Облік фінансового результату та прибутку підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Економічна суть фінансових результатів на виробничих підприємствах

1.1 Теоретичні засади науки про фінансові результати та їх тлумачення

Загальний аналіз фінансових результатів діяльності підприємств згідно з діючою в Україні системою визнання результатів за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачає вивчення і аналіз результатів основної, звичайної і операційної діяльності, а також надзвичайних подій. З'ясуймо ці поняття.

Основна діяльність - це операції, пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), які є головною метою створення підприємства, і забезпечують основну частину його прибутку. Виходячи з наведеного визначення, на підприємстві існує лише один вид основної діяльності, що є головною метою підприємства і має найбільшу питому вагу у прибутках підприємства.

Звичайною є будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, які її забезпечують або виникають внаслідок її проведення. За термінологією П(С) БО 3 «Звіт про фінансові результати» основних видів діяльності у підприємства може бути декілька і їх сукупність об'єднується терміном «звичайна діяльність».

Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Її визначають за двома напрямами: основна операційна діяльність і інші види операційної діяльності. Слід зазначити, що інвестиційною діяльністю є операції з придбання та реалізації тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів. Фінансову ж діяльність визначає діяльність, яка призводить до змін розміру та складу власного і позикового капіталу підприємства.

Надзвичайна подія - це подія або операція, яка чітко відрізняється від звичайної діяльності підприємства, і не очікується, що вона буде повторюватися періодично або в кожному майбутньому звітному періоді. Отже, надзвичайна подія - це подія, якає випадковою і нехарактерною для діяльності підприємства. Одні і ті ж події можуть бути надзвичайними для одного підприємства і звичайними для іншого.

Вивчивши види діяльності підприємства, розглянемо терміни, які можуть зустрічатися під час визначення і аналізу фінансового результату. Першим з таких термінів є виручка від реалізації товарів, робіт, послуг.

Виручка від реалізації товарів, робіт, послуг - це кошти, що надійшли на рахунок підприємства за реалізовану продукцію чи надану послугу. Складається з суми, отриманої від реалізації основної продукції, товарів народного споживання, відходів виробництва, наднормативних і зайвих матеріалів. З неї вилучається вартість продукції, відвантаженої споживачу з порушенням умов договору поставки. Такою є думка економістів на чолі з С.В. Мочерним. Однак за даними фінансового обліку поняття «виручка від реалізації» і «дохід від реалізації» об'єднані і позначають вартість відвантаженої продукції покупцям незалежно від того, чи оплачена ця продукція.

Виручка від реалізації (в економічному значенні) залежить від обсягів виробленої та реалізованої продукції, від якості й ціни. Вільні й договірні ціни призводять до необґрунтованого збільшення загальної суми виручки.

Науковці по-різному дають визначення поняттю «дохід». Наприклад, дохід - це (1) різниця між виручкою від реалізації продукції, робіт чи послуг і вартістю матеріальних витрат на виробництво та збут цієї продукції. До матеріальних витрат при визначенні доходу зараховують вартість використаних у процесі виробництва матеріалів, виробів, конструкцій, палива та енергії, а також амортизаційні відрахування, кошти на соціальне страхування та інші витрати; (2) гроші або матеріальні цінності, отримані від виробничої, комерційної, посередницької чи іншої діяльності (виручка).

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» дає тлумачення економічної вигоди - це потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів. Прикладом збільшення активів, а отже відображення доходу в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності, є зростання дебіторської заборгованості внаслідок відвантаження продукції з наступною оплатою.

Економісти виокремлюють поняття «доходу підприємства» - це приріст суми грошей над їх витратами на спожиті в процесі виробництва засоби, який отримує підприємство від реалізації новоствореної вартості.

Вартість та її складова - новостворена вартість - є внутрішньою властивістю товару. Щоб видобути їх, товар необхідно продати. Але покупці (ринок) можуть не визнати повну вартість виробництва товару прийнятною для себе, тобто повною мірою оплатити витрачену на його виробництво працю. Можлива й протилежна ситуація, коли за товар платитимуть більше від вартості його виробництва. Все залежить від платоспроможності покупців, насиченості ринку цим товаром, наявності й сили конкуренції, інших чинників, що формують співвідношення попиту і пропозиції. У випадку, коли комбінація ринкових чинників складається на користь покупців, виробник неспроможний реалізувати всю новостворену вартість.

Тому дохід підприємства - реалізована новостворена вартість. Таке визначення характеризує цю категорію як з якісного, так і з кількісного боку, тобто вказує і на його кількісну відмінність від своєї основи (новоствореної вартості). Звідси й спосіб підрахунку доходу.

З розрахунку доходу підприємства випливає, що на його величину впливають три основні фактори:

- ціна продажу (для виробничих підприємств, як правило, оптова ціна);

- обсяг реалізованої продукції;

- кількість витрачених на виробництво продукції засобів виробництва.

При цьому існує прямо пропорційна залежність доходу підприємства від ціни та обсягів виробництва й обернено пропорційна - від витрат засобів виробництва.

Висвітлення поняття «дохід» було необхідним для легшого пізнання поняття «прибуток». У даній галузі дослідники добре попрацювали (див. розділ 1.1); залишилось лише належним чином представити цю інформацію.

Велику увагу науковці приділили визначенню терміна «прибуток» як найважливішого фінансового результату господарської діяльності підприємства. Одним із них є: «прибуток - перетворена, похідна форма додаткової вартості, яка з кількісного аспекту є різницею між ціною продажу товару і витратами капіталу на її виробництво».

Виділяють два види прибутку, а саме бухгалтерський і економічний.

Бухгалтерський прибуток - це перевищення валового доходу підприємства над його бухгалтерськими (зовнішніми) витратами. У більшості країн світу порядок визначення бухгалтерського прибутку регулюється законодавством, оскільки він є об'єктом оподаткування.

Валовий прибуток (згідно податкового законодавства) - це загальна сума прибутку, отримана підприємством від підприємницької діяльності. Оскільки продукція, використана у внутрішньогосподарському обороті, оцінюється за собівартістю, то прибуток від неї не одержують.

З економічного погляду, прибуток - це джерело розвитку виробництва, яке створюється витратами додаткової праці, а тому він є надлишком вартості над витратами виробництва.

З соціального погляду прибуток розглядається як джерело зростання багатства власника підприємства, тому його сприймають як плату за ризик і виконання функцій головного організатора виробництва. Прибуток, таким чином, розглядається як надлишок загального доходу підприємства над доходом, що покриває всі витрати підприємства. Він не входить в економічні витрати, оскільки підприємство не витрачає його на придбання факторів виробництва.

Розрізняють зовнішні (бухгалтерські, або явні) та внутрішні (приховані) витрати.

Зовнішні витрати - грошові виплати постачальникам ресурсів, які не є власниками підприємства (сума усіх платежів підприємця на залучення необхідних економічних ресурсів). До зовнішніх витрат належать: заробітна плата найманим працівникам, відсотки за отримані кредити, орендна плата за землю чи інше майно, оплата наданих послуг та ін.

Внутрішні витрати - грошові платежі, які могли б отримати власники підприємства за альтернативного використання ресурсів, що їм належать. Підприємець використовує власні гроші, які міг помістити в банк на депозит, він може використовувати власні приміщення, що могли б здаватися в оренду і приносити відповідний дохід, та ін.

Економічний прибуток можливий за динамічних змін економіки з властивою їм невизначеністю. У динамічній економіці умови формування попиту та пропозиції невизначені, тому підприємець бере на себе ризик, пов'язаний з витратами і відсутністю гарантій отримати не лише прибуток, а й витрачені кошти. Економічний прибуток розглядається як винагорода за прийняття ризику, який може виникнути й через циклічні та структурні зрушення в економіці.

Отже, прибуток - це грошовий вираз частини чистого доходу, який створюється на підприємствах і використовується державою і підприємствами для розвитку виробництва і забезпечення соціальних потреб членів колективу. Головним джерелом прибутку є додатковий продукт, що його створюють працівники сфери матеріального виробництва. Вони ж обчислюють прибуток як різницю між оптовою ціною підприємства (ціною виробника) та собівартістю реалізованої продукції.

1.2 Аспекти формування фінансових результатів в умовах вітчизняної економіки

Порядок формування фінансових результатів господарської діяльності підприємства слід розглядати у трьох аспектах:

1) за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (МСБО);

2) за вітчизняною нормативною базою, методичним та методологічним забезпеченням;

3) за науковим підходом і поданням у навчальній літературі.

У Концептуальній основі складання та подання фінансових звітів Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку результатом діяльності визначено прибуток, який ще часто використовують як основу для інших показників, таких як прибутковість інвестицій чи прибуток на акцію. Це свідчить про наявність великої кількості (частки серед інших) акціонерних підприємств. Елементами, які безпосередньо пов'язані з виміром прибутку, є дохід та витрати. Визнання та вимірювання доходу і витрат, а значить і прибутку, частково залежить від концепцій капіталу та збереження капіталу, які використовує підприємство при складанні своїх фінансових звітів.

Вітчизняні визначення понять «дохід» і «витрати», а також порядок їх визнання є запозиченими (або ж ґрунтуються) на термінології Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Однак є різниця у відображенні доходів і витрат періоду, а отже і результатів діяльності у фінансовій звітності. Міжнародні стандарти надають підприємству право вибору щодо такого відображення для надання інформації, доречної для прийняття економічних рішень. В українському варіанті можна заплутатись у прийнятті правильного економічного рішення, оскільки одна звітна форма відрізняється від іншої. Прикладом такої відмінності є Звіт про фінансові результати і Декларація з податку на прибуток підприємства.

Методологічні засади формування, оцінювання і визнання у бухгалтерському обліку інформації про фінансові результати діяльності, а також порядок їх розкриття у фінансовій звітності України визначаються положення (стандарти) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» та 3 «Звіт про фінансові результати». Їх норми поширюються на підприємства (організації) та інших юридичних осіб незалежно від форми власності.

В бухгалтерському обліку чистий прибуток (збиток) формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної та надзвичайної діяльності та включає:

- чистий дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- валовий прибуток (збиток);

- фінансові результати від операційної діяльності;

- фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування;

- фінансові результати від звичайної діяльності;

- чистий прибуток (збиток).

Чистий дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) податку на додану вартість, акцизного збору, інших зборів та вирахувань з доходу (надані знижки, повернення продукції тощо).

Різниця між чистим доходом і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) називається валовим прибутком (збитком).

Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів, фінансових та інших витрат.

Фінансовий результат від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку на прибуток.

Окремо від фінансових результатів від звичайної діяльності відображаються невідшкодовані збитки та прибутки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожежі, техногенних аварій тощо).

Остаточний фінансовий результат - чистий прибуток (збиток) визначається як алгебраїчна сума фінансових результатів від звичайної діяльності, доходів і витрат (або прибутків чи збитків) від надзвичайних подій, податку на прибуток від надзвичайних подій, зменшення податку на прибуток від збитків від надзвичайної діяльності.

Для визначення оподатковуваного прибутку (ОП) необхідно мати інформацію про валові доходи (ВД), валові витрати (ВВ), суму ПДВ, акцизного збору (АЗ), амортизації (Ам) і про зміну залишків товарно-матеріальних цінностей (?ТМЦ) на кінець звітного періоду. У цьому випадку сума оподатковуваного прибутку (ОП) буде дорівнювати:

ОП = ВД ± ?ТМЦ - ПДВ - АЗ - Ам - ВВ (1.1)

Цю суму потрібно помножити на податкову ставку і тоді одержимо суму податку на прибуток, - стверджують автори. Однак, ця формула суперечить нормам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і може призвести до зменшення оподатковуваного доходу шляхом подвійного вилучення певних сум. Адже ст. 4.2.1 гласить, що до складу валових доходів не включаються суми податку на додану вартість, і навпаки, до складу валових доходів відносять і суму акцизного збору, і вже врахована зміна залишків товарно-матеріальних цінностей на кінець звітного періоду. Іншими словами, цю формулу слід подати наступним чином:

ОП = ВД - ВВ - Ам (1.2)

У науковій і навчальній літературі формування фінансових результатів представляють по-різному.

Так, М.С. Пушкар подає цей матеріал у вигляді таблиць формування фінансових результатів по субрахунках бухгалтерського обліку. Перш за все він вказує на загальне твердження поняття «прибуток» і зазначає, що, як правило, прибутком вважається перевищення сукупних доходів над сукупними витратами.

2. Порядок формування прибутку підприємства

Джерелом формування фінансових ресурсів підприємства є прибуток, набутий в результаті здійснення господарської діяльності, кошти, одержані за рахунок внеску власника та інші фінансові надходження на законних підставах. Прибуток в основному утворюється в результаті продажу (реалізації) готової продукції (товарів, послуг). Крім того, підприємство може продавати (реалізовувати) інші матеріальні цінності і послуги допоміжних виробництв та господарств, а також мати доходи і збитки, що збільшують або зменшують розмір прибутку від інвестиційної діяльності.

Прибуток - це та частина додаткової вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.

Протягом тривалого часу загальна сума отриманого підприємством прибутку визначалась як балансовий прибуток.

По-перше, це основна діяльність. Її результатом є прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Як правило, цей прибуток займав основну питому вагу в складі балансового прибутку. Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначався відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, ввізного мита, митних зборів, а також витрат, що включалися в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). Залежно від сфери, виду діяльності підприємства мали місце деякі особливості формування цього прибутку, методики його розрахунку.

По-друге, це діяльність, що не є основною для даного підприємства, але пов'язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг. Її визначали як прибуток від іншої реалізації.

Прибуток від іншої реалізації міг бути отриманий за реалізації на сторону продукції підсобних, допоміжних і обслуговуючих виробництв. У цьому разі прибуток розраховувався так само, як і від реалізації продукції основної діяльності. Прибуток від реалізації основних фондів (групи 1), нематеріальних активів розраховувався відніманням від ціни їх реалізації ПДВ, витрат з реалізації і залишкової їх вартості. Прибуток від реалізації цінних паперів обчислювався як різниця між ціною їх реалізації і ціною придбання. При цьому з ціни реалізації виключали витрати, пов'язані з реалізацією (комісійний збір).

По-третє, це діяльність, пов'язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків за державними цінними паперами, облігаціями підприємств, за депозитними рахунками в банках. Обсяг цього прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мали тенденцію до зростання, що було обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку.

По-четверте, це діяльність, пов'язана з отриманням позареалізаційних прибутків і виникненням позареалізаційних витрат (збитків) підприємств.

До них включали:

1. прибутки і збитки минулих років, що були виявлені у звітному періоді;

2. невідшкодовані збитки від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, пожеж, аварій);

3. надходження боргів, списаних раніше як безнадійні;

4. штрафи, пені, неустойки, що надходили за порушення господарських договорів суб'єктами господарювання;

5. штрафи, отримані за несвоєчасне погашення податкового кредиту з державного бюджету;

6. кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної форми власності, щодо якої минув термін позовної давності;

7. дебіторська заборгованість, щодо якої минув термін позовної давності;

8. прибуток від завищення цін і тарифів;

9. курсова різниця від операцій в іноземній валюті;

10. прибуток (збиток) від ліквідації основних засобів;

Слід звернути увагу, що отримання прибутку суб'єктами господарювання було пов'язане з діяльністю не тільки на території України, а й за її межами.

Засоби або майно, отримані підприємством безкоштовно, до складу прибутку не включалися.

Облік і визначення фінансових результатів - прибутку (збитку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна, та інша звичайна діяльність; діяльність, пов'язана з виникненням надзвичайних подій. У свою чергу, операційна діяльність поділяється на основну та іншу операційну діяльність.

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) - за датою фактичного виконання (надання) таких, або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника.

Однак незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови, коли така відбувається насправді, тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника.

Визначення моменту реалізації за датою відвантаження товарів і встановлення податкових зобов'язань підприємств згідно з цією датою може призводити до використання оборотних коштів підприємств на сплату податків, погіршання їхнього фінансового стану.

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).

Отже, можна зробити висновок, що можливості підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвими.

Розглянемо вплив на формування прибутку собівартості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Є певні особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства.

Узагальнено можна дати таке визначення собівартості.

Собівартість продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання).

Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собівартість.

Як уже було сказано, підприємство може суттєво впливати на формування собівартості. Однак при цьому необхідно взяти до уваги таке.

По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна відносити на собівартість, регламентований законодавством. Протягом 1996 р. Постановами Кабінету Міністрів України були затверджені «Типові положення з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), у промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, собівартості науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт».

По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, розмір деяких із них також регулюється державою встановленням нормативів відрахувань. Це передусім стосується таких елементів витрат:

· відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне страхування, соціальне страхування, страхування на випадок безробіття);

· амортизація основних засобів і нематеріальних активів;

· витрати на фінансування ремонту й поліпшення основних фондів;

Вплив підприємств на названі елементи витрат є обмеженим. Однак і він можливий через належне управління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витрати на оплату праці, структура і джерела її виплати; вартість основних виробничих фондів, що належать підприємству, їх структура і джерела формування.

Без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства. Скорочення витрат на виробництво продукції, тобто зниження її собівартості, є важливим фактором збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання численних факторів, що впливають на скорочення витрат на виробництво продукції. Для цього необхідно знати: повний перелік указаних витрат; особливості складу і формування витрат з урахуванням сфери й галузі діяльності підприємства.

3. Облік фінансових результатів

3.1 Синтетичний і аналітичний облік фінансових результатів

Обліком фінансових результатів та їх розподілом і списанням завершується бухгалтерський облік господарських процесів. Його значення і роль істотно зростають в умовах ринкових відносин і становленні конкурентного середовища. Виробник мусить глибоко вивчати потреби ринку з метою планування обсягів і асортименту виробництва продукції з урахуванням своїх потенційних можливостей.

Завдання бухгалтерського обліку фінансових результатів діяльності підприємства полягають у:

- визначенні кількісних і якісних параметрів фінансових результатів - прибутків чи збитків - як у цілому за підприємством, так і за окремими видами продукції, робіт, послуг;

- формуванні даних щодо потреб складання фінансової, податкової, статистичної звітності;

- інформаційному забезпеченні порядку розподілу прибутку та здійснення операцій щодо розрахунків за сумами належних до бюджету податків;

- формуванні резервів власного капіталу тощо.

Рахунок 79 «Фінансові результати», який використовується для обліку та узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій, за призначенням і структурою відноситься до результатних (а саме операційно-результатних) рахунків. Такі рахунки призначені для виявлення результатів господарської діяльності підприємства шляхом порівняння валових доходів і валових витрат та визначення результату - прибутку чи збитків.

За кредитом рахунка відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, за дебетом - суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також належна сума нарахованого податку на прибуток. порівнянням цих сум між собою визначають фінансовий результат окремо основної діяльності, фінансових операцій, іншої звичайної діяльності й надзвичайних подій - прибуток або збиток (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Види фінансових результатів

Для відображення чистих фінансових результатів (прибутку або збитків) в бухгалтерському обліку призначений рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)». Цей рахунок є пасивним, за кредитом якого відображається прибуток та його збільшення від усіх видів діяльності, а за дебетом - збитки та використання прибутку.

З метою розмежування доходів і витрат від звичайної діяльності (операційної або основної та іншої), а також надзвичайних подій для обліку доходів і витрат Планом рахунків передбачені відповідні взаємопов'язані субрахунки. Наприклад, доходи і витрати підприємства обліковуються на окремих субрахунках до рахунків 70 «Доходи від реалізації», 90 «Собівартість реалізації» і 79 «Фінансові результати».

Рахунок 70 «Доходи від реалізації» для розмежування доходів від основної діяльності має субрахунки:

701 «Дохід від реалізації готової продукції»,

702 «Дохід від реалізації товарів»,

703 «Дохід від реалізації робіт і послуг»,

704 «Вирахування з доходу».

Рахунок 90 «Собівартість реалізації» для розмежування витрат на основну діяльність має субрахунки:

901 «Собівартість реалізованої готової продукції»,

902 «Собівартість реалізованих товарів»

903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг».

Рахунок 79 «Фінансові результати» для розмежування в обліку фінансових результатів від звичайної діяльності і надзвичайних подій має субрахунки:

791 «Фінансовий результат від основної діяльності»,

792 «Фінансовий результат від фінансових операцій»,

793 «Фінансовий результат від іншої звичайної діяльності»,

794 «Фінансовий результат від надзвичайних подій».

Записи в синтетичному обліку протягом року за кредитом рахунків доходів та за дебетом рахунків витрат здійснюють в кореспонденції рахунків, вказаній до кожного рахунку в Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку.

Завдання раціональної організації аналітичного обліку фінансових результатів на кожному підприємстві полягає в тому, щоб відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» та статей цього звіту на аналітичних рахунках фінансових результатів протягом року наростаючим підсумком з початку року в розрізі звітних статей накопичувались дані про доходи та витрати підприємства, необхідні як для контролю та аналізу, так і для складання Звіту про фінансові результати.

Отже, аналітичний облік фінансових результатів повинен бути організований так, щоб за підсумком кожного звітного періоду із аналітичного обліку фінансових результатів можна було взяти підсумкові дані і перенести їх на відповідну статтю Звіту про фінансові результати.

Виходячи з вище викладених вимог, аналітичний облік фінансових результатів має бути організований на підприємстві з врахуванням специфіки його діяльності, тобто видів операційної (основної) діяльності, іншої та надзвичайної діяльності, і змісту Звіту про фінансові результати. Підприємства, організовуючи аналітичний облік фінансових результатів на звітний рік, мусять виходити із переліку та економічного змісту статей Звіту про фінансові результати. Враховуючи зміст окремих статей звіту визначають в ньому прибуток або збиток за звітний період.

Первинними документами при відображенні накопичення фінансових результатів різних видів діяльності підприємства та віднесення їх до складу нерозподіленого прибутку (збитку) є довідки та розрахунки бухгалтерії.

Аналітичний облік до синтетичного рахунку 79 «Фінансові результати» доцільно вести в одній відомості (книзі) аналітичного обліку, в якій статті доходів і витрат групуються в розрізі субрахунків фінансових результатів за видами діяльності підприємства. В цьому разі до синтетичного рахунку 79 «Фінансові результати» в аналітичному обліку будуть виділені відповідні статті доходів і витрат (втрат) в розрізі субрахунків.

Можливий простіший, але менш раціональний варіант обліку фінансових результатів діяльності підприємства. В цьому разі до рахунку 79 «Фінансові результати» ведеться окремий узагальнений аналітичний облік без виділення доходів і витрат за видами господарсько-фінансової діяльності підприємства (тільки за субрахунками і разом). Аналітичними рахунками до цього синтетичного рахунку будуть доходи і витрати за субрахунками в наступному порядку:

- за кредитом:

1. Фінансовий результат від основної діяльності - доходи.

2. Фінансовий результат від фінансових операцій - доходи.

3. Фінансовий результат від іншої звичайної діяльності - доходи.

4. Фінансовий результат від надзвичайних подій - доходи.

5. Списання кінцевого сальдо збитків на рахунок 44.

- за дебетом:

1. Фінансовий результат від основної діяльності - витрати.

2. Фінансовий результат від фінансових операцій - витрати.

3. Фінансовий результат від іншої звичайної діяльності - витрати.

4. Фінансовий результат від надзвичайних подій - витрати.

5. Податки з прибутку:

5.1. Податки з прибутку від звичайної діяльності.

5.2. Податки з прибутку від надзвичайних подій.

6. Списання кінцевого сальдо прибутку на рахунок 44.

При спрощеному обліку фінансових результатів за звітний рік на рахунку 79 «Фінансові результати» розкрити структуру відповідних доходів і витрат за окремими субрахунками можна тільки шляхом розшифровки записів про доходи і витрати в аналітичному обліку за дебетом і кредитом окремих субрахунків або шляхом використання підсумкових даних про доходи і витрати за звітний рік на відповідних рахунках і субрахунках, на яких вони обліковувались протягом року.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку допускає списання доходів і витрат на рахунок 79 «Фінансові результати» заключними записами в кінці звітного року або щомісячно. Щомісячне списання доходів і витрат на субрахунки фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності підприємства може бути недоцільним. Недоцільність щомісячного закриття рахунків доходів і витрат в тому, що воно ускладнює синтетичний і аналітичний облік та складання квартальних звітів про фінансові результати, а також не сприятиме ефективному контролю та аналізу витрат і доходів.

3.2 Типові бухгалтерські проведення

Таблиця 2.1. Бухгалтерські проведення для визначення фінансового результату від операційної діяльності

Зміст господарської операції	Дебет рахунка	Кредит рахунка
	Номер	Найменування	Номер	Найменування
1. Списання кінцевого сальдо чистого доходу від реалізації продукції та іншого операційного доходу	701 71	«Доход від реалізації готової продукції» «Інший операційний доход»	791	«Результат основної діяльності»
2. Списання кінцевого сальдо виробничої собівартості реалізованої продукції	791	«Результат основної діяльності»	901	«Собівартість реалізованої готової продукції»
3. Списання чистого доходу від реалізації робіт (послуг)	703	«Доход від реалізації робіт і послуг»	791	«Результат основної діяльності»
4. Списання виробничої собівартості реалізованих робіт (послуг)	791	«Результат основної діяльності»	903	«Собівартість реалізованих робіт і послуг»
5. Списання кінцевого сальдо адміністративних витрат	791	«Результат основної діяльності»	92	«Адміністративні витрати»
6. Списання кінцевого сальдо витрат підприємства на збут	791	«Результат основної діяльності»	93	«Витрати на збут»

Таблиця 2.2. Бухгалтерські проведення для визначення фінансових результатів від звичайної діяльності (окрім операційної)

Зміст господарської операції	Дебет рахунка	Кредит рахунка
	Номер	Найменування	Номер	Найменування
1. Списання кінцевого сальдо доходів від участі в капіталі	721 722 723	«Доход від інвестицій в асоційовані підприємства» «Доход від спільної діяльності» «Доход від інвестицій в дочірні підприємства»	792	«Результат фінансових операцій»
2. Списання кінцевого сальдо фінансових витрат і втрат від участі в капіталі	792	«Результат фінансових операцій»	95 96	«Фінансові витрати» «Втрати від участі в капіталі»
3. Списання інших фінансових доходів	731 732 733	«Дивіденди одержані» «Відсотки одержані» «Інші доходи від фінансових операцій»	792	«Результат фінансових операцій»
4. Списання кінцевого сальдо інших доходів звичайної діяльності	74	«Інші доходи»	793	«Результат іншої звичайної діяльності»
5. Списання кінцевого сальдо інших витрат	793	«Результат іншої звичайної діяльності	97	«Інші витрати»
6. Списання суми витрат податку на прибуток від звичайної діяльності	79	«Фінансові результати»	981	«Податок на прибуток від звичайної діяльності»

Таблиця 2.3. Бухгалтерські проведення для визначення фінансового результату від надзвичайних подій

Зміст господарської операції	Дебет рахунка	Кредит рахунка
	Номер	Найменування	Номер	Найменування
1. Списання кінцевого сальдо надзвичайних доходів	75	«Надзвичайні доходи»	794	«Результат надзвичайних подій»
2. Списання кінцевого сальдо надзвичайних витрат	794	«Результат надзвичайних подій»	99	«Надзвичайні витрати»
3. Списання суми витрат податку на прибуток від надзвичайної діяльності	794	«Результат надзвичайних подій»	982	«Податок на прибуток від надзвичайних подій

4. Удосконалення обліку фінансових результатів

Загальновідомим є той факт, що ведення бухгалтерського обліку буває ручним (шляхом запису операцій в регістри бухгалтерського обліку) і автоматизованим (ведення бухгалтерії з використанням електронно-обчислювальної техніки). Оскільки досліджуване підприємство не використовує другого способу ведення бухгалтерського обліку, вважаємо за доцільне запропонувати шляхи удосконалення обліку фінансових результатів як з використанням ЕОМ, так і без нього.

З метою спрощення записів в аналітичному обліку доходів і витрат та скорочення часу на визначення аналітичних рахунків (статей) аналітичного обліку рекомендуємо при визначенні за первинними документами кореспонденції рахунків (бухгалтерських проводок) після коду синтетичного рахунку чи субрахунку доходів або витрат через дефіс записувати порядковий номер статті за встановленою на підприємстві нумерацією статей. Наприклад, Кт 701-1.1, Кт 703-1.3, Дт 703-1 і т.д. В цьому разі при записах доходів і витрат в аналітичному обліку нема необхідності знову звертатись до первинних документів, щоб визначити вид доходів або витрат, а відтак і фінансових результатів.

Рекомендований спосіб кодування синтетичних і аналітичних рахунків доходів і витрат особливо доцільний при веденні комп'ютерного обліку на підприємстві, бо, крім вказаних вище переваг такого кодування рахунків, дає можливість автоматично отримати підсумкові дані аналітичного обліку доходів і витрат наростаючим підсумком з початку року. При ручній обробці документів доцільно ввести стрічку «Всього з початку року» за видами доходів, витрат і фінансових результатів, а також загалом по цих рахунках.

Окрім цього, при вивченні документів, пов'язаних з формуванням і обліком фінансових результатів, нашу увагу привернула «Розшифровка фінансового результату б/рах». 79 «Фінансові результати» (додаток К). Вище було зазначено, що підприємство допускається помилок при використанні бухгалтерських рахунків. У зв'язку з цим, пропонуємо керівництву підприємства привести у відповідність до вимог діючих стандартів з організації бухгалтерського обліку і звітності Наказ про облікову політику підприємства, забезпечивши при цьому правильність застосування затвердженого Плану рахунків і відображення фінансово-господарських операцій. Для цього у вищенаведений документ рекомендуємо внести наступні зміни (додаток Л):

а) назви показників «Фактична с/вартість БМР» і «Фактична с/вартість готової продукції» замінити на «Собівартість реалізованих БМР» і «Собівартість реалізованої готової продукції»;

б) біля номера балансового рахунка вказувати дебетовий (кредитовий) оборот;

в) додати рядок №8 «Фінансові результати до оподаткування»;

г) зазначати субрахунок нерозподіленого прибутку (непокритих збитків);

д) відсотки банку відображати окремою стрічкою у складі адміністративних витрат.

Відтак, потребує вдосконалення і «Розшифровка до ж/о №11» (додаток М), в якій в підметі табличної частини слід вказувати проведення по зазначених пунктах, а в присудку - вид робіт, готової продукції, товарів тощо (додаток Н). Окрім того, пропонуємо ввести рядок «Фінансові результати з початку року», що дозволить полегшити складання статистичної звітності.

На сьогоднішній день бухгалтер не тільки відповідає за ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, але й здійснює велику роботу по плануванню, контролю, оцінці та огляду господарської діяльності підприємства, по аудіюванню та розробці управлінських рішень.

Для вдосконалення управління підприємством більшість підприємств на сьогоднішній день використовує нові методи управління і сучасні технічні засоби побудови різних інформаційних систем. Передусім, вони проводять реконструкцію технічної та інформаційної бази на основі введення автоматизованої системи обліку, аналізу й аудиту, до складу якої входять автоматизовані робочі місця бухгалтера (АРМб).

Реформування системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні матиме позитивні наслідки, якщо підприємства будуть застосовувати новітні ефективні комп'ютерні технології обробки облікової інформації. Умови для цього дедалі стають сприятливішими:

- поступово насичується ринок порівняно недорогою і водночас потужною комп'ютерною технікою;

- за останні роки зросла кількість виробників прикладних бухгалтерських програм, які пропонують свою продукцію за помірними цінами, більш якісні і з кращим сервісним обслуговуванням;

- поступово зростають фінансові можливості підприємств для придбання персональних комп'ютерів;

- зростає інтелектуальний рівень праці у бухгалтерів.

Ці аспекти зумовлюють необхідність вивчення комп'ютерних технологій бухгалтерського, оперативного і податкового обліку.

Сьогодні на ринку програмних продуктів є декілька десятків (якщо не сотень) пакетів програм для бухгалтерського обліку. Проте кожного року декілька фірм заявляють про випуск нової програми, яка, з їхніх слів, є потужнішою, «розумнішою» і перевершує усі відомі.

Незважаючи на насичення ринку, вже декілька років поспіль лідером на ньому є московська фірма 1С. Прорив цієї фірми на ринок бухгалтерських програм відбувся завдяки версії програми 1С: Бухгалтерія 6.0 для Windows. І це не дивно, оскільки програма мала низку незаперечних переваг:

а) простота інсталяції і використання, можливість гнучкого налаштування конфігурації і наявність вбудованої макромови, змога швидко виконати різноманітні проведення (у наших умовах щоденної модифікації правил обліку це важливо);

б) ціна, що не перевищує середньої зарплатні бухгалтера;

в) широка мережа дилерів і безкоштовні поновлення конфігурації, що їх надає фірма у випадку зміни правил ведення бухгалтерського обліку.

Розробки програмного забезпечення фірми на цьому не закінчились. Згодом вийшли у світ подальші версії програми: 7.0, 7.5, 7.7, інші. Ці програми не мають макромови, однак у них наявна вбудована об'єктно-орієнтована мова програмування і розвинуте інтерактивне середовище, що дає змогу змінювати типові конфігурації для своїх потреб чи навіть повістю переписати їх. Налаштування таких програм обов'язково повинен виконувати фахівець, проте вони більше орієнтовані на кінцевого користувача і надають йому більше можливостей під час роботи.

фінансовий прибуток результат синтетичний

Размещено на Allbest.ru

...