Можливості формування різновікових насаджень у лісовому фонді Закарпатської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Викладено теоретичні й практичні підходи з виявлення можливостей для формування різновікових насаджень у підпорядкованому Держлісагентству лісовому фонді передгірної та гірської частин Закарпатської області. Визначено особливості утворення різновікових деревостанів із акцентуванням, передусім, на спроможності переважаючих у їхньому складі типоутворювальних порід забезпечувати різновіковість як таку. Підтверджено, що для формування різновікових насаджень у регіоні найбільш придатними є бук лісовий (Fagus sylvatica L.), ялина європейська (Picea abies (L.) Karst) та ялиця біла (Abies alba Mill.). Виявлено, що в лісостанах із цих порід ознаки різновіковості дерев починають виявлятися лише з настанням природної стиглості деревостанів, тобто в перестійних насадженнях. З огляду на це, зі встановленої площі перестійних насаджень, розподілених за типоутворювальними породами, режимом лісокористування і належністю до відповідних категорій лісів, визначено частку площі деревостанів із бука, ялини та ялиці - порід, які біологічно спроможні утворювати різновікові насадження. Такі перестійні деревостани з бука, ялини та ялиці займають 40 519,8 га вкритих лісовою рослинністю земель аналізованого лісового фонду й відповідають ключовим ознакам різновікових насаджень.

Ключові слова: одновікові деревостани, умовно-одновікові деревостани, різновікові деревостани, перестійні деревостани.

Possibilities for forming uneven-aged stands in the forest fund of the Zakarpattia region

Kichura A.V., Kichura V.P., Uzhhorod National University

Theoretical and practical approaches to identifying opportunities for the formation of uneven-aged stands in the forest fund of the foothills and mountain parts of the Zakarpattia region subordinated to the State Forest Resources Agency of Ukraine were outlined. The features of the formation of uneven-aged stands were identified, with an emphasis, first of all, on the ability of the type-forming species prevailing in their composition to ensure uneven age at the stand. It has been confirmed that European beech (Fagus sylvatica L.), European spruce (Picea abies (L.) Karst) and white fir (Abies alba Mill.) are the most suitable for the formation of uneven-aged stands in the region. It was also established that in the stands of these species, the difference between age groups of trees begins to appear only with the natural maturity of the stands, i. e. in overmature stands. Given this, from the found area of overmature stands, distributed by type-forming species, corresponding categories of forests, and regime of forest use, the area for beech, spruce, and fir stands were determined. These species are biologically capable of ensuring the formation and further functioning of uneven-aged stands. Such overmature stands of beech, spruce, or fir occupy 40,519.8 ha of the forested area of the analyzed forest fund and correspond to the key features of uneven- aged stands.

Key words: even-aged stands, conditionally even-aged stands, uneven-aged stands, overmature stands.

Вступ

Господарювання в лісовому фонді не лише Закарпатської області, але й Карпатського регіону загалом зумовлене взаємопов'язаною дією двох стратегічних підходів до ведення лісового господарства. Перший спрямований на вирощування одновікових та умовно-одновікових деревостанів, а другий передбачає вирощування різновікових насаджень, які спроможні краще виконувати природоохоронні функції та сприяти цим збереженню й нарощуванню екологічного потенціалу лісів (Kichura & Kichura 2022). Тому, виходячи із засадничих вимог сталого розвитку та невідкладної потреби їхнього запровадження в лісогосподарське виробництво, перед лісівниками постає завдання збалансованого застосування цих підходів під час вирощування деревостанів.

Досліджувані підпорядковані Держлісагентству ліси Закарпатської області розміщені переважно в гірській місцевості. У цих лісах, за аналогією з гірськими лісами інших територій, зважаючи на постійний, зокрема негативний, вплив на них факторів гірського середовища, необхідно під час ведення лісового господарства брати до уваги природоохоронні аспекти. Найкраще цьому сприятиме вирощування різновікових насаджень, які через свою основну властивість постійно й безперервно функціонувати в просторі та часі є оптимальними для гірських умов (Kichura & Kichura 2004). Водночас не всі лісові насадження, що є характерними для гірських ландшафтів, можуть бути представлені різновіковими деревостанами. Не кожна типоутворювальна порода, відповідно до своїх біологічних особливостей, може формувати різновіковий деревостан.

Найбільш придатними для такого формування в Карпатах вважають бук лісовий (Fagus sylvatica L.), ялину європейську (Picea abies (L.) Karst) та ялицю білу (Abies alba Mill.) (Tsurik 1981, Tsurik 2001, Polyakova 2003, Shparyk & Losyuk 2009, Kahaniak & Goroshko 2017). Ці породи займають різні площі в лісовому фонді. Деколи вони спроможні формувати різновікові деревостани, але представлені на малій площі. Зокрема, ялиця біла займає лише 1,7 % лісового фонду Закарпатської області (State forest cadastre 2021).

На поширення різновікових насаджень у лісовому фонді певною мірою впливає, корінні чи похідні деревостани ростуть у місцях, де типологічно обґрунтованою є певна типоутворювальна порода. Під час переформування одновікових чи умовно-одновікових деревостанів у різновікові слід віддавати перевагу корінним деревостанам. Важливо також враховувати, що процеси переформування одновікових деревостанів у різновікові розпочинаються лише після досягнення ними віку природної стиглості й переходу до групи перестійних насаджень. До настання цього періоду одновікові деревостани інтенсивно формуються й належно утримуються впродовж усього лісогосподарського циклу їхнього становлення (Pogrebnyak 1968, Kichura & Kichura 2022).

Науковий і практичний інтерес викликає сама поява в лісовому фонді перестійних деревостанів. Цей інтерес підсилюється ще й тим, що наявність перестійних насаджень у лісах, які можливі для експлуатації, не узгоджується з основним завданням інтенсивного ведення лісового господарства. Це завдання полягає в поліпшенні складу лісових насаджень, підвищенні їхньої продуктивності та зменшенні тривалості лісовирощування (Girs et al. 2013). Тому, з огляду на реалізацію цього завдання, наявність перестійних деревостанів у лісах експлуатаційного призначення не передбачена в принципі. У категоріях охоронюваних лісів (природоохоронні, рекреаційно-оздоровчі, захисні) через часткову й подекуди повну заборону рубок головного користування наявність перестійних деревостанів можлива й у певному сенсі потрібна для формування наближених до природних угруповань лісової рослинності, які можуть постійно й безперервно функціонувати на займаній території лісового фонду, виконуючи роль фактора впливу на стабілізацію довкілля. Вони також можуть слугувати своєрідними еталонами екологічно спрямованого ведення лісового господарства. Такі, наближені до природних, угруповання лісової рослинності мають формуватися винятково на типологічній основі з використанням порід, які, згідно зі своїми біологічними особливостями, спроможні забезпечувати процеси переформування утворених із них одновікових деревостанів у різновікові. З практичного ж боку поява перестійних деревостанів, особливо в експлуатаційних лісах, пояснюється банальною недоступністю відповідних лісових ділянок через відсутність транспортної інфраструктури.

Метою дослідження було визначення в аналізованому лісовому фонді можливої площі формування різновікових насаджень, вивчення передумов їхньої появи та поширення, а також подальшого функціонування й раціонального використання відповідно до вимог сталого розвитку.

деревостан різновіковий насадження

Матеріали й методи

Об'єктом дослідження були різновікові деревостани, локалізовані в перестійних насадженнях підпорядкованого Держлісагентству України лісового фонду Закарпатської області. Для їхнього дослідження, визначення передумов появи та окреслення загальних параметрів формування використано дані державного лісового кадастру та матеріалів лісовпорядкування (станом на 01.01.2011, 01.01.2021). За цими, у відповідний спосіб згрупованими, даними, використовуючи методи порівняння, аналізу та синтезу, ідентифікували різновікові насадження як за загальними ознаками загалом, так і з урахуванням різниці віку поколінь і представлених у них дерев, фіксували їхні морфолого-таксаційні показники та типологічну належність. Дотримувалися типологічних принципів П.С. Погребняка, Д.В. Воробйова, впроваджених під час класифікації типів лісу Українських Карпат З.Ю. Герушинським (Gerushinsky 1996).

Результати та обговорення

Пошук можливостей формування різновікових насаджень в аналізованому лісовому фонді реалізовували з урахуванням того, що деревостани в ньому належать до групи віку перестійних і за складом представлені корінними типоутворювальними породами, що здатні формувати різновікові деревостани. З огляду на це, детальним аналізом було охоплено всі перестійні насадження лісового фонду з диференціацією за спроможністю чи неспроможністю формування в них різновікових деревостанів, за типоутворювальними породами, за належністю до категорій лісів, а також за режимом користування (табл. 1-4).

Площа вкритих лісовою рослинністю земель підпорядкованого Держлісагентству лісового фонду Закарпатської області становить 544 354,5 га (табл. 1).

Таблиця 1. Наявність перестійних деревостанів у підпорядкованому Держлісагентству лісовому фонді Закарпатської області / The presence of overmature stands in the Zakarpattia region forest fund subordinated to the State Forest Resources Agency of Ukraine