Землевпорядний аспект оцінки розвитку земельного устрою територіальних громад

Размещено на http://www.allbest.ru/

Землевпорядний аспект оцінки розвитку земельного устрою територіальних громад

Т.М. Прядка,

LAND MANAGEMENT ASPECT OF TERRITORIAL COMMUNITIES LAND SYSTEM DEVELOPMENT EVALUATION

Стаття присвячена аналізу в зарубіжних країнах планування, яке має вражаючий досвід щодо організації багаторівневого управління (ефективної вертикальної і горизонтальної взаємодії), вирішенні проблеми дефіциту земель і створення мережі міст з різними функціями. На основі критеріїв, визначених Європейським Компендіумом, була запропонована типологія, за якою поділяються країни-члени ЄС (на той час 15 країн) на 4 групи, чиї культури, традиції, стилі планування сформували напрями: традиція урбанізму, управління землекористуванням, регіонально-економічний підхід, всеосяжний комплексний підхід. Ці напрями були розроблені як «ідеальні типи», щодо яких порівнюється реальний стан справ в державах-членах.

В Україні на законодавчому рівні, для територіальних громад, основним підходом до планування є містобудівний, який визначається розробленням комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади та визнається і землевпорядною документацією. Ним передбачається розвиток території в цілому, як за межами населених пунктів, так і в їх межах, а отже планувальні рішення комплексного плану містять перспективи використання всієї території територіальної громади. Проте цей напрям не можна прирівняти до європейських підходів. Одним із розділів комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади є комплексна оцінка, яка має визначати ключові проблеми та дозволяти зробити висновки щодо майбутнього розвитку земельного устрою території територіальної громади, які подальші кроки необхідні для розвитку сталого землекористування. В цьому зв'язку, запропоновано розглядати комплексну оцінку територіально-просторового планування, з точки зору розвитку земельного устрою, і перелік завдань визначених законодавством, доповнити виходячи із складових підсистем земельного устрою територіальних громад. Розроблено інституційну структуру землевпорядних заходів та дій, що забезпечують формування складових елементів підсистем земельного устрою територіальних громад. Як показав аналіз більшість землевпорядних заходів та дій, що забезпечують формування складових елементів підсистем земельного устрою не реалізовувалися. Так, в межах природно-екологічної підсистеми повинна здійснюватися оцінка стану формування екологічної мережі як екологічного каркасу землекористування відповідної території, оцінка наявного природноресурсного потенціалу і його використання, оцінка сталого землекористування. Зокрема, аналіз стану формування землекористування структурних елементів національної екологічної мережі на прикладі Білоцерківської та Узинської територіальних громад, які створені в межах раніше функціонуючого Білоцерківського району (до 2020 р.) показав, що згідно даних обліку в державному земельному кадастрі, землекористування екомережі займає тільки 1,5% відносно рівня проектної площі, що менше на 23159 га.

Оцінка ефективності використання потенціалу земельних ресурсів Білоцерківської та Узинської територіальних громад станом на 2020 р. показала, що він використовувався тільки на 93,6%. Встановлено, що землекористування екологічної мережі на території Білоцерківської та Узинської територіальних громад при існуючому використанні земель відноситься до екологічно нестабільного (Кек.ст = 0,28). По проекту формування екологічної мережі, землекористування залишається в зоні екологічно нестабільного (Кек.ст = 0,33). Оскільки коефіцієнт екологічної стабільності землекористування зріс на 0,05 одиниці за проектом формування екологічної мережі на території Білоцерківської та Узинської територіальних громад, то зміни екологічної стабільності землекористування характеризуються не значним покращення. Отже, для покращення екологічної стабільності землекористування не достатньо землевпорядних заходів щодо формування екологічної мережі на території Білоцерківської та Узинської територіальних громад. Одночасно, вартість землекористування на території Білоцерківської та Узинської територіальних громад при існуючому використанні земель складає 8 599 млд. грн (71 239 грн/га) та за проектом формування екологічної мережі - 8 726 млд. грн (72 292 грн/га) або приріст складає 1,5%. Таким чином, зміни вартості землекористування на території Білоцерківської та Узинської територіальних громад характеризуються позитивною закономірністю.

Ключові слова: територіально-просторове планування, земельний устрій, землекористування, територіальні громади.

Keywords: territorial-spatial planning, land management, land use, territorial communities.

Постановка проблеми

земельний устрій територіальних громад землевпорядний

При реформуванні адміністративних районів та територіальних громад не враховувався природно-ресурсний і особливо у київській області земельно-ресурсний потенціал, який займає 93,5 відсотка. Враховуючи, що земля, згідно Конституції України, є матеріальною основою розвитку територіальних громад, а згідно Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні[ 1] метою «є визначення напрямів, механізмів і строків формування ефективного місцевого самоврядування та територіальної організації влади для створення і підтримки повноцінного життєвого середовища для громадян, ...». задоволення інтересів громадян в усіх сферах життєдіяльності на відповідній території, узгодження інтересів держави та територіальних громад», підвищення їх спроможності вимагає наукового обґрунтування розмірів території громад. Крім того, як вважає дослідник соціального капіталу Р.Патнем, збільшення територіальних розмірів може негативно позначатися на політичній участі [2].

Оскільки, однією з ключових цілей реформи місцевого самоврядування й територіальної організації влади на засадах децентралізації стало забезпечення належної фінансової спроможності територіальних громад, то важливими інструментами обґрунтування розмірів як районів так територіальних громад є територіально -просторове планування розвитку землекористування.

У територіально-просторовому плануванні необхідним є використання «place-based approach» - підходу до управління розвитком територій на основі їх місцевих особливостей, а також знань і переваг живуть на даній території людей. Це пояснюється тим, що практика планування повинна розумітися в рамках конкретного контексту, в якому вона відбувалася, оскільки кожна система є унікальною, і не існує підходу, відповідного всім. Крім того, обмін досвідом та розгляд тематичних досліджень надзвичайно складні без детального розуміння системи планування в розвинутих країнах. Приклади кращих практик використані на різних рівнях планування, з різних галузей і тим, щоб охопити різні сфери даної діяльності.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ

Мета дослідження - дослідити територіально-просторові підходи до планування та оцінки землекористування як землевпорядний аспект розвитку земельного устрою територіальних громад.

Виклад основного матеріалу дослідження

Регіональна багатоманітність виключає для України можливість перенесення досвіду якої-небудь однієї країни або використання апробованої в світовій практиці моделі, тому необхідно досліджувати відразу кілька країн. Розглянемо системи територіально-просторового планування Швеції, Німеччини, Фінляндії і Нідерландів як полігони для пошуку кращих практик і цікавих рішень. Вибір країн обумовлений актуальністю практики планування, співставимістю і успішністю. Розглянуті країни відрізняються високою якістю життя населення і є членами ЄС, яка проводить політику згуртування, а саме зниження регіональних диспропорцій, що актуально і для України.

Швеція і Фінляндія мають подібні з Україною проблеми розвитку малонаселених територій і показують, як їм вдалося створити набагато більш ефективні системи управління територіальним розвитком, які привели до постіндустріальної економіки і екологічно сприятливого та комфортного середовища проживання людини. Німеччина та Нідерланди - загальновизнаний світовий лідер в просторовому плануванні, має вражаючий досвід в даній сфері, особливо в організації багаторівневого управління (ефективної вертикальної і горизонтальної взаємодії), вирішенні проблеми дефіциту земель і створення мережі міст з різними функціями, що актуально для багатьох регіонів України.

У всіх чотирьох країнах проводиться політика поляризованого розвитку, спрямована на збільшення точок зростання економіки. Добре розвинена практика залучення населення до процесів планування, приділяється достатньо уваги соціальним і екологічним питанням. Саме тому нами визначено за доцільне вивчення досвіду і пошук рішень з питань управління розвитком землекористування та територіях в цих країнах.

У країнах-членах ЄС існує велика різноманітність систем планування, що пояснюється відмінностями в політичній, культурній та інституційної сферах, що дає можливість для навчання і перейняття досвіду з метою ефективного управління розвитком землекористування і територій та реалізації видів політики, що мають територіальний ефект. Щоб забезпечити таку можливість, необхідно проводити поглиблені дослідження і порівняння систем територіально-просторового планування в країнах з різними політичними, економічними та соціально-культурного контекстами. В цілому, територіально-просторове планування як одна зі складових політичної та адміністративної системи розвивалося, насамперед, в рамках відповідного національного контексту, тобто національного законодавства, структури державного управління, політичної культури. Однак завжди існував обмін ідеями і досвідом на міжнародному рівні в рамках професійних співтовариств. Отже, можна говорити про національні системи планування, а в контексті міжнародних порівняльних досліджень в галузі планування - також слід вважати, що національні системи планування мають властивості внутрішньої однорідності. Класичними питаннями порівняльного планування є типологія існуючих систем планування і поява ознак конвергенції між ними як можливого ефекту європейської інтеграції на тлі глобальної тенденції до дерегулювання [3].

Так, ЄС не має прямих повноважень у сфері територіально - просторового планування, але він все ж опосередковано робить деякий вплив на процедуру і практику планування через структурні фонди, просування ідей, концепцій та екологічний менеджмент, а також директиви з охорони природи. Як тільки вийшов у світ в 1997 р. Європейський Компендіум [4] вперше була здійснена спроба комплексного порівняння систем територіально-просторового планування різних країн Європи. Запропонована в ньому типологія стала чимось на зразок орієнтира для подальших досліджень, які прагнуть пояснити тенденції в розвитку територіально - просторового планування в Європі, тобто зміни в підходах і ступеня конвергенції або дивергенції систем планування в контексті європеїзації.

У Компендіумі використовується широкий набір критеріїв, що відображають деякі з ключових питань, які визначають національну політику і практику планування. Це: 1) «правова сім'я» - нормативно-правова база територіально-просторового планування; 2) масштаб системи в обсязі охоплюючих питань і тем політики; 3) ступінь розвитку національного і регіонального планування; 4) фокус влади або поділ повноважень між центральним урядом і місцевим самоврядуванням; 5) роль державного і приватного секторів; 6) зрілість системи, або наскільки добре вона вписана в державне і суспільне життя; 7) ефективність планування як різниця між заявленою метою територіально-просторового розвитку землекористування та територій і реальними результатами [4].

На основі цих критеріїв була запропонована типологія, за якою поділяються країни-члени ЄС (на той час 15 країн) на 4 групи, чиї культури, традиції, стилі планування сформували напрями: традиція урбанізму, управління землекористуванням, регіонально-економічний підхід, всеосяжний комплексний підхід. Ці напрями були розроблені як «ідеальні типи планування», щодо яких порівнюється реальний стан справ в державах - членах[5].

Європейські системи територіально-просторового планування не можна сприймати як статичні, набори формальних правил і принципів прийнятих дій. Навпаки, вони можуть пристосовуватися, підлаштовуватися і бути динамічними конструкціями [6].

В Україні для забезпечення фінансової спроможності та сталого розвитку територій територіальних громад з дотриманням балансу державних, громадських та приватних інтересів, комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади передбачається розвиток території в цілому, як за межами населених пунктів, так і в межах них, а отже планувальні рішення комплексного плану містять перспективи використання всієї території територіальної громади. Згідно статті 45-1 закону України «Про землеустрій» [7], комплексний план просторового розвитку території територіальної громади є одночасно документацією із землеустрою та містобудівною документацією на місцевому рівні. Він крім відомостей, передбачених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» [8], згідно статті 16-1 включає проєктні рішення комплексного плану, зокрема: межі та правові режими всіх режимоутворюючих об'єктів та всіх обмежень у використанні земель (у тому числі обмежень у використанні земель у сфері забудови), встановлених до або під час розроблення проєкту комплексного плану (у тому числі межі та правові режими територій і об'єктів природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду, прибережних захисних смуг, водоохоронних зон, пляжних зон, інших охоронних зон).

Одним із розділів комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади є комплексна оцінка, яка повинна оцінити сучасний стан та тенденції перспективного використання наявних ресурсів, створити основу для своєчасного виявлення бажаних і небажаних змін у громаді, а також для прийняття обґрунтованих рішень щодо розвитку землекористування території. Комплексна оцінка повинна визначати ключові проблеми та дозволяти зробити висновки щодо майбутнього розвитку земельного устрою території територіальної громади, які подальші кроки необхідні для розвитку сталого землекористування.

Головними завданнями комплексної оцінки розвитку території та сталого землекористування громади вважається: оцінка наявних ресурсів громади, особливо земельних та інших природних, і тенденції їх змін, виявити проблеми; проаналізувати структуру економіки, визначити взаємозв'язки між галузями виробництва, потенціалом та перспективами розвитку території і сталого землекористування громади; виявити конкурентні позиції громади, місцеву та регіональну специфіку; визначити унікальні риси земельних та інших природних ресурсів, які можуть стати відносними перевагами чи загрозами.

Проте, якщо розглядати комплексну оцінку з точки зору земельного устрою, то викладений перелік завдань необхідно доповнити виходячи із складових його підсистем. Зокрема: 1) в межах природно-екологічної підсистеми повинна здійснюватися оцінка стану формування екологічної мережі як екологічного каркасу землекористування відповідної території, оцінка наявного природно-ресурсного потенціалу і його використання та сталого землекористування; 2) в межах адміністративно-територіальної підсистеми земельного устрою територіальної громади повинна здійснюватися оцінка структури громад, що ввійшли у до неї та їх населення, як людського капіталу, стан антропогенного навантаження та екологічної небезпеки землекористування, територіально-просторового розміщення землекористування типів (підтипів) землекористування з врахуванням придатності земель та цінності інших природних ресурсів і їх ефективності в контексті сталого (збалансованого) розвитку; 3) в межах властністної підсистеми земельного устрою повинна здійснюватися оцінка структури та територіально-просторового розміщення земель за формами власності, режимоутворюючих об'єктів та їх ефективності; 4) в межах землегосподарської підсистеми земельного устрою повинна здійснюватися оцінка структури та територіально-просторового розміщення земель за формами землекористування (господарювання) і їх ефективності, стану ринкового обігу земельних ділянок та прав на них, стану екологізації, капіталізації та соціалізації землекористування, розмірами землекористування приватної власності.

В таблиці 1 приведено інституційну структуру землевпорядних заходів та дій, що забезпечують формування складових елементів підсистем земельного устрою територіальних громад із врахуванням авторських доповнень.

Інституційна структура землевпорядних заходів та дії, що забезпечують формування складових елементів підсистем земельного устрою, територіальних громад

* Авторські пропозиції

Таблиця 2. Тенденції формування землекористування складових національної екологічної мережі в межах бувшого Білоцерківського району станом на 2020 р.

Розбудова національної екологічної мережі є пріоритетним завданням екологічної політики України в природоохоронній сфері. Необхідність її формування зафіксовано в Концепції охорони біологічного різноманіття

України (1997) [9]. Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про Загальнодержавну програму формування національної екомережі України на 2000-2015 роки» [10] та Закон України «Про екологічну мережу України» [11]. Головною метою створення екомережі є збільшення площі земель країни з природними ландшафтами до рівня, достатнього для збереження їх різноманіття, близького до притаманного їм природного стану, та формування їх територіально єдиної системи, побудованої відповідно до забезпечення можливості природних шляхів міграції та поширення видів рослин і тварин, яка б забезпечувала збереження природних екосистем, видів рослинного і тваринного світу та їх популяцій. Станом на 2015 р. завершена реалізація Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки [10].

Обґрунтовано вважається, що ключовими територіями екомережі є об'єкти природно-заповідного фонду (ПЗФ) загальнодержавного значення: національні природні парки, природні і біосферні заповідники, заказники загальнодержавного значення.

Згідно чинного земельного законодавства структурні елементи екомережі (ключові, сполучні, буферні та відновлювані території) відносяться до режимоутворюючих об'єктів, які повинні бути сформовані землевпорядною документацією, для них складені переліки обмежень у використанні земель та внесені до державного земельного кадастру. Так, за період з 2001 по 2020 роки складові землекористування структурних елементів національної екологічної мережі України згідно даних обліку в державному земельному кадастрі займає тільки 1,5% відносно рівня прогнозованої площі (таб. 2) що менше на 23 159 га.

Оцінка природно-ресурсного потенціалу колишнього Білоцерківського району (Білоцерківська та Узинська територіальні громади) здійснена в таблиці 3, яку використаємо при аналізі як складового елементу природно- екологічної підсистеми земельного устрою.

Таблиця 3. Оцінка продуктивності природно-ресурсного потенціалу Білоцерківська та Узинська територіальних громад Київської області станом на 01.01.2022 року*

* Джерело: розраховано автором з використанням джерела [12]

* 1,7857 коп. за 1 долар США - https://www.rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/1281.html ** приведено до цін 2022 року через курс дол. США = 26,5515 грн станом на 01.01.2022 за даними НБУ.

Як показують дані таблиці 4 найбільший в області потенціал земельних ресурсів, який складає 58609,88 млн. грн. або 93,5% в сумарній величині природно-ресурсного потенціалу. На другому за величино є потенціал природно-рекреаційних ресурсів - 5879,19 млн. грн. або 2,94%. Водні ресурси оцінюються в сумі 3941,76 млн. грн. або 2%. Лісові ресурси оцінені в 1766,43 млн. грн. або 0,9 %. В структурі природно-ресурсного потенціалу на території Білоцерківської та Узинської територіальних громад переважають теж земельні ресурси (94%) загальною вартістю 39838 млн. грн. Отже, ці територіальні громади характеризуються середньо обласним рівнем і можуть бути використані як модельні.

Оскільки вартість земельно-ресурсного потенціалу характеризується використанням земель в сільському господарстві, то для оцінки його ефективності на території Білоцерківської та Узинської територіальних громад використаємо формулу:

Езр = НГО /Впзр х 100, (1)

де Езр - ефективність використання потенціалу земельних ресурсів, у відсотках;

НГОтг - нормативна грошова оцінка сільськогосподарських земель відповідної територіальної громади, грн.;

Впзр - вартість потенціалу земельних ресурсів відповідної територіальної громади, грн. (таб. 3).

Нормативна грошова оцінка сільськогосподарських земель відповідної територіальної громади розраховується за формулою:

НГОтг = НГОр х Пр + НГОбн х Пбн + НГОс х Пс + НГОп х Пп, (2)

де НГОр, НГОбн, НГОс, НГОп - нормативна грошова оцінка ріллі, багаторічних насаджень, сінокосів та пасовищ на відповідній території територіальної громади, грн., яка за даними Держгеокадастру України складає для рілля - 35254.87 грн/га, для багаторічних насаджень - 76996.07 грн/га, для сінокосів - 10145.85 грн/га, для пасовищ - 7011.35 грн/га в Білоцерківсько- Миронівському природно-сільськогосподарському районі Київської області[13];

Пр, Пбн, Пс, Пп - площа ріллі, багаторічних насаджень, сінокосів та пасовищ на відповідній території територіальної громади, в гектарах, яка за даними Київського обласного управління Держгеокадастру України в 2020 р. складала: рілля - 91725 га, багаторічні насадження - 2192 га, сінокоси - 2412 га, пасовища - 3194 га.

Відповідно, нормативна грошова оцінка сільськогосподарських земель Білоцерківської та Узинської територіальних громад складатиме:

НГОтг = 35255 х 91725 + 76996 х 2192 + 10146 х 2412 + 7011 х 3194 = 3 233 764 875 + 168 775 232 + 24 472 152 + 22 393 134 = 3 449 405 393 грн або 3449,40 млн. грн.

Використовуючи формулу 1 розрахуємо ефективність використання потенціалу земельних ресурсів:

Езр = 3449,40 млн. грн / 3683,29 млн. грн х 100 = 93,6%

Таким чином, потенціал земельних ресурсів Білоцерківської та Узинської територіальних громад станом на 2020 р. використовувався тільки на 93,6%.

Структуру співвідношення земель сільськогосподарського, природно - заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного, рекреаційного призначення, а також земель лісового та водного фондів, ми не можемо проаналізувати із-за відсутності територіальних нормативів співвідношення земель різних категорій. Зазначимо, що схеми землеустрою теж не розроблялися з метою оптимізації використання земельних ресурсів.

Екологічна стабільність характеризується коефіцієнтом екологічної стабільності (К_ек._ст) землекористування [14]. При цьому значення К_ек._ст. менше 0,33, означає, що територія землекористування є екологічно нестабільною. Якщо змінюється від 0,34 до 0,50, то така територія належить до стабільно нестійкої, якщо знаходиться у межах від 0,51 до 0,66, то вона переходить до середньої стабільності, якщо перевищує 0,67, тоді територія землекористування є екологічно стабільною.

В таблиці 4 проведений розрахунок екологічної стабільності

землекористування на території Білоцерківської та Узинської територіальних громад.

Враховуючи вплив територій землекористування екомережі на прилеглі землі в коефіцієнт екологічної стабільності ріллі внесено уточнення. Аналіз таблиці 4 свідчить, що землекористування на території Білоцерківської та Узинської територіальних громад при існуючому використанні земель відноситься до екологічно нестабільного (К_ек._ст = 0,28). По проекту формування екологічної мережі, землекористування залишається в зоні екологічно нестабільного (К_ек._ст = 0,33). Отже, зміни екологічної стабільності землекористування на території Білоцерківської та Узинської територіальних громад характеризуються не значним покращення за проектом формування екологічної мережі, оскільки коефіцієнт екологічної стабільності зріс на 0,05 одиниці. Отже, для покращення екологічної стабільності землекористування не достатньо землевпорядних заходів щодо формування екологічної мережі на території Білоцерківської та Узинської територіальних громад.

Таблиця 4. Розрахунок екологічної стабільності землекористування на

Одночасно, з'ясуємо зміни у вартості землекористування за результатами формування екологічної мережі на території Білоцерківської та Узинської територіальних громад. В таблиці 5, проведено розрахунки вартості землекористування на території Білоцерківської та Узинської територіальних громад.

Таблиця 5. Розрахунок вартості землекористування на території Білоцерківської та Узинської територіальних громад

Аналіз розрахунку даних свідчить, що вартість землекористування на території Білоцерківської та Узинської територіальних громад при існуючому використанні земель складає 8 599 млд. грн (71 239 грн/га) та за проектом формування екологічної мережі - 8 726 млд. грн (72 292 грн/га). Приріст вартості землекористування складає 1,5%. Таким чином, зміни вартості землекористування на території Білоцерківської та Узинської територіальних громад характеризуються позитивною закономірністю.

Висновки

Література

1. Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2014 р. No 333-р. Електронний ресурс: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/333-2014-%D1%80#Text

2. Putnam, R. D. (2000). Bowling Alone: The Collapse and Revival of American Community. NewYork: Simon&Schuster.

3. Reimer M., Blotevogel H. Comparing spatial planning practice in Europe: A plea for cultural sensitization // Planning Practice and Research. 2012. Т. 27. №. 1. С. 7-4.

4. Компендиум по Европейскому пространственному планированию.

1997. [Электронный ресурс]. URL:

http://commin.org/upload/Glossaries/European_Glossary/EU_compendium_No_28_o f_1997.pdf

5. Nadin V., Stead D. Opening up the compendium: An evaluation of international comparative planning research methodologies //European Planning Studies. 2013. Т. 21. №. 10. С. 1542-1561

6. Reimer M., Getimis P., Blotevogel H. Spatial Planning Systems and Practices in Europe: A Comparative Perspective on Continuity and Changes. Routledge, 2014. - 310 c.

7. Про землеустрій: Закон України від 22травня 2003 року No 858 -IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text

8. Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності». URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#Text

9. Постанова Кабінету Міністрів України «Концепція охорони

біологічного різноманіття України» від 12.05.1997 № 439, URL :

https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/439-97-%D0%BF

10. Закон України «Про Загальнодержавну програму формування національної екомережі України на 2000-2015 роки». URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1989-14/card2#Card

11. Закон України «Про екологічну мережу України» від 24.06.2004 № 1864-IV. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1864-15#Text

12. Руденко В.П. Довідник з географії природно -ресурсного потенціалу України. К.: Вища школа. 1993. 180 с.

13. Довідник балів бонітету по ПСГ районам. Електронний ресурс: https://ngo.land.gov.ua/uk/catalog

14. Третяк А.М., Третяк Р.А., Шквир М.І. Методичні рекомендації оцінки екологічної стабільності агроландшафтів та сільськогосподарського землекористування. Київ. 2001. 15 с.

References

1. Cabinet of Ministers of Ukraine (2014), Resolution “The concept of

reforming local self-government and territorial organization of power in Ukraine ”, available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/3 33-2014-%D 1 %80#T ext

(Accessed 25 Feb 2024).

2. Putnam, R.D. (2000), Bowling Alone: The Collapse and Revival of American Community, Simon&Schuster, NewYork, USA.

3. Reimer, M. and Blotevogel, H. (2012), “Comparing spatial planning practice in Europe: A plea for cultural sensitization”, Planning Practice and Research, vol. 27, no. 1, pp. 7-4.

4. Academy for Territorial Development in the Leibniz Association (1997),

“Compendium on European spatial planning ”, available http://commin.org/upload/Glossaries/European_Glossary/EU_compendium_No_28_o f_1997.pdf (Accessed 25 Feb 2024).

5. Nadin, V. and Stead, D. (2013), “Opening up the compendium: An evaluation of international comparative planning research methodologies”, European Planning Studies, vol. 21, no. 10, pp. 1542-1561

6. Reimer, M. Getimis, P. and Blotevogel, H. (2014), Spatial Planning Systems and Practices in Europe: A Comparative Perspective on Continuity and Changes, Routledge, Abingdon, UK.

7. Verkhovna Rada of Ukraine (2003), The Law of Ukraine “On Land Management”, available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text

(Accessed 25 Feb 2024).

8. Verkhovna Rada of Ukraine (2011), The Law of Ukraine “On Regulation of City Planning Activity”, available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038- 17#Text (Accessed 25 Feb 2024).

9. Cabinet of Ministers of Ukraine (1997), Resolution “Concept of protection of biological diversity of Ukraine”, available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/439-97-%D0%BF (Accessed 25 Feb 2024).

10. Verkhovna Rada of Ukraine (2000), The Law of Ukraine “On the National Program for Creating the National Environ...