Територіальні резерви, які можуть бути залучені до консолідації земель

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Інститут землекористування НААН України

Територіальні резерви, які можуть бути залучені до консолідації земель

Малашевський Микола Андрійович

канд. техн. наук, доцент, провідний науковий співробітник

Малашевська Олена Анатоліївна

канд. екон. наук, доцент кафедри геодезії та картографії

Україна

Анотація

Дослідження присвячене актуальному питанню перерозподілу земель у складі заходів щодо консолідації земель. Виокремлена проблематика пошуку територіальних резервів, які можуть створити просторову основу перерозподілу земель. Метою дослідження є виокремлення та обґрунтування територіальних резервів, які можуть бути залучені до процесу консолідації земель. Розглянуто землі, які з'являються в результаті просторовоїоптимізаціїземельного масиву або землекористування, земельні ділянки, викуплені у землевласників за їх бажанням, землі резерву та запасу, земельні ділянки, які відносять до невитребуваних паїв та відумерлої спадщини.

Ключові слова: консолідація земель, перерозподіл земель, територіальні резерви, невитребувані паї, відумерла спадщина, земельний банк

При проведенні консолідації земель перерозподіл земель є ключовим заходом [1]. Проведені дослідження вітчизняного та закордонного досвіду підтверджують [2, 3], що найбільш проблемними аспектами перерозподілу є погодження обміну, викупу земельних ділянок, відшкодування вартості, пошук рівноцінних земельних ділянок. Як відомо, перерозподіл земель передбачає виконання умови збереження балансу площ земель, залучених до відповідних проектів [4]. В контексті виокремлених завдань зростає роль визначення земель, які можуть бути залучені до перерозподілу як резервні [4].

Такі землі створюють просторову основу обміну земельними ділянками, (перерозподілу земельних ділянок) [5], збільшують кількість варіантів перерозподілу земель [6], дозволяють оптимізувати обмін земельних ділянок [7], досягти мінімальної різниці вартості обміняних земельних ділянок, досягти максимальної ефективності консолідації земель. Особливе значення має наявність територіальних резервів у випадках необхідності відведення земельних ділянок для розміщення об'єктів з мотивів суспільної необхідності та суспільної потреби [8] тощо.

Рис 1. Землі, які можуть бути віднесені до територіальних резервів

Метою дослідження є виокремлення та обґрунтування територіальних резервів, які можуть бути залучені до процесу перерозподілу земель в складі заходів щодо консолідації земель.

У сучасних умовах України як територіальні резерви для цілей консолідації земель запропоновано розглядати землі, класифікацію яких відображає рис.1.

Мова йде про наявні земельні резерви в межах земельних масивів та земельні резерви, які з'являться в процесі перерозподілу, зокрема, при оптимізації землекористування - в більшості при оптимізації дорожньої мережі [7].

Земельні резерви для консолідації земель можуть бути сформовані із земельних ділянок, які землевласники мають бажання продати. До особливостей залучення таких земельних ділянок до процесу перерозподілу відноситься те, що здійснюється викуп земельних ділянок незалежно від їх місця розташування, а зусилля не зосереджуються на викупі певної земельної ділянки [5]. консолідація земля територіальний резерв

До наявних земельних резервів відносимо:

Землі запасу, землі резервного фонду державної власності (землі, які були у користуванні колективних сільськогосподарських підприємств у радянський період, а у процесі приватизації були передані у державну власність).

Земельні ділянки, які не знаходяться у власності або користуванні. Це земельні ділянки, які визначають як «невитребувані паї», «відумерла спадщина».

До перерозподілу доцільно залучати землі земельного банку, у випадку, коли він буде створений.

Невитребувані паї - це земельна частка (пай), на яку не отримано документа, який посвідчує право власності, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості) [9].

Земельні ділянки відумерлої спадщини - це земельні ділянки, власники яких померли, а спадкоємців не мали, спадкоємці яких усунені від права на спадкування або спадкоємці яких не прийняли спадщину. Цей статус визначається за рішенням суду [10].

Землі, які відносяться до відумерлої спадщини або невитребуваних паїв займають значну площу. Відповідно до експертних суджень, лише відумерла спадщина становить близько 10-15 % земельних ділянок кожного масиву земель сільськогосподарського призначення, близько 1 млн гектарів загалом.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України [10], земельні ділянки, визнані судом «відумерлою спадщиною», переходять у власність територіальної громади за місце знаходженням. На даний час відповідно до офіційних даних близько 49 % площ земель, визначених як «відумерла спадщина» передано в оренду.

Відповідно до останньої редакції Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» [9] визначено, що якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку у встановленому порядку передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована. Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на таку земельну ділянку забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям) [9].

Зауважимо, що відповідно до статей 140 і 141 Земельного кодексу України [11] підставами припинення права власності на земельну ділянку є добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Врахування територіальних резервів має бути обов'язковим етапом консолідації земель. За таких умов можлива реалізація багатоцільової консолідації земель [8] та консолідації земель в умовах природнього заліснення [5].

Висновки

З метою зростання ефективності перерозподілу земель в складі заходів щодо консолідації земель обґрунтовано віднесення земель до територіальних резервів. Запропоновано залучати до процесу перерозподілу землі, які з'являються в результаті просторової оптимізації земельного масиву або землекористування, земельні ділянки, викуплені у землевласників за їх бажанням, землі резерву та запасу, земельні ділянки, які відносять до невитребуваних паїв та відумерлої спадщини. У перспективі розглядається залучення земельного банку.

Список використаних джерел

1. Malashevskyi, M., & Malashevska, O. (2019). Тґіє land plots reallocation algorithm development in the course of land consolidation in Ukraine. ScienceRise, 7(60), 24-29.

2. Малашевський, М. А., Мосійчук, Ю. А., & Бугаєнко, О. А. (2014). Дослідження вітчизняного досвіду обміну земель. Інженерна геодезія, (61), 85-94.

3. Vitikainen, A. (2014). An Overview of Land Consolidation in Europe. Nordic Journal of Surveying and Real Estate Research, 1(1).

4. Malashevskyi М. & Malashevska О. (2021). The aims and trends of the sustainable land tenure formation in Ukraine: the spatial aspect. Geodesy and Cartography, 47(3), 131138.

5. Malashevskyi, M. & Malashevska, O. (2022). Land Consolidation Considering Natural Afforestation. Geomatics and Environmntal Engineering, 16 (2), 5-19.

6. Malashevskyi, М., & Malashevska, O. (2022). The theory of combinations for land plot exchange modelling in the course of land consolidation. Geodesy and Cartography, 48(1), 11-19.

7. Malashevskyi, M. & Malashevska, O. (2021). The swapping approach in the course of land consolidation: case study of Ukraine. Geodesy and Cartography, 47 (4), 200-211.

8. Malashevskyi, M., Kovalchuk, I., & Malashevska, O. (2021). Land reallotment over the course of the development of a rural settlement in Ukraine. Geomatics and Environmental Engineering, 15(3), 115-127.

9. Верховна Рада України (2003). Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв). Відомості Верховної Ради України, 38, 314.

10. Верховна Рада України (2003). Цивільний кодекс України. Відомості Верховної Ради України, 40, 356.

11. Верховна Рада України (2002). Земельний кодекс України. Відомості Верховної Ради України, 3.

Размещено на Allbest.ru