Організаційно-економічні напрями ефективного виробництва та переробки ріпаку на біодизель в Україні

Як видно з даних табл. 4, найбільшу зібрану площу ріпаку (333,4 тис. га) в середньому за 20192021 рр. мали у Західному регіоні (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька області). В даному регіоні найбільшу зібрану площу ріпаку (68,0 тис. га) мала Тернопільська область, а найменшу - відповідно Чернівецька (12,5 тис. га). В Північному регіоні (Житомирська, Сумська, Чернігівська області) найбільшою зібраною площею ріпаку (45,0 тис. га) була в Житомирській, а найменшою (15,9 тис. га) - в Сумській областях. Східний регіон мав таку строкатість: найбільшу зібрану площу ріпаку (34,3 тис. га) мала Донецька; найменшу (6,1 тис. га) - Луганська області. В Південному регіоні - найбільшу зібрану площу (141, 6 тис. га) мала Одеська, а найменшу (75,6 тис. т) - Миколаївська області. В Центральному регіон найбільшу зібрану площу ріпаку (76,8 тис. га) мала Хмельницька, а найменшу (37,1 тис. га) - Київська області. Зазначимо, що така велика строкатість за зібраною площею ріпаку обумовлена насамперед діючою спеціалізацією й концентрацією виробництва та переробки технічних культур в регіонах. Статистика засвідчує (табл. 4), що в регіонах з найменшою зібраною площею ріпаку (Північний, Східний, Південний, Центральний), значно більша зібрана площа соняшника та сої.

Водночас дослідженнями виявлено значну строкатість за урожайністю ріпаку. Так, в середньому за 2019-2021 рр. строкатість урожайності ріпаку становила:

- в Західному регіоні: 3,29 т/га - Тернопільська область і 2,66 т/га - Івано-Франківська;

- в Північному: 3,14 т/га - Сумська і 2,53 т/га - Житомирська області;

- в Східному: 2,33 т/га - Харківська і 2,05 т/га -Луганська області;

- в Центральному: 3,21 т/га - Хмельницька і 2,38 т/га - Кіровоградська області;

- в Південному: Дніпровська - 2,47 т/га і Одеська - 1,89 т/га.

Практика виробництва ріпаку у великих підприємствах, агрокомпаніях в різних регіонах України засвідчує про порівняно стабільно високу його урожайність та економічну ефективність вирощування. Так, в Пп «Спринт - К» Київської області вирощували озимий ріпак в 2019 р. на площі близько 500 га, технологічні витрати становили 950-1150 дол./га, середня урожайність - 5 т/га, а на окремих ділянках близько 6 т/га.

В підприємствах ТК ДАК, ПП «Лімагрейн Україна» й ПСП «Хлібороб», що мають свої філії в Рівненській області, на піщаних ґрунтах вирощували в 2019 р. озимий ріпак на площі 32,9 тис. га, середня урожайність становила 3,2 т/га, а гібрид «LG Seeds» забезпечив урожайність на окремих ділянках 4,3-5 і більше т/га.

ТОВ «Волинь-Зерно-Продукт» в 2019 р. обробляла всього більше 31 тис. га ріллі, в т. ч. 10,5 тис. га (частка за площею - 32,3 %) озимого ріпаку. Фахівці компанії цю культуру люблять і добре протягом року доглядають, бережуть від шкідників й хвороб, що забезпечує рентабельність понад 100 %. На полях компанії стабільно збирають більше 4,2-4,4 т/га, а на окремих полях - 5 т/га. Там на полях 15 % площ засівають гібридом «LG Seeds», а на перспективу цей гібрид будуть розширювати, його потенційна урожайність 5 і більше т/га. Головним секретом стабільного ріпакового успіху фахівці компанії називають потужну систему живлення, яку застосовують у технології. На добрива (нітроамофос, селітра, КАС і комплексні мікродобрива) тут витрачають близько 50 % запланованих коштів, а загальні витрати на вирощування озимого ріпаку сягають 950-1030 дол/га.

На полях ТОВ «Агро-Юг» і Філія «Рідний край» ПАТ «Зернопродукт МХП» Волочиського і Теофіпольського районів Хмельницької області висівають гібриди ріпаку «Лімагрейн Україна», «Арсенал», «Артога», гібриди «LG Seeds» та ін., які забезпечують стабільну урожайність 3,5-4 т/га, а на деяких полях - 5,4 т/га, забезпечують «гібриди LG», які мають генетичну стійкість до осипання, що дозволяє продовжити термін збирання озимого ріпаку більше ніж на 10 днів, коли нестабільний клімат може спричинити втрати врожаю від 20 аж до 80 %.

ТОВ «Енселко Агро» на Хмельниччині поділено на 2 внутрішні підрозділи - «Енселко Захід» (58 тис. га) й «Енселко Південь» (61 тис. га ріллі). В них сівозміна має 4 основних культури: соя, озимий ріпак, кукурудза і соняшник. Площа між культурами розподілена відносно рівномірно і складає в середньому 27-28 % від загального банку землі. На полях Західного кластера «Кернел» озимий ріпак вирощують на 8,9 тис. га. Ця культура посідає перше місце за рівнем рентабельності. Операційні витрати на 1 га зібраної площі становлять 1050 дол./га, в т.ч. система захисту рослин займає 170-180 дол./га.

В Харківській, Донецькій і Луганській областях, як свідчить практика, озимий ріпак за популярністю займає третє місце, після соняшника і озимих зернових. Там площі під озимий ріпак стабільно зростають, що зумовлено зменшенням критично насичених площ під соняшником та постійним попитом і економічно привабливою й стабільною ціною. Фахівці обирають для себе гібриди, зокрема «LG Seeds», «Apximerm» та ін., які мають кращу стійкість до вірусу - «жовтухи турнепсу». З метою запобігання такої хвороби дуже важливо своєчасно проводити інсектицидні обробки.

В південному регіоні хвороб ріпаку, як повідомляють фахівці, майже не буває, тому достатньо мінімальної фунгіцидної обробки. Однак, через м'яку зиму є дуже багато шкідників (прихованохоботники, оленки волохаті, кліщі, бавовняна совка, молі з осені). Тому такі шкідники зумовлюють місцевих аграріїв робити акцент на «інсектицидні обробки». Часті посухи є вагомим гальмівним фактором зменшення урожайності ріпаку. Там збирають від 1,0 до 2,5 т/га насіння ріпаку. Аграрії Одещини хочуть розширювати площі ріпаку під зрошенням. В 2019 р. на зрошенні було лише 30 тис. га озимого ріпаку, врожайність тут становить 4 т/га, що переконує про доцільність суттєвого збільшення полів ріпаку під зрошенням.

Узагальнення досвіду з вирощування озимого ріпаку агрокомпаніями показує, що практично в усіх регіонах України можна досягати високих врожаїв (4-5,5 т/га). Для цього необхідно чітко дотримуватися напрацьованих вимог щодо організації проведення виробничих процесів з виробництва ріпаку, зокрема: передпосівний обробіток земельних ділянок; посівна компанія з використанням кращих гібридів, пристосованих до місцевих умов; підживлення рослин та боротьба з хворобами, шкідниками й бур'янами; строки збирання врожаю та ін. При цьому необхідно застосовувати інноваційні технічні засоби й технології в процесі вирощування і збирання врожаю ріпаку, що забезпечить вищу економічну ефективність результатів виробництва.

Переконані, що досвід роботи агрокомпаній має стати школою організації бізнесу на вирощуванні озимого ріпаку та інших культур для всіх сільськогосподарських підприємств у кожному регіоні, що стане потужним організаційним напрямом підвищення урожайності всіх культур і на цій основі зростання економічної ефективності подальшого розвитку галузі рослинництва.

Варто зазначити, що практично весь врожай ріпаку в Україні відправляють транзитом за кордон, що обмежує використання економічних вигод від його переробки на біодизель в умовах енергетичної кризи. Вважаємо за доцільне владним структурам України застосовувати адміністративно-управлінські важелі заінтересованості (використовуючи досвід країн ЄС) фахівців агропідприємств, насамперед великих (компаній), до організації переробки власного ріпаку на біодизель. Компанії мають великі посівні площі ріпаку, що буде поліпшувати забезпечення заводів власною сировиною для переробки і на цій основі сприяти зменшенню рівня собівартості біодизелю.

Узагальнення досвіду вирощування ріпаку в регіонах України стало основою для подальшого прогнозування виробництва насіння ріпаку, його продажу та переробки на біодизель в 2030-2035 роках (табл. 5). Дослідження показали, що агропідприємства України за останні 5 років (20172021 рр.) порівняно із 2011-2016 рр. суттєво збільшили зібрану площу ріпаку (на 38 %) та його урожайність (на 19 %). Досвід роботи передових підприємств у кожному регіоні засвідчує про вагомий потенціал подальшого підвищення урожайності та ефективності виробництва ріпаку в Україні за умови дотримання набутих й рекомендованих вимог на всіх етапах вирощування, догляду і збирання врожаю. Саме дотримання рекомендованих вимог виробництва ріпаку та отриманий результат в Україні є підставою для прогнозування розвитку ріпаківництва за сценаріями на найближчі 5-10 років. Зрозуміло, що значною перепоною досягнення прогнозованого результату є війна, але життя потребує правильних практичних дій щодо подальшого розвитку АПК, в т. ч. ріпаківництва.

Таблиця 5

Фактичні й прогнозні показники виробництва і продажу ріпаку в Україні

Джерело: [2, с.259]

ріпак біодизель

Як видно з даних табл. 5, зібрану площу ріпаку на 2030-2035 рр. пропонуємо збільшити відповідно до 2250-2810 тис. га, що становитиме 9-10 % до зібраних площ сільськогосподарських культур та відповідає прийнятим вимогам сівозміни в Україні. Рекомендовані зібрані площі й урожайність дають змогу продавати за сценаріями (песимістичний - оптимістичний) відповідно 51009140 тис. т ріпаку, що порівняно із досягнутим періодом за 2017-2021 рр. більше в 1,9-3,4 разу.

Варто зазначити, що в межах дозволеної квоти (10 %) підприємства держави мають змогу збільшити обсяг переробки ріпаку на біодизель до 2100 тис. т. Це дозволяє виробити в Україні 700 тис. т власного біодизелю, що суттєво поліпшить забезпечення потреби пального для агропідприємств, особливо під час весняно-осінніх польових робіт. Крім того, переробні заводи зможуть виробити в перспективі 924 тис. т макухи, яка є добрим кормом для тваринництва і дає змогу використати вказаний обсяг зернопродуктів на харчові цілі та поліпшити природнє довкілля. Як видно з даних табл. 5, для виробництва прогнозного обсягу (700 тис. т) біодизелю в Україні необхідно ще додатково, з врахуванням наявних заводів, побудувати 21 завод, потужністю 100 тис. т в рік, тобто майже один завод на область. При цьому потужність заводів у кожній області можна комбінувати в межах 20-100 тис. т виробництва біодизелю за рік, що дозволить забезпечити високу якість палива, яке відповідатиме вимогам стандарту країн ЄС [2, с. 260].

Розроблені прогнозні (на 2030-2035 рр.) показники виробництва ріпаку та його переробки обумовлюють поглибити наші дослідження в напрямі ефективності виробництва біодизелю на заводах різної потужності. Зазначимо, що низка наукової літератури [2; 12; 14] засвідчує про вищу ефективність виробництва біодизелю з ріпаку на великих заводах, які забезпечать його високу якість, що відповідатиме вимогам країн ЄС.

Деякі науковці [9], особливо фахівці-практики, рекомендують будівництво малих заводів, мотивуючи меншу собівартість заводу і виробленого біодизелю, однак така продукція буде гіршої якості і не відповідатиме вимогам країн ЄС. Вище вказувалися невеликі переробні заводи ріпаку Полтавської, Тернопільської, Одеської та інших областей, які працювали протягом 2005-2012 рр., а далі призупинили свою роботу через накладений непосильний акцизний збір. Водночас в Україні продовжували успішно працювати деякі заводи, зокрема завод потужністю переробки ріпаку 25 т за добу в с. Луки, Львівської області. Там місцевий фермер І. Кільган продовжує успішно працювати, виробляючи біодизель високої якості, що відповідає Європейським стандартам якості.

Заслуговує на увагу досвід роботи Марківського заводу «Біодизель-Луганськ», який виробляв біодизель із непридатних жирових відходів. Там отримували біопаливо з відходів Костянтинівського м'ясокомбінату (Донецька обл.), що дуже важливо для проведення утилізації вже використаної продукції та поліпшення умов довкілля для проживання людей [2, с. 261].

Як свідчить література, в умовах сучасної гострої потреби біодизелю для України пропонується порядок, що передбачає три етапи відродження та подальшого розвитку виробництва біодизелю з ріпаку в державі. Перший етап включає проведення моніторингу наявних дизельних заводів та потреби в них за областями держави, визначення їх придатності до використання або необхідність проведення інноваційного оновлення для виробництва олії й біодизелю. Другий - визначає організацію забезпечення встановлених потужностей сировиною для безперебійної роботи протягом року, можливість використання альтернативних видів сировини залежно від регіону, бажання й готовність колективу конкретного заводу на перехід виробництва біодизелю другого покоління. На третьому етапі визначають потребу будівництва нових заводів з виробництва біодизелю другого покоління, що відповідає міжнародним стандартам якості й вимог ЄС. Для будівництва таких заводів можна використати українські підприємства, зокрема: ТОВ «Завод Укрбудмаш» (Полтавська обл.); ПП «Біодизель-Дніпро» (м. Дніпро) та ін. Вказані підприємства мають досвід роботи та інноваційне обладнання для будівництва заводів, що виробляють біодизель другого покоління (із застарілої олії, відходів м'ясокомбінатів й птахофабрик, непридатних жирових відходів), який відповідає міжнародним стандартам якості. Наприклад, ТОВ «Завод Укрбудмаш» використовує своє обладнання для виробництва біодизелю у понад 75 країн Європи, Азії, Африки. ПП «Біодизель-Дніпро» випускає автоматизовані комплекси для виготовлення біодизелю з будь-яких рослинних олій, або жирів тваринного походження. Отриманий біодизель відповідає усім міжнародним стандартам якості. Потужність найменшого біодизельного реактора БЛД-50 ПП «Біодизель-Дніпро» - 50 л/год пального [2, с. 261].

З метою прискорення виробництва біодизелю для фермерів, безпосередньо в себе у господарстві, рекомендуємо використати досвід, поширений у Східній Європі (Польща, Чехія). Там фермер виробляє біодизель для власних потреб. Якщо виробляє більше встановленої норми (наприклад, норма 70 л/га), то його обкладають податком, а при виробництві менше норми - від податку звільняється [2, с. 262]. Для виробництва ріпакової олії необхідно закупити олійний прес і виробляти олію самостійно. В Україні є преси різної потужності. Відомо, що з 1 га зібраної площі ріпаку при урожайності 3 т/га можна виготовити 1 т біодизелю. Вважаємо, що для фермерів найпростіший варіант виготовляти олію у своєму господарстві, а переробку олії на біодизель орендувати.

Варто зазначити, що потреба біодизелю обумовлює провести подальші дослідження для обґрунтування економічної ефективності виробництва ріпакового пального на заводах різної потужності. Дослідження для оптимізації параметрів економічної ефективності виробництва біодизелю з ріпаку провели шляхом узагальнення наявної наукової літератури [19]. Розрахунки оптимізації основних параметрів виробництва ріпаку та переробки його на біодизель проведені на числових даних ТзОВ «Бучачагрохлібпром» Чортківського району Тернопільської області. Вказане підприємство орендує 25000 га ріллі, має порівняно високу урожайність усіх сільськогосподарських культур. Там в середньому за 2016-2019 рр. вирощували ріпак на площі 2570 га (частка в ріллі 10,3 %), урожайність - 4,8 т/га. Результати оптимізації параметрів економічної ефективності виробництва біодизелю з ріпаку на заводах різної потужності в умовах досліджуваного підприємства наведено в табл. 6. В процесі знаходження оптимального розв'язку моделі допущено, що мінеральні добрива для підвищення урожайності вносяться додатково лише під ріпак для усіх варіантів виробництва ріпаку та біодизелю на заводах потужністю: 5,0; 10,0; 20,0; 100,0 тис. т біодизелю в рік. Підготовлені показники щодо оптимізації результату розраховані за допомогою економіко-математичної моделі для усіх заводів. Отримані результати дослідження показали, що прибутковість виробництва біодизелю збільшується із підвищенням потужності заводу, тобто домінує закон концентрації виробництва.

Таблиця б

Результати оптимізації параметрів економічної ефективності виробництва біодизелю з ріпаку на заводах різної потужності в умовах ТзОВ «Бучачагрохлібпром» Чортківського району Тернопільської області

Як видно з даних табл. 6, урожайність та зібрана площа ріпаку здійснюють найбільший вплив на обсяг забезпечення заводів власною сировиною для переробки та на економічну ефективність виробництва ріпаку і біодизелю. Варто зазначити, що збільшення потужності заводу обумовлює необхідність організувати закупівлю ріпаку на засадах кооперації, оренди, в обмін на біодизель та ін. в інших господарствах району, області. Встановлено, що порівняно найвищої ефективності переробки ріпаку забезпечують заводи потужністю 20,0 тис. т і 100,0 тис. т в рік. На цих заводах досягається порівняно найнижчий рівень повної собівартості біодизелю, найвищі показники прибутку в розрахунку на 1 т біодизелю та рівня рентабельності біодизелю. При цьому досягається найменший термін окупності заводів прибутком від біодизелю (0,8--1,2 роки).

Заводи потужністю 100 тис т/рік біодизелю, як свідчить література [2, с. 265], доцільно будувати в окремих регіонах України з необхідною сировинною базою. Водночас нові збудовані заводи зумовлюють потребу в організації на кооперативних засадах збору рослинної та іншої сировини (закріплення за заводом по виробництву біодизелю підприємств району, а також м'ясокомбінатів, птахофабрик і харчових блоків, що мають м'ясні й харчові відходи. Будівництво заводів можуть здійснювати українські підприємства, вказані вище. Постає питання про те, яким чином організувати будівництво великих заводів в Україні при обмеженій наявності коштів у агропідприємствах та недостатній державній підтримці й сприянні? Цікавим є досвід вирішення подібної проблеми в країнах ЄС. Там потужний розвиток відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) відбувся протягом 2010--2015 рр. шляхом інвестування проєктів, створених «енергетичними» кооперативами на базі місцевих громад. На кінець 2017 р. в ЄС функціонувало близько 2400 «енергетичних» кооперативів, які інвестували середню вартість проєкту ВДЕ за співвідношенням боргового (позичкового) капіталу до власного як 80/20 % за вартістю кредитного капіталу 5,7 %. Прийняті рекомендовані середні показники мають значні коливання по країнах ЄС, зокрема: у Франції співвідношення боргового капіталу до власного 80/20 % при вартості боргового капіталу 5,7 %; у Німеччині -- 80/20 % і 2,8--3,2 %; у Швеції - 60/40 % та 4,5--6 %; у Фінляндії - 75/25 % і 3--5 %; в Естонії - 65/35 % та 4,5--4,7 %; у Болгарії 50/50 % і 7,5--8 % [13, с. 360]. Наведений досвід інвестування досить цікавий і може бути частково імплементований Україною, зокрема: частка позикового капіталу до власного в межах 65--80 % до 35--20 %; вартість кредитного капіталу в межах 3,2-8 %; належна державна підтримка та сприяння розвитку альтернативної енергетики нового покоління в Україні.

Переконані, що проведена організаційно-управлінська робота владними структурами та підприємцям...