шар ґрунту відрізняється від шару природного торфу осушеного болота. Ефективна його родючість низька, практично відсутні легкогідролізовані форми азоту, відмічається нестача сполук фосфору та калію в доступних для рослин формах.

Господарська цінність пірогенних утворень для сільськогосподарського використання визначається потужністю залишкового шару торфу і його властивостями. Водний режим вигорілих торфовищ нестійкий в часі і визначається кількістю атмосферних опадів. Чим менший залишковий шар торфу, тим менш стійкий і більш несприятливий для росту і розвитку рослин водно-повітряний режим.

Нестійкий водний режим порушує тепловий режим. На поверхні спостерігаються приморозки, а весною дані ґрунти розмерзаються на 10-15 днів пізніше. Тому, обов'язковою умовою їх ефективного використання є двохстороннє водорегулювання з метою забезпечення оптимальної польової вологоємності активного (орного) шару ґрунту, який відповідав би біологічним особливостям вирощуваних культур.

Торфові ґрунти, що зберегли достатній родючий шар, не вимагають спеціальних заходів щодо рекультивації. Після механічного перемішування їх верхнього зольного горизонту і підстилаючого торфового шару можуть бути придатними для створення сіножатей та виробництва грубих кормів. На суттєво деградованих торфовищах вирощують однорічні трави лише після проведення рекультиваційних робіт (землювання, реконструкція дренажу, внесення значних доз органічних і мінеральних добрив, формування родючого ґрунтового шару).

На вигорівших торфовищах недоцільно вирощувати польові культури, а варто планувати сівозміни з вирощування кормових культур та створення багаторічних луків. сільськогосподарський угіддя торфовище пасовищний

Після попереднього вирощування однорічних культур, вигорілі торфовища залужують сумішками багаторічних трав. Це додатково дає змогу стримувати процеси переосушення, дефляції та непродуктивного розпаду органічної речовини, а також сприяти формуванню гумусованого шару.

На масивах з відрегульованим водним режимом рекомендовано висівання суміші зимостійких злакових: стоколос безостий, тимофіївка лучна, вівсяниця лучна, грястиця збірна. На карбонатних пірогенних утвореннях сумішки доповнюють бобовими (конюшина гібридна - 4-7%).

В процесі вегетації слід проводити регулярний аналітичний контроль системи живлення, та у першу чергу фосфорного та калійного режимів.

Список використаних джерел

1. Мерленко І. М. Аналіз динаміки чисельності поголів'я тварин та птиці: тенденції та наслідки / [І. М. Мерленко, С. П. Бондарчук, М. А. Федонюк та ін.] // Вісник НУВГП. Сільськогосподарські науки: зб. наук. праць. - Рівне: НУВГП, 2021. - Вип. 1(93). - С. 78-89.

2. Шевчук М. Й. Ґрунти Волинської області / М. Й. Шевчук, П. Й. Зінчук, Л. К. Колошко [та ін.]. - Луцьк: Вежа, 1999. ? 162 с.

3. Земельний фонд Волинської області станом на 22.04.2016. Головне управління держгеокадастру у Волинській області / Електронний ресурс:

https://volynska.land.gov.ua/info/zemelnyi-fond-volynskoi-oblasti/.

4. Трускавецький Р.С. Торфові ґрунти і торфовища України / Р.С. Трускавецький. - ННЦ «Інститут ґрунтознавства і агрохімії імені О.Н. Соколовського». - Харків: «Міськдрук», 2010. - С. 149-151.

5. Ґрунти Волинської області: монографія / за ред. д. с.-г. наук М.Й. Шевчука, к. с.-г. наук М.І. Зінчука, к. с.-г. наук П.Й. Зіньчука. 2-ге вид., перероб. і доповн. Луцьк: Вежа-Друк, 2016. 144 с.

6. Заходи запобігання деградації осушуваних земель. Методичні рекомендації. / Укладачі: Гаврилюк В.А., Зінчук М.І. Бортнік А.М. Проект: Відновлення меліоративної мережі… Волинська ОДА. 2016. 72 с.

Размещено на Allbest.ru