Главная Коллекция "Revolution" Сельское, лесное хозяйство и землепользование Вирощування соняшнику: вплив позакореневих підживлень мікродобривами на ріст, розвиток та продуктивність в умовах півдня України

Вирощування соняшнику: вплив позакореневих підживлень мікродобривами на ріст, розвиток та продуктивність в умовах півдня України

Мікроелементи входять до складу ферментів і вітамінів, що синтезуються рослинами, беруть участь практично у всіх фізіологічних процесах, їх часто називають "елементами життя". Хелатна форма мікроелементів. Тривалість міжфазних періодів гібридів соняшнику.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 23.07.2024
Размер файла 781,4 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Миколаївський національний аграрний університет

Вирощування соняшнику: вплив позакореневих підживлень мікродобривами на ріст, розвиток та продуктивність в умовах півдня України

Коваленко О.А.,

Нерода Р.С.

Вступ

Соняшник - це основне джерело олійної сировини в Україні. За посівними площами та валовим збором насіння наша держава знаходиться у першій четвірці країн світу. Високий рівень технологічності процесу вирощування, помірний рівень виробничих витрат, висока рентабельність та добра ліквідність продукції обумовили суттєве збільшення посівних площ цієї культури.

Але, не дивлячись на помітне зростання посівних площ, широке впровадження у виробництво високопродуктивних гібридів, валовий збір залишається на колишньому рівні або несуттєво збільшується. Це пов'язано із зменшенням врожайності внаслідок грубого порушення технологічних заходів. Тому, одним із основних завдань сучасного сільськогосподарського виробництва є пошук нових шляхів і способів підвищення урожайності і якості продукції. Ефективним засобом вирішення цих питань є застосування позакореневого підживлення мікроелементами. Цей агрозахід дає змогу забезпечити живлення рослин за несприятливих ґрунтових умов, уникнути хімічного і біологічного зв'язування ґрунтом необхідних рослинам елементів живлення [1-4]. Ступінь і швидкість засвоєння елементів живлення з добрив через листя є значно вищими порівняно із їхнім засвоєнням з добрив, що внесені в грунт. За дії мікродобрив зазнає зміни площа листкової поверхні та покращується стійкість рослин до несприятливих чинників середовища [5-6].

Мікроелементи - складова ґрунту, повітря та рослин, загалом - усього навколишнього середовища, вони беруть участь у всіх хімічних та фізіологічних процесах розвитку та формування врожаю [7, 8].

Мінеральне живлення рослин - суттєвий чинник синтезу вітамінів. Головне джерело мікроелементів у ґрунті - ґрунтоутворюючі породи. Найменше їх міститься в ґрунтах Полісся, у Лісостепу, Степу та Донбаському регіоні, у зв'язку із наявністю ґрунтів із більшим вмістом гумусу, значно підвищується вміст ґрунтових мікроелементів [9, 10].

Мікроелементи у ґрунтах містяться у різних формах, найчастіше - у важкодоступних для засвоєння кореневою системою рослин. За різними даними, мікроелементи з ґрунту можуть бути засвоєні рослинами на рівні близько 3 % наявних у цілому.

Загальна практика внесення мікродобрив західними фермерами ґрунтується на внесенні мікроелементів розрахунковим методом, відповідно до їхнього винесення з ґрунту і пропорційно до кількості запланованого врожаю [11, 12].

Сільськогосподарські культури потребують різного асортименту та кількості мікроелементів. Як нестача, так і надлишок можуть викликати негативну реакцію рослин не лише через їхню власну токсичність, але й через блокування надходження у рослини потрібних елементів живлення. Це значно впливає на урожайність та якість самого врожаю [13 - 17].

Дуже важливим у технології вирощування польових культур є режим живлення. Цей важливий агрозахід оперативної та потужної допомоги рослині, задіяний нашими аграріями не більш як на 15-20 %. Крім макроелементів, важливу роль відіграють і мікроелементи: бор, мідь, залізо, марганець, цинк, молібден та ін. Адже важливо дати рослині елементи живлення не тільки у необхідні строки, але і в збалансованому співвідношенні. Дефіцит кожного з них може призвести до порушень обміну речовин і фізіологічних процесів, які в подальшому можуть стати причиною зниження врожаю і погіршення його якості. Тому добрива для позакореневого підживлення, що містять мікроелементи, стають все більш актуальними.

За високих цін на добрива спокуса «зекономити» на макро-, а особливо на мікродобривах зростає. Але слід пам'ятати, що навіть незначні відхилення від технології, на перший погляд, дрібниці (на яких, як правило, «економлять») значно знижують урожайність, а тому і рентабельність виробництва.

Рослини, що належним чином забезпечені мікроелементами, значно краще споживають та засвоюють основні добрива (на 10-30 %), відмінно розвиваються та краще протистоять хворобам, шкідникам, заморозкам, засухам та іншим стресовим чинникам [13, 14].

Нестачу мікроелементів важко виявити, але коли ми все- таки бачимо явні ознаки дефіциту того чи іншого мікроелементу, рослині вже завдано непоправимої шкоди, ріст і розвиток рослин уже затримано, на належний урожай та його якість - годі й сподіватись. Найефективніший метод внесення мікроелементів - позакореневе живлення протягом вегетації шляхом обприскування рослин у критичні фази розвитку [13, 14].

Незбалансоване внесення макро- та мікроелементів негативно впливає на розвиток рослин, шкодить навколишньому середовищу та призводить до неефективних фінансових витрат. Збільшеною кількістю основних добрив не можна компенсувати нестачу мікроелементів [13, 14].

Ступінь та швидкість засвоєння елементів живлення із добрив через листки значно вищі, ніж через кореневу систему, але обсяги їх засвоєння через листки - обмежені. Так, фосфор,

калій, кальцій не можуть бути засвоєні в суттєвій кількості листками, натомість потребу в мікроелементах можна забезпечити через поглинанням листками на 100 % [18, 19].

Кількість мікроелементів у ґрунті постійно зменшується через постійне засвоєння та винесення вирощеною продукцією та бур'янами.

Позакореневе підживлення рослин - це метод, який швидко та цілеспрямовано урівноважує дисбаланси елементів живлення у рослинах. Цей метод використовують, коли через несприятливі погодні умови і послаблений стан ґрунту знижується ефективність поглинання елементів живлення кореневою системою рослин. Позакореневе підживлення є також методом швидкого постачання елементів живлення у часи найбільшої максимальної потреби на певних стадіях росту рослин [20, 21].

Позакореневе добриво не замінює удобрення ґрунту, а доповнює його. Однією з найбільших переваг позакореневого підживлення є його стимулююча дія на швидке поглинання кореневою системою. Тому саме добрива для позакореневого внесення, до складу якого входять N, K, Fe ,Zn, Mn чи Mg стимулюють процес фотосинтезу рослин. Більш ефективне поглинання призводить до росту кореневої системи та ефективності поглинання поживних речовин [20, 21, 22].

Для нормального розвитку рослин потрібні як макро- так і мікро- та мезоелементи, що беруть участь у всіх фізіологічних процесах розвитку рослин, підвищують ефективність ферментів у рослинному організмі та поліпшують засвоєння рослинами елементів із ґрунту. Більшість мікроелементів - активні каталізатори, що прискорюють біохімічні реакції та впливають на їхню направленість. Саме тому мікроелементи неможливо замінити ніякими речовинами, а їхня нестача може негативно вплинути на ріст і розвиток рослин [13, 14, 23].

Мікроелементи входять до складу ферментів і вітамінів, що синтезуються рослинами, беруть участь практично у всіх фізіологічних процесах, їх часто називають «елементами життя» [24, 25].

І. У. Марчук та Л. А. Ященко вважають, що тривале систематичне застосування добрив, а саме гною і мінеральних добрив у підвищених нормах у сівозміні сприяє значному збільшенню вмісту гумусу та загального азоту в ґрунті порівняно з варіантом без добрив [26], а за результатами досліджень І. М. Карасюка та Л. В. Чорної, найкраще складався поживний режим ґрунту за органо-мінеральної системи удобрення, де органічні добрива поєднувались в еквівалентних співвідношеннях із мінеральними. До того ж, при цьому забезпечувалася стабілізація гумусу, зростав вміст рухомих сполук фосфору і калію в ґрунті.

В. П. Гордієнко та А. М. Крохмаль стверджують, що в шарі ґрунту 0-40 см істотне збільшення вмісту рухомих сполук фосфору спостерігалося на підвищеному органо-мінеральному фоні, а за даними О. Д. Черно, в результаті тривалого застосування мінеральної системи удобрення вміст рухомих сполук калію у шарі ґрунту 0-20 см збільшувався на 9-93 %, за органічної - на 5-86 %, а за органо-мінеральної - на 12-82 %.

Тільки завдяки збалансованому застосуванню добрив, що містять мікроелементи, можна отримати максимальний врожай належної якості, що генетично закладений у насінні сільськогосподарських культур. У кінцевому результаті це призводить до втрат врожаю, його класності та незадовільних органолептичних властивостей.

Позакореневе підживлення рослин найефективніше на належно удобрених ґрунтах за інтенсивної технології вирощування, де лімітуючим чинником зростання урожайності може бути нестача макро- та мікроелементів [27, 28].

Хелатна форма мікроелементів - це біологічно активна форма, саме у вигляді комплексних сполук усе живе використовує мікроелементи. Так, наприклад, вітамін B12 не що інше, як складна комплексна сполука кобальту, а зелене забарвлення рослин обумовлено наявністю в клітинах рослин комплексної сполуки магнію-хлорофілу. Хелати мікроелементів - це природне живлення рослин [24, 29]. Хелати мікроелементів активізують основні процеси проростання насіння: гідроліз запасів білків, вуглеводів та жирів, реакцій окислювально-відновного характеру, впливаючи тим самим на прискорення проростання насіння (динаміка появи сходів), підвищуючи їх життєдіяльність, польову схожість, зростання надземної маси і кореневої системи. Норму протруйника слід зменшити на 30 % [30, 31].

В умовах посушливого клімату застосування гумітів сприяє підвищенню стійкості сільськогосподарських культур до повітряної та ґрунтової посух, тому все більше агровиробників включають їх у технологію вирощування, вважаючи це невід'ємною її складовою [32].

З даними Івана Великого при однофазному використанні на соняшнику препарату Гумісол-супер з нормою 3 л/га дало змогу за останні роки отримати середню прибавку врожаю на рівні 3 ц/га, порівняно з контролем [33, 34]. Препарат застосовувався на 70 % площі посіву соняшнику, тому похибка тут мінімальна і препарат спрацьовує ефективно. Рослини що оброблені Гумісолом-супер, виглядають більш розвиненими та здоровими, поява стресових умов (посуха, підвищені температури) також краще переносили. Використання регуляторів, стимуляторів росту та добрив на основі гумінових кислот, завдяки їхній доступності та простоті виробництва порівняно з іншими препаратами - економічно найвигідніше [29, 35].

Мікроелементи беруть безпосередню участь у

формуванні врожаю, визначають його якість і кількість. Це

проявляється через:

синтез ферментів, які дозволять більш інтенсивно використовувати енергію, воду та живлення (NPK) і, відповідно, отримати більш високий врожай;

посилення відновної активності тканин і перешкоду захворювання рослин ;

підвищення імунітету рослин ( при нестачі мікроелементів у рослин спостерігається стан фізіологічної депресії і загальної сприйнятливості до хвороб);

прискорення цілого ряду біохімічних реакцій (спільне вплив мікроелементів значно посилює їх каталітичні властивості;

у ряді випадків тільки композиції мікроелементів можуть відновити нормальний розвиток рослин, що в підсумку призводить до значного підвищення якісних показників) [18, 24, 36].

Сучасні гібриди соняшника мають високий потенціал урожайності, який у досвідчених виробників сягає 4,0-5,0 т/га. За вірно обраної технології вирощування таку урожайність можна отримувати стабільно на всій площі. Але деякі помилкові підходи до цієї культури суттєво обмежують урожайність соняшнику. В першу чергу це стосується режиму живлення.

Для соняшнику важливе значення має застосування мікроелементів. Бор і мідь підвищують вміст жиру, цинк - фосфоліпідів, бор і цинк - органічних кислот. Крім того, бор значно знижує ураження соняшнику білою гниллю та іншими захворюваннями, що сприяє збереженню та підвищенню якості врожаю.

Соняшник, як правило, служить індикатором нестачі бору в ґрунті. У результаті цього у нього відзначається побуріння верхівки і припинення росту молодого листя.

Рекомендується підживлювати соняшник ще до появи

симптомів браку мікроелементів у критичні фази їх росту та розвитку.

Встановлено, що фази 5-6 пар справжніх листків та цвітіння є критичними відносно бору, марганцю та сірки, оскільки в цей період коренева система ще недостатньо розвинена, а листкова поверхня активно формується. Також у цій фазі закладаються кошики, величина яких визначає майбутню урожайність. Відповідно, нестача мікроелементів у цей період знижує продуктивність соняшнику.

Отже, мікродобрива вносять у період формування кошику: для більшості гібридів ранньостиглої групи це 3-4 листки, а для гібридів, які формують кошик на 5-7 діб пізніше - 5-6 листків. Ці строки вважаються найоптимальнішими. Позакореневе підживлення найкраще проводити ввечері, після 1600-1700 години та використовувати 300-350 л/га робочого розчину, що сприяє сильнішому зволоженню листів і як результат кращому засвоєнню добрив [37, 38, 39].

Мікродобрива мають у собі майже усі мікроелементи, необхідні для росту та розвитку сільськогосподарських рослин. Вони збільшують кількість вражаю на 10-12 %. Більшість мікродобрив використовуються у невеликій кількості, стільки, скільки потрібно певній культурі. Наприклад, мікродобрива для соняшнику мають у своєму складі невелику кількості заліза, цинку, міді, калію та інших мінералів. Наявність цих елементів та їх біологічних похідних визначають найкращі можливості цих добрив. Але застосовувати ці речовини треба дуже помірно з великою долею відповідальності!

Для оптимального живлення рослини використовують більшість із відомих хімічних елементів. Найважливіші із них 20-25 елементів, такі як азот, фосфор, калій, магній, цинк, залізо, мідь, бор, молібден, марганець та інші. З макроелементів, це азот, фосфор та калій.

Особливо варто звертати увагу на живлення соняшнику бором. Він відіграє важливу роль з моменту проростання насіння і надалі, з регулювання вуглеводного обміну, синтезу амінокислот та білків, хлорофілу, процесів запліднення на момент цвітіння [40, 41, 42]. Для розвитку кореневої системи соняшнику бор покращує відтік вуглеводів до кореневої системи та її активний ріст. Через відсутність реутилізації (можливість переміщення з старих тканин до нових), потреба в борі у соняшнику залишається упродовж всього періоду вегетації, особливо зростаючи на момент цвітіння. Основна частка елементів живлення - 80 % засвоюється до завершення цвітіння кошика. Для забезпечення бором краще використовувати добрива, в яких він знаходиться в органічній формі - бороетаноламіну [40, 41, 42]. В такій формі він значно швидше засвоюється, не токсичний для рослин, сприймається рослинами через корінь при попаданні в ґрунт. До таких добрив належить Бороплюс від італійського виробника Валагро. Бороплюс краще застосовувати у фазі зірочки та перед початком цвітіння. Альтернативним джерелом бору може слугувати Солюбор від американського виробника Боракс. В цьому добриві бор представлений у вигляді пентаборату натрію. Солюбор, на відміну від борної кислоти, більш доступний та має меншу токсичність для рослин [2, 43, 44, 45].

Виклад основного матеріалу

Територія землекористування дослідного поля знаходиться в південній частині Миколаївської області в зоні Південного Степу України, клімат якої характеризується вираженою посушливістю при наявності значних теплових ресурсів та обмеженим забезпеченням атмосферними опадами.

Весняні приморозки в середньому припиняються в першій декаді квітня, а найбільш пізні - на початку травня.

Вегетаційний період починається в середньому з 20-31 березня, а закінчується 20-25 листопада. Опади розподіляються протягом року нерівномірно, найбільш дощовим місяцем є липень, найбільш сухим - березень. В регіоні спостерігається від'ємний водний баланс внаслідок високого випаровування, що майже вдвічі перевищує суму опадів.

Ґрунтовий покрив дослідного поля представлений чорноземом південними малогумусними пилувато- важкосуглинковими. Ґрунтоутворюючою породою є лесовидні суглинки бурувато-палевого кольору, тонкопористі, ущільнені, насичені карбонатами кальцію. Ґрунтові води залягають на глибині більше трьох метрів. Потужність гумусового горизонту - 30 см, гумусово- перехідного - 60 см. Реакція ґрунтового розчину близька до нейтральної (Рй 6,5-6,8), гідролітична кислотність в межах 2,00-2,52 мг екв. на 100 г грунту. Сума увібраних основ складає 32-35 мг екв. на 100 г грунту, ступінь насичення основами - 95,7 %. Наявність гумусу в орному шарі ґрунту 2,8 % (по Тюріну), нітратного азоту - 30,0 (по Кравкову), рухомого фосфору - 146,0 (по Чирикову), обмінного калію - 357,0 мг на 1 кг ґрунту (по Чирикову). За вмістом рухомих елементів ґрунт характеризується середнім вмістом азоту та фосфору і дуже високим вмістом калію. В цілому така характеристика є типовою для чорноземів південних. Ґрунти даного регіону краще всього забезпечені калієм, достатньо фосфором, та задовільно - азотом.

В польовому досліді агротехніка вирощування соняшнику була загальноприйнятою для зони, за винятком варіантів, що вивчались за схемою досліду. В усі роки проведення досліджень попередником соняшнику була пшениця озима. Після збирання пшениці озимої проводили лущення стерні дисковим лущильником ЛДГ-10А в агрегаті з трактором МТЗ-80, на глибину 6-8 см, повторне лущіння виконували ЛДГ-10А через два тижні, на глибину 12-14 см. В жовтні проводили полицеву оранку плугом ПЛН-8-35 на глибину 25-27 см. Мінеральні добрива вносили в рекомендованих для зони дозах під зяблеву оранку.

Навесні, за фізичної стиглості ґрунту, проводили його боронування важкими зубовими боронами БЗТС-1,0, по діагоналі до напрямку оранки. Передпосівний обробіток проводили культиватором КПС-4, на глибину загортання насіння (5-6 см). Під передпосівну культивацію вносили гербіцид харнес 90 % к. е. з розрахунку 2,5 л/га.

Сіяли гібриди соняшнику за температури ґрунту 8-10°С на глибині 10 см завчасно протруєним насінням (використовували препарат Колфуго супер з розрахунку 1,5 л/т) сівалкою СУПН-8 зі швидкістю 5-6 км/год, на глибину 5-6 см. Після сівби прикочували ґрунт кільчасто-шпоровими котками 3ККШ-6, що сприяло більш ранній і дружній появі сходів.

На варіантах, де вивчались мікродобрива проводили позакореневе підживлення рослин гібридів соняшнику згідно схеми досліду.

Один міжрядний обробіток виконували за висоти рослин соняшнику 30-40 см, культиватором КРН-5,6 з підгортачами, на глибину 6-8 см. Захисна смуга становила 10-15 см. Збирали соняшник за побуріння кошиків не менше як у 75 % рослин, та вологості насіння 12-14 %.

У двохфакторному польовому досліді на протязі 20202021 років вивчали урожайність і якість насіння високоолеїнових гібридів соняшнику залежно від строків внесення мікродобрив.

Схема польового досліду включала наступні варіанти:

Фактор А. Гібриди:

Дарій (St);

НК Камен;

Тутті.

Фактор В. Мікродобрива:

Без мікроелементів (контроль);

Квантум (4 л/га) у фазі 6-8 листків;

Росток (4 л/га) у фазі 6-8 листків;

Реаком (4 л/га) у фазі 6-8 листків;

Наномікс (2 л/га) у фазі 6-8 листків.

Обробку посівів виконували ранцевим обприскувачем із розрахунку 300 л/га робочої рідини. Дослід закладали методом розщеплення ділянок. Посівна площа ділянки становила 56 м2, облікова - 30 м2, повторність досліду чотириразова.

Усі взяті гібриди соняшнику для вивчення в польовому досліді занесені до Державного Реєстру Сортів рослин України і рекомендовані для вирощування в зоні Степу.

Дослідження в польовому досліді проводили відповідно до загальноприйнятих методик та ДСТУ.

Для досягнення поставленої мети користувались польовими, лабораторними, статистичними і розрахунково- порівняльними методами. В польовому досліді вивчали вплив мікродобрив на ріст, розвиток, фенологічні і біометричні параметри гібридів соняшнику. Лабораторними методами досліджували зразки ґрунту і рослин на вміст і виніс елементів живлення, якість продукції. Статистичним методом оцінювали достовірність одержаних результатів досліджень [46]. Розрахунково-порівняльним методом визначали економічну ефективність досліджуваних чинників.

Результати досліджень. Біологічною особливістю рослин гібридів соняшнику є їх темпи росту та розвитку, що можуть коливатися залежно від умов вегетації - рівня вологозабезпечення, режиму живлення, окремих агротехнічних заходів. Зокрема, тривалість вегетаційного періоду значною мірою залежить від погодних умов, а також їх рівня продуктивності рослин - чим тривалішим буде період, упродовж якого рослини можуть асимілювати і вбирати з ґрунту елементи живлення і вологу, тим більше вони накопичать сухої речовини, тобто вищою сформується врожайність.

Дослідниками доведено, що між тривалістю вегетаційного періоду і урожайністю соняшнику існує пряма залежність.

За результатами наших дослідження можна також заключити, що тривалість міжфазних періодів росту та розвитку гібридів соняшнику обумовлювалися особливостями їх скоростиглості і чинниками, що вивчалися (табл. 1).

соняшник мікроелемент позакореневий

Таблиця 1

Тривалість міжфазних періодів гібридів соняшнику залежно від позакореневого підживлення мікродобривами (середнє за 2020-2021 рр.), діб

Гібрид

Мікродобрива*

Міжфазні періоди росту і розвитку рослин

повні сходи - утворення кошику

утворення кошику - цвітіння

цвітіння - повна стиглість

тривалість вегетаційного періоду

1(контроль)

33

20

55

108

Дарій (St)

2

33

21

56

110

3

33

21

55

109

4

33

21

56

110

5

33

21

55

109

1 (контроль)

36

21

59

116

НК Камен

2

36

23

61

120

3

36

23

59

118

4

36

22

61

119

5

36

23

59

118

1 (контроль)

36

21

59

116

2

36

22

61

119

Тутті

3

36

23

59

118

4

36

23

60

119

5

36

23

59

118

Примітка. *1. Без мікродобрив (контроль); 2. Квантум; 3. Росток; 4. Реаком 5. Наномікс

Погодні умови у роки досліджень упродовж росту і розвитку рослин соняшнику в період повні сходи-утворення кошиків відрізнялися, що позначалося на його тривалості у всіх гібридів. Так, тривалість періоду повні сходи-утворення кошиків у гібриду Дарій у роки досліджень відрізнялася, що пояснюється відмінностями, в першу чергу, за температурним режимом.

Відмічені закономірності впливу неоднакових погодних умов у роки досліджень на тривалість періоду повні сходи- утворення кошиків проявлялися і на інших гібридах соняшнику.

Також встановлено, що темпи росту та розвитку досліджуваних гібридів мали певні відмінності, залежно від позакореневого підживлення мікроелементами та строків їх внесення.

Зокрема, у середньому за 2020-2021 рр. на варіанті з внесенням Квантум у фазі 6-8 листків тривалість вегетаційного періоду була більшою на 2-4 доби у всіх досліджуваних гібридів, порівняно з контролем - без внесення мікроелементів. При цьому, між досліджуваними гібридами відмічений вплив проявлявся не однаково. Так, у середньому за 2020-2021 рр. тривалість вегетаційного періоду у гібриду НК Камен за внесення Квантум у фазі 6-8 листків склала 120 діб, а на контролі 116 діб, що менше на 4 доби. Подовження вегетації можна пояснити позитивним впливом Квантум за внесення у фазі 6-8 листків на фізіологічні процеси рослин гібриду НК Камен, що в послідуючому сприяло і кращому формуванню продуктивності. Важливо також відмітити позитивну роль мікроелементу бору, що входить до складу препарату, на підвищення посухостійкості рослин всіх досліджуваних гібридів соняшнику і це проявилося на подовжені їх вегетації.

У середньому за роки досліджень на варіанті з

позакореневим підживленням з внесенням Росток у фазі 6-8 листків тривалість вегетаційного періоду також подовжувалась на всіх гібридах і зокрема у НК Камен становила 118 діб, що більше, порівняно з контролем, на дві доби; за внесення Реаком у фазі 6-8 листків вегетаційний періоду був тривалішим на три доби, а за внесення Наномікс (2 л/га) у фазі 6-8 листків цей період подовжувався на дві доби. Відмічені закономірності проявлялися на всіх досліджуваних гібридах.

Отже, на тривалість окремих міжфазних періодів, а також в цілому вегетаційного періоду гібридів соняшнику впливали їх біологічні особливості, погодні умови та досліджуванні чинники.

Важливою сортовою ознакою рослин гібридів та сортів є їх висота. Для цієї ознаки характерна вирівняність, обумовлена їх морфологічними особливостями. Але їх проявлення, як наслідок взаємодії і взаємовпливу між рослинами та умовами вирощування, зокрема, рівнем режиму живлення, вологозабезпечення, можуть мати певні відмінності. Зокрема, рослини одного і того ж гібриду соняшнику в різні роки, через вплив неоднакових умов живлення і вологозабезпечення, особливо від сходів до цвітіння, можуть різнитися за висотою.

Ріст рослин у висоту, формування вегетативних та генеративних органів обумовлюють їх потужність, що в подальшому буде визначати урожайність насіння, його якість і збір олії з гектара. Соняшник відноситься до групи високорослих культур, у посівах яких формуються певні особливості повітряного, водного і світлового режимів, які також впливають на кінцевий результат - формування продуктивності рослин.

Крім погодних умов упродовж вегетації на висоту рослин соняшнику також впливають агротехнічні чинники, такі як їх мінеральне живлення макро- та мікроелементами.

Отримані нами результати досліджень позакореневого підживлення мікродобривами на висоту рослин гібридів соняшнику показали, що їх вплив був неоднаковим (табл. 2).

Слід відмітити, що висота рослин досліджуваних гібридів різнилася, що обумовлено їх морфологічними особливостями. Зокрема, показники висоти рослин, у середньому за 2020-2021 рр. за внесення Квантуму фазі 68 листків становили: у гібриду Дарій 170,9, у гібриду НК Камен - 161,4 і у гібриду Тутті - 157,3 см. на цьому варіанті відмічена їх морфо-біологічна особливість проявилася найбільшою мірою, порівняно з контролем. Однак, слід відмітити, що на висоту всіх досліджуваних гібридів також певним чином впливали мікродобрива. Зокрема, на варіанті за внесення Наномікс у фазі 6-8 листків висота рослин гібриду Тутті склала 154,8 см, за використання Реаком у фазі 6-8 листків - 156,4 см, а на варіанті з Росток у фазі 6-8 листків становила 153,9 см, що більше за контроль, відповідно, на 2,1; 3,7 і 1,2 см.

Таблиця 2

Висота рослин гібридів соняшнику залежно від позакореневого підживлення мікродобривами (середнє за 2020-2021 рр.), см

Гібрид

Мікродобрива*

Утворення кошику

Цвітіння

1(контроль)

51,4

165,7

2

55,6

170,9

Дарій (St)

3

52,7

166,8

4

54,3

169,5

5

53,8

168,0

1 (контроль)

48,5

156,6

2

52,1

161,4

НК Камен

3

49,4

157,8

4

51,3

160,1

5

49,9

158,5

1 (контроль)

2

46,5

49,6

152,7

157,3

Тутті 3

47,3

153,9

4

48,2

156,4

5

47,7

154,8

Примітка. *1. Без мікродобрив (контроль); 2. Квантум; 3. Росток; 4. Реаком 5. Наномікс

Таким чином, висота рослин гібридів Дарій, НК Камен, Тутті формувалася залежно від їх морфо-біологічних особливостей та мікродобрив.

Листкова поверхня гібридів соняшнику, як і всіх сільськогосподарських культур, її площа та тривалість продуктивної життєдіяльності, є визначальними у формуванні рівня урожайності. При цьому відомо, що різні культури мають певні особливості формування листкової поверхні. Зокрема, площа листкової поверхні рослин гібридів соняшнику визначається в основному такими чинниками, як їх скоростиглість і умови упродовж вегетації. Чим вони кращі, особливо, рівень вологозабезпечення, тим більшу площу листкової поверхні формують рослини гібридів соняшнику. Відомо, що вологозабезпечення і його рівень, практично є визначальним в умовах Південного Степу України. Закономірно, що за роками досліджень показники площі листкової поверхні рослин одних і тих же гібридів можуть суттєво варіювати у зв'язку з неоднаковими погодними умовами.

Отже, за формування посівів з певними для нього фотосинтетичними показниками враховується багато чинників, серед яких важливе значення мають біологічні особливості гібридів, погодні умови та весь комплекс агротехнічних заходів, які проводяться упродовж вегетації.

Враховуючи залежність процесу фотосинтезу від

розмірів листкової поверхні, тривалості її роботи і визначальний вплив на формування врожаю посівів є важливим вивчення цього питання на нових гібридах соняшнику (табл. 3).

Отриманими нами результатами встановлено, що рослини досліджуваних гібридів мали певні морфо-біологічні особливості, а тому їх листкова поверхня формувалася неоднаково. Так, у середньому за 2020-2021 рр. на варіанті з Наномікс за внесення у фазі 6-8 листків площа листкової поверхні у фазі цвітіння становила: у гібриду Дарій 31,25, у гібриду НК Камен - 33,82 і у гібриду Тутті - 32,94 тис. м2/га (табл. 3).

На розміри площі листкової поверхні всіх гібридів також впливали позакореневе підживлення мікродобривами і погодні умови, які відрізнялися в роки досліджень, особливо, за рівнем вологозабезпечення. Наприклад, у середньому за роки досліджень площа листкової поверхні у фазі утворення кошиків у гібриду НК Камен склала: за використання Квантум у фазі 6-8 листків 23,56 тис. м2/га, за внесення Росток у фазі 6-8 листків - 22,32 тис. м2/га, на варіанті з використанням Реаком у фазі 6-8 листків - 22,93 тис. м2/га і за використання Наномікс у фазі 6-8 листків - 22,51 тис. м2/га, що порівняно з контролем (без мікродобрив) відповідно більше на 2,12; 0,88; 1,49 і 1,07 тис. м2/га. Така особливість впливу мікродобрив на площу листкової поверхні проявлялася і на гібридах Дарій та Тутті. Слід також відмітити, що найбільшою площа листкової поверхні в усіх досліджуваних гібридів залежно від мікродобрив формувалася у фазі цвітіння, і закономірно, що у зв'язку з поступовим підсиханням листків при подальшій вегетації рослин їх площа зменшувалася.

Таблиця 3

Площа листкової поверхні гібридів соняшнику за позакореневого підживлення мікродобривами (середнє за 2020-2021 рр.), тис. м2/га

Гібрид

Мікродобрива*

Утворення кошику

Цвітіння

Повна стиглість

1 (контроль)

19,13

28,41

9,73

2

21,22

31,25

12,24

Дарій (St)

3

19,95

29,17

10,86

4

20,58

30,89

11,91

5

20,17

30,36

11,09

1 (контроль)

21,44

30,90

11,52

2

23,56

33,82

14,08

НК Камен

3

22,32

31,69

12,67

4

22,93

33,41

13,73

5

22,51

32,88

12,92

1 (контроль)

20,56

29,97

10,93

2

22,66

32,94

13,46

Тутті

3

21,47

30,79

12,10

4

22,07

32,51

13,19

5

21,65

31,98

12,37

Примітка. *1. Без мікродобрив (контроль); 2. Квантум; 3. Росток; 4. Реаком 5. Наномікс

Посіви соняшнику сучасних гібридів стали менш конкурентними проти бур'янів, тому що висота їх рослин значно зменшилася. Якщо в минулому висота рослин сортів (гібридів) соняшнику сягала до 200 см, то у нових гібридів цей показник навіть за сприятливих погодних умов становить 155-170 см. А тому забур'яненість посівів стає ще більшою проблемою за вирощування соняшнику. Відомо, що бур'яни є більш конкурентноздатними в боротьбі за освітленість, елементи живлення й ґрунтову вологу, знижують врожай та його якість.

Однією із причин наростаючої забур'яненості посівів соняшнику є порушення сівозмін, основного обробітку ґрунту та інших заходів боротьби з бур'янами. Впровадження у виробництво нових гібридів соняшнику, з характерними для них морфо-біологічними особливостями спонукає до вивчення їх реакції на агротехнічні заходи в конкретній ґрунтово- кліматичній зоні, що має практичне значення.

Проведені нами дослідження з цього питання та зроблений аналіз отриманих результатів забур'яненості посівів гібридів соняшнику показали, що в них переважали такі групи бур'янів: однорічні злакові (куряче просо і мишій) та дводольні (щириця біла та звичайна, лобода біла та інші) (табл. 4).

Багаторічні бур'яни - осот рожевий, берізка польова та інші в посівах соняшнику зустрічалися рідше і їх шкодочинність проявлялась менше.

Встановлено, що рівень забур'яненості у середньому за роки досліджень у фазі цвітіння на варіанті з внесенням Квантум у фазі 6-8 листків становив: у посівах гібриду Дарій - малорічних (11,8 шт./м2), багаторічних (4,2 шт./м2); у посівах гібриду НК Камен - малорічних (9,1 шт./м2), багаторічних (2,7 шт./м2), а у посівах Тутті - малорічних (10,2 шт./м2), багаторічних (3,4 шт./м2).

З наведених даних видно, що рівень забур'яненості посівів гібриду НК Камен був найменшим, що пояснюється вищою його конкурентоздатністю за рахунок більшої площі листкової поверхні, порівняно з Дарій та Тутті.

У середньому за 2020-2021 рр. упродовж вегетаційного періоду на рівень забур'яненості посівів впливали також мікродобрива - на варіанті з внесенням Квантум у фазі 6-8 листків кількість бур'янів на всіх гібридах була найменшою, порівняно з контролем на 1,2 шт./м2, з третім варіантом - на 0,8 шт./м2, з четвертим - на 0,3 шт./м2 та порівняно з п'ятим на 0,5 шт./м2, що пояснюється більш потужним розвитком рослин від впливу саме цих мікродобрив.

Таблиця 4

Забур'яненість посівів гібридів соняшнику залежно від позакореневого підживлення мікродобривами (середнє за 2020-2021 рр.), шт./м2

Гібрид (фактор А)

Мікродобрива*

(фактор В)

Утворення кошику

Цвітіння

Повна стиглість

мало-

річні

багаторічні

мало-

річні

багаторічні

мало-

річні

багаторічні

1(контроль)

16,6

7,4

13,7

5,3

6,4

2,0

2

14,5

5,9

11,8

4,2

5,1

1,2

Дарій (St)

3

15,9

6,6

12,9

4,8

5,8

1,6

4

15,1

6,2

12,3

4,5

5,4

1,3

5

15,5

6,3

12,6

4,4

5,7

1,5

1 (контроль)

14,2

5,3

10,8

3,5

5,6

0,9

НК

Камен

2

12,4

4,0

9,1

2,7

4,5

0,3

3

13,7

4,8

10,3

3,4

5,2

0,7

4

12,9

4,3

9,7

2,9

4,8

0,4

5

13,3

4,6

9,9

3,1

5,0

0,6

1 (контроль)

14,8

5,8

11,6

4,0

5,6

1,3

2

13,1

4,6

10,2

3,4

4,7

0,6

Тутті

3

14,4

5,1

11,0

3,7

5,1

1,0

4

13,6

4,7

10,4

3,5

4,9

0,8

5

13,9

4,8

10,7

3,5

5,1

0,9

Примітка. *1. Без мікродобрив (контроль); 2. Квантум; 3. Росток; 4. Реаком 5. Наномікс

Основні площі вирощування в Україні соняшнику знаходяться в зоні недостатнього зволоження, а тому вологозабезпеченість його посівів є важливим чинником, що визначає рівень продуктивності рослин. Достатні запаси продуктивної вологи в ґрунті значно зменшують залежність урожайності насіння соняшнику від інших чинників, у тому числі, від умов мінерального живлення та температурного режиму, а також позитивно впливають на всі процеси життєдіяльності рослин. Встановлено, що існує залежність між коефіцієнтом вологозабезпеченості і врожаєм насіння соняшнику. Закономірно, що вища урожайність соняшнику буде формуватися за кращих умов вологозабезпечення його рослин, починаючи від сходів до повної стиглості. Нами встановлено, що в середньому за 2020-2021 рр. вміст продуктивної вологи в шарі перед сівбою, як в посівному шарі ґрунту (0-10 см), так і в шарі ґрунту 0-100 см були достатніми для отримання повноцінних сходів. Зокрема, в шарі ґрунту 0100 см запаси продуктивної вологи в середньому за роки досліджень склали 95,7 мм (табл. 5).

Упродовж вегетації гібридів соняшнику запаси продуктивної вологи в ґрунті певним чином поповнювалися за рахунок опадів, кількість яких залежала і від тривалості вегетаційного періоду досліджуваних гібридів. Слід відмітити, що тривалість вегетаційного періоду наприклад гібриду Дарій, також мала певні відмінності, відповідно до впливу на цей показник внесених мікродобрив. Адже мікродобрива впливали на тривалість вегетаційного періоду рослин певного гібриду неоднаково. Наприклад, у середньому за 2020-2021 рр. у гібриду НК Камен тривалість вегетаційного періоду коливалася від 116 до 120 діб, в зв'язку з чим і кількість опадів за відмічений період також коливалася від 154,7 до 160,0 мм. Такі особливості за кількістю опадів залежно від тривалості вегетаційного періоду проявлялися і на інших досліджуваних гібридах. Інтенсивність споживання рослинами досліджуваних гібридів продуктивної вологи з ґрунту також проходила з певними відмінностями, але її залишкові запаси у фазі повної стиглості більшою мірою визначалися рівнем сформованої врожайності. Наприклад, в середньому за роки досліджень запаси продуктивної вологи в шарі ґрунту 0-100 см, у фазі повної стиглості насіння гібриду Тутті на варіанті без внесення мікроелементів склали 32,8 мм, а з внесенням Квантум у фазі 6-8 листків - 30,6 мм.

Більше споживання вологи рослинами гібриду соняшнику Тутті пояснюється більш потужним розвитком його рослин та тривалішим періодом їх вегетації. Відмічені особливості по споживанню продуктивної вологи гібридом Тутті були характерними і для інших гібридів - Дарій, НК Камен.

Таблиця 5

Водоспоживання гібридів соняшнику залежно від позакореневого підживлення мікродобривами (середнє за 2020-2021 рр.)

Гібрид (фактор А)

Мікродобриво* (фактор В)

1(контроль)

2

3

4

5

Дарій

Вміст вологи перед сівбою в шарі ґрунту 0-100 см, мм

95,7 95,7 95,7 95,7

95,7

НК Камен

95,7

95,7

95,7

95,7

95,7

Тутті

95,7

95,7

95,7

95,7

95,7

Дарій

Опади за вегетаційний період, мм 144,0 146,7 145,3

146,7

145,3

НК Камен

154,7

160,0

157,1

158,5

157,2

Тутті

154,7

158,7

157,3

158,7

157,3

Вміст вологи у фазу повної стиглості в шарі ґрунту 0-100 см, мм

Дарій

33,5

31,1

31,9

31,7

32,1

НК Камен

31,3

29,8

30,2

30,0

30,7

Тутті

32,8

30,6

30,8

30,5

31,2

Сумар

не водоспоживання, м3/га

Дарій

2062

2113

2091

2107

2089

НК Камен

2191

2259

2226

2242

2222

Тутті

2176

2238

2222

2239

2218

Коефіц

(ієнт водоспоживання, м3/т

Дарій

1096,8

934,9

986,3

962,1

967,1

НК Камен

1019,1

885,8

927,5

907,7

906,9

Тутті

1082,6

928,6

977,3

948,7

951,9

Примітка. *1. Без мікродобрив (контроль); 2. Квантум; 3. Росток; 4. Реаком 5. Наномікс

Розраховані коефіцієнти водоспоживання, ще більшою мірою підтверджують закономірно зв'язок між запасами продуктивної вологи в ґрунті, їх поповнення за рахунок опадів упродовж вегетації та рівнем сформованого врожаю досліджуваних гібридів. Закономірно, що коефіцієнт водоспоживання по роках досліджень певним чином коливався, залежно від рівня урожайності кожного з гібридів та витраченої на його формування продуктивної вологи.

Індивідуальна продуктивність гібридів соняшнику є визначальною їх урожайності і залежить від їх біологічних особливостей та умов вирощування. До певної міри параметри показників індивідуальної продуктивності (діаметр кошика, маса 1000 насінин, лушпинність) можуть змінюватися також і від впливу технологічних заходів, зокрема, рівня мінерального живлення макро- та мікроелементами, тощо.

Так, на розмір кошика впливають комплексно всі умови, які складають упродовж вегетаційного періоду, але найбільше його розміри визначаються перш за все умовами початкового періоду вегетації, коли починається формування зачатків квіток.

Відомо, що співвідношення між ядром і лушпинням (за вагою) має велике господарське значення; за однакового вмісту жиру в ядрі, більший її вихід дають тонколушпинні гібриди. Залежно від особливостей гібриду і, в меншій мірі, від погодних умов, лушпинність поширених на Україні гібридів становить 22-30%. Лушпинність насіння меншою мірою, ніж олійність, варіює за впливу умов вирощування, оскільки вона більше залежить від генотипу рослин та істотно менше від умов вегетаційного періоду.

З результатів досліджень видно, що показники індивідуальної продуктивності досліджуваних гібридів соняшнику певним чином відрізнялися, що пояснюється їх морфо-біологічними особливостями. Наприклад, у середньому

за 2020-2021 рр. на варіанті з використанням Росток у фазі 6-8 листків маса 1000 насінин була у гібриду Дарій 61,2 г, що більше за гібрид НК Камен на 5,3 г, а від гібриду Тутті відповідно на 6,7 г (табл. 6).

При цьому встановлено, що інші показники індивідуальної продуктивності були вищими у гібридів НК Камен, Тутті, що в підсумку і визначило більшу їх загальну продуктивність.

Таблиця 6

Маса 1000 насінин, лушпинність, діаметр кошику гібридів соняшнику залежно від позакореневого підживлення мікродобривами (середнє за 2020-2021 рр.)

Гібрид (фактор А)

Мікродобрива* (фактор В)

Маса 1000 насінин, г

Лушпинність, %

Діаметр кошика, см

1 (контроль)

60,6

21,9

18,5

2

62,4

21,1

19,6

Дарій (St)

3

61,2

21,6

19,0

4

62,1

21,5

19,4

5

61,9

21,3

18,8

1 (контроль)

55,2

20,9

21,7

2

56,7

20,3

22,9

НК Камен

3

55,9

20,7

22,3

4

56,5

20,4

22,5

5

56,1

20,6

22,1

1 (контроль)

54

21,0

20,4

2

55,7

20,5

21,4

Тутті

3

54,5

20,9

20,8

4

55,2

20,6

21,1

5

54,8

20,7

20,7

Примітка. *1. Без мікродобрив (контроль); 2. Квантум; 3. Росток; 4. Реаком 5. Наномікс

Так, у середньому за роки досліджень діаметр кошика на всіх варіантах внесення мікродобрив був більшим у гібридів НК Камен та Тутті, порівняно з гібридом Дарій; наприклад, за внесення Наномікс у фазі 6-8 листків діаметр кошика становив: у гібриду НК Камен - 22,1 см, у гібриду Тутті - 20,7 см і у гібриду Дарій - 18,8 см.

За отриманих результатів досліджень також можна заключити, що вплив позакореневого підживлення мікродобривами на показники індивідуальної продуктивності мав певні відмінності: більшою мірою він проявлявся за внесення Квантум у фазі 6-8 листків, порівняно з іншими варіантами.

Так, у середньому за 2020-2021 рр. на цьому варіанті у гібриду НК Камен лушпинність становила 21,1 %, що менше за контроль (без мікродобрив) на 0,8 %, а маса 1000 насінин була більшою на 2,6 %, а відповідно діаметр кошика збільшувався на 1,2 см.

Урожайність будь-якої сільськогосподарської культури формується залежно від морфо-біологічних особливостей сорту чи гібриду, а також під впливом тісно пов'язаних між собою різних чинників життєдіяльності. В умовах Південного Степу України, де лімітуючим чинником формування продуктивності сільськогосподарських культур є волога, максимальне проявлення кожного з них залежить від її продуктивних запасів в ґрунті. Посилення дії лише одного з життєво важливих чинників не призводить до покращення загального результату, адже його буде обмежувати чинник, що знаходиться в мінімумі. Тому для отримання максимального рівня урожайності необхідно забезпечувати одночасно рівномірний вплив всіх чинників.

Відомо, що рівень урожайності соняшнику в посушливих умовах Півдня України визначається співвідношенням маси між вегетативними і генеративними частинами рослин, які формуються в тому числі і під впливом агрохімічних заходів. В зв'язку з різним рівнем адаптації неоднакових за скоростиглістю гібридів соняшнику до погодних умов у період вегетації, проявляється певною мірою здатність їх рослин перерозподіляти співвідношення вегетативної і генеративної маси. Це створює можливість за рахунок агрохімічних заходів керувати ростом і розвитком рослин, підвищувати урожайність гібридів соняшнику та повніше розкривати їх генетичний потенціал.

Результати наукових досліджень і виробничий досвід підтверджують, що в умовах Південного Степу України дуже часто знижується урожайність насіння і його олійність через високу температуру повітря у період їх формування і наливу.

З аналізу наших досліджень видно, що урожайність гібридів соняшнику залежала, як від їх біологічних особливостей та умов, що складалися неоднаково у роки досліджень, так і від позакореневого підживлення мікродобривами.

Урожайність гібридів соняшнику в роки досліджень різнилася, що пояснюється певними відмінностями погодних умов, які складались упродовж їх вегетації: її показники були дещо вищими у 2021 році, який характеризувався більш сприятливими гідротермічними умовами, порівняно з 2020 роком. Наприклад, урожайність гібриду НК Камен на варіанті за використання Реаком у фазі 6-8 листків у 2020 році становила 2,30 т/га, а у 2021 році - 2,64 т/га, що більше на 0,34 т/га (табл. 7).

Таблиця 7

Урожайність гібридів соняшнику залежно від

позакореневого підживлення мікродобривами, т/га

...

Гібрид (фактор А)

Мікродобрива* (фактор В)

Рік

Середнє за 2020

2021 рр.

2020

2021

1 (контроль)

1,71

2,04

1,88

2

2,09

2,43

2,26

Дарій (St)

3

1,96

2,27

2,12

4

2,01

2,36

2,19

5

1,99

2,32

2,16

1 (контроль)

2,01

2,29

2,15

2

2,38

2,71

2,55

НК Камен

3

2,23

2,57

2,40

4

2,30

2,64

2,47

5

2,29

2,61

2,45

1 (контроль)

1,84

2,17

2,01

2

2,24

2,58

2,41

Тутті

3

2,15

2,42

2,29

4

2,21

2,51

2,36

5

2,19

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены