До 75-річчя інституту захисту рослин НААН України. Розвиток ентомологічних досліджень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

До 75-річчя інституту захисту рослин НААН України. Розвиток ентомологічних досліджень

Круть Михайло Володимирович

канд. біол. наук, ст. наук. співроб., в.о. зав. відділу наук. досліджень з питань інтелектуальної власності та маркетингу інновацій

Інститут захисту рослин Національної академії аграрних наук України, Україна

Анотація

На всіх етапах своєї історії Інститут захисту рослин Національної академії аграрних наук України успішно вирішував важливі завдання, пов'язані з розробкою ефективних заходів щодо захисту сільськогосподарських культур від найбільш небезпечних шкідників. Важливу роль у цьому відношенні відіграли проблемні лабораторії' по боротьбі з буряковим довгоносиком, клопом-черепашкою, колорадським жуком. Багато зроблено в плані розробки захисних заходів проти шкідників лісових та садових насаджень від шкідників. Досліджувалися й нині досліджуються проблеми токсикології інсектицидів і акарицидів та стійкості рослин проти шкідників. Величезними є також досягнення вчених установи за такими напрямами: біологічний захист рослин, прогнозування розвитку шкідників, захист рослин у зоні Чорнобильській АЕС, наукове забезпечення карантину рослин. Сформувалися наукові школи ентомологів. Визначні досягнення вчених-ентомологів Інституту захисту рослин НААН відмічені державними нагородами України.

Ключові слова: ентомологія, сільськогосподарська культура, шкідники, прогноз, стійкість, захист рослин, заходи захисту, школа ентомологів.

Вступ

До останнього мирного часу в економіці України агропромисловий комплекс був досить рентабельною галуззю. Як підкреслював міністр закордонних справ Д.І. Кулеба, Україна є гарантом продовольчої безпеки в багатьох країнах світу завдяки традиційно потужному продовольчому експорту. Входження до Комітету з Всесвітньої продовольчої безпеки ООН надає нашій країні додаткові можливості впливу на глобальну продовольчу політику. Україна далі повинна зміцнювати роль гаранта світової продовольчої безпеки [1].

В структурі валового вітчизняного продукту країни доля аграрного сектору економіки разом із суміжними галузями складала майже 27 відсотків. Тим самим забезпечувалося найбільше валютних надходжень у державну скарбницю. Однак усі ці успіхи були лише часткою з того, що агросектор мав заробляти. Для стабільного розвитку агропромислового виробництва України важливого значення набуває покращання його наукового забезпечення.

Захист рослин був і залишається обов'язковим елементом технології отримання великих обсягів високоякісної сільськогосподарської продукції та

стабільності агроценозів. Сільськогосподарським культурам завдають шкоди понад 400 видів шкідників, 200 збудників хвороб, близько 300 видів бур'янів. За недостатнього проведення захисних заходів або повного їх ігнорування недобори врожаїв від шкідливих організмів в Україні можуть складати майже третину, а іноді навіть і половину від потенційно можливого [2, 3]. Величезну роль у вирішенні проблем щодо захисту рослин і разом із тим покращання фітосанітарного стану агроценозів відіграє Інститут захисту рослин Національної академії аграрних наук України.

Водночас збереження знань про значні творчі відкриття та досягнення вчених названої установи, про етапи розвитку тих чи інших напрямів наукових досліджень могло б збагатило б вітчизняну й світову науку та освіту і тим самим сприяти стабільному й високоефективному розвитку агропромислового комплексу країни.

Мета роботи. Дослідження етапів розвитку наукових досліджень із захисту сільськогосподарських культур від шкідників в Інституті захисту рослин Національної академії аграрних наук України.

Матеріали і методи. Матеріалами для досліджень служили архівні дані про заснування сучасного Інституту захисту рослин НААН, статті, присвячені діяльності установи, наукові праці вчених-ентомологів.

Результати й обговорення

75 років тому, згідно з рішенням Ради Міністрів СРСР і постанови Президії Академії наук Української РСР (протокол № 9 від 7 червня 1946 р.), на базі трьох лабораторій Інституту зоології АН УРСР був створений Інститут ентомології і фітопатології, завдання якого полягало у вдосконаленні методів захисту рослин та розробці захисних заходів проти найбільш небезпечних шкідників і хвороб сільськогосподарських культур. У 1956 р. цю установу було реорганізовано в Український науково-дослідний інститут захисту рослин (УкрНДІЗР), підвідомчий спочатку Українській академії сільськогосподарських наук, згодом - Міністерству сільського господарства УРСР. Відтоді інститут набув статусу Республіканського науково-методичного центру із захисту рослин. З січня 1971 р. він став складовою Південного відділення Всесоюзної академії сільськогосподарських наук (ВАСГНІЛ), а з 1992 р. - Української академії аграрних наук, яка в 2010 р. набула статусу Національної. І донині Інститут захисту рослин Національної академії аграрних наук України залишається головною установою Науково-методичного центру в нашій країні з виконання програми наукових досліджень «Захист рослин», координує роботу майже 20 установ.

Шкідниками сільськогосподарських культур є різні комахи, кліщі, багатоніжки, нематоди, слимаки, гризуни й деякі інші зоологічні об'єкти. Переважну ж більшість серед них, за кількістю видів та величиною спричинюваної шкоди (майже 90% усіх збитків), становлять представники класу комах - Insecta (тип членистоногі - Arthropoda). Наука про комах - це ентомологія (від грецьких слів entomon - комаха і logos - вчення). Оскільки основна маса шкідників рослин - комахи, то науку із захисту вирощуваних культур від шкідників іменують як сільськогосподарська ентомологія.

На всіх етапах своєї історії Інститут захисту рослин здійснював численні ентомологічні дослідження й успішно вирішував важливі проблеми, пов'язані з розробкою ефективних заходів щодо захисту сільськогосподарських культур від шкідників. Варто тут відмітити й величезну допомогу з боку створеного в 1949 р. Українського ентомологічного товариства. До того ж керівники інституту та його вихованці майже завжди очолювали й нині очолюють громадську організацію «Українське ентомологічне товариство» - це члени Національної академії наук України Є.В. Звєрезомб-Зубовський, В.П. Васильєв, В.Г. Долін та нинішній президент, академік Національної академії аграрних наук України Віталій Петрович Федоренко.

Перші післявоєнні десятиліття (1946-1966 рр.) найгострішою в галузі сільського господарства України була проблема боротьби з буряковим довгоносиком. Над розробкою ефективних заходів захисту буряків цукрових від цього небезпечного шкідника працював цілий колектив Інституту ентомології і фітопатології АН УРСР, до складу якого входили кваліфіковані вчені - В.П. Васильєв, Є.М. Кітіцин, Д.Ф. Руднєв, А.І. Зражевський, А.С. Дегтярьова, І.В. Паліоха, К.А. Орлачова, Н.П. Цибульська, Г.Н. Жигаєв, В.А. Санін та ін. До того ж упродовж 1956-1963 рр. в Українському науково-дослідному інституті захисту рослин існувала проблемна лабораторія із вивчення бурякового довгоносика, якою керував В.П. Васильєв. Результатом проведеної величезної роботи стало обґрунтування ефективної системи заходів захисту посівів буряків цукрових від шкідників [4, 5, 6].

Поряд із буряковим довгоносиком важливою була також проблема боротьби з клопом шкідливою черепашкою. На перших порах в Інституті захисту рослин черепашкою займався М.Д. Тарануха, до кого згодом приєднався Б.А. Арєшніков. В зв'язку із загостренням проблеми з даним шкідником у 1969 р. в інституті була організована лабораторія по боротьбі з клопом-черепашкою, завідувачем якої призначений Б.А. Арєшніков. Згодом цей науковий підрозділ був трансформований у лабораторію по боротьбі з шкідниками зернових культур, яка в 1986 р. стала складовою відділу з розробки систем захисту зернових культур, вирощуваних за інтенсивними технологіями. І новостворену лабораторію, і відділ продовжував очолювати Б.А. Арєшніков. Завдяки зусиллям колективу вчених (Д.М. Фещин, О.П. Знаменський, М.Г. Костюковський, І.М. Пластун, М.П. Секун, С.М. Бабич, В.О. Круть, М.В. Круть) теоретично обґрунтовано та розроблено більш досконалу систему захисту зернових культур від клопа шкідливої черепашки, злакових попелиць, мух, листовійки, хлібної жужелиці, п'явиць та цілого їх комплексу [7, 8, 9]. У другій половині 1970-х та на початку 80-х років її було впроваджено на площі понад 10 млн. га з ефектом 67,7 млн. рублів.

Проникнення в Україну колорадського жука поставило вивчення заходів боротьби з ним у ряд пріоритетних питань захисту рослин. З урахуванням позитивного досвіду організації досліджень стосовно боротьби з буряковим довгоносиком, у 1960 р. в УкрНДІЗРі була створена проблемна лабораторія з вивчення колорадського жука, яку очолив М.П. Дядечко. Випробувались хімічні й біологічні засоби боротьби з шкідником. Діяльність лабораторії завершилася в 1967 р. обґрунтуванням повномасштабних рекомендацій із боротьби з колорадським жуком, включаючи прогноз його розвитку [10]. Після М.П. Дядечка подальшими дослідженнями щодо цього шкідника керував В.А. Санін.

В план роботи Українського науково-дослідного інституту захисту рослин наприкінці 1950-х років було включено питання щодо вдосконалення боротьби з дротяниками. Дослідження з цієї проблеми були розгорнуті В.Г. Доліним. Враховуючи осередковий характер поширення коваликів, рекомендації щодо проведення захисних заходів включали попередні обстеження полів, визначення чисельності личинок та локальне застосування хімічних засобів [11].

З 1951 по 1967 рр. однією із складових інституту була лабораторія лісової та садової ентомології, очолювана Д.Ф. Руднєвим. Провадилися випробування хімічних засобів у боротьбі з багатьма шкідниками лісу, саду й полезахисних насаджень. Розроблені Д.Ф. Руднєвим та іншими вченими (І.К. Загайкевич, В.І. Гримальський) методи захисту коренів лісових порід від хрущів, застосування токсичних поясів проти соснового шовкопряда, захисту лісових культур у торф'яно-гніздових посадках на нижньодніпровських пісках, захисту лісів від листогризучих шкідників широко застосовувалися в практиці лісового господарства.

Інститут захисту рослин також займався й дотепер займається розробкою заходів захисту садових насаджень від шкідників. В 1960-ті роки для проведення експериментальної роботи був створений тимчасовий науковий колектив на чолі з А.С. Дегтярьовою, в складі якого працювали А.М. Войтенко, В.А. Гродський, В.С. Шелестова, В.М. Варченко. Дослідами щодо боротьби з червицею в'їдливою керував Д.Ф. Руднєв. Вперше в Україні була докладно вивчена біологія сливової й грушевої плодожерок, випробувана велика кількість інсектицидів та акарицидів, визначені диференційовані норми витрати й кратність обприскувань проти яблуневої плодожерки залежно від чисельності шкідника, випробуване й впроваджене малооб'ємне обприскування садових насаджень інсектицидами. Науковою роботою із захисту плодового саду від шкідників впродовж останніх десятиліть керував А.М. Черній. Напрямами цієї роботи було й до сьогодні є теоретичне обґрунтування формування акаро- і ентомокомплексів у плодових насадженнях, вивчення особливостей прояву резистентності у плодових кліщів до інсектоакарицидів та розробка екологічно безпечних систем захисту [12]. Впровадження у виробництво розроблених екологічно безпечних систем захисту яблуневого саду від шкідників дає змогу зменшити пестицидне навантаження на агроценоз у 1,6 рази, витрати інсектицидів - на 25-30%, знизити екотоксикологічну небезпеку з 6,5 до 3,5 ум. од., отримати чистий дохід близько 12-15 тис. грн на 1 га, рентабельність виробництва - 168-285%.

Для ефективного впровадження хімічного захисту рослин від шкідників вченими інституту проводилося й нині проводиться багато досліджень стосовно проблем токсикології пестицидів. Завдяки діяльності таких вчених, як В.П. Васильєв, М.Д. Тарануха, К.А. Орлачова, В.Л. Ціопкало, В.А. Санін, К.А. Кудель, М.П. Секун, О.Г. Власова та багатьох інших, удосконалено системи хімічного захисту зернових колосових культур, картоплі, ріпаку, виявлено формування резистентності у популяцій колорадського жука, шкідливої черепашки, злакових попелиць до інсектицидів, у кліщів - до інсектоакарицидів, запропоновано заходи щодо її подолання.

Наприкінці 1950-х років Д.Ф. Руднєв поставив перед працівниками керованої ним лабораторії лісової та садової ентомології завдання - розробити метод, альтернативний хімічному, який ґрунтувався б на підвищенні опору рослин шкідливим комахам. Його програма щодо розробки заходів, спрямованих на самозахист рослин, розвивалася в двох напрямах - це вивчення факторів стійкості рослин до шкідників та розробка прийомів підвищення стійкості рослин. Так, у 1967 р. вищеназваний підрозділ було трансформовано в лабораторію стійкості сільськогосподарських культур до шкідників (з 2012 р. - лабораторія ентомології та стійкості сільськогосподарських культур проти шкідників). Справу Д.Ф. Руднєва продовжили його учень В.П. Смілянець та учень В.П. Васильєва С.О. Трибель. Нині дослідженнями з проблем стійкості керує учень С.О. Трибеля доктор сільськогосподарських наук О.О. Стригун. В різні роки плідно працювали й інші вчені - Г.І. Васєчко, О.Г. Шеліхов, О.А. Грикун, Т.С. Король. Важливими науковими досягненнями лабораторії слід вважати такі: 1) виявлення джерел стійкості проти шкідників у пшениці озимої, кукурудзи, сої, картоплі та конюшини; 2) системи захисту посівів пшениці, кукурудзи, посадок картоплі, насінників конюшини від шкідників та гіркокаштана звичайного від каштанової мінуючої молі. На сьогодні одним із напрямів наукової роботи цього підрозділу є також розробка екологічних основ захисту рослин від шкідників в умовах урбанізованого міського середовища.

На фоні високої ефективності проти шкідників хімічних засобів біологічний метод захисту тривалий час знаходився на другому плані. Але ж, незважаючи ні на що, дослідження з біологічного захисту рослин від шкідників в Інституті захисту рослин не тільки продовжувались, а й розвивались. Керував цією роботою впродовж перших двох десятиліть видатний ентомолог М.А. Теленга. Вдосконалювалась технологія застосування трихограми, проводились досліди щодо застосування цього паразита проти кукурудзяного метелика та шкідників овочевих культур. М.А. Теленга також покладав надії на використання ентомопатогенного гриба боверії. Разом із М.П. Дядечком він обґрунтував можливість застосування останнього сумісно з хімічними пестицидами у малих дозах проти колорадського жука, яблуневої плодожерки та інших шкідливих комах.

Згідно з постановою Ради Міністрів УРСР (1965 р.) про заходи щодо розвитку досліджень та використання біологічного методу в практиці боротьби з шкідниками, Українському науково-дослідному інституту захисту рослин були виділені кошти для будівництва додаткових лабораторних корпусів та придбання необхідного обладнання. За рахунок додаткових асигнувань в інституті було організовано три структурні лабораторії: ентомофагів (завідувач Г.М. Цибульська), мікробіометоду (завідувач А.Й. Сікура) й біофізичних методів (завідувач В.П. Приставко). Продовжувались дослідження щодо трихограми та інших ентомофагів, зокрема пов'язані з розробкою та вдосконаленням технології й технічних засобів масового їх розведення, а також застосуванням у системах інтегрованого захисту сільськогосподарських культур від шкідників. Розвивалися пошуки ентомопатогенів та виробництво на їх основі мікробіологічних препаратів, серед яких ефективним проти шкідників овочевих культур виявився бактеріальний препарат Ентобактерин, проти колорадського жука - грибний препарат Боверин (розробники Н.В. Лаппа, В.М. Гораль). Ще була проведена експериментальна робота з оцінки статевої стерилізації й управління поведінкою комах за допомогою синтетичних феромонів (керівник В.П. Приставко). При цьому отримано цікаві матеріали щодо екології й динаміки популяцій, методики масового розведення комах на штучних кормових середовищах [11, 13]. Варто відмітити досягнення в галузі біологічного методу захисту рослин й інших вчених-ентомологів інституту - Г.Н. Жигаєва, А.М. Чернія, Б.Г. Дегтярьова, М.М. Троня, В.Ф. Дрозди, М.Г. Гарнаги, А.О. Устименка, Р.С. Красницької, Т.О. Примак, Л.В. Янішевської, Т.В. Крижанівської, В.П. Конверської.

На сьогоднішній день в Інституті захисту рослин НААН лабораторією мікробіологічного методу захисту рослин завідує доктор сільськогосподарських наук Г.М. Ткаленко. Основними завданнями цього підрозділу є такі: пошук корисних організмів, які стримують чисельність шкідливих членистоногих та розвиток збудників хвороб сільськогосподарських культур; розробка технологічних регламентів на виробництво нових препаративних форм мікробіологічних засобів захисту рослин; розробка способів ефективного використання ентомопатогенних мікроорганізмів у сучасних системах захисту сільськогосподарських культур; вдосконалення технологій розмноження та застосування перспективних видів ентомофагів.

Основою для планування та проведення робіт із захисту рослин, визначення потреби в хімічних засобах, а також матеріальних і трудових затрат є прогноз. Питанням стосовно прогнозу розвитку шкідників вирощуваних культур в Інституті захисту рослин завжди надавалося велике значення. Науковими дослідженнями з даного напряму в створеній у 1972 р. лабораторії прогнозів керували відомі ентомологи В.Г. Долін, В.П. Омелюта, В.М. Чайка. Неоціненний внесок зробили й інші вчені - О.В. Хухрій, О.М. Кравченко, О.В. Бакланова. Дослідження продовжуються й до сьогодні. Важливими досягненнями вчених лабораторії слід вважати такі розробки: методики прогнозування розвитку лучного метелика, колорадського жука, звичайного бурякового довгоносика; методика застосування феромонних пасток для моніторингу совок, кукурудзяного метелика, картопляної молі; система моніторингу комплексу саранових; комп'ютерна програма прогнозу можливих недоборів урожаїв пшениці озимої, буряку цукрового, кукурудзи, соняшнику, ріпаку як від окремих шкідників, так і їх комплексів.

У 1987 р. в зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС в Українському науково-дослідному інституту захисту рослин була організована лабораторія сільськогосподарської радіології, яка функціонувала протягом 15 років. Завідував нею ентомолог М.Г. Гарнага. Співробітники цього підрозділу провели численні наукові дослідження в зоні відчуження. В результаті була виявлена «чорнобильська» популяція колорадського жука, яка на відміну від «київської» зорієнтована на створення більш сприятливих умов для виживання особин з меншою вагою та підвищеною інтенсивністю живлення. Відносно інших видів комах-фітофагів (клоп-черепашка, хлібні жуки, п'явиці, ковалики, цикади, бобові довгоносики) не визначено впливу хронічного опромінення на мутагенні фактори в мікроеволюційних процесах популяцій шкідників [14]. Відмічено деякі відхилення в розвитку статевих органів мишоподібних гризунів - це недорозвинення статевих залоз у самців і пухлини на них та часткова або повна атрофія яєчників у самиць [15]. Було вказано на необхідність удосконалення існуючих та розробки нових заходів захисту рослин, спрямованих на отримання чистої від радіонуклідів та залишків пестицидів продукції.

З визначенням незалежності України для наукового забезпечення досліджень із карантину рослин у 1992 р. в Інституті захисту рослин НААН було створено відділ карантину рослин. Крім того, інституту стали бути підпорядкованими Дослідна станція карантину винограду і плодових культур, Закарпатський територіальний центр карантину рослин та Українська науково - дослідна станція карантину рослин. Впродовж тривалого часу відділом карантину рослин в інституті керував В.П. Омелюта. Неоціненну роль у проведенні ентомологічних досліджень на певному етапі відіграли Ж.Д. Кудіна, Н.К. Філатова. Нині ж у цьому відношенні варто відмітити й таких вчених, як Н.В. Скрипник, Ю.Е. Клечковський, О.А. Сікура, В.М. Гунчак. В результаті проведених Інститутом захисту рослин та його мережею ентомологічних досліджень розроблено методичні рекомендації та інструкції з проведення діагностики й контролю розвитку карантинних шкідників (американський білий метелик, західний кукурудзяний жук, зерноїди, тютюнова білокрилка, південноамериканська томатна міль, гватемальська картопляна міль, совки роду Spodoptera, плодова муха Drosophila suzukii, мінери роду Liriomyza, західний квітковий трипс), випробування сортозразків кукурудзи на стійкість до західного кукурудзяного жука. Створено також інформаційно-аналітичні бази «Відсутні в Україні карантинні організми плодових культур і винограду. Можливість акліматизації», «Карантинні види кукурудзяних жуків. Можливість акліматизації в південно-західному регіоні України», базу даних нових шкідливих організмів - веб-сервіс, автоматизовану картографо-інформаційну систему «Інтерактивний атлас. Карантинний стан рослин Одеської області». Розроблено нові та гармонізовано існуючі національні стандарти із серії «Карантин рослин», розроблено національні схеми аналізу фітосанітарного ризику з дотриманням вимог МКЗР і ЄОЗР, і це відповідає вимогам СОТ та ЄС. Таким чином, розкриваються величезні можливості для вирішення найважливіших питань щодо охорони рослинних ресурсів країни від чужинних шкідників.

В Інституті захисту рослин академіком НААН України В.П. Федоренком була створена школа ентомологів біоценотичного профілю. Науковий її напрям - це розробка та впровадження екологічно орієнтованих прийомів управління динамікою популяцій шкідників важливих сільськогосподарських культур (зернові колосові, кукурудза, круп'яні, зернобобові, буряки цукрові, луб'яні, овочеві) та шкідників запасів з урахуванням вимог охорони довкілля.

Ентомологічні школи очолювали й інші відомі вчені - академіки НАН України В.П. Поспєлов, В.П. Васильєв, доктори біологічних

(сільськогосподарських) наук, професори М.А. Теленга, З.С. Голов'янко, Д.Ф. Руднєв, Б.А. Арєшніков, В.Г. Долін, В.А. Санін, М.П. Дядечко, В.П. Приставко, В.П. Смілянець, М.П. Секун, С.О. Трибель, В.М. Чайка.

Визначні досягнення вчених-ентомологів Інституту захисту рослин у розробці теорії й практики захисту рослин не могли бути поза увагою вищих державних органів нашої країни. Так, головний редактор трьохтомної монографії «Вредители сельскохозяйственных культур и лесных насаждений» академік НАН України В.П. Васильєв удостоєний Державної премії України в галузі науки й техніки. Причому, дана наукова праця перевидавалася. Державною премією України відмічено було також наукову працю вчених - ентомологів Н.В. Лаппи і В.М. Гораля «Створення грибних мікробіологічних засобів захисту рослин від шкідників і хвороб. Розробка технології їх виробництва і застосування». В.П. Васильєв і В.П. Федоренко мають почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».

В.П. Федоренко удостоєний премії імені І.І. Шмальгаузена НАНУ. В.П. Васильєву було присвоєно почесний титул Людина року (1997). В.П. Васильєву, С.О. Трибелю, М.П. Секуну як видатним діячам у галузі науки призначались Державні стипендії. З нагоди 100-річчя Національної академії наук України С.О. Трибель був нагороджений медаллю «Народна шана українським науковцям 1918-2018».

Висновки

Неоціненні результати ентомологічних досліджень, здійснюваних вченими Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України. Широке їх впровадження дасть змогу успішно вирішувати широке коло питань щодо захисту сільськогосподарських культур, лісових та декоративних насаджень від шкідників. Це буде сприяти стабільному розвитку агропромислового комплексу країни, утриманню в чистоті навколишнього середовища і разом із тим підвищенню добробуту населення.

Список використаних джерел

захист рослин наан сільськогосподарська культура

[1] Дмитро Кулеба: Україна зміцнює роль гаранта світової продовольчої безпеки. Вилучено з https://www.kmu.gov.ua/news/dmitro-kuleba-ukrayina-zmicnyuye-rol- garanta-svitovoyi-prodovolchoyi-bezpeki.

[2] Трибель, С.О. (2000). Захист рослин: сьогодні і завтра. Захист рослин, (2), 2-4.

[3] Чайка, В.М., Сядриста, О.Б., Бакланова, О.В. & Мельник, П.П. (2001). Шкодочинність фітофагів на озимині. Захист рослин, (12), 1-2.

[4] Васильев, В.П., Зражевский, А.И., Руднев, Д.Ф., Теленга, Н.А., Дегтярева, А.С.,

Захарченко, Н.Л., ..., Цыбульская, Н.П. (1959). Новые способы борьбы со

свекловичным долгоносиком. Вестник сельскохозяйственной науки, (3), 34-46.

[5] Васильев, В.П. (1960). Система мероприятий по борьбе со свекловичным долгоносиком на Украине. Защита растений, (11), 27-30.

[6] В. П. Васильев (1966). Современные химические средства защиты растений. Москва : Знание.

[7] Арешников, Б.А. & Старостин, С.П. (1982). Вредная черепашка и меры борьбы с ней. Москва : Колос.

[8] Арешников, Б.А. (1983). Основные проблемы защиты зерновых культур. Защита растений, (6), 16-20.

[9] Арєшніков, Б.А., Гончаренко, М.П., Костюковський, М.Г., Пластун, І.М., Секун, М.П., & Ушакова, Л.Т. (1992). Захист зернових культур від шкідників, хвороб та бур'янів при інтенсивних технологіях. Б. А. Арєшніков (ред.). Київ : Урожай.

[10] Дядечко, Н.П., Лагодинский, Ю.В., Тронь, Н.М. & Гороховский, Н.А. (1967).Колорадский жук и проблема защиты посевов картофеля в условиях Украины. Защита растений. Киев : Урожай, (6), 29-40.

[11] Васильев, В.П. & Лесовой, М.П. (1996). История защиты растений от вредителей и болезней в Украине. Киев : Аграрная наука.

[12] Черній, А.М. (2014). Проблеми фітосанітарного оздоровлення агроекосистеми плодового саду. Захист і карантин рослин. Київ : ІЗР НААН, (60), 482-502.

[13] Черній, А.М. (1996). Біологічний метод боротьби з шкідливими комахами: історія досліджень і сучасний стан. Захист і карантин рослин. Київ : Аграрна наука, (44), 101-112.

[14] Гарнага, М.Г. (2001). 30-кілометрова зона відчуження ЧАЕС - резервація шкодочинних об'єктів сільськогосподарського виробництва. Вісник аграрної науки, (спеціальний випуск, квітень), 51-52.

[15] Шляховий, М.О. (1999). Мишовидні гризуни в 30-кілометровій зоні. Захист рослин, (7), 24-26.

Размещено на Allbest.ru