Розвиток сіті-фермерства в Україні як перспективний шлях подолання продовольчої кризи

У статті розглядаються основні проблеми, які може вирішити розвиток ринку сіті-фермерства. До уваги було взято прогнози ООН, які свідчать, що до 2050року населення світу становитиме понад 9 мільярдів осіб, тому постає питання продовольчої безпеки. Вже сьогодні частка місцевого населення більш ніж удвічі перевищує сільське і цей процес буде продовжувати рости. Людство має шукати альтернативні способи землеробства, більш екологічні, продуктивніші та надійніші. Для вирішення цих проблем на початку ХХ століття почали створюватися міські ферми, що вирощують продукти харчування в межах міста, це, так звані, сіті-ферми, які дозволяють отримувати більший та екологічно безпечний врожай з меншої площі при значному зниженні витрат на доставку до кінцевого споживача. У статті подано короткий аналітичний опис існуючих сіті-ферм в Україні та вітчизняних розробників автоматизованого обладнання для їх облаштування. Встановлено, що питання перспективи розвитку сіті-фермерства в Україні, а особливо з економічної точки зору, практично не висвітлюється у публікаціях вітчизняних науковців, відсутні змістовні дослідження ринку сіті-фермерства тому дане питання є досить актуальним та потребує подальшого дослідження.

Ключові слова: продовольча безпека, сіті-фермерство, міська агрокультура, урбанізація, внутрішня міграція, демографічні зміни, зменшення рівня безробіття, дослідження ринку, соціально-економічна стійкість, логістичні витрати.

City farm development in Ukraine as a prospective way to overcome the food crisis

Key words: food security, city farming, urban agriculture, urbanization, internal migration, demographic changes, reduction of unemployment, market research, socio-economic stability, logistics costs.

Світовий попит на продукти харчування постійно зростає. На сьогоднішній день вже зайнято 80% земель придатних для вирощування продовольчих культур. Щоб забезпечити продовольчу безпеку необхідно шукати шляхи та засоби, за допомогою яких місто могло б забезпечити себе повністю, або хоча б частково, продуктами харчування.

З початком ХХ століття життя стало більш урбанізованим через економічні та промислові зміни у сфері людської діяльності, що призвело до швидкого зростання населення в містах.

Більше половини населення планети проживає в містах, а за оцінками ООН до 2050 року ця кількість досягне 80%. Постачання продовольства є важливим не тільки на регіональному, а і на міжнародному рівні, що призвело до різкого збільшення вантажоперевезень і, як наслідок, заподіяння екологічної шкоди навколишньому середовищу [1].

За оцінками ФАО, понад 925 мільйонів людей у всьому світі недоїдають, при цьому 1,3 мільярда тонн продуктів харчування втрачається, що є результатом їх викидання або непродовольчого використання. Причинами втрат харчових продуктів і харчових відходів є:

виробництво, що перевищує попит;

несвоєчасний збір врожаю;

закупівля домогосподарствами великої кількості продуктів харчування;

відсутність переробних потужностей;

відсутність необхідної кількості технологічно обладнаних сховищ;

високі стандарти супермаркетів щодо якості зовнішнього вигляду свіжих продуктів;

бажання споживачів впливати на стандарти якості та асортимент продовольства [2; 3].

Зміна клімату, посуха, опустелювання, непередбачуваність опадів і вплив антропогенних факторів знижують рівень врожайності сільськогосподарських культур у багатьох країнах. У той же час зменшення запасів викопного палива робить ведення сільського господарства все більш витратним і збитковим. Свою роль відіграють і десятиліття інтенсивного використання мінеральних добрив, пестицидів та надмірного поливу. В умовах України із середнім рівнем ерозійної небезпеки в лісостеповій зоні гумус втрачається з інтенсивністю 0,42-0,51 т/га на рік, також ідуть незбалансовані втрати елементів живлення, особливо фосфору та калію [1; 4].

З кожним роком, ситуація тільки погіршується, ціни на продукти харчування зростають, сучасний світ поступово наближається до глобальної екологічної кризи.

Одним із способів подолати дефіцит продовольства є міська агрокультура. Це може підвищити продовольчу безпеку для людей у місті, знизити витрати на постачання та розподіл продуктів харчування, вироблених у сільській місцевості, розвинути місцеву економіку та зменшити безробіття в містах шляхом створення нових робочих місць та соціального залучення. Сіті-фермерство, яке передбачає вирощування сільськогосподарської продукції в межах міста, виникло у відповідь на швидко зростаючі потреби населення в продуктах харчування та нездатність традиційного сільського господарства задовольнити ці потреби в майбутньому.

Глобальна пандемія на тлі вибухового розвитку технологій, сучасних розробок у цій сфері роблять ідеї інноваційного сіті-фермерства особливо популярними. Зрештою, ця тенденція може стати одним із основних факторів забезпечення існування та розвитку людства. При цьому все більше людей у розвинених країнах, і не тільки, вимагають екологічно чистої продукції. Сіті-ферми покликані створити унікальне та якісне міське середовище, допомогти позбутися проблем виробництва органічних продуктів та їх реалізації, звівши до мінімуму логістичні витрати.

Перед традиційним сільським господарством сіті-ферми мають ряд переваг:

дають можливість отримувати більше врожаю з меншої площі;

займають відносно мало місця;

безпечні для довкілля;

виробляють мінімальну кількість непереробних відходів;

економлять водні ресурси;

відпадає потреба в транспортуванні продукції;

виключається вплив погодних умов, шкідників і хвороб;

цілорічна робота;

соціально та економічно вигідні [5].

Аналіз останніх досліджень. Дослідження розвитку сіті-фермерства має незначну увагу з боку архітекторів й інженерів, що розробляють принципово нові агротехнології та агропромислові підприємства. У роботах Кошлатого А.Б., Карюка А.М., Міщенка Р.А. враховано досвід проектування та будівництва багатоповерхових господарських будівель у міському фермерстві, так званих вертикальних ферм (переважно птахівництва, тваринництва та теплиць) [6].

Формування цілей статті. На жаль, питання перспективи розвитку сіті-фермерства в Україні, а особливо з економічної точки зору, практично не висвітлюється у публікаціях вітчизняних науковців. Відсутні змістовні дослідження ринку сіті-фермерства загалом, а особливо проблем та перешкод з якими стикаються сіті-фермери на шляху розвитку, тому ці питання є досить актуальним та потребують подальшого дослідження.

В Україні високий відсоток приросту міського населення та різке скорочення сільського населення. Сільськогосподарська промисловість в країні посідає важливе місце у світових економічних і промислових відносинах, але рівень розораності усіх земель України становить 54,3%, а розораність сільськогосподарських угідь вже сягає 79% станом на 2020 рік [7].

За даними Державної служби статистики України, населення держави в 2020 році зменшилося на 10,3 млн осіб порівняно з 1990 роком. Основними причинами цього є старіння населення і низький рівень народжуваності. В аналітичній довідці ООН «Демографічні процеси» від листопада 2021 року, йдеться про те, що населення України до 2050 року продовжуватиме зменшуватись та становитиме в середньому 35 мільйонів людей, що матиме негативні наслідки і в економічній сфері, через зниження обсягу внутрішнього ринку праці та чисельності робочої сили [1].

Рис. 1. Рівень розораності земель України Джерело: розроблено автором на основі даних Земельного довідника України 2020 [8]

Основним постачальником продовольства залишаються сільські райони, але нерівномірний розподіл населення призвів до дефіциту робочої сили в аграрному секторі, яка б задовольнила постійно зростаючий попит міст-мільйонників. Цей факт підтверджується стрімким збільшенням потреби роботодавців у працівниках задіяних у сільському господарстві (див рис. 3).

Свою продукцію ферма збуває через 15 фермерських міні-магазинів, розташованих у двох мікрорайонах столиці. Інший канал збуту соціальні мережі та групи у месенджерах.

Вертикальна ферма «Щастя здоров'я» автоматизована сіті-ферма, що вирощує рослини методом гідропоніки. Особлива технологічна складова ферми дозволяє знизити споживання води на 95%, у порівнянні з вирощуванням у відкритому ґрунті. До асортименту вирощуваної продукції входять різні сорти салатів, базилік, шпинат, щавель, м'ята. Усі культури вирощують у традиційному та бейбі-розмірі [10].

Продукцію спочатку збували в кафе та ресторани, а з квітня 2020 року через мережі супермаркетів.