Селекційна справа України: основні напрямки, завдання та здобутки (на прикладі деяких зернових злакових і технічних культур)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет Григорія Сковороди в Переяславі

СЕЛЕКЦІЙНА СПРАВА УКРАЇНИ: ОСНОВНІ НАПРЯМКИ, ЗАВДАННЯ ТА ЗДОБУТКИ (НА ПРИКЛАДІ ДЕЯКИХ ЗЕРНОВИХ ЗЛАКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ КУЛЬТУР)

Галина Сафар'янс

Аспірантка

Переяслав

Анотація

зерновий злаковий селекційний продуктивність

Значну частку економіки України становить аграрний сектор. Протягом усієї історії держави найпоширенішими видами зернових культур є пшениця та жито. З ХІХ ст. значний відсоток посівних площ займав цукровий буряк. У ХХ ст. вітчизняними селекціонерами було виведено низку високоврожайних, із хорошими показниками сортів зернових та технічних культур. Проте, в кінці минулого століття, селекційна справа, як і сільськогосподарський комплекс загалом, перебував у кризі, з якої почав виходити лише в останні десятиліття. Тому, вивчення історії розвитку даної науки та здобутків вчених є важливим чинником подолання кризи в даній сфері. Також це дасть нам змогу краще зрозуміти значення зернових та технічних культур для України.

Основною метою даної роботи є характеристика етапів селекціонування зернових злакових та технічних культур на основі аналізу джерел та літератури. А також визначення основних напрямків дослідження та завдань в цій галузі. В процесі написання статті використані загальнологічні методи (аналіз, порівняння, синтез, узагальнення) та загальноісторичні (історико-хронологічний, історико-генетичний, історико-порівняльний, історико-системний).

У статті висвітлено історію селекційної роботи основних злакових культур України - пшениця, жито, овес. А також однієї технічної - цукровий буряк. Основний акцент зроблено на напрямках та ключових завданнях, які виникали перед вченими в ході роботи. Звернено увагу на найпоширеніші типи сортів вказаних агрокультур. У публікації описані вимоги до кожної з представлених культур, які базуються на виведенні універсального та високоякісного матеріалу. Насамперед - це селекція на підвищення продуктивності, зимостійкості, посухостійкості, якості зерна, стійкості до несприятливих шкідників та хвороб, на придатність до технології механізованого вирощування та ін.

Ключові слова: селекція, злакові зернові культури, пшениця, науково-дослідні станції, гібридизація, сорт.

Annotation

Halyna Safarians graduate student of Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav, Pereyaslav, Ukraine

SELECTION BUSINESS IN UKRAINE: MAIN TRENDS, TASKS AND ACHIEVEMENTS (ON THE EXAMPLE OF GRAIN CEREALS AND TECHNICAL CROPS)

The agricultural sector constitutes gross share of Ukraine's economy. Throughout the history of our country, the most common types of cereals have been wheat and rye. From the 19th century a significant percentage of crop acreage has carried a crop of sugar beet. In the 20th century domestic crop breeders have bred a number of high-yielding varieties of cereals and industrial crops having good indicators. However, at the end of the last century, the crop breeding business, as well as the agricultural complex in general, was in crisis, from which it began to emerge only in recent decades. Therefore, studying the history of this science and the achievements of scientists is an important factor in overcoming the crisis in this field. It will also allow us to better understand the importance of grain and industrial crops for Ukraine.

The main purpose of this paper is to characterize the stages of cereals and industrial crops selection based on the analysis of sources and literature. The paper also aims at defining the basic trends of research and tasks in this field. In the process of writing the publication were used general methods (analysis, comparison, synthesis, generalization) and general history (historical-chronological, historical-genetic, historical-comparative, historical-systemic).

The Article covers the history of selection work regarding the main cereal crops of Ukraine - wheat, rye, oats. It also covers one technical crop - sugar beet. The main emphasis is placed on the areas and key tasks that arose before scientists in the course of their work. The emphasis is made on the most common varieties of these crops. The publication describes the requirements for each of the presented crops, which are based on the cultivation of universal and high quality material. First of all, it is a selection to increase productivity, tolerance for winter conditions, drought hardness, grain quality, resistance to adverse pests and diseases, suitability for mechanized cultivation technology and other characteristics.

Key words: selection, cereals, wheat, research stations, hybridization, variety.

Постановка завдання

Важко переоцінити значення зернових культур в Україні. В нашій державі, переважно, вирощують пшеницю м'яку та тверду озиму, яру, жито, овес. Також велику частину аграрного сектору посідає цукровий буряк. Селекція даних культур розпочалася ще у ХІХ ст. і пройшла цілу низку етапів. Інтенсивний період розвитку - друга половина ХХ ст. Були виведені високопродуктивні сорти. На жаль, на даний момент, вітчизняна селекція переживає не найкращі часи. Це проявляється в недостатньому фінансуванні й високою конкурентністю з іноземними компаніями. Тому варто розглянути процес становлення селекції зернових злакових культур в історичній ретроспективі та окреслити основні завдання вчених на майбутнє.

Актуальність дослідження полягає у підвищені популяризації агрономічної науки. Вивчення історії здобутків селекціонерів дасть нам змогу краще зрозуміти значення зернових та технічних культур в Україні.

Мета дослідження

На основі аналізу джерел та літератури охарактеризувати етапи селекції зернових злакових і технічних культур, визначити основні напрямки та завдання в цій галузі.

Історіографія

Історіографічну базу дослідження складають праці Є. Ватуля [1], Л. Подобєд [12], М. Чекаліна, В. Тищенко, М. Баташова [25], В. Вергунова, В. Шелепова, М. Гаврилюка, М. Чебакова, О. Гончара [26] та ін. У даних роботах описані основні принципи селекції зернових злакових та технічних культур, їхні сорти та виділені найважливіші завдання науки в сучасній Україні. Цінним джерелом інформації є каталоги сортів та гібридів [4; 5; 6], де зібрані усі рекомендовані до використання агрономічні культури.

Робота над селекцією пшениці розпочалася з 1910 р. на Харківській дослідній станції. Згодом продовжили дослідники й на інших станціях, зокрема, на Одеській, Миронівській та Верхняцькій [14, с. 87-90]. У 1915 р. працівниками Миронівської дослідної станції проведено ряд експериментів, в результаті чого, Л. І. Ковалевським, В. Є. Жолткевичем та І. М. Єремеєвим виведений новий сорт - «Українка 0246», який досі вважається найбільшим досягненням у селекції озимої пшениці початку XX ст. у вітчизняній аграрній науці України [20, с. 27-28].

Дослідні станції використовували різні методи селекції. Так, Харківська та Верхняцька дослідні станції користувалися методом гібридизації. З 1925 р. вченими були виведені декілька сортів м'якої озимої пшениці на основі Українки 0246. Наприклад, Новоюр'ївка, Мільтурум 120 і Ферругінеум 1239 Харківською станцією, Лютесценс 17 і Еритроспермум 15 Верхняцькою. На Одеській дослідній станції створені сорти: Кооператорка, Земка, Новокримка, Одеська 12, а на Білоцерківській селекційній станції - Лісостепка 74 та Лісостепка 75 [9, с. 3-24].

На основі даного сорту також було виведені нові два сорти, які з 1960-х р. разом із Українкою були стратегічно важливими культурами та займали великі посівні площі. Це сорт м'якої озимої Краснодарської селекції академіка П. П. Лук'яненка - Безоста 11959 р. та Миронівська 808 - сорт миронівської селекції академіка В. М. Ремесла [14, с. 89-94]. Вони також стали основами для виведення інших сортів.

Наступним етапом селекції озимої пшениці стало виведення напівкарликових сортів. У 80-х рр. минулого століття створено та введено у виробництво такі сорти напівкарликової м'якої озимої пшениці: Одеська напівкарликова, Південна зоря, Обрій, Напівкарлик 3, Донська напівкарликова і Напівкарлик 49 та ін. Найбільших успіхів досягли селекціонери Селекційно-генетичного інституту та Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва [8, с. 170-189].

Українська селекційна наука активно працювала над удосконаленням однієї з найважливіших агрокультур держави. В другій половині XX ст. Селекційно-генетичним інститутом виведено декілька сортів озимої: Одеська 51, Одеська 66, Чайка, Альбатрос одеський, Одеська 267, Українка одеська та ін. Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр'єва селекціонував Харківську 63, Харківську 81, а Інститут землеробства південного регіону - Херсонську 86, Мрію Херсона. Продуктивною була робота і Миронівського інституту пшениці ім. В. М. Ремесла. Вченими станції введені такі сорти: Миронівська 25, Миронівська 30, Миронівська 33, Миронівська 61, Миронівська 40, Миронівська остиста, Іллічівка тощо. Вагомі результати також показали: Донецький інститут АПВ, Білоцерківська та Іванівська дослідно-селекційні станції Інституту цукрових буряків, які вивели декілька сортів напівкарликової озимої пшениці [16, с. 118-120; 2, с. 14].

В часи незалежної України робота над селекціонуванням продовжилася. Нею займаються близько 20 установ. Це Селекційно-генетичний інститут, Миронівський інститут пшениці ім. В. М. Ремесла та Інститут фізіології рослин і генетики НАНУ. Селекціонери рекомендували у виробництво понад 175 сортів пшениці м'якої озимої, 76 сортів (43%) селекції трьох вищеназваних селекційних установ [2, с. 14].

Одним із головних досягнень селекційної справи часів незалежності стали 30 сортів м'якої пшениці озимої, виведені Селекційно-генетичним інститутом. Ними виведені наступні види: Литанівка, Антонівка, Вдала, Знахідка одеська, Місія одеська, Господиня, Єдність, Запорука, Куяльник, Подяка, Отаман, Турунчук, Благодарка одеська, Годувальниця одеська, Заможність, Служниця одеська. Вони стали найбільш урожайними та активно використовуються вітчизняними аграріями [6].

Селекціонери Інституту фізіології рослин пшениці і генетики НАНУ та Миронівського інституту ім. В. М. Ремесла під керівництвом академіка В. В. Моргуна, завдяки продуктивній праці та новітнім методам роботи, за останнє десятиріччя вивели понад 20 сортів пшениці м'якої озимої. Вони рекомендовані Державним реєстром сортів рослин, як такі, що придатні для поширення у всіх зонах України. Найбільш урожайними є сорти Смуглянка, Золотоколоса, Володарка, Фаворитка. Сортами з високою якістю зерна є Ятрань 60, Київська 8, Переяславка, Ласуня. Подолянка, Богдана, Снігурка, Добірна - сорти універсального використання. Також, уперше в Україні створені сорти спеціального використання - Пивна та Зимоярка. Окремо потрібно виділити новий озимо-ярий сорт Зимоярка - дворучка. Завдяки унікальній пластичній властивості, його можна висівати як восени, так і навесні. Виведені сорти Смуглянка, Золотоколоса, Фаворитка дали найвищі показники урожайності - 115,2, 117,3 і 124,1 ц/га відповідно [4; 2, с. 66].

Значний показник урожайності зафіксовано 2009 р. у СФГ «Ладіс» Монастирищенського району Черкаської області. З 805 га посівної площі зібрано по 101 ц/га пшениці. Найбільші цифри дав сорт Фаворитка - по 131,2 ц/га на площі 136 га. Інститутом рослинництва ім. В. Я. Юр'єва селекціоновано декілька сортів із високим показником урожайності. Зокрема, такі види м'якої озимої як Астет, Василина, Досконала, Харківська 96, Харус і Харківська 105 рекомендовані до виробництва.

Найпоширенішим типом пшениці на території України є м'яка озима. За даними 2009 р. сорти даного виду складають 74% від загальної кількості рекомендованих виробництву. І цей показник постійно росте. Про це свідчить той факт, що 2005 р. рекомендовано 106 сортів, як такі, що придатні до виробництва, в 2007 р. цих сортів було уже 134, а у 2009 р. - 175 сортів. Цифри вказують на постійний ріст нових сортів озимої [2].

У наш час перед вітчизняними селекціонерами стоїть декілька основних завдань. Перше - виведення сортів із високоінтенсивною характеристикою для вирощування на високих агрофонах, друге - виведення сортів напівінтенсивного типу з середнім агрофоном родючості ґрунту, які будуть давати високий урожай в нестійких умовах перезимівлі та за умов глобального потепління.

Основними завданнями селекційної справи є виведення сортів із високою урожайністю, більш якісними характеристиками зерна, ранньостиглістю, стійкістю до вилягання та основних збудників хвороб і шкідників, морозовитривалістю, посухостійкістю за умов глобального потепління. Також перед вченими стоїть завдання з підвищення ефективності фотосинтезу озимої та покращення біологічних шляхів її стабілізації [162, с. 178; 19; 24, с. 35; 26].

Для того, щоб сорт був рекомендований до використання, він має відповідати певним критеріям. У праці «Теоретичні основи селекції рослин» академіка М. І. Вавилова виділено близько 46 ознак і властивостей пшениці, які характеризують ідеальний тип [21, с. 140-141].

В Україні в промислових масштабах використовується два види пшениці - м'яка озима та м'яка яра. Остання займає всього 5% посівів. У порівнянні, на початку XX ст. вона займала в 4,5 рази більшу площу, ніж озима [19]. Найбільше нею були засіяні поля степового регіону Лівобережної України, де вона займала 30-40% від усіх зернових культур. З 1930-х рр., у зв'язку з появою більш якісних та урожайних сортів м'якої озимої, посіви площі ярої пшениці почали скорочуватися. До 1964 р. нею було засіяно 44 тис. га посівів [1, с. 3-4]. Таким чином, ми бачимо перехід від м'якої ярої до м'якої озимої пшениці в агрокультурному комплексі республіки.

Даний підхід дав негативні результати, оскільки посівні площі різко скоротилися. Так, 1990 р. зібрана площа пшениці ярої становила лише 9 тис. га. Аграрії почали відроджувати практику посівів даного виду пшениці в 1995 р. Спершу, нею було засіяно 180 тис. га і поступово ця цифра збільшувалася. В 2000 р. м'яка яра займала 273 тис. га посівних площ, а у 2003 р. 427 тис. га, в 2004 р. до 535 тис. га, що вказує на стабільне поширення даної культури [22, с. 100-111; 6].

Основним типом зернової культури в Україні сьогодні є озима пшениця, а м'яка яра є страховою хлібною культурою у випадку загибелі першої. Тому, її посівні площі збільшуються. Прикладом цього є ситуація у 2003 р., коли врожайність озимої була низька 14,6 ц/га, в той час як яра дала 21,4 ц/га [22, с.100-111].

Покращення урожайності та інших якісних характеристик м'якої ярої збільшила відсоток її використання. Так, за даними селекційних установ та Державної служби з охорони прав, на сорти рослин даного типу, урожайність культури сягає 55-65 ц/га. Аналізуючи дані 1986-2007 рр., її середня врожайність змінювалась від 30 ц/га у 1987 р. до 15 ц/га у 1996 р. Це свідчить про зменшення використання даної пшениці і становить лише 37% від можливих результатів [19]. Відповідно до програми зі збільшення посівних площ, з 1995 р. до виробництва в Україні рекомендовано 34 сорти [2, с. 18].

Селекціонуванням нових сортів м'якої ярої пшениці займається Національний науковий центр «Інститут землеробства», який вивів сорти Вітка, Дніпрянка, Недра, Рання 93, Скороспілка 95, Скороспілка 98, Скороспілка 99 та інші. Продуктивною можна назвати працю Інституту рослинництва ім. Юр'єва, який протягом декількох років репрезентував декілька нових сортів: Героїню, Євдокію, Харківську 26, Харківську 30. Миронівський інститут пшениці ім. В.М. Ремесла та Інститут кормів УААН вивели - Етюд, Елегію, Колективну 3, Катюшу та Печерянку [2, с. 18].

Враховуючи постійні природні зміни, перед вченими постало завдання створити сорти інтенсивного типу з адаптивними характеристиками та високою якістю зерна. До м'якої ярої поставлені наступні вимоги: високий вмістом білка (не нижче 15%), відмінна якість зерна, стійкість проти весняних заморозків і посухи, імунітет до кореневих гнилей, летючої сажки, бурої листкової та стеблової іржі й інших хвороб і шкідників, стійкість проти вилягання, осипання зерна тощо [19].

Ще одним типом хлібних культур є тверда пшениця. За відсотком посівних площ вона займає друге місце у світі після м'якої. Питома вага в загальних площах посіву пшениці становить 8-10% [11]. Вона, як сировина для отримання високоякісного борошна-крупчатки, з якого виготовляють макаронні вироби, манну крупу та ін. [19]. Для покращення якостей твердих сортів П. П. Лук'яненко в 30-х роках схрестив її з іншими типами пшениці - м'якою ярою, напівозимими твердими. В результаті, він отримав озиму тверду пшеницю з хорошими якостями [14]. Але вона не набула широкого розповсюдження.

У повоєнні роки селекція твердих сортів стала одним із головних напрямків Селекційно-генетичного інституту в м. Одеса, під керівництвом академіка Ф. Г. Кириченко [18]. В 1950-1960 рр. у ході експериментів методами схрещування та гібридизації м'якої озимої із зразками ярої твердої виведені: Мічурінка та Новомічурінка для вирощування в степових районах України [11; 18].

Варто зазначити, що тверда озима пшениця є наймолодшою зерновою культурою в Україні, тому робота над її удосконаленням продовжується. Продуктивні результати показують селекціонери Інституту землеробства південного регіону УААН у м. Херсон, Селекційногенетичного інституту та Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва у м. Харків. Для використання, рекомендованим є сорт Рубіж Запорізької дослідної станції [11; 18]. Загалом, у списку рекомендацій 2009 р. було 13 сортів твердої озимої. 10 із них виведено одеськими селекціонерами: Айсберг одеський, Аргонавт, Алий парус, Бурштин, Гардемарин, Дельфін, Золоте руно, Континент, Лагуна і Перлина одеська. Інститут землеробства південного регіону УААН у м. Херсон презентував два сорти - Дніпрянка і Кассіопея. Харківська 32 - харківської селекції [2, с. 19].

Дослідні станції займаються виведенням сортів інтенсивного типу, які можна було б вирощувати на полях із високим показником агрофону в Степу і Лісостепу України. До основних критеріїв якості зерна твердої озимої належать: висока врожайність, яка б поступалася сортам пшениці м'якої озимої; стійкості до хвороб і шкідників; зимота посуховитривалість, енергія весняного відростання; біологічні показники (довжина вегетаційного періоду дозрівання врожаю, висота, стійкість до вилягання, осипання і особливості морфології) та ін. Із важливих характеристик якості зерна є вміст білка та лізину в зерні, скловидність, натура, колір зерна та вміст каротиноїдів [18].

В Україні тверду яру пшеницю використовували давно. В ХХ ст. її селекцією займалися на декількох дослідних установах. Найбільші успіхи мали Л. І. Ковалевський, П. М. Шульга та В. Є. Войтович із Немерчанської дослідно-селекційної станції, які в 1947 р. методом відбору вивели з місцевих форм Арнаутку немерчанську. В 60-х рр. вченими Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва шляхом міжвидової гібридизації створена Харківська 46 [14; 19]. В 1970 р. остання займала близько 75% посівних площ твердої пшениці в СРСР, що був найбільшим відсотком в усьому світі за посівами даного типу зернової культури [15, с. 270; 19].

Вченими Української академії аграрних наук створено декілька сортів із високими показниками урожайності, до 45-55 ц/га. Але через низьке використання даної культури, ці сорти не можуть показати свій потенціал [19]. За рекомендаційним списком 2009 р. в Україні можуть висіватися 12 сортів пшениці твердої ярої. 7 сортів селекції Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва: Кучумовка, Нащадок, Спадщина, Харківська 27, Харківська 39, Харківська 41 і Чадо. 2 сорти Миронівського інституту пшениці ім. В. М. Ремесла: Гізель та Ізольда і по одному сорту Носівської селекційно-дослідної та станції Чернігівського інституту АПВ, Луганського інституту АПВ і Національного університету біоресурсів та природокористування [2, с. 19].

Вченими розроблені основні напрямки та завдання з селекції хлібних культур. Вони базувалися на районуванні окремого типу пшениці. Так, для степової частини України - це були завдання з вирощування в поганих умовах та зрошення культур [18]. До культур, які передбачалося вирощувати в лісостеповій місцевості, програмою передбачалося створення центру сортів пшениці ярого інтенсивного з високою якістю зерна. Він створений на базі Харківської селекційної станції [13, с. 70-85]. Селекцією твердої та м'якої ярої пшениці займалися і в Миронівському інституті пшениці ім. В. М. Ремесла.

Перед вченими стало завдання вивести якісні нові сорти пшениці ярої твердої. Вони повинні характеризуватися високою стійкістю до летючої сажки та інших шкідників; мати підвищену засухостійкість; одностебельність та ряд ін. [18; 19; 13].

Другою, після м'якої пшениці озимої, за поширенням, злаковою культурою в Україні є жито. Озиме жито менш вимогливе до якості ґрунту і є більш морозостійким. Ним засіяні переважно поля північних районів країни, де зосереджені основні площі його посівів.

Перший селекціонований сорт озимого жита в Росії виведений ще у 1834 р. Муравйовим, шляхом добору із місцевого жита і мав назву Зюнгорка. У 1857 р. в Німеччині винайдене Шланштедське жито. Російські вчені Рудницький та Косарєв у 1898 р. вивели новий сорт В'ятка, а в 1915 р. Тулунське зелено зерне [23, с. 173-219].

В Україні селекція озимого жита розпочалося 1909 р. зі створення нових селекційно-дослідних установ [26]. Варто відзначити роботу вчених Верхняцької дослідно-селекційної станції, які вивели такі сорти як Таращанське 2, Таращанське 4, Верхняцьке 32 та Нива. Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр'єва селекціонував Українську тетру, Харківську 60, Харківську 78, а Інститут землеробства Київське 80, Поліську тетру. Плідною була робота працівників Інституту Нечорноземної зони України. В другій половині ХХ ст. ними створені такі сорти жита, як Веснянка та Житомирське тетра. Поряд із цими установами працювали також й інші [9, с. 3-24; 23, с. 173-219].

У 2007-2009 р. для використання у виробництві рекомендовано 27 сортів озимого жита. Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва надав 6 нових сортів: Первісток F1, Слобожанець F1, Хамарка, Харківське 98, Хасто і Юр'ївець. 5 сортів вивела Носівська селекційно-дослідницька станція Чернігівського інституту АПВ: Богуславка, Воля, Дозор, Синтетик 38 і Хлібне. Ще 4 сорти належало Верхняцькій дослідно-селекційній станції, 3 - ННЦ «Інституту землеробства». Також рекомендовані сорти Національного університету біоресурсів і природокористування та Інституту оздоровлення і відродження народів України. До цього списку ввійшли нові сорти жита озимого Купалинка та Сіверське.

Крім вітчизняних сортів жита у списку рекомендованих є 3 сорти білоруської селекції: Верасень, Купалинка, Пуховчанка. А також один сорт німецької селекції - Матадор [2, с. 20].

В Україні озиме жито вирощується переважно в продовольчих потребах, як сировина, та для отримання зеленої маси. У зв'язку з цим, перед селекціонерами стоїть завдання вивести культуру з різними характеристиками. Перше - озиме жито зернового напряму; друге - для використання в якості зеленого корму в ранньовесняний період. Для цього виокремлені основні завдання селекції даної культури. Перше, селекція на врожайність зерна і зеленої маси; друге, покращення якості зерна та зеленої маси; третє, стійкість проти основних хвороб та зимостійкість; четверте, селекція на придатність до механізованого вирощування [13, с. 70-85].

Протягом багатьох століть однією з найважливіших зернофуражних культур України був овес. За загальною посівною площею він займає шосте місце у світі після пшениці, рису, кукурудзи, ячменю та сорго. Селекція даної культури в Україні розпочалася ще у ХІХ ст. У 1886 р. на Немерчанській селекційній станції були виведені 2 сорти вівса - Немерчинський ранній і Херсонський рихлик [24, с. 99].

З 20-х рр. XX ст. селекцію вівса почала займатися Верхняцька селекційна станція. Під керівництвом вчених Неверовича та Деревицького виведено Верхняцький 53, а в 30-х рр. ще Радянський 339 сорти. Використовувалися в промислових масштабах до початку 70-х рр. XX ст. і займали близько 69-75% посівних площ вівса в Україні [9, с. 3-24]. На цій станції досі продовжують роботу над селекцією вівса. Науковцями даної станції 2007 р. виведений і рекомендований до використання новий сорт - Декамерон [5].

Загалом, з 2009 р. в Україні для виробничого користування рекомендовано 14 видів ярого вівса. Це сорти: Деснянський, Райдужний, Зірковий, Нептун, Парламентський, Ранньостиглий, Славутич та ін. Переважна більшість із них виведена на основі вихідного матеріалу Носівської селекційної дослідної станції [2, с. 23].

Під час селекції даної культури дослідники виділять декілька напрямків, у залежності від призначення: зерново-кормове, харчове зернове, кормове укісне та пасовищне. Новим напрямком у досліджені вівса є селекція голозерного вівса [12, с. 62-63; 3, с. 64-67].

У зв'язку з цим, до даної культури досить великий список вимог. Із загальних, які мають бути притаманні всім сортам, належать: висока врожайність зерна та пластичність; здатність давати стабільний врожай; скоростиглість; стійкість до вилягання та осипання зерна; хороші кормові та круп'яні якості; стійкість до ураження хворобами та шкідників тощо [12, с. 62-63].

Важливою технічною культурою України ще з ХІХ ст. є цукровий буряк. Він є сировиною для виробництва цукру. За підрахунками, в кінці XX ст. з нього вироблялося біля 40% цукру в світі. Близько 80% всіх посівних площ даної культури знаходиться в Європі.

У 1840 рр. ХІХ ст. Російська імперія розпочала культивування цукрового буряка. Найбільший відсоток бурякоцукрового виробництва припадав на нашу територію. А в другій половині XIX - першій половині XX ст. це був один із найбільших аграрно-промислових комплексів того часу. Найвищі показники досягнуто у 1989 р., коли виростили 51,9 млн. тон буряка, при середній врожайності 317 ц/га. З нього було вироблено понад 6 млн. тон цукру

Проте, у 1990-х рр. в сільському господарські розпочалася криза, яка торкнулася і цукробурякової справи. Різко стали зменшуватися посівні площі, об'єми врожайності та обсяги заготівлі. Якщо в 1991-1995 рр. запаси становили 31,3 млн. тон, то до 2005 р. вони зменшились до 16,1 млн. тон. Цукру у 1999-2003 рр. навіть вироблялося менше для внутрішньої потреби країни. При потребі 1,8 млн. т вироблялося всього 1,64-1,43 млн. т [7, с. 58-59].

В кінці XIX ст. селекцією цукрового буряка займалися Немерчанська, Уладово-Люлинецька, Іванівська та Верхняцька дослідні станції. Протягом 1886-1916 рр. відкрито ряд установ, котрі займалися дослідженням даної культури. Але уже з 1920-х рр. через політичну та економічну ситуацію більшість з них була закрита [25, с. 339-342].

Історія селекції сортового буряка має декілька етапів. З 1886 р. по 70-ті рр. XX ст. проводилося дослідження з виведення багатонасіннєвих сортів цукрового буряка. У 1956-2008 рр. в експериментах використовували однонасінні сорти для вирощування полігібридів цукрового буряка. Також впроваджувалися у виробництво диплоїдні та триплоїдні гетерозисні гібриди цукрового буряка на основі ЦЧС [17, с. 11-12; 28, с. 23-31].

З 2009 р. до виробництва рекомендовано 114 сортів буряка цукрового. Серед зразків українського походження сорти Інституту цукрових буряків УААН: Анічка, Аепікард, Ворскла, Галина, Етюд, Константа, Максим та інші. Також гібриди ТОВ Всеукраїнського наукового інституту селекції «ВНІС», Інституту коренеплідних культур УААН 6, Приватного науково-виробничого підприємства «Насіння», ТЗОВ «Українська насіннєва компанія» та низки інших селекційних установ [2].

Основними напрямками у гібридизації цукрового буряка є причини зумовлені економічними потребами та адаптацією до нових кліматичних умов. Тому, при виведенні нових сортів, насамперед, звертають увагу на створення цукристих форм, нових урожайних генотипів та урожайно-цукристих видів цукрового буряка [22]. Серед завдань, які постали перед вченими: є селекція на продуктивність і підвищену цукристість; на високі технологічні якості; на стійкість проти хвороб і шкідників; на придатність до технології механізованого вирощування [10, с. 9-31; 27, с. 109-110].

Отже, до основних культур аграрного сектора України належить: пшениця, жито, овес та цукровий буряк. Протягом ХХ ст. селекційна справа розвивалася швидкими темпами, прикладом чого є вагомий доробок вчених у виведенні нових сортів агрокультури, зокрема, пшениці, жита, вівса та цукрового буряка. Використовуючи новітні методи гібридизації, було створено цілий ряд високоякісних культур. Вчені працювали над удосконаленням селекційної справи, методами та напрямками подальших досліджень. Крім загальновідомих класичних методів, таких як добір із місцевих сортів-популяцій, внутрішньовидова та міжвидова гібридизація в поєднанні з добором, стали застосовуватися гетерозис, мутагенез, поліплоїдія та ін. У підсумку, були окреслені основні напрямки створення універсальних сортів для різних технологій. Передусім - це селекція на підвищення продуктивності, зимостійкості, посухостійкості, якості зерна, стійкості до несприятливих умов, шкідників і хвороб тощо. Важливим напрямком селекційної справи є створення культур, які зможуть конкурувати з зарубіжними аналогами.

Джерела та література

1. Ватуля Є. О. Яра пшениця. Київ: Урожай, 1965. 64 с.

2. Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні у 2009 році. Гол. ред. Хаджиматов В. А. Київ: тОв Алефа. 2009. 243 с.

3. Животков Л., Загинайл М., Степаненко В. Голозерний овес - на поля України. Пропозиція. 2009. № 3. С. 64-67.

4. Каталог сортів Миронівськоі селекціі. Миронівка, 2008. 127 с.

5. Каталог сортів рослин придатних для поширення в Україні у 2008 р. Київ: Алефа, 2008. 420 с.

6. Каталог сортів та гібридів Селекційно-генетичного інституту. Одеса, 2009. 171 с.

7. Квітка Г Погляд у корінь бурякових проблем. Пропозиція. 2009. № 10. С. 58-59.

8. Лыфенко С. Ф. Полукарликовые сорта озимой пшеницы. Киев: Урожай, 1987. 192 с.

9. Максимчук Л. П. Селекционно-семеноводческая работа по зерновым и зернобобовым культурам в системе опытно-селекционных станций ВНИС. Киев, 1970. С. 3-24.

10. Неговский Н. А., Перетятько Н. Г., Бережко С. Т Сахарна свекла. Селекция технических и кормових культур. Киев: Урожай, 1978. С. 9-31.

11. Николаев Е. В., Изотов А. М., Тарасенко Б. А. Твердая пшеница в Крыму. Симферополь: ЧП Фактор, 2004. 136 с.

12. Подобєд Л. Сучасні метаморфози непримітного вівса. Пропозиція. 2009. №3. С. 62-63.

13. Программа селекционных работ Харьковского селекционного центра по зерновым культурам до 1990 года. Харьков, 1976. С. 70-85.

14. Пшеницы мира [ В. Ф. Дорофеев, Р. А. Удачин, Л. В. Семенова и др.]; под. ред. В. Ф. Дорофеева. [2-е изд., перераб и доп.]. Ленинград: ВО Агропромиздат, Ленингр. отд-ние, 1986. 560 с.

15. Рабинович С. В. Современные сорта пшеницы и их родословные. Киев: Урожай, 1972. 328 с.

16. Районовані сорти сільськогосподарських культур на 1991 рік. Київ: Урожай, 1990. С. 118-120.

17. Роїк М., Перетятько В. Селекція і генетика цукрових буряків за 100 років. Генетика і селекція в Україні на межі тисячоліть. Київ: Логос, 2001. Т 3. С. 11-12.

18. Селекционная работа Юго-Западного селекцентра. Одеса, 1976. 115 с.

19. Селекція, насінництво і технологія вирощування зернових колосових культур у Лісостепу України. За ред. Колючого В. Т., Власенка В. А., Борсука П. Ю. Київ: Аграрна наука, 2007. 800 с.

20. Сигида В. П. Озима пшениця Українка 0246 - мати сортів українських пшениць. Матеріали наукової конференції «Сучасні інтенсивні сорти і сортові технології у виробництво». Редкол.: П. Г Копитко [відп. ред.] та ін. Умань, 2007. С. 27-28.

21. Теоретические основы селекции растений. Под. общ. ред. академика Н. И. Вавилова. МоскваЛенинград: Госсельскохиздат, 1935. Т II. 711 с.

22. Україна в цифрах у 2003 р. Статистичний збірник. Київ: Статистика, 2004. 302 с.

23. Худоєрко В. І., Кононюк В. А. Озиме жито. Озимі зернові культури. Київ: Урожай, 1993. С.173-219.

24. Частная селекция полевых культур. Под ред. Коновалова Ю. Б. Москва: Агропромиздат, 1990. 543 с.

25. Чекалін М.М., Тищенко В.М., БаташоваМ. Є. Селекція та генетика окремих культур: [навчальний посібник]. Полтава: ФОП Говоров С. В., 2008. 368 с.

26. Шелепов В. В., Гаврилюк М. М., Чебаков М. П., Гончар О. М., Вергунов В. А. Селекція насінництво та сортознавство пшениці. Миронівка, 2007. 405 с.

27. Шмальц Х. Селекция растений. Москва: Колос, 1973. С.109-110.

28. Яценко А. О., Манько А. Е., Орлов С. Д., Макогон Г. М. Основні етапи розвитку селекційногенетичних досліджень цукрових буряків в умовах Лісостепу України. Генетика і селекція в Україні на межі тисячоліть. Київ: Логос, 2001. Т 3. С. 23-31.

References

1. Vatulia Ye. O. (1965). Yara pshenytsia [Spring wheat]. Kyiv: Urozhai, 64 s. [in Ukrainian].

2. Derzhavnyi reiestr sortiv roslyn, prydatnykh dlia poshyrennia v Ukraini u 2009 rotsi (2009). [State Register of Plant Varieties Suitable for Distribution in Ukraine in 2009]. Hol. red. Khadzhymatov V. A. Kyiv: TOV Alefa. 243 s. [in Ukrainian].

3. Zhyvotkov L., Zahynail M., Stepanenko V. (2009). Holozernyi oves - na polia Ukrainy [Naked oats - in the fields of Ukraine]. Propozytsiia. № 3. S. 64-67. [in Ukrainian].

4. (2008). Kataloh sortiv Myronivskoi selektsii [Catalog of varieties of Myronivka selection]. Myronivka, 127 s. [in Ukrainian].

5. (2008). Kataloh sortiv roslyn prydatnykh dlia poshyrennia v Ukraini u 2008 r. [Catalog of plant varieties suitable for distribution in Ukraine in 2008]. Kyiv: Alefa, 420 s. [in Ukrainian].

6. (2009). Kataloh sortiv ta hibrydiv Selektsiino-henetychnoho instytutu [Catalog of varieties and hybrids of the Breeding and Genetic Institute]. Odesa, 171 s. [in Ukrainian].

7. Kvitka H. (2009). Pohliad u korin buriakovykh problem [A look at the root of beet problems]. Propozytsiia. № 10. S. 58-59 [in Ukrainian].

8. Lyfenko S. F (1987). Polukarlikovye sorta ozimoy pshenitsy [Semi-dwarf winter wheat varieties]. Kiev: Urozhay, 192 s. [in Russian].

9. Maksimchuk L. P. (1970). Selektsionno-semenovodcheskaya rabota po zernovym i zernobobovym kulturam v sisteme opytno-selektsionnykh stantsiy VNIS [Seed breeding work on grain and leguminous crops in the system of experimental breeding stations of VNIS]. Kiev, S. 3-24 [in Russian].

10. Negovskiy N. A., Peretyatko N. G., Berezhko S.T. (1978). Sakharna svekla. Selektsiya tekhnicheskikh i kormovikh kultur [Sugar beets. Selection of industrial and forage crops]. Kiev: Urozhay, S. 9-31. [in Russian].

11. Nikolaev Ye. V., Izotov A. M., Tarasenko B. A. (2004). Tverdaya pshenitsa v Krymu [Durum wheat in the Crimea]. Simferopol: ChP Faktor, 136 s. [in Russian].

12. Podobied L. (2009). Suchasni metamorfozy neprymitnoho vivsa [Modern metamorphoses of inconspicuous oats]. Propozytsiia. №3. S. 62-63 [in Ukrainian].

13. (1976). Programma selektsionnykh rabot Kharkovskogo selektsionnogo tsentra po zernovym kulturam do 1990 goda [The program of breeding work of the Kharkov breeding center for grain crops until 1990]. Kharkov, S. 70-85 [in Russian].

14. Dorofeev V. F., Udachin R. A., Semenova L. V i dr. (1986). Pshenitsy mira [Wheat of the world]. pod. red. V. F Dorofeeva. [2-e izd., pererab i dop.]. Leningrad: VO Agropromizdat, Leningr. otd-nie, 560 s. [in Russian].

15. Rabinovich S. V. (1972). Sovremennye sorta pshenitsy i ikh rodoslovnye [Modern wheat varieties and their pedigrees]. Kiev: Urozhay, 328 s. [in Russian].

16. (1990). Raionovani sorty silskohospodarskykh kultur na 1991 rik [Regionalized varieties of agricultural crops for 1991]. Kyiv: Urozhai, S. 118-120 [in Ukrainian].

17. Roik M., Peretiatko V. (2001). Selektsiia i henetyka tsukrovykh buriakiv za 100 rokiv. Henetyka i selektsiia v Ukraini na mezhi tysiacholit [Selection and genetics of sugar beets for 100 years. Genetics and selection in Ukraine at the turn of the millennium]. Kyiv: Lohos, T. 3. S. 11-12 [in Ukrainian].

18. (1976). Selektsionnaya rabota [Breeding work]. Yugo-Zapadnogo selektsentra Odesa, 115 s. [in Russian].

19. (2007). Selektsiia, nasinnytstvo i tekhnolohiia vyroshchuvannia zernovykh kolosovykh kultur u Lisostepu Ukrainy [Breeding, seed production and technology of growing cereals in the ForestSteppe of Ukraine]. Za red. Koliuchoho V T., Vlasenka V A., Borsuka P Yu. Kyiv: Ahrarna nauka, 800 s. [in Ukrainian].

20. Syhyda V. P (2007). Ozyma pshenytsia Ukrainka 0246 - maty sortiv ukrainskykh pshenyts [Ukrainian wheat Ukrainka 0246 is the mother of Ukrainian wheat varieties]. Materialy naukovoi konferentsii «Suchasni intensyvni sorty i sortovi tekhnolohii u vyrobnytstvo». Redkol.: P H. Kopytko [vidp. red.] ta in. Uman, S. 27-28 [in Ukrainian].

21. (1935). Teoreticheskie osnovy selektsii rasteniy [Theoretical foundations of plant breeding]. Pod. obshch. red. akademika N. I. Vavilova. Moskva-Leningrad: Gosselskokhizdat, T. II. 711 s. [in Russian].

22. (2004). Ukraina v tsyfrakh u 2003 r. [Ukraine in figures in 2003]. Statystychnyi zbirnyk. Kyiv: Statystyka, 302 s. [in Ukrainian]

23. Khudoierko V. I., Kononiuk V A. (1993). Ozyme zhyto. Ozymi zernovi kultury [Winter wheat. Winter cereals]. Kyiv: Urozhai, S. 173-219 [in Ukrainian].

24. (1990). Chastnaya selektsiya polevykh kultur [Private selection of field crops]. Pod red. Konovalova Yu. B. Moskva: Agropromizdat, 543 s. [in Russian].

25. Chekalin M. M., Tyshchenko V M., Batashova M. Ye. (2008). Selektsiia ta henetyka okremykh kultur: [navchalnyi posibnyk]. [Selection and genetics of individual crops]. Poltava: FOP Hovorov S. V, 368 s. [in Ukrainian].

26. Shelepov V V., Havryliuk M. M., Chebakov M. P., Honchar O. M., Verhunov V. A. (2007). Selektsiia nasinnytstvo ta sortoznavstvo pshenytsi [Selection of seed production and varietal science of wheat]. Myronivka, 405 s. [in Ukrainian].

27. Shmalts Kh. (1973). Selektsiya rasteniy [Plant breeding]. Moskva: Kolos. S.109-110 [in Russian].

28. latsenko A. O., Manko A. E., Orlov S. D., Makohon H. M. (2001). Osnovni etapy rozvytku selektsiinohenetychnykh doslidzhen tsukrovykh buriakiv v umovakh Lisostepu Ukrainy [The main stages of development of selection and genetic research of sugar beets in the Forest-Steppe of Ukraine. Genetics and selection in Ukraine at the turn of the millennium]. Henetyka i selektsiia v Ukraini na mezhi tysiacholit. Kyiv: Lohos, T 3. S. 23-31 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru