Соняшник - універсальна культура в сучасному сільськогосподарському виробництві України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соняшник - універсальна культура в сучасному сільськогосподарському виробництві України

Гречка Г.М., канд. с.-г. наук, старш. наук. співроб.,

Кулинич І.М.,

ННЦ «Інститут бджільництва імені П.І. Прокоповича»,

м. Гадяч, Україна

В статті представлено відомості про історію, розвиток та становлення соняшнику як основної медоносної культури України. З літературних джерел та за результатами досліджень науковців Національного наукового центру «Інститут бджільництва імені П.І. Прокоповича» опрацьовані та узагальнені історичні аспекти інтродукування соняшнику в кліматичні умови країни, його селекція та узагальнення різносторонніх наукових даних про соняшник, як медоносну культуру в умовах Лісостепу України.

Ключові слова: історія, соняшник, кормова база, бджільництво, наукові дослідження.

SUNFLOWER - UNIVERSAL CULTURE V MODERN AGRICULTURAL PRODUCTION OF UKRAINE

Hrechka H. M., Kulynych I. M.

Introduction The article presents information about the history, development and formation of sunflower as the main honey crop of Ukraine. From literary sources and based on the results of research by scientists of the National Research Center ”Institute of Beekeeping named after PI. Prokopovich” elaborated and summarized the historical aspects of the introduction of sunflower into the climatic conditions of the country, its selection and generalization of various scientific data about sunflower as a honey-bearing crop in the conditions of the forest-steppe of Ukraine.

The goal of the work. To analyze the historical stages of the formation of sunflower as the main honey-bearing crop in the territory of Ukraine.

Materials and methods of research. The source base is scientific articles, scientific works of domestic and foreign scientists, archival materials and own research.

Results of research and discussion. In agro-industrial production, sunflower hybrids with an increased level of sugar productivity should be grown in field crop rotations, as they are more intensively visited by honey bees and are better pollinated, resulting in a higher seed yield. Therefore, in agricultural production, it is important to grow such sunflower hybrids in order to provide beekeeping in Ukraine with a full-fledged fodder base for bees and to meet the needs of agricultural producers.

Conclusions and prospects for further research. An analysis of both literary sources and research conducted by scientists of the Institute of Beekeeping named after PI. Prokopovych" regarding the formation of sunflower as the main honey-bearing crop of the Left Bank Forest Steppe of Ukraine. Scientific research is analyzed, and the contribution of scientists to the development and development of an algorithm for determining quantitative and qualitative indicators of the evolutionary development of sunflower as the main honey-bearing crop of Ukraine is highlighted.

Key words: history, sunflower, fodder base, beekeeping, scientific research.

Вступ

соняшник сільськогосподарська культура

Бджільництво є привабливою галуззю в сільськогосподарському виробництві. Спираючись на природні умови та географічне розташування розгорнутого структурного підрозділу, воно несе в собі феноменальні бізнесові можливості. Сприятливі кліматичні умови, значні масиви сільськогосподарських угідь з цінними медоносними рослинами лісостепової зони України представляють важливий резерв подальшого розвитку бджільництва.

Станом на 2021 рік загальна площа сільськогосподарських земель України становила 42,7 млн. гектарів, площа ріллі - 32,5 млн. гектарів або 78,4% усіх сільськогосподарських угідь. Переважна більшість вітчизняних сільськогосподарських підприємств вирощує на своїх землях зернові та технічні культури (озима пшениця, соняшник, кукурудза на зерно та ярий ячмінь), що займають більше 65% посівних площ. На території України висівається велика кількість гібридів соняшнику, під посівами яких у 2021 році було зайнято 6,37 млн. гектарів - це майже 20% всіх посівних площ. За останнє десятиліття вони збільшилися на 1,38 млн. га з 4,39 млн. га посівних площ. Успішне ведення вітчизняного бджільництва напряму пов'язане зі сталою та повноцінною кормовою базою, основою якої являються сільськогосподарські медоносні культури, серед яких, як зазначено вище, основним медоносом є соняшник. Це одна з найрозповсюдженіших олійних культур світу і досить поширена рослина в Україні. Основні посіви її на території нашої держави зосереджені у Степу - до 70% та у Лісостепу - 30%. Саме в цих кліматичних зонах соняшник є однією з основних ентомофільних культур, що дає товарний медозбір.

Соняшник звичайний (Helianthus L.) - однорічна шорсткоопушена трав'яниста рослина з родини складноцвітих, яка включає декілька видів. Видова назва соняшника - Helianthus annus L. Стебло - прямостояче, грубе, дерев'янисте, заввишки до 3 метрів. Листки - чергові, серцеподібні, із загостреною верхівкою і зубчастими краями, на довгих черешках. Квіти - жовті зібрані у великі кошики. По краю кошика - квіти язичкові, неплідні; середні - трубчасті, двостатеві, дають плоди. Цвіте соняшник у липні - серпні. Цвітіння кошику триває 7-10 днів, цвітіння масиву - в залежності від погодних умов - 14-30 днів. Плід сім'янка, насінина вкрита тонкою прозорою оболонкою і складається із зародка з сім'ядолями й корінця.

Оскільки на полях України висівається значна частина соняшнику, в т. ч. й гібридного, ореал його дослідження ширшає з кожним новим його видом. Вивчення даної рослини як насіннєвої та медоносної культури є досить актуальним питанням сьогодення.

Мета роботи. Проаналізувати історичні етапи становлення соняшнику як основної медоносної культури на території України.

Матеріали і методи досліджень. Джерельною базою є наукові статті, наукові праці вітчизняних і закордонних учених, архівні матеріали та власні дослідження.

Результати досліджень та їх обговорення

Соняшник - відносно молода сільськогосподарська культура, яку вирощують близько 150 років. Історичні згадки про соняшник, як гарний медонос, датуються кінцем ХІХ століття, та пізніше - початком ХХ століття.

Перші свідчення про культивування та поширення соняшнику в світі дуже обмежені. Батьківщиною його вважають південно- західну частину Північної Америки (території сучасних США, Мексики, Перу): окультурили соняшник індіанці - племена Американського континенту. Ще в III тисячолітті до н. е. вони вирощували соняшник і споживали в їжу його насіння (варили, смажили, мололи й виготовляли муку), а також навчилися добувати з нього олію.

За свідченнями засновника сучасної наукової селекції М.І. Вавилова, регіоном походження соняшнику є Центральна Америка. А археологічні дослідження вказують на те, що соняшник вирощувався також і на території Північної Америка та США.

В Європу окультурений соняшник з Північної Америки завезли до Іспанії в 1510 році, а звідти він поширився в інші країни Європи. Але про соняшник, як олійну культуру на той час не йшлося, його культивували як декоративну рослину. Крім використання соняшнику як декоративної прикраси, в Німеччині з його насіння намагалися варити каву, робити крупу, в Англії - використовувати в їжу молоді суцвіття.

На той час соняшником були зацікавлені нау- ковці-натуралісти, які розглядали його як об'єкт досліджень фармакологічних властивостей для використання в медицині.

У 1716 році в Англії був зареєстрований патент на отримання олії із соняшнику. Але через особливості кліматичних умов даної території (нестача сонця, похмура погода та часті опади), що є несприятливими для вирощування цієї культури, її вирощування призупинилося.

За літературними даними соняшник на територію сучасної України потрапив із Польщі. Перші свідчення про вирощування соняшнику на території сучасної України віднайдено у Травнику (Zielnik) видатного польського ботаніка Саймона Сиреніуса (S. Syrennius), який датований 1613 р. Травник Сиреніуса - це ілюстрований атлас практичних рослин, в якому автором зібрано інформацію про найважливіші серед відомих і використовуваних рослин у Центральній і Південній Європі в XVI столітті. У виданні описано 765 рослин, в тому числі й соняшник. Надано приклади їх використання в домашніх умовах, у промисловості, ветеринарії, рецепти з поясненнями щодо приготування продуктів харчування і ліків з рослин, а також методи боротьби зі шкідниками. Травник широко цитували польські натуралісти до XIX століття, його навіть було перекладено на російську мову. Наявність українського перекладу Травника виявити не вдалося (Косенко, 2015).

За офіційними свідченнями в Україну культура потрапила в XVIII столітті з Голландії та вирощувалася на той час в якості декоративної рослини, згодом - заради зерна, яке використовували в ласощі. В 1835 році спроби селян села Олексіївка Воронезької губернії видобути з насіння соняшнику олію виявилися успішними. З того часу соняшник почали вирощувати на великих площах в Україні, звідки він поширився в інші країни.

За даними академіка В. С. Пустовойта, пройшло не менше 100 років з початку XVI ст., коли почали з'являтися перші повідомлення про прикладне використання плодів соняшнику (наприклад, у Германії зі смаженого насіння готували каву) та ще близько 100 років, коли стало відомо про можливість отримання олії з його насіння. На той час про виготовлення олії з насіння соняшнику не йшлося й це важливе відкриття в Європі так і не було використано. Створили ж соняшник, як культуру технічну, саме українські селекціонери (Косенко, 2015).

В 1912 році на Кубанській дослідній станції «Круглик» видатним вченим В.С. Пустовойтом було розпочато селекцію соняшнику. Виве-дення нових сортів та гібридів цієї культури обумовлювалося з одного боку високою економічною ефективністю його виробництва, а з іншого - значною сприйнятливістю до ураження різними хворобами та польовими шкідниками. Тому науковці прагнули до збільшення врожайності, підвищення вмісту олії в насінні та стійкості до хвороб. Місцеві сорти мали низький вміст олії (28-30%) і дуже високу лускатість (43-44%). Насіння сортів та гібридів, створених академіком В. С. Пустовойтом, містило вже 47-53% олії, а лускатість їх не перевищувала 22-25%. З того часу і почалася селекційна робота зі створення нових сортів і гібридів соняшнику.

Завдяки невтомній роботі селекціонерів, соняшник пройшов складні етапи свого розвитку. На сьогодні сучасні сорти і гібриди соняш-нику з підвищеними показниками врожайності насіння, вмісту олії в ядрі та стійкості до хвороб і шкідників завоювали країни та континенти.

Насіння сучасних високоолійних сортів містить 50-55% олії. Особлива цінність соняшникової олії, як харчового продукту, зумовлена високим вмістом ненасичених жирних кислот (до 90%), головним чином лінолева (55-60%) і олеїнова (30-35%). Найкорисніша - лінолева кислота, яка нормалізує холестериновий обмін, що позитивно впливає на здоров'я людини. До складу олії входять фосфатиди, вітаміни А, Д, Е, К та інші дуже цінні для людини харчові компоненти. У насінні соняшнику дуже багато магнію, необхідного для нормальної діяльності серцево- судинної системи.

Вивченням соняшнику, як медоносної культури, на території Україні вперше почали займатися за ініціативою С.О. Розова на Українській дослідній станції бджільництва. В 1931 році ця робота була розширена, дослідження проводилися на опорних пунктах у Воронезькій і Донецькій областях. Понад усе науковців турбувало вивчення питань бджолозапилення соняшнику й ця робота була проведена в повному обсязі в 1932 році. В роботі, крім С.О. Розова, приймали участь С.Г. Богоявленський, С.І. Виноградов, П.А. Савицький, А.К. Терещенко (Богоявленський, 1936).

У кінці 30-х років науковці вперше дали оцінку цукропродуктивності селекційних сортів соняшнику й довели, що вміст цукру в нектарі значною мірою залежить від сортових особливостей. В цей період часу вивчався ряд факторів, які позитивно впливали на цукропродуктивність цієї культури. Також науково підтверджено, що високоолійні селекційні сорти соняшнику мають високу цукрову продуктивність.

Дослідженнями, проведеними науковцями у 50-х - 60-х роках минулого столітті доведено, що успішне використання бджіл для запилення соняшнику, а також медозбору з нього можливе лише за наявності великої кількості нектару в його квітках, а також встановлено, що цукрова продуктивність соняшнику в значній мірі залежить від сортових особливостей, агротехнічних прийомів вирощування та метеорологічних умов.

По мірі появи нових сортів і гібридів соняшнику вивченням медоносних якостей та бджолозапилення також займалися багато зару-біжних науковців, зокрема С. Лоренцатті де Деіс, Ж. Фаркаш, Ж. Франс, Л. Лайко, А. Ніковіц, Є Матрам, З. Салам, Т. Симидчієв, Є. Фаркаш, (Лоренцатти де Деис, 1979; Фаркаш, Франс, 1979; Лайко и др., 1987; Симидчиев, 1987; Фаркаш, 1987).

У кінці минулого - на початку 21сто- ліття на території Україні вивченням соняшнику займалися такі вчені: В.М. Блонська, Г.Г. Дімчя, Л.М. Солошенко (Блонська, Кли- тинська, Книш, 1984; Димчя, 1987, Солошенко, Кулини, Гуюська, 2008). Вони визначали цукропродуктивність різних гібридів та сортів соняшнику і проблеми його запилення. Ними було встановлено, що врожайність насіння соняшнику знаходиться в прямій залежності від насиченості масиву медоносними бджолами, та визначено, що на виділення нектару його квітками і цукропродуктивність впливають сортові особливості. Також було встановлено, що насіннєва продуктивність соняшнику при запиленні бджолами збільшується на 35-40%, підвищуються його господарсько- корисні якості, збільшується енергія проростання, схожість та кількість жирів у насінні.

З 21 століття, в характеристиці різноманітних вітчизняних та зарубіжних сортів і гібридів соняшнику, науковців цікавили особли-вості бджолозапилення та врожайності цієї культури (Коротник, Бондаренко, Письменний, 2001, Ткаліч, Коваленко, 2002). Також вирішувалися питання оптимального розміщення та вирощування високоолійних сортів і гібридів соняшнику та внесення різноманітних гербіцидів під його посіви (Бахчиванжи, Дяченко, Почколіна, 2013, Вєдмедєва, 2016, Сухомлин- ський, 2016).

За результатами досліджень проведеними Ю.І. Ткаліч, І.Д. Ткаліч у 2021 році, встановлено вплив способів сівби соняшнику (міжряддя 35

1 70 см) на формування кореневої системи. У фазі цвітіння соняшнику проводили розкопку кореневої системи і встановлено, що корені проникають в ґрунт на глибину понад

2 м і поширюються в різні боки до 1 м. У посівах з міжряддями 70 см вони поступово освоюють ґрунт між рядками і досягають сусідніх рядків. Головний корінь проникав углиб до 235 см. Слід зауважити, що в центральній частині широкорядних посівів (70 см) не було використано 12-15% вологи. У посівах

3 міжряддями 30-35 см корені з одного рядка швидко проникали в сусідній і там освоювали ґрунт. Оскільки рослини за такої густоти рівномірніше розміщені як у рядку, так і на посівній площі, волога витрачається культурами краще. Основна маса коренів (70-80%) у посівах з міжряддями 35 см зосереджувалася на глибині до 60 см, а з міжряддями 70 см - 50-55 см. При вирощуванні соняшнику зі зву-женими міжряддями вдається досягти більш рівномірного розміщення рослин на площі, як наслідок - кореневі системи рослин краще освоюють ґрунт і проникають на глибину до

2,6 м, що забезпечують підвищення врожайності на 0,35 т/га (Ткаліч Ю.,Ткаліч І., 2021).

З появою нових сортів і гібридів соняшнику вчені різних країн світу продовжували вивчати їх медоносну цінність.

З настанням 2000 років науковці Національного наукового центру «Інститут бджільництва імені П.І. Прокоповича» приклали значні зусилля для всебічного вивчення соняшнику як основної медоносної культури України.

На даний час, згідно з установами агропромислового комплексу, на полях України вирощується значна кількість гібридів соняшнику як зарубіжного, так і вітчизняного походження з невідомою цукровою продуктивністю, яка є основою привабливості для бджіл. При створені нових сортів і гібридів соняшнику зовсім не враховуються характерні показники ентомофільних рослин, такі як кількість цукру в нектарі однієї квітки, відвідування медоносними бджолами, доступність нектару (довжина трубчастих квіток). Проте вищевказані показники вкрай необхідні для бджільництва. Детальні різносторонні дослідження соняшнику як медоносної рослини проводили співробітники Національного наукового центру «Інститут бджільництва імені П.І. Прокоповича». Визначали цукрову продуктивність та досліджували особливість бджолозапилення даної медоносної культури. Беручи до уваги дослідження з визначення цукрової продуктивності сортів і гібридів в лісостеповій зоні: Graines, Чумак, Харківський-3, Погляд, San- luca, Оскіл, Псьол, Кий, Етюд, Дарій, Атланта, НК Бріо; та в степовій - Злива, Чумак, Згода, Бєлград, вирощуваних на полях нашої держави, встановлено, що цей показник в середньому становить 40-70 кг/га, що значно нижчий від середніх даних кінця ХХ століття (80-90 кг/га) (Солошенко, Кулинич, Губська, 2008).

У період цвітіння соняшнику бджолині сім'ї приносять за день по 2-3 кг нектару. Також вони збирають пилок з посівів цієї культури, що має особливе значення наприкінці літа для підготовки сімей до зимівлі. Взяток із соняшнику складає понад 80% всього медозбору по Україні.

Бджолярі зацікавлені у високих медозборах і одержанні такого чудодійного продукту бджільництва, як соняшниковий мед, а також у забезпеченні бджолиних сімей вуглеводним і білковим кормами. Проте, останнім часом пасічники неохоче підвозять бджіл до посівів соняшнику, зі слів практиків негативну роль відіграє той факт, що на медозборі бджолині сім'ї дуже зношуються і зменшують свою силу.

В результаті проведених досліджень відмічено негативний вплив медозбору з гібридів соняшнику на розвиток та життєдіяльність бджолиних сімей в літній період. Показники розвитку погіршуються на 15-20%. Науково доведено, що посіви гібридів соняшнику нега-тивно позначаються на розвитку бджолиних сімей в період медозбору, але позитивно впливають на їх продуктивність (в середньому від 5 до 15 кг на одну бджолину сім'ю), що в свою чергу дає можливість отримати додатковий дохід у пізньолітній період в умовах Лівобе-режного Лісостепу України (Шамро, Кулинич, 2010).

Досліджували вирощування соняшнику в умовах органічного землеробства, це сприяє підвищенню продуктивних якостей основної олійної культури України (Кулинич, Соловйова, 2021). За результатами досліджень встановлено, що в умовах лісостепової зони Лівобережжя України на дерново-підзолистому ґрунті пожнивні залишки фацелії пижмолистої позитивно впливають на структурну характеристику гібрида соняшнику Атланта, збільшуючи кількість квіток в одному кошику на 23,10% та сприяють підвищенню продуктивних якостей гібрида соняшнику (цукрова - на 26,96%, пил-кова - 28,84, насіннєва - 35,50%), а також відвідування їх квіток медоносними бджолами відбувається інтенсивніше на 26,92%. Вирощу-вання соняшнику в умовах органічного землеробства сприяє підвищенню продуктивних якостей основної олійної культури України та запобігає накопиченню в ґрунтах хімічних препаратів, які залишаються в незмінному складі багато років.

Науково доведено, що вища цукрова продуктивність рослин спонукає до інтенсивнішого її відвідування медоносними бджолами, а це в свою чергу є невід'ємною частиною підвищення насіннєвої продуктивності. Проведені науковцями вищезгаданого наукового закладу дослідження з впливу бджолозапилення на насіннєву продуктивність соняшнику доводять, що без запилення медоносними бджолами господарства недоотримують повною мірою доброякісне насіння. Для повноцінного й рівномірного запилення бджоли повинні відвідати квітку соняшника не менше шести разів. Насіннєва продуктивність в результаті бджолозапилення збільшується на 30-40% (Шамро, Кошова, Кулинич, 2017).

Для кращого запилення 1 гектару посіву соняшнику необхідно підвозити до двох бджолиних сімей на початку його цвітіння, коли квітує 4- 10% рослин. Розміщувати їх необхідно з таким розрахунком, щоб забезпечити рівномірне відвідування всього масиву.

Виділення нектару квітками культури залежить у великій мірі від погодних умов (найбільше його виділяється при температурі 20-25 оС, коли в ґрунті є достатні запаси вологи). У сухі роки і на загущених посівах нектару виділяється мало, що викликає значну пустозернистість, до цього призводить і недостача запилювачів - бджіл. Доведено, що високоолійні сорти та гібриди соняшнику мають вищу цукрову продуктивність однієї квітки. Причиною низького нектаровиділення в багатьох господарствах України є грубе недотримання агротехнічних вимог та технології вирощування цієї культури, неправильне застосування гербіцидів і отрутохімікатів, органічних і мінеральних добрив. Часто соняшник висівають на одному полі кілька років підряд, що виснажує ґрунти, тому можна не сподіватися на щедрі медозбори з таких масивів. Найбільш придатними для вирощування соняшнику є родючі ґрунти з добрими фізичними властивостями - суглинисті і супіскові чорноземи. Малопридатними є піщані ґрунти, солонцюваті, важкі, які повільно прогріваються.

В 2022 році науковці вивчали нектарність та цукристість нових гібридів соняшнику в умовах Полтавської області Лівобережного Лісостепу України Ясон, Авалон, Дует (Сенчук та ін., 2023). На тлі досліджень прослідковували особливості етологічної поведінки українських степових бджіл внутрішньопородного типу «Гадяцький» на посівних масивах досліджуваних гібридів соняшнику. В результаті проведення досліджень було встановлено, що максимальна кількість нектару в досліджуваних гібридах соняшнику, спостерігалося в ті дні, коли температура повітря була в межах 28-30 °С, а відносна волога - 67-70%. Медоносні бджоли надають перевагу у тим гібридам соняшнику, де відслідковуються підвищені показники цукристості. Так, наприклад, гібрид Авалон з високою нектарністю, але з найнижчою цукристістю найгірше відвідувався медоносними бджолами, два інших гібриди відвідувалися інтенсивніше завдяки значно біль-шій цукристості.

В період цвітіння гібридів соняшнику перші бджоли починали вилітати за взятком о 4.0- 6.00 годині ранку. Масова ж активація бджіл починається з 7.00 години і продовжується до 9.30-10.00 години. В такому темпі бджоли продовжують працювати до 12.00-13.00 години. Потім діяльність бджіл зменшується і відновлюється вже після 15.00. Збільшення загальної кількості льотних бджіл пояснюється підвищенням температури та зниженням відносної вологості повітря, що збільшує секрецію нектару квітками соняшника.

Найвища цукристість нектару та інтенсивність відвідування медоносними бджолами спостерігалася у гібрида соняшника Дует (50,1±0,04% - 54,5±0,04% та 42,0±2,2 шт./хв. - 180,0±8,8 шт./хв.), а найнижчі - у Авалона (35,9±0,03% - 39,7±0,06% та 20,0±1,1 шт./хв. - 85,0±2,9 шт./хв.).

В межах виду Helianthus annuus L було досліджено цукристість, нектаровиділення та вплив температури навколишнього середовища й вологості під час цвітіння гібридів соняшнику Ясон, Авалон та Дует на досліджувані показники.

За рахунок високих показників нектаровиді- лення гібридами соняшнику компенсується його цукристість.

Максимальне нектаровиділення квітками гібридів соняшнику Дует, Ясон і Авалон в умовах Полтавської області Лівобережного Лісостепу України відбувалося за температури повітря в 28-30 °С та відносної вологості - 67-70%.

Максимум льотної активності медоносних бджіл протягом світлового дня припадав на 12.0- 13.00 та 16.00-18.00 години та неопосе- редковано залежав від температури та вологості повітря.

Активність бджіл на збиранні бджолиної обніжки (пилку) проявлялася тільки в першій половині дня.

Бджоли української степової породи типу «Гадяцький» віддають перевагу рослинам із більшою цукристістю (50-55%).

Отже, правильний підбір сортів та гібридів соняшнику для вирощування на полях України має велике народногосподарське значення для покращення кормової бази бджільництва. Тенденція до розширення посівних площ під цією культурою свідчить про високий рівень її економічної привабливості у господарствах більшості областей України. Проте, перевищення науково обґрунтованих площ посіву соняшнику і значне перевантаження сівозмін цією культурою спричинило і буде спричиняти низку небажаних явищ, серед яких найнегативнішими є поширення та збільшення інтенсивності розвитку хвороб і насичення ґрунту шкодочинними патогенами.

В агропромисловому виробництві в польових сівозмінах повинні вирощуватися гібриди соняшнику з підвищеним рівнем цукрової про-дуктивності, так як вони інтенсивніше відвідуються медоносними бджолами та краще запилюються, в результаті чого отримується більший урожай насіння. Тому, в сільськогосподарському виробництві важливо вирощувати такі гібриди соняшнику, щоб забезпечити бджільництво України повноцінною кормовою базою для бджіл і задовольнити потреби агровиробників.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Наведені свідчення літературних джерел еволюційного становлення соняшнику, як хар-чового продукту, в різних країнах, проаналізовано історичні аспектиінтродукування культури в зони з різними кліматичними умовами, його селекції та представлено й узагальнено різно- сторонні наукові твердження про соняшник, як основну медоносну культуру України, зокрема для задоволення потреб агровиробників у кондиційному насінні і бджіл у забезпеченні повноцінним білковим та вуглеводним кормом.

Науковцями ННЦ «Інститут бджільництва імені П.І. Прокоповича» встановлено, що в зоні Лівобережного Лісостепу України максимальне нектаровиділення квітками різних гібридів соняшнику відбувається за температури повітря 28-30 °С та відносної вологості - 67-70% в період максимальної льотної активності медоносних бджіл о 12.00-13.00 та 16.0- 18.00 годині. Активність бджіл на збиранні бджолиної обніжки (пилку) проявляється тільки в першій половині дня.

Бджоли української степової породи типу «Гадяцький» віддають перевагу рослинам із більшою цукристістю (50-55%).

Дослідження з вивчення нових традиційних та інтродукованих ентомофільних культур, включаючи різні сорти та гібриди соняшнику в якості удосконалювачів кормової бази для бджільництва, мають широкі перспективи. Розширення знань про особливості використання аборигенними бджолами нектаро-пилкових конвеєрів різних масивів соняшнику уможливить повноцінне запилення ними ентомофільної культури та забезпечить бджолам збагачення запасів білково-вуглеводного корму.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Бахчиванжи Л.А., Дяченко Л.Е., Почколіна С.В Сучасний стан та перспективи виробництва соняшника в Україні. Вісник соціально-економічних досліджень. 2013. №4 (51). С. 9-14.

Блонска В.М., Клітинська О.С, Книш С.І. Вивчення кормової бази бджільництва та ефективного запилення ентомофільних сільськогосподарських культур. Звіт 1984 р., тема 6. С. 115.

Богоявленський С.Г. Бджолозапилення як прийом агротехніки. Київ. Харків: Держвидав. колгосп. і радгосп. літератури УРСР, 1936. 205 с.

Вєдмедєва К. В. Особливий соняшник. Агроном. 2016. № 1 (51). С. 162-166.

Дімчя Г.Г. Соняшник і гречка в Дніпропетровській області. Пасіка. 2001. № 10. С.28-30.

Коротник В.М., Бондаренко М.Н., Письменний А.Л. Визначення оптимальної густоти стояння рослин в залежності від групи стиглості гібридів, строків сівби, ширини міжрядь та частки вкладу цих факторів у формуванні врожаю соняшнику в Південно-Східному регіоні України. Бюлетень інституту зернового господарства НААН. Д., 2001. №17. С. 62-64.

Косенко Р.О. Соняшник. Історія виникнення та введення в культуру. Історія науки і біографістика. 2015. № 4. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ INB_Title_201 5_4_11

Кулинич І.М., Соловйова Т.М. Вплив бджолозапилення на насіннєву продуктивність соняшнику. Бджільництво України. 2021. Т.1. Вип. 6. С. 44-47.

Laiko L., Nikovits A., Matram E., Salam Z. Studiul calitatilor purtatoare de miere ale floarea-soarelui si problemele poleniza- rii sale. XXXI Congres International de Apicultura de la Apimon- dia. Var§ovia. 1987. Bucure§ti: Editura Apimondia. 1987. P 414.

Lorenzatti de Deis S. Polenizarea floarea soarelui cu ajutorul albinelor melifere. XXII Congres International de

Apicultura de la Apimondia, Atena. 1979. Bucure§ti: Editura Apimondia. 1979. P 421.

Сенчук, Т. Ю., Шакалій, С. М., Атарщикова, А. М., & Діденко, В. І. (2023). Фуражні особливості поведінки медоносних бджіл в агрофітоценозах соняшнику в умовах Полтавської обл. Агроекологічний журнал. (1), с. 58-64.

Simidchiev T. Produktywnosc nektarowa odmian. hybrydy i linie stonecznika. XXXI Migdzynarodowy Kongres Pszcze- larski Apimondia. Warszawa. 1987. Bukareszt: Wydawnictwo Apimondia. 1987. s. 421.

Солошенко Л.М., Кулинич І.М., Губська І.В. Визначення кращих за цукровою та пилковою продуктивністю нових гібридів соняшнику та відвідування їх медоносними бджолами. Матеріали XVII міжнародного конгресу бджо- лярських організацій «Апіславії». Київ, 17-20 вересня 2008 р. Київ, 2008.

Сухомлинський В. Квітка сонця. Агроном. 2016. № 1 (51). С. 160-161.

Ткаліч І.Д. Коваленко О.О. Якість гібридів соняшнику від густоти стояння рослин при різних строках сівби. Хранение и переработка зерна. 2002. № 7. С. 30-31.

Ткаліч Ю.І., Ткаліч І.Д. Результати дослідження корн- гевих систем пшениці, кукурудзи, соняшику та гречки. Агроном. 2021. №3(73). С. 144-149.

Farkas E. Gospodarcze znaczenie zapylania stonecznika przez pszczoty. XXXI Migdzynarodowy Kongres Pszczelarski Apimondia. Warszawa. 1987. Bukareszt: Wydawnictwo Apimondia. 1987. s. 424.

Farkas J., Francja J. Zapylanie hybrydowych odmian stonecznika. XXVII Migdzynarodowy Kongres Pszczelarstwa Apimondia. Ateny. 1979. Bukareszt: Wydawnictwo Apimondia. 1979. s. 441.

Шамро М.О., Кулинич І.М. Вплив медозбору з гібридів соняшнику на бджолині сім'ї. Український пасічник. 2010. №1. С. 6-7.

Шамро М.О., Кошова Л.М., Кулинич І.М Продуктивні якості гібрида соняшника Атланта при вирощуванні його на фоні пожнивних залишків фацелії пижмолистої. Бджільництво України. 2017. Вип. 2. С. 171-174.

REFERENCES

Bakhchyvanzhy L.A., Diachenko L.E., & Pochkolina

5. V. (2013). Suchasnyi stan ta perspektyvy vyrobnytstva soniashnyka v Ukraini [The current state and prospects of sunflower production in Ukraine]. Visnyk sotsialno- ekonomichnykh doslidzhen. 4 (51). pp. 9-14 [in Ukrainian].

Blonska V.M., Klitynska O.S, Knysh S.I. (1984). Vyvchennia kormovoi bazy bdzhilnytstva ta efektyvnoho zapylennia entomofilnykh silskohospodarskykh kultur. [Study of the fodder base of beekeeping and effective pollination of entomophilous crops]. Report of 1984, topic

6. P 115 [in Ukrainian].

Bohoiavlenskyi S.H. (1936). Bdzholozapylennia yak pryiom ahrotekhniky [Bee pollination as a method of agricultural technology]. Kyiv. Kharkiv: Derzhvydav. kolhosp. i radhosp. literatury URSR. [in Ukrainian].

Viedmedieva K. V. (2016). Osoblyvyi soniashnyk [A special sunflower]. Ahronom, 1(51), pp. 162-166 [in Ukrainian].

Dimchya G.G. (2001). Soniashnyk i hrechka v Dnipropetrovskii oblasti. [Sunflower and buckwheat in the Dnipropetrovsk region.]. Pasika. 10. pp. 28-30 [in Ukrainian].

Korotnyk V.M., Bondarenko M.N., & Pysmennyi A.L. (2001). Vyznachennia optymalnoi hustoty stoiannia roslyn v zalezhnosti vid hrupy styhlosti hibrydiv, strokiv sivby, shyryny mizhriad ta chastky vkladu tsykh faktoriv u formuvanni vrozhaiu soniashnyku v Pivdenno-Skhidnomu rehioni Ukrainy [Determining the optimal plant stand density depending on the maturity group of hybrids, sowing dates, row width and the share of the contribution of these factors in the formation of the sunflower crop in the South-Eastern region of Ukraine]. Biuleten instytutu zernovoho hospodarstva NAAN. D., 17. pp. 62-64 [in Ukrainian].

Kosenko R.O. (2015). Soniashnyk. Istoriia vynyknennia ta vvedennia v kulturu [Sunflower. History of origin and introduction into culture]. Istoriia nauky i biohrafistyka. 4. Rezhym dostupu: http://nbuv.gov.ua/UJRN/INB_

Title_2015_4_11[in Ukrainian].

Kulynych I.M. & Soloviova T.M. (2021). Vplyv bdzholozapylennia na nasinnievu produktyvnist soniashnyku [The effect of bee pollination on sunflower seed productivity]. Bdzhilnytstvo Ukrainy. T.1. Vyp. 6. pp. 44-47 [in Ukrainian].

Lajko L., Nikovic A., Matram E., & Salam Z. (1987). Studiul calitatilor purtatoare de miere ale floarea-soarelui si proble- mele polenizarii sale [Study of the honey-bearing qualities of sunflower and issues of its pollination] XXXI Congres International de Apicultura de la Apimondia [31st International Congress on Apimondia Beekeeping].Var§ovia. Bucure§ti: Editura Apimondia. P 414 [in Romania].

Lorencatti de Deis S. (1979). Polenizarea floarea soarelui cu ajutorul albinelor melifere [Pollination of sunflowers using honey bees]. XXII Congres International de Apicultura de la Apimondia, Atena [XXII International Beekeeping Congress of Apimondia], Athens. Bucharest: Apimondia Publishing House. P.421 [in Romania].

Senchuk, T. Yu., Shakalii, S. M., Atarshchykova, A. M., & Didenko, V. I. (2023). Furazhni osoblyvosti povedinky medonosnykh bdzhil v ahrofitotsenozakh soniashnyku v umovakh Poltavskoi obl [Foraging features of the behavior of honey bees in sunflower agrophytocenoses in the conditions of the Poltava region]. Ahroekolohichnyi zhurnal, (1) [in Ukrainian].

Soloshenko L.M., Kulynych I.M., & Hubska I.V. (2008). Vyznachennia krashchykh za tsukrovoiu ta pylkovoiu produktyvnistiu novykh hibrydiv soniashnyku ta vidviduvannia yikh medonosnymy bdzholamy [Determination of the best new sunflower hybrids in terms of sugar and pollen productivity and their visitation by honeybees]. Materialy XVII mizhnarodnoho konhresu bdzholiarskykh orhanizatsii „Apislavii" [Materials of the 17th international congress of beekeeping organizations "Apislavia"]. Kyiv. 17-20 veresnia Kyiv [in Ukrainian].

Sukhomlynskyi V. (2016). Kvitka sontsia [Flower of the sun]. Ahronom. 1 (51). pp. 160-161 [in Ukrainian].

Tkalich, I. D. & Kovalenko, O. O. (2002). Yakist hibrydiv soniashnyku vid hustoty stoiannia roslyn pry riznykh strokakh sivby [The quality of sunflower hybrids from the density of standing plants at different sowing dates]. Khranenye y pererabotka zerna, 7. pp. 30-31 [in Ukrainian].

Tkalich Yu.I. & Tkalich I.D. (2021). Rezultaty doslidzhennia kornhevykh system pshenytsi, kukurudzy, soniashyku ta hrechky [Результати дослідження корнгевих систем пшениці, кукурудзи, соняшику та гречки]. Ahronom. 3(73). pp. 144-149 [Ukrainian].

Farkash E. (1987). Gospodarcze znaczenie zapylania stonecznika przez pszczoty [Economic importance of bee pollination of sunflower]. XXXI Kongres Pszczelarski Apimondia. Warszawa. [31st International Congress on Apimondia Beekeeping]. Bucure§ti: Editura Apimondia pp. 424 [in Romania].

Farkash ZH., &. Frans ZH (1979). Zapylanie hybrydo- wych odmian stonecznika / [Pollination of hybrid sunflower varieties]. XXVII Migdzynarodowy Kongres Pszczelarstwa Apimondia. [XXVII International Beekeeping Congress of Apimondia]. Afiny. Bucure§ti: Editura Apimondia pp. 441 [in Romania].

Shamro M.O., & Kulynych I.M. (2010).Vplyv medozboru z hibrydiv soniashnyku na bdzholyni simi [The influence of honey collection from sunflower hybrids on the bee family]. Ukrainskyi pasichnyk. 1. pp. 6-7 [in Ukrainian].

Shamro, M. O., Koshova, L. M., & Kulynych, I. M. (2017). Produktyvni yakosti hibryda soniashnyka Atlanta pry vyroshchuvanni yoho na foni pozhnyvnykh zalyshkiv fatselii pyzhmolystoi [Productive qualities of the Atlanta sunflower hybrid when growing it against the background of crop residues of tansy phacelia]. Bdzhilnytstvo Ukrainy, Vyp. 2. pp. 171-174 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru