Контрольно-ревізійний процес і організація здійснення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Кафедра обліку і аудиту

Реферат

з дисципліни "Державний фінансовий контроль"

на тему: "Контрольно-ревізійний процес і організація здійснення"

Херсон

Зміст

1. Планування ревізійного процесу та порядок ревізійних дій

2. Тактичні прийоми отримання пояснень

Список використаних джерел

Додаток

1. Планування ревізійного процесу та порядок ревізійних дій

ревізія інвентаризація документальний

Ревізійний процес - це ряд послідовних етапів (стадій) дослідження, що містить підготовку до ревізії, співставлення її програми, планування і організацію інвентаризацій та контрольно-ревізійної роботи на об'єкті ревізії, перевірку стану підприємства, документальну перевірку операцій та облікових даних (див. додаток А).

Основною фігурою ревізійного процесу є ревізор.

Ревізор-спеціаліст в галузі обліку може бути не компетентним в інших питаннях. У випадку, якщо ревізор не компетентний з окремих питань, він через керівника відомства може запросити спеціаліста відповідної галузі і доручити йому вирішення таких питань.

Запрошеному для участі в ревізії спеціалісту ревізор ставить письмові питання, на які він повинен дати письмову відповідь. Відповіді спеціаліст формулює у вигляді висновків, що підписуються ним та матеріально відповідальною особою, службова діяльність якої перевірялась.

При проведенні ревізії часто виникає необхідність у різних експериментах. Керівник ревізійного процесу повинен організувати детальний опис експерименту в проміжному акті, що підписується його учасниками.

Рекомендується ставити конкретні питання спеціалісту та вимагати від нього чітких та зрозумілих відповідей на них. Як і ревізор, спеціаліст повинен проводити перевірку з обов'язковою участю зацікавлених осіб.

Під зацікавленими особами розуміють лише посадових та матеріально відповідальних осіб, так як в наслідках ревізії зацікавлені лише вони.

Участь зацікавлених осіб в ревізії забезпечує об'єктивність та достовірність її результатів, виключає помилки у висновках ревізії. Зацікавлені особи мають право:

§ давати пояснення ревізорам з питань, що мають відношення до ревізії;

§ ознайомитись з усіма документами, що є підставою для висновку про недоліки в роботі підприємства;

§ бути присутніми при інвентаризації цінностей, при контрольних обмірах, запусках сировини та матеріалів у виробництво, оглядах цінностей, взятті проб та зразків для аналізу;

§ ознайомитися з актами ревізії та надавати письмово пояснення, зауваження або незгоду;

§ надавати ревізору відповідні документи;

§ наполягати на додатковій перевірці фактів, що мають відношення до виявлених порушень.

Ревізори мають право вимагати від матеріально відповідальних осіб підприємства, що ревізується, обов'язкової присутності при проведенні інвентаризації та інших діях.

З метою забезпечення повноти ревізії та її об'єктивності зацікавлені особи можуть: подавати клопотання ревізору; вимагати призначення спеціалістів для перевірки; ставити перед ревізором додаткові питання з метою отримання по них висновків спеціалістів та інше.

Планування ревізійного процесу - складний етап контрольно-ревізійної роботи, який є одним із засобів наукової організації ревізорської праці. Тільки грамотне планування дозволяє визначити чіткий порядок та послідовність перевірки кожної здійсненої операції, а також отримати очікувані результати ревізії. Керівник ревізійної бригади наперед визначає етапи ревізії, її послідовність, встановлює зміст та об'єм намічених ревізійних дій, час огляду та ретельного вивчення конкретної сукупності документів, визначає необхідність одночасного проведення декількох ревізійних дій (отримання роз'яснень від посадових осіб в сполученні з вивченням конкретних документів та проведенням зустрічних перевірок), вирішує питання про використання технічних засобів в ході окремих ревізійних дій та ін. Таким чином, ревізорське планування - це найбільш раціональний шлях проведення ревізії, що забезпечує його внутрішню наукову організацію, і в цьому розумінні представляє собою метод організації ревізійного процесу.

Мета планування проведення ревізії - полягає у визначенні її стратегії та тактики, складанні загального плану ревізійної перевірки, розробки ревізійної програми.

Під час планування контрольно-ревізійні органи повинні дотримуватися ряду принципів, до яких відносяться комплексність, безперервність та оптимальність.

Комплексність планування - це взаємозв'язок та узгодженість всіх етапів планування.

Безперервність планування - це встановлення поєднання завдань у групі ревізорів та ув'язка етапів планування по термінах та суміжних господарюючих суб'єктах.

Оптимальність планування - це варіантність планування для різноманітного вибору оптимального варіанту загального плану та програми ревізії на підставі критеріїв, визначених ревізійною організацією.

Отже, планування в ревізії повинно бути гнучким та мобільним. Якби план, складений на початку ревізії, залишався незмінним і ревізор не коригував би його в міру виявлення фактів порушень та зловживань, ревізія в багатьох випадках не була б вдалою.

Робочий план не повинен створюватись довільно, а повинен витікати з наявних в розпорядженні ревізора даних, зібраних в процесі підготовки та проведення ревізії на всіх її етапах. Внесення в нього змін повинно бути обґрунтованим та зумовлюватись конкретними фактами. Виявлення будь-яких фактів може викликати необхідність перевірки нових обставин, не передбачених раніше ні програмою, ні робочим планом, необхідність повторного, більш поглибленого розгляду раніше вивчених питань. Таким чином, принцип динамічності робочого плану означає безперервне його вдосконалення, доповнення, уточнення, зумовлене конкретними обставинами. ревізія інвентаризація документальний підприємство

План ревізії коригується до тих пір, поки по кожному виявленому факту не будуть зібрані матеріали, що дають вірне уявлення про явища, що вивчаються, і не будуть дані відповіді на питання, що визначають межі дослідження кожного виявленого факту.

Відповідно до програми ревізії і результатів обстеження кожен учасник ревізії складає робочий план з вказанням переліку основних питань.

Програма ревізії уточнюється на місці з врахуванням проведеного обстеження, інвентаризації і результатів аналізу, основних показників підприємства і його підрозділів.

Сітьове планування - це сукупність прийомів і способів, що дозволяють на основі застосування сітьових графіків (моделей) раціонально здійснювати планування, організацію, координацію і контроль будь-яких робіт.

Сітьовий графік застосовують тоді, коли необхідно мати справу з багатьма взаємопов'язаними операціями, матеріально відповідальними і підзвітними особами.

Побудова сітьового графіка включає три поняття: подія, робота і шлях.

Можливі два підходи до визначення переліку подій: або на кожну тему (питання) ревізії, або на кожну дію. Події характеризують завершення чи початок нової роботи і відображаються кільцями. Робота в сітьовому графіку позначається стрілкою, що відображає взаємозв'язок подій.

Тривалість роботи відмічається кількістю днів, зазначеною на стрілці. Всі роботи (стрілки) повинні вести до кінцевої події. У поняття "робота" може включатися процес очікування, що потребує затрат часу. Процес очікування відображається пунктирною стрілкою. Поняття "залежність" між двома чи декількома подіями свідчить про відсутність затрат часу, але вказує, що початок однієї чи декількох робот залежить від виконання інших робіт. Залежність відображають штрих-пунктирною стрілкою без зазначення часу.

Шлях - це безперервна послідовність робіт, починаючи від початкової події і закінчуючи заключною. Шлях, що має найбільшу тривалість, називається критичним і відображається потовщеною чи подвоєною стрілкою.

Керівник ревізійної бригади перевіряє надані йому графіки (сітки) і в разі необхідності вносить корективи. Потім складається зведений сітьовий графік проведення ревізії.

Основним завданням систем сітьового планування і управління контрольно-ревізійним процесом є планування та передбачення можливих перешкод у виконанні програми контрольно-ревізійної роботи ще до того, як вони виникнуть.

При складанні сітьових графіків необхідно дотримуватися наступної послідовності:

визначення вихідного завдання для комплексу робіт;

поділ всієї роботи на окремі послідовні процедури або види робіт;

опис всіх подій і робіт з урахуванням ревізійного процесу;

побудова сітьового графіка;

визначення терміну виконання кожної роботи;

розрахунок критичного шляху і виявлення резерву часу;

аналіз і оптимізація графіка;

здійснення управління роботами по проведенню ревізії. .

На підставі робочого плану (сітьового графіку) кожний учасник ревізії вивчає доручені йому питання. В умовах комплексної ревізії важливо провести попередню підготовку необхідних для ревізії документів. Для цього складають спеціальний перелік матеріалів та видають завдання бухгалтерії підготувати і занести у відповідне приміщення всі необхідні матеріали ревізії. Ревізорське вивчення документів доцільно починати за так званими "свіжими слідами". Це означає, що якщо ревізія, наприклад, починається 10 жовтня, то ревізор детально вивчає касові, банківські, розрахункові операції, операції з руху продукції, підзвітних сум з 1 по 10 жовтня. Потім ці ж операції вивчаються за вересень та серпень поточного року. Переваги такого порядку ревізії полягають у тому, що при виявленні будь-якої сумнівної операції ревізор одразу ж перевіряє її в натурі, відбирає пояснення від осіб, які мають відношення до здійснення "свіжої" операції, попереджує можливості внесення підробок у документи.

Наступний етап ревізії - інвентаризація дебіторської та кредиторської заборгованості. Більшості організацій - дебіторам і кредиторам - на початку ревізії направляють спеціальні листи-запити з проханням повідомити стан розрахунків з ревізованим господарством до встановленого строку з тим, щоб до кінця ревізії зібрати необхідні відомості про стан розрахунків.

Результати інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості оформлюють розробленими актами зустрічної перевірки стану розрахунків.

Проведення взаємних звірок вимагає великих затрат часу і коштів, і не завжди виконується. Однак з метою забезпечення високої якості і ефективності ревізій перевірки в інших організаціях є майже неминучими. Тому у віддалених від підприємства, що ревізується, організаціях її можна доручити іншому контрольно-ревізійному органу, який зобов'язаний виконати доручення ревізора.

В кінці робочого дня приміщення з документами опломбовується і здається під охорону працівнику підприємства, що ревізується.

До проведення документальної ревізії ревізор з'ясовує організацію і стан архіву підприємства, що ревізується. Спочатку ревізор знайомиться з організацією постійного архіву, якщо він знаходиться в спеціальному приміщенні підприємства. Після цього ревізор знайомиться з поточним архівом, тобто з організацією зберігання облікових документів за поточний календарний рік. Ознайомлення з архівом дає можливість ревізору не тільки перевірити дотримання інструкцій про ведення архівних справ, але й в подальшому користуватися архівом без додаткової допомоги з боку працівників бухгалтерії.

Обстеження підприємства та його архіву ревізор повинен завершити в перші один-два дні і після цього перейти до ознайомлення з наказами, розпорядженнями, листуванням, протоколами зборів, штатним розкладом, договорами, угодами, бізнес-планом та іншими документами підприємства, що ревізується. Під час перевірки цих документів ревізор одночасно знайомиться з останніми актами ревізій і перевірок, з довідками та іншими матеріалами різних контролюючих органів.

Результати вивчення всіх цих матеріалів ревізор записує в свій робочий зошит за відповідними розділами. На цьому ж етапі ревізії рекомендується також записувати планові й нормативні показники в макети раніше заготовлених таблиць.

Наступним кроком після цієї організаційної частини є перехід ревізора до найбільш серйозної, відповідальної і трудомісткої роботи - перевірки діяльності підприємства за документами і регістрами бухгалтерського обліку, його стану, контролю і звітності підприємства.

Послідовність документальної перевірки може бути різною в залежності від конкретних завдань і цілей. Як правило, ревізія розпочинається із суцільної перевірки касових операцій. Після цього починається суцільна перевірка банківських, розрахункових і кредитних операцій. Далі можна розпочинати перевірку операцій по необоротних активах, запасах тощо.

Після цього, як правило, проводиться перевірка фінансового стану підприємства, правильності створення, доцільності та законності використання фондів, розподілу прибутку, а також виконання плану капітальних вкладень і капітального ремонту. На завершення проводиться перевірка виконання рішень за результатами попередніх ревізій і перевірок.

Інформацію про всі виявлені під час ревізії порушення, втрати, сумнівні факти і документи ревізор фіксує у відповідних розділах робочого зошиту. Таким чином, до закінчення ревізії робочий зошит ревізора зі всіма примітками в ньому перетворюється на чернетку акта ревізії. З окремими розділами чернетки ревізор ознайомлює посадових осіб, відповідальних за певну ділянку роботи підприємства. Ці особи можуть дати пояснення чи надати докази, що дають відповідь на те чи інше питання. Зі змістом чернетки акту ревізії ревізор ознайомлює також керівника та головного бухгалтера підприємства, що ревізується.

Крім того, ревізор повинен відібрати письмові пояснення від посадових та інших причетних до цього осіб, а також встановити розмір шкоди і заподіяних збитків, причини і обставини виникнення, осіб, з вини яких вони допущені. Розмір збитків визначається згідно з чинним законодавством.

Заключним етапом є складання акту ревізії і роздрукування його в чистовому вигляді і в декількох примірниках. Один чи два залишаються на підприємстві.

По закінченні ревізії ревізор складає пропозиції за результатами ревізії та разом з актом передає їх керівникові, що призначив ревізію, для вивчення та прийняття рішень по них.

З метою забезпечення високої якості ревізії може виникнути необхідність проведення перевірки в інших організаціях.

Звернення ревізора одного контрольно-ревізійного органу до ревізора іншого органу з дорученням про виконання ревізійних дій має назву окремого доручення ревізора.

Лист, що містить окреме доручення ревізора, можна оформляти наступним чином. В першій, вступній частині повинен бути точно зазначений адресат окремого доручення, його виконавець. Окреме доручення повинно направлятись безпосередньо контрольно-ревізійному органу, якому підпорядковане підприємство, що перевіряється.

В другій, описовій частині окремого доручення потрібно викладати обставини ревізії в обсязі, необхідному для якісного виконання окремого доручення. При цьому важливо вказати на основні версії, що висуває ревізор в ході ревізії, та що потребують детальної перевірки в інших організаціях. Можна навіть зазначати основні напрямки перевірки (способи, прийоми тощо).

Заключна частина окремого доручення повинна містити конкретне формулювання завдання виконавцю. В ній зазначається, за якими документами та в якій послідовності необхідно здійснити перевірку того чи іншого питання. При необхідності отримати пояснення від конкретних осіб, ревізор повинен чітко сформулювати питання, що підлягають з'ясуванню.

Результати перевірки окремого доручення оформлюються аналогічно до правил оформлення матеріалів ревізії.

Якість ревізії значною мірою залежить від застосування технічних засобів.

2. Тактичні прийоми отримання пояснень

Ревізор на всіх етапах своєї діяльності повинен враховувати різні аспекти психологічного пізнання: систематизувати інформацію і аналізувати думки працівників ревізуємого підприємства, вступати в контакт з ними, здійснювати самооцінку своїх дій тощо.

У кожного ревізора мета повинна бути підтверджена єдиною психологічною настановою. Відсутність такої настанови при виявленні ревізорами порушень призводить до їх неправильного сприйняття, ревізійні дії стають малоефективними.

Зокрема, низька якість ревізій, що проводяться, неповне виявлення ними господарських порушень та зловживань поряд з іншими причинами пояснюється недооціненням ролі пояснень, які отримуються в ході ревізії. При проведенні ревізії слід використовувати всі можливі методи та засоби впливу на особистість. Найбільш поширеним методом є передача інформації: цілеспрямована передача повідомлень про події, факти, знання.

Ревізору в ході ревізії та після її закінчення необхідно отримати пояснення від великої кількості осіб, яких умовно можна звести у дві групи: а) зацікавлені, тобто посадові та матеріально-відповідальні особи, безпосередньо зацікавлені в результатах ревізії; б) інші (робітники, службовці), що не приймають участі у ревізії.

Пояснення в ревізії - це письмовий документ конкретної особи, що складений у підтвердження певного факту. У поясненні повинно бути зазначено, чому особа вдіяла таким чином, які були причини такого вчинку, за чиєю ініціативою це відбувалось.

У роз'ясненні зазначаються методи, способи, прийоми проведення тих чи інших операцій, а у поясненні - причини їх здійснення.

Оскільки роз'яснення даються в усній формі, а пояснення - в письмовій, ревізору спочатку необхідно отримати роз'яснення з питання, що його цікавить, а потім вирішувати, чи потрібне йому письмове пояснення, чи ні.

Пояснення повинні надаватися на ім'я ревізора, оскільки вони необхідні йому для встановлення істини по виявленому факту порушення.

Роз'яснення отримують в ході ревізії, а пояснення можна отримати як в ході ревізії, так і після її завершення.

Отримання пояснень розглядається як система, що складається з трьох елементів: а) правових норм, що регулюють проведення ревізії, б) ревізора і в) того, хто пояснює. Всі три елементи слід розглядати у нерозривному функціональному зв'язку.

На практиці існують об'єктивні та суб'єктивні фактори, які впливають на повноту та правильність відтворення фактів: той, хто пояснює не може пригадати окремі деталі явища або невимушено спотворює їх; недобросовісна особа навмисно відмовляється давати пояснення ревізору або повідомляє хибні відомості. В таких випадках у ревізора виникає необхідність здійснити на того, хто пояснює, керуючий вплив, що в ревізії називають тактичними прийомами отримання пояснень.

До отримання пояснень ревізор завжди повинен ретельно готуватися, насамперед, сформулювати мету їх отримання, яка визначить його позиції. Сутність отримання пояснень полягає у створенні ревізором впливу, що направлений на отримання інформації у відповідності з поставленою метою.

Отримання пояснень - не пасивне накопичення ревізором інформації, що має значення для ревізії, а активна ревізорська діяльність. Тактичні прийоми отримання пояснень, їх конкретний перелік та зміст залежать від виявлених ревізією фактів, наявності в розпорядженні ревізора документів.

Ревізору необхідно зібрати всі необхідні матеріали в комплексі, а потім запрошувати осіб для пояснень. Правильний вибір моменту отримання пояснень - одна з важливих вимог ефективної тактики здійснення ревізії.

Якщо необхідно отримати пояснення по фактах з виявлених недостач (лишків) за результатами проведеної інвентаризації, то слід розпочати з осіб, які не відмовляються від цього.

Матеріально відповідальна особа, визнаючи факт недостачі (лишку), перед наданням письмового пояснення задає питання ревізору, чи буде вона усунута від посади, що займає, яке покарання буде нести за це тощо. Ревізор не повинен ухилятися від відповіді. Він повинен тактично пояснити, що його завдання полягає у з'ясуванні суті, а що стосується визнання провини, усунення від посади - то ці питання він не вирішує. Останнє відноситься до компетенції керівництва підприємства, вищестоящих організацій, правоохоронних органів тощо.

Предметом отримання пояснень можуть бути тільки ті обставини, які мають відношення до виявлених ревізором фактів: недостача, лишки, виправлення в документах, підчищення та виправлення цифр, відсутність необхідних підписів, сумнівні підписи, операції, які суперечать одна одній, відсутність необхідного документа, протизаконна операція тощо.

Отримання пояснень вимагає від ревізора тактичних зусиль, наполегливості та обережності. Необмірковано зібрані ревізором пояснення часто заважають слідству встановити істину по справі, затягують строки розслідування по справі, вимагають додаткових і повторних ревізій, бухгалтерських експертиз. Тому ревізору завжди необхідно дотримуватися тактично правильної черги у з'ясуванні фактів, поступово та плавно переходити до обставин, що є неприємними для того, хто пояснює. Кожне поставлене ревізором питання повинно бути письмово висвітлене матеріально відповідальною особою, а потім виходячи з того, що вже є (ревізору необхідно його прочитати, попросити доповнити, якщо це необхідно), поставити наступне запитання. Завжди необхідно спочатку ставити питання, які стосуються відповідальності інших осіб у недостачі (лишках).

Якщо особа визнала факт недостачі, то це ще не є доказом. Ревізору необхідно довести це документально, провести аналіз руху цінностей, яких не вистачає.

Перевірка пояснень, співставлення стверджуваних фактів з документами є важливим елементом ревізії. Для визначення та оцінки достовірності пояснень слугує той спосіб, за допомогою якого встановлюються об'єктивні дані, що дозволяють перевіряти і співставляти. Вони встановлюються тільки шляхом вивчення документів, з урахуванням пояснень зацікавлених осіб.

Важливим етапом підготовки до отримання пояснень є попереднє обдумування і формулювання питань. Необхідно так ставити питання, щоб особа, яка дає пояснення, не могла задовольнити відповідь окремими словами "так" або "ні", а висловлювала свої думки.

Будь-яка конфліктна ситуація вимагає від ревізора особливої тактики, гнучкості та психологічних тонкощів у розмовах з особою, яка дає пояснення. Ревізор повинен уміти організувати належну поведінку особи, яка дає пояснення.

Неправдиві пояснення з боку матеріально відповідальних та інших осіб можуть бути зумовлені наявністю наступних причин:

а) особиста зацікавленість (уникнення відповідальності);

б) характер взаємовідносин з особами, що фігурують у розборі конкретного факту (споріднені відносини, службова залежність, двостороння участь у здійсненні протизаконної операції);

в) вплив зацікавлених осіб на особу, яка дає пояснення (заздалегідь дали консультації з приводу конкретного факту);

г) небажання втручатись у "чужі справи";

д) небажання бути свідком в правоохоронних органах;

є) втрата віри в те, що винуватці будуть залучені до відповідальності (вже багато разів перевіряли, а винуватці не притягнені до відповідальності);

є) несприятливі обставини отримання пояснень (присутність небажаних осіб);

ж) нетактовність ревізора, що викликала конфліктну ситуацію, або ревізор створив у особи, яка дає пояснення, неправильне уявлення про цілі та задачі отримання пояснень;

з) невпевненість у можливості виявити ревізією істину;

і) недовіра до ревізора, особиста неприязнь до нього тощо.

Отже, процес отримання пояснень - складна ревізійна дія і виконати її можна тільки при умілому застосуванні тактичних прийомів, що представляють собою засновані на законі способи впливу ревізора на особу, яка дає пояснення, з метою отримання максимально достовірної інформації по виявлених ревізією фактах з найменшими витратами часу та коштів.

Ревізори в своїй діяльності можуть використовувати наступні тактичні прийоми отримання пояснень:

- перефразування факту. Іноді особа, що дає пояснення, відтворивши факти, які їй відомі, може користуватися термінологією, яку десь почула чи підказаною їй самим ревізором. Для переперевірки достовірності наданих свідчень, а головне, правильності їх сприйняття, особа, що дає пояснення, на прохання ревізора, повинна продублювати йому окремі моменти, повторити їх іншими словами, тобто перефразувати вже сказане ним;

- застосування наочності. Цей прийом застосовується, коли особа, що дає пояснення, не може виразити словами ті чи інші властивості та ознаки наведеного ним факту. Надані ревізором для наочності документи можуть допомогти йому з'ясувати те, що цікавить ревізора. Можна також попросити особу, що дає пояснення, написати на папері цифри, слова чи поставити свій підпис;

- усна бесіда. Суть цього прийому полягає в тому, що ревізор, спілкуючись з запрошеним, одночасно проводить і роз'яснювальну роботу. В ході не примусової бесіди ревізор може отримувати необхідну інформацію по фактах, що цікавлять його, з'ясувати позиції та настрій особи, що дає пояснення. Бесіда іноді слугує засобом вияснення та перевірки даних, отриманих із документальних джерел або інших осіб. Тематика бесіди визначається самим ревізором і може бути різноманітною. При цьому на початку розмови краще говорити про такі факти, використовувати такі словосполучення, які б не викликали небажання запрошеного вести бесіду. Особливу увагу слід звертати на вибір їх місця, середовище, присутність третіх осіб. Важливе значення мають способи фіксації інформації, яка отримується в ході бесіди.

- створення "пропущених місць". Цей спосіб застосовується в тих випадках, коли ревізор має дані тільки про окремі випадки порушень чи зловживань, але повна картина факту, що цікавить, йому не відома. Тут ревізор на підставі наявних у нього даних, які не оскаржуються особою, що дає пояснення, разом з нею простежує логіку факту та показує їй окремі "пропущені місця", пропонуючи пояснити їх. Підкреслені ревізором "пропущені місця" та незрозумілості викликають у запрошуваного бажання "заповнити" їх. Намагаючись усунути нелогічності, особа, що дає пояснення, відповідає на питання ревізора та наводить факти у відповідності з реальною дійсністю;

- створення протиріч в доказах. Коли ревізор знає або здогадується про те, що несумлінна особа дає неправдиві пояснення, необхідно надати їй можливість викласти це письмово, щоб вона ввійшла у протиріччя зі своїми ж початковими переконаннями чи документально підтвердженими ревізором фактами. Після представлення ревізором протиріч, що утворилися, непідготовлена до конструювання нової легенди особа, що дає пояснення, переходить до викладення дійсності;

- виклик на відвертість. Цей прийом застосовується тоді, коли особа, що дає пояснення, не бажає вести логічні судження з питання, яке пропонує обговорити ревізор. Щоб особа, яка дає пояснення, прийняла виклик і погодилася на логічну суперечку, ревізор навмисне акцентує увагу на деяких слабких та непідтверджених документально фактах, які особа, що дає пояснення, в змозі спростувати. Коли остання таким шляхом втягується у роздуми, то ревізор викладає їй більш суттєві факти, тобто операції, які підкріплені документально;

- раптовість. Цей прийом ревізор використовує тоді, коли запрошуваний дає неправдиву інформацію. В цей момент ревізор раптово задає питання або пред'являє документ, про наявність якого особа, що дає пояснення, не знала. Це порушує раніше заготовлену останнім систему неправдивих відповідей, йому складно логічно пояснити раптово наведені йому факти та швидко підготувати чергову продуману відповідь;

- послідовність. Цей прийом застосовують у ході бесіди із запрошуваним та при наданні йому документів. Прийом послідовності полягає в тому, що ревізор поступово переходить від з'ясування фактів, які нецікаві запрошеному, до з'ясування ситуації, яка безпосередньо стосується його інтересів. Що ж стосується питань, які задавати, то їх слід ставити в певній послідовності - спочатку загальні, а потім конкретні. Відносно порядку пред'явлення документів - спочатку, що непрямо відносяться до факту, потім - безпосередніх, або навпаки. Який застосувати в конкретній ситуації порядок - ревізор повинен вирішувати сам в залежності від індивідуальних особливостей особи, що дає пояснення, та конкретних обставин отримання пояснень;

- відвернення уваги. Щоб дезорієнтувати запрошеного, ревізор не акцентує увагу на головному питанні, з приводу якого йому необхідно отримати пояснення. Він розсіює його в числі інших питань, які не мають суттєвого значення для ревізії. В цьому випадку особа, що дає пояснення, стає менш уважною у викладенні фактів і всупереч своїм бажанням дає по головному питанню правдиві та обґрунтовані пояснення;

- темп пояснення. Нерідко особа, що дає пояснення, розмовляє повільно, прагне продумати та підготувати відповіді на запитання ревізора для того, щоб вони відповідали виявленим ревізором обставинам, не суперечили раніше сказаному та не розходились би з відповідями на нові запитання ревізора. В таких випадках доцільний високий темп бесіди. Нав'язуючи особі, що дає пояснення, активність, ревізор бере ініціативу в свої руки, випереджує хід її думок. Відповідаючи у форсованому темпі, особа, що надає пояснення, вимушена пояснити те, що їй відомо відносно факту, яким цікавиться ревізор;

- створення ревізором уявлення про знання деталей факту, що розглядається. Цей прийом полягає в тому, що ревізор під час бесіди навмисне надає окремі факти чи дані. Здивувавшись інформованості ревізора в таких деталях, особа, що дає пояснення, може дійти до висновку, що ревізору відомо все та почне давати правдиві пояснення;

- повторність отримання пояснень. Особа, що дає пояснення, через деякий час забуває певні деталі неправдивого пояснення, і не в змозі повторити їх іншого разу з такою ж точністю. Отримуючи вторинне пояснення, ревізор має можливість, по-перше, перевірити у поясненні ті місця, де є відхилення від первинного варіанту, по-друге, впевнитися у правдоподібності пояснення в цілому і, по-третє, виявити, що та особа, що надає пояснення, говорить неправду, використовуючи протиріччя у її розповідях.

Список використаних джерел

1. Аудит і ревізія підприємницької діяльності. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Ф.Ф. Бутинець та ін. Житомир: ПП "Рута", 2001р. - 416с.

2. Бутинець Ф.Ф., Бардаш С.В., Малюга Н.М. Контроль і ревізія. Вид. 2-е, доп. і перероб. Житомир: ЖІТІ, 2000, - 512с.

3. Державний фінансовий контроль. Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. Н.С. Вітвицька, І.Ю.Чумакова. - К.: КНЕУ, 2004. - 408с.

4. Павлюк В.В., Сердюк В.М. Контроль і ревізія. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006, - 196с.

5. Усач Б.Ф. Контроль і ревізія. Підручник. - 4-те вид. К.: Знання-Прес, 2002, - 253с.

Додаток

Рис. 1. Організація та здійснення ревізійного процесу

Размещено на Allbest.ru

...