Еволюція наукових поглядів на забезпечення конкурентоспроможності продукції тваринництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра міжнародних відносин

Навчально-науковий інститут міжнародних відносин та соціальних наук МАУП

Еволюція наукових поглядів на забезпечення конкурентоспроможності продукції тваринництва

Перегуда Ю.А.

кандидат географічних наук, доцент

Анотація

Ключові слова: економічні теорії, конкурентоспроможність, конкуренція, продукція тваринництва, тваринництво.

Annotation

Keywords: economic theories, competitiveness, competition, livestock products, livestock.

Вступ

Економічні виклики, що породжені трансформацією світової та української економічних систем, пандемією та військовою агресією проти країни, потребують фокусування уваги на дослідженні та вирішенні проблем конкуренції і конкурентоспроможності. Особливої важливості проблематика забезпечення конкурентоспроможності набуває у аграрному секторі економіки України, що з однієї сторони, знаходиться під постійним впливом надзвичайних викликів, а з іншої виступає базисом для розвитку національної економічної системи взагалі та окремих галузей і підприємств зокрема.

Однією з ключових галузей аграрного сектору України є тваринництво, що потребує пошуку нових можливостей забезпечення його конкурентоспроможності в умовах впливу економічних викликів. Тваринництво, на відміну від рослинництва, має великий не реалізований потенціал та може виступити драйвером росту поствійськової економіки країни. Реалізація потенціалу тваринництва можлива тільки в межах виявлення, дослідження та усунення проблем забезпечення конкурентоспроможності, особливо на рівні продукції та виробників.

Проблемам конкуренції, забезпечення конкурентоспроможності, у тому числі в умовах економічних викликів, присвячені дослідження, як зарубіжних, так і вітчизняних вчених, серед яких праці: Александрова І.О, Бурук Г.П., Васильціва Т.Г., Вдовенко Н.М., Гібсона Дж.Л., Донеллі Д.Х., Касича А.О., Кваши С.М., Котлера Ф., Кузьміна О.Є., Ламблена Ж., Лупака Р.Л., Маршалла А., Мілля Дж., Остапенко А.В., Портера М., Стрікленда Дж., Томсона М., Фрідмена М., Чемберлена Е., Шумпетера Й., Янкового О.Г. Проблематика формування конкурентоспроможності продукції тваринництва досліджувалась: Боджнеком С., Вейном А., Євтушенко В.Д., Ільчуком М.М., Кирилюк О.Ф., Коновал І.А., Коновал О.І., Мельниковою І.В., Місюком М.В., Річом К.М., Титарчук І.М., Халілом Ф. Водночас є низка невирішених організаційно-економічних питань, що потребують проведення подальших досліджень. Зокрема, це пошук нових шляхів забезпечення конкурентоспроможності продукції тваринництва на основі дослідження та критичної оцінки еволюції наукових поглядів щодо конкуренції, конкурентоспроможності та конкурентоспроможності галузі тваринництва.

Метою статті є компаративна оцінка наукових досліджень щодо конкурентоспроможності на різних рівнях функціонування економічних систем у контексті формування нових підходів щодо забезпечення конкурентоспроможності продукції тваринництва в Україні.

Результати

Конкуренція та конкурентоспроможність є ключовими характеристиками, що потребують дослідження в умовах взаємодії економічних суб'єктів. Не погоджуємось з точкою зору науковців [1, с. 513; 2, с. 94], що проблематика конкурентоспроможності та конкуренції з'явилась з розвитком ринкових (капіталістичних) відносин і бере початок з класичної школи політичної економії. Вважаємо доцільним відмітити, що конкуренція та конкурентоспроможність мають широкий спектр застосування і супроводжують соціальне та економічне життя людини з моменту первіснообщинного строю. Наголошуємо на постійних змінах у конкуренції та конкурентоспроможності під впливом трансформації суспільного, соціального та економічного життя людей.

У період з появи людини і розвитку його суспільного, соціального та економічного життя поняття конкуренції та конкурентоспроможності постійно супроводжують людську діяльність та взаємовідносини. До появи та розвитку ринкової економіки (капіталізму) конкуренція та конкурентоспроможність мали наступні риси: переважно були пов' язані з окремою людиною або домашнім господарством починаючи зі звичайних робітників і закінчуючи правителями держав, і повністю залежали від особистих рис та здібностей людини; у сфері економіки відбувались двоєдині процеси конкуренції між виробниками та конкуренції між споживачами, де ринкова сила була переважно у виробників; відсутність регламентації та наукової інтерпретації конкуренції та конкурентоспроможності; критичний дефіцит інформації відносно забезпечення конкуренції та конкурентоспроможності на ринках; намагання обмежити або підтримати конкуренцію та конкурентоспроможність адміністративним впливом (привілеї правителів, наявність жалуваних грамот, цехова структура виробництва у період феодалізму та ін.); використання емпіричної бази для визначення конкуренції та конкурентоспроможності; важливе але не головне значення для економіки, виробників та споживачів.

Поява та розвиток ринкових відносин (капіталізму), трансформація суспільного та соціального життя під впливом капіталістичних відносин призвели до необхідності більш ґрунтовного дослідження конкуренції та конкурентоспроможності, що сформувало значну кількість наукових підходів.

Першими, хто почав приділяти увагу конкуренції стали каноністи, що намагались пояснити процеси розпаду феодалізму та зародження капіталістичних відносин. Для кантоністів конкуренція та конкурентоспроможність носили негативний характер та вказували на проблеми духовного виховання, що знаходили вираження у намаганні отримати максимальний прибуток у економічних взаємовідносинах [3, с. 31-32].

Меркантилісти, що стали першою регламентованою школою економічної думки, опосередковано торкались питань конкуренції та конкурентоспроможності. Не пояснюючи явища, вони відзначили його важливість, акцентуючи увагу на торговельній складовій конкуренції. Меркантилісти були першими, які у розкритті проблематики конкуренції та конкурентоспроможності відійшли від мікрорівня дослідження та почали розглядати макрорівень, а саме конкуренцію та конкурентоспроможність на рівні окремих держав. Для меркантилістів конкуренція та конкурентоспроможність були природним станом людини та економічних відносин, що не потребують детального дослідження та вивчення [4, с. 39-40].

Фізіократи, стали наступною школою економічної думки, що намагалась пояснити зміни, які відбуваються у суспільному, соціальному, економічному житті в умовах переходу від феодалізму до капіталізму. Акцент у дослідженнях фізіократів на сільське господарство, виробництво та побудову ліберальної економіки не дозволив їм детально вивчити конкуренцію та конкурентоспроможність. Як і меркантилісти, фізіократи вважали конкуренцію та конкурентоспроможність природним станом людини і економіки, що не потребує вивчення та регламентації. Таким чином, конкуренція та конкурентоспроможність визначались важливими складовими економіки, але не такими на які можливо впливати та змінювати [5, с. 159].

Класична школа політичної економії стала першою школою економічної думки, що визнала ключове значення конкуренції та конкурентоспроможності для національних економічних систем і окремих виробників. Представники школи змогли пояснити сутність конкуренції та конкурентоспроможності для економіки країни та фінансово-господарської діяльності підприємств і сформували модель досконалої конкуренції.

Науковий доробок класичної школи політичної економії у галузі конкуренції та конкурентоспроможності можливо представити у вигляді трьох наукових теорій:

Концепції абсолютних переваг А. Сміта, яка пояснювала конкуренцію та конкурентоспроможність необхідністю функціонування вільного ринку без адміністративного державного втручання, а також перемогу у конкурентній боротьбі тієї країни або того виробника який має беззаперечні переваги над іншими країнами/виробниками щодо виробництва певної продукції. При цьому ключовими перевагами визначались доступ до ресурсів та витрати на виробництво продукції [1, с. 514]. Відзначаємо обмеженість відповідної теорії: не врахування у дослідженнях мезорівня конкуренції та конкурентоспроможності (галузь, регіон); ототожнення конкурентоспроможності підприємства та продукції; акцент на наявність ліберальних ринків, які вільні від державного адміністративного впливу; не врахування потреб споживачів; механістичний підхід до забезпечення конкуренції та конкурентоспроможності.

Концепції відносних переваг Д. Рікардо, яка концентрувала увагу на міжнародній торгівлі та пояснювала можливості будь-якої країни, навіть країн аутсайдерів, бути конкурентоспроможними хоча б по одному товару, через наявність у них певних переваг відносно якихось країн або хоча б однієї країни [6, с. 123]. Наведена модель має значні обмеження, які пов'язані з: недостатньою кількістю факторів, що враховуються для визначення конкурентоспроможності (праця); акцентом тільки на макрорівень конкуренції та конкурентоспроможності; акцент на наявність ліберальних ринків, які вільні від державного адміністративного впливу; не врахування потреб споживачів.

Моделі Елі Хекшера та Бертіля Оліна (модель Хекшера-Оліна), яка спиралась на використання концепції «надлишкових факторів виробництва», яких могло бути два: труд та капітал. Країна, яка має надлишок трудових ресурсів є конкурентоспроможною та виготовляє конкурентоспроможні товари, що потребують високої трудомісткості. Країна, яка має надлишок капіталу є конкурентоспроможною та виготовляє конкурентоспроможні товари, що потребують високої капіталомісткості [2, с. 94]. Наведена модель має певні обмеження, які пов'язані з: врахуванням лише двох факторів конкурентоспроможності; акцентом на експортно-імпортні взаємовідносини між країнами світу без врахування мезо- та мікрорівня конкурентоспроможності; акцент на наявність вільних ринків, які вільні від державного адміністративного впливу; не врахування потреб споживачів; механістичний підхід до забезпечення конкуренції та конкурентоспроможності.

Неспроможність класичної школи політичної економії пояснити у повній мірі механізми конкуренції та конкурентоспроможності, а також практична неспроможність вільних (ліберальних) ринків забезпечити зростання економічних систем без кризових проявів, призвели до появи та розвитку соціалістичних економічних ідей, де ключовими науковими фігурами виступали К. Маркс та Ф. Енгельс. На протидію класичній школі політичної економії науковці-розробники соціалістичних економічних ідей намагалися замінити вільну економіку державним адміністративним втручанням та сформувати централізовану економіку, що буде тотожна державі, яка буде забезпечувати справедливий розподіл доданої вартості, яка сформована у промисловості. За таких умов конкуренція та конкурентоспроможність виключаються з економічного механізму і заміняються державним розподілом та централізованим плануванням [3, с. 91-92]. Соціалістичні економічні ідеї мають значні обмеження відносно пояснення конкуренції та конкурентоспроможності через виключення цих економічних явищ з функціонування економічного механізму на макро- та мікрорівнях.

Проблеми класичної школи політичної економії та економічний радикалізм соціалістичних економічних ідей призвели до пошуку нових теоретичних шляхів дослідження і пояснення конкуренції та конкурентоспроможності, як економічних явищ, що призвело у першій половині ХХ сторіччя до появи двох головних економічних вчень: неокласичних економічних теорій та кейнсіанства.

Кейнсіанство виступило новим підходом до конкуренції та конкурентоспроможності, де відбулась спроба включити до суб'єктів відносин державу, як регулятора та гаранта забезпечення доброякісної конкуренції на різних рівнях функціонування економічної системи (мікро-, мезо-, макро-). Кейнсіанство визнавало конкуренцію та конкурентоспроможність критично важливими чинниками розвитку економічних систем різних рівнів. Особлива увага приділялась вивченню впливу психологічних факторів на забезпечення конкуренції та конкурентоспроможності. У кейнсіанстві споживач виступає як суб'єкт, а не об'єкт формування конкуренції та конкурентоспроможності [3, с. 159]. Кейнсіанство має певні обмеження відносно пояснення конкуренції та конкурентоспроможності, а саме: акцент тільки на функціонування макроекономічних систем без дослідження мезо- та мікрорівня економіки; значна увага державному регулюванню без врахування його недоліків; відмова від ліберальної економіки та ринків.

На противагу кейнсіанству виникають та мають розвиток неокласичні економічні теорії, що намагаються зменшити недоліки класичної політичної економії і надати можливість її використовувати за умов розвитку економічних систем ХХ сторіччя. До ключових неокласичних економічних теорій слід віднести:

1. Теорію А. Маршалла (теорія рівноваги), що змістила фокус уваги на мікро- та мезорівні функціонування економічних систем і визнала, що конкуренція виступає ключовим елементом досягнення рівноваги між попитом та пропозицією на ринку за рахунок використання законів граничної корисності та граничної продуктивності. Конкуренція та конкурентоспроможність стимулюють розвиток технологій та споживчих переваг продукції [7, с. 17]. Наголошуємо, що саме починаючи з теорії А. Маршала стало можливим дослідження конкуренції та конкурентоспроможності по окремим галузям та продуктам, у тому числі тваринництва. Теорія А. Маршалла мала певні обмеження: недостатнє врахування макрорівня функціонування економічних систем; неналежна увага державному регулюванню на ринках продукції; наголошення на пасивності поведінки споживачів.

2. Теорію Дж. М. Кларка (теорія ефективної конкуренції), яка визначає конкурентоспроможність та конкуренцію на рівні підприємства запровадженням інновацій. Визнається перевага агресивної конкуренції та боротьба за споживачів. Саме конкуренція є базисом технологічного прогресу та призводить до економічного зростання на макрорівні економічних систем (переважно національний рівень) [2, с. 94]. Теорія Дж. М. Кларка має значні обмеження, серед яких слід виділити такі: врахування обмеженої кількості факторів формування конкурентоспроможності; акцент на мікрорівень економіки; не врахування впливу держави на конкуренцію та конкурентоспроможність; відведення пасивної ролі споживачам.

3. Теорію Й. Шумпетера (теорія еволюційної економіки), що вказувала на отримання конкурентних переваг підприємствами за рахунок швидкості їх адаптації до зовнішніх змін, а також запровадження інновацій у відповідь на зміни. Визначається ключове значення для забезпечення конкурентоспроможності підприємства підприємницького хисту власника (керівника) та готовності йде на ризики [8]. Обмеженнями теорії Й. Шумпетера виступають: акцент на мікрорівень функціонування економічних систем; недостатня увага ролі держави у функціонуванні економіки; не значна кількість факторів впливу на конкуренцію та конкурентоспроможність; недостатня увага взаємодії підприємств та споживачів продукції.

4. Теорію Р. Алдерсона (теорія маркетингової поведінки), що визначила шість джерел конкурентних переваг для підприємства: сегментацію ринку; комунікації; канали збуту; продукт; продуктові інновації; удосконалення процесів [2, с. 94]. Теорія Р. Алдерсона була першою, що визнала важливість маркетингу для забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Серед обмежень у застосуванні теорії можливо виділити: акцент на мікрорівень функціонування економічних систем; зміщення уваги тільки на маркетинг; не врахування впливу держави та психологічних факторів на конкурентоспроможність і конкуренцію.

5. Теорію Л. фон Мізеса, що визначала конкуренцію як динамічний автоматичний процес, а умовою конкурентоспроможності підприємства - його можливості та відповідність ринковим вимогам [9]. Теорія Л. фон Мізеса має певні обмеження: не достатнє врахування макрорівня функціонування економічних систем; пасивність більшості складових у межах конкурентних взаємовідносин підприємств; не врахування впливу держави та психологічних факторів на конкурентоспроможність і конкуренцію.

Не можливість у повній мірі пояснити проблематику конкуренції та конкурентоспроможності на основі використання кейсіанства та неокласичних економічних теорій призвела до появи нових наукових розробок, ключовими з яких виступили:

- інституціоналізм, що пояснював конкуренцію та конкурентоспроможність взаємодією і розвитком відповідних інститутів та намагався досліджувати конкурентні взаємовідносини на макро-, мезо-, мікрорівнях. Значною перевагою інституціоналізму стало дослідження не тільки економічних факторів, а й політичних, соціальних, психологічних та інших факторів впливу на формування конкурентоспроможності [3, с. 222-223]. До обмежень інституціоналізму слід віднести: складність врахування впливу всіх інститутів на конкуренцію та конкурентоспроможність; наявність суб'єктивності в оцінках; не врахування маркетингової складової у забезпеченні конкурентоспроможності;

- теорія М.Е. Портера, що визначає конкурентоспроможність підприємств в окремій галузі на основі оцінки впливу п' яти сил конкуренції: нові конкуренти; існуючі конкуренти; товари-замінники; ринкова влада постачальників; ринкова влада покупців [10]. Обмеженнями у теорії М.Е. Портера виступають: не значна кількість факторів (сил) впливу, що врахована; не можливість застосувати теорію на макрорівні; не врахування взаємозв'язку між галузями економіки та можливості функціонування підприємств в декількох галузях економічної системи.

- теорія П.Р. Кругмана, що торкається конкуренції та конкурентоспроможності з точки зору розвитку міжнародних (світових) ринків збуту продукції (робіт, послуг). Ключовими факторами конкурентоспроможності виступають: продуктивність праці та рівень розвитку країни [2, с. 95]. Обмеженнями у теорії П.Р. Кругмана виступають: акцент тільки на міжнародний та світовий рівень конкуренції; недостатня кількість факторів впливу; не врахування ролі держави та споживачів;

- теорія Г. Хамела та К. Прахалада (теорія інтелектуального лідерства), що вказує на необхідність використання інклюзивних підходів до ведення бізнесу, запровадження технологій та задоволення потреб споживачів. Основою конкурентоспроможності виступають знання, інформація, інновації та комунікації зі споживачами [7, с. 17]. Обмеженнями у теорії Г. Хамела та К. Прахалада виступають: недостатня увага ролі держави у формуванні конкурентоспроможності; не врахування економічних та маркетингових факторів впливу на забезпечення конкурентоспроможності.

Наведемо компаративну оцінку наукових розробок щодо конкурентоспроможності на різних рівнях функціонування економічних систем, враховуючи проведене дослідження (табл. 1).

Відзначаємо, що досліджені та оцінені теорії конкурентоспроможності і конкуренції не в повній мірі можливо використати для формування (забезпечення) конкурентоспроможності продукції тваринництва і є необхідність проведення подальших наукових досліджень у сфері конкурентоспроможності галузі тваринництва з врахуванням особливостей розвитку економічної системи України, сектору українського тваринництва та українських виробників продукції тваринництва. Також важливим є доопрацювання показників оцінки конкурентоспроможності для українських виробників продукції тваринництва на основі вивчення і застосування показників, що були запропоновані розробниками економічних теорій, у тому числі у сфері конкуренції та конкурентоспроможності. З іншої сторони можливо відмітити, що починаючи з другої половини ХХ сторіччя проблематика конкурентоспроможності є ключовою для теоретиків і практиків і це є важливим для забезпечення розвитку вітчизняного тваринництва. При цьому важливим є дослідження та забезпечення конкурентоспроможності на макро- (світовий, міжнародний, національний рівні), мезо - (регіон, галузь, підгалузь), мікрорівнях (об'єднання підприємств, окреме підприємство, продукція).

конкурентоспроможність тваринництво

Таблиця 1

Компаративна оцінка наукових розробок щодо конкурентоспроможності на різних рівнях функціонування економічних систем

Проведене дослідження дозволило дослідити еволюцію наукових поглядів на забезпечення конкурентоспроможності продукції тваринництва. Компаративна оцінка економічних теорій стосовно конкуренції та конкурентоспроможності дозволила виявити необхідність продовження наукових досліджень і розробки нових теоретичних та практичних положень відносно формування (забезпечення) конкурентоспроможності продукції тваринництва на рівні окремої держави (України) та її виробників.

Перспективними напрямками подальших досліджень виступають: визначення теоретичних засад забезпечення конкурентоспроможності з використанням потенціалу аграрного сектору економіки, а також декомпозиція формування конкурентоспроможності продукції тваринництва.

Список використаних джерел

1. Voinescua R., Moisoiu C. Competitiveness, Theoretical and Policy Approaches. Towards a more competitive EU // 2nd International Conference `Economic Scientific Research - Theoretical, Empirical and Practical Approaches', ESPERA 2014, 13-14 November 2014, Bucharest, Romania, Р. 512-521.

2. Siudek T., Zawojska A. Competitiveness in the economic concepts, theories and empirical research // Oeconomia, 2014, № 13 (1), Р. 91-108.

3. Історія економічних вчень: навчальний посібник / за ред. В.В. Кириленка. Тернопіль: «Економічна думка», 2007. 233 с.

4. Історія економічних вчень: підручник / за ред. Тарасевича В.М., Петруні Ю.Є. Київ: «Центр учбової літератури», 2013. 352 с

5. Ковальчук В. Фізіократи, або на підступах до вершини // Вісник ТНЕУ, 2011, № 4, С. 158-164.

6. Nel Paez P., Jimenez W.G., Buitrago J.D. Las teorias de la competitividad: una sintesi (Theories of competitiveness: a synthesis) // Revista Republicana, 2021, № 31, Р. 119-144.

7. Лупак Р.Л., Васильців Т.Г. Конкурентоспроможність підприємства: навч. посіб. Львів: Видавництво ЛКА, 2016. 484 с.

8. Reisman D.A. Schumpeter's Market: Enterprise and Evolution. URL:

https://www.researchgate.net/publication/228247382 Schumpeter's Market Enterprise and Evolution (дата звернення: 04.07.2022).

9. von Mises L. Nation, State, and Economy. URL: https://mises-

media.s3.amazonaws.com/Nation%2C%20State%2C%20and%20Economy 3.pdf (дата звернення: 04.07.2022).

10. Porter M.E. How Competitive Forces Shape Strategy. URL: https://hbr.org/1979/03/how- competitive-forces-shape-strategy (дата звернення: 04.07.2022).

Размещено на Allbest.ru