Сутність державної стратегії розвитку виробництва сільськогосподарської продукції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сутність державної стратегії розвитку виробництва сільськогосподарської продукції

Галкін В.В., Миколаївський національний аграрний університет



Вступ

Розвиток виробництва сільськогосподарської продукції пов'язаний не лише заради продовольчої безпеки держави, але і для підтримки інших країн світу. Вторгнення росії в Україну посилило роль України в забезпеченні глобальної продовольчої безпеки. Блокований експорт і поставлена під загрозу посівна кампанія призвели до різкого зростання цін на світовому ринку. Кон'юнктура світового продовольчого ринку свідчить про нагальну необхідність нарощування обсягів виробництва і торгівлі продовольством з метою забезпечення зростаючого попиту в світі. Слід зауважити, що в довгостроковій перспективі дефіцит продовольчих ресурсів збережеться, кон'юнктура ринку залишається нестабільною. Тому актуальною проблемою залишається вивчення розвитку виробництва сільськогосподарської продукції через вплив збройних конфліктів, пандемії COVID-19 та зміни клімату. сільськогосподарський продовольчий безпека



Виклад основного матеріалу. Проблематиці розвитку виробництва сільськогосподарської продукції, що безпосередньо пов'язано із забезпеченням глобальної продовольчої безпеки, приділяється увага таких дослідників, як Дорош-Кізим М. М., Дадак О.О., Гачек Т.С. [1], Денисенко М.П., Новіков Д.В. [2], Бурачек І. В., Михайленко Н.В. [3], Саблук П.Т., Лузан Ю. Я [4], Михайленко О.В., Хільченко І. Ю. [5], а також публікація висновків міністрів закордонних справ групи країн G7: Канади, Франції, Німеччини, Італії, Японії, Великобританії та Сполучених Штатів Америки [6].

Сьогодні агропромисловий комплекс є одним із найбільших і найважливіших секторів економіки України, адже саме тут формується основна частина продовольчих ресурсів. Протягом останніх трьох років Україна остаточно закріпила за собою статус світового лідера з виробництва та експорту аграрної продукції. І як визнають експерти, попереду ще великий потенціал. Проте, одним із найголовніших досягнень останніх декількох років стало завоювання продовольчого ринку Європейського Союзу. Слідом за українськими зерновими на європейському ринку, на полицях європейських супермаркетів з'являються продукти харчування з позначкою "Зроблено в Україні". Європа зацікавлена у нашій продукції, але тут існують свої невід'ємні "правила гри". Проблеми міжнародної економічної інтеграції тісно пов'язані з міжнародною торгівлею, яка є невід'ємною частиною світової глобалізації, оскільки можуть суттєво впливати на географічну та товарну структури експорту й імпорту. Внаслідок зростання показників відкритості ринків з'являються нові вимоги до якості товарів і послуг національних виробників, особливо виробників сільськогосподарської продукції [1].

Ринок сільського господарства України є пріоритетним у розвитку економіки, становить найбільшу частку в експорті країни, а також має найбільший приріст порівняно з іншими галузями. Для вдосконалення діяльності ринку та створення потужного агропромислового комплексу, який продукує готову експортовану продукцію слід провести низку заходів у законодавстві України, підтримувати розвиток малих та середніх сільськогосподарських підприємств, використовувати програмний метод в аграрній політиці, здійснювати впровадження іноземного досвіду розбудови інноваційного ринку сільського господарства, раціонально використовувати земельні ресурси [2].

Сільське господарство як галузь має ряд особливостей, які у значній мірі визначають результати діяльності аграрних підприємств. Серед них [7]:

- засобами виробництва тут є живі організми - рослини і тварини, які розвиваються відповідно до біологічних законів. Тому в сільському господарстві дія економічних законів тісно переплітається з дією законів природи;

- основним засобом виробництва є земля вона безпосередньо пов'язана з процесом праці та виробництвом продукції. Її якісні та кількісні характеристики мають прямий вплив на результат діяльності суб'єкта господарювання;

- природні умови мають значний вплив на діяльність сільськогосподарських підприємств і в результаті потрібно володіти значним обсягом інформації для зменшення ризиків та невизначеності у процесі виробництва продукції;

- для виробництва сільськогосподарської продукції використовують територіальні ресурси, що в свою чергу, потребує великої кількості перевезень техніки, матеріалів (насіння, паливо, добрива) і продукції (картопля, буряки, зерно);

- "Продукція заради нової продукції" - у сільському господарстві отримані результати праці мають місце для створення нових засобів виробництва;

- існує часова затримка між робочим періодом та періодом виробництва, останній може бути виконаним лише за умови відповідного впливу природних факторів та безпосередньої участі людей (оранка, догляд, збирання врожаю);

- як результат вищенаписаного, виникає сезонність виробництва, що передбачає зміни в організації праці, ефективного використання трудових ресурсів;

- важливою складовою виробництва в аграрних підприємствах є водні ресурси, її відсутність у необхідній кількості в певних регіонах призводить до впливу на вартість продукції;

- транспортування засобів праці потребує значних енергетичних та грошових витрат.

Сільське господарство - галузь української національної економіки, яка є стратегічно важливою та забезпечує Україні продовольчу незалежність і дає значній частині сільського населення робочі місця, що не менш важливо.

Також необхідно відзначити фактори, що гальмують рівень розвитку сільського господарства: погано розвинена інфраструктура, нестабільна політична та економічна ситуація, зношеність техніки, нестабільні та непрогнозовані ціни на паливо, недосконала нормативно-законодавча база, застаріла технологія виробництва, недотримання сівозмін та засівання рослинами, які виснажують землю та погіршують якість ґрунту [3].

Важливою складовою економічного механізму господарювання стало прийняття зваженого оподаткування через впровадження фіксованого сільськогосподарського податку та спеціального режиму справляння ПДВ. Створена система оподаткування максимально враховувала особливості аграрного виробництва, зокрема повільний оборот капіталів, та відповідала принципам СОТ й інших міжнародних фінансових організацій, членом яких є Україна. Встановлення відповідних пом'якшень податкового навантаження для сільгоспвиробників також враховувало соціальну важливість галузі в продовольчому забезпеченні населення, вирішення ними цілого ряду інших соціальних проблем сільських жителів [4].

Дослідження вчених НААН [8] вказують, що тільки 1% сільських жителів мають зареєстрований малий або середній бізнес, 10% особистих селянських господарств - товарну спрямованість виробництва, решта 89% сільських домогосподарств працюють на присадибних ділянках з метою самозабезпечення продуктами харчування.

Агропромислове виробництво, як одне з основних ланок економіки України, стабільно забезпечує 15-20% ВВП на рік, тому розвиток аграрної сфери є вагомим стимулятором зростання національної економіки в цілому та засобом вирішення різноманітних соціально-економічних та глобальних викликів [5].

У світовій практиці виокремлюють три основних види стратегій розвитку підприємства, кожний з яких повністю обґрунтований специфікою виробництва [9]:

1) стратегія зростання (розвитку) відображає намір підприємства збільшувати обсяги продажу, прибутку, капіталовкладень;

2) стратегія стабілізації (сталості) характеризує прагнення підприємства зберегти досягнуті обсяги виробництва в умовах суттєвої нестабільності обсягів продажу і прибутку;

3) стратегія виживання - оборонна стратегія в умовах глибокої кризи діяльності підприємства.

Міністри закордонних справ групи країн G7, а саме Канади, Франції, Німеччини, Італії, Японії, Великобританії та Сполучених Штатів Америки, а також Високий представник Європейського Союзу, обговорили наслідки агресивної війни росії проти України для глобальної продовольчої безпеки та привітали ініціативу Генерального секретаря ООН щодо скликання "Групи глобального реагування на кризу в галузі продовольства, енергетики і фінансів" (GCRG).

Геополітичний ландшафт докорінно змінився. Неспровокована та умисна агресивна війна росії загострила світовий економічний прогноз із різким зростанням цін на продукти харчування, паливо та енергоносії. Через росію, яка блокує маршрути виходу зерна з України, світ стикається із погіршенням ситуації у сфері продовольчої безпеки, із недостатнім харчуванням. Це має руйнівні наслідки для окремих найбільш уразливих народів, а зростання витрат також ускладнює гуманітарним установам та установам з розвитку надання допомоги тим, хто її найбільше потребує. І це в той час, коли 43 мільйони людей вже були за один крок від голоду.

Міністри закордонних справ країн G7, визнаючи, що ця криза виходить за межі продовольчої небезпеки і вимагає всебічного реагування, дотримуються наступних принципів дій щодо глобальної продовольчої безпеки:

підтримувати Україну у збереженні виробництва сільськогосподарської продукції, її зберігання, транспортування та переробки, а також підтримувати Україну та її регіональних партнерів у відновленні експорту;

продовжувати роботу з необхідної трансформації в напрямку сталого сільського господарства та продовольчих систем та підтримувати посилення глобального управління з метою досягнення стійких сільськогосподарських та продовольчих систем;

сприяти сталим практикам, зменшувати харчові відходи та втрати, і, за можливості стало збільшувати власне виробництво сільськогосподарської продукції відповідно до Порядку денного на 2030 рік для сталого розвитку, одночасно захищаючи клімат, біорізноманіття та навколишнє середовище, зокрема долучаючись до вирішення проблем клімату та біорізноманіття;

забезпечити виробникам харчових продуктів належний доступ до насіння, добрив, палива та інших сільськогосподарських матеріалів та подолання проблем доступу до сільськогосподарських угідь та транспортних шляхів з урахуванням впливу конфлікту на безпеку та захищеність;

підтримувати створення знань та обмін ними для сталих сільськогосподарських практик, включаючи агроекологічні та інші інноваційні підходи, з метою досягнення сталих та стійких продовольчих систем;

пом'якшити наслідки нинішньої продовольчої кризи шляхом уникнення сигналів та надмірних заходів, які обмежують експорт та призводять до подальшого зростання собівартості на продукти харчування та сільського господарства [6].

Розв'язана росією війна суттєво вплинула на стан продовольчої безпеки в Україні - країна посіла останнє місце в Європейському рейтингу (26 місце з 26) та на глобальній мапі зайняла 65 сходинку серед 113 країн світу.

За показником "Доступність продуктів харчування" Україна отримала 48,1 бал зі 100 і посідає 93 місце у світі та 26 місце з 26 країни Європи. Найслабкішими чинниками за цією метрикою в країні є політичні та соціальні бар'єри, інфраструктура ланцюга постачань, розвиток сільськогосподарських досліджень та стратегія доступу до продуктів харчування.

Найгірший показник української продовольчої безпеки - "Сталість та адаптивність" (43,5 балів зі 100 та 94 місце глобально) - відображає суттєві проблеми стосовно доступу та управлінням водними ресурсами, а також недоліки в системі управління ризиками.

За показником забезпечення продуктами харчування Україна посідає найгірше місце в Європі і 65 сходинку глобально, що спричинено суттєвим зростанням цін, зміною середніх витрат на продукти харчування та відсутність потужних державних програм захисту.

Єдиний показник, який демонструє кращу ситуацію - фактор якості та безпечності їжі, за яким Україна налічує 71,3 бали зі 100 або 52 сходинку глобального рейтингу. За оцінками експертів, українці вживають достатньо якісного білку, а харчові продукти загалом є безпечні, хоча раціон середнього українця не відзначається різноманітністю.

Погіршення продовольчої безпеки в країні через війну спричинене, зокрема, знищеними логістичними ланцюгами та інфраструктурою, зруйнованими господарствами та виробництвами, зменшенням кількості виробленого продовольства на працюючих підприємствах, зростанням базових продовольчих потреб в найбільш постраждалих регіонах країни. Фактично продовольча безпека країни стає відповідальністю бізнесу - агрохолдингів, малих та середніх господарств, а також їх партнерів-постачальників ресурсів.

Аграрний сектор України працює не лише заради продовольчої безпеки українців, але і для підтримки інших країн світу. Це твердження ще раз підкреслив 2022 рік, коли розв'язана рф війна зруйнувала частину продовольчих ланцюгів і значення України в забезпеченні світу продовольством усвідомили всі. Але в середині країни ситуація залишається складна - фермери змушені працювати в умовах постійного ризику для власного життя, а населення, особливо в деокупованих регіонах та поруч з фронтом, часто не має доступу до достатнього харчування [10].

До повномасштабного вторгнення Індекс Доступності Продовольства (ІДП) становив 12.8. Тобто людина з середньою заробітною платою могла придбати кількість продуктових кошиків еквівалентну запасу на 12.8 місяців. Після 24 лютого ІДП суттєво знизився, оскільки зменшилися доходи та зросли ціни на продовольство. В залежності від місяця, ріст цін на продовольство склав 4-26%, порівняно до довоєнного рівня. Середній місячний дохід споживача знизився на 6.0-39.1%, залежно від сценарію доходів [11].

Регулярний моніторинг продовольчої безпеки та аграрної політики у воєнний час здійснюється Центром досліджень продовольства та землекористування (KSE Агроцентр) спільно з Міністерством аграрної політики та продовольства України. Цей Огляд має допомогти стейкхолдерам сектору та іншим зацікавленим сторонам у прийнятті політичних та бізнес-рішень.

Глобальний погляд: вторгнення рф в Україну посилило роль України в забезпеченні глобальної продовольчої безпеки. Блокований експорт і поставлена під загрозу поточна посівна кампанія призвели до різкого зростання цін на світовому ринку, створюючи не лише ризики підриву діяльності агропродовольчого сектору країни та національної економіки в цілому, але і передумови для голоду сотень мільйонів людей по всьому світу.

Україна відіграє все більшу роль на світовому аграрному ринку. Всього два десятиліття тому експорт українського зерна був спроможний нагодувати 40 мільйонів людей, а сьогодні вже - понад 400 мільйонів. У 2019-2021 роках на Україну припадало майже 10% світового експорту пшениці, 15% експорту кукурудзи, 15% експорту ячменю та майже 50% експорту соняшникової олії.

Внутрішній погляд: на сільське господарство припадає близько 20% ВВП (враховуючи суміжні галузі, розташовані на ланцюгу створення доданої вартості) України і більше 40% загальних доходів від експорту. Крім того, що сільське господарство є важливим сектором з точки зору ВВП і зайнятості (близько 15% від загальної чисельності населення України), сільськогосподарські виробники забезпечують місцеве населення майже 100% споживання основних

сільськогосподарських культур, овочів і не менше 80% споживання м'яса. Незважаючи на величезний потенціал сільськогосподарського виробництва України, війна серйозно впливає не тільки на глобальну, а й на внутрішню продовольчу безпеку [12].

Україна стабільно входить до п'ятірки провідних світових експортерів зернових і зернобобових. За результатами 2020/2021 маркетингового року експорт зернових і зернобобових та продуктів їх переробки склав 44,9 млн тонн. Зокрема, експортовано 16,6 млн тонн пшениці, 4,2 млн тонн ячменю, 18,4 тис. тонн жита, 23,1 млн тонн кукурудзи, а також 126,9 тис. тонн борошна. Важливість ролі України особливо виявилася під час пандемії COVID-19, коли було зруйновано глобальні ланцюги постачання товарів. Україна продовжила виконувати свої зобов'язання та істотно сприяла продовольчій безпеці своїх партнерів на Близькому Сході, в Європі, Південно-Східній Азії та Північній Африці.

Воєнні дії, що ведуться рф на території України, вкрай негативно вплинуть на функціонування продовольчих систем; очікуються, зокрема, такі їх наслідки:

- порушення цілісних ланцюгів постачання продукції сільського господарства та харчових продуктів (від первинного виробництва до реалізації продукції споживачеві), а також діяльності щодо створення доданої вартості в АПК, пов'язаної із виробництвом, переробленням, розподілом, споживанням й утилізацією харчових продуктів;

- зрив посівної кампанії, що є особливо загрозливим, зважаючи на високі світові ціни на газ і, відповідно, міндобрива. Активні бойові дії наразі відбуваються в тих областях, де вирощують більшу частину пшениці - Харківській, Одеській, Запорізькій. Сукупно це призведе до зменшення врожайності, зборів і експорту зернових;

- ускладнений експорт української продукції на зовнішні ринки через блокування портів України з боку рф (60 % сільськогосподарської продукції України експортується морем), що негативно вплине насамперед на країни, які залежать від імпорту харчової продукції [13].

Україна приєдналася до підписання Дорожньої карти з забезпечення глобальної продовольчої безпеки, яку було випущено за результатами міністерської зустрічі в ООН, що відбулася в Нью-Йорку 18 травня 2022 року.

Продовольча ситуація дедалі загострюватиметься. Кожна держава світу вже почала платити ціну за російську агресію в Україні через дефіцит зерна та інфляцію. Так, у зв'язку з війною в Україні, світові ціни на пшеницю та кукурудзу вже зросли більше, ніж на 20%. Це своєю чергою потягло за собою підвищення цін на базові продукти харчування, що відчули або відчують громадяни усіх держав світу, в тому числі більш розвинених. Усе це критично для країн Азії та Африки, які імпортували зерно в основному з України, і громадяни яких витрачають на продукти харчування понад 40% від своїх загальних витрат.

Прогнози впливу війни на світову продовольчу безпеку, в тому числі прогноз FAO, необхідно коригувати на вказані вище реалії в бік погіршення. Для того, щоб не допустити масового голоду, сьогодні критично важливо розблокувати експорт української сільськогосподарської продукції [14].

За даними ООН, до нападу рф на Україну, 44 млн людей у 38 країнах були на межі голоду, війна може збільшити цей показник до 52-57 млн людей.

Поняття "продовольча безпека" - це стан економіки, при якому забезпечується продовольча незалежність країни, гарантовані фізична, економічна і соціальна доступність населення до достатньої кількості поживної і безпечної їжі, відповідно до рекомендованого раціону та норм харчування.

Війна рф проти України продемонструвала вразливість національних та глобальних продовольчих систем від антропогенних (вплив збройних конфліктів), економічних (зростання світових цін на продовольство) та природних чинників (збільшення впливу неврожаїв внаслідок порушення глобальних поставок продовольства).

На Україну та рф сукупно припадає близько 30% світового експорту пшениці та 15% кукурудзи, а також близько 80% торгівлі соняшниковою продукцією. Війна призведе до скорочення продовольчого забезпечення у багатьох країнах Близького Сходу та Північної Африки. Вони імпортують понад 90% усього продовольства, а найближчі постачальники для них - це росія та Україна. Експерти Світового банку та Європейського банку реконструкції та розвитку відзначають, що "жертвами" російської агресії проти України можуть стати Туреччина, Єгипет, Індія, Таїланд, Грузія, Вірменія, Південно-Африканська Республіка, Ліван та навіть Шрі-Ланка.

Близько 1/3 українських полів лишаються непридатними для посіву через бойові дії. У підсумку, продовження війни рф проти України спричинить глибокі економічні потрясіння, які впливатимуть на ліквідність агровиробників, зростання світового попиту на сільськогосподарську продукцію, скорочення продовольчого забезпечення у багатьох країнах, зростання продовольчих цін та прискорення інфляції.

Україна була, є і залишатиметься класичним нетто- експортером на світовому ринку сільськогосподарської продукції, однак для швидкого відновлення економіки, впровадження національних механізмів підтримки агросектору принесло б потужну віддачу [15].

Експорт з України зернових, зернобобових (з продуктами їх переробки) та борошна у 2021/2022 та 2022/2023 маркетингових роках (із липня та на час дослідження - по березень відповідного маркетингового року) узагальнено у табл. 1. Україною протягом 2022/2023 маркетингового року експортовано 35,5 млн тонн зернової продукції, що 21% менше за попередній 2021/2022 маркетинговий рік.

Таблиця 1

Експорт з України зернових, зернобобових (з продуктами їх переробки) та борошна у 2021/2022 та 2022/2023 маркетингових роках (МР)

Сільськогосподарська продукція	2021/2022 МР, тис. тонн	2022/2023 МР, тис. тонн	2022/2023 МР до 2021/2022 МР, %
Зернові та зернобобові, всього з них:	44849	35403	78,9
пшениця	18399	12213	66,4
ячмінь	5641	2215	39,3
жито	161,9	16,7	10,3
кукурудза	20348	20661	101,5
Борошно	68,4	108,3	158,3
Борошно у перерахунку на зерно	91	145	159,3
Експорт разом (зерно + борошно)	44940	35548	79,1

Джерело: Сформовано автором за даними Міністерства аграрної політики та продовольства України. URL : minagro.gov.ua.

Скорочення обсягів агроекспорту є наслідком часткової окупації росією територій України та відповідно недобору урожаю сільськогосподарських культур, блокади українських морських портів російськими військами та неповноцінна робота "зернового коридору".

Розв'язана росією повномасштабна війна проти України, пандемія COVID-19, зміни клімату та тривалі конфлікти роблять систему продовольчої безпеки світу крихкою та поглиблюють продовольчу кризу. Щоб подолати цю проблему та скоротити кількість людей в світі, яким бракує їжі, необхідно сконцентруватися на посиленій співпраці між державним та приватним секторами, впроваджувати новітні технології, реалізовувати проєкти довгострокової фінансової підтримки та сприяти ухваленню політичних рішень, спрямованих на подолання конфліктів [16].

Близько 193 мільйонів людей у 53 країнах або територіях відчували гостру продовольчу небезпеку та потребували термінової продовольчої допомоги. Торік ця кількість на 40 мільйонів перевищила показники 2020 року, які засвідчили рекордну кількість людей, котрі вже на той час перебували під ризиком голоду.

Після російської агресії проти України країни, які й без того знаходяться у зоні ризику з точки зору забезпечення продовольством, опинилися у ще більш драматичних обставинах внаслідок великої залежності від імпорту продовольства та стану врожаїв, а також "цінового шоку" на продовольчих ринках.

Вторгнення росії в Україну загрожує глобальній продовольчій безпеці. Міжнародне співтовариство має діяти для того, щоб упередити найбільшу продовольчу кризу в історії, а також соціальні, економічні та політичні потрясіння, які можуть бути її результатом [17].

Україна збільшує водотоннажність суден "зернової ініціативи", щоб збільшити обсяг експорту та зменшити час простою суден у поточних умовах саботажу російською стороною інспекції суден.

Зокрема, для зернових - з 20 тисяч тонн до 25 тисяч тонн, а для олії - з 6 тисяч тонн до 10 тисяч тонн. Враховуючи, що середня кількість інспекцій вхідного флоту становить тільки 2,5 судна на добу, то збільшення обсягу слід очікувати через півтора місяця.

Порти "Великої Одеси" ("Південний", "Чорноморськ", "Одеса") минулого тижня (6-12.02.2023) в межах "зернової ініціативи" відправили 1,1 млн тонн агропродукції. Зокрема, 54 тисячі тонн пшениці відправлено до Шрі-Ланки, 57 тисяч тонн - до Бангладешу, а 90 тисяч тонн очікують Кенія, Туніс та Єгипет.

Водночас на інспекцію Спільного координаційного центру (СКЦ) станом на 12 лютого 2023 року чекають уже 145 суден, з яких 122 прямують до українських портів за агропродукцією.

Із 1 серпня 2022 року по 13 лютого 2023 року з портів "Великої Одеси" вийшли 732 судна, які експортували 21 млн тонн українського продовольства до країн Азії, Європи та Африки. За оцінками Мінвідновлення, цей обсяг мав би становити понад 35 млн тонн в умовах нормального функціонування "зернової ініціативи" [18].

Ініціатива з безпечного транспортування зерна та харчових продуктів з українських портів, також відома як Чорноморська зернова ініціатива (коротко - "зернова угода"), є угодою між Росією та Україною за участю Туреччини та Організації Об'єднаних Націй (ООН), укладеною під час російського вторгнення в Україну у 2022 році.

Церемонія підписання відбулася 22 липня 2022 року в палаці Долмабахче в Стамбулі, Туреччина. Церемонія стала першою великою угодою між ворогуючими сторонами з початку російського вторгнення в лютому. Однак, це не була пряма угода між Росією та Україною. Замість цього Україна підписала угоду з Туреччиною та ООН, а Росія підписала окрему "дзеркальну" угоду з Туреччиною та ООН.

Підписані документи передбачають безпечне судноплавство для експорту зерна та супутніх продуктів харчування, а також добрив, включаючи аміак, з українських портів Одеси, Чорноморська та Южного. Судна проходитимуть Чорним морем у спеціально створених коридорах, які розміновані. Всі торгові судна зобов'язані заходити до Туреччини для огляду.

У рамках угоди 27 липня в Стамбулі було створено Спільний координаційний центр (СКЦ) під егідою ООН. Завданням СКЦ є реєстрація та моніторинг відплиття комерційних суден за допомогою супутникового зв'язку, Інтернету та інших засобів зв'язку. Його основним обов'язком є перевірка відсутності несанкціонованих вантажів і персоналу на борту суден [19].

Європейська залізниця не здатна перевезти потрібні Україні обсяги зерна, та й не лише зерна. Щоб повноцінно використовувати європейську інфраструктуру для експорту, потрібно відкривати додаткові залізничні та автомобільні прикордонні переходи на кордоні з Україною, і, звісно, будувати у нас європейську колію.

Відзначено сумнівну економічну доцільність експорту сільгосппродукції до країн Азії та Африки через морпорти ЄС, до яких вона довозиться з України наземним автомобільним та залізничним транспортом. Вартість перевалки та перевантаження продукції таким маршрутом сягає 50-60% від

загальної вартості зерна, що робить такий спосіб експорту збитковим для аграрія. Таким чином, експорт сільгосппродукції до ЄС може бути вигідним лише для експорту кінцевим споживачам до ЄС.

Соя, ріпак, ячмінь, пшениця, кукурудза, соняшник, гречка - розглядаються всі можливі ринки збуту продукції до країн ЄС, Туреччини, Єгипту, Непалу. З початку повномасштабного вторгнення вивезли майже 55 тис. тонн. Зерно через річпорти Ізмаїла та Рені, відвантажуючи в середньому 8-10 суден на місяць [20].

Україна минулого року (2022) експортувала, за попередніми даними, сільгосппродукції не менш як на $20 млрд, що приблизно наполовину менше, ніж у 2021 році.

У 2021 році більшу частину валютного виторгу отримав український агросектор, тоді як у 2022 році значну частину маржі з експорту сільськогосподарських культур отримали інфраструктурні та логістичні компанії, зокрема іноземні.

Найбільше виторгу отримано від експорту продукції АПК - кукурудзи на $5,94 млрд (+1% до 2021 року), олії на $5,46 млрд (- 14,4%), пшениці - $2,6 млрд (-44,7%), ріпаку - $1,54 млрд (-8,6%), насіння соняшника - $1,26 млрд (зростання у 33 рази), сої - $862 млн (+43%), м'яса птиці - $852 млн (+19%) [21].

Основними викликами для подальшого розвитку агропромислового сектору України в контексті нарощування експорту продукції сільського господарства, харчової та переробної промисловості є:

1) адаптація до зміни агрокліматичних умов;

2) стимулювання пропозиції (нарощування виробництва) в умовах обмеженого внутрішнього попиту;

3) необхідність гарантування безпечності продукції (санітарні та фітосанітарні заходи, розвиток системи державного контролю);

4) трансформація структури експорту в бік збільшення частки продукції переробки;

5) необхідність поліпшення умов доступу до зовнішнього ринку для вітчизняних експортерів;

6) необхідність урізноманітнення товарних позицій експорту продукції сільського господарства, харчової та переробної промисловості (у тому числі органічної продукції).

Кон'юнктура світового продовольчого ринку та стратегічні дослідження Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) також свідчать про нагальну необхідність нарощування обсягів виробництва і торгівлі продовольством з метою забезпечення зростаючого попиту в світі.

На сьогодні (18 березня 2023 року) офіційно продовжено угоду "зернової ініціативи" ще на 120 днів. Міністр аграрної політики та продовольства України Микола Сольський зазначив, що завдяки підтримці низки міжнародних партнерів і, звичайно, учасників угоди ООН і Туреччини, представникам української делегації вдалося домовитися про пролонгацію "зернового коридору".

Продовження "зернової ініціативи" для України - це можливість залишатися топовою аграрною країною, бо це означає, що український фермер буде сіятися і зможе отримати від свого врожаю дохід, тобто йдеться про збільшення ліквідності аграріїв. Для світу ж - це зміцнення продовольчої безпеки, це можливість нагодувати сотні мільйонів людей, які залежать від України [22].

Реалізація Стратегії розвитку експорту продукції сільського господарства, харчової та переробної промисловості України на період до 2026 року дасть змогу забезпечити:

1) формування дієвої системи інструментів оцінки експортного потенціалу та потенційної привабливості ринків за основними видами продукції сільського господарства, харчової та переробної промисловості;

2) налагодження постійної взаємодії Мінагрополітики з галузевими асоціаціями з питань пріоритетів розвитку торговельних відносин України у галузі сільського господарства, харчової та переробної промисловості;

3) належний рівень підтримки вітчизняних експортерів сільськогосподарської продукції та продукції харчової та переробної промисловості як усередині країни, так і за її межами;

4) гармонізацію вітчизняного законодавства у частині санітарних та фітосанітарних заходів з європейськими нормами, стандартами та правилами;

5) відкриття на кінець 2026 року доступу до ринків 28 країн ЄС, Туреччини, Китаю, Індії, Єгипту, Саудівської Аравії, Канади, Об'єднаних Арабських Еміратів, Сполучених Штатів Америки, Ізраїлю, Білорусі, Грузії, Молдови, Японії, Індонезії, Таїланду, Бангладешу, Лівану, Філіппін, Нігерії та Швейцарії згідно із затвердженим планом здійснення торговельних місій до зазначених країн;

6) збільшення експорту продукції сільського господарства, харчової та переробної промисловості протягом строку реалізації Стратегії на 17 відсотків [23].

У 2019 році було найбільше проявів та наслідків зміни клімату для України - аномально тепла зима, а отже, і критично низький рівень водності в річках. У разі бездіяльності, за даними Світового банку, якщо не відбудеться кардинальних змін в економіці, способах виробництва і рівні споживання, середньорічна температура в Україні до 2100 року може підвищитися на 3,2-4,5 °C. У такому разі на Україну можуть чекати значні негативні наслідки насамперед для сільського господарства за рахунок збільшення посух, зменшення рівня опадів влітку, більш різких пікових температур (від'ємної взимку і плюсової влітку), що негативно позначатиметься на обсягах виробництва сільськогосподарської продукції, буде вимагати значних інвестицій у здійснення заходів з адаптації до змін клімату (наприклад, в технології зрошування, створення стійких до перепадів температури видів культур тощо).

Державною стратегією регіонального розвитку на 2021-2027 роки визначено завдання за напрямом "Розвиток сільських територій" - сприяння розвитку різних форм кооперації, фермерства, забезпечення доступності ринків збуту для малих та середніх виробників сільськогосподарської продукції, інфраструктури для зберігання сільськогосподарської продукції; запровадження нових технологій та обладнання для переробки сільськогосподарської сировини.

Вказаною Стратегією також передбачена підтримка диверсифікації сільськогосподарського виробництва, запровадження нових культур, розвиток тваринництва, утворення підприємств з переробки сільськогосподарської продукції, що використовують нові інноваційні технології, застосування яких спрямовано на використання місцевої сировини та сприяє створенню на території нових робочих місць [24].

Стратегія продовольчої безпеки України на період до 2030 року визначає цілі, задания та основні напрямки державної соціально-економічної політики для забезпечення продовольчої безпеки країни як складової національної безпеки держави.

В Україні виробляється достатньо продовольства для забезпечення здорового харчування. Проте, внаслідок низької купівельної спроможності населення та високої частки втрат продукції на усьому виробничо-збутовому ланцюжку, частина населення має обмежений доступ до необхідних харчових продуктів.

Оцінка стану продовольчої безпеки показала, що досягнутий рівень розвитку власного виробництва сільськогосподарської продукції, сировини та продовольства дозволило у 2019 році гарантувати фізичну доступність для населення продуктів харчування в енергетичній оцінці на рівні 2691 ккал кілокалорій на одну людину на добу при середньодобовій калорійності раціону у країнах ЄС в межах 3400-3500 ккал.

Продовольча безпека безпосередньо залежить і від соціальних складових: рівень розвитку аграрної освіти й науки, поширення у суспільстві знань про правильне харчування, від екологічного стану у країні: стан сільськогосподарських угідь, якісні та кількісні характеристики водних ресурсів, у тому числі питної води, біологічного різноманіття, рівня забруднення ґрунтів та водних ресурсів тощо.

Розвиток світового ринку свідчить про те, що в довгостроковій перспективі дефіцит продовольчих ресурсів збережеться, кон'юнктура ринку залишиться нестабільною, а торгівля продовжить розвиватися під впливом не тільки природної конкуренції, але й політичних чинників. Країни, які виступають в якості основних виробників та експортерів продовольства, будуть як і раніше збільшувати державну підтримку аграрного сектора, змінюючи її структуру і підвищуючи ефективність.

Основними напрямами реалізації Стратегії продовольчої безпеки є:

підвищення економічної доступності харчових продуктів для формування раціону здорового харчування для

всіх груп населення шляхом оптимізації продовольчих систем, розвитку дрібнотоварного виробництва, впровадження окремих форм соціального захисту для груп ризику;

забезпечення фізичної доступності харчових продуктів шляхом розвитку міжрегіональної інтеграції в сфері продовольчих ринків і продовольчого забезпечення, ефективного використання механізмів підтримки регіонів, розвитку транспортної та логістичної інфраструктури;

формування державного резерву сільськогосподарської продукції, сировини та продовольства, що визначається номенклатурою відповідних матеріальних цінностей та норм їх накопичення;

підвищення врожайності сільськогосподарських культур, збереження, відновлення і підвищення родючості земель сільськогосподарського призначення, дотримання науково-обґрунтованих технологій виробництва сільськогосподарських культур, збалансоване землекористування та зрошувальне землеробство, залучення до сільськогосподарського обороту орних земель, які не використовуються в окремих регіонах;

розвиток приміського та урбаністичного землеробства, створення спрощених умов для реалізації продукції нетваринного походження у містах (зелені корзини);

розвиток локального (межі певного регіону), малого та крафтового виробництва (невеликі обсяги виробництва);

збільшення внутрішнього споживання продукції, у тому числі шляхом розвитку системи виробництва традиційних продуктів та послуг гостинності в сільській місцевості "зеленого" туризму;

розвиток племінної справи, селекції, насінництва та кормовиробництва;

розширення потенціалу об'єктів рибництва, аквакультури та нових технологій їх вирощування;

розвиток наукового потенціалу сільського господарства, впровадження точних і цифрових технологій;

вдосконалення механізмів державної підтримки сільського та рибного господарства, у т. ч. шляхом її ув'язування з розвитком виробництва харчової продукції, що відповідає принципам здорового харчування, та дотриманням виробниками сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства встановлених екологічних, санітарно- епідеміологічних, ветеринарних і інших вимог [25].

Враховуючи той факт, що в Україні сільське населення складає 31 % наявного населення, а сільськогосподарські угіддя - 70 % земельного фонду країни, сталість розвитку сільських територій значною мірою визначає забезпечення сталого соціально-економічного розвитку країни в цілому.

Ключовою складовою у розбудові аграрної сфери країни є комплексний розвиток сільських територій, спрямований на стабільне забезпечення розвитку сільськогосподарського виробництва, поліпшення умов праці та проживання населення, збереження природного середовища.

Реалізація положень Концепції сільського розвитку сприятиме забезпеченню зайнятості та підвищення рівня життя сільського населення внаслідок розширення можливостей щодо виробництва і реалізації продукції особистими селянськими господарствами шляхом сприяння розвитку мережі сільськогосподарських кооперативів із заготівлі, зберігання, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції.

Стратегічною метою диверсифікації сільської економіки є перехід до багатопрофільності, забезпечення раціонального використання ресурсного потенціалу сільських територій, яка передбачає:

розробку та впровадження системи стимулів залучення агровиробників до створення нових виробництв з глибокої переробки сільськогосподарської продукції з метою збільшення доданої вартості;

стимулювання підприємницької активності в частині виробництва нових видів сільськогосподарської продукції;

забезпечення державної підтримки малих виробників сільськогосподарської продукції з числа особистих селянських господарств та фізичних осіб з метою стимулювання їх економічної активності та розвитку малого підприємництва на селі;

Стратегічною метою в інноваційному забезпеченні сільських територій є формування сприятливих умов для використання новітніх досягнень науки і техніки в усіх сферах господарювання, у тому числі впровадження в агропромислове виробництво результатів наукових досліджень, зокрема, впровадження та використання біотехнологій, ресурсозберігаючих та інших інноваційних технологій, сприяння поширенню інновацій, шляхом забезпечення рівного доступу суб'єктів господарювання різних за розміром форм до якісних інформаційно- консультативних послуг, в тому числі, за рахунок розвитку системи дорадництва.

Стратегічною метою фінансового забезпечення розвитку сільських територій також є запровадження практики надання пільг суб'єктам підприємництва, які розміщують виробничі потужності на сільській території та використовують працю місцевих жителів [26].



Висновки

У наукових дослідженнях зазначається, що останніми роками Україна закріпила за собою статус світового лідера з виробництва та експорту сільськогосподарської продукції і є невід'ємною частиною світової глобалізації, оскільки може суттєво впливати на географічну та товарну структури експорту й імпорту. Галузь сільського господарства є стратегічно важливою та забезпечує Україні продовольчу безпеку.

Розв'язана росією війна проти України загрожує глобальній продовольчій безпеці, тому міжнародне співтовариство має ефективно діяти для попередження поглиблення продовольчої кризи у світі.

Групи країн G7: Канади, Франції, Німеччини, Італії, Японії, Великобританії та Сполучених Штатів Америки дотримуються принципів дій щодо глобальної продовольчої безпеки та підтримки України у збереженні виробництва сільськогосподарської продукції, її зберігання, транспортування та переробки.

Для збереження та розвитку виробництва сільськогосподарської продукції мають бути науково обґрунтовані підходи до ведення господарства з метою мінімізації глобальної продовольчої кризи, яка є наслідками збройних конфліктів, пандемії COVID-19 та зміни клімату.

Продовольча безпека також залежить від розвитку аграрної освіти й науки (поширення знань про правильне харчування, екологічний стан, стан сільськогосподарських угідь, рівень забруднення ґрунтів та водних ресурсів тощо).

Проблема є комплексною та потребує залучення для її розв'язання усіх державних органів разом з міжнародними організаціями.

У перспективі подальших досліджень має приділятися увага підтримці диверсифікації сільськогосподарського виробництва, запровадженню нових культур, розвитку тваринництва, утворенню підприємств з переробки сільськогосподарської продукції, новим інноваційним технологіям щодо виробництва, зберігання, переробки та транспортування сільськогосподарської продукції.



Список використаних джерел

1. Дорош-Кізим М. М., Дадак О.О., Гачек Т.С. Перспективи розвитку агропромислового комплексу України в умовах євроінтеграції // Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького. Серія: Економічні науки. 2017. Т. 19. № 76. С. 47-55.

2. Денисенко М.П., Новіков Д.В. Сучасний стан та перспективи розвитку сільського господарства України // Агросвіт. 2019. № 12. С. 15-21.

3. Бурачек І. В., Михайленко Н.В. Сучасний стан та перспективні напрями розвитку сільського господарства в Україні // Глобальні та національні проблеми економіки. 2018. Вип. 21. С. 134-137.

4. Саблук П.Т., Лузан Ю. Я Аграрна політика та чинники її реалізації // Економіка АПК. 2019. № 10. С. 6-17.

5. Михайленко О.В., Хільченко І. Ю. Аграрний сектор України: сучасний стан, проблеми та перспективи реформування галузі. Modern Economics. 2019. № 15(2019). С. 148-152. DOI: https://doi.org/10.31521/modecon.V15(2019)-21.

6. Глобальна продовольча безпека та відповідальність росії за наслідки агресивної війни проти України: висновки міністрів закордонних справ G7. Представництво Європейського Союзу в Україні. 18.05.2022 р. URL: https://www.eeas.europa.eu/ delegations/ukraine/%D0%B3%D0%BB%D0%BE%D0%B1%D0% B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0-%D0%BF%D1% 80%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BB% D1%8C%D1%87%D0%B0-%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0% BF%D0%B5%D0%BA%D0%B0-%D1%82%D0%B0-%D0%B2% D 1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D 1%96%D0% B4%D0%B0%D0%BB%D1 %8C%D0%BD%D 1%96%D 1%81%

7. D1%82%D1%8C-%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%97- %D0%B7%D0%B0-%D0%BD%D0%B0%D1 %81 %D0%BB% D1%96%D0%B4%D0%BA%D0%B8-%D0%B0%D0%B3% D1% 80%D0%B5%D1%81%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE% D1%97_uk?s=224.

8. Аграрний сектор економіки України (стан і перспективи розвитку) / М.В. Присяжнюк, М.В. Зубець, П.Т. Саблук та ін.; за ред. М.В. Присяжнюка та ін. К.: ННЦ іАе, 2011, c. 1008.

9. Жук В.М. Обіг земель сільськогосподарського призначення в селозберігаючій моделі аграрного устрою України: наук. доп. Київ: ННЦ "ІАЕ", 2017. С. 109-110.

10. Аранчій В.І., Зоря О.П., Березницький Є.В. Особливості формування стратегії розвитку сільськогосподарських підприємств. URL: http://www.rusnauka.com/2_ANR_2010/ Economics/ 12_56804.doc.htm.

11. Україна: стан продовольчої безпеки. Creative State of Arsenal, 18.11.2022. URL: https://eba.com.ua/pandemiya-vijny- ta-ekstremalni-pogodni-umovy-pidkreslyuyut-neobhidnist-zahystu- globalnyh-prodovolchyh-system/

12. Продовольча безпека в Україні за шість місяців війни. Центр досліджень продовольства та землекористування, 8 жовтня, 2022. URL: https://kse.ua/wp-content/uploads/2022/ 11/1page_6-Months-Food-Security_ukr_mib_final.pdf.

13. Огляд продовольчої безпеки та політики. Центр досліджень продовольства та землекористування (KSE Агроцентр). URL: https://kse.ua/ua/oglyad-prodovolchoyi-bezpeki-ta-politiki/.

14. Україна та глобальна продовольча безпека в умовах війни. Національний інститут стратегічних досліджень, 14.03.2022. URL: https://niss.gov.ua/news/komentari-ekspertiv/ ukrayina-ta-hlobalna-prodovolcha-bezpeka-v-umovakh-viyny.

15. Україна приєдналася до підписання Дорожньої карти з забезпечення глобальної продовольчої безпеки. Міністерство аграрної політики та продовольства України, опубліковано 19 травня 2022 року. URL: https://www.kmu.gov.ua/

16. news/ukrayina-priyednalasya-do-pidpisannya-dorozhnoyi-karti-z- zab ezpechennya-gl obalnoyi-prodovolchoyi-bezpeki.

17. Вплив війни рф проти України на стан глобальної продовольчої безпеки. UkraineInvest. URL: https://ukraineinvest.gov.ua/ uk/news/19-04-22/.

18. Глобальний бізнес відіграє одну з ключових ролей в забезпеченні продовольчої безпеки світу. Corteva Agriscience, 17.01.2023 р. URL: https://www.corteva.com.ua/news-and- events/Global-business-plays-one-of-the-key-roles-in-ensuring-world- food-security.html.

19. Війна рф проти Україні може спричинити продовольчу небезпеку для мільйонів людей. Укрінформ, 05.05.2022 р. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-world/3476070- vijna-rf-proti-ukraini-moze-spriciniti-prodovolcu-nebezpeku-dla- miljoniv-ludej.html.

20. Україна збільшує тоннажність суден "зернової ініціативи" для часткового вирішення питання черги, що зросла до 145 суден. Інформаційне агентство "Інтерфакс-Україна", 13.02.2023 р. URL: https ://interfax.com.ua/news/general/891073.html.

21. Чорноморська зернова ініціатива. Матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії. URL: https://uk.wikipedia.org/ wiki/%D0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BC% D0%BE%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0% B7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0_% D1%96%D0%BD%D1%96%D1%86%D1%96%D0%B0%D1%82% D0%B8%D0%B2%D0%B0.

22. A.G.R. Group збереже наземну логістику зерна через ЄС навіть після війни та відкриття українських портів. Інформаційне агентство "Інтерфакс-Україна", 31.01.2023 р. URL: https://interfax.com.ua/news/economic/888109.html.

23. Українські аграрії в 2022 році забезпечили країні понад $20 млрд валютного виторгу - міністр Сольський. Інформаційне агентство "Інтерфакс-Україна", 04.01.2023 р. URL: https ://interfax.com.ua/news/economic/882528.html.

24. Зернову угоду продовжено на 120 днів. Інформаційне агентство "YgroNews.ua", 20 березня 2023 р. URL: https: https://agronews.ua/news/zernovu-ugodu-prodovzheno-na-120-dniv/.

25. Про схвалення Стратегії розвитку експорту продукції сільського господарства, харчової та переробної промисловості України на період до 2026 року. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 р. № 588-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/588-2019-%D1%80#Text.

26. Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2020 р. № 695. URL : https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/695-2020-%D0%BF#Text.

27. Проект розпорядження Кабінету Міністрів України "Про схвалення Стратегії продовольчої безпеки на період до 2030 року". Міністерство економіки України, 25.11.2020 р. Директорат розвитку аграрного сектору. URL: https://www.me.gov.ua/ Documents/Detail?lang=uk-UA&id=33eec8aa-b768-4234-8f5d- 7014601cf6e7&title=.

28. Проект розпорядження Кабінету Міністрів України "Про схвалення Концепції сільського розвитку до 2030 року". Міністерство економіки України, 25.11.2020. Директорат сільського розвитку. URL: https://www.me.gov.ua/Documents/ Detail?lang=uk-UA&id=a707d9ff-0c4b-4b8b-8d84-3f9a994ee729& title=ProektRozporiadzhenniaKabinetuMinistrivUkraini-proSkhvalennia KontseptsiiSilskogoRozvitkuDo2030-Roku-.

Размещено на Allbest.ru

...