Три інші культури - горох, сорго, просо - за останні роки експортуються більше 100 тис.тонн. Ще 4 культури - нут, квасоля, овес, жито - поставляються на зовнішні ринки переважно більше 10 тис.тонн. Ще є 6 культур, які вивозяться за кордон у кількості декількох сотень тонн до 10 тис.тонн: рис, чечевиця, тритикале, кормові боби, гречка та насіння канаркової трави очеретяної.

За результатами 2019/2020 МР за обсягом експорту зернових культур Україна стала другим експортером у світі після США. Зокрема, за даними міністерства сільського господарства США, у 2019/2020 МР в рейтингу найбільших експортерів зернових Україна посіла друге місце за обсягом постачань ячменю, четверте - кукурудзи, п'яте - пшениці [4].

За прогнозами ФАО, в Україні виробництво зернових у 2021/2022 МР мало збільшитись на 26,6% до 81,8 млн.тонн у результаті досить значного нарощування виробництва кукурудзи, пшениці та ячменю [5]. Проте на світовий ринок зернових вплинули, серед іншого, засушливі умови у Південній Америці, Північній Африці, енергетична криза, геополітична напруга у світі, спричинена росією. Зокрема, внаслідок агресивних дій росії підвищилась увага страхових компаній до ситуації в Азово-Чорноморському регіоні та зросла вартість страхування експортних вантажів, у тому числі зерна, що зменшило вартість закупівлі трейдерами зернових в українських сільськогосподарських товаровиробників.

Крім того світові ринки продовольства та сільськогосподарських продуктів досить мінливі, а конкуренція на них жорстка [1]. Адже держави, що стали провідними гравцями на цих ринках, вбачають у посиленні своїх конкурентних позицій та нарощуванні експорту сільськогосподарських продуктів і продовольчих товарів не лише можливості максимізації притоку фінансових ресурсів від зовнішньоторговельного обороту, а й важелі посилення власних політичних позицій внаслідок впливу на продовольчу безпеку світу та країн-імпортерів. Усе це свідчить про важливість збереження набутих Україною позицій на світових сільськогосподарських ринках та посилення їх у перспективі.

Культура ячменю окультурена людством ще 10000-13000 років тому. Ячмінь був головним продуктом харчування римських гладіаторів. Як хліб, слово «ячмінь» згадується у Біблії 35 разів. Проте кращий за смаковими властивостями пшеничний хліб поступово витіснив ячмінний [6; 7].

Ячмінь використовують для годівлі тварин, виробництва пива та лікеро-горілчаних напоїв, а також безпосередньо в раціоні людини. Порівняно з іншими культурами, сільськогосподарськими культурами він менш вимогливий до умов навколишнього середовища та є економічно життєздатним з меншими витратами та легшим агрономічним доглядом. Він вирощується в умовах помірного, континентального і субтропічного клімату [6].

Глобальне потепління та зміни клімату, особливо відчутні за останнє десятиліття, вимагають внесення коректив у вирощування сільськогосподарських культур. Ячмінь є культурою з низькою вразливістю до вплив зміни клімату та адаптованою до вирощування в різних ґрунтово-кліматичних умовах [8].

В різних географічних регіонах перевагу віддають різним видам ячменю. Розрізняють ярий і озимий ячмінь як у шести-, так і в дворядному колосі. Вирощування орієнтоване на різні види використання та середовища [6]. Ячмінь ярий є страховою культурою для озимого. В роки, коли від морозів гине озимина, площі засівають ярим [7]. Використання сучасних технологій пришвидшило існуючі схеми селекції, створивши потенціал для швидшого створення нових сортів, які відповідають вимогам сучасного сільськогосподарського ринку [6].

Ячмінь, який займає більше 80% поставок з України є економічно привабливою культурою. Так ціни на реалізацію зерна в 2021 році становили 5600 грн/т (207$). У 2022 році ціна знизилась до дуже низького рівня та становила 800 гр/т. Незважаючи на те що в 2021 році було зібрано рекордний урожай - 32,4 млн.т, через початок війни експорт зупинився, заплановані об'єми не вдалось відвантажити. Маючи під окупацією основні виробничі регіони культури, неможливо зібрати врожай на тимчасово окупованих територіях. Основна проблема закриті порти, а з ними зростання вартості суходільної логістики. Вартість перевезень зросла втричі. За відсутності зовнішньої торгівлі, пропозиція в кілька разів перевершила попит. Це додатково тисне на ціну. В результаті вартість зерна на внутрішньому ринку часто нижча собівартості вирощування культури. Наразі ціна реалізації зерна ячменю становить 5035 грн/т (136$), фермери отримують колосальні збитки.

Ячмінь пивоварний має шанс бути конкурентоспроможним, якщо ринкові ціни зростуть із традиційних рівнів 150-170 €/т до 250-300 €/т в майбутньому. Подальший прогрес у вирощуванні ячменю залежить від реакції солодової та пивоварної промисловості. Прогрес у селекції ячменю залежить від обсягу продажів насіння, що дозволить реінвестувати гроші в селекцію [9].

Метою роботи був моніторинг сучасного стану вирощування культури ячменю в Україні, проведення комплексної оцінки шляхів збільшення виробництва зерна ячменю ярого.

Методи досліджень

Наукові дослідження здійснені з використанням методів: польового (агротехніка в дослідах загальноприйнята для ячменю ярого) [10; 11]; монографічного (опрацювання наукових публікацій, статистичних даних державних служб); абстрактно-логічного (теоретичні узагальнення, встановлення причинно-наслідкових зв'язків і формулювання висновків та пропозицій); системного (дослідження сутності та змісту державної реєстрації нового сорту).

Результати досліджень

В Україні ячмінь завжди був провідною зернофуражною культурою. До 2005 року щорічно засівалося від 2,7 до 5,8 млн.га. Наразі спостерігається тенденція (R²=0,53) до скорочення посівних площ зайнятих цією культурою (рис. 1) З 2005 по 2010 роки відбувається зменшення посівних площ у 1,4 рази. Так під сівбу ячменю в 2005 році було відведено 4200 тис.га, а вже в 2010 році 2978 тис.га [12].

Валовий збір зерна, більше ніж за сторіччя, в середньому становив 6871,7 тис. тонн, коливаючись від мінімального в 1950 році - 2158,7 тис. тонн до максимального в 1994 році - 14508,8 тис. тонн. Аналізуючи дані виявлено, що скорочення площ під культурою суттєвого впливу на кількість вирощеного зерна немає (R² = 0,004).

Проте наука зробила величезний крок уперед зі створенням нових сучасних урожайних сортів. Проаналізувавши майже сторічну історію вирощування культури, зазначимо, що врожайність ячменю зросла з 9,3 ц/га в 1913 році до 18,3 ц/га в 2010, це майже в 2 рази. В окремі роки, такі як 1970, 1985 та 1990, виробничники спромоглись підвищити врожайність до 23,9-33,6 ц/га.

Починаючи з 2010 року, дотримуючись тенденції до збільшення (R²=0,78), врожайність зерна коливається від мінімальної в 2012 році - 21,3 до максимальної в 2021 році - 42,6 ц/га.

Кореляційний аналіз залежностей між площею посіву культури, урожайністю та валовим збором зерна виявив обернену залежність між факторами площі посіву та урожайністю (r = -0,62), тобто кількість зайнятої площі на врожайність впливу не має, від слова «взагалі» (рис. 2). Посівна площа під ячменем є фактором визначення виробництва в Україні (r = 0,62).

Рис. 1 Площа посіву, урожайність і виробництво зерна ячменю в Україні

Рис. 2 Діаграма розсіювання та залежність урожайності зерна та виробництва від площі посіву культури

Наукові установи селекції і насінництва світу напружено працюють зі створення нових сучасних сортів, про що свідчить значна кількість - 291 шт., які знаходяться в Державному реєстрі сортів рослин придатних для поширення в Україні станом на 16 травня 2023 року [13]. Основна частина сортів 61% (177 шт.), що знаходяться в реєстрі, ярого типу розвитку, 38% (112 шт.) - це озимі сорти, з яких 6% (18 шт.) - становлять батьківський компонент, озимого та ярого типу розвитку (дворучка) представлені лише двома сортами (1%) (рис. 3).

Серед існуючого сортименту, який знаходиться в Реєстрі більшу половину становлять сорти вітчизняної селекції 52% (152 сорти). З іноземних сортів найбільшу частку становлять селекційні досягнення з Німеччини - 18% (51 сорт), на другому місці з Франції - 10% (30 сортів), сорти Швейцарії та Австрії зайняли наступні позиції - 6% та 5% (18 та 15 сортів відповідно). Незначну частку становлять сорти з Великобританії, Данії, Чеської Республіки - 3-2% (8, 7 та 5 сортів відповідно). Сорти з Нідерландів, Канади та Республіки Сербія в Державному реєстрі становлять лише 0-1% (1-2 сорти).

Рис. 3 Державна реєстрація сортів рослин придатних для поширення в Україні

Державна реєстрація сортів ячменю в Українському інституті експертизи сортів рослин (УІЕСР) ведеться з 1987 року. Підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію сорту, що підлягає державному випробуванню, є позитивні результати кваліфікаційної експертизи щодо рівня його урожайності, визначеної впродовж періоду проведення державного випробування [14]. Проаналізувавши динаміку реєстрації сортів ячменю встановлена чітка тенденція до збільшення на українському ринку нового сортименту (рис. 4). Так у 1987 році був зареєстрований перший озимий сорт української селекції (`Широколистий'). За десятирічним результатом праці українських селекціонерів у Реєстрі з'явився перший сорт ячменю ярого (`Сталкер'). Наразі в Державному реєстрі сортів рослин ми маємо 177 сортів ярого типу розвитку та 114 озимого (два з яких дворучка).

Наразі селекція ячменю успішно триває в ряді наукових установ України, яка започаткована в 1909 році в Харківській державній селекційній станції (нині Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр'єва НААН України). Провівши детальний аналіз вітчизняних сортів ячменю занесених до Державного реєстру сортів рослин виявлено, що найбільша частка створеного нового сортименту належить науковцям Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла НААН - 24% (37 сортів), 18% - Селекційно-генетичного інституту Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення (27 сортів) та 11% - Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва НААН (16 сортів) (рис. 5). Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН представлений 6% (9 сортів) свого доробку. Праця селекціонерів Донецького інституту АПВ УААН, Носівської селекційно-дослідної станції Миронівського ІП ім. В.М. Ремесла НААН, ТОВ «РВА Україна», Інституту СГ Карпатського регіону НААН та Донецької державної СГ ДС НААН становить 4% (6 сортів); Кіровоградського інституту АПВ УААН, Носівської селекційної ДС Чернігівського інституту АПВ УААН - 3% (5 сортів); Харківського НАУ ім. В.В. Докучаєва, Державної установи інститут зернових культур НААН України та ТОВ «БВС - » - 2% (3 сорти). Вклад селекціонерів Вінницької державної СГ ДС УААН, Синельниківської селекційно-дослідної станції ІЗГ УААН, Закритого АТ «Селена», Луганського інституту селекції і технологій у формі ТОВ, Кіровоградської державної СГ ДС НААН (по 2 сорти); ТОВ «Всеукраїнський науковий інститут селекції (ВНІС)», ТОВ «ТерраВіта Україна», ТОВ «Одеський селекційний приватний інститут», ТОВ Науково-виробнича агрофірма «Землеробець» (по одному сорту) становить 1%.

Рис. 4 Динаміка Державної реєстрації сортів рослин придатних для поширення в Україні

Вирощують ячмінь по всій території України, він добре росте на різних ґрунтах. Найбільш придатні для нього структурні чорноземи з високим умістом поживних речовин і нейтральною або слаболужною реакцією. Дуже кислі підзолисті ґрунти мало придатні для ячменю, проте деякі сорти північних районів дають високі врожаї і на кислих ґрунтах. За попереднього вапнування й удобрення дерново-підзолистих і сірих лісових ґрунтів може давати високі врожаї зерна. Під ячмінь можна використовувати окультурені торфовища. Проте він чутливий до надмірного зволоження та значно знижує врожайність на періодично заболочуваних ґрунтах з високим стоянням ґрунтових вод. Маючи менш розвинену кореневу систему та нижчу її засвоювальну здатність і короткий період інтенсивного росту, порівняно з житом і вівсом, гірше росте на піщаних ґрунтах [15, с. 120].

Вимоги до тепла у ячменю невисокі. Насіння починає проростати за 1-2^оС, в польових умовах сходи можуть з'являтися за температури 4-5 ^оС, оптимальна температура 15-20 ^оС. Сходи витримують приморозки до -4 - -5 ^оС, а іноді й до -6 - -9 ^оС. Озимі сорти ячменю витримують зниження температури на глибині вузла кущення до -10 - -12 ^оС. Проте негативно на нього впливають різкі коливання температури рано навесні. На початку весни ячмінь озимий швидко відновлює вегетацію, проте в цей час у нього значно зменшується холодостійкість. Високі температури, у період вегетації, ячмінь переносить досить добре. За температури повітря 38-40 ^оС параліч продихів настає лише через 10-12 годин (у вівса, наприклад, через 4-6 годин). Як скоростигла культура, ячмінь, особливо озимий, менше терпить від запалу, ніж інші хлібні злаки.

Рис. 5 Розподілення авторства сортів ячменю вітчизняної селекції у Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні за 2023 рік

До вологи ячмінь менш вимогливий, порівняно з вівсом та пшеницею ярою. Краще він переносить і посуху. Для проростання насіння потребує менше води, ніж овес, - близько 50% маси зерна. Транспіраційний коефіцієнт у нього - 350-450. Тому в посушливих степових районах ячмінь дає вищі врожаї, порівняно з пшеницею ярою та вівсом. Проте дефіцит вологи під час кущення знижує продуктивну кущистість, викликає значну асинхронність розвитку пагонів. Зменшенню виповненості зерна сприяє посуха, що триває від колосіння до достигання [15, с. 120].

Серед зернових хлібів ячмінь ярий - найбільш скоростигла культура: вегетаційний період його триває 70-100 днів. Ячмінь озимий достигає на 7-12 днів раніше, ніж пшениця озима, що сприяє рівномірному використанню техніки й робочої сили в період збирання врожаю. Проте вирощування ячменю озимого значно лімітується кліматичними умовами - це найменш морозоі зимостійка серед хлібних озимих культура [15, с. 93].

Маючи слаборозвинену кореневу систему ячмінь краще росте на родючих, добре забезпечених поживними речовинами ґрунтах, які найбільше поширені в Лісостепу. Так у зоні Полісся та Лісостепу, в середньому за п'ять років, ячменем ярим засівалось більше площ порівняно з озимим відповідно у 1,4 та 2,7 рази. В зоні Степу, навпаки, ячмінь озимий переважає над ярим у 2,3 рази (табл. 2). Загалом за 2017-2021 рр. досліджень, під ячменем у зоні Степу зайнято в 8 разів більше площ ніж у зоні Полісся та в 2,4 рази більше площ ніж у зоні Лісостепу [12].

Зміни клімату в бік потепління зумовили скорочення посівної площі ячменю ярого та заміщення його ячменем озимим. Через загальне потепління і неморозної зими площі вирощування ячменю озимого зросли до 2,4 млн./га.

Таблиця 2

Посівна площа ячменю в різних ґрунтово-кліматичних зонах України, тис. га