Шкідники другій половини вегетації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лекція

Шкідники другій половини вегетації



Елія носата - Aelia rostrata Boh

В Україні досить поширена в Лісостепу і Степу. На відміну від клопів-черепашок тіло яйцеподібно видовжене, щиток трикутний, покриває не більше двох третин черевця, голова у вигляді трикутника з витягнутими вперед вилицями, через що клопів цього роду називають гостроголовими.

Тіло жовтувате, завдовжки 10 - 12 мм, з малюнком із поздовжніх темних смуг і світлих, дещо піднятих ребрин; на задніх стегнах по одній цяточці.

Личинки до 7,5 мм завдовжки, жовтувато-білі, з темними, часто розмитими смугами, без опушення.

Упродовж року розвивається в одному поколінні. Зимують дорослі особини під рослинними рештками поблизу місць відродження в лісосмугах, на узліссях, схилах ярів, на полях у стерні багаторічних трав.

Навесні, після виходу з місць зимівлі, клопи заселяють багаторічні злакові трави, а в травні, після викидання колосу перелітають на посіви озимих і ярих культур. У цей час розпочинається відкладання яєць, триває до кінця їх життя, що збігається з періодом фази молочної й воскової стиглості.

Одна самка відкладає в середньому 100 - 150 яєць, частіше на верхній бік листків групами по 12 у два ряди. Яйця блідо-кремові, діжечкоподібні, вкриті сіткою ворсистих реберець. За температури повітря 20 °С їх розвиток триває 9 - 10, а при 25 °С - 5 - 6 діб. Початок відродження личинок часто збігається з періодом фази цвітіння і формування зерна пшениці.

Живитися вони починають з другого віку соком молодих листків і стебел, а потім - на зерні до його достигання. Тривалість розвитку личинок становить 30 - 40 діб, упродовж якого вони проходять 5 віків. Наприкінці червня - на початку липня відроджуються дорослі клопи, які після нажирувального живлення на пшениці й дикорослих злаках відлітають у місця зимівлі.

Шкідливість.

Пошкоджує переважно пшеницю, дещо менше - жито і ячмінь. Шкоди завдають дорослі клопи й личинки: перші знижують кількість урожаю, другі - його якість. Зовнішні ознаки пошкодження рослин і зерна подібні до таких черепашки, однак їх негативний вплив на якість урожаю значно менший.

Заходи захисту. Сучасний інтегрований захист рослин від хлібних клопів, у тому числі го, передбачає не тотальне її знищення, а регулювання їх чисельності до економічно безпечного рівня. Він ґрунтується на системному застосуванні організаційно-господарських і агротехнічних прийомів, екологічно орієнтованого хімічного методу та природних регуляторів чисельності. зерно елія врожай пшениця

Одним із найважливіших прийомів зниження шкідливості є збирання врожаю в ранні й стислі строки, упродовж 7 - 8 діб, яке скорочує період живлення клопів зерном. Це позбавляє їх джерел живлення, накопичення життєво необхідних речовин. Застосовують позакореневе підживлення пшениці сечовиною (50 - 60 кг/га) у фазу молочної стиглості для поліпшення якості зерна.

Основним методом захисту врожаю є обприскування посівів інсектицидами. Проти клопів, що перезимували, посіви обприскують за наявності 2 - 4 екз/м 2.

Для максимального збереження якості зерна строки хімічних обробок інсектицидами мають бути диференційованими, з урахуванням чисельності личинок.

За невисокої чисельності (у фазу спаду і депресії) рекомендують обприскувати посіви в період молочної і молочно-воскової стиглості зерна. За чисельності понад 30 личинок на 1 м 2 (зростання й масове розмноження) оптимальним строком обробки є період формування зерна - початок молочної стиглості.

Посіви, перспективні для отримання кондиційного зерна цінної і сильної пшениці, обприскують за наявності 1 - 2, а рядові - 4 - 6 личинок на 1 м 2. Економічний поріг шкідливості (ЕПШ) уточнюють залежно від стеблостою і урожайності, яка прогнозується.

Елія гостроголова

Клоп жовтувато-сірого кольору з яйцевидно-витягнутим тілом, загостреним на передньому кінці і звужується назад. Голова і груди разом мають вигляд довгастого трикутника. На середніх і задніх стегнах перед вершиною є дві темні точки. Довжина тіла -8-9 мм.

У розвитку елії багато спільного з клопом-черепашкою. Зимують дорослі клопи. Самки відкладають частіше по 18 яєць в одну кладку, розташовуючи їх у два ряди.

Яйця овальні, жовтувато-коричневі, густо вкриті шипиками. Розвиток яйця триває 9-10 днів. Личинка у своєму розвитку проходить п'ять віків, з четвертого віку у неї помітно виділяються крилові зачатки.

Зустрічається разом із шкідливою черепашкою, але на відміну від неї у значній кількості не розмножується, за винятком окремих років із сприятливими для неї умовами.

Шкідливість.

Ушкодження елією зернових злаків зовні нагадують ушкодження, що завдаються шкідливою черепашкою.

Заходи боротьби

* У боротьбі з елією застосовують ті самі заходи, що й у боротьбі зі шкідливою черепашкою.

Елія гостроголова - Aelia acuminata L.

В Україні поширена повсюдно, однак найбільша її чисельність спостерігається в Лісостепу і Степу. Пошкоджує пшеницю, ячмінь, овес, кормові злакові трави.

Клоп яйцеподібної форми, 7 - 10 мм завдовжки, сірувато-жовтого кольору, передньоспинка з втисненнями, гострокутна голова поступово звужується допереду і дещо донизу; на задніх стегнах є по дві малі чорні цяточки, тоді як у елії носатої - одна або їх зовсім немає.

Личинки 1,6 - 6,7 мм завдовжки, покриті короткими, добре помітними волосинками.

Зимують дорослі клопи в тих самих місцях, що й шкідлива черепашка, але вони не відлітають далеко від місць відродження або навіть залишаються там зимувати, як і елія носата. З початком весни живляться на різних рослинах, у тому числі деревних. У травні, на початку колосіння, перелітають на посіви зернових.

Відкладання яєць починається в середині травня і триває до кінця життя клопів, що збігається з фазою закінчення молочної й воскової стиглості пшениці. Тривалість розвитку яйця - 5 - 10, личинок - 45 - 55 діб. Личинки живляться переважно на генеративних частинах рослин пшениці, ячменю та інших зернових.

Наприкінці червня - на початку липня починається їх окрилення, яке досить часто збігається в часі з періодом фази воскової стиглості пшениці. Після окрилення молоді клопи впродовж 10 - 12 діб і більше додатково живляться на посівах пшениці, ячменю, жита та інших зернових культур, а також на диких злаках.

Шкідливість. Шкоди завдають дорослі клопи, які перезимували, та їхнє потомство, однак найбільшої - личинки й клопи нового покоління, подібно до шкідливої черепашки та інших хлібних клопів. Завдана шкода стає відчутною при чисельності личинок 8 - 10 екз/м 2. На якість урожаю значною мірою впливають пошкодження в період фази молочної стиглості зерна включно до закінчення збирання врожаю.

Заходи захисту. Сучасний інтегрований захист рослин від хлібних клопів, у тому числі го, передбачає не тотальне її знищення, а регулювання їх чисельності до економічно безпечного рівня. Він ґрунтується на системному застосуванні організаційно-господарських і агротехнічних прийомів, екологічно орієнтованого хімічного методу та природних регуляторів чисельності.

Одним із найважливіших прийомів зниження шкідливості є збирання врожаю в ранні й стислі строки, упродовж 7 - 8 діб, яке скорочує період живлення клопів зерном. Це позбавляє їх джерел живлення, накопичення життєво необхідних речовин. Застосовують позакореневе підживлення пшениці сечовиною (50 - 60 кг/га) у фазу молочної стиглості для поліпшення якості зерна.

Основним методом захисту врожаю є обприскування посівів інсектицидами. Проти клопів, що перезимували, посіви обприскують за наявності 2 - 4 екз/м 2.

Для максимального збереження якості зерна строки хімічних обробок інсектицидами мають бути диференційованими, з урахуванням чисельності личинок.

За невисокої чисельності (у фазу спаду і депресії) рекомендують обприскувати посіви в період молочної і молочно-воскової стиглості зерна. За чисельності понад 30 личинок на 1 м 2 (зростання й масове розмноження) оптимальним строком обробки є період формування зерна - початок молочної стиглості.

Посіви, перспективні для отримання кондиційного зерна цінної і сильної пшениці, обприскують за наявності 1 - 2, а рядові - 4 - 6 личинок на 1 м 2. Економічний поріг шкідливинності (ЕПШ) уточнюють залежно від стеблостою і урожайності, яка прогнозується.

Жук-кузька

Жук завдовжки 13-16 мм. Надкрила темно-каштанові з чорною квадратною плямою біля основи. Від плями по шву надкрил тягнеться темна лінія. Голова, переднеспинка, черевце та ноги чорні. Нижня сторона тіла вкрита сірим та волосками.

Літ жуків починається у другій половині червня і триває більше місяця. У цей час вони шкодять на хлібних полях.

Жуки теплолюбні і світлолюбні, найбільш рухливі в жаркі години дня. Вночі опускаються на ґрунт і ночують під грудочками. Незабаром після появи жуки спаровуються вдень на колосках.

До відкладання яєць самка приступає через 10 - 15 днів після виходу з ґрунту, переважно на парах і просапних культурах. Середня плодючість самки - 50, максимальна - 100 яєць. Самка відкладає в 2 - 3 прийоми, зариваючись на глибину 10 - 15 див.

Тривалість життя жука-30-35 днів, повністю жук і гинуть у другій половині серпня.

Яйце біле, кулясте, близько 2 мм у діаметрі. У фазі яйця шкідник перебуває близько 3 тижнів.

Личинка, що відродилася, живе в ґрунті 22 - 23 місяці, двічі перезимовує. У ґрунті зимують личинки двох вікових груп: відродилися з яєць у поточному році і відродилися і з яєць, відкладених у попередньому році.

Личинка дугоподібно вигнута, жовтувато-біла, з трьома парами грудних ніг і потовщеним заднім кінцем тіла, задня частина анального сегмента покрита дрібними шипиками. У личинки світло-коричнева голова з потужними гострими щелепами для розпушення ґрунту та міцні ноги для пересування у ньому.

Живляться молоді личинки перегноєм і дрібними корінцями рослин, дорослі личинки, крім перегною - великим корінням і підземними частинами культурних рослин.

У літню посуху личинки опускаються на глибину 30-40 см, а після дощів або поливу знову переміщуються ближче до поверхні. Зимують у шарі ґрунту, що не промерзає.

За період розвитку личинка проходить три віки. Їх можна визначити по ширині та довжині голови.

Голова личинки першого віку шириною 13-15 мм і довжиною 06-08 мм; відповідно, другого-2,1-2,4 і 1,5-1,7 мм; третього -3,4-3,7 і 2,4-2,8 мм. Довжина дорослої личинки - до 3,5 см.

Перед кожним линянням личинка припиняє харчування, робить колиску, в якій звільняється від старої і тісної шкірки, що стала, (на знімку праворуч).

Після другої зимівлі личинка навесні переміщається у верхній шар ґрунту, харчується і в травні - на початку червня лялька. Лялечка спочатку біла, потім жовтіє, до кінця розвитку стає коричневою. Довжина її - до 14-17 мм. Період розвитку лялечки триває 2 - 3 тижні.

У жука, що відродився, покриви тіла м'які, і на поверхню грунту він виходить, коли вони затвердіють.

Цикл розвитку жука відбувається у два роки.

Шкідливість. Основну шкоду посівам завдає жук. Ланцюжки на колосі, міцно тримаючись, він виїдає м'які зерна. Частина твердіших зерен вибиває з колосу. За даними дослідників, один жук з'їдає 7-8 г зерна, а разом із вибиванням зерна може знищити врожай 9-10 колосків.

Найсильніше з колосових хлібів страждає яра пшениця. На її посівах через пізніші терміни дозрівання концентрується практично вся маса жуків з полів, що прибираються. Озима пшениця більше ушкоджується у посушливі роки. Втрати врожаю більше по краях полів, де зосереджується переважна більшість жуків.

Шкідливість личинок залежить від їхньої чисельності. Найбільш шкідливі личинки після другої зимівлі. Орієнтовно вважається, що від однієї личинки другого року життя гине 1% рослин. Вони рано піднімаються до поверхні ґрунту і, перебуваючи в її зволоженому шарі, шкодять посівам озимих та сходам ярих зернових та інших культур.

Облік чисельності шкідника.

Обстеження посівів та облік чисельності личинок жука проводяться восени, навесні та в період появи дорослих жуків на посівах.

У вересні-жовтні грунтові розкопки поєднуються з урахуванням хлібної жужелиці, тільки в схемі розташування половину розкопочних майданчиків розміщують по краях поля. Середній показник чисельності личинок виводиться із розрахунку 1 кв.м, зокрема у віком.

Навесні при температурі ґрунту 10-12°С на глибині 15 см на полях, де восени було виявлено високу чисельність личинок шкідника, проводиться повторний облік.

При появі жуків на колосках їх враховують на пробних майданчиках розміром 1,0 х 1,0 м. На 16 майданчиках поля, половину з яких мають у своєму розпорядженні по краях, підраховується кількість жуків. Чисельність їх виражається на 1 кв.

Заходи боротьби.

* Свій розвиток личинки шкідника проходять у ґрунті. Знищуються прийомами обробітку ґрунту.

* Пожнивне лущення полів - на глибину 10--1 4 см, дрібне лущення малоефективне, тому що відкладені жуком яйця і личинки, що відродилися, знаходяться в глибшому шарі грунту.

* Рання оранка. Оранка у жовтні не знищує личинок шкідника, оскільки з настанням осіннього похолодання вони йдуть у нижні шари ґрунту.

* На полях, де густина личинок перевищує 10 штук на 1 кв.м, наступного року треба сіяти пізні культури з розрахунком, що передпосівними культиваціями буде знищено значну кількість личинок.

* При чисельності на сівбі 4-5 і більше жуків на 1 кв.м проводиться обробка інсектицидами. У тому випадку, коли основна маса жуків накопичується по краях посіву, доцільно обприскувати тільки крайові смуги шириною 30--50 м. Час обробки - надвечірніший, коли жуки не здійснюють перельотів.

Кузька, або хлібний жук - Anisoplia austriaca Hrbst

Найбільшої шкоди завдає у південному Лісостепу і Степу України, південніше лінії, яка проходить через Вінницьку, Київську, Полтавську і Харківську області. Жук виїдає зерна злаків у період молочної стиглості, а тверді зерна вибиває на ґрунт. Особливо сильно пошкоджує пшеницю, жито, ячмінь, живиться зернами диких злаків. Личинки пошкоджують корені жита, пшениці, кукурудзи, буряків, соняшнику, картоплі, тютюну, плодових саджанців у розсадниках.

Жук 12,8 - 16 мм завдовжки, тіло синювато-чорне з металічним блиском; голова, передньоспинка і щиток із зеленим блиском; має пластинчасто-булавоподібні вусики; надкрила темно-каштанові з чорною квадратною плямою біля щитка.

Личинка розміром до 35 мм, С-подібно зігнута, біла, з бурожовтою головою, 4-членистими вусиками й ногами.

Літ жуків триває з кінця травня до початку серпня, але в окремі роки ці строки можуть коливатися у межах двох тижнів; масовий літ - з 11 червня по 17 липня. Жуки активні в спекотні сонячні дні, вони літають, сідають на колосся і живляться. Через два тижні після виходу починається відкладання яєць, для чого самка заривається в ґрунт на глибину 10 - 15 см і відкладає яйця невеликими купками, за 2 - 3 прийоми по 30 - 40 штук. Через три тижні з яєць виходять личинки, вони живляться перегноєм і дрібними корінцями різних рослин, у тому числі культурних, личинки старших віків - переважно корінням. Восени вони переходять у ґрунт на глибину 30 - 80 см, а навесні знову піднімаються до поверхні. Упродовж літа линяють двічі.

Заляльковування відбувається в ґрунтових колисочках на глибині 10-15 см. У стадії лялечки перебувають близько двох тижнів, після чого виходять імаго. У зв'язку з дворічним циклом розвитку через рік спостерігаються льотні роки.

Чисельність жука знижують нематоди, грибні та бактеріальні хворобия; на личинках паразитує тахіна Microphthalma europea Egg.

Заходи захисту. Лущення стерні з наступною глибокою зяблевою оранкою, міжрядний обробіток ґрунту просапних культур і парових полів на 10-12 см (наприкінці травня - на початку червня) для знищення личинок і лялечок. Обробка крайових смуг зернових колосових культур у період наливання зерна інсектицидами за наявності 3-5 жуків на 1 м 2.

Сучасний захист зернових колосових культур від шкідників

З давніх-давен злакові зернові культури, які вирощувалися для виготовлення хліба, мали важливе економічне і продовольче значення. За даними істориків, пшеницю почали висівати на теренах нашої держави ще у ІІІ-ІV тис. до н. е., а її зерно в V - VI ст. стало головним продуктом експорту до Греції й Римської імперії з південних територій, які тепер географічно відповідають зоні Степу і Причорномор'я України. Отже, культура вирощування пшениці й інших злакових рослин, як-от жито, ячмінь, овес, просо, для хлібопекарських цілей має тривалу історичну традицію і давно й добре відома в нашій країні.

Увесь час, особливо ж в останні два століття, технологія вирощування зернових культур розвивалася і покращувалася. Виводили нові продуктивніші сорти, вдосконалювали систему сівозмін, обробітку ґрунту, удобрення, захисту рослин від шкодочинних організмів тощо. Це дало результат. Нині вже стала реальною урожайність озимої пшениці 80 - 100 ц/га, а в окремих регіонах у певні роки вона сягає 120 ц/га і навіть більше. Щоб досягти таких показників продуктивності для рослин треба максимально збалансувати всі чинники, важливі для їх росту й розвитку.

Зокрема, отримання високих урожаїв зернових колосових неможливе без ефективної системи захисту від бур'янів, хвороб і шкідників як одного з найважливіших елементів технології. Адже без надійного контролю втрати від них сьогодні можуть становити 30 - 40% і навіть досягати 50 - 70%. Зважаючи на відчутне загальне зростання вартості сільськогосподарської продукції (за останні двадцять років), співвідношення цін на зерно злакових культур і засоби захисту рослин істотно змінилося. Тому на "високопродуктивних" полях стало економічно вигідно використовувати максимальний захист. Наприклад, сільгоспвиробники, які у 2012 - 2014 роках отримали понад 100 ц/га озимої пшениці сортів Сейлор і Балетка (виробництво "Сингента"), крім усього іншого, в осінній і весняно-літній періоди проводили разом 3 - 4 фунгіцидні та 2 - 3 інсектицидні обробки. І рентабельність вирощування культури при цьому лише зростала!

Шкідники зернових культур

Серед шкодочинних організмів зернових колосових важливе економічне значення мають комахи-фітофаги, прямі втрати від яких в Україні щороку становлять 2 - 3 млн тонн зерна (4 - 6%). Крім того, є ще й непрямі (або побічні) втрати - від вірусних і грибних хвороб, що їх переносять сисні шкідники. І це при сучасному стані більш-менш непоганого розвитку системи їх контролю, коли в посівах озимої і ярої пшениці, наприклад, великі й середні господарства стабільно застосовують інсектициди на 70-75% площ. Відтак, за певними розрахунковими даними, без жодного інсектицидного захисту втрати урожаю сягали б 15 - 25%.

Шкідливий ентомокомплекс на зернових колосових культурах охоплює понад півсотні видів комах-фітофагів із 21 біологічної родини. Серед них в агроценозах України найчастіше трапляються такі спеціалізовані шкідники: цикадки (шестикрапкова, смугаста, темна), попелиці (звичайна злакова, велика злакова, ячмінна, черемхово-злакова), хлібні клопи (шкідлива, маврська й австрійська черепашки, елія гостроголова), пшеничний трипс, хлібний турун, хлібні жуки (жук-кузька, хрестоносець, красун), хлібні блішки (смугаста, звичайна стеблова, велика стеблова), п'явиці (червоногруда, синя), звичайна зернова совка, хлібні трачі (звичайний, чорний), злакові мухи (вівсяна і ячмінна шведські, гессенська, пшенична, мероміза, зеленоочка й ін.). Крім цього, на посівах зернових злаків відчутно шкодять багатоїдні комахи, серед яких слід виділити гусениць підгризаючих совок (озимої, окличної), дротяників - личинок коваликів (посівного, степового, темного, широкого та ін.), личинок пластинчастовусих (хрущів, хлібних жуків) тощо.

Майже в усіх природно-кліматичних зонах найпоширеніші і найнебезпечніші у весняно-літній період такі групи шкідників як сисні (попелиці, цикадки, трипси, хлібні клопи), внутрішньостеблові (злакові мухи, хлібні трачі або пильщики), хлібні блішки, п'явиці і хлібні жуки. Щоб правильно підібрати інсектициди і розробити ефективну систему їх застосування, слід розібратися в особливостях їх біології (циклу розвитку), етології, визначити оптимальні і критичні для контролю чисельності стадії та часові інтервали їх появи на полях зернових злаків.

У виробництві часто або ігнорують інсектицидний захист зернових, або приділяють йому недостатню увагу, нерідко неправильно оцінюючи потенційні втрати врожаю від комах-фітофагів. За даними опитувань агрономів господарств, інсектициди застосовують лише на половині площ зернових колосових культур, звичайно, більше обробляючи посіви озимої і ярої пшениці - 68 - 74%. Захистом таких культур як ячмінь, а тим паче овес і жито здебільшого просто нехтують. Проте навіть у тих господарствах, де все-таки використовують інсектициди, переважну більшість площ захищають від фази середини колосіння до фази молочної стиглості зерна, коли основні види фітофагів уже завдали істотної шкоди. І лише близько 20% площ обробляють саме тоді, коли це потрібно, - від початку виходу в трубку до появи прапорцевого листка, тобто в період масового заселення посівів шкідниками. То чи справді на зернових культурах з ними треба боротися і коли застосування інсектицидів дасть максимальний ефект?

Від комплексу шкідливих комах, які майже щороку і в усіх зонах наявні в пшеничних агроценозах, з одного гектара пшеничного поля не добирають у середньому 500 - 800 кг/га урожаю зерна. Лише фітофаги з групи сисних зменшують продуктивність посівів на 350 - 500 кг/га. Це все прямі втрати, а є ще й непрямі. Зокрема, від вірусних захворювань, що їх переносять передусім попелиці й цикадки, додаткові втрати зростають ще на 200 - 300 кг/га. У свій час шкідливість фітофагів колосових злакових культур успішно вивчали дослідники, чиїми даними ми сьогодні й користуємося (В.Т. Альохін, 1995, 1996; М.П. Секун, 1998; Н.М. Шахова, 2013; та інші) (табл. 1).

Отже, щоб скласти максимально ефективну систему інсектицидного захисту, необхідно чітко знати фенологію шкідників, періоди й екологічні закономірності появи їх шкодочинних стадій. У зв'язку з цим зосередимо увагу на основних, найбільш небезпечних групах комах-фітофагів, які майже завжди присутні на наших полях зернових колосових злаків (рис. 1-4).

Злакові попелиці. Попелиць поділяють на дві групи - немігруючі, або однодомні, життя яких проходить на одній (злаковій) рослині-господарі, та мігруючі, або дводомні, характерною особливістю яких є зміна кормових рослин упродовж сезону. До першої групи належать звичайна злакова, велика злакова і ячмінна попелиці, до другої - черемхово-злакова і в'язово-злакова. Всі вони мають складний цикл розвитку з великою кількістю різноманітних поколінь, більшість із яких з'являється в результаті партеногенетичного розмноження: від самиць-засновниць і крилатих самиць до самиць-статеносок, які восени дають початок статевому поколінню для дальшого спарювання і відкладання яєць на зимівлю. На посівах зернових колосових з'являються у квітні-травні (залежно від виду), починаючи від фази закінчення весняного кущіння - початку виходу в трубку. Без застосування захисних заходів їхні популяції досягають максимальної чисельності в середині - другій половині червня, поступово збільшуючись із кожним наступним поколінням. На посівах зернових злаків шкодять, утворюючи колонії і висмоктуючи сік із вегетативних і генеративних органів, що знижує урожай зерна та його якість. Рослини втрачають тургор, деформуються, в'януть, часто засихають; зерно утворюється щупле, з низькою натурою. Сильні пошкодження на ранніх стадіях розвитку рослин можуть призводити навіть до їх загибелі, а у фазі появи передпрапорцевого і прапорцевого листків - до повного або часткового невиколошування, пустозерності, щуплозерності. Крім того, попелиці - активні переносники вірусних хвороб типу мозаїк і карликовості. Інтенсивному розмноженню попелиць і їх шкодочинності сприяє помірно тепла й суха погода.

Зважаючи на характер живлення цих фітофагів і тривалий період їх заселення й розвитку на зернових, для ефективного захисту слід застосовувати сучасні контактно-системні інсектициди з тривалим періодом захисної дії. Саме діючі речовини групи неонікотиноїдів, що здатні надійно й на тривалий час токсикувати оброблену рослину, будуть достатньо ефективними проти цих шкідників.

Хлібні клопи. До цієї групи належать спеціалізовані шкідники злакових колосових культур ряду напівтвердокрилих, родин щитників-черепашок (шкідлива, маврська й австрійська черепашки) та справжніх щитників (елія гостроголова й елія носата). Шкодять як дорослі клопи, які з'являються на посівах після перезимівлі, так і личинки й імаго нового покоління. Вихід із місць зимівлі спостерігається при температурі середовища +15…17°С, а масова міграція на посіви злакових культур відбувається при потеплінні до +18…19°С й вище. Згодом вони поступово розселяються по всій площі озимих, а потім переходять на ярі злакові культури. Найпоширеніший хлібний клоп - шкідлива черепашка, тому головної шкоди хлібним злакам завдає саме цей вид, особливо посівам озимої пшениці в зоні Степу. Цей шкідник спочатку перелітає і зосереджується на краях полів озимини поблизу лісів і лісосмуг (що збігається з початком розпускання бруньок на тополі й кленові). Рослини озимої пшениці в цей період перебувають, як правило, у фазі виходу в трубку. Дорослі клопи зимуючого покоління шкодять, проколюючи своїм ротовим апаратом стебла нижче або на рівні зачатка колосу і висмоктуючи сік. Пошкоджені рослини відстають у рості і або одразу засихають, або у фазі колосіння утворюють повну чи часткову білоколосість. Заселення зимуючими клопами розтягнуте в часі і навіть в умовах "типової" весни із середньо-динамічним наростанням температур триває аж до фази колосіння в озимих.

Проте найбільшої шкоди завдають клопи нового покоління, які відроджуються з відкладених на рослини яєць, - личинки (особливо старших, ІІІ-V віків) та окрилені імаго, які живляться вмістом зерна в колосі аж до закінчення фази воскової стиглості. Крім прямих утрат урожаю, хлібні клопи суттєво погіршують якість (знижують "класність") зерна і його хлібопекарські якості. Під дією введених їхнім ротовим апаратом протеолітичних ферментів білкова частина - клейковина - руйнується, і випікання якісного хліба стає неможливим. Відтак зерно, пошкоджене хлібними клопами більше, ніж за стандартом, стає некондиційним (фуражним) і трейдери закуповують його у сільгоспвиробників за нижчими цінами.

Оскільки клопи заселяють злакові культури тривалий час і також є сисними шкідниками, для ефективного їх контролю теж необхідно застосовувати контактно-системні інсектициди зі значним терміном захисної дії. З описаних вище особливостей фенології цих фітофагів випливає, що захист від них слід починати ще у фазі виходу в трубку озимих, а не при появі прапорцевого листка (коли старі клопи вже завдали рослинам істотних пошкоджень).

Пшеничний трипс. Дуже поширений фітофаг у зернових агроценозах. Оскільки розміри його тіла досить малі (до 1,5-1,8 мм), а личинки ведуть прихований спосіб життя, у сільгоспвиробництві часто не звертають особливої уваги на цього шкідника і недооцінюють його економічне значення. А проте в групі сисних пшеничний трипс чи не найшкодочинніший (табл. 1).

Навесні, коли температура поверхневого шару ґрунту прогріється до +8°С, зимуючі личинки активізуються і виходять на поверхню, щоб перетворитися на пронімф, а потім і на німф. Згодом з'являються й імаго, які починають перелітати на посіви озимих зернових культур у фазах прапорцевого листка - колосіння. За деякими даними, при ранній весні зі швидким наростанням температур виліт і заселення озимини може починатися ще у фазі виходу в трубку і тривати більше як місяць. Після спарювання самиці відкладають яйця на колоскові лусочки і стрижні колосу. Личинки, які з'являються через 1-1,5 тижня, спочатку живляться колосковими лусочками, а потім зерном, висмоктуючи з них сік. Унаслідок пошкоджень колосся деформуються, виникає часткова або повна білоколосість. Пошкоджене зерно всихає, стає щуплим, знижується його натура; на поверхні з'являються жовто-бурі плями. Пшеничний трипс інтенсивно розмножується за теплої і посушливої погоди, але надто високі температури повітря і суховії впливають на його розвиток згубно.

Плануючи захисні заходи, слід звернути особливу увагу на два важливі моменти - період появи шкідливої стадії (личинки), тобто вже у колосі та конкретне місце її локалізації і живлення, тобто під лусками. Також слід враховувати й те, що сокорух у тоненьких колоскових і квіткових лусочках досить уповільнений, і системному інсектициду, який рухається акропетально, потрібен час, щоб досягнути цих органів. Якщо такий препарат із тривалою захисною дією застосувати ще на початку фази виходу в трубку (як правило, разом із гербіцидом і фунгіцидом), у діючої речовини буде достатньо часу для надходження у найвіддаленіші частини рослини і якісної їх токсикації. Якраз інсектицидна сполука тіаметоксам, у якої найкраща системність серед усіх неонікотиноїдів, забезпечує високу ефективність проти личинок трипса, що неодноразово було підтверджено численними дослідами компанії "Сингента".

Хлібні жуки. Належать до комах родини пластинчастовусих і теж досить поширені в агроценозах зернових колосових. Особливо небезпечний жук-кузька, у якого висока шкодочинність.

Личинки - поліфаги, живуть і розвиваються в ґрунті два роки, живлячись підземними частинами багатьох культурних рослин. На посівах злакових культур особливо небезпечні личинки саме другого року життя восени, коли вони пошкоджують кореневу систему молодих незміцнілих рослин, що призводить до їх загибелі і зрідження посівів. Імаго на озимій пшениці з'являються вже після цвітіння, у фазі молочної стиглості зерна, у Лісостепу зазвичай на початку червня. Живляться зерном у фазі наливу і майже до повної його стиглості. Серед злакових культур спочатку заселяють озимі, потім, у міру їх достигання, переселяються на ярі. І лише коли зерно в культурних рослин стає твердим і непридатним для живлення, переходять на трави й бур'яни цієї самої ботанічної родини.

Крім прямого поїдання зерна, хлібні жуки завдають чималої іншої шкоди, вибиваючи ("вимолочуючи") його своїми чіпкими ногами з колоска на землю. Через це втрати врожаю суттєво зростають. Загалом один жук за період свого живлення на одній культурі знищує до 90 зерен.

Надійний захист можливий у разі застосування високоефективних контактно-кишечних інсектицидів. Треба відзначити, що хлібні жуки мають загалом підвищену стійкість до них, що пов'язано з потужним ферментативним апаратом у цих комах. Відтак слід застосовувати препарати з високою стартовою ефективністю (або з нокдаун-ефектом) і широким спектром інсектицидної дії. Такими є, наприклад, діючі речовини з групи синтетичних піретроїдів.



Застосування інсектицидів

Сучасна система захисту зернових колосових культур від шкідливих комах передбачає комплекс заходів з метою управління їх популяціями, починаючи від фази проростання насіння і появи сходів. Адже саме на початкових етапах розвитку рослин заподіяна фітофагами шкода найбільш відчутна, а втрати врожаю через зрідження стеблестою стають непоправними.

Починати захист слід із насіння, бо вже одразу після його висіву в ґрунт посівам загрожує низка видів ґрунтоживучих і наземних шкідників. Тому обробка насіння ефективними комбінованими препаратами, до складу яких входить системний інсектицид, має бути обов'язковою. Зокрема, сучасні фунгіцидно-інсектицидні протруйники, такі як Селест^® Макс і Вайбранс^® Інтеграл виробництва компанії "Сингента", надійно захищають сходи зернових злаків від комплексу грунтоживучих шкідників, злакових мух, попелиць, хлібних блішок, які починають шкодити на полях з озимими ще восени, а на ярих - у весняний період. Протягом місяця і навіть довше посіви буде надійно захищено від них, що дозволить рослинам безперешкодно рости, швидше проходити вразливі стадії розвитку.

Підбір і терміни застосування інсектицидів. Вибір конкретних інсектицидів для захисту зернових культур в період вегетації має базуватися не лише на знанні їх властивостей, механізмів дії на комах чи способів токсикації рослин. Як зазначалося вище, передусім потрібно враховувати видовий склад, особливості розвитку й живлення фітофагів, строки заселення й пошкодження ними рослин.

У весняно-літній період слід проводити щонайменше дві, а часто й три інсектицидні обробки, щоб захистити посіви від усього комплексу спеціалізованих видів, присутніх у злакових агроценозах. До того ж, приймаючи рішення про необхідність і терміни інсектицидних обробок, треба враховувати, що економічні пороги шкодочинності (ЕПШ) більшості фітофагів, які наведено в агрономічній літературі, - це середні, тобто приблизні значення. Тому користуватися ними можна лише орієнтовно.

З іншого боку, в агроценозах зернових колосових майже в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України наявні певні біологічні групи шкідників, які заселяють посіви постійно, з року в рік. Їх чисельність стрімко зростає навесні, швидко досягає рівня шкідливості і щороку створює загрозу культурам. До таких слід віднести злакових мух, попелиць, цикадок, хлібних блішок, клопів, п'явиць, пшеничних трипсів, хлібних жуків. Щоб не допустити істотних пошкоджень рослин цими фітофагами і відчутних втрат урожаю, потрібні обов'язкові інсектицидні обробки, які слід проводити завжди, в оптимальні періоди. Такі періоди пов'язано з фазами росту й розвитку рослин: Т 1 (початок виходу в трубку), Т 2 (поява прапорцевого листка), Т 3 (налив зерна: молочна - молочно-воскова стиглість).

З метою ефективного контролю всього комплексу фітофагів компанія "Сингента" розробила конкретні рекомендації із застосування інсектицидів власного виробництва з чітким позиціонуванням кожного препарату по фазі рослини. Отже, система захисту зернових колосових культур у весняно-літній період від компанії "Сингента" передбачає 2-3-кратне обприскування ними рослин в період вегетації (рис. 5). Розглянемо детальніше призначення, регламенти кожної з цих обробок та цільові об'єкти, обґрунтувавши застосування конкретних препаратів.



Рис. 5. Система iнсектицидного захисту зернових колосових культур у весняно-літній період

Т 1 (початок виходу в трубку). Найкраще застосовувати інсектицид Енжіо^® 247 SC, к. с. (0,18-0,22 л/га, залежно від культури й виду шкідника) разом із гербіцидом і фунгіцидом. Обробка проводиться, як правило, в середині квітня (на озимих культурах) або в середині - другій половині травня (на ярих культурах), що збігається з початком заселення посівів сисними фітофагами (попелицями, цикадками, хлібними клопами). Також ця обробка буде ефективною проти злакових мух, зокрема проти їх нового (першого весняного) покоління, яке намагатиметься заселити культурні рослини; проти хлібних блішок і п'явиць, жуки яких теж з'являтимуться на посівах у цей період. Як уже сказано вище, застосування у Т 1-обробку контактно-системних інсектицидів групи неонікотиноїдів дає особливо високий ефект проти пшеничного трипса. Препарат Енжіо^® з діючою речовиною тіаметоксам, яка належить до цієї групи і має найкращу системність, гарантує повний контроль личинок нового покоління цього фітофага аж до збирання врожаю. До того ж завдяки ефективній токсикації рослин тіаметоксамом Енжіо^® забезпечуватиме тривалий захист (до 20 днів і більше), особливо добре контролюючи прихованоживучих шкідників. У іншої діючої речовини препарату - лямбда-цигалотрину - добре виражена контактно-кишкова дія; вона виявляє високу стартову ефективність (або нокдаун-ефект) одразу після застосування і має широкий спектр інсектицидної активності, тобто надійно знищує всіх фітофагів у тих стадіях, які мігруватимуть із місць зимівлі і заселятимуть посіви колосових культур. Нарешті, поєднання в одному препараті двох цих інсектицидних сполук з різними механізмами дії на організми шкідливих комах унеможливлює виникнення у них резистентності. Особливо це стосується таких полівольтинних фітофагів як попелиці, що можуть розвиватися в 10-12 поколіннях за один сезон. Практичний досвід застосування та дані з багатьох польових дослідів не раз підтверджували високу ефективність Енжіо^® проти комплексу шкідників зернових культур.

Т 2 (поява прапорцевого листка). Оптимально ефективним у цей період буде застосування піретроїдного інсектициду Карате^® Зеон 050 SC, мк. с. (0,15-0,3 л/га). Зазвичай Т 2-обробку проводять у кінці квітня - на початку травня (озимі зернові) та наприкінці травня - в першій половині червня (ярі зернові) разом із другим внесенням фунгіциду. Вона теж дуже важлива, і терміни її збігаються з дальшим заселенням злакових культур попелицями, імаго зимуючого покоління хлібних клопів, продовженням льоту імаго трипса, проти яких вона й призначена. Зважаючи на ефективний термін захисної дії Енжіо^® від моменту його застосування у Т 1 (до 3-х тижнів) та враховуючи тривалість періоду між фазами початку виходу в трубку і появи прапорцевого листка (від 2-х до 3-х тижнів), цей комбінований препарат забезпечуватиме надійний контроль шкідливого ентомокомплексу в указаному часовому інтервалі. Тому застосування Карате^® Зеон у фазі прапорцевого листка буде не лише ефективним проти названих фітофагів (які далі мігруватимуть на посіви), забезпечуючи додатковий захист, а й оптимальним по гектарній вартості. Спеціальна формуляція препарату, що називається мікрокапсульованою суспензією, гарантує надійнішу і тривалішу порівняно з іншими піретроїдами захисну дію. Отож від часу застосування Карате^® Зеон у Т 2-обробку необхідний нам контроль шкідливих комах триватиме аж до фази цвітіння. Зазвичай двох обприскувань інсектицидами досить для надійного захисту зернових злакових культур, але часто виникає потреба і в третій обробці.

Т 3 (налив зерна: молочна - молочно-воскова стиглість). Фази ВВСН: 73-87. Необхідна для контролю хлібних жуків, які шкодять колосовим культурам у фазі наливу зерна, проводиться за потреби і вибірково. Щоб зупинити заселення жуками посівів, буває достатньо і крайових обробок по периметру полів. Однак у разі раптової навали шкідника і різкого зростання його чисельності нерідко виникає потреба в суцільних обприскуваннях усього масиву культури.

Проти цих фітофагів найдоцільніше застосовувати потужні контактно-кишкові інсектициди групи синтетичних піретроїдів, як-от препарат Карате^® Зеон від компанії "Сингента" (0,2 л/га). Лямбда-цигалотрин, виявляючи універсальну інсектицидну дію, цілком надійно знищує таких важко контрольованих фітофагів як хлібні жуки. Багато інших інсектицидів проти них просто малоефективні.

Переваги і властивості інсектицидів Енжіо^® і Карате^® Зеон. Насамперед слід відзначити, що формуляції обох препаратів створено за унікальною технологією ЗЕОН-капсуляції, яку розробила і запатентувала компанія "Сингента". Завдяки цій технології препаративні форми Карате^® Зеон (мікрокапсульована суспензія) й Енжіо^® (концентрат капсульованої суспензії) мають унікальні характеристики. Суть цієї технології полягає в тому, що піретроїд (лямбда-цигалотрин) було поміщено в тонкі полімерні мікрокапсули діаметром від 1 до 10 мікрон (переважно 3-5). Ці мікрокапсули, розподілені у водному середовищі препаративної форми, утворюють своєрідну суспензію. До складу мікрокапсули входять також розчинник і спеціальний фотопротектор, який захищає діючу речовину від деструктивного сонячного опромінення.

Технологія мікрокапсуляції виникла в результаті пошуків рішення для захисту піретроїдної сполуки від швидкої фотодеструкції, якої вона раніше зазнавала після нанесення на рослини під дією сонячного ультрафіолету. З появою технології ЗЕОН-капсуляції в інсектицидів Енжіо^® й Карате^® Зеон період інсектицидної дії піретроїду лямбда-цигалотрин збільшився майже вдвічі. Крім того, важлива й цінна властивість мікрокапсул - можливість поступового вивільняти активну речовину після нанесення робочого розчину на листовий апарат рослини, що теж сприяло подовженню періоду її ефективної дії (рис. 6.). Цього вдалося досягти завдяки вдалому і оптимальному підбору хімічної структури, товщини й проникності їхніх полімерних оболонок. Описані корисні характеристики цієї новітньої формуляції дають препаратам Енжіо^® і Карате^® Зеон такі практичні переваги:

· стійкість до ультрафіолетових сонячних променів;

· стійкість до змивання опадами;

· стійкість до швидкого висихання на обробленій поверхні;

· триваліша інсектицидна дія, відповідно, вища ефективність захисту;

· вища безпека для користувачів і навколишнього середовища (за рахунок зниження вмісту розчинників та інших летких органічних сполук).

Рис. 6. Механiзм вивiльнення дiючих речовин у мiкрокапсульованої суспензії

Порівняно з аналогічними препаратами конкурентів Енжіо^® й Карате^® Зеон мають ще й інші цінні властивості, які дають їм додаткові технологічні й конкурентні переваги. На відміну від схожих комбінованих інсектицидів, у препарату Енжіо^® такі характеристики:

· найкраща розчинність тіаметоксаму у воді порівняно з іншими неонікотиноїдами, що забезпечує йому найвищу системність та, відповідно, найефективнішу токсикацію оброблених рослин;

· висока термостабільність: препарат зберігає свою інсектицидну активність у широкому діапазоні температур від +5°С до +25°С і вище (реально ефективний від +3°С до +30°С);

· набагато більша кількість піретроїду, що припадає на 1 га у разі використання рекомендованих норм витрати (це відповідає приблизно двом нормам Карате^® Зеон);

· утворення клотіанідину при розпаді тіаметоксаму в рослині - одного із метаболітів, який теж має інсектицидну дію. У результаті тривалість періоду ефективного захисту у препарату подовжується до трьох тижнів.

Як один із цінних технологічних моментів варто виділити також можливість безпечного для рослин поєднання Енжіо^® чи Карате^® Зеон із різноманітними фунгіцидами і гербіцидами в бакових сумішах. Особливо це стосується Т 1-обробки, під час якої часто практикують такі суміші.

Усі рекомендації із застосування інсектицидів було розроблено спеціалістами на основі результатів численних польових дослідів, не раз перевірено у виробництві та обґрунтовано економічними розрахунками. Тому сьогодні сучасна система захисту зернових колосових культур від компанії "Сингента" високоефективна й рентабельна.

Размещено на Allbest.ru

...