Розвиток наукового забезпечення водних меліорацій на зрошуваних землях України: історіографія періоду незалежності

Встановлено, що у період незалежності України, історіографія почала відігравати роль інтеграційного чинника, підтримуючи відповідний рівень наукових знань, зберігаючи та доповнюючи методологічний апарат сучасної історичної науки. З'ясовано, що в останні десятиріччя опубліковано низку змістовних наукових праць, які містять систематизований фактичний матеріал про розвиток наукового забезпечення водних меліорацій на зрошуваних землях України, ґрунтовний аналіз наукових технологій та їх теоретичні узагальнення. Визначено, що історичні праці періоду незалежності України відзначаються багатоплановістю та змістовністю узагальнень, об'єктивністю підходів до дослідження еволюції науково-організаційних основ використання водних ресурсів для зрошення земель. В історичних працях висвітлено еволюцію окремих наукових напрямів, теорій, концепцій і технологій щодо удосконалення водних меліорацій в аграрному виробництві на зрошуваних землях; розвиток наукових основ ефективного управління водними ресурсами для сільськогосподарських меліорацій; внесок закладів вищої освіти, науково-дослідних установ і дослідницьких колективів у розвиток наукових технологій для збереження та збалансованого використання водних ресурсів у зрошуваному землеробстві; еволюцію розроблення та практичного впровадження водних меліорацій на зрошуваних землях у контексті діяльності відомих вчених-аграріїв України. Встановлено, що на початку ХХІ століття, завдяки співпраці українських та зарубіжних вчених, розроблення і впровадження інноваційних технологій для екологічно безпечного використання водних та земельних ресурсів, набуло значного розвитку і має великі перспективи, особливо в умовах зміни клімату. Сформовано власну позицію відносно вибору найбільш точного і науково обґрунтованого відображення історичного розвитку наукового забезпечення водних меліорацій на зрошуваних землях України, що актуалізується в умовах глобальних викликів та загроз сьогодення.

Ключові слова: розвиток, наукове забезпечення, водні меліорації, зрошувані землі, зрошуване землеробство, історіографія.

В останні десятиріччя для дослідників історії науки і техніки актуальним стало студіювання, що сприяє вирішенню глобальних соціальних проблем людства, особливо в умовах екологічної, економічної, енергетичної та продовольчої криз, які спричинили зміни клімату та воєнні дії рф. У цьому контексті розкриття надбань вчених у напрямі опрацювання наукових технологій ефективного використання водних ресурсів є потужним теоретичним та методологічним базисом для розроблення практичних рекомендацій щодо формування подальшої стратегії опти- мізації впровадження водних меліорацій у різних ґрунтово-кліматичних умовах України (Юр- кевич, Бойко та Коваленко 2021, с. 6). Особливого дослідження потребує висвітлення досвіду галузевих закладів вищої освіти і науково-дослідних установ, наукових шкіл та окремих особистостей, що забезпечить використання найістотніших здобутків минулого для ефективного розвитку зрошуваного землеробства з урахуванням глобальних викликів та загроз сьогодення (Єгорова 2022, с. 109).

Шляхи вирішення основних проблем використання водних ресурсів для зрошуваних земель висвітлено у наукових публікаціях вчених-аграріїв: П. І. Коваленка, М. І. Ромащенка, А. П. Шат- ковського та інших. Регіональні аспекти розвитку водних меліорацій у зрошуваному землеробстві Херсонської області наведено у наукових виданнях вчених-аграріїв: Р А. Вожегової, С. П. Голобородька, С. В. Коковіхіна, В. В. Морозова, В. О. Ушкаренка та інших. Розвиток окремих напрямів висвітлили дослідники історії аграрної науки: В. А. Вергунов - природоохоронного адаптивно-ландшафтного меліоративного землеробства, Н. П. Коваленко - сівозмін у зрошуваному землеробстві, В. Д. Орехівський - органічного землеробства на зрошуваних землях України. Водночас, актуалізується дослідження історіографії періоду незалежності щодо розвитку наукового забезпечення водних меліорацій на зрошуваних землях України, що особливо актуально в умовах зміни клімату.

Метою статті є огляд ґрунтовних досліджень розвитку наукового забезпечення водних меліорацій на зрошуваних землях України на основі визначення і аналізу основних наукових досягнень вчених та дослідницьких колективів у галузевих закладах вищої освіти і науково-дослідних установах, що встановили ефективність меліоративних заходів у зрошуваному землеробстві України. наукове забезпечення водна меліорація

У незалежній Україні в історіографії розвитку наукового забезпечення водних меліорацій розпочався період, зумовлений пошуками нових концептуальних підходів до історичного пізнання світових та регіональних технологій у напрямі ресурсозбереження (Орехівський 2017, с. 17). Завдяки порівняно широкому доступу до архівних джерел з'явилась можливість повно й неупереджено висвітлювати історичні процеси еволюції наукових основ водних меліорацій у різних ґрунтово-кліматичних умовах України (Коваленко 2014, с. 26). Історіографія почала відігравати роль інтеграційного чинника, підтримуючи відповідний рівень наукових знань щодо розроблення екологічно та економічно спрямованих технологій в Україні.

У період незалежності України опубліковано низку змістовних історичних праць, які містять систематизований фактичний матеріал щодо розвитку теоретичних, методологічних, практичних та організаційних основ застосування водних меліорацій на зрошуваних землях, ґрунтовний аналіз наукових технологій та теоретичних узагальнень. Зокрема, висвітлено еволюцію окремих наукових напрямів, теорій, концепцій і технологій щодо удосконалення водних меліо- рацій в аграрному виробництві на зрошуваних землях; розвиток наукових основ ефективного управління водними ресурсами для сільськогосподарських меліорацій; внесок закладів вищої освіти, науково-дослідних установ і дослідницьких колективів у розвиток наукових технологій для збереження та збалансованого використання водних ресурсів у зрошуваному землеробстві; еволюцію розроблення та практичного впровадження водних меліорацій на зрошуваних землях у контексті діяльності відомих вчених-аграріїв України.

Наукове обґрунтування розвитку зрошення земель в Україні, управління водорозподільними системами на основі ресурсо- та енергозбереження наведено у наукових публікаціях (Коваленко, Ромащенко та Балюк 2007; Коваленко та Попов 2011). Цінними є видання (Ромащенко 2012; Ромащенко, Шатковський та Рябков 2012), які присвячені розвитку наукових основ краплинного зрошення у роки незалежності України. Вищенаведені автори є визнаними фахівцями теорії і практики науково обґрунтованих технологій для водних меліорацій на зрошуваних землях України.

Значна група історичних праць включає публікації (Ушкаренко та ін. 2005; Вожегова, Го- лобородько та Коковіхін 2012; Вердиш та ін. 2014), які висвітлюють регіональні аспекти розвитку меліорації та водного господарства. Науковці комплексно дослідили історію розвитку зрошуваного землеробства у Херсонській області. Важливим у зазначених наукових працях є наведення етапів розвитку зрошення та перспектив відновлення вилучених зі зрошення земель на зрошуваних масивах Херсонської області.

Істотно доповнюють історію аграрної галузі праці (Вергунов 2006; Вергунов 2010), присвячені розвитку природоохоронного адаптивно-ландшафтного меліоративного землеробства. В них фрагментарно проаналізовано передумови зародження, становлення та розвитку, а також основні результати здійснення науково-дослідної меліоративної справи. Запропоновано серію періодизацій зрошуваних меліорацій в Україні. Визначено здобутки науковців, які упродовж декількох століть розробляли ефективні та удосконалювали існуючі технології раціонального використання водних ресурсів на зрошуваних землях України.

Чільне місце в історіографії наукового забезпечення водних меліорацій України належить фундаментальним дослідженням. Зокрема, важливе значення мають монографії (Коваленко 2011a; Коваленко 2011b; Коваленко 2014; Юркевич, Бойко та Коваленко 2021), в яких на основі науково-історичного аналізу відтворено еволюцію науково-організаційних основ застосування сівозмін та інших меліоративних заходів у зрошуваному землеробстві України упродовж XVIII - початку ХХІ ст. Запропоновано періодизацію їх зародження, становлення і розвитку, встановлено внесок закладів вищої освіти, науково-дослідних установ, наукових шкіл та центрів, вчених-теоретиків і практиків у цей процес, визначено значення і роль методичного управління зрошуваним землеробством у другій половині ХІХ - на початку Ххі ст. їм співзвучна монографія (Орехівський 2017), в якій на основі науково-історичного аналізу розкрито еволюцію наукових основ органічного землеробства, у тому числі й на зрошуваних землях, упродовж другої половини XIX - на початку ХХІ ст.

На особливу увагу заслуговує наукова публікація (Коваленко 2016), в якій відображено процес удосконалення технічного забезпечення меліоративних систем від поверхневого поливу до штучного дощування та крапельного зрошування. Наведено інформацію про оригінальні дощувальні пристрої, середньоструминні та далекоструминні дощувальні машини, машини з повною механізацією і автоматизацією поливу, дощувальні шлейфи з низькою інтенсивністю штучного дощу для поливу луків, пасовищ, садів, виноградників, просапних культур на зрошуваних землях України. Зроблено висновок, що меліорація земель, базуючись на значному історичному досвіді та сучасних досягненнях науково-технічного прогресу, забезпечить еконо- міко-енергетичну та екологічну ефективність зрошуваного землеробства в Україні, що актуалізується в умовах кліматичних змін.

В останні десятиріччя вийшла низка узагальнюючих публікацій (Морозов та ін. 2007; Жовтоног 2011; Єгорова 2019a), в яких здійснено історичну реконструкцію розроблення та впровадження інноваційних ГІС-технологій для удосконалення водних і земельних ресурсів у сухих і посушливих умовах України. Встановлено, що науковцями розроблено методологію і комп'ютерну технологію моніторингу та оцінювання агрометеорологічних ресурсів і функціонального діагностування зрошуваних земель. Зроблено висновок, що застосування геоінформаційних технологій забезпечує необхідний рівень контролювання меліоративного стану зрошуваних земель та раціональне науково обґрунтоване використання водних і земельних ресурсів України.

Відзначаються інформативністю наукові праці (Єгорова 2019b; Єгорова 2022), в яких розкрито досягнення вчених галузевих закладів вищої освіти та науково-дослідних установ для удосконалення водних меліорацій на зрошуваних землях України у другій половині XX ст., у 1990-х роках, на початку ХХІ ст. З'ясовано ефективність створення зрошувальних систем та технічних засобів поливу нового покоління, екологічно надійних меліоративних систем і технологій. Зроблено висновок, що важливу роль в удосконаленні водних меліорацій на зрошуваних землях України відігравали високоефективні технології для збереження і ефективного використання водних та земельних ресурсів.

У незалежній Україні зростає важливість історичних публікацій (Kovalenko & Yehorova 2022), які присвячені висвітленню розвитку розроблення і впровадження інноваційних технологій для екологічно безпечного використання водних та земельних ресурсів, як в Україні, так і у світовому масштабі. Зокрема, встановлено, що завдяки співпраці українських та зарубіжних вчених, на початку ХХІ століття зазначений напрям набув значного розвитку і має великі перспективи, особливо в умовах зміни клімату. З'ясовано, що прикладом такої співпраці стало теоретичне підтвердження українськими та китайськими вченими ефективності імітаційних і динамічних комп'ютерних моделей, розроблених американськими науковцями. Зроблено висновок, що практичне застосування таких моделей у різних ґрунтово-кліматичних умовах України та Китаю, сприяє екологічно безпечному використанню водних та земельних ресурсів, що значно знижує деградаційні процеси у ґрунті, підтримує високий рівень продуктивності та екологічну рівновагу довкілля, особливо в умовах зміни клімату.

Таким чином, у вищенаведених публікаціях розкрито розвиток наукових напрямів, теорій, концепцій і технологій щодо удосконалення водних меліорацій в аграрному виробництві на зрошуваних землях, висвітлено співпрацю закладів вищої освіти та науково-дослідних установ, визначено внесок українських вчених та практиків у цей процес. Водночас наведені відомості щодо їх діяльності, є фрагментарними і потребують ґрунтовного опрацювання та узагальнення. Тематичні, регіональні та хронологічні обмеження видань і, основним чином, відсутність взаємодоповнюючих досліджень еволюції водних меліорацій на зрошуваних землях, звичайно, ускладнюють отримання цілісної картини розвитку їх наукового забезпечення.

Відзначається інформативністю низка публікацій, в яких проаналізовано діяльність закладів вищої освіти та науково-дослідних установ щодо становлення і розвитку теоретико-мето- дологічних основ водних меліорацій на зрошуваних землях України. Зокрема, здійснено історичну реконструкцію становлення і розвитку Херсонського державного аграрного університету МОН України (Ушкаренко та Мартинова 1999). Вчені репрезентували діяльність кафедри зрошуваного землеробства через призму здобутків талановитих науковців О. О. Ізмаїльського, С. Д. Ли- согорова, П. І. Підгорного, І. О. Стебута, К. І. Тархова, Д. Г Шапошникова та інших, які розробили і удосконалили наукові основи зрошуваного землеробства у сухому Південному Степу України.

Заслуговує на увагу наукова праця (Калантиренко та Загайчук 2005), присвячена еволюції наукових основ ефективного сільськогосподарського водокористування в Інституті водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України. Відзначено діяльність вчених: С. М. Алпатьєва, І. С. Жовтонога, О. І. Жовтоног, А. С. Загайчука, П. І. Коваленка, М. І. Ро- мащенка, А. П. Шатковського, А. М. Шевченка, О. В. Шевченка, М. В. Яцюка та інших. З'ясовано, що вченими встановлено ефективність розроблення і будівництва нових меліоративних систем для сільськогосподарського водопостачання, меліоративного та водогосподарського будівництва, дощувальної техніки, закритих зрошувальних мереж, мікрозрошення, автоматизованих систем управління, технологій ефективного використання зрошуваних земель та їх еколого-меліоративного моніторингу.

У публікаціях (Вожегова 2014; Вожегова, Нетіс та Клубук 2016) висвітлено історію розвитку провідної науково-дослідної установи Південного Степу України - Інституту зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України, що працює над вирішенням фундаментальних і прикладних завдань ведення землеробства на зрошуваних землях упродовж І25 років. Особливу увагу та найвищу оцінку заслуговують напрацювання науковців: Р А. Вожего- вої, М. Г Гусєва, А. М. Коваленка, М. П. Малярчука, І. Т Нетіса, А. П. Орлюка, І. Д. Філіп'єва та інших. Наукові здобутки вчених-аграріїв є фундаментом концепції розвитку водних меліорацій, стабілізації та відродження зрошення у Південному Степу України.

Чільне місце в історіографії наукового забезпечення водних меліорацій на зрошуваних землях України займають наукові праці, в яких проаналізовано діяльність наукових шкіл з удосконалення зрошуваного землеробства у Південному Степу України. Зокрема, у статті (Коваленко 2018), визначено основні напрями діяльності вчених наукової школи у Херсонському державному аграрному університеті МОН України та Інституті зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України. Проаналізовано діяльність науковців А. Г Анастасова, В. Ф. Ківера, М. П. Кудінова, С. М. Курдеса, А. О. Лимара, В. С. Снігового, В. О. Ушкаренка, М. І. Федорчука, О. К. Шимана, відзначено наукові публікації з основних напрямів розвитку зрошуваного землеробства у Південному Степу України. Зроблено висновок, що здобутки визнаної в Україні та за її межами наукової школи з удосконалення теоретичних і методологічних основ зрошуваного землеробства у Південному степу України є яскравим взірцем ефективної наукової організації ведення галузевого дослідного процесу. Вагомий багаторічний досвід і глибокі знання продовжувачів наукової школи мають велике значення та актуальність для сьогодення і майбутнього аграрного виробництва на зрошуваних землях, особливо в умовах зміни клімату.

Вагоме значення має видання (Базалій, Морозов та Федорчук 2013), яке присвячене визначенню здобутків наукової школи зрошуваного землеробства у Херсонському державному аграрному університеті МОН України. Встановлено, що академік НААН В. О. Ушкаренко та його учні, серед яких професори: П. Н. Лазер, І. В. Шевченко; кандидати наук: О. В. Авер- чев, В. В. Бабанін, О. Г Берднікова, Н. І. Драчева, С. О. Лавренко, М. В. Минкін, О. Л. Рудік, О. В. Свиридов, О. І. Сидоренко, О. В. Сидякіна, О. В. Сілецька, А. В. Шепель розробили теоретичні та практичні основи вирощування сільськогосподарських культур після кращих попередників у інтенсивних сівозмінах зрошуваного землеробства, ефективні системи крапельного зрошення у Південному Степу України.

Аналізуючи здобутки провідних інституцій, визначено їх місце у системі галузевої вищої освіти та дослідної справи України. Проте, наведені відомості щодо діяльності галузевих факультетів і кафедр, лабораторій та відділів, розширення на їх основі комплексних наукових досліджень зі збереження водних ресурсів та ефективного водокористування для сільськогосподарських меліорацій, є фрагментарними і потребують ґрунтовного опрацювання. До позитивних результатів належить те, що у вищенаведених працях проаналізовано значний матеріал про стан використання водних меліорацій на зрошуваних землях у закладах вищої освіти та науково-дослідних установах України у другій половині ХІХ - на початку хХі ст.

Таким чином, в історичних працях періоду незалежності України з'ясовано еволюцію окремих наукових напрямів, теорій, концепцій і технологій щодо удосконалення водних меліорацій в аграрному виробництві на зрошуваних землях; розвиток наукових основ ефективного управління водними ресурсами для сільськогосподарських меліорацій; внесок закладів вищої освіти, науково-дослідних установ і дослідницьких колективів у розвиток наукових технологій для збереження та збалансованого використання водних ресурсів у зрошуваному землеробстві; еволюцію розроблення та практичного впровадження водних меліорацій на зрошуваних землях у контексті діяльності відомих вчених-аграріїв України. Проте, дослідження обмежувались хронологічними межами та не виділяли наукове забезпечення водних меліорацій для зрошуваних земель як предмет наукового студіювання, що є перспективним напрямом у майбутньому.