Особливості будови тонкого кишечнику у коней

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сумський національний аграрний університет

Особливості будови тонкого кишечнику у коней

Плюта Лариса Василівна

кандидат ветеринарних наук, доцент, кафедра анатомії, нормальної та патологічної фізіології

Україна

Анотація

В статті було розглянуто морфологічна та анатомічна будова органів середньої кишки, а саме тонкого кишечнику коня. У дослідженні використовувалися загальновідомі комплексні класичні морфологічні та анатомічні методи експериментальних досліджень. Визначені видові анатомічні особливості будови слизової оболонки тонкого кишечнику у коней. Топографічно органи середньої кишки коня розташовані в краніальній, середній та частково каудальній ділянці черевної порожнини тварини. Починається тонка кишка дванадцятипалою кишкою від пілоричного отвору шлунка, потім переходить в порожню і закінчується сосочком клубовою кишкою, обмежений стискачем і формує початок товстого кишечнику. До складу тонкого кишечнику належать дванадцятипала, порожня та клубова кишки, анатомічну будову яких ми і досліджували на даному етапі. Всі три кишки мають трубчастий тип будови. Слизова оболонка утворює колові спіральні складки, вкрита циліндричним епітелієм, вона ніжна, бархатиста, м'яка та має ворсинки. Визначені видові анатомічні особливості будови, структурної організації складу тонкого кишечнику коней, його морфо функціональна та анатомічна будова.

Ключові слова: коні, дванадцятипала кишка, тонкий кишечник, ворсинки, слизова оболонка.

Вступ

В Україні конярство, як одна із галузей тваринництва має важливе значення в житті українців незважаючи на події сьогодення. Коні використовуються в господарствах різної форми власності для одержання продуктів харчування м'яса та молока, а також для сільськогосподарських робіт, для біологічної промисловості від коней одержують шлунковий сік, сироватку крові, з яких отримують і виготовляють лікарські речовини, форми, вакцини. Катання на конях задіяне в сучасному світі для реабілітації та лікування людей із захворюваннями органів руху, нервової системи, посттравматичних синдромах, а під час військових дій ще й після поранень військовослужбовців. Тому знання анатомічної будови, топографії, функціональної складової системи внутрішніх органів коней має суттєве значення на даному етапі розвитку здобувачів освіти ветеринарної медицини. Тонкий кишечник з пристінними та застінними залозами та лімфоїдними утворами належать до похідних органів середньої кишки травної системи тварин [1, с. 239-240, 278-281]. Ці органи мають як типовий трубчастий тип будови це тонкий кишечник, так і паренхіматозний тип будови це пристінкові кишкові залози та екстрамуральні залози печінка та підшлункова залози. Топографічно вони займають краніальну, середню та частково каудальну ділянки черевної порожнини [2, 4, с. 161-175, 289-293]. Пошарова будова стінки тонкого відділу кишечника має гарно розвинені всі три оболонки слизову, м'язову та серозну. Всі залози мають строму та паренхіму, це специфічні тканини які і відповідають за специфіку кожної залози [3, с. 239, 367-374]. Різноманітність функцій, що виконують органи середньої кишки, пов'язана з особливостями анатомічної будови слизової оболонки, мускулатури, структурної одиниці цих органів [5, с. 108]. Дослідження в цій галузі, анатомія та морфологія будови стінки цих органів у коней обмежені, та іноді суперечливі. [6, с. 653-670]. Є деякі поодинокі роботи, в яких викладаються загальні питання його гістологічної структури, абрису, морфометрії, де немає урахування породи, продуктивності і віку коней. У них не враховані особливості будови самого органу, тобто форми, кольору, консистенції, та ряду інших морфологічних особливостей з урахуванням породи, видової специфічності та вікового аспект [7, 8, с. 340-347, 1-17]. Разом з тим, як видно з інших джерел досліджень, тонкий кишечник та його залози за своєю морфологічною складовою відрізняються по будові і функції від інших видів сільськогосподарських, домашніх, дрібних, лабораторних тварин, а також людини [9,10, с. 58-65, 393]. У коней органи середньої кишки мають свою складну специфічну будову в порівнянні з іншими тваринами, так як ця будова відображає специфіку їх утримання, годівлі [14, с. 155-168].

Матеріали і методи досліджень

Досліджували похідні органів середньої кишки органів травлення клінічно здорових коней (п=5) з використанням комплексу класичних морфологічних методів досліджень (Kisileva et al., Krishtoforova and І_еіг^ГісГіепко, 2000). Використовували загальновідомі комплексні класичні морфологічні та анатомічні методи експериментальних досліджень, які включали: препарування органів, зовнішній огляд морфологічного об'єкта і його опис (колір, консистенція, форма), виявлення топографічних особливостей з урахуванням абрис органу по його контурах, фотографування, що в кінцевому підсумку дозволило провести компактне макроскопічне дослідження тонкого кишечнику та його залоз у коней. Дослідження проводились за тематикою «Фізіологічні аспекти росту, розвитку, резистентності та продуктивності тварин під впливом різноманітних факторів і їх корекція». Номер державної реєстрації 0119U103729. кишечник анатомічний слизовий морфологічний

Результати власних досліджень

До органів похідних середньої кишки коня відносяться тонкий кишечник з пристінними та застінними залозами та лімфоїдними утворенням, які належать до системи органів травлення і мають різний тип будови. Нами було досліджено анатомія тонкого кишечнику. До складу тонкого кишечнику належать дванадцятипала, порожня та клубова кишки, анатомічну будову яких ми і досліджували на даному етапі. Всі три кишки мають трубчастий тип будови. Слизова оболонка утворює колові спіральні складки, вкрита циліндричним епітелієм, вона ніжна, бархатиста, м'яка та має ворсинки. Ворсинки слизової оболонки коня різної форми та розміру, відділені одна від одної. У коней вони короткі до 0,3 мм довжиною, функціонально збільшують поверхню для всмоктування поживних речовин в тонкому кишечнику. Чітко видно в слизовій оболонці велику кількість травних залоз. Вони підрозділяються на кишкові, або люберкюнові та дванадцятипалі або бруннерові. Крипти, або кишкові залози розташовані між ворсинками, їх до десяти тисяч на сантиметр квадратний, це прості трубчасті залози. Друга група залоз дрібніші, трубчасто-альвеолярного типу простягаються по кишечнику до десяти метрів. Залози виділяють кишковий сік. Окрім залоз між ворсинками гарно видно лімфоїдні вузлики, як ділянки слизової оболонки з великою кількістю ямок (рис. 1). Сконцентровані вони з одного боку, а з протилежного прикріплюється коротка брижа, на які підвішений кишечник.

Рис. 1. Слизова оболонка. Макропрепарат

М'язова оболонка кишечнику коней це два шари м'язових волокон, розташованих поздовжньо і по колу, за рахунок чого виконуються не тільки перистальтичні рухи, а і сегментовані ритмічні та маятникоподібні рухи. Вони забезпечують просування хімусу в товстий кишечник. Зовнішня оболонка тонкого кишечнику це серозна оболонка утворена пухкою сполучною тканиною, формує брижі на якій вона ж і підвішена, а також зв'язки для поряд розташованих органів. Слід звернути увагу на топографію та будову слизової оболонки початкового відділу тонкого кишечнику коней з більш сильним впливом ферментативних сполук секрету власних пристінних, так і застінних залоз це дванадцятипала кишка. Дванадцятипала кишка у коня до 120 см. довжиною, після пілоричного отвору утворює ампулу і розширяється у вигляді груші, на печінці формує згин, огинає тіло підшлункової залози, як низхідна частина (рис.2). Далі рухається до правої нирки коня як висхідна частина, на рівні третього поперекового хребця ліворуч формує каудальний згин і протягується до порожньої кишки як поперечна частина. Дванадцятипала кишка розташована в правому підребер'ї, дистальний кінець її заходить в ниркову ділянку.

Рис. 2. Початок тонкого кишечнику. Дванадцятипала кишка. Макропрепарат

В дванадцятипалій кишці відкриваються протоки печінки та підшлункової залози, в коней вони відкриваються разом на відстані 12 см. від пілоричного отвору шлунка. Ці протоки формують сосочок на слизовій дванадцятипалої кишки коней (рис. 3).

Рис. 3. Слизова оболонка, сосочок дванадцятипалої кишки. Макропрепарат

Дванадцятипала кишка коня з'єднується з печінкою, з ниркою, з малою ободовою та сліпою кишками відповідними зв'язками. Без чітких меж дванадцятипала кишка переходить в порожню кишку довжиною до тридцяти метрів, при переході в порожню можна спостерігати збільшення брижі, на якій вона підвішена. Порожня кишка формує петлі, розташована в лівій половині черевної порожнини між сліпою та більшою ободовою кишками. В лівому підребер'ї та лівій клубовій ділянці за порожньою кишкою лежить клубова кишка довжиною до тридцяти сантиметрів. Вона переходить в товстий кишечник формуючи сосочок клубової кишки.

Висновки

Результатами проведених досліджень встановлено, що зазначені ограни похідних середньої кишки травної системи коней, а саме дванадцятипала, порожня та клубова кишки, будова їх слизової оболонки, мають суттєві анатомічні та морфологічні відмінності, що слід враховувати при препаруванні та виготовленні вологих анатомічних препаратів. В подальшому будуть проведені морфологічні дослідження органів похідних середньої кишки травної системи різних видів тварин, а також застінних залоз коней.

Список використаних джерел

1. Рудик, С.К., Павловський, Ю.О., Криштофорова, Б.В., Хомич, В.Т. Анатомія свійських тварин: підручник. Київ : Аграрна освіта, 2001.575 с.

2. Рудик, С.К., Левчук, В.С., Хомич, В.Т. Анатомія свійських тварин: навч. посіб. Київ: Агропромвидав. України, 2000. 248 с.

3. Новак, В.П., Пилипенко, М.Ю., Бичков, Ю.П. Цитологія, гістологія, ембріологія : підручник. Київ : ВІРА-Р, 2001.288 с.

4. Хомич, В. Т., Рудик, С.К., Левчук, В.С. Морфологія с/г тварин: підручник. Київ : Вища освіта, 2003. 527 с.

5. Monteiro, F.D.O.; Borges, L.P.B.; Cardoso, T.S.; Teixeira, P.P.M.; Zangirolami Filho, D.; Sartori, V.C.; Pereira, R.N.; Flores, F.N.; Coelho, C.M.M.; Silva, M.A.M.; Valadao, C.A.A. (2022) Animal Model of Video-Assis- ted Cecum and Ileum Instrumentation for Equine Visceral Pain Study. Journal of Equine Veterinary Science, v.108/article/ 103799.

6. Sanchez-Quevedo, M.C., Alaminos, М, Capitan, L.M. Histological and histochemical evaluation of human oral mucosa constructs developed by tissue engineering. Histol. Histopathol. 2007. v. 22. №6. p. 631 -640.

7. Gilchrist, E.P., Moyer, M.P., Shillitoe, E.J. Establishment of a human polyclonal oral epithelial cell line: Oral Surg. Oral Med. Oral Pathol. Oral Radiol. 2000. v. 90. №3. p. 340347.

8. Stratico, P.; Guerri, G.; Palozzo, A.; Varasano, V.; Petrizzi, L. Current Use of. (2022) Equine Laparoscopy in Urogenital Disorders: A Scoping Review of the Literature from 2000to 2021. Veterinary Sciences, v.9, i.41, p.1 -17

9. Weese, J.S. The Equine Intestinal Microbiota. in: Blikslager, A.T.; WhitE II, N.A.; Moore, J.N. Mair, T.S. The Equine Acute Abdomen, Wiley-Blackwell. Hoboken, 2017. 3.ed., p.58-65.

10. Stewart, Amy Stiller, Shannon Pratt-Phillips, and Liara M. Gonzalez Changes in intestinal permeability: the role of the "leaky gut" in health and disease. Journal of Equine Vet. Med, 2017.V.52: p. 10-22.

11. George Raymond, Pat Harris, and Manfred Cohenen (2013). Applied and clinical nutrition of horses. Amsterdam: Saunders Elsevie. Сондерс. Р. 696

12. Dias, D.C.R.;Ribeiro Filho, J.D.; Viana, R.B.; Bittencourt, T.C.C.;Dantas, F.T.D.R.; Teixeira, R.B.C.; DI Filippo, P. A.; Moreira, N.S. (2021) Comparative TrialOfContinuous Flow Enteral and Intravenous-Fluid Therapy in Horses. Frontiers in Veterinary Science, v.8, p.1-10.

13. Thomassian, A. Enfermidades dos Cavalos, 4.ed., Sao Paulo: Varela, 2005, 573p.

14. Fielding, C.L. (2018) Practical Fluid Therapy and Treatment Modalities for Field Conditions for Horses and Foals with Gastrointestinal Problems. Vet Clin Equine, v.34, p.155-168.

Размещено на Allbest.ru