Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості україни

Кафедра теоретичної та прикладної економіки

Контрольна робота

з дисципліни

Основи бухгалтерського обліку і аудиту

Слухача групи МП1-12 ф

Мірошніченко Любов Олександрівна

Київ - 2012

ЗМІСТ

1. Сутність подвійного запису та його контрольне значення

2. Принцип конфіденційності аудитора

3. Практичне завдання

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Сутність подвійного запису та його контрольне значення

Питання 11.

Кожна господарська операція зумовлює подвійну зміну об'єктів обліку, тобто торкається двох об'єктів обліку, що призводить до того, що одна і та ж операція буде відображена на двох рахунках обліку в одній і тій самій сумі. Це називається подвійним записом (бухгалтерською проводкою, бухгалтерським записом).

Подвійний запис - запис господарської операції в одній і тій же сумі двічі: по дебету одного рахунку і кредиту іншого.

Взаємозв'язок рахунків, що виникає в результаті відображення на них господарських операцій подвійним записом називається кореспонденцією рахунків.

Для того, щоб скласти подвійний запис, необхідно послідовно з'ясувати наступні питання:

1) економічний зміст господарської операції (знайти два об'єкти обліку і проаналізувати як на них вплинула господарська операція);

2) взаємозв'язок рахунків (які рахунки кореспондують);

3) характеристика рахунків (активні, пасивні, активно-пасивні);

4) яка буде бухгалтерська проводка.

Економічна суть господарської операції полягає в тому, що вона викликає подвійні й рівновеликі зміни засобів та джерел їх формування. Двоїстий характер господарської операції зумовлює необхідність відображення її на рахунках методом подвійного запису.

Подвійний запис -- метод, що випливає з економічної суті відображення операцій, кожна з яких обумовлює зміни у двох частинах в активі, у пасиві чи в активі й пасиві одночасно. Це важливий принцип однакового відображення господарських операцій на рахунках.

Відображення кожної господарської операції двічі, за дебетом одного і за кредитом другого рахунків в одній і тій же сумі називають подвійним записом.

Подвійний запис не тільки принцип однакового відображення операцій на рахунках, а й основний технічний прийом бухгалтерського обліку, бо забезпечує горизонтальний взаємозв'язок між рахунками, а також важливий контрольний прийом, оскільки очевидно, що скільки не було б операцій, але загальна сума записів за дебетом рахунків завжди дорівнюватиме загальній сумі записів за кредитом рахунків.

Такий взаємозв'язок між рахунками, що виникає шляхом подвійного запису, називається кореспонденцією рахунків, а такі рахунки кореспондуючими. Як синонім кореспонденції рахунків використовують терміни: бухгалтерська проводка, контировка.

Приклад:

Операція 1. У касу підприємства надійшли кошти з банку на суму 100 000 грн. Цю операцію буде відображено так спочатку на схемі, а потім у вигляді формули (алгоритму):

Оскільки господарські операції здійснюються на основі первинних документів, то у формуванні господарської операції і при кореспонденції рахунків необхідно вказувати підставу (документ). Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку є певною моделлю взаємопов'язаних рахунків, і тому конструювання чи складання бухгалтерської проводки є творчою роботою фахівця-бухгалтера, яка вимагає глибокого розуміння суті господарської операції і уявлення про зміни, до яких вона приведе.

Залежно від кількості кореспондуючих рахунків розрізняють прості й складні бухгалтерські проводки.

Простою називають таку бухгалтерську проводку, за якої один рахунок дебетується, а другий кредитується на одну і ту ж суму, тобто коли кореспондують між собою тільки два рахунки. Розглянута в нашому прикладі бухгалтерська проводка -- проста.

Складною називають таку бухгалтерську проводку, за якої один рахунок дебетується, декілька кредитується на загальну суму, або навпаки -- один кредитується, а декілька дебетуються на загальну суму.

Приклад:

Операція 2. З каси підприємства видано заробітну плату в сумі 25 000 грн, у підзвіт на відрядження -- 350 грн, на оплату канцелярських витрат -- 50 грн.

Бухгалтерська проводка за даною операцією буде такою:

К-т "Каса" 25 400

Д-т "Розрахунки за оплати праці" 25 000

Д-т "Розрахунки з підзвітними особами" 350

Д-т "Адміністративні витрати" 50

У складних бухгалтерських проводках не порушується принцип подвійного запису, оскільки зберігається взаємопов'язане відображення господарської операції за дебетом і кредитом різних рахунків на одну і ту ж суму. Кожну складну бухгалтерську проводку можна розкласти на декілька простих. Однак застосування у практиці бухгалтерського обліку складних проводок переважає, тому що зменшує кількість записів, робить їх більш наочними.

Правильна кореспонденція рахунків має велике значення для організації бухгалтерського обліку, його достовірності й правильності, оскільки на перший план виступають сутність господарської операції і її правдиве відображення на рахунках. Тому з метою забезпечення єдиних підходів до відображення операцій розробляють інструкції і типові кореспонденції рахунків. їх наводять у спеціальних довідниках і в коментарях до плану рахунків.

Господарські операції відбуваються і реєструються у певній хронологічній послідовності, а інформація про стан та рух об'єктів обліку відповідно систематизується на рахунках. Тому бухгалтерські записи є хронологічними і систематичними.

Хронологічний запис -- це запис операцій у хронологічній (календарній) послідовності їх виникнення. Хронологічний запис здійснюється у спеціальних журналах з обов'язковим відображенням нумерації господарських операцій, їх змісту, сум і кореспондуючих рахунків. Підсумок цього журналу показує загальну суму зареєстрованих за місяць господарських операцій і використовується для перевірки повноти і правильності відображення операції на рахунках. Загальні підсумки проведених у журналі сум за дебетом і кредитом мають збігатися з їх оборотами.

Хронологічний запис ще називають хронологічним обліком .

Облікову роботу з інформацією бухгалтерської проводки переносять на вказані у проводці рахунки для накопичення й узагальнення, тобто інформацію систематизують на бухгалтерських рахунках. Тому таке групування називають систематичним обліком.

У результаті систематичних записів дані хронологічного обліку шляхом групування господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку упорядковуються, систематизуються. Прикладом систематичного запису на рахунках є відображення господарських операцій на наведених вище рахунках "Каса", "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" тощо.

У практиці облікової роботи за певних форм бухгалтерського обліку хронологічний і систематичний облік ведуть паралельно в окремих облікових регістрах. Застосовують і комбінований спосіб записів господарських операцій шляхом поєднання хронологічного і систематичного записів, зокрема в таких облікових регістрах, як Журнал-Головна, журнали-ордери тощо.

Контрольне значення подвійного запису полягає в тому, що при подвійному записі кожна господарська операція обов'язково відображується на двох рахунках - по дебету одного і по кредиту іншого. А це значить, що записи по дебету всіх рахунків повинні в сумі дорівнювати записам по кредиту всіх рахунків. Відсутність такого рівняння говорить про наявність помилок.

2. Принцип конфіденційності аудитора

Питання 41

Термін “ аудит ” в перекладі з латинської мови означає “ слухати ”, тому зміст цього слова вказує на особливу довіру у взаємовідносинах з клієнтом і означає уважність, зацікавленість у справах клієнта, який звернувся до аудитора.

Аудитор виступає помічником і захисником свого клієнта і забов'язаний захищати його інтереси, однак це не означає, що він повинен захищати клієнта у всіх випадках, адже іноді клієнт може допускати протиправні дії і відхилення від норм. В такій ситуації аудитор забов'язаний своєчасно попередити клієнта про незаконність його дій і можливість негативних наслідків. У зв'язку з цим, глибокий аналіз етичних норм аудиту нині є надзвичайно актуальним.

Головний обов'язок аудитора -- зробити все, що в його силах з метою недопущення відхилень підприємством-клієнтом від законодавства: пояснити, попередити, розказати. Разом з тим сучасний аудитор забов'язаний дотримуватися норм, передбачених Кодексом професійної етики аудитора. Від дотримання цих принципів залежить авторитет фахівця, його професійна придатність виконувати найскладніші завдання .

Водночас, аудитор має доступ до великого обсягу конфіденційної інформації про справи клієнта та його діяльність, що не розкриваються широкій громадськості.

Сутність поняття “ конфіденційність” визначена наступним чином: до комерційної таємниці підприємства відносяться відомості щодо виробництва, технологічної інформації, управління, фінансові відомості тощо, що не є державними таємницями, розголошення (передача) яких може завдати шкоди інтересам підприємства.

Принцип конфіденційності стосується не тільки розкриття інформації, а й того, аби аудитор не використовував (чи не вдавав, що використовує) її для особистої вигоди чи вигоди третьої сторони.

Аудитор зобов'язаний суворо дотримувати конфіденційності інформації стосовно справи клієнта, в процесі надання професійних послуг. Це зобов'язання продовжується і далі після завершення договірних відносин між аудитором і клієнтом.

Аудитор відповідає за несанкціоноване розголошення службової інформації та комерційної таємниці. Встановлення складу, обсягу відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядку їх захисту є правом керівника підприємства. Відомості, що не можуть становити комерційну таємницю, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України №611.: це -- установчі документи, ліцензії на здійснення окремих видів підприємницької діяльності; державна звітність; інформація про кількість працюючих; дані для визначення податків та обов'язкових платежів тощо.

Відповідальність за розголошення комерційної таємниці передбачена ст. 67 Кримінального кодексу України [3]. В Україні єдиним винятком із загального правила (розголошення будь-якої інформації лише з дозволу клієнта) є рішення суду або санкції прокурора. Ця вимога не враховує необхідності розголошення інформації під час здійснення перевірки якості аудиту. Аудитор завжди, скрізь і в усьому зобов'язаний:

- дотримувати конфіденційності, за винятком випадків, коли йому надані особливі повноваження у розкритті інформації про діяльність клієнта (висновок договору з державними органами на проведення незалежної аудиторської перевірки при ліквідації підприємства), або є обставини, що зобов'язують аудитора розкривати інформацію (тільки у випадках, спеціально передбачених ст.187 Кримінального кодексу України ( 2002-05 ).

Тобто тільки у тих ситуаціях, коли аудитор вірогідно і точно знає про факти вчинення особливо тяжких злочинів з боку клієнта і має на руках незаперечні докази вчинення злочинів, таких як державна зрада, порушення Конституції ( 254к/96-ВР ), шпигунство й інших особливо тяжких злочинів, передбачених вищенаведеною статтею Кримінального кодексу України.

Однак варто врахувати, що в силу обмежених професійних знань в галузі права і юриспруденції аудитор не може дати абсолютно точну оцінку факту порушення Кримінального кодексу України ( 2001-05,2002-05 ) і тому може зробити помилку, що приведе до серйозних порушень конфіденційності. Іншими словами, аудитор не є фахівцем в галузі розкриття злочинів і тому не має права судити про неправомірні дії з боку клієнта. Питання кримінальної відповідальності громадян вирішуються у встановленому законом порядку органами суду.

З огляду на світовий досвід, забезпечення високої якості аудиторських перевірок потребує значно ширшого переліку випадків розголошення конфіденційної інформації. Міжнародна практика передбачає розкриття таких даних з дозволу клієнта, на вимогу законодавства чи професійних організацій (перевірка якості роботи аудитора уповноваженими органами професійних організацій, обмін інформацією зі слідчими чи дисциплінарними органами тощо). Ці приклади можуть бути такими:

- аудитор надає документи чи свідчення при розгляді судової справи. В цьому випадку розкриття інформації є навіть обов'язковим для захисту професійних інтересів аудитора;

- аудитор повідомляє відповідні державні органи про виявлені порушення законодавства (згідно з вимогами законодавства).

Так, ст. 187 Кримінального кодексу вказує, що в таких ситуаціях, коли аудитор вірогідно і точно знає про факти вчинення особливо тяжких злочинів з боку клієнта і має на руках незаперечні докази вчинення злочинів, таких як державна зрада, порушення Конституції, шпигунство й інших особливо тяжких злочинів;

- при перевірці контролю якості виконаних аудиторських робіт, що проводиться іншим аудитором, керівником аудиторської фірми, або іншим органом, наприклад, Аудиторською палатою України;

- розкриття інформації можливе, коли є письмовий дозвіл клієнта на її розголошення;

- надаються результати перевірки державному органу, що призначив перевірку і уклав договір з аудиторською фірмою.

Аудитор зобов'язаний переконатися в дотриманні конфіденційності складом, що працює під його керівництвом і особами, що дають консультації і надають професійну допомогу під час аудиторських послуг.

Конфіденційність поширюється не тільки на процеси розкриття інформації перед третіми особами. Вимога дотримання конфіденційності не допускає того, який аудитор, що одержує інформацію в процесі роботи, може використовувати її в особистих цілях або навіть створювати враження (видимість) того,що він використовує її в особистих цілях або в інтересах третьої сторони (пункт3,стаття 23 "Закону України "Про аудиторську діяльність" ( 3125-12 ).

Аудитор має доступ до конфіденційної інформації про справи клієнта, недоступної широкій громадськості. Тому він відповідає за несанкціоноване розголошення службової інформації та комерційної таємниці. Це правило не стосується розкриття інформації щодо виконання безпосередніх обов'язків аудитора,передбачених національними нормативами аудиту при обов'язковості проведення аудиторських перевірок (укладання аудиторського звіту,огляду). Приклади таких ситуацій:

а) Розкриття санкціоноване, коли клієнтом дано письмовий дозвіл (або ж електронною поштою) на розкриття інформації, при цьому інтереси зацікавленої сторони, включаючи і третю сторону, повинні бути враховані.

б) Розкриття обумовлене вимогами законодавства:

- укладання документів або надання доказів у ході судового розгляду;

- надання результатів перевірки державному органові, що призначив її і уклав договір з аудиторською фірмою.

в) Професійний обов'язок розкриття інформації існує тільки в тих випадках, якщо це викликано:

- національними нормативами аудиту й етичних вимог;

- захистом професійних інтересів аудитора у процесі судового розгляду;

- перевіркою відповідності якості роботи у випадку надходження скарги або претензій до Аудиторської палати України.

Тому у випадках, коли аудитор вирішує, яку інформацію можна розкрити, він повинен розглянути такі важливі моменти: по-перше, уточнити якого роду повідомлення очікується та адресат, при цьому аудитор впевнюється в тому, що адресати є належними одержувачами і мають право на використання такої інформації; по-друге, чи буде аудитор нести будь-яку юридичну відповідальність за розкриття інформації та за наслідки цього розкриття .

Професійні аудитори на даний час частково стоять перед самостійним вибором щодо розголошення конфіденційної інформації. Розв'язок цієї проблеми полягає у виявленні низки обставин, які б чітко вказували на обов'язок аудитора щодо необхідності розголошення комерційної таємниці. Це дозволить краще виявляти випадки необґрунтованого оприлюднення конфіденційної інформації аудиторами, а, отже, підвищити їх відповідальність за недотримання принципу конфіденційності.

3. Практична частина

Завдання 1

Тест 1. Елемент балансу, який відповідає критеріям, встановленим П(С)БО, називається:

а) розділом;

б) активом;

в) статтею;

г) пасивом;

Тест 2. Яке з наведених нижче тверджень правильне:

а) в бухгалтерському обліку використовується виключно грошовий вимірник;

б) грошовий вимірник у бухгалтерському обліку використовується поряд із натуральними;

в) трудові вимірники в сучасному бухгалтерському обліку не застосовуються;

г) за допомогою грошового вимірника узагальнюються всі господарські операції, що раніше обліковувались у натуральних і трудових вимірниках.

Тест 3. Залежно від обліку активів чи джерел їх утворення бухгалтерські рахунки поділяють на:

а) балансові й позабалансові;

б) активні й пасивні;

в) активні, пасивні й контрактивні;

г) немає правильної відповіді;

бухгалтерський облік аудитор

Завдання 2

На підставі кореспонденції рахунків визначте зміст господарських операцій:

1) Д-т 20 - К-т 46

Операція: «Отримано виробничі запаси, як внесок до статутного капіталу»;

2) Д-т 20 - К-т 42

Операція: «Проведено дооцінку виробничих запасів»;

3) Д-т 31 - К-т 30

Операція: «З каси підприємства перераховано кошти на поточний рахунок в банку»;

4) Д-т 31 - К-т 60

Операція: «На поточний банківський рахунок зараховано позику банку»;

5) Д-т 91 - К-т 22

Операція: «Списано малоцінні і швидкозношувальні предмети для загальновиробничих потреб»;

1) Д-т 92 - К-т 65

Операція: «Проведено відрахування на соціальні заходи»;

2) Д-т 23 - К-т 68

Операція: «Погашення заборгованісті пов'язаної витратами на виробництво»;

3) Д-т 43 - К-т 44

Операція: «Погашення непокритих збитків минулих років за рахунок резервного капіталу»;

4) Д-т 44 - К-т 79

Операція: «Списання збитків від фінансово-господарської діяльності».

Завдання 3

Ситуація 1. Співробітник аудиторської фірми проводить перевірку річної звітності акціонерного товариства. Цей аудитор є власником 1 акції даного АТ.

Відповідь: в даному випадку має місце порушення одного з правил професійної етики аудитора - незалежності. Коли аудитор є власником акцій, або рекомендує інвестування коштів в акції клієнта від імені третьої сторони, виникає формальна небезпека для його незалежності. Це відбувається внаслідок того, що відповідальність аудитора перед третьою стороною може спричинити протиріччя з відповідальністю аудитора перед його клієнтом.

Аудитор не має права виконувати завдання з укладання і перевірки звітності підприємства у випадку, якщо він володіє його акціями або паями.

Акції клієнта можуть бути отримані аудитором у зв'язку з вступом у володіння ними на правах спадщини, укладенням законного подружнього шлюбу з акціонером клієнта або у випадку злиття підприємств, одне з яких є клієнтом аудитора. У таких випадках акцій варто позбутися в гранично короткі терміни, або ж аудитор повинен обмежити обсяг послуг стосовно звітності клієнта або відхилити будь-які подальші завдання з укладання звітності цього підприємства.

Ситуація 2. На прохання касира аудитор не повідомив керівника про здійснені шахрайства за умови, що той виправить скоєне.

Відповідь: згідно Національних нормативів аудиту, аудитор повинен якомога скоріше повідомити про виявлене зловживання або помилки керівництво підприємства, коли він навіть припускає, що помилки чи факти шахрайства можуть існувати, хай навіть потенційний ефект від них не істотний і не впливає на фінансову звітність підприємства, або якщо шахрайство чи серйозні помилки знайдені.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України від 16.07.99р. №996-ХIV ” Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ”.

2. Закон України ” Про аудиторську діяльність ” №3125-ХІІ від 22.04.1993р// Голос України,-1993. - 29 травня.

3. Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

4. Давидов Г.М. Аудит: Навч. посіб. - К:Знання, 2004.-511 с.

5. Кім Г.,Сопко В., Кім С. Бухгалтерський облік: Первинні документи та порядок їх заповнення: Навчальний посібник. - К.:ЦНЛ, 2004. - 440 с.

6. Усач Б.Ф. Аудит: Навч. посіб. -- К.: Знання-Прес, 2002. -- с.36-49.

7. Постанова Кабінету Міністрів України “ Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці ” від 09.08.1993р. № 611.

8. Кримінальний кодекс України. Закон України від 05.04.2001р. № 2341-III.

9. Кодекс професійної етики аудиторів України: Національні нормативи аудиту. -К.; Аудиторська палата України, 1999.

Размещено на Allbest.ru

...