До 75-річчя Інституту захисту рослин НААН України. Розвиток фітопатологічних досліджень

Размещено на http://www.allbest.ru/

До 75-річчя Інституту захисту рослин НААН України. Розвиток фітопатологічних досліджень

Круть Михайло Володимирович

канд. біол. наук, ст. наук. співроб., пров. наук. співробітник відділу досліджень з питань інтелектуальної власності та маркетингу інновацій Інститут захисту рослин Національної академії аграрних наук України, Україна

Анотація

На всіх етапах своєї історії Інститут захисту рослин Національної академії аграрних наук України успішно вирішував важливі завдання, пов'язані з розробкою ефективних заходів щодо захисту сільськогосподарських культур від найбільш небезпечних хвороб. Перші два десятиліття під керівництвом В.П. Муравйова, В.Ф Пересипкіна і В.М. Лопатіна було проведено значну частину досліджень щодо захворювань пшениці, кукурудзи, люцерни, еспарцету, соняшнику овочевих культур, картоплі, бавовник, коксагизу. Певну роль відіграла також тимчасова проблемна лабораторія з пероноспорозу тютюну, керована В.А. Мархасьовою. Вперше в Україні розпочала й донині продовжує систематичні дослідження в галузі генетики імунітету організована в 1966 р. лабораторія імунітету сільськогосподарських рослин до хвороб, фундатором і керівником якої впродовж 45 років був академік НААН України М.П. Лісовий. Розширювалися наукові дослідження з питань захисту зернових культур від хвороб. Проведено низку досліджень стосовно фітофторозу картоплі й томатів, пероноспорозу огірків та цибулі, захворювань сої, екологічно безпечних заходів захисту овочевих культур від хвороб, фітопатологічної ситуації в зоні ЧорнобильськоїАЕС, наукового забезпечення карантину рослин. Створено сільськогосподарську нематологію як повноцінний розділ сільськогосподарської фітопатології. Значну роль у науковому забезпеченні селекції пшениці на стійкість до збудників хвороб відіграє також лабораторія екологічної генетики рослин та біотехнології. Сформовано наукові школи фітопатологів. Визначні досягнення вчених-фітопатологів Інституту захисту рослин НААН відмічені державними нагородами України.

Ключові слова: фітопатологія, сільськогосподарські культури, збудники хвороб рослин, захисні заходи, школа фітопатологів.

Вступ

До останнього мирного часу в економіці України агропромисловий комплекс був досить рентабельною галуззю. Як підкреслював міністр закордонних справ Д.І. Кулеба, Україна є гарантом продовольчої безпеки в багатьох країнах світу завдяки традиційно потужному продовольчому експорту.

Входження до Комітету з Всесвітньої продовольчої безпеки ООН надає нашій країні додаткові можливості впливу на глобальну продовольчу політику. Україна далі повинна зміцнювати роль гаранта світової продовольчої безпеки [1].

В структурі валового вітчизняного продукту країни доля аграрного сектору економіки разом із суміжними галузями складала майже 27 відсотків. Тим самим забезпечувалося найбільше валютних надходжень у державну скарбницю. Однак усі ці успіхи були лише часткою з того, що агросектор мав заробляти. Для стабільного розвитку агропромислового виробництва України важливого значення набуває покращання його наукового забезпечення.

Захист рослин був і залишається обов'язковим елементом технології отримання великих обсягів високоякісної сільськогосподарської продукції та стабільності агроценозів. Сільськогосподарським культурам завдають шкоди понад 400 видів шкідників, 200 збудників хвороб, близько 300 видів бур'янів. За недостатнього проведення захисних заходів або повного їх ігнорування недобори врожаїв від шкідливих організмів в Україні можуть складати майже третину, а іноді навіть і половину від потенційно можливого [2, 3]. Величезну роль у вирішенні проблем щодо захисту рослин і разом із тим покращання фітосанітарного стану агроценозів відіграє Інститут захисту рослин Національної академії аграрних наук України.

Водночас збереження знань про значні творчі відкриття та досягнення вчених названої установи, про етапи розвитку тих чи інших напрямів наукових досліджень могло б збагатити вітчизняну й світову науку та освіту і тим самим сприяти стабільному й високоефективному розвитку агропромислового комплексу країни.

Мета роботи. Дослідження етапів розвитку наукових досліджень із захисту сільськогосподарських культур від хвороб в Інституті захисту рослин Національної академії аграрних наук України.

Матеріали і методи

Матеріалами для досліджень служили архівні дані про заснування сучасного Інституту захисту рослин НААН, статті, присвячені діяльності установи, наукові праці вчених-фітопатологів.

Результати й обговорення

захист рослина сільськогосподарська культура

70 років тому, згідно з рішенням Ради Міністрів СРСР і постанови Президії Академії наук Української РСР (протокол № 9 від 7 червня 1946 р.), на базі трьох лабораторій Інституту зоології АН УРСР був створений Інститут ентомології і фітопатології, завдання якого полягало у вдосконаленні методів захисту рослин та розробці захисних заходів проти найбільш небезпечних шкідників і хвороб сільськогосподарських культур. У 1956 р. ця установа була реорганізована в Український науково-дослідний інститут захисту рослин, підвідомчий Міністерству сільського господарства УРСР, який набув статусу Республіканського науково-методичного центру із захисту рослин. З січня 1971 р. Інститут став складовою Південного відділення Всесоюзної академії сільськогосподарських наук (ВАСГНІЛ), а з 1992 р. - Української академії аграрних наук, яка в 2010 р. набула статусу Національної. І донині Інститут захисту рослин Національної академії аграрних наук України залишається головною установою Науково-методичного центру в нашій країні з виконання програми наукових досліджень «Захист рослин», координує роботу майже 20 установ.

Фітопатологія - це наука про хвороби рослин та захисні заходи проти них.

На всіх етапах своєї історії Інститут захисту рослин, поряд із ентомологічними, здійснював численні фітопатологічні дослідження й успішно вирішував важливі проблеми, пов'язані з розробкою ефективних заходів щодо захисту сільськогосподарських культур від хвороб.

В структурі новоствореного в 1946 році Інституту ентомології і фітопатології Академії наук Української РСР, поряд з небагатьма іншими науковими підрозділами, була і лабораторія фітопатології. Впродовж 10 років її очолював відомий вчений член-кореспондент АН УРСР Володимир Павлович Муравйов. Фітопатологічні дослідження в цей період проводила група вчених, в склад якої входили В.А. Мархасьова, М.К. Фомюк, М.О. Целлє, Н.І. Салунська, В.М. Лопатін, В.О. Федорова та інші. Було виконано низку робіт із питань, які заслуговували величезної уваги:

- вивчення вірусних хвороб картоплі з використанням серологічного методу їх діагностики;

- оцінка сортових особливостей та умов вирощування пшениці в підвищенні стійкості до чорного зародку, бурої й жовтої іржі;

- вивчення захворювань різних сільськогосподарських культур та розробка захисних заходів; значною мірою це стосувалося комплексу хвороб люцерни й еспарцету, іржі соняшнику, вірусних хвороб томатів у теплицях, вертицильозного в'янення картоплі, вілту бавовнику й кореневих гнилей коксагизу.

Впродовж 1957-1961 рр. за сумісництвом відділом фітопатології в Українському науково-дослідному інституті захисту рослин завідував видатний вчений-фітопатолог Володимир Федорович Пересипкін. Згодом (до 1965 р.) завідувачем цього відділу був Валентин Матвійович Лопатін. Увага приділялася дослідженням щодо захворювань пшениці, кукурудзи, овочевих культур та картоплі. В проведенні експериментальних робіт брали участь В.А. Мархасьова, М.О. Целлє, Н.І. Салунська, В.О. Федорова, В.М. Підоплічко, В.І. Шкоденко та інші.

Значна ж частина досліджень припадала на хвороби пшениці. Досліджувалася роль сорту й агротехнічних заходів у захисті пшениці від бурої й жовтої іржі, твердої сажки. Ретельно вивчалися збудники бурої й жовтої іржі пшениці, їх расовий склад, механізми стійкості рослин. Новим об'єктом досліджень стали кореневі гнилі пшениці. Так, була вивчена етіологія цього захворювання, визначені збудники хвороби, обґрунтовані агрозаходи й випробувані протруйники насіння, що обмежували її розвиток.

В 1961 р. в Україні виникла епіфітотія нової хвороби тютюну - пероноспорозу. Для розробки заходів боротьби в Інституті захисту рослин була створена тимчасова проблемна лабораторія, керована В.А. Мархасьовою. Вивчалися расовий склад збудника хвороби, його біологія, етіологія захворювання, розроблялися ефективні захисні заходи. В роботі брали участь співробітники Інституту Т.Г. Зражевська, Ю.М. Шелудько, а також аспіранти М.П. Гончаренко, М.П. Лісовий. Розробка системи заходів боротьби з пероноспорозом тютюну була завершена в 1964 р., а проблемна лабораторія розформована [4].

Велика увага приділялася вивченню теоретичних питань - фізіологічних, біохімічних та генетичних аспектів імунітету. Так, у 1966 р. в Інституті захисту рослин була організована лабораторія імунітету сільськогосподарських рослин до хвороб, фундатором і керівником якої впродовж 45 років був академік НААН Михайло Павлович Лісовий. Ця лабораторія вперше в Україні розпочала й донині продовжує систематичні дослідження в галузі генетики імунітету. Важливо відмітити роботи як М.П. Лісового, так і В.І. Шкоденко, Т.Г. Зражевської, Л.М. Шелехової, О.К. Кондратюк, В.К. Пантелєєва, А.І. Парфенюк, Г.С. Суворової, Н.В. Скрипник та інших із таких напрямів:

- дослідження по обґрунтуванню методів визначення стійкості сільськогосподарських культур, особливо зернових, до збудників хвороб;

- дослідження расового складу збудників хвороб рослин;

- вивчення генетики вірулентності збудників хвороб;

- вивчення гістологічних та біохімічних особливостей стійкості рослин;

- розробка експрес-методів визначення стійкості рослин до збудників хвороб.

Дослідження, крім зернових, охоплювали і багато інших культур - соняшник, хміль, кавун, огірок, томат. Результатом сумісної роботи з іншими науковими установами (Миронівський інститут пшениці імені В.М. Ремесла, Інститут рослинництва імені В.Я. Юр'єва, Інститут овочівництва і баштанництва НААН) було створення стійких до збудників хвороб сортів та гібридів - пшениці (Деметра, Економка, Миронівська сторічна, МІП Дніпрянка), соняшнику (Кий), огірка (Сквирський 1/27 Fi).

Нині лабораторією імунітету сільськогосподарських рослин до хвороб завідує Г.М. Лісова. Основними напрямами науково-дослідної роботи цього підрозділу є такі: вивчення генетичних і фізіологічних факторів імунітету для обґрунтування принципів і методів селекції на стійкість рослин до патогенів; ідентифікація генів вірулентності збудників хвороб рослин; ідентифікація генів стійкості рослин; поповнення банку генів стійкості; розробка теорії створення сортів сільськогосподарських культур з груповою стійкістю до шкідливих організмів з використанням методів генної інженерії. Створено та передано до Національного центру генетичних ресурсів рослин України бази даних ефективних генів стійкості пшениці до місцевої популяції збудника бурої іржі, джерел резистентності пшениці озимої й ярої до дії збудників бурої іржі, септоріозу, борошнистої роси, твердої сажки та ячменю ярого - до борошнистої роси, твердої й летючої сажки.

Поряд із лабораторією імунітету в інституті існувала також лабораторія сільськогосподарської фітопатології, якою тривалий час керував В.М. Лопатін. Варто відмітити роботи з фітофторозу картоплі: визначення расового складу збудника хвороби, вдосконалення методів прогнозування розвитку та встановлення закономірностей виникнення її спалахів, диференційований підхід до визначення строків і кратності обробок проти хвороби залежно від рівня польової стійкості сорту. Продовжувалися дослідження стосовно хвороб овочевих та зернових культур.

На початку 80-х років лабораторія сільськогосподарської фітопатології зазнала певних змін. Так, сформована в ній група із захисту зернових культур в подальшому стала основою для створення в 1986 р. лабораторії захисту зернових культур від хвороб, яка ввійшла до складу відділу з розробки систем захисту зернових культур, вирощуваних за інтенсивними технологіями. Сама ж лабораторія сільськогосподарської фітопатології була трансформована в лабораторію захисту сільськогосподарських культур від хвороб - складову відділу хімічного методу.

В лабораторії захисту зернових культур від хвороб, згодом - у відділі захисту зернових культур від хвороб та шкідників були розширені фітопатологічні дослідження стосовно названої групи культур. Велика увага приділялася й такій небезпечній хворобі пшениці озимої, як фузаріоз колоса. Важливим підсумком усієї роботи стали розроблені комплексні системи захисту зернових культур від хвороб та шкідників при інтенсивних технологіях вирощування [5]. Варто відмітити роботи таких учених, як М.П. Гончаренко, С.В. Лисенко, В.Ю. Корнієнко, В.М. Підоплічко, Л.О. Крючкова, С.В. Ретьман та інші.

В лабораторії захисту сільськогосподарських культур від хвороб, керованій Василем Сидоровичем Чабаном, більшою мірою досліджувалися небезпечні хвороби овочевих культур - несправжня борошниста роса (пероноспороз) огірків та цибулі, фітофтороз томатів [6]. В підсумку були розроблені ефективні заходи захисту, що базуються на прогнозуванні розвитку хвороби на рослинах, здійсненні оцінки стійкості сорту та мінімізації застосування фунгіцидів. Наукові дослідження в даному напрямі продовжувалися в організованому в інституті на базі вищеназваної лабораторії відділі державних випробувань та технології застосування пестицидів. Керували ними як В.С. Чабан, так і В.Г. Сергієнко. Багато було зроблено для розробки технологій застосування екологічно безпечних речовин (препаратів азотфіксуючих бактерій, рослинних лектинів) для захисту томатів та огірків від найбільш поширених хвороб. В нинішній лабораторії технології застосування пестицидів, якою завідує О.В. Шита, на підставі проведених наукових досліджень з проблем щодо захисту сої від хвороб за сучасних технологій її вирощування видано відповідні науково-практичні рекомендації [7].

Дослідження з проблем щодо ефективного та екологічно безпечного захисту овочевих культур від хвороб здійснюються також у лабораторії мікробіологічного методу захисту рослин. Нині цим науковим підрозділом керує Г.М. Ткаленко. Так, розроблено технології малотоннажного виробництва мікробіопрепаратів Триходерміну й Гаупсину та захисту овочевих культур відкритого й закритого ґрунту від найнебезпечніших хвороб за допомогою різних мікробних засобів [8, 9, 10].

В 2003 році в Інституті захисту рослин була сформована лабораторія фітопатології, як складова відділу інтегрованого захисту сільськогосподарських культур. Нині вона є самостійним науковим підрозділом, який до 2020 р. очолював доктор сільськогосподарських наук, професор Сергій Васильович Ретьман. Важливі напрями наукової роботи цієї лабораторії - це вивчення особливостей формування епіфітотій найбільш шкідливих хвороб основних сільськогосподарських культур, особливо зернових; обґрунтування застосування сучасного асортименту протруйників та фунгіцидів; вдосконалення систем інтегрованого захисту рослин від хвороб. Так, розроблено системи захисних заходів проти комплексу хвороб пшениці озимої, кукурудзи, соняшнику, сої, результатом впровадження яких у виробництво є збережений врожай на рівні 10-12%, якість зерна пшениці не нижче 3-го класу, рентабельність - 62-82%. На сьогодні лабораторією фітопатології керує кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник О.Г. Афанасьєва.

У зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС у 1987 р. в інституті була організована лабораторія сільськогосподарської радіології, яка функціонувала протягом 15 років. В результаті проведення наукових досліджень на територіях, забруднених радіонуклідами, співробітниками (М.Г. Гарнага, А.Є. Саміленко) було отримано унікальні матеріали щодо впливу радіаційного забруднення на формування расового складу збудників хвороб зернових культур - борошнистої роси, бурої листкової іржі. Вперше виявлено невідомі для європейського континенту раси борошнистої роси та біотипи бурої листкової іржі [11].

В 1991 р. складовою Інституту захисту рослин стала лабораторія нематології. її фундатором і завідувачем впродовж 20 років була доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент НААН Діна Дмитрівна Сігарьова, яка по суті створила сільськогосподарську нематологію як повноцінний розділ сільськогосподарської фітопатології [12]. В лабораторії розроблено системи моніторингу та контролю чисельності паразитичних фітонематод на пшениці озимій, картоплі, буряках цукрових, овочевих культурах закритого ґрунту, лісових та квітково-декоративних культурах, а також взято участь у створенні понад 50 сортів картоплі й інших культур, стійких до нематодозів [13, 14]. Вирощування стійких до золотистої картопляної цистоутворюючої нематоди (Globodera rostochiensis (Woll) сортів картоплі дозволяє очистити ґрунти від глободерозної інвазії на 92%, зберегти врожай бульб на заражених ґрунтах на 27% та отримати чистий прибуток понад 30 тис. грн на одному гектарі.

З визначенням державної самостійності України для наукового забезпечення досліджень із карантину рослин у 1992 р. в Інституті захисту рослин було створено відділ карантину рослин. Крім того, інституту стали бути підпорядкованими Дослідна станція карантину винограду і плодових культур (м. Одеса), Закарпатський територіальний центр карантину рослин (м. Ужгород) та Українська науково-дослідна станція карантину рослин (м. Чернівці). Вченими інституту та його мережі проводяться численні дослідження стосовно карантинних хвороб рослин. Важливо відмітити досягнення фітопатологів Л.А. Пилипенко (Янсе), Н.В. Скрипник, П.О. Мельника, А.М. Садляк, О.Я. Бокшан та інших. Отримані результати дають підстави для успішного здійснення аналізу фітосанітарного ризику [15] та вирішення проблем щодо таких карантинних хвороб рослин, як біла іржа та аскохітоз хризантем, бактеріальний опік плодових, бактеріальний некроз кори, плодова гниль (збудники - гриби Monilinia sp.), бактеріози й вірози винограду та овочевих культур, фітофтороз суниці [16], ризоманія буряка [17]. Багато зроблено також для оздоровлення сортів картоплі, створення банку сортів - диференціаторів патотипів раку та видів і рас цистоутворюючих нематод [18, 19]. Розроблено нові та гармонізовано існуючі національні стандарти із серії «Карантин рослин», розроблено національні схеми аналізу фітосанітарного ризику з дотриманням вимог МКЗР і ЄОЗР, і це відповідає вимогам СОТ та ЄС. Таким чином, розкриваються величезні можливості для глобального вирішення найважливіших питань щодо охорони рослинних ресурсів країни від чужинних шкідників.

В заснованій у 2004 році лабораторії екологічної генетики рослин та біотехнології, якою завідує доктор біологічних наук Н.О. Козуб, провадяться наукові дослідження, пов'язані з аналізами колекційного та селекційного матеріалу пшениці за допомогою молекулярно-генетичних маркерів та використанням цих маркерів для вивчення генів стійкості пшениці до шкідливих організмів, особливо збудників хвороб. Розроблено напрями оптимізованого використання генофонду стійких сортів м'яких пшениць у селекційних програмах. Створені лінії пшениці м'якої озимої передано Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва НААН та Полтавській державній аграрній академії для використання в селекційній роботі. Тим самим робиться значний внесок у процес створення стійких сортів, за використання яких у виробництві технологія вирощування культури спрощується, а пестицидне навантаження на агроекосистему зменшується на 30-50%.

Досягнення Інституту захисту рослин у галузі фітопатологічних досліджень знайшли своє відображення в тритомнику «Болезни сельскохозяйственных культур» (1989-1991, за редакцією академіка В.Ф. Пересипкіна), багатьох книгах, довідниках, підручниках, рекомендаціях, фундаментальних статтях.

На різних етапах проведення дослідницьких робіт із вирішення найважливіших питань щодо захисту рослин від хвороб в інституті сформувалися наукові школи фітопатологів, які очолювали В.П. Муравйов, В.П. Пересипкін, М.П. Лісовий, М.М. Кирик, Д.Д. Сігарьова, С.В. Ретьман.

За визначні досягнення в розробці теорії і практики захисту рослин фітопатологам інституту академіку М.П. Лісовому та члену-кореспонденту Д.Д. Сігарьовій присвоєне почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України». З нагоди 100-річчя Національної академії наук України Д.Д. Сігарьова була також нагороджена медаллю «Народна шана українським науковцям 19182018».

Висновки

Неоціненні результати фітопатологічних досліджень, здійснюваних вченими Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України. Широке їх впровадження дасть змогу успішно вирішувати широке коло питань щодо захисту сільськогосподарських культур, лісових та квітково-декоративних насаджень від хвороб. Це буде сприяти стабільному розвитку агропромислового комплексу країни, утриманню в чистоті навколишнього середовища і разом із тим підвищенню добробуту населення.

Список використаних джерел:

[1] Дмитро Кулеба: Україна зміцнює роль гаранта світової продовольчої безпеки. Вилучено з https://www.kmu.gov.ua/news/dmitro-kuleba-ukrayina-zmicnyuye-rol-ga ranta-svitovoyi-prodovolchoyi-bezpeki.

[2] Трибель, С.О. (2000). Захист рослин: сьогодні і завтра. Захист рослин, (2), 2-4.

[3] Чайка, В.М., Сядриста, О.Б., Бакланова, О.В. & Мельник, П.П. (2001). Шкодочинність фітофагів на озимині. Захист рослин, (12), 1-2.

[4] Васильев, В.П. & Лесовой, М.П. (1996). История защиты растений от вредителей и болезней в Украине. Киев : Аграрная наука.

[5] Арєшніков, Б.А., Гончаренко, М.П., Костюковський, М.Г., Пластун, І.М., Секун, М.П., & Ушакова, Л.Т. (1992). Захист зернових культур від шкідників, хвороб та бур'янів при інтенсивних технологіях. Б. А. Арєшніков (ред.). Київ : Урожай.

[6] Чабан, В.С. & Сергієнко, В.Г. (2002). Фітофтороз томатів. Київ : Світ.

[7] Шита, О.В. & Росінський, О.І. (2019). Методичні рекомендації із захисту сої від хвороб. Київ: ТОВ «Гліф Медіа».

[8] Ткаленко, Г.М., Гораль, С.В., Борзих, О.І., Ретьман, С.В., Козуб, Н.О. & Созінов, І.О. (2012). Застосування біологічного препарату Триходермін-Р для захисту овочевих культур закритого і відкритого ґрунту від хвороб (рекомендації). Київ : Колобіг.

[9] Ткаленко, Г.М. (2012). Біологічні препарати проти сірої гнилі огірка в теплицях. Захист і карантин рослин. Київ : ІЗР НААН, (60), 379-385.

[10] Ткаленко, Г.М. (2014). Біоконтроль поширення основних хвороб салату-латуку в закритому ґрунті. Захист і карантин рослин. Київ : ІЗР НААН, (58), 233-246.

[11] Гарнага, М.Г., Саміленко, А.Є. & Круть, В.І. (1999). Формотворчі процеси в популяціях шкідників та збудників хвороб зернових культур у зоні відчуження ЧАЕС. Захист рослин, (9), 5-6.

[12] Сігарьова, Д.Д., Пилипенко, Л.А., Борзих, О.І. & Ковтун А.М. (2017). Сільськогосподарська нематологія. Київ : Аграрна наука.

[13] Борзих, О.І., Сігарьова, Д.Д., Пилипенко, Л.А. & Ковтун А.М. (2016). Нематологічний моніторинг польових та квітково-декоративних рослин. Київ : ТОВ «НВП «Інтерсервіс».

[14] Борзих О.І., Сігарьова Д.Д., Пилипенко Л.А. & Ковтун А.М. (2017). Найбільш небезпечні нематодози рослин та системи захисних заходів. Київ : ТОВ «НВП «Інтерсервіс».

[15] Пилипенко, Л.А., Кудіна, Ж.Д., Мар'юшкіна, В.Я., Устінова, А.Ф., Сікало, О.О., Філатова, Н.К., Дем'янець, Н.А. & Ярошенко, Л.М. (2012). Аналіз фітосанітарного ризику регульованих шкідливих організмів, відсутніх в Україні. Київ : Колобіг.

[16] Борзих, О.І., Скрипник, Н.В., Макарук, О.М., Заполовський, С.А. & Башинська, О.В. (2015). Виявлення, діагностика та фітосанітарний контроль фітофторозу коренів суниці (Phytophthora fragariae var. fragariae Hickman). Київ : Колобіг.

[17] Соломійчук, М.П., Кирик, М.М., Гунчак, В.М. & Піковський, М.Й. (2018). Фітосанітарна безпека. Біолого-екологічні особливості мікроміцета Polymyxa bеtae K. - переносника збудника ризоманії буряків цукрових. Чернівці: Друк Арт. Видання 2-ге, доп.

[18] Шевага, Г.М. & Олійник, Т.М. (2018). Рекомендації щодо використання набору сортів-диференціаторів стійкості до раку картоплі Української селекції. А. Г. Зеля (ред.). Чернівці: «Друк Арт».

[19] Зеля, А.Г., Сухарева, Р.Д., Зеля, Г.В., Олійник, Т.М., Гунчак, В.М. & Пилипенко, Л.А. (2016). Методика виявлення та ідентифікації картопляних нематод Globodera. Чернівці: «Місто».

Размещено на Allbest.ru