доктор економічних наук, професор, Полтавський державний аграрний університет

The scientific justification of the theoretical and methodological foundations of the formation and development of land relations was carried out. The work demonstrates the dynamics of the economic efficiency of the use of land resources in the aspect of plant and animal husbandry. The main indicators of the effectiveness of the use of agricultural land resources were studied. The main tasks facing agro-industrial production in the period of economic transformation are outlined, taking into account the domestic specifics of production. The dynamics and structure of production of gross agricultural products in terms of branches of the national economy are highlighted and analyzed. Trends in the formation and development of the country's agro-industrial production land resources are revealed. The main reasons for the reduction of agricultural land have been determined. The dynamics of the consumption of basic food products per person in Ukraine in recent years have been analyzed. A promising direction of further scientific research has been determined - the development of internal economic management of the intensification of the use of land resources in agricultural enterprises, which will be able to ensure the prompt adaptation of agricultural production to new economic conditions in the current difficult financial and economic situation. It has been proven that in order to ensure effective land use and land ownership, in the current conditions of reforming and transformation of land relations, it is necessary to develop financial and economic measures of state regulation that will ensure prompt adaptation of agricultural production to new economic conditions. The article proves that an essential mechanism for the development of land relations is regulation in the system of rational land use and land ownership, which includes a complex of economic and organizational measures. The authors proved that the regulation of land relations and land management is carried out with the help of economic and organizational measures. State regulation of agro-industrial production consists in ensuring: productive use of land; reproduction of land resources; efficiency and competitiveness of production.

Keywords: land resources, agriculture, crop production, animal husbandry, agro-industrial production.

Постановка проблеми. У сучасних ринкових умовах економічний розвиток не тільки підприємства, але і цілої держави значною мірою залежить від земельних відносин. Зважаючи на наявний ресурсний потенціал держава не може самостійно забезпечити подальший економічний розвиток. Таким чином, дослідження питання сучасного стану та динаміки змін земельних ресурсів у сільському господарстві є актуальним і необхідним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання формування та розвитку земельних ресурсів висловлюють: А.О. Бойко [1], Л.М. Бойко [2], Н.М. Вдовенко [14], О.І. Дребот, Д.С. Добряк, [3], П.Т. Саблук [4] та інші вчені-економісти. Незважаючи на глибину дослідження наукових основ становлення та розвитку земельних відносин у сільському господарстві, недостатньо дослідженими залишаються питання динаміки змін земельних ресурсів у сільському господарстві.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою даної статті є наукове обґрунтування теоретико-методологічних засад формування та розвитку земельних відносин, відповідно до концепції сталого розвитку. Дотепер відсутній єдиний підхід щодо визначення фінансового регулювання земельних відносин, як в законодавчих актах, так і в наукових обґрунтуваннях вчених. Водночас недостатньо дослідженими є аспекти інтенсифікації використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств. Проблеми ефективності використання земельних ресурсів у сільськогосподарських підприємствах залишається також недостатньо вивченими, особливо в частині оцінки ефективності земельних угідь. Перспективним напрямом подальших досліджень є побудова внутрішнього економічного механізму управління інтенсифікації використання земельних ресурсів у сільськогосподарських підприємствах, який зможе забезпечити оперативну адаптацію виробництв аграрної сфери до нових умов господарювання.

Виклад основного матеріалу. У сільському господарстві України відбулися глибокі зрушення у виробничій структурі підприємств та в структурі виробленої продукції. При цьому проблеми формування міжгалузевих економічних відносин на всіх етапах розвитку агропромислового виробництва є надзвичайно актуальними [11], особливо в нинішніх умовах. В нинішніх ринкових умовах соціально-економічного й фінансово-економічного розвитку держави базовою метою формування майбутньої моделі національної економіки України є активна та цілеспрямована політика щодо стану ринку сільськогосподарської продукції [10]. Сутність механізмів формування та реалізації державної політики в сфері земельних відносин слід констатувати, що в сукупності вони утворюють складну технологічну систему, яка функціонально спрямована на вирішення завдань проєктування, прогнозування, практичну реалізацію низки завдань щодо розвитку сфери земельних відносин в Україні, визначає технологічний зміст управлінської діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування щодо забезпечення реалізації інтересів держави, суспільства, юридичних та фізичних осіб в процесах володіння, користування та розпорядження земельними ресурсами, які визначальною мірою інструментально забезпечують ефективність і якість процесів формування і реалізації цілей і завдань державної політики у даній сфері [1, с. 88]. Основними компонентами економічного механізму регулювання земельних відносин у сільському господарстві є рентний механізм, механізм формування доходів, податковий механізм та механізм забезпечення розширеного відтворення [2]. Земельні відносини у сільському господарстві з теоретичної точки зору є складною системою, охоплюючи значну кількість суб'єктів ринкових відносин та її господарського використання [4, с. 48]. Для забезпечення ефективного землекористування та землеволодіння, в нинішніх умовах реформування та трансформації земельних відносин, необхідно розробити фінансовоекономічні заходи державного регулювання, які забезпечать оперативну адаптацію виробництв аграрної сфери до нових умов господарювання. Фінансовий механізм та його змістовне наповнення є істотним інструментом регулювання у системі раціонального землекористування та землеволодіння [8, с. 34]. За оцінкою Мінагрополітики України та Київської школи економіки, загальна сума втрат, завданих сільськогосподарській галузі внаслідок широкомасштабного російського вторгнення в Україну, станом на 15 вересня 2022 року сягнула 6,6 млрд дол. США [1]. Необхідно також відзначити, що активізація розвитку деградаційних процесів спричинило до нехтування питаннями екологічної придатності земель для вирощування певних видів сільськогосподарських культур, зокрема необґрунтоване збільшення площ просапних найвиснажливіших культур. У результаті знищуються найродючіші шари ґрунту, втрачається його найважливіша складова - гумус, погіршуються фізичні та фізико-хімічні властивості [3]. Структура посівних площ основних сільськогосподарських культур в Україні нами наведено в табл. 1.

Виходячи з (табл. 1) проведений аналіз свідчить про те, що за аналізований період значно збільшилася частка посівних площ технічних культур (у 2,4 рази), зернових (1,1 рази) і зокрема, кукурудзи. Майже у вісім разів зменшилися площі кормових культур за період з 1990 р. по 2021 р. Причиною зменшення посівних площ та валового збору є зростання цін на матеріальні та енергетичні ресурси, які зумовлюють підвищення собівартості продукції та неефективні міжгалузеві економічні відносини виробників продукції. Значні трансформації, викликані виробниками і споживачами, які відбулися також у структурі тваринницьких галузей. Зазначимо, що за досліджуваний період за оцінкою залучених ресурсів, рівнем інтенсивності та вартістю валової продукції серед тваринницьких галузей динамічно розвивалося лише птахівництво. Домінування у структурі валової продукції рослинництва порівняно з тваринництвом призвело до дисбалансу в галузях агропромислового виробництва, що позначилось як на зайнятості сільського населення, так і на стані продовольчого ринку України [14, c. 352]. Отже, за показником обсягу валової продукції, який взято як індикатор структурного аналізу, робимо висновок про динамічно-зростаюче домінування галузі рослинництва над галуззю тваринництва. Динаміка і структура виробництва продукції сільського господарства у розрізі галузей рослинництва і тваринництва нами представлено на рис. 1.

У виробництві продукції рослинництва простежується дві тенденції: перша -спад у період з 2015-2017 рр. і друга - постійне зростання валового виробництва від 78,9% у 2018 році до максимального рівня - 81,4% у 2021 році. Непрямі втрати у сільському господарстві України через зменшення виробництва, блокаду портів і збільшення виробничих витрат оцінюються у 34,25 млрд дол. США (зокрема у рослинництві через зниження виробництва -11,2 млрд дол. США; у тваринництві складають 348,7 млн дол. США; втрати через скорочення виробництва озимих культур оцінено у 3 млрд дол. США; багаторічних культур - у 322 млн дол. США; втрати внаслідок порушення логістики становлять 18,5 млрд дол. США) [1]. Оцінка ефективності використання фінансових ресурсів дає змогу встановити реальну і потенційну фінансову спроможність сільськогосподарського підприємства забезпечувати фінансування виробничо-господарської діяльності та виконання поточних зобов'язань перед кредиторами [6, с. 563]. Ефективне використання земельних угідь сільськогосподарського призначення, в умовах нових організаційних агроформувань, має стратегічне значення для виробництва агропромислової продукції для споживача [2, с. 192]. Одним з головних завдань державного регулювання агропромисловим виробництвом є забезпечення: продуктивного використання землі; відтворення земельних ресурсів; ефективність та конкурентоспроможність виробництва; високий рівень матеріально-технічного забезпечення [9].

Таблиця 1

Структура посівних площ основних сільськогосподарських культур, 1990-2021 рр., тис. га