Організаційно-методичний інструментарій оцінки нематеріальних активів в аграрній сфері

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організаційно-методичний інструментарій оцінки нематеріальних активів в аграрній сфері

Вступ

Важливою умовою уникнення помилок при прийнятті рішень та ефективному управлінню є достовірна оцінка діяльності підприємства. Так як нематеріальні активи наразі відіграють важливу роль у створенні вартості суб'єктів господарювання, підвищують їхню конкурентоспроможність, питання оцінки набуває важливого значення. Управління за критерієм вартості визнано сучасною парадигмою розвитку підприємств. Визначення вартості нематеріальних активів є одним із найбільш складних і важливих завдань при прийнятті виважених управлінських рішень [1, с. 59].

Питаннями оцінки нематеріальних активів, формування методичних підходів та методів оцінки, можливістю їх практичного застосування займались такі вітчизняні науковці як В.Д. Базилевич, О.Б. Бутнік-Сіверський, О.В. Вакун, В.М. Диба, О.В. Захарчук, М.М. Ксенофонтова, Л.І. Курило та інші. Враховуючи вагомий внесок зазначених дослідників та цінність отриманих ними результатів, залишається низка невирішених питань, серед яких слід відмітити нагальну проблему оцінки сортів рослин для наукових селекційних установ.

Виклад основного матеріалу

Проблемним питанням сучасної облікової практики є саме оцінка нематеріальних активів. Узагальнення поглядів науковців та результати проведеного анкетування бухгалтерів дозволило визначити проблемні питання при проведенні процедури оцінки:

1) відсутність єдиного трактування економічної сутності нематеріальних активів;

2) недосконалість нормативної бази регулювання бухгалтерського обліку нематеріальних активів;

3) відсутність єдиної економічної класифікації нематеріальних активів;

4) недостатнє розкриття сутності критеріїв визнання нематеріальних активів у нормативно-правовому полі, що ускладнює постановку таких активів на баланс та приводить до помилок;

5) відсутність методичного інструментарію оцінки, який враховував би оригінальність, унікальність нематеріальних активів, галузеву специфіку;

6) відсутність ефективно функціонуючого активного ринку нематеріальних активів.

Таким чином, удосконалення методики й організації оцінки нематеріальних активів підприємств та установ у сучасних умовах господарювання є актуальним та потребує нагального вирішення.

Науковці наголошують, що труднощі оцінки викликані відсутністю вичерпного переліку витрат, які можна зараховувати до первісної вартості нематеріальних активів, бо, як відомо, залежно від виду витрат їх можна зарахувати до первісної вартості таких активів або віднести на витрати звітного періоду. Зважаючи на це, рекомендовано в наказі про облікову політику розкрити перелік витрат, які можна віднести до етапу дослідження, а інші - до етапу розробки, тим самим забезпечивши вичерпну інформацію про склад витрат, які включаються до первісної вартості нематеріального активу.

Оцінювання вартості конкретного об'єкта права інтелектуальної власності залежить від мети оцінювання та врахування переваг, обмежень підходів, що застосовуються. Процес оцінки нематеріального активу починається з його ідентифікації, тобто встановлення факту його юридичної правомочності та правовласника. Наступним кроком є визначення мети оцінки. Послідовність всіх етапів оцінки представлена на рис. 1.

Рис. 1. Послідовність оцінки вартості нематеріальних активів Джерело: розроблено автором

НП(С)БОДС 122 «Нематеріальні активи» передбачено, що підходи до оцінки первісної вартості нематеріальних активів відрізняються в залежності від способів надходження на підприємство [2]. Однак, слід зазначити, що підходи до оцінки, запропоновані вітчизняним стандартом бухгалтерського обліку, не можуть повністю відобразити реальну вартість нематеріальних активів, яка, в свою чергу, потрібна користувачам інформації для прийняття управлінських рішень. Тому виникає необхідність використання професійної оцінки за допомогою експертних методів.

Порядок експертної оцінки нематеріальних активів регламентується Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Міжнародними стандартами оцінки, Національним стандартом № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності» та № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», Методикою оцінки майнових прав інтелектуальної власності, Порядком визначення оціночної вартості об'єктів права інтелектуальної власності, що перебувають у державній власності або були створені (придбані) за державні кошти, з метою зарахування на бухгалтерський облік [3, 4, 5]. Загальноприйнятими підходами до оцінки об'єктів права інтелектуальної власності є визначені законодавством - витратний, ринковий, дохідний. Концептуальні характеристики вищезазначених підходів до оцінки нематеріальних активів наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Порівняльний аналіз підходів до оцінки нематеріальних активів

Джерело: згруповано автором за [6, с. 26; 7, с. 207]

Сутність дохідного підходу полягає в тому, що оцінка нематеріальних активів залежить від можливості отримання економічної вигоди в майбутніх періодах та її величини. Вартість об'єкта визначається як поточна вартість очікуваних доходів від використання об'єкта оцінки, включаючи дохід від його можливого перепродажу. У рамках дохідного підходу доцільно виділити такі методи: метод капіталізації прибутків, метод дисконтування грошових потоків. Застосовуючи методичні прийоми дохідного підходу оцінювач орієнтується на позитивні тенденції, які відбуваються чи можуть відбутися в господарській діяльності установи або підприємства. Такими тенденціями є: зростання вартості продукції, зростання кількості реалізованої готової продукції, збільшення доходів підприємства, зменшення обсягу накладних витрат у структурі собівартості продукції.

В основі ринкового підходу покладені принципи ринку, тобто вартість нематеріальних активів порівнюється з аналогічними об'єктами. Визначення ринкової вартості майнових прав інтелектуальної власності з використанням такого підходу здійснюється шляхом коригування цін продажу (пропонування) подібних об'єктів, що склалися внаслідок укладання договорів, істотні умови яких відповідатимуть умовам, що висуваються для визначення ринкової вартості. Ринковий підхід до оцінки нематеріальних активів реалізується за допомогою таких методів: метод порівняльного аналізу продажу, методу звільнення від роялті.

Для визначення ринкової вартості нових сортів рослин необхідна наступна інформація: характеристика об'єктів права інтелектуальної власності (біологічні, екологічні, економічні й технічні ознаки), характеристика ринку, обсяг реалізації подібних сортів рослин конкурентів [8, с. 46]. Л.І. Курило наводить слушну думку щодо обґрунтування доцільності використання ринкового підходу. Вона зазначає, що вартість не може бути визначена загальними витратами на виробництво нових сортів рослин і порід тварин, оскільки вони створюються творчою працею науковців. Ціна селекційних досягнень встановлюється не загальними витратами на їх створення, а споживчою вартістю (корисністю), що може забезпечити одержання додаткового прибутку. Нові сорти рослин і породи тварин з унікальними споживчими якостями реалізуються за більш високими цінами й це повинно забезпечувати покупцю максимальний прибуток при мінімальних витратах на їх придбання [8, с. 46].

Але зауважимо, що існують бар'єри для застосування ринкового підходу. Інноваційна продукція, яку створюють науково-дослідні установи є унікальною в більшості випадків, і тому знайти аналоги з-поміж подібних об'єктів права інтелектуальної власності, які б мали однакові характеристики, виконували одні й ті ж функції, досить складно. Зауважимо, що ринок інтелектуальної власності знаходиться тільки на етапі зародження та зібрати інформацію про реалізацію подібних об'єктів права інтелектуальної власності зазвичай неможливо або вони взагалі відсутні [8, с. 46]. Розрахувати переваги селекційних досягнень можна лише через певний період (збір урожаю, одержання приплоду), після якого формується репутація і дійсна ринкова ціна інтелектуального продукту. Таким чином зазначимо, що ринкові методи оцінки прості у застосуванні, проте відсутність ринку інтелектуальної власності та достовірної інформації на ньому ускладнює застосування цього підходу для встановлення об'єктивної ціни на нематеріальні активи.

Що стосується бухгалтерського обліку, то перевага надається принципу оцінці за історичною (фактичною) вартістю. Можна зробити висновок, що такому принципу найбільше відповідають методичні прийоми витратного підходу.

Оцінка вартості нематеріальних активів у конкретному випадку їхнього використання є досить складною процедурою й у кожному випадку вимагає унікального рішення. Суб'єктам господарювання на рівні облікової політики необхідно закріпити методи оцінки нематеріальних активів, що, в свою чергу, дасть змогу привести у відповідність балансову та реальну вартість таких активів. Більшість авторів зазначають, що для отримання максимально об'єктивної вартості об'єктів права інтелектуальної вартості необхідне застосування комплексного уніфікованого підходу. З нашої точку зору, такий підхід до оцінки нераціональний. Слід відмітити, що кожен із об'єктів права інтелектуальної власності унікальний, неповторний, тому використання одного комплексного підходу неможливо одночасно застосувати як для визначення вартості сортів рослин, так і для вартості товарного знаку чи комп'ютерної програми (табл. 2).

Таблиця 2

Підходи до застосування методів оцінки нематеріальних активів

Джерело: доповнено автором за [6, с. 30]

Звідси можемо зробити висновок, що виникає необхідність у розробці галузевих стандартів оцінки нематеріальних активів, які б враховували особливості таких об'єктів і умови їх використання.

Нематеріальний актив як і звичайний товар має свій життєвий цикл. Відповідно до кожного етапу життєвого циклу інноваційного продукту повинні застосовуватися ті чи інші підходи до його оцінки. Розглянемо взаємозв'язок стадій життєвого циклу нематеріального активу та підходів до його оцінки (рис. 2).

Рис. 2. Доцільність застосування методів оцінки на стадіях життєвого циклу нематеріального активу Джерело: розроблено автором за [7, с. 213]

оцінка нематеріальний актив аграрний

Оцінка як складова елементу методу бухгалтерського обліку не тільки тісно взаємопов'язана з усіма іншими елементами, але є передумовою їхнього функціонування. Слід зауважити, що порядок формування первісної вартості нематеріальних активів залежить від способів їх надходження до науково-дослідної установи.

Нематеріальний актив оцінюється за первісною вартістю. Відповідно до п. 5 НП(С)БОДС 122 «Нематеріальні активи», первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням [2].

Якщо розглядати, наприклад, сорт рослин у складі нематеріальних активів наукової установи, то на його створення йде порядком 10 років і більше. Сорти рослин створюються науково-дослідними установами за рахунок бюджетних коштів, а саме селекціонерами під час виконання службових зобов'язань. Дані бухгалтерського обліку бюджетної установи не містять детальної аналітичної інформації про витрати за кожним сортом рослин окремо. Це пояснюється тим, що в обліковій практиці науково-дослідних установ відсутнє щорічне накопичення витрат по кожному новоствореному сорту й тих, що знаходяться в розробці. Сукупні витрати обліковують по всіх сортах незалежно від того, завершився процес створення чи вони знаходяться в селекційній роботі. До таких витрат включають і витрати по тих сортах, які вже вибракувані у зв'язку з невідповідностями основних біологічних характеристик чи не пройшли кваліфікаційну експертизу.

Відмітимо, що в Україні наразі ще не сформовано ринок інтелектуальних продуктів, де їх можна продати й легко оцінити, знайти відповідний аналог. Це призводить до інформаційної асиметрії, коли один і той же актив буде оцінюватися по-різному спеціалістами з різним рівнем інформації. Тобто, оцінка нематеріальних активів не є простим завданням і в значній мірі суб'єктивна, що призводить до різних оцінок. Наприклад, вартість сортів рослин у мережі науково-дослідних установ Національної академії аграрних наук України значно варіюється. В табл. 3 наведено інформацію про первісну вартість сортів рослин 10-ти вітчизняних наукових селекційних центрів НААН України. Такі розбіжності в оцінці нематеріальних активів пояснюються тим, що в Україні відсутній офіційно визнаний метод розрахунку первісної вартості сорту рослин як об'єкта права інтелектуальної власності в складі нематеріальних активів. Це стало серйозною перешкодою для їх відображення в бухгалтерському обліку. Деякі науково-дослідні установи у зв'язку з відсутністю методики оцінки та відповідних компетенцій не відображають нематеріальні активи на рахунках бухгалтерського обліку, тим самим не надають правдиву інформацію про стан та використання таких активів.

Таблиця 3

Первісна вартість сортів рослин в складі нематеріальних активів науково-дослідних установ НААН України

Джерело: сформовано автором за даними фінансових звітів науково-дослідних установ

При визначенні вартості сортів рослин розрахувати первісну вартість виходячи з суми фактичних витрат практично неможливо. Тому що науково-дослідним установам притаманні специфічні риси, які повинні бути враховані при організації облікового процесу, а саме:

1) у селекційних відділах, лабораторіях ведеться одночасно робота по створенню різних сортів рослин, тому майже неможливо розподілити витрати по кожній селекційній ділянці: конкурсне сортовипробування, екологічне сортовипробування, розсадники добору та віднести їх на відповідний сорт тієї чи іншої культури;

2) у деяких науково-дослідних установ, особливо дослідних станцій, відсутні окремі відділи селекції сільськогосподарських культур, тому виникають труднощі, які пов'язані з тим, що процес селекції ведеться одночасно з насінництвом вже зареєстрованих сортів рослин і не по одній культурі, а загалом по всіх культурах;

3) науково-дослідні установи одержують кошти з Державного бюджету на фінансування селекційної роботи, але практичний досвід селекційних центрів свідчить про те, що сума фінансування покриває лише витрати на оплату праці наукового і допоміжного персоналу. Решта витрат покривається за рахунок коштів спеціального фонду науково-дослідної установи. Тому, немає можливості достовірно оцінити створений об`єкт селекції в межах суми бюджетного фінансування;

4) селекційна робота одночасно може вестись за десятками майбутніми новими сортами та період такої селекційної роботи займає 10-15 років. Результатом в кінцевому випадку може стати тільки 1 сорт, а інші будуть вибракувані за невідповідністю біологічних та господарських ознак. Тому, на нашу думку, калькулювання витрат по кожній гібридній комбінації втрачає сенс, тому що не існує точного прогнозування майбутніх економічних вигід.

З таблиці видно, що первісна вартість сортів у науково- дослідних установах значно варіюється - від 1,125 млн. грн. до 1 грн. Відмітимо, що найвищу первісну вартість сортів рослин мають Національний науковий центр «Інститут землеробства НААН України» та Інститут луб'яних культур НААН. Відмітимо, що Інститут садівництва НААН України оцінює первісну вартість сортів рослин в 1 гривню. Беручи до уваги той факт, що витрати на реєстрацію одного сорту рослин складають близько 3000,00 грн., вважаємо такий підхід до оцінки сорту рослин неправильним, бо він не відображає достовірну інформацію про нематеріальні активи в установі. Тобто, можемо узагальнити, що єдиного узгодженого методичного підходу щодо оцінки нематеріальних активів серед науково-дослідних установ мережі НААН України не існує та первісна вартість сортів, яка знаходить своє відображення в обліку та звітності, в більшості мірі, суб'єктивна та залежить від компетенції бухгалтера.

Науково-дослідні установи Національної академії аграрних наук України, в більшості випадків, не ведуть облік фактичних витрат та не акумулюють витрати на створення сортів рослин. Організація бухгалтерського обліку в таких установах передбачає списання всіх витрат, які понесені на етапі дослідження та розробки нематеріальних активів, на витрати звітного періоду. Як наголошують науковці НААН України, в такому випадку, первісна вартість може бути визначена за фактичними витратами на проведення державної реєстрації та отримання охоронного документу. З практики ведення бухгалтерського обліку нематеріальних активів відмітимо, що ці витрати бухгалтером також списуються до витрат звітного періоду, але їх можна визначити по кожному сорту рослин у підрозділі, спеціалісти якого відповідають за подачу заявки на сорт рослин та які ведуть всю необхідну документацію з державної реєстрації.

Розглянемо приклад розрахунку первісної вартості сорту пшениці озимої Вежа тільки з урахуванням витрат, які пов'язані з процесом державної реєстрації сортів рослин (табл. 4). Витрати на проведення державної реєстрації й отримання охоронних документів визначені «Порядком сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на сорти рослин», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 р. № 1183 [9]. Так як заявником є бюджетна неприбуткова установа, то збори сплачуються в розмірі 10 %. Отже, первісна вартість сорту рослин пшениці озимої Вежа для постановки на баланс у складі нематеріального активу з урахуванням тільки витрат на державну реєстрацію та отримання охоронних документів становить 2585,00 грн.

Враховуючи мету оцінки - зарахування на бухгалтерський облік, вимоги положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів з оцінки об'єктів права інтелектуальної власності робимо висновок, що при створені сорту рослин власними силами науково-дослідної установи доцільно застосовувати витратний підхід.

Таблиця 4

Розрахунок первісної вартості сорту пшениці озимої з урахуванням витрат на державну реєстрацію

Джерело: розраховано автором за [9]

Але у зв'язку з відсутністю фактичних витрат на створення сорту, які б надавав бухгалтерський облік, ефективним є метод відновлювальної вартості нематеріального активу в рамках витратного підходу. Сутність даного методу полягає в розрахунку вартості як суми витрат на дату оцінки, необхідних для створення нової, точної копії об'єкта, що оцінюється. На нашу думку, метод відновлювальної вартості є найбільш прийнятним способом розрахунку вартості саме для унікальних нематеріальних активів, які не мають близьких аналогів. Дана модель оцінки була впроваджена в діяльність Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції та взята за основу для розрахунку первісної вартості новостворених сортів рослин.

Розрахунок первісної вартості сорту рослин рекомендовано проводити за формулою 1:

де В_с - первісна вартість сорту - сума витрат на дату оцінки, необхідних для створення точної копії сорту; В_тх - витрати на створення, доведення до стану готовності для господарського використання або реалізації сорту, що базується на технологічній карті витрат на селекцію сорту рослин; В_охор - витрати на правову охорону сорту (оформлення заяви на сорт рослин, проведення кваліфікаційної експертизи, сплата необхідних зборів відповідно до законодавства); В_пат - витрати на патентного повіреного; n - кількість років на розробку сорту рослин; Q_c - кількість створених сортів рослин однієї культури в розрахунковому періоді; квиюріїст - коефіцієнт використання сорту рослин як відношення фактичного (запланованого) строку використання до строку чинності патенту.

Для розрахунку витрат на створення точної копії сорту рослин в складі нематеріальних активів нами було розроблено технологічну карту витрат на селекцію пшениці озимої, яка враховує всі етапи селекційного процесу пшениці озимої.

Приклад розрахунку вартості сорту рослин, яка базується на методі відновлювальної вартості, наведена в табл. 5.

Таблиця 5

Розрахунок первісної вартості сорту пшениці озимої Вежа методом відновлювальної вартості

Джерело: розраховано автором

Модель формування первісної вартості сорту рослин за допомогою витратного підходу приведена схематично на рис. 3.

Рис. 3. Логіко-структурна модель облікового відображення первісної вартості сорту рослин як об'єкта нематеріального активу Джерело: розроблено автором

Вважаємо допустимим оцінювати сорти рослин комісією, яка створюється в науково-дослідній установі та до якої входять спеціалісти та експерти-дорадники з галузі селекції, генетики, насінництва, економіки та бухгалтерського обліку, які пройшли навчання на мають відповідні сертифікати.

Витрати на розробку нематеріальних активів у науково- дослідних установах, які фінансуються за рахунок бюджету, обліковуються у складі видатків загального або спеціального фондів на рахунках 80 «Витрати на виконання бюджетних програм» та 81 «Витрати на виготовлення продукції (надання послуг, виконання робіт)». До первісної вартості сорту за такою методикою включається і сума понесених витрат на державну реєстрацію сорту (проведення формальної та кваліфікаційної експертизи, збори за видачу патентів, послуги патентного повіреного), які повинні капіталізуватися підприємством у Накопичувальній картці капітальних інвестицій в нематеріальні активи в розрізі окремого сорту рослин, яких знаходиться на державному сортовипробуванні. В табл. 6 наведено рекомендовану кореспонденцію рахунків з відображення операцій з нематеріальними активами науково-дослідних установ.

Таблиця 6

Рекомендована кореспонденція рахунків з відображенням операцій з оприбуткуванням сорту рослин на баланс науково-дослідної установи

Джерело: згруповано та удосконалено автором за [10]

Багато науковців, серед яких О.В. Захарчук, М.Ю. Коденська, В.Г. Матвієць, М.М. Капінос розглядають метод оцінки вартості сорту рослин, заснований на початковому визначенні річного рейтингу кожного об'єкта як числового показника оцінки вигоди, яка очікується від його використання за умов ринкової (біржової) ціни на продукцію, одержану протягом року з одиниці обсягу використання. Первісна вартість у запропонованому методі відображає потенціальну економічну ефективність сорту рослин від застосування його в параметрах рейтингу за весь термін дії охоронного документу. Для оцінки первісної вартості сорту рослин було застосовано різні підходи (оцінка за витратами на державну реєстрацію, оцінка за відновлювальної вартості, оцінка методом річного рейтингу, оцінка за дохдним методом), що дозволило ідентифікувати значний розрив між результатами розрахунків (табл. 7).

Таблиця 7

Порівняння розрахунку первісної вартості сорту пшениці озимої

Джерело: розраховано автором

Проведені розрахунки засвідчили, що застосування розробленого методичного підходу до оцінки сортів рослин дозволить отримати ефект додаткової капіталізації (+ 323,08 тис. грн.) та забезпечить користувачів повною та достовірною інформацією про всі понесені витрати на створення нематеріального активу, що створить якісне інформаційне підґрунтя для прийняття управлінських рішень.

У разі створення нематеріальних активів власними силами та відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку постає головна мета в правильній оцінці та відображення результату у відповідному документі. В такому випадку рекомендовано застосовувати розроблену форму «Акт оцінки нематеріального активу».

Такий документ доцільно складати на кожний об'єкт нематеріального активу, який буде містити узагальнену інформацію про первісну вартість.

Пропонована форма містить такі графи:

* «назва нематеріального активу», «охоронний документ» та «місце його зберігання» - надає повну інформацію про об'єкт оцінки;

* «спосіб надходження нематеріального активу» - передбачає зазначення шляху надходження на підприємство нематеріального активу;

* «підхід до оцінки» - зазначається підхід, методами якого здійснена оцінка»;

* «початкові витрати» на створення нематеріального активу та «витрати на державну реєстрацію», «витрати на патентного повіреного»;

* «коефіцієнт використання»; «первісна вартість».

Поняття «вартості» активу є домінантним у бухгалтерському обліку, в зв'язку з чим науково-дослідні установи завжди повинні прагнути до відображення у фінансовій звітності його найбільш достовірного та об'єктивного показника. Досягнення достовірності та об'єктивності показників фінансової звітності можливе при використанні установами моделі обліку за переоціненою вартістю, застосування якої, як зазначалося, для сучасних суб'єктів господарювання є наявною вимогою часу, а не альтернативною моделлю обліку. Необхідність переоцінки нематеріальних активів спричинена швидким розвитком технологій на ринку, що здатне призвести як до абсолютного знецінення, так і до значного зростання показника їхньої справедливої вартості.

Висновки

Нематеріальні активи - це особливий вид активів й питання оцінки таких об'єктів стає на сьогодні нагальною потребою для підприємств та науково-дослідних установ. Для їхньої оцінки неможливо використати традиційні підходи, існує проблема в розробці універсальної методики оцінки нематеріальних активів. Це пов'язано насамперед з тим, що ці активи неоднорідні за своїм складом, характером використання чи експлуатації у процесі виробництва та мають різний ступінь впливу на фінансовий стан та результати господарської діяльності підприємства. Актуальності на сьогодні набуває розробка організації та методики проведення оцінки таких активів. За відсутністю методичного підходу до оцінки більшість науково-дослідних установ та підприємств не в змозі адекватно оцінити свої нематеріальні активи, поставити їх на баланс, що перешкоджає отриманню додаткових конкурентних переваг установою. Для вітчизняної практики ведення бухгалтерського обліку наразі існує нагальна потреба у створенні методичних рекомендацій щодо обчислення вартості нематеріальних активів. Ефективне використання таких рекомендацій стане можливим лише за умови державного регулювання цих питань в Україні і, зокрема, законодавчої бази, яка має бути наближена до міжнародних вимог, існування розвиненої інфраструктури послуг з оцінки об'єктів інтелектуальної власності та спеціальної підготовки кваліфікованих оцінювачів.

Список використаних джерел

1. Диба В. М. Облік та аналіз нематеріальних активів в умовах інституційних змін: теорія і методологія: дис. на здобуття наук. ступеня д-ра. екон. наук: 08.00.09. Київ, 2017. 466с.

2. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 122 «Нематеріальні активи»: наказ Мінфіну України від 12.10.2010 р. № 1202. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/z1018-10.

3. Методика оцінки майнових прав інтелектуальної власності. наказ Фонду державного майна України від 25.06.2008 р. № 740. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ Z0726-08.

4. Національний стандарт № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності»: постанова Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1185. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1185-2007-%D0%BF.

5. Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні: закон України від 12.07.2001 р. № 2658-Ш. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2658-14.

6. Журавка Ф. О. Сучасні тенденції розвитку обліку, контролю й аналізу нематеріальних активів: монографія /за заг. ред. Ф. О. Журавка. Суми: Ярославна, 2015. 208 с.

7. Ксенофонтова М. М., Самодай В. П., Дубовик С. Г. Інтелектуальна власність: у схемах і таблицях: навч. посіб. Суми: Вид-во СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2014. 292 с.

8. Курило Л. І. До питання оцінки інтелектуального капіталу в аграрній сфері. Економіка АПК. 2009. № 12. С. 42-48.

9. Про заходи щодо реалізації Закону України «Про охорону прав на сорти рослин»: постанова Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 р. № 1183. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 1183-2002-%D0%BF.

10. Типова кореспонденція субрахунків бухгалтерського обліку для відображення операцій з активами, капіталом та зобов'язаннями розпорядниками бюджетних коштів та державними цільовими фондами: наказ Міністерства фінансів України від 29.12.2015 р. № 1219. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/z0086-16.

Размещено на Allbest.ru