Садівництво у боротьбі з ерозією ґрунтів у 50-х - 70-х рр. ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Садівництво у боротьбі з ерозією ґрунтів у 50-х - 70-х рр. ХХ століття

Соловей Галина Михайлівна, кандидат історичних наук, завідувач відділу документного забезпечення і збереження наукових фондів, Національна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН

Анотація

В Україні щороку внаслідок ерозії втрачається сотні мільйонів тон ґрунту, еколого-економічні збитки при цьому перевищують десятки мільярдів доларів США. Круті схили із змитими і розмитими ґрунтами та розчленованими яружною мережею при застосуванні низки запобіжних протиерозійних заходів можуть успішно використовуватися під багаторічні насадження. Садівництво на схилах забезпечує стійкість ґрунту до змиву та розмиву водними потоками. Метою дослідження є аналіз практичних і теоретичних основ розвитку садівництва на схилах у контексті боротьби з ерозією ґрунтів у 50-х - 70-х роках ХХ століття. Завдяки застосуванню методологічного інструментарію, зокрема персоналізації, багатофакторності та взаємозалежності зв'язку історичного і логічного, висвітлено результати практичних досягнень, наукових здобутків, ідей вчених та установ щодо освоєння схилів під сади одночасно з припиненням водної ерозії ґрунту.

Обґрунтовано необхідність розвитку вітчизняного садівництва як засобу досягнення екологічної стабільності агроландшафтів. Про високу протиерозійну ефективність використання схилових земель під сади свідчить досвід багатьох учених і науково-дослідних установ. Аргументовано, що створення плодових насаджень на еродованих землях повинно враховувати крутизну схилів, властивості ґрунтів, кліматичні умови регіону, а також дотримуватися методики їх закладання. Доведено, що терасування схилів є найбільш ефективним у боротьбі з водною ерозією ґрунтів. З'ясовано, що у 1960-х роках на Гірсько-Карпатській сільськогосподарській дослідній станції на схилових землях крутизною 5-12° уперше в Україні було впроваджено ефективний у протиерозійному значенні контурний метод розміщення рядів насаджень. Змив ґрунту скорочувався у три-чотири рази.

Ключові слова: ерозія ґрунтів, протиерозійні заходи, схили, терасування, садівництво, плодові насадження.

Abstract

Horticulture in the fight against soil erosion in the 1950s-70s of the XX century

Solovei Halyna Mykhailivna Candidate of Historical Sciences, Head of Department of Document Support and Preservation of Scientific Funds, National Scientific Agricultural Library of National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine

In Ukraine, hundreds of millions of tons of soil are lost every year due to erosion, ecological and economic losses due to erosion exceed tens of billions of US dollars. Steep slopes with washed and eroded soils and dismembered by a plow network can be successfully used for perennial plantings, in particular gardens, with the application of a number of preventive anti-erosion measures. Gardening on slopes ensures soil resistance to washing and erosion by water flows. The purpose of the study is to analyze the practical and theoretical foundations of the development of horticulture on slopes in the context of combating soil erosion in the 50s-70s of the 20th century. Thanks to the application of methodological tools, in particular personalization, multifactoriality and interdependence of the historical and logical connection, the results of practical achievements, scientific achievements, ideas of scientists and institutions regarding the development of slopes for gardens at the same time as stopping water erosion of the soil are highlighted. The need for the development of domestic horticulture as a means of achieving ecological stability of agricultural landscapes is substantiated.

The experience of many scientists and research institutions testifies to the high anti-erosion efficiency of using sloping land for gardens. It is argued that the creation of orchards on eroded lands should take into account the steepness of the slopes, soil properties, climatic conditions of the region, as well as follow the methods of their establishment. It has been proven that terracing of slopes is the most effective in combating water erosion of soils. It was found out that in the 1960s, at the Mountain-Carpathian Agricultural Research Station on sloping lands with a slope of 5-12°, for the first time in Ukraine, an effective anti-erosion contour method of placing rows of plantations was implemented. Soil leaching was reduced by three to four times.

Keywords: soil erosion, anti-erosion measures, slopes, terracing, horticulture, orchards.

Постановка проблеми

У сучасних умовах господарювання назріла необхідність у комплексному історично-науковому аналізі вирішення проблеми боротьби з ерозією ґрунтів. В системі заходів щодо ефективного використання земельних угідь важливе місце належить садівництву. Ця специфічна галузь сільського господарства має багатий науково-виробничий досвід вирощування плодів і ягід високих споживчих якостей. Землеробство нерозривно пов'язане з використанням орнонепридатних схилів під плодові насадження. Правильне впорядкування території багаторічних насаджень на ерозійно небезпечних схилах разом зі здійсненням комплексу агротехнічних заходів може запобігти ерозії ґрунтів і збільшити їх родючість. Тому на сьогоднішній день важливим є встановлення історичних особливостей розвитку протиерозійних ґрунтозахисних технологій. Виняткового значення набуває узагальнення досвіду науково-дослідних установ, окремих учених та практиків. Адже вивчення здобутків минулих поколінь дасть можливість ефективніше використовувати схилові землі і таким чином запобігти багатьом екологічним наслідкам, особливо в нинішніх умовах зміни клімату.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У новітній історіографії питанню розроблення та впровадження протиерозійних заходів на схилових землях у другій пол. ХХ ст. присвячена монографія Г.М. Соловей [16] та стаття [17]. Історичні аспекти боротьби з ерозією ґрунтів висвітлено у праці М.Д. Волощука, Н.І. Петренко, С.В. Яценко [3]. Окремі питання організації землекористування на схилових землях, зокрема, щодо застосування насаджень у боротьбі з ерозією ґрунтів, подавалися у публікації С.Ю. Булигіна [1]. Заслуговує на увагу дисертаційне дослідження О.М. Годованської [5] стосовно ведення садівництва у ХХ столітті з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов Опілля. Однак комплексного історико-наукового дослідження розвитку садівництва на схилових землях та його протиерозійну роль для землеробства науковцями не проведено.

З огляду на зазначене, метою нашої розвідки є аналіз практичних і теоретичних основ розвитку садівництва на схилах у контексті боротьби з ерозією ґрунтів у 50-х - 70-х роках ХХ століття. Завдяки застосуванню методологічного інструментарію, зокрема персоналізації, багатофакторності та взаємозалежності зв'язку історичного і логічного, висвітлено результати практичних досягнень, наукових здобутків, ідей вчених та установ щодо освоєння схилів під сади одночасно з припиненням водної ерозії ґрунту. Історіографічний аналіз дозволив систематизувати та критично оцінити використані джерела, виділити головне в сучасному стані вивчення теми та результатів попередників, визначити напрям дослідження, дати характеристику попередніх робіт з даного питання та чітко відокремити, котрі залишилися ще не розв'язаними.

Виклад основного матеріалу

Друга половина ХХ століття відзначалася розширенням та поглибленням наукових досліджень щодо збереження ґрунтів. Так, у 1960 р. було прийнято закон «Про охорону природи Української РСР» та Постанову Ради Міністрів УРСР, якими було затверджено низку протиерозійних ґрунтозахисних заходів для обов'язкового проведення. Значну увагу комплексу організаційно-господарських, агротехнічних, лісомеліоративних та інших заходів, спрямованих на боротьбу з ерозією ґрунту приділяло Міністерство сільського господарства УРСР. Відповідно до постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР «Про невідкладні заходи щодо захисту ґрунтів від вітрової та водної ерозії в Українській РСР» (1967) створено умови для розгортання науково-дослідних робіт з вивчення ерозійних процесів та впровадження удосконалених ґрунтозахисних технологій [16, с. 58].

Садівництво як галузь сільськогосподарського виробництва також мало завдання створення оптимальних технологічних передумов виробництва плодових культур при одночасному збереженні та підвищенні родючості ґрунту. Відзначимо, що історія засвідчує певні етапи зростання та спаду галузі садівництва у ХХ столітті, зокрема занепад садівництва спостерігався у 1918-1922 рр., першій половині 1930-х рр. та 1941-1945 рр. Площа садів в Україні почала зростати у післявоєнний період і досягла максимуму у 1965 р. (1299 тис. га) [2, с. 6].

Питання підвищення ефективності науки, всебічного розвитку наукових досліджень і впровадження їх результатів у виробництво в післявоєнний період постійно перебували в центрі уваги. Так, згідно постанови ЦК КП(б)У та РМ УРСР № 524 (1956) до Українського науково-дослідного інституту садівництва (м. Київ) з дослідним господарством «Самбурки» і «Чабани» підпорядкували Кримську, Мліївську, Мелітопольську станції садівництва, Донецький опорний пункт садівництва (Сталінська область) і Краснокутський опорний пункт по садівництву з дендрологічним парком (Харківська область) [6]. Для розширення дослідного господарства було передано Кримський радгосп «Плодовод» Міністерства промисловості продовольчих товарів УРСР.

На початку 1960-х рр. було організовано Мелітопольський науково-дослідний інститут зрошуваного садівництва, а також Краснокутську і Подільську дослідні станції садівництва.

У цей період вчені-садоводи вивели багато цінних сортів плодових і ягідних культур, розробили комплекс заходів, що дало можливість у різних ґрунтово-кліматичних умовах як на богарних землях, так і в умовах зрошення щорічно одержувати по 200-250 ц плодів з кожного гектара плодоносного саду, розроблено також систему агротехнічних заходів по освоєнню схилів під плодові насадження, закладанню пальметних садів і догляду за ними [7].

Створено необхідні умови для розробки протиерозійної системи обробітку ґрунту в степових і лісостепових областях республіки, а також для вивчення низки інших питань по боротьбі з ерозією ґрунтів в УРСР [15].

За даними проєктного інституту «Укрземпроект» (1968), в Українській РСР нараховувалося 1157 тис. га еродованих земель на схилах, зокрема під сильно- та середньозмитими ґрунтами - 4273 тис. га. З цих угідь під вигонами та пасовищами - 1425 тис. га, значну площу яких планували використати під багаторічні плодові та виноградні насадження. Учені П.Д. Попович і С.О. Скорина запропонували «Картограму поширення природних кормових угідь на еродованих схилах, що придатні для використання під багаторічні плодові і виноградні насадження» [13, с. 45]. На картограмі представлено ділянки орнонепридатних схилів в різних регіонах України, які можна освоїти під плодові насадження. На окремих територіях, зокрема на Поліссі та річкових терасах Дніпра, освоєння схилів під сади не розглядалося, адже не мало промислового значення чи займали малі площі або характеризувалися несприятливими ґрунтовими умовами. За висновками науковців, садівництво не мало перспектив у південній частині Херсонської області, Причорноморських районах Одеської, Миколаївської, Запорізької, Донецької областей. Частково у Хмельницькій та на півдні Житомирської областей площа таких схилів не перевищувала 1 % усіх земельних угідь. На окремих територіях Вінницької, Хмельницької та Тернопільської областей схили займають значну площу, але внаслідок близького залягання від поверхні вапнякових та інших порід вони були непридатні для закладання садів [13].

У 1960-х роках великі перспективи розвитку садівництва на схилах мали Правобережжя західного та східного Лісостепу та передгірні райони Карпат, Закарпаття. Відмітимо, що тут територія схилів, що придатні для освоєння під плодові насадження, займають площу 1-3 % усіх земельних угідь. Ґрунтово-кліматичні умови даної групи районів сприятливі для розвитку садівництва навіть без зрошення. Чимало схилів, придатних під плодові насадження, розміщені у Одеській, Миколаївській, Херсонській, Запорізькій, Луганській областях, але за умови штучного зрошення [13].

Низкою досліджень запропоновано ґрунтозахисні технології для захисту від ерозії, зокрема схил чи крутосхил, пагорбок чи вибалок, як і інші богарні землі упоперек розтерасувати, глибоко їх переорати або перекопати, внести органічні та мінеральні добрива, задернувати, розробити план насадження, а тоді вже висаджувати дерева та кущі. Як зелені насадження на схилах та в лісосмугах, а також як підщепи для культурних культур, використовуються дикорослі плодові рослини [18].

Дослідження, проведені Українським науково-дослідним інститутом лісового господарства і аролісомеліорації у 1950-х рр. показали протиерозійну ефективність розміщення на схилах терас-смуг, лісових і чагарникових смуг, а також плодових насаджень при розташуванні на відстані 20-80 м одна від одної залежно від крутизни схилу. З'ясовано, що уповільненню ерозії сприяють раціональний обробіток ґрунту, введення правильних сівозмін, збільшення травосіяння, використання еродованих земель під багаторічні плодові насадження з широким впровадженням терасування, заліснення сильнозмитих земель і ярів [4; 9; 14].

Досвід боротьби з ерозією ґрунтів у колгоспах «За нове життя», «Дружба», «Радянське Закарпаття» Іршавського району, в Данилівському садорадгоспі, дослідному господарстві Гірсько-Карпатської сільськогосподарської дослідної станції Закарпатської області показав, що круті схили із змитими і розмитими ґрунтами та розчленованими яружною мережею при застосуванні низки запобіжних протиерозійних заходів можуть успішно використовуватися під багаторічні насадження, зокрема сади, виноградники, чорну смородину тощо.

За даними Гірсько-Карпатської сільськогосподарської дослідної станції на схилових землях крутизною 5-12° ефективним у протиерозійному значенні був контурний метод розміщення рядів насаджень [9, с. 69]. Зауважимо, що тут контурний метод застосовано вперше на Україні. Контурне розміщення плодових дерев в умовах складного гірського і передгірного рельєфу - єдине, що забезпечує усунення недоліків прямолінійних систем і створює найбільш сприятливі умови для перебудови пристовбурних кругів у правильні тераси. Такий протиерозійний метод називають самотерасуванням. У гірських районах з метою запобігання ерозії проводять тільки обробіток пристовбурних кругів, а в передгірних і лісостепових у зв'язку з меншою кількістю опадів та більшою потужністю ґрунтового покриву допускають обробіток міжрядь. Низкою дослідів (1958-1969 рр.) доведено ефективність створення буферних трав'яних смуг шириною в 1-2 метри через два-три ряди або в кожному ряду дерев із залишенням вільних від трав пристовбурних кругів. Змив ґрунту зменшувався у 4-5 разів, порівняно із насадженнями без буферних смуг на схилі крутизною 11,8°.

Практикою обґрунтовано також необхідність закладання водорегулювальних смуг (шириною 3-4 м) з кущів чорної смородини, аґрусу, малини тощо через кожні чотири-п'ять рядів плодових дерев. Є.М. Кушнір проведено дослідження з вивчення впливу передпосадкової підготовки ґрунту та крутизни схилу на ріст і врожайність чорної смородини. Дослід закладали у трьох повтореннях вздовж схилу крутизною 15°. Встановлено, що врожайність кущів чорної смородини у значній мірі залежить від місцерозташування ділянки на схилі. Так, наприклад, у нижній частині схилу урожайність була в середньому на 29-30 % вища, порівняно з верхньою. Різниця у прирості кущів за сортами становила 810-1070 см. Це пояснюється тим, що при обробітку дерново-буроземних ґрунтів на глибину орного шару із застосуванням ґрунтопоглиблювачів на схилах створюються кращі умови для росту кущів [8, с. 61].

На схилових землях з потужним ґрунтовим профілем і глибоким заляганням корінних порід, зокрема у лісостепових районах, сади закладали на терасах, які є надійним гідротехнічним заходом для збереження ґрунту від руйнівної дії водної ерозії. Доведено, що при садінні плодових дерев на терасі їх найкраще розташовувати на віддалі однієї третини ширини полотна від зовнішнього насипного краю, де залягає найродючіший шар ґрунту. Детально способи механізованого терасування описав у своїй праці Й.І. Пасулько [9, с.74-77].

Дослідження вчених (1959-1962 рр.), зокрема О.Г. Перебийніса, які проводилися у колгоспах та радгоспах Сумської області на території понад 100 тис. гектарів, де схили ярів та балок, зазвичай використовували як пасовища. Проте їх продуктивність як кормових угідь була низька (в перерахунку на сіно врожайність лише 3-5 ц/га). Серед головного недоліка - недостатня забезпеченість вологою, адже дощові води швидко стікали, тільки на нижніх частинах схилів, що зволожувалися за рахунок підґрунтових вод, відмічалися задовільні урожаї плодових культур. Дослідження показали, що на невеликих схилах плодові насадження висаджувати найкраще звичайним способом, а вже на схилах 5-7 °- контурним (по горизонталях, попередньо здійснені суцільній оранці). А на схилах більше 7-8° суцільна оранка неможлива, так як вона призводить до ерозії ґрунту. Тому, дослідники дійшли висновку, що найефективнішим для малих схилів, задля поліпшення водного режиму, є створення терас [10].

Як показала практика, за допомогою терас талі води та дощові опади у великій кількості затримуються на схилах та докорінно змінює водний режим перших. На основі своїх досліджень О.Г. Перебийніс зупиняється на перевагах терас (на віддалі 7-8 м). Крім поліпшення водного режиму, терасування забезпечувало можливість використання на малопродуктивних схилах сільськогосподарської техніки. Науковець довів, що при вимірюванні відстані потрібно враховувати крутизну схилу. Так, на схилах 15° збільшують ширину до 7,2 м, при 20° - 7,4 м, при 25° - 7,7 м. Оскільки крутизна схилів неоднакова вздовж яру чи балки рекомендується розпочинати робити розмітки наступної тераси з найкрутішої частини. В іншому випадку ділянки зблизяться, а при нарізанні їх земля пересипатиметься на нижню, захисна смуга дернини засиплеться землею, яку змиють навіть невеликі опади. У даному варіанті захисна смуга з дернини становила 1,5-2 м, а на більш похилих схилах 2-2,5 м. Дослідники наголошують на необхідності горизонтальних терас, що дозволить затримувати на них максимальну кількість вологи та будуть запобігати розмиванню схилів [10, 11].

У 1960-1965 рр. учений П.Д. Попович проводив розвідки з вивчення ефективності вирощування міжрядних культур у молодих садах на терасах в радгоспі «Хотівський» Київської області. Дослідна ділянка була розміщена на схилі південно-західного напряму, крутизною 14-18°, ґрунт сірий опідзолений на легкосуглинковому карбонатному лесі. Схема досліду включала 1) контроль - полотно тераси під чорним паром; 2) полотно тераси утримувалося під овочевими культурами; 3) полотно тераси - під культурним задернінням, приштамбові круги оброблялися, трава на полотні періодично скошувалася; 4) на полотні тераси чорний пар, приштамбові смуги задерновано, приштамбові круги оброблялися. Тераси для закладання досліду створювали наорюванням. Ширина полотна 4 м. Поперечний нахил полотна в бік, обернений до напряму схилу під кутом 4-6°. Плодові дерева яблунь (Слава переможцям та Джонатан) висаджені на відстані одного метра виїмкового укосу тераси. Науковець дійшов висновку, що неоднакова зволоженість ґрунту зумовила різну інтенсивність процесів нітрифікації по варіантах досліду. Дерева в умовах утримання ґрунту під чорним паром та міжрядними овочевими культурами відрізняються не тільки загальною силою росту, а й кращим розвитком листкового апарата. Таким чином, в молодих садах на терасових схилах до 5-6-річного віку дерев рекомендується використовувати полотно терас для вирощування овочевих, баштанових культур та картоплі, а приштамбові круги слід утримувати під чорним паром [12].

Проаналізувавши праці вчених другої половини ХХ ст. щодо полотна терас знаходимо суперечливі висновки. Так, одні вважають, що вимогам плодових рослин у найбільшій мірі відповідають тераси з поперечним нахилом полотна в бік напряму схилу; інші - надають перевагу терасам з горизонтальним поперечним профілем полотна чи з нахилом його в бік, обернений напряму схилу [10, 12].

За даними Українського науково-дослідного інституту садівництва (1965-1968), вчені якого досліджували ефективність терас з різним поперечним нахилом полотна, краще запобігають водній ерозії тераси з нахилом полотна в бік, обернений напряму схилу. Для підтвердження наводять такі дані: за один рік в результаті зливових дощів на терасах з нахилом полотна вздовж схилу на кожні 100 м довжини тераси утворилось по 13 розмивів, на терасах з горизонтальним полотном - 4, а на терасах з нахилом полотна в бік, обернений напряму схилу під кутом 4-6°, їх не було зовсім [13].

Дослідження, які проводили вчені П.Д. Попович та С.О. Скорина в умовах Лісостепу України, на схилах крутістю до 20° показали, що ґрунтово-кліматичні умови в більшості сприятливі для росту й плодоношення основних плодових порід. Але вчені наголошують, що для садів непридатні схили, де повністю змитий верхній гумусовий шар ґрунту і на поверхню виходить малородючий перехідний горизонт або материнська порода, що зовсім позбавлена родючості. Добрий ріст дерев на терасах досягається завдяки поліпшенню водного та поживного режимів ґрунту. Важливими чинниками протиерозійної стійкості терас є правильна технологія їх виготовлення, відповідний кут нахилу полотна, задерніння насипних укосів тощо [13]. Способи утримання ґрунту в молодих садах на терасових схилах забезпечують добрий ріст плодових дерев і відносно ранній вступ їх у пору плодоношення, запобігає виникненню водної ерозії ґрунту та сприяє механізації виробничих процесів по догляду за садом.

Створення на схилах відповідних умов із застосуванням системи профілактичних протиерозійних заходів забезпечує добрий розвиток багаторічних плодових насаджень, які виконують важливі ґрунтозахисні функції: переводять поверхневі стічні води в підґрунтові, розпилюють концентровані струмки стічних вод і зменшують їх швидкості, укріплюють ґрунтовий покрив корінням. У результаті зменшуються або й зовсім припиняються процеси глибинної і площинної ерозії.

Висновки

Наука і практика сільського господарства 50-х - 70-х рр. ХХ ст. доводить, що вирощування плодових насаджень на схилах захищає ґрунт від ерозії, створюючи сприятливі умови для боротьби зі стоком поверхневих вод та змивом ґрунту. При цьому покращується водний режим ґрунту. Ефективність розвитку садівництва на схилових землях пояснюється також можливістю ввести в інтенсивне сільськогосподарське використання десятки тисяч гектарів малопродуктивних земель. Враховуючи ґрунтові умови та особливості плодових порід і сортів під час закладання садів стає зрозумілим, що садівництво на схилі є досить вигідною можливістю раціонального використання земельних ресурсів.

Проведені дослідження свідчать, що штучна зміна поверхні схилів з метою кращого їх використання в сільськогосподарському виробництві, зокрема для закладання плодових садів, дозволяє застосовувати сільськогосподарські машини та захищати схили від водної ерозії. Тераси на схилах створюють найкращі екологічні умови для росту і розвитку плодових культур.

садівництво тераса ерозія ґрунт

Література

1. Булигін С.Ю. Формування екологічно сталих агроландшафтів. Київ: Урожай, 2005. 300 с.

2. Вакал А.П., Литвиненко Ю.І. Садівництво: навчальний посібник. Суми: СумДПУ імені А.С. Макаренка, 2023. 102 с.

3. Волощук М.Д., Петренко Н.І., Яценко С.В. Ерозія ґрунтів України: еволюція теорії і практики: монографія. Київ: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2014. 325 с.

4. Гаврик П.О. Боротьба з ерозією ґрунтів на Закарпатті. Ужгород: Закарпатське обласне книжково-газетне вид-во, 1960. 62 с.

5. Годованська О.М. Народне городництво і садівництво Опілля в ХХ ст.: дис... канд. іст. наук: 07.00.05. Львів, 2006. 227 с.

6. До Постанови ЦК КП(б)У та РМ УРСР № 524 «Науково-дослідні установи Міністерства сільського господарства УРСР» 10 травня 1956 р. Збірник постанов і розпоряджень Уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки. Київ, 1956. № 910 (31 трав.). С. 10-14.

7. Ільченко В.А. Досягнення сільськогосподарської науки України - виробництву. Вісник сільськогосподарської науки.1972. № 12, грудень. С. 1-10.

8. Кушнір Є.М. Вплив передпосадкової підготовки ґрунту на ріст і врожай чорної смородини на схилах Карпат. Садівництво: науковий збірник. - 1969. Вип. 9. С. 60-64.

9. Пасулько Й.І. Ерозія - ворог землі. Ужгород: Карпати, 1967. 108 с.

10. Перебийніс О.Г. Використання малопродуктивних схилів під сади. Вісник сільськогосподарської науки. 1962. №10. С. 49-53.

11. Перебийніс О.Г. Сади на схилах. Харків: вид-во «Прапор», 1964. 126 с.

12. Попович П.Д. Утримання ґрунту в молодих садах на терасах. Садівництво: науковий збірник. 1969. Вип. 9. С.43-45.

13. Попович П.Д., Скорина С.О. Освоєння схилів під сади в Українській РСР. Садівництво: науковий збірник. 1968. Вип. 8. С.45-50.

14. Скородумов О.С. Протиерозійний обробіток ґрунту на схилах. Вісник сільськогосподарської науки. 1966. № 9. С. 27-31.

15. Скородумов О.С., Пастушенко В.О., Дунаєвський В.Н. Ерозія ґрунтів і боротьба з нею. Київ, 1961. 230 с.

16. Соловей Г.М. Протиерозійні заходи у землеробстві Західної України: історія, теорія, практика: монографія. Київ: Аграрна наука, 2021. 176 с.

17. Соловей Г.М. Наукова діяльність професора О.С. Скородумова (1902-1982) у контексті боротьби з ерозією ґрунтів. Вісник науки та освіти (Сер. Історія та археологія). 2023. № 11 (17). С. 1447-1461.

18. Шепельський А.І. Сучасний стан і завдання розвитку садівництва в Україні. Садівництво: науковий збірник. 1969. Вип. 9. С. 3-7.

References

1. Bulyhin S.Yu. (2005). Formuvannya ekolohichno stalykh ahrolandshaftiv. [Formation of ecologically sustainable agricultural landscapes]. Kyiv: Urozhay. 300 s. [In Ukrainian].

2. Vakal A.P., Lytvynenko Yu.I. (2023). Sadivnytstvo: navchal'nyy posibnyk. [Gardening]. Sumy: SumDPU imeni A. S. Makarenka. 102 s. [In Ukrainian].

3. Voloshchuk M.D., Petrenko N.I., Yatsenko S.V. (2014). Eroziya gruntiv Ukrayiny: evolyutsiya teoriyi i praktyky: monohrafiya [Soil erosion of Ukraine: evolution of theory and practice]. Kyiv: TOV «Nilan-LTD». 325 s. [In Ukrainian].

4. Havryk P.O. (1960). Borot'ba z eroziyeyu gruntiv na Zakarpatti. [Combating soil erosion in Transcarpathia]. Uzhhorod: Zakarpafs'ke oblasne knyzhkovo-hazetne vyd-vo. 62 s. [In Ukrainian].

5. Hodovans'ka O.M. (2006). Narodne horodnytstvo i sadivnytstvo Opillya v XX st. [Folk horticulture and horticulture of Opillia in the 20th century.]: dys... kand. ist. nauk: 07.00.05. L'viv. 227 s. [In Ukrainian].

6. Do Postanovy TSK KP(b)U ta RM URSR № 524 «Naukovo-doslidni ustanovy Ministerstva sil's'koho hospodarstva URSR» 10 travnya 1956 r. [Addition No. 1 to Resolution of the Central Committee of the CP(b)U and RM of the Ukrainian SSR No. 524 "Research Institutions of the Ministry of Agriculture of the Ukrainian SSR" May 10, 1956]. Zbirnyk postanov i rozporyadzhen' Uryadu Ukrayins'koyi Radyans'koyi Sotsialistychnoyi Respubliky. Kyiv. № 9-10 (31 trav.). S. 10-14. [In Ukrainian].

7. Il'chenko V.A. (1972). Dosyahnennya sil's'kohospodars'koyi nauky Ukrayiny - vyrobnytstvu. [To the 50th anniversary of the formation of the USSR. Achievements of agricultural science of Ukraine - production]. Visnyk sil's'kohospodars'koyi nauky. № 12, hruden'. S. 1-10. [In Ukrainian].

8. Kushnir Ye.M. (1969). Vplyv peredposadkovoyi pidhotovky gruntu na rist i vrozhay chornoyi smorodyny na skhylakh Karpat [The influence of pre-planting soil preparation on the growth and yield of black currant on the slopes of the Carpathians]. Sadivnytstvo: naukovyy zbirnyk. Vyp. 9. S. 60-64. [In Ukrainian].

9. Pasul'ko Y.I. (1967). Eroziya - voroh zemli [Erosion is the enemy of the earth]. Uzhhorod: Karpaty. 108 s. [In Ukrainian].

10. Perebyynis O.H. (1962). Vykorystannya maloproduktyvnykh skhyliv pid sady. [Use of unproductive slopes for gardens]. Visnyksil's'kohospodars'koyinauk. №10. S. 49-53. [In Ukrainian].

11. Perebyynis O.H. (1964). Sady na skhylakh. [Gardens on the slopes]. Kharkiv: vyd-vo «Prapor». 126 s. [In Ukrainian].

12. Popovych P.D. (1969). Utrymannya gruntu v molodykh sadakh na terasakh. [Soil maintenance in young gardens on terraces]. Sadivnytstvo: naukovyy zbirnyk. Vyp. 9. S.43-45. [In Ukrainian].

13. Popovych P.D., Skoryna S.O. (1968). Osvoyennya skhyliv pid sady v Ukrayins'kiy RSR. [Development of slopes for gardens in the Ukrainian SSR]. Sadivnytstvo: naukovyy zbirnyk. Vyp. 8. S. 45-50. [In Ukrainian]

14. Skorodumov O.S. (1966). Protyeroziynyy obrobitok gruntu na skhylakh. [Anti-erosion soil cultivation on slopes]. Visnyk sil's'kohospodars'koyi nauky. № 9. S. 27-31. [In Ukrainian].

15. Skorodumov O.S., Pastushenko V.O., Dunaievskyi V.N. (1961) Eroziia gruntiv i borotba z neiu [Erosion of soils and fight are against her] Vyd-vo Ukrainskoi akademii silskohosp. nauk. Kyiv. 238 s. [in Ukrainian].

16. Solovei H.M. (2021) Protyeroziyni zakhody u zemlerobstvi Zakhidnoyi Ukrayiny: istoriya, teoriya, praktyka: monohrafiya [Anti-erosion measures in agriculture of Western Ukraine: history, theory, practice: monograph]. Kyiv: Ahrarna nauka. 176 s. [in Ukrainian]

17. Solovei H.M. (2023). Naukova diyal'nist' profesora O.S. Skorodumova (1902-1982) u konteksti borot'by z eroziyeyu gruntiv. [The scientific activity of Professor O.S. Skorodumov (1902-1982) in the context of combating soil erosion]. Visnyk nauky ta osvity (Ser. Istoriya ta arkheolohiya). № 11 (17). S. 1447-1461. [in Ukrainian]

18. Shepel's'kyy A.I. (1969). Suchasnyy stan i zavdannya rozvytku sadivnytstva v Ukrayini. [The current state and tasks of horticulture development in Ukraine]. Sadivnytstvo: naukovyy zbirnyk. Vyp. 9. S. 3-7 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru