Внесок професора М.П. Секуна (1935-2022 рр.) в розвиток ентомології та токсикології в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Внесок професора М.П. Секуна (1935-2022 рр.) в розвиток ентомології та токсикології в Україні

Круть Михайло,

кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник, в.о. завідувача відділу Інституту захисту рослин НААН (м. Київ, Україна)

Мета статті полягає в дослідженні наукової діяльності та надбань одного зі вчених Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України - доктора сільськогосподарських наук, професора Секуна Миколи Павловича. Джерельна база - матеріали, присвячені діяльності М. П. Секуна, а також наукові праці вченого. Встановлено, що 57 років життя М. П. Секуна присвячено розвитку вітчизняної аграрної науки. Його наукова його діяльність упродовж 47років була пов'язана з Інститутом захисту рослин НААН. М.П. Секуном науково обґрунтовано систему хімічного захисту пшениці озимої від шкідників. Багато зроблено для поглибленого вивчення впливу пестицидів на особливості розвитку шкідливих та корисних членистоногих. Дано характеристику резистентності популяцій шкідників сільськогосподарських культур до пестицидів. Виявлено здатність деяких інсектицидів проявляти помірну вибірковість до деяких корисних членистоногих. Розроблено системи заходів захисту сільськогосподарських угідь від сарани, плодових насаджень Передгірного Криму від листовійок, посівів насіннєвої конюшини, ріпаку, лікарських губоцвітих культур та хлібних запасів від комплексу шкідників. Визначено перспективні напрями досліджень щодо агрономічної токсикології. М. П. Секун є автором близько 300 наукових праць. Створив наукову школу.

Професор М. П. Секун зробив вагомий внесок у розвиток сільськогосподарської ентомології та токсикології і разом із тим в успішне вирішення проблем щодо захисту рослин від шкідників. Важливими його науковими досягненнями є науково обґрунтовані системи хімічного захисту пшениці озимої й інших культур від шкідників та екологізація захисту рослин у цілому. Це є підставою для розробки та успішного функціонування біологічного методу захисту рослин.

Ключові слова: М. П. Секун, сільськогосподарська ентомологія, сільськогосподарські культури, шкідники, корисні членистоногі, захист рослин, хімічний метод, токсикологія, резистентність, наукова школа.

CONTRIBUTION OF PROFESSOR M. P. SEKUN (1935-2022) TO THE DEVELOPMENT OF ENTOMOLOGY AND TOXYCOLOGY IN UKRAINE

The purpose of the article is to study the scientific activity and assets of one of the scientists of the Institute of Plant Protection of the National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine - Doctor of Agricultural Sciences, Professor Sekun Mycola Pavlovych. The source base is materials devoted to the activities of M. P. Sekun, as well as scientific works of the scientist. It was established that 57 years of M. P. Sekun's life were devoted to the development of domestic agricultural science. For 47 years, his scientific activity was associated with the Institute of Plant Protection of the National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine. M. P. Sekun scientifically substantiated the system of chemical protection of winter wheat from pests. Much has been done for the in-depth study of the impact of pesticides on the specifics of the development of harmful and beneficial arthropods. The characteristics of the resistance of populations of pests of agricultural crops to pesticides are given. The ability of some insecticides to show moderate selectivity towards some beneficial arthropods has been revealed. A system of measures has been developed to protect agricultural lands from locusts, fruit plantations of the Piedmont Crimea from leafhoppers, seed clover crops, rapeseed crops, medicinal labium crops, and grain stocks from a complex of pests. Prospective directions of research on agronomic toxicology have been identified. M. P. Sekun is the author of about 300 published scientific works. He created a scientific school.

Professor M. P. Sekun made a significant contribution to the development of agricultural entomology and toxicology and, at the same time, to the successful solution of problems of plant protection from pests. Scientifically based systems of chemical protection of winter wheat and other crops from pests and greening ofplant protection in general are his important scientific achievements. This is the basis for the development and successful functioning of a biological method of plant protection.

Keywords: M. P. Sekun, agricultural entomology, agricultural crops, pests, beneficial arthropods, plant protection, chemical method, toxicology, resistance, scientific school.

Постановка проблеми

Аграрний сектор є оптимальним локомотивом для української економіки, тому заслуговує на роль стратегічної галузі вітчизняної економіки в цілому. Разом із суміжними галузями агросектор України до останнього мирного часу давав майже 27 % ВВП нашої країни і КРУТЬ Михайло забезпечував найбільше валютних надходжень. Та це лише частка з того, що він міг би заробляти. Для стабілізації розвитку агропромислового виробництва України важливе значення має покращання його наукового забезпечення.

Останніми десятиліттями фітосанітарний стан агроценозів в Україні значно погіршується. Тому обов'язковим елементом технології отримання великих обсягів високоякісної сільськогосподарської продукції та стабільності агроценозів є захист рослин. За недостатнього проведення захисних заходів або повного їх ігнорування недобори врожаїв вирощуваних культур від шкідливих організмів сягають майже третини, а іноді навіть і половини від потенційно можливого [1; 2]. Величезна роль у розв'язанні проблем щодо захисту рослин, а разом із тим і покращання фітосанітарного стану агроценозів та утримання в чистоті довкілля належить Науково-методичному центру із виконання програми наукових досліджень «Захист рослин», головною установою якого є Інститут захисту рослин Національної академії аграрних наук України.

На порядку денному збереження знань про значні творчі відкриття та досягнення в галузі аграрної науки. Неоціненну роль у цьому відношенні відіграють університети наук про життя в реалізації концепції сталого розвитку світу. Поряд з іншими певне місце належить також Інституту захисту рослин НААН. Важливе значення мають дослідження наукової діяльності вчених названої установи, внесок яких у розвиток науки із захисту рослин та широке впровадження її досягнень у виробництво є досить вагомим.

Аналіз наукових публікацій

В плеяді видатних учених Інституту захисту рослин НААН є доктор сільськогосподарських наук, професор Микола Павлович Секун. Він зробив значний внесок у наукове обґрунтування системи хімічного захисту рослин від шкідників та визначив напрями досліджень на перспективу у галузі агрономічної токсикології. Цінність його роботи є важливою також для природоохоронної справи.

Про діяльність М. П. Секуна в засобах масової інформації, зокрема в наукових джерелах, тією чи іншою мірою висвітлено. Проте цілісний аналіз його творчих здобутків наразі відсутній.

Мета статті - дослідити діяльність та наукові досягнення вченого Інституту захисту рослин НААН - доктора сільськогосподарських наук, професора Секуна Миколи Павловича.

Джерелами інформації при підготовці статті слугували матеріали, присвячені діяльності професора М. П. Секуна, а також наукові праці вченого.

Виклад основного матеріалу

професор секун ентомологія токсикологія

Секун Микола Павлович - відомий український вчений у галузі сільськогосподарської ентомології та токсикології, доктор сільськогосподарських наук, професор. 57 років він присвятив розвитку вітчизняної аграрної науки.

М.П. Секун народився 10 серпня 1935 р. в с. Бригинці Новобасанського району Чернігівської області. Закінчивши середню школу, він працював у проектному інституті «Укргіпроводгосп», на будовах Південноукраїнського і Південнокримського каналів, служив у лавах Радянської Армії. В 1958-1963 рр. навчався на факультеті захисту рослин Ленінградського сільськогосподарського інституту. Формуванню світогляду майбутнього вченого значною мірою сприяли видатні вчені-ентомологи Г. Я. Бєй-Бієнко, В.М. Щоголєв. По закінченні вищого навчального закладу М. П. Секун працював на виробництві - начальник загону Красноярської крайової станції захисту рослин.

Упродовж 1965-1968 рр. Микола Павлович навчався в аспірантурі при Ленінградському сільськогосподарському інституті під науковим керівництвом професора М. Г. Берима. Виконував роботу з питань щодо вивчення фізіологічного й біохімічного механізмів дії нових інсектицидів на комах. Він виявив негативний вплив кишкового отруєння комах досліджуваними інсектицидами (хлорофос, трихлорметафос-3, поліхлорпінен) у сублетальних дозах на фізіологічні й біохімічні процеси в живому організмі, пов'язаний із порушенням газообміну, а також жирового, білкового, вуглеводного, водного й мінерального обміну [3; 4]. Відмітив й інші токсикологічні моменти: по-перше, внаслідок отруєння гусениць лускокрилих комах (кільчастий та непарний шовкопряди, золотогуз, капустяний білан) відбуваються порушення кислотно- лужної рівноваги в гемолімфі, кількісна зміна співвідношення формових елементів та патологічна зміна в них; по-друге, подразнююча дія інсектицидів на кишечник призводить до зменшення інтенсивності живлення, прискорення пересування їжі по кишечнику та зниженню перетравлюваності основних поживних її компонентів; по-третє, інсектициди спричиняють пригнічення секреторного процесу кишечнику; по-четверте, для отруєних комах характерна інактивація травних ферментів (протеїнази, ліпази, амілази, сахарази), що значною мірою обумовлено зміною реакції середовища кишечнику; по-п'яте, кишкове отруєння спричиняє низку змін у морфології кишкового епітелію середньої кишки (руйнування епітеліального шару, відшаровування її від базальної мембрани, руйнування клітин та розпад їх ядер). Результати наукових досліджень стали теоретичною передумовою для практичного застосування сумішей інсектицидів у боротьбі з шкідниками сільськогосподарських рослин. Отримані експериментальні матеріали також послужили підставою для підготовки кандидатської дисертації на тему «Особливості кишкового отруєння лускокрилих комах фосфорорганічними інсектицидами при поєднанні з поліхлорпіненом». Після успішного її захисту в 1969 р. вченому було присвоєно науковий ступінь кандидата біологічних наук.

Впродовж 1968-1975 рр. М. П. Секун знаходився на викладацькій роботі, обіймаючи посаду доцента кафедри загальної і сільськогосподарської ентомології Великолуцького сільськогосподарського інституту (Псковська область). Він читав лекції та проводив практичні заняття з курсу «Шкідники овочевих та плодових культур» на факультетах захисту рослин та підвищення кваліфікації. Викладав також самостійний курс із біологічного методу захисту рослин на факультеті захисту рослин. Розробив програму курсу «Біологічний метод захисту рослин» та форми безмашинного програмованого контролю знань студентів із сільськогосподарської ентомології. Провадив наукові дослідження з питань щодо вдосконалення хімічного методу боротьби з шкідниками сільгоспкультур. У 1972 р. отримав вчене звання доцента.

З 1975 р. і до кінця життя трудова та наукова діяльність М. П. Секуна була пов'язана з Інститутом захисту рослин НААН. Він обіймав посади молодшого, 1977-1985 рр. - старшого наукового співробітника лабораторії з боротьби зі шкідниками зернових культур, 1986-2010 рр. - завідувача, аз 2011 р. й до останнього - головного наукового співробітника лабораторії токсикології пестицидів [5].

М.П. Секун тривалий час працював над проблемами з удосконалення хімічного захисту зернових культур від комплексу шкідників. Був також керівником та відповідальним виконавцем завдання «Розробити токсикологічне обґрунтування застосування пестицидів та їх сумішей з метою вдосконалення хімічного захисту сільськогосподарських культур від шкідників та хвороб при інтенсивних технологіях». Виявив найбільш економічно значимих домінантних шкідників пшениці озимої в зоні Степу та відмітив, що такими є шкідлива черепашка, хлібна жужелиця, пшеничний трипс, злакові попелиці, п'явиця червоногруда. На думку вченого, ці фітофаги й складають основу структури системи хімічного захисту культури. Причому інсектициди треба вибирати з урахуванням їхніх властивостей та характерних особливостей шкідників - систематичної належності, стадійного й вікового стану. Відмічено також позитивний температурний коефіцієнт токсичності випробуваних інсектицидів [6].

М.П. Секуном встановлено, що чутливість шкідливої черепашки до інсектицидів залежить від якості кормової рослини. Так, при живленні комах, на твердій пшениці середньосмертельна концентрація отрути може бути нижче в 2 рази, а смертність при однаковій концентрації в 3-5 разів вище, ніж для комах, що живляться на м'якій пшениці.

Вченим відмічено залежність характеру сумісної дії інсектицидів на комах від особливостей компонентів у суміші та їх співвідношення. Проявлення ж синергітичної дії суміші ґрунтується на принципі конкурентного інгібування активності ферметних систем комах, а саме холінестераз і карбоксилестераз.

Микола Павлович довів, що для регулювання чисельності шкідливої черепашки на пшениці озимій можливе використання інсектицидів із диференціюванням норм їх витрати, початковими показниками для яких є чисельність шкідника, його стан та якість очікуваного врожаю [7]. Відмітив високу ефективність токсикації рослин пшениці способом передпосівної обробки насіння інсектицидними препаратами в захисті посівів на ранньому етапі розвитку культури від пошкоджень личинками хлібної жужелиці [8]. Вивчив біологічну дію й післядію інсектицидів на фізіологічні процеси в організмі комах. Оцінив мінливість у розвитку популяцій шкідливої черепашки під впливом пестицидів та їх сумішей. Дослідив швидкість формування резистентності у злакових попелиць до застосовуваних інсектицидів. Встановив закономірність розвитку резистентності залежно від інсектицидного пресу [9].

За М.П. Секуном, наукове обґрунтування системи хімічного захисту пшениці озимої від шкідників базується на біоценологічній основі, знаннях і урахуванні закономірностей та залежностей у системі «інсектицид - фітофаг - ентомофаг - кормова рослина - клімат». Вченим було підготовлено і в 1994 р. успішно захищено докторську дисертацію на тему «Токсикологічні основи оптимізації системи хімічного захисту озимої пшениці від шкідників у степовій зоні України», в якій відображено результати його наукових досліджень під час роботи в Інституті захисту рослин НААН.

М.П. Секун і надалі продовжував займатись питаннями сільськогосподарської токсикології, а саме вивченням впливу пестицидів на розвиток шкідливих та корисних членистоногих з метою вдосконалення хімічного методу захисту рослин. Ним встановлено, що при отруєнні імаго колорадського жука сублетальними дозами інсектицидів спостерігається пригнічення плодючості самиць і, як результат, порушення строків відкладання ними яєць. Тривалість процесу відкладання яєць у даному випадку скорочується на 5-8 днів в залежності від хімічної сполуки й ступеня отруєння. Тоді ж за високого ступеня отруєння тривалість життя комахи може знижуватись у 2 рази. Виявлено можливості зменшення норм витрати інсектицидів проти колорадського жука на 20-30 % при вирощуванні стійких сортів картоплі. Відмічено також, що багато застосовуваних інсектицидів мають антифідантні властивості стосовно цього шкідника, тобто обмеження споживання ним їжі при обробці рослин. Це в свою чергу доповнює захисний ефект препаратів.

Микола Павлович підкреслював одну з негативних сторін хімічного методу захисту рослин - це поява резистентних до пестицидів популяцій шкідників сільськогосподарських культур, що сприяє загостренню фітосанітарного стану агроценозів. На його думку, резистентність пов'язана із захисними механізмами організму до дії абіотичних і біотичних стресорів, зокрема хімічних сполук і біологічних агентів. Характерною її ознакою є зміна генетичної структури популяції в результаті появи і розповсюдження стійкого типу внаслідок відбору, який здійснюється під дією токсиканта. Подальше нарощування пестицидного фону лише прискорює темпи природного відбору стійких популяцій та їх розмноження. Зважаючи на це, вказано на важливий елемент подолання резистентності - послаблення пестицидного пресу [10].

М.П. Секун відмітив істотні коливання показників резистентності у популяцій колорадського жука степової, лісостепової і поліської зон до пиретроїдів [11]. Тоді ж у шкідників зернових колосових культур показники резистентності до фосфорорганічних та пиретроїдних препаратів фактично не відрізнялися, хоча тривалість їх застосування була різною. Як результат вивчення чутливості плодових кліщів до тих чи інших акарицидів було виявлено перспективні препарати для контролю чисельності резистентних популяцій цих шкідників [12]. Встановлено також можливість отримання стійких рас хижого кліща фітосейулюса до акарицидів методом штучної селекції. При цьому біологічні параметри відселектованої і чутливої раси хижака були майже ідентичними.

При вивченні дії багатьох пестицидів на основні види ентомофагів (кокцинеліди, золотоочки, клопи, їздці, павуки) навіть серед політоксичних сполук виявлено такі інсектициди, які здатні виявляти помірну вибірковість щодо деяких корисних членистоногих. Вказано також на доцільність використання регуляторів росту комах у системах захисту рослин, заснованих на застосуванні трихограми та хімічних обробок. Все це може бути підставою для розробки та ефективного функціонування біологічного методу захисту рослин від шкідників.

Важливе наукове й практичне значення мають розроблені М. П. Секуном системи заходів захисту сільськогосподарських угідь від сарани, плодових насаджень Передгірного Криму від листовійок, посівів насіннєвої конюшини, ріпаку, лікарських губоцвітих культур та хлібних запасів від комплексу шкідників.

Маючи багаторічний науковий досвід та результати широкомасштабної дослідницької роботи, Микола Павлович визначив напрями досліджень з агрономічної токсикології на перспективу. Ними є такі: пошук нових інсектицидів на основі фізіолого-біохімічного механізму й вибірковості їх дії з урахуванням біологічної активності для шкідливих і корисних комах; вивчення інсектицидної активності та механізму дії пестицидів іншого призначення на комах; встановлення особливостей фізіологічних і біологічних наслідків при гострому та хронічному отруєнні членистоногих пестицидами; здійснення моніторингу чутливості природних популяцій основних видів шкідників і збудників хвороб до пестицидів залежно від біологічних особливостей шкідливих організмів та пестицидного навантаження на агроценоз; обґрунтування та розробка антирезистентних технологій; пошук способів раціонального застосування пестицидів відповідноі до принципів інтегрованого захисту рослин [13].

Результати своїх досліджень вчений доповідав на багатьох Всесоюзних та Всеукраїнських конференціях та з'їздах. Постійно надавав також допомогу Управлінню захисту рослин, Республіканській та багатьом обласним станціям захисту, Республіканській лабораторії прогнозів із захисту зернових культур від шкідників. Упродовж 1982-1998 рр. брав безпосередню участь у написанні прогнозів фітосанітарного стану агроценозів та розробці рекомендацій із захисту сільськогосподарських рослин від шкідників, хвороб та бур'янів у господарствах України.

Величезну увагу М. П. Секун приділяв благородній справі підготовки та атестації кадрів. Він був членом Експертної ради ВАК України, членом спеціалізованих вчених рад із захисту дисертацій при Національному університеті біоресурсів і природокористування України, Харківському національному аграрному університеті імені В. В. Докучаєва та Інституті захисту рослин НААН. Неодноразово призначався головою державної екзаменаційної комісії в Національному університеті біоресурсів і природокористування України. Створив наукову школу, підготувавши 14 кандидатів сільськогосподарських наук. У 2005 р. отримав вчене звання професора. Автор та співавтор близько 300 друкованих наукових праць, зокрема численних брошур, довідників, методик, рекомендацій, підручників. Мав також 3 авторських свідоцтва і 3 патенти на корисні моделі.

У 2018 р. М. П. Секуну як видатному діячу науки призначалася державна стипендія. В 2021 р. його було нагороджено пам'ятною ювілейною медаллю «100 років Національній академії аграрних наук України».

Помер М.П. Секун 11 серпня 2022 р.

Висновки

Професор Микола Павлович Секун здійснив вагомий внесок у розвиток сільськогосподарської ентомології та токсикології, в успішне вирішення проблем захисту рослин від шкідників. Багато ним зроблено для вдосконалення хімічного методу захисту на підставі глибокого вивчення токсикології шкідників, інсектицидів та акарицидів, а також резистентності комах до інсектицидів та кліщів до акарицидів. Важливими науковими здобутками вченого є науково обґрунтовані системи хімічного захисту пшениці озимої й інших культур від шкідників та екологізація захисту рослин у цілому. Це є підставою для розробки та успішного функціонування біологічного методу захисту рослин.

Вчені Інституту захисту рослин й інших установ Національної академії аграрних наук України глибоко шанують світлу пам'ять та примножують наукову спадщину відомого вченого М. П. Секуна. Його досягнення будуть завжди приносити неоціненну користь нинішньому й прийдешньому поколінням учених-аграріїв та працівників аграрного виробництва.

Список використаних джерел та літератури

1. Трибель С. О. Захист рослин: сьогодні і завтра. Захист рослин. 2000. № 2. С. 2-4.

2. Чайка В. М., Сядриста О. Б., Бакланова О. В., Мельник П. П. Шкодочинність фітофагів на озимині. Захист рослин. 2001. № 12. С. 1-2.

3. Секун Н. П. Некоторые физиологические изменения у чешуекрылых при кишечном отравлении инсектицидами. Энтомологическое обозрение. 1968. Т. XLVII, № 4. С. 726-730.

4. Секун Н. П. Влияние инсектицидов на активность пищеварительных ферментов насекомых. Химия в сельском хозяйстве. 1969. № 5. С. 40-42.

5. Круть М. В. До 75-річчя Інституту захисту рослин НААН України. Ентомологічні школи. Український ентомологічний журнал. 2021. № 1-2. С. 85101.

6. Секун М. П. Токсичність інсектицидів і температура середовища. Захист рослин. 1996. № 6. С. 8.

7. Секун Н. П., Нехай А. С., Красюкова Я. Ф. Расход инсектицидов нужно дифференцировать. Защита растений. 1994. № 3. С. 15.

8. Арешников Б. А., Секун Н. П., Ассаул Б. Д., Костюковский М. Г., Фещин Д. М., Иззадин Д. М. Эффективность предпосевной обработки семян озимой пшеницы инсектицидами против хлебной жужелицы. Защита растений. Киев: Урожай, 1984. Вып. 31. С. 21-25.

9. Секун Н. П., Кудель К. А., Сацюк О. С., Мельникова Г. Л., Зильберминц И. В., Журавлева Л. М. К изучению потенциальной устойчивости злаковых тлей к инсектицидам. Защита растений. Киев: Урожай, 1990. Вып. 37. С. 49-53.

10. Секун Н. П. Проблемы резистентности вредных организмов к пестицидам. Вісник аграрної науки. 2000. № 10. С. 19-21.

11. Секун Н. П. Как обстоят дела на Украине. Защита и карантин растений. 2003. № 5. С. 14-15.

12. Манько О. В., Власова О. Г., Секун М. П. Чутливість плодових кліщів до інсектоакарицидів. Захист рослин. Київ: Аграрна наука, 1996. Вип. 43. С. 8891.

13. Секун М. П. Токсикологія сучасних інсектицидів та її проблеми. Захист і карантин рослин. Київ: Колобіг, 2004. Вип. 50. С. 68-75.

References

1. Trybel', S. O. (2000). Zakhyst roslyn: sohodni i zavtra [Plant protection: today and tomorrow]. Zakhyst roslyn, no. 2, pp. 2-4 [in Ukrainian].

2. Chaika, V. M., Siadrysta, O. B., Baklanova, O. V., & Melnyk, P. P. (2001). Shkodochynnist fitofahiv na ozymyni [Harmfulness of phytophages in winter wheat]. Zakhyst roslyn, no. 12, pp. 1-2 [in Ukrainian].

3. Sekun, N. P. (1968). Nekotorye fiziologicheskie izmeneniya u cheshuekrylykh pri kishechnom otravlenii insektitsidami [Some Physiological Changes in Lepidoptera During Intestinal Insecticide Poisoning]. Entomologicheskoe obozrenie, vol. XLVII, no. 4, pp. 726-730 [in Russian].

4. Sekun, N. P. (1969). Vliyanie insektitsidov na aktivnost' pishchevaritel'nykh fermentov nasekomykh [Effect of insecticides on the activity of insect digestive enzymes]. Khimiya v sel'skom khozyaystve, no. 5, pp. 40-42 [in Russian].

5. Krut', M. V. (2021). Do 75-richchia Instytutu zakhystu roslyn NAAN Ukrainy. Entomolohichni shkoly [To the 75th anniversary of the Institute of Plant Protection of the NAAS of Ukraine. Entomological schools]. Ukrainskyi entomolohichnyizhurnal, no. 1-2, pp. 85-101 [in Ukrainian].

6. Sekun, M. P. (1996). Toksychnist insektytsydiv i temperatura seredovyshcha [Insecticide toxicity and environmental temperature]. Zakhyst roslyn, no. 6, p. 8 [in Ukrainian].

7. Sekun, N. P., Nekhay, A. S., & Krasyukova, Ya. F. (1994). Raskhod insektitsidov nuzhno differentsirovat' [Insecticide consumption needs to be differentiated]. Zashchita rasteniy, no. 3, p. 15 [in Russian].

8. Areshnikov, B. A., Sekun, N. P., Assaul, B. D., Kostyukovskiy, M. G., Feshchin, D. M., & Izzadin, D. M. (1984). Effektivnost' predposevnoy obrabotki semyan ozimoy pshenitsy insektitsidami protiv khlebnoy zhuzhelitsy [Efficiency of presowing treatment of winter wheat seeds with insecticides against ground beetles]. Zashchita rasteniy. Kiev: Urozhay, vol. 31, pp. 21-25 [in Russian].

9. Sekun, N. P., Kudel', K. A., Satsyuk, O. S., Mel'nikova, G. L., Zil'bermints, I. V., & Zhuravleva, L. M. (1990). K izucheniyu potentsial'noy ustoychivosti zlakovykh tley k insektitsidam [To study the potential resistance of cereal aphids to insecticides]. Zashchita rasteniy. Kiev: Urozhay, vol. 37, pp. 49-53 [in Russian].

10. Sekun, N. P. (2000). Problemy rezistentnosti vrednykh organizmov k pestitsidam [Problems of pest resistance to pesticides]. Visnyk ahrarnoi nauky, no. 1, pp. 19-21 [in Russian].

11. Sekun, N. P. (2003). Kak obstoyat dela na Ukraine [How are things in Ukraine]. Zashchita i karantin rasteniy, no. 5, pp. 14-15 [in Russian].

12. Manko, O. V., Vlasova, O. H., & Sekun, M. P. (1996). Chutlyvist plodovykh klishchiv do insektoakarytsydiv [Sensitivity of fruit mites to insectoacaricides]. Zakhyst roslyn. Kyiv: Ahrarna nauka, vol. 43, pp. 88-91 [in Ukrainian].

13. Sekun, M. P. (2004). Toksykolohiia suchasnykh insektytsydiv ta yii problemy [Toxicology of modern insecticides and its problems]. Zakhyst i karantyn roslyn. Kyiv : Kolobih, vol. 50, pp. 68-75 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru