Кліматична криза та особливості модернізації польового кормовиробництва в розвинених країнах світу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кліматична криза та особливості модернізації польового кормовиробництва в розвинених країнах світу

Н.А. Спринчук, І.С.Воронецька, О.О. Корнійчук, І.І. Петриченко

Мета. Обґрунтувати теоретико-методичні засади процесу формування державної програми підтримки з протидії негативному впливові змін клімату на польове кормовиробництво на основі узагальнення зарубіжного досвіду з метою подальшого впровадження їх на території України. Методи. Теоретичне узагальнення; наукова абстракція, аналіз та синтез, індукція та дедукція, системний аналіз. Результати. Виявлено основні наслідки змін клімату в Україні та Європі в результаті антропогенного впливу. Узагальнено досвід розвинених країн світу з протидії змін клімату на розвиток сільського господарства та польового кормовиробництва. Окреслено основні напрямки спрямування інвестицій в модернізацію польового кормовиробництва з протидії та адаптації до кліматичних змін: відмова від монокультур, диверсифікація посівів, запровадження вирощування нових культур, страхування кормовиробників від посух, відновлення двонаправлених зрошувально- дренажних меліоративних об'єктів, спорудження колодязів для використання дощової води; регулювання структури земель, технологій обробітку ґрунту, селекція сортів пристосованих до викликів природи. Досвід зарубіжних держав демонструє основні заходи, які можуть бути використані у польовому кормовиробництві та сільському господарстві в цілому з метою адаптації до зміни кліматичних умов. Вивчення та використання зарубіжного досвіду в Україні, враховуючи географічне положення, наслідки військових дій, глобальні кліматичні зміни має національне й світогосподарське значення в частині збереження навколишнього середовища та забезпечення продовольчої безпеки. Висновки. Важливим завданням сучасного кормовиробництва є зменшення негативного впливу на довкілля з метою подальшої протидії погіршенню стану природного середовища, формування інвестиційного фонду спрямованого на впровадження екологобезпечних технологій в польовому кормовиробництві, виведення посухостійких сортів сільськогосподарських культур адаптованих до агрокліматичних зон.

Ключові слова: польове кормовиробництво, кліматична криза, модернізація, інвестування, розвиток.

Sprynchuk N., Voronetska I., Korniychuk О., Petrychenko I. Climate crisis and features of modernization of field feed production in developed countries

Purpose. To substantiate the theoretical and methodological principles of the process of forming a state support program to counteract the negative impact of climate change on field fodder production based on the generalization of foreign experience with the aim of further implementing them on the territory of Ukraine. Methods. Theoretical generalization; scientific abstraction, analysis and synthesis, induction and deduction, system analysis. Results. The main consequences of climate change in Ukraine and Europe as a result of anthropogenic influence have been revealed. The experience of the developed countries of the world in combating climate change on the development of agriculture and field fodder production is summarized. The main directions of investing in the modernization of field fodder production to combat and adapt to climate change are outlined: rejection of monocultures, diversification of crops, introduction of cultivation of new crops, insurance of fodder producers against droughts, restoration of bidirectional irrigation and drainage melioration facilities, construction of wells for the use of rainwater; regulation of land structure, soil cultivation technologies, selection of varieties adapted to the challenges of nature. The experience of foreign countries demonstrates the main measures that can be used in field fodder production and agriculture in general in order to adapt to changing climatic conditions. The study and use of foreign experience in Ukraine, taking into account the geographical location, the consequences of military actions, global climate changes, is of national and global economic importance in terms of environmental protection and ensuring food security. Conclusions. An important task of modern fodder production is to reduce the negative impact on the environment in order to further counteract the deterioration of the natural environment, to form an investment fund aimed at implementing environmentally safe technologies in field fodder production, to breed drought - resistant varieties of agricultural crops adapted to agro-climatic zones.

Key words: field fodder production, climate crisis, modernization, investment, development

Вступ

кліматична криза модернізація кормовиробництво

Вторгнення російських військ на територію України внесло негативні корективи і в сферу змін клімату. Пожежі, внаслідок ракетних обстрілів, неможливість їх ліквідувати на окупованій території, хімічне забруднення ґрунтів та вод внаслідок дій військової техніки, зменшення біорізноманіття все це наближає людство до самознищення. Тому необхідна фіксація всіх цих злочинів для подальшої компенсації збитків, та заподіяної шкоди, завданих воєнними діями, агресором.

Кліматична криза впливає на всі сфери життя. І в першу чергу - це криза безпеки. Наслідки проблеми катастрофічні - збройні конфлікти, переміщення населення, зростання масштабів голоду та смертності. Глобальне потепління не залишило осторонь сільське господарство, і виробництво кормів в тому числі, його вплив на дану галузь різноманітний. Мінімальне підвищення температури може поліпшити врожаї в місцях з помірним кліматом, тоді як екстремальне потепління може призвести до низьких урожаїв.

Інвестування польового кормовиробництва в умовах змін клімату, впровадження відповідних інновацій породжує ряд питань, які ще не вивчені, однак актуальні та важливі як в теоретичному так і в практичному аспекті та потребують нових досліджень. Тому одним із завдань визначено дослідити особливості модернізації польового кормовиробництва в розвинених країнах з урахуванням кліматичної кризи.

Мета досліджень. Дослідити заходи та напрями адаптації до умов змін клімату при веденні польового кормовиробництва в розвинених країнах для подальшого застосування їх на території України.

Матеріали і методи

У процесі досліджень використано такі методи: теоретичного узагальнення - для визначення важливості адаптації польового кормовиробництва до умов змін клімату; особливості функціонування польового кормовиробництва в розвинених країнах світу, шляхи подолання кліматичної кризи. При дослідженні були використані матеріали статей, конференцій, літературних даних та інформації з комп'ютерної мережі «Internet».

Результати і обговорення

Внаслідок вторгнення російських військ на територію України, вся екосистема зазнає збитків та шкоди, яку складно оцінити, так як бойові дії ще тривають. Пожежі внаслідок обстрілів, знищення лісів та використання їх окупантами в якості фортифікаційних споруд, обігріву, приготування їжі тощо.

За даними Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, за попередніми підрахунками, станом на 1 березня 2022 року агресор веде бойові дії на території 900 об'єктів природно-заповідного фонду площею 12406,6 кв.км, що становить близько третини площі природно -заповідного фонду України [1].

Війна вплинула кожний компонент довкілля - тваринний і рослинний світ, воду, повітря, ґрунт. Наслідки цього негативного впливу будуть довгостроковими та матимуть не лише локальний, а й глобальний характер. За останніми скромними оцінками, збитки довкіллю України від війни становлять 1,35 трлн гривень [13].

Літо 2022 року характеризувалося аномальними погодними явищами. Європа зіткнулася з найсильнішою за останні 500 років посухою. Високі температури були зафіксовані в інших країнах. Наприклад, Пакистан та Індія досі не можуть одужати від високих температур, зафіксованих на початку року. Всі ці проблеми викликані зміною клімату, причиною якого є діяльність людини. І найгірше, що люди можуть зробити в цей непростий час - розпочати вторгнення до сусідньої країни, тим самим збільшивши в рази викиди парникових газів, створивши ажіотаж навколо вуглецевого палива, підставивши під сумнів мету досягнення кліматичної нейтральності. Саме це Росія зробила у лютому 2022 року і продовжує своїми діями руйнувати все те, що було зроблено світовою спільнотою для адаптації до зміни клімату за останні роки.

Зміни клімату - це фактор, який з високою ймовірністю здійснюватиме вплив на сільське господарство в цілому та кормовиробництво, зокрема, в усіх державах світу. Тому вже сьогодні ряд розвинених держав велику увагу приділяють протидії негативному впливу кліматичних та антропогенних чинників. Вивчення зарубіжного досвіду є цінним для України як аграрної держави.

При цьому слід враховувати рекомендації міжнародних організацій з протидії змінам клімату. Так, ще майже 20 років тому на основі доповіді Міжурядової групи експертів зі зміни клімату (МГЕЗК) 2001 року та Рамкової конвенції ООН про зміну клімату експертами було розроблено шляхи зменшення викидів вуглекислого газу. Зокрема, науковці стверджували, що сільськогосподарські ґрунти є чистим джерелом викидів діоксиду вуглецю, проте їх можна перетворити в чистий поглинач. Поліпшення сільськогосподарських методів з метою підвищення продуктивності сільського господарства може призвести до того, що сільськогосподарські ґрунти будуть поглинати і утримувати більшу кількість вуглецю.

Прості заходи включають використання залишків сільськогосподарських культур і неглибоку оранку або навіть відмову від оранки. У тропіках кількість вуглецю в ґрунті можна збільшити, якщо залишати в землі більше відходів сільськогосподарських культур, використовувати практику вирощування багаторічних культур (протягом усього року) і скорочувати тривалість періодів, протягом яких поля залишаються під паром. У напівзасушливих районах тривалість річного пару можна скоротити за рахунок більш раціонального водокористування або вирощування багаторічних кормових культур (які також виключають потребу в оранці). У регіонах з помірним кліматом вміст вуглецю в ґрунті можна збільшити за рахунок більш ефективного використання органічних добрив [2].

З урахуванням зарубіжного досвіду та власних досліджень країни Євросоюзу нині реалізують заходи з протидії та адаптації до змін умов клімату у сфері кормовиробництва та сільського господарства в цілому (рис. 1).

Окремі заходи щодо адаптації до умов зміни клімату вже почала впроваджувати Німеччина. При цьому зміна клімату німецькими науковцями розуміється не просто як потепління. Вчені переконані, що підвищення середніх температур призведе до різкого збільшення числа найрізноманітніших природних ексцесів. Це екстремальна спека і посухи, зливи і повені, урагани і штормові вітри [3,9].

Як вважають німецькі аграрії, основним шляхом розвитку кормовиробництва в таких умовах має бути відмова від монокультур, диверсифікація посівів, запровадження вирощування нових кормових культур. Нічого принципово нового в цьому шляху немає, але зараз німецькі аграрії більш послідовно дотримуються цих принципів, адже вже досвід літа 2018 року в Німеччині або, скажімо, в Данії, Швеції, показав, що найбільше від посухи і спеки постраждали господарства, які були вузькоспеціалізованими на вирощуванні пшениці. А ті господарства, що орієнтувалися на вирощування декількох основних культур, зокрема і кормових, змогли уникнути збитків.

Джерело: сформовано за даними [3].

Тому професор Боннського університету і науковий директор Центру з вивчення аграрних ландшафтів імені Лейбніца (ZALF ) в Мюнхеберзі (земля Бранденбург на сході Німеччини) Франк А. Еверт (Frank A. Ewert) прогнозує, що в найближчі роки все частіше підприємства, які спеціалізуватися на вирощуванні пшениці, будуть нарощувати посіви інших польових культур, зокрема й кормових. Серед таких перспективних культур науковець називає сою, просо тощо.

В іншій «житниці» Німеччини, в землях Нижньої Саксонії на північному заході ФРН, фермери також уже кілька років завбачливо збільшують посіви сої. Раніше цієї культури в даному регіоні не вирощували. Така інновація аграрних господарств пов'язана саме тим, що соя, як і кукурудза, порівняно добре переносить засуху і спеку. Тому значна кількість фермерів з Нижньої Саксонії з метою убезпечення себе від екстремальних погодних умов почали вирощувати кукурудзу. Однак займатися однією лише кукурудзою експерти в Німеччині також не рекомендують, оскільки за умови дощового літа ця культура може сильно постраждати. Тому аграрії часто поряд з кукурудзою вирощують також картоплю, пшеницю, ячмінь, цукровий буряк та інші культури.

В цілому, просування теплолюбних рослин з півдня все далі на північ країни - загальногерманський тренд. Тому в більш південних землях Німеччини деякі господарства вже експериментують з такими тропічними рослинами, як батат (солодка картопля) [4].

Слід зауважити, що батат представляє собою довгу ліану з пишним листям, у міжвузлах якої формуються їстівні бульби. Урожайність цієї культури вище, ніж у звичайної картоплі - з 1 гектара можна зібрати до 50 тонн бульб і ще 500 центнерів листя і стебел, які використовують в якості кормів для тварин. Плоди батата зазвичай досягають до 30 м в довжину і можуть важити від 200 г до 3 кг, а в більш теплих країнах, наприклад, Колумбії і Перу, вони можуть виростати вагою до 10 кг.

Диверсифікація посівів дозволяє фермерам компенсувати втрати від однієї культури доходами від іншої. Однак відмова від монокультури одночасно завжди означає і відмову від максимальної прибутковості, - зауважує професор Райнер Брунш (Reiner Brunsch) з Інституту агротехніки і біоекономіки імені Лейбніца. Разом з тим, диверсифікаціяне завжди можлива, - попереджає професор Франк А. Еверт: для її впровадження поблизу повинні бути малі і середні підприємства, здатні переробляти різноманітну сільськогосподарську сировину. Наприклад, поряд повинні бути підприємства по переробці сої і кукурудзи, адже це не тільки харчові, але також кормові та технічні культури.

Також у Німеччині проводиться робота щодо системи страхування кормовиробників від посухи. Такий досвіт вже є у Франції, Іспанії та Нідерландах [4].

Важливим напрямком адаптації розвинених держав світу до умов зміни клімату є спорудження систем зрошування сільськогосподарських земель. Площа зрошуваних земель у світі за останні 20 років подвоїлася, а їхній показник порівняно із загальною площею оброблюваних сільгоспугідь у багато разів перевищив український. Наприклад, у Японії він вже становить 82%, а в сусідніх Румунії та Молдові - відповідно 30 і 17% [5].

При цьому в європейських державах в середньому 82% зрошуваних площ поливається за допомогою дощувальних і крапельних систем і лише 14% - за допомогою поверхневих способів. Полив дощуванням найбільш поширений в країнах з помірним кліматом, а в південних країнах континенту, які відчувають брак водних ресурсів, крапельне зрошення найбільш поширене, наприклад, в Іспанії воно застосовується на більш ніж 21%, в Італії - на 14%, у Франції - на 7% і в Греції - на 9% зрошуваних площ [6].

Також важливим напрямком регулювання вмісту вологи у ґрунті стає збереження дощової води, талих вод. Повчальним для України в умовах зміни клімату може бути досвід Польщі у питаннях боротьби з засухами. Державне господарство «Польські води» інтенсивно працює над аналізом надзвичайних гідрологічних явищ. Воно також проектує і будує сучасні гідротехнічні об'єкти і впроваджує інноваційні програми, які повинні поліпшити стан водних ресурсів Польщі. Одна з них - державна програма «Стоп, засуха». На захист від засухи і повені, в тому числі на вирішення завдань, пов'язаних з накопиченням водних ресурсів, «Польські води» виділяють близько 400 мільйонів злотих (близько 93 млн євро).

У 2020 році господарство «Польські води» запустило пілотну Програму аграрного зрошення, мета якої - відновлення двонаправлених зрошувально - дренажних меліоративних об'єктів. Програма вже впроваджується на території Управління басейну Грифіце. Програма забезпечить зрошення близько 2300 гектарів сільськогосподарських угідь, в т.ч. і під кормовими культурами.

Організація також відновлює функцію накопичення води існуючих резервуарів. З цією метою ведеться реконструкція Жешувського і Сулеювского водосховищ, резервуару Єзьорсько, а також Зембожіцькому водосховищі. У планах - будівництво нових резервуарів.

На ці цілі спрямована і державна програма розвитку водонакопичувальних систем, що стартувала у 2020 році в Польщі. До початку дії Програми в Польщі збиралося і зберігалося тривалий час близько 4 мільярдів кубометрів води - приблизно 6,5% обсягу середньорічного річкового стоку. Повний річковий стік складається з води, що потрапляє в русло річки, наприклад, внаслідок опадів або танення снігу. Відповідно до плану збільшення обсягів накопичення води, цей коефіцієнт подвоїться і досягне близько 15%. Інвестиції, у тому числі у великі і малі водо накопичувальні резервуари, за кілька років складуть 14 мільярдів злотих (близько 3,3 млрд євро). Резервуари будуть багатофункціональними - вони зможуть приймати надлишкову воду під час паводку і вивільняти її в разі посухи [7].

У рамках цієї Програми зі збору дощової води, що стартувала у липні 2020 року, підприємствам виплачували субсидію у 5 000 злотих за проєктні витрати на утримання води: будівництво дренажних труб для дощової води,

стримувального резервуара чи водойми, системи інфільтрації або зрошення. У 2020 році довкола програми був такий ажіотаж, що весь бюджет у 100 млн злотих (більше 700 млн гривень) вичерпався вже за 2 місяці [8].

Ще один проект, який поряд з меліоративними програмами планують реалізувати у Польщі спільно з Міністерством сільського господарства, - спорудження колодязів для використання дощової води.

Важлива роль у протидії змінам клімату в розвинених державах світу приділяється регулюванню структури земель, посівів, технологій обробітку ґрунту. При цьому проводиться політика збільшення площі посівів багаторічних кормових культур.

Наприклад, значна роль у США в напрямі забезпечення збалансованості використання земельно-ресурсного потенціалу відводиться оптимізації структури посівних площ сільськогосподарських культур. Так, в даній країні понад 30% орних земель зайнято багаторічними травами, що є позитивним моментом, оскільки трави залишають у ґрунті значну частину гумусу та підвищують його родючість, а також створюють умови зменшення випаровування вологи з грунту.

У країнах Європейського Союзу частка кормових культур у загальній структурі посівних площ також є значною і досягає 39%. Досвід країн Європи свідчить, що екологічно збалансованими вважаються такі землекористування, в яких частка сіножатей, пасовищ та лісових насаджень становить від 30 до 50%.

Реалізується в розвинених державах і технологія збільшення використання саме органічних добрив. З метою покращення ефективності землекористування у багатьох країнах Західної Європи основна частина післяжнивних решток використовується як органічне добриво. Зокрема, у вигляді добрив використовують 45% соломи в Німеччині, біля 78% - у Франції, Бельгії та Нідерландах [9].

Підтримуючи високу частку посівів кормових культур, розвинені аграрні держави світу в умовах зміни клімату розширюють площі під теплолюбними кормовими культурами. Прикладом такої культури виступає люцерна.

Про це свідчить передовий досвід країн з високорозвиненою галуззю кормовиробництва, зокрема, США, Канади, Франції, Німеччини, Австралії, в яких до 47-50% потреби азотного харчування сільськогосподарських рослин припадає на симбіотичне джерело багаторічних бобових трав і, перш за все, люцерни.

Незважаючи на те, що люцерна, як кормова культура, в США велике поширення отримала лише в кінці XIX - початку XX століття, в даний час корми з люцерни заготовлюються в 43-х штатах країни, використання яких дозволяє вирішувати проблему дефіциту білка, в тому числі і в зимовий період годування тварин. Найбільші посівні площі люцерни, які вирощуються для заготівлі сіна, знаходяться в штаті Вісконсин, досягаючи 1275 тис. га, або 11,8% від загальної посівної площі в країні [10]. Разом з тим, потепління клімату дозволяє збільшувати посіви люцерни в більш північних регіонах США, а також і в Канаді.

У рамках адаптації польового кормовиробництва до зміни клімату розвинені держави світу провадять активну селекцію, виводячи сорти кормових культур, які були б більш пристосованими до нових кліматичних умов. Нині спостерігається тенденція зміни спектру кормових культур у бік тих, які мають високу потребу в теплі, і кукурудза належить саме до таких. Наприклад, селекційний акцент в контексті кукурудзи в Австрії (Шьонерінг) полягає у широкому генетичному портфелі та, окрім цього, у розвитку ДЕНТ-генетики. Такі гібриди, завдяки пізньому дозріванню, можуть краще використовувати високу сумарну температуру, яка стала наслідком зміни клімату. Значний прорив при цьому полягає у скороченні селекційних циклів за допомогою сучасної селекційної техніки та зимових селекційних розсадників в Південній півкулі.

Допомога комп'ютерної техніки під час прийняття рішень, як, наприклад, геномна селекція та доступне використання технології маркерів, роблять селекцію точнішою та дозволяють досягти швидкої адаптації до умов, що постійно змінюються. Розвиток сортів кукурудзи, толерантних до посухи та спеки, досягається на локальному рівні завдяки роботі селекціонерів. Таким чином, успіху також сприяють багаторічні дослідні проекти, під час яких селекційний матеріал (наприклад, SAATBAU) досліджується з акцентом на адаптацію до посухи та температурних стресів. Селекція кукурудзи SAATBAU ведеться у посушливих регіонах в Австрії (Шьонерінг), в Мексиці (Пуерто - Лаварта) та Чилі (Кіллота). Ця модель працює, адже тестування майбутніх гібридів відбувається у регіонах, які відповідатимуть кліматичній моделі протягом наступних 10-15 років [10].

Таким чином, досвід зарубіжних держав демонструє основні заходи, які можуть бути використані у польовому кормовиробництві та сільському господарстві в цілому з метою адаптації до зміни кліматичних умов. Вивчення цього досвіду особливо актуальне для України, яка, зважаючи на своє географічна положення, може зіштовхнутися за значним дефіцитом вологи (особливо у степовій зоні) та змінами врожайності кормових культур. Для вирішення проблем кормозабезпечення тваринництва в умовах воєнного стану необхідним є: впровадження насіння нових вітчизняних сортів кормових культур і сої, занесених до Державного реєстру сортів рослин придатних для поширення в Україні; поширення перспективних технологій виробництва кормової сировини; створення та використання культурних пасовищ; застосування перспективних технологій заготівлі об'ємистих кормів (силосу, сінажу та сіна); раціональне використання промислових кормів вітчизняного виробництва; розвиток товарного кормовиробництва; розширення функцій ринку кормів [14 ].

Висновки

Згідно найбільш ймовірних сценаріїв розвитку кліматичні умови України в найближчі десятиліття будуть змінюватися у бік потепління з тривалими посушливими періодами. Це потребує зміни принципів господарювання на землі та адаптації польового кормовиробництва до нових кліматичних умов. Важливим завданням сучасного кормовиробництва є зменшення негативного впливу на довкілля з метою подальшої протидії погіршенню стану природного середовища.

Досвід зарубіжних держав, свідчить що забезпечення розвитку екологобезпечного польового кормовиробництва потребує цілеспрямованого інвестування в: збереження (затримання) вологи у ґрунті (насадження захисних лісосмуг; придбання снігорозорювачів, снігових плугів; інвестиції у будівництво заводів по виробництву органічних добрив, компостувальних майданчиків); внесення додаткової вологи у ґрунти (збір та перерозподіл дощової води, талих вод за рахунок будівництва резервуарів, системи зберігання та перерозподілу дощових вод; будівництво систем зрошування земель під посіви кормових культур у посушливих регіонах); інвестиції, спрямовані на зменшення потреби кормових культур у волозі (виведення нових сортів кормових культур, створення нових технологій вирощування кормових культур).

Список бібліографічних посилань

1. Омельчук, О. Садогурська С. Природа та війна: як військове вторгнення Росії впливає на довкілля України. URL: https://ecoaction.org.ua/prvroda-ta-viina.html

2. Зміни клімату. Комплект інформаційних карток по змінам клімату. ЮНЕП РКІКООН, 2003 URL: https://unfccc.int/resource/docs/publications/infokit 2003 ru.pdf

3. Досвід Європейського Союзу в адаптації до зміни клімату та застосування його в Україні / Ерік E. Массей - Бюро Координатора з економічної та довкільної діяльності ОБСЄ, 2012. 40 с. URL: https://www.osce.org /files/f/ documents/a/9/93311.pdf

4. Глобальне потепління: фермери ФРГ почати пристосовуватись. DW. URL: https: //www .dw.com/ru/ глобальне -потепління-фермери-фрг-почали-пристосовуватись/а-45308988

5. Польовий А. «Кліматичні зміни диктують аграріям вибір: оновлення технологій або розорення». Урядовий кур'єр. URL: https://ukurier.gov.ua/uk/articles/anatolii-polovii-klimatichni-zmini- diktuvut-agrari/

6. Сучасні технології зрошування та можливість їх застосування в Киргизстані - Міністерство сільського господарства та меліорації Киргизської Республіки. 2015. 70 с. URL:

https://unece.org/DAM/env/documents/2015/WAT/NPDs/KG-irrigation-technologies-RU.pdf

7. Сікорска М. Чи загрожує Польщі посуха? Нова Польща. URL:

https://novavapolsha.pl/article/grozit-li-polshe-zasukha/

8. Степанчук С. Як аграрію вести стійкий бізнес. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2021/07/6/675661/

9. Сидорук Б.О. Світовий досвід збалансованого використання земельно -ресурсного потенціалу в аграрній галузі. Подільський вісник: сільське господарство, техніка, економіка. 2017. Випуск 26. С. 218.

10. Goloborodko S. Agrobiological Basis of Alfalfa Growing for Forage and Seeds in the Southern Steppe of Ukraine. URL: https://di .univ-danubius.ro/index.php/JDSR/ article/ view/607/684

H. Emadodin I., Corral D. E. F., Reinsch T., Klufi, C., & Taube, F. Climate Change effects on temperate grassland and its implication for forage production: a case study from Northern Germany. Agriculture. 2021. Vol. 11(3). P. 232. https://doi.org/10.3390/agriculture11030232

\2.Mustafa T. A. N., Yolcu H. Current status of forage crops cultivation and strategies for the future in Turkey: a review. Journal of Agricultural Sciences. 2021. Vol. 27(2). P. 114-121.

https://doi.org/10.15832/ankutbd.903732

13. Природа та війна: як російська агресія вплинула на довкілля. Слово і діло. URL: http://surl.li/egrjx

14. Петриченко В.Ф., Корнійчук О.В. Наукове забезпечення виробництва кормів в умовах

воєнного стану. Корми і кормовиробництво. 2022. № 93. С.10 -20.

https://doi.org/10.31073/kormovvrobnvtstvo202293-01

References

I. Omeljchuk, O. Sadoghursjka S. Pryroda ta vijna: jak vijsjkove vtorghnennja Rosiji vplyvaje na dovkillja Ukrajiny. URL: https://ecoaction.org.ua/pryroda-ta-viina.html [in Ukrainian].

2. Zminy klimatu. Komplekt informacijnykh kartok po zminam klimatu. JuNEP RKIKOON, 2003 URL: https://unfccc.int/resource/docs/publications/infokit 2003 ru.pdf [in Ukrainian].

3. Dosvid Jevropejsjkogho Sojuzu v adaptaciji do zminy klimatu ta zastosuvannja jogho v Ukrajini / Erik E. Massej - Bjuro Koordynatora z ekonomichnoji ta dovkiljnoji dijaljnosti OBSJe, 2012. 40 s. URL: https://www.osce.org /files/f/ documents/a/9/93311.pdf [in Ukrainian].

4. Ghlobaljne poteplinnja: fermery FRGh pochaty prystosovuvatysj. DW. URL:

https: //www .dw.com/ru/ ghlobalj ne -poteplinnj a-fermery-frgh-pochaly-prystosovuvatysj /a-45308988 [in Ukrainian].

5. Poljovyj A. «Klimatychni zminy dyktujutj aghrarijam vybir: onovlennja tekhnologhij abo rozorennja». Urjadovyj kur'jer. URL: https://ukurier.gov.ua/uk/articles/anatolii-polovij-klimatichni-zmini- diktuyut-agrari/ [in Ukrainian].

6. Suchasni tekhnologhiji zroshuvannja ta mozhlyvistj jikh zastosuvannja v Kyrghyzstani - Ministerstvo siljsjkogho ghospodarstva ta melioraciji Kyrghyzsjkoji Respubliky. 2015. 70 s. URL: https://unece.org/DAM/env/documents/2015/WAT/NPDs/KG-irrigation-technologies-RU.pdf [in Ukrainian].

7. Sikorska M. Chy zaghrozhuje Poljshhi posukha? Nova Poljshha. URL:

https://novayapolsha.pl/article/grozit-li-polshe-zasukha/ [in Ukrainian].

8. Stepanchuk S. Jak aghrariju vesty stijkyj biznes. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2021/07/6/675661/ [in Ukrainian].

9. Sydoruk B.O. Svitovyj dosvid zbalansovanogho vykorystannja zemeljno-resursnogho potencialu v aghrarnij ghaluzi. Podiljsjkyj visnyk: siljsjke ghospodarstvo, tekhnika, ekonomika. 2017. Vypusk 26. S. 218. [in Ukrainian].

10. Goloborodko S. Agrobiological Basis of Alfalfa Growing for Forage and Seeds in the Southern Steppe of Ukraine. URL: https://dj.univ-danubius.ro/index.php/JDSR/ article/ view/607/684 [in Ukrainian].

11. Emadodin I., Corral D. E. F., Reinsch T., KluB, C., & Taube, F. Climate Change effects on temperate grassland and its implication for forage production: a case study from Northern Germany. Agriculture. 2021. Vol. 11(3). P. 232. https://doi.org/10.3390/agriculture11030232

12. Mustafa T. A. N., Yolcu H. Current status of forage crops cultivation and strategies for the future

in Turkey: a review. Journal of Agricultural Sciences. 2021. Vol. 27(2). P. 114-121.

https://doi.org/10.15832/ankutbd.903732

13. Pryroda ta viina: yak rosiiska ahresiia vplynula na dovkillia. Slovo i dilo. URL: http://surl.li/egrjx [in Ukrainian].

14. Petrychenko V.F., Korniichuk O.V. Naukove zabezpechennia vyrobnytstva kormiv v umovakh

voiennoho stanu. Kormy i kormovyrobnytstvo. 2022. № 93. S.10-20.

https://doi.org/10.31073/kormovyrobnytstvo202293-01 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru