Сільські території: визначення сутності та змісту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сільські території: визначення сутності та змісту

Віталій Герзанич, кандидат економічних наук, доцент; Едіна Шебештень, аспірантка ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

У статті акцентовано на важливості сільських територій для розвитку агропромислового виробництва України. Окреслено багатокритеріальний, системний, структурний, територіальний, просторовий підходи до трактування сутності поняття «сільська територія». Виокремлено та охарактеризовано основні функції, які виконують сільські території. Виділено ознаки сільської території як природно-господарської системи. Наведено авторське визначення категорії «сільська територія» відповідно до системного підходу.

Ключові слова: сільська територія, агропромислове виробництво, сільське господарство, система.

The article emphasizes the importance of rural areas for the development of agro-industrial production of Ukraine. Multicriteria, systemic, structural, territorial, spatial approaches to the interpretation of the essence of the concept of «rural area» are outlined. The main functions performed by rural areas are singled out and characterized. Features of the rural area as a natural economic system are highlighted. The author's definition of the category «rural area» according to the system approach is given.

Key words: rural area, agro-industrial production, agriculture, system.

сільський територія агропромисловий

Агропромислове виробництво відіграє вирішальну роль у забезпеченні продовольчої безпеки, а особливо - сільське господарство. Його обов'язковою умовою є відтворення трудових та земельних ресурсів, яке неможливе без стійкого розвитку сільських територій. Українська сільська місцевість характеризується унікальним природним, історичним, економічним, демографічним потенціалом, що здатен забезпечити високий рівень життя населення та досягнення сталого розвитку.

У літературних джерелах є багато наукових праць, присвячених проблематиці сільських територій. Цю тематику досліджували зарубіжні та вітчизняні науковці: В. Ермоленко [4], М. Ільїна [6], Л. Лисенко [8], О. Павлов [10], П. Саблук [15], А. Старостіна [17], Н. Хомюк [18], В. Юрчишин [19], К. Ешлі, С. Максвел [13]. Незважаючи на велику кількість публікацій, чимало питань залишаються дискусійними і вимагають подальших наукових пошуків. Головною метою статті є узагальнення теоретичних підходів та розкриття сутності поняття «сільська територія», виокремлення її особливостей і найважливіших функцій.

Україна є одним із провідних виробників сільськогосподарської продукції в світі, що дозволяє забезпечити не лише потреби внутрішнього ринку, а й успішно експортувати продовольство та сільськогосподарську сировину. Частка експорту продукції аграрного сектору у загальному експорті країни становить 44,2% [5, с. 49].

На думку науковців В. Готри та М. Ігнатко, «агропромислове виробництво України є складовою національного господарства та виступає єдиною цілісною виробничо-економічною системою, що об'єднує низку сільськогосподарських, промислових, науково-виробничих і навчальних галузей, спрямованих на одержання, транспортування, зберігання, переробку та реалізацію сільськогосподарської продукції. За своїм складом та структурою агропромисловий комплекс відрізняється від інших міжгалузевих комплексів і визначає соціально-економічний розвиток країни, рівень життя населення, продовольчу безпеку та забезпечення промисловості сільськогосподарською сировиною» [3, с. 16].

Аграрна сфера вважається драйвером економічного зростання нашої країни та донорською галуззю української економіки. Агропромислове виробництво значною мірою залежить від рівня розвитку сільських територій, що вимагає детального розгляду їх особливостей та розкриття сутності категорії «сільська територія».

У наукових джерелах зустрічається багато дефініцій цього терміну. Для формулювання авторського визначення поняття «сільська територія» вважаємо за необхідне використати методику А. Старостіної, суть якої полягає у виявленні спільного та відмінного у визначеннях [17, с.7].

Науковці В. Прушківський та В. Колесников виділяють п'ять підходів до визначення терміну «сільська територія» [13, с. 128]:

1. Багатокритеріальний підхід. Представники зазначеного підходу для визначення категорії «сільська територія» використовують кілька критеріїв. Наприклад, М. Барановський у своєму тлумаченні поєднує територіальний, поселенський, комплексний, адміністративний та виробничий підходи [1, с. 22].

Представниками багатокритеріального підходу серед іноземних науковців є К. Ешлі та С. Максвел, які під поняттям «сільська територія» розуміють:

- місця, для яких характерна невисока заселеність;

- середовище, в якому домінують гори, ліси, поля, пасовища;

- територія, на якій більшість населення зайнята в сільському господарстві;

- поселення з низькою густотою (близько 5 - 10 тис. осіб);

- місцевість, для якої характерна невисока ціна на землю;

- місцевість, де слабо розвинена інфраструктура та високі трансак- ційні витрати [13, с.130].

2. Системний підхід. Представники цього підходу розуміють під сільськими територіями систему. Наприклад, П. Саблук [14, с. 22], О. Павлов [10, с. 32], О. Положаєнко, С. Марченко [12, с. 150] стверджують, що сільські території є поліфункціональними системами. П. Саблук зазначає, що «сільська територія являє собою історично сформований елемент поселенської мережі, що поєднує організаційну і функціональну сукупність селищ, сіл, хуторів, односімейних та інших жилих утворень, які знаходяться під юрисдикцією сільських (селищних) рад» [15, с. 4-18].

3. Структурний підхід. Прихильники названого підходу розглядають сільські території крізь призму їх структури, частин, елементів, функціональних одиниць. До прикладу, один із представників - науковець C. Молчаненко під сільською територією розуміє утворення, елементами якого є економічна, екологічна та соціальна складові [9].

Науковий інтерес становить підхід В. Юрчишина, який вважає, що сільська територія має складну та багатофункціональну природну, соціально-економічну і виробничо-господарську структуру [19, с. 4, 6, 7].

4. Територіальний підхід. Цей підхід є одним із найпопулярніших серед українських та іноземних науковців, в яких сільські території асоціюються із географічним утворенням, територією, місцевістю поза містом. Представниками такого підходу є В. Славов, О. Коваленко [16, с. 69], Л. Лисенко [8, с. 13], які виокремили три складові сутності сільських територій - зміст, явище і результат.

5. Просторовий підхід. Прихильники цього підходу описують сільські території як простір - економічний, географічний, земний, ознаками якого є населення та економічні ресурси. О. Белевят [2, с. 6], М. Поленкова [11, с. 275], В. Ермоленко [4, с. 7] вважають, що на цих територіях проживає населення, яке займається сільським господарством. На думку М. Ільїної [6], для сільської території характерна багатофункціональність, оскільки вона є утворенням, яке має ресурсну основу для багатофункціонального виробництва, а не лише для сільського господарства.

Розглянувши та проаналізувавши основні підходи до визначення терміну «сільська територія», вважаємо найбільш доцільним саме системний, відповідно до якого сільські території характеризуються цілісністю, автономністю, структурністю, ієрархічністю, стійкістю. Такої ж думки дотримуються В. Прушківський та В. Колесников, які подають таку дефініцію: «сільська територія - це просторова біо-еколого-соціально-економічна система, яка знаходиться поза урбанізованими центрами, зі специфічним природно-екологічним, соціальним, економічним та інституціональним середовищем і населенням, які на ній функціонують і проявляють свій потенціал з метою задоволення індивідуальних та суспільних потреб» [13, с. 130].

Такої ж думки дотримується і М. Хомюк, яка під сільською територією розуміє просторову соціально-економічну систему, сформовану на території за містом, для якої характерна взаємодія та взаємозалежність таких її складових, як природничі, соціально-трудові, фінансово-інвестиційні, екологічні, матеріально-технічні, й вона формується під впливом різноманітних внутрішніх і зовнішніх чинників [18, с.118].

Категорія «сільська територія» як система розглядається і в Інформаційному звіті про діяльність Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки». У звіті зазначається, що сільська територія - сформована історично системна сукупність, що поєднує в собі територіально-функціональну та адміністративно-територіальну належність щодо формування відповідних умов праці і проживання населення та забезпечення продовольчої безпеки країни [7].

Науковець О. Павлов виокремлює такі ознаки сільських територій:

1. Сільська територія є сегментом простору в його фізичному, біотичному та антропогенному вимірах, тобто фізична територія, в межах якої існують і розвиваються представники рослинного, тваринного світу і людина як біосоціальна істота.

2. Сільська територія є руральною (від англ. rural - сільський) частиною території, яка розміщена у просторі. На думку О. Павлова, вона наділена властивістю множинної додатковості з огляду на її природу. Наприклад, у використанні їх ресурсного потенціалу, в першу чергу землі, сама природа робить вибір, впливаючи на характеристику рельєфу, сталість або несталість ландшафтної рівноваги.

3. Сільські території мають специфічні просторові критерії: географічне розташування, площу, конфігурацію, людність, протяжність, компактність, кліматичні умови, щільність, особливості ландшафту, що відіграють певну роль у їх функціонуванні [10].

Сільські території виконують ряд народногосподарських функцій: виробничу, соціально-демографічну, культурно-етнічну, рекреаційну, політичну, екологічну (табл. 1).

Таблиця 1. Основні функції сільських територій