Облік та аналіз власного капіталу банку

Цілі бухгалтерського обліку у комерційному банку. Облік власного капіталу банку. Аналіз достатності капіталу за системою "CAMEL". Особливості обліку операцій комерційного банку по формуванню статутного капіталу та визначенню фінансового результату року.

Рубрика Бухгалтерский учет и аудит
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 08.02.2013
Размер файла 73,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Крім того, для обліку операцій, пов'язаних з рухом коштів з формування статутного капіталу -- випуском (емісією) акцій, їх продажем, скуповуванням, нарахуванням емісійних різниць та дивідендів,-- використовуються ще й такі рахунки:

№ 3530 «Несплачений статутний фонд»;

№ 3630 «Внески за незареєстрованим статутним фондом»;

№ 5010 «Емісійні різниці»;

№ 3120 «Власні акції банку в портфелі на продаж, викуплені в акціонерів»;

№ 6203 «Результат від торгівлі цінними паперами»;

№ 3631 «Кредиторська заборгованість перед акціонерами за дивіденди».

Для формування статутного капіталу банку, за місцем його створення, в регіональному управлінні Національного банку України відкривається тимчасовий рахунок для внесків засновників.

Внески можуть здійснюватися як до реєстрації, так і після реєстрації статутного капіталу банку. Тому для відображення операцій зареєстрованого, але не сплаченого статутного капіталу послуговуються також рахунком № 3530 «Несплачений статутний фонд», а незареєстрованого -- рахунком № 3630 «Внески за незареєстрованим статутним фондом».

На приклад:

Перший випадок. Облік операцій, коли статутний капітал зареєстровано.

1. На реєстрацію статутного фонду:

Д-т рахунку № 3530 «Несплачеиий статутний фонд»120 000 грн.

К-т рахунку № 5001 «Несплачепий зареєстрований статутний

капітал банку»120 000 грн.

2. На отримання грошових коштів в міру їх надходження:

Д-т рахунку № 1200 «Коррахуноку Національному

банку України»40 000 грн.

К-т рахунку № 3530 «Несплачепий статутний фонд»40 000 грн.

3. Одночасно, в міру внесення коштів, на зменшення несплаченого і збільшення сплаченого статутного капіталу до зареєстрованої суми:

Д-т рахунку № 5001 «Несплачений зареєстрований статутний

капітал банку»40 000 грн.

К-т рахунку № 5000 «Сплачений зареєстрований капітал

банку»40 000 грн.

Другий випадок. Облік внесення коштів за оголошеним і незареєстрованим статутним капіталом у розмірі 120000 грн., який реєструється в процесі внесків.

1. На часткове внесення грошей на тимчасовий рахунок:

Д-т рахунку № 1200 «Коррахупоку Національному банку

України» 40 000 грн.

К-т рахунку № 3630 «Внески за незаресстровапим статутним

фондом»40 000 грн.

2. На відображення реєстрації статутного фонду в процесі внесків:

Д-т рахунку № 3530 «Несплачений статутний фонд»120 000 грн.

К-т рахунку № 5001 «Несплачений зареєстрований статутний

капітал банку»120 000 грн.

3. На зарахування коштів, внесених до реєстрації у вже зареєстрований статутний фонд:

Д-т рахунку № 3630 «Внески за незареєстрованим статутним

фондом»40 000 грн.

К-т рахунку № 5000 «Сплачений зареєстрований статутний капітал

банку»40 000 грн.

4. Подальші операції внесення грошей, за вже зареєстрованим статутним капіталом здійснюються через рахунок № 3530 «Несплачений статутний фонд»:

Д-т рахунку № 1200 «Коррахуноку Національному банку

України»80 000 грн.

К-т рахунку № 3530 «Несплачений статуті ти фонд»80 000 грн.

Таким чином, поступово закривається дебет рахунку № 3530.

5. Одночасно з операцією 4 відображається наступне збільшення сплаченого статутного капіталу:

Д-т рахунку № 5001 «Несплачений зареєстрований статутний

капітал банку»80 000 грн.

К-т рахунку № 5000 «Сплачений зареєстрований статутний

Капітал банку»80 000 грн.

Після цієї операції статутний капітал банку сформовано в зареєстрованій сумі 120 000 грн., що відображено по кредиту рахунку № 5000 «Сплачений зареєстрований статутний капітал банку».

Забороняється розміщення акцій серед засновників або інвесторів, відповідно до чинного законодавства, за вартістю, меншою за номінальну. У випадках реалізації за вищою ціною, ніж їх номінальна вартість, виникає емісійний дохід, який обліковується на пасивному рахунку № 5010 «Емісійні різниці». Його використання регламентується установчими документами банку.

В обліку ці операції відображають таким чином.

1. На оголошення та реєстрацію статутного капіталу в сумі 120 000 грн.:

Д-т рахунку № 3530 «Несплачений статутний фонд»

на суму 120 000 грн.

К-т рахунку № 5001 «Несплачений зареєстрований статутний капітал банку» на суму 120 000 гри.

2. На реалізацію (розміщення) акцій в сумі 125 000 грн.:

Д-т рахунку № 1200 «Коррахунок у Національному банку України» на суму 125 000 грн.

К-т рахунку № 3530 «Несплачений статутний фонд» на суму 120 000 грн.

К-т рахунку № 5010 «Емісійні різниці» на суму 5000 грн.

3. Одночасно на суму повністю сплаченого статутного капіталу, тобто на 120 000 грн.:

Д-т рахунку № 5001 «Несплачений зареєстрований капітал банку»

120 000 грн.

К-т рахунку № 5000 «Сплачений зареєстрований капітал банку»

120 000 грн.

Банки можуть здійснювати викуп акцій власної емісії у акціонерів, а потім, виходячи з необхідності, їх перепродавати, розповсюджувати серед своїх працівників або анулювати, що знаходить відповідне відображення в бухгалтерському обліку. Розглянемо це на прикладах.

1. Викуп акцій.

Для обліку руху викуплених акцій в акціонерів у плані рахунків передбачено активний рахунок № 3120 «Власні акції банку у портфелі на продаж, викуплені в акціонерів». При здійсненні цих операцій складають бухгалтерські проводки.

На викуп:

Д-т рахунку № 3120 «Власні акції банку в портфелі па продаж, викуплені в акціонерів»9000 грн.

К-т рахунку Д-№ 1200 «Коррахунок у Національному банку України»9000 грн.

На відображення в межах пасивного рахунку № 5000 «Сплачений зареєстрований капітал банку» на окремому субрахунку «Акції, що перебувають у власному банку»:

Д-т рахунку № 5000 «Сплачений зареєстрований капітал банку» 9000 грн.

К-т рахунку № 5000 «Сплачений зареєстрований капітал банку», субрахунок «Акції, що знаходяться у власності банку»9000 грн.

2. Перепродаж викуплених акцій.

Перепродаж за номіналом вартістю 9000 грн. передбачений бухгалтерськими проводками.

На надходження грошових коштів:

Д-т рахунку № 1001 «Банкноти та монети в касі банку»9000 грн.

№ 1200 «Коррахунок у Національному банку»9000 грн.

К-т рахунку № 3120 «Власні акції банку в портфелі на продаж, викуплені в акціонерів»9000 грн.

Одночасно на відображення за статутним фондом, що акції вже не перебувають у власності банку:

Д-т рахунку № 5000 «Сплачений зареєстрований капітал банку», субрахунок «Акції, що знаходяться у власності банку»9000 грн.

К-т рахунку № 5000 «Сплачений зареєстрований капітал банку»9000 грн.

Перепродаж акцій може здійснюватися як за номінальною вартістю, так і за ціною, вищою або нижчою від номіналу. Відображення різниці між ціною викупу та продажу, тобто прибутку або збитку, здійснюється на окремому активно-пасивному рахунку № 6203 «Результат від торгівлі цінними паперами на продаж».

Розглянемо ці випадки на прикладах.

Перепродаж акцій за ціною, вищою від номіналу--за 9500 грн. при номіналі 9000 грн.

На надходження грошових коштів:

Д-т рахунку № 1200 «Коррахунок у Національному банку України»9500 грн.

К-т рахунку № 3120 «Власні акції банку в портфелі на продаж, викуплені в акціонерів (за номіналом)9000 грн.

К-т рахунку № 6203 «Результат від торгівлі цінними паперами на продаж» (в даному випадку прибуток)500 грн.

Одночасно на відображення за статутним капіталом, що акції вже перебувають у власності банку:

Д-т рахунку № 5000 «Сплачений зареєстрований капітал банку»,

субрахунок «Акції, що знаходяться у власності банку»9000 грн.

К-т рахунку № 5000 «Сплачений зареєстрований капітал банку»9000 грн.

Перепродаж акцій за ціною, нижчою від номіналу--за 8500 грн. при номіналі 9000 грн.

На надходження грошових коштів:

Д-т рахунку № 1200 «Коррахунок у Національному банку України»8500 грн.

Д-т рахунку № 6203 «Результат від торгівлі цінними паперами на продаж» (у даному випадку збиток)500 грн.

К-т рахунку № 3120 «Власні акції банку в портфелі на продаж, викуплені в акціонерів» (за номіналом)9000 грн.

Одночасно на відображення за статутним капіталом, що акції вже не перебувають у власності банку:

Д-т рахунку № 5000 «Сплачений зареєстрований капітал банку», субрахунок «Акції, що знаходяться у власності банку»9000 грн.

К-т рахунку № 5000 «Сплачений зареєстрований капітал банку»9000 грн.

3. Анулювання викуплених акцій.

Д-т рахунку № 5000 «Сплачений зареєстрований статутний капітал банку», субрахунок «Акції, що знаходяться у власності банку»;

К-т рахунку № 3120 «Власні акції банку в портфелі на продаж, викуплені в акціонерів».

До операцій, пов'язаних із обліком статутного капіталу, належать також операції з нарахування дивідендів акціонерам, індексація акцій та облік витрат на випуск і розповсюдження акцій власної емісії.

4. Нарахування дивідендів акціонерам за акціями банку.

На суму нарахованих дивідендів:

Д-т рахунку № 5040 «Прибуток минулого року, що очікує затвердження», субрахунок «Оголошені дивіденди»;

К-т рахунку № 3631 «Кредиторська заборгованість перед акціонерами за дивіденди».

Виплата нарахованих дивідендів:

Д-т рахунку № 3631 «Кредиторська заборгованість перед акціонерами за дивіденди»;

К-т рахунків: № 1001 «Банкноти та монети в касі банку» або

№ 1200 «Коррахуноку Національному банку України».

5. Індексація акцій.

Д-т рахунку № 5020 «Загальнірезерви» (за рахунок прибутку);

К-т рахунку № 5000 «Сплачений зареєстрований статутний капітал банку».

6. Відображення витрат на випуск і розповсюдження акцій власної емісії.

Д-т рахунку № 7104 «Комісійні витрати за операціями з цінними паперами»;

К-т рахунків: № 1001 «Банкноти та монети в касі банку» або № 1200 «Коррахуноку Національному банку України».

Відображення в обліку результатів переоцінки основних засобів:

З метою приведення балансової вартості основних засобів у відповідність до ринкових цін установи банків мають право проводити переоцінку основних засобів.

Якщо балансова вартість об'єкта основних засобів збільшується в результаті переоцінки (дооцінка), збільшення має відображатись як зростання капіталу.

Результати дооцінки основних засобів відображаються проводкою:

Дебет рахунків

N 4400 "Операційні основні засоби";

N 4500 "Неопераційні основні засоби";

Кредит рахунка

N 5100 "Результати переоцінки основних засобів".

Уцінка основних засобів здійснюється за рахунок дооцінки за цим об'єктом, а при недостатності суми дооцінки - за рахунок витрат банку (рахунок N 7499 "Інші небанківські операційні витрати", субрахунок "Переоцінка основних засобів").

При цьому здійснюється проводка:

Дебет рахунків

N 5100 "Результати переоцінки основних засобів";

N 7499 "Інші небанківські операційні витрати", субрахунок "Переоцінка основних засобів";

Кредит рахунків

N 4400 "Операційні основні засоби";

N 4500 "Неопераційні основні засоби".

Переоцінка основних засобів відображається в аналітичному обліку за кожним об'єктом основних засобів.

Якщо внаслідок наступної переоцінки вартість основних засобів підвищується, сума дооцінки відноситься на доходи в розмірі суми раніше віднесеної на витрати сум уцінки за цим об'єктом, а різниця - на рахунок N 5100 "Результати переоцінки основних засобів".

Суми дооцінки, що враховані за рахунком N 5100 "Результати переоцінки основних засобів" за об'єктами, які повністю замортизовані або реалізуються, відносяться на рахунок N 5030 "Прибутки минулих років".

3. Аналіз достатності капіталу за системою «CAMEL»

Базельський комітет з банківського нагляду і регулювання був створений керуючими центральними банками 10 країн Заходу наприкінці 1974р. Членами комітету є Бельгія, Канада, Франція, Німеччина, Італія, Японія, Люксембург, Нідерланди, Швеція, Швейцарія, Англія, США. У роботі Комітету беруть участь представники як центральних банків, так і органів нагляду. Комітет не має офіційні повноваження, його висновку не мають юридичної чинності. Головна задача Комітет-вироблення правил банківського нагляду.

Базельська угода 1988р., відоме за назвою «Internnational Covergence of Capital Measures and Capital Standards» являють собою спробу застосувати єдині правила регулювання банківської діяльності в індустріально розвитих країнах Заходу. Регулювання банківської діяльності, розроблене Банком міжнародних розрахунків (БМР) у Базелі,- це загальний підхід, але кожна країна має визначену волю, тому що центральні банки кожної з країн самі встановлюють економічні нормативи з урахуванням рекомендацій БМР. Основні цілі Базельської угоди: консолідація закордонних відділень з головною конторою банку; координація ступеня ризику в різних країнах; уніфікація вимог достатності капіталу банку з урахуванням ступеня ризику.

Центральне місце в сучасних системах оціночних показників діяльності комерційних банків належить показнику достатності власного капіталу.

У 1978 році в США був прийнятий стандарт адекватності сукупного банківського капіталу. Банківський капітал структурно складається з двох частин: базового (акціонерний капітал плюс накопичені резерви) і додаткового (різні боргові зобов'язання терміном погашення не менш 7 років і деякі види цінних паперів, які не можна віднести до базового капіталу). Американський стандарт визначав, що відношення між величиною сукупного капіталу і сумою банківських активів повинне бути не менш 9%. Потім до 1988р. у США вимога достатності капіталу було встановлено на рівні 5% суми всіх активів, але з 1992р. усі банки США задовольняють загальносвітовим стандартам, рівним 8% активів, зваженим з урахуванням ризику.

У 1988 р. на міжнародній нараді представників великих банків (м. Базель) була прийнята нова методика розрахунку ліквідності балансу банку.

Принципово новим підходом з'явилося те, що в основу методики був покладений показник достатності капіталу банку, а активи банку стали оцінюватися по ступені ризику. При цьому сума активів банку збільшується на окремі позабалансові статті.

Серед найбільш відомих методів оцінки достатності капіталу банку можна виділити два:

метод, рекомендований Базельською угодою 1988р.; американську систему, що зветься «CAMEL». Відповідно до Базельської угоди достатність капіталу банку оцінюється за допомогою наступних показників:

співвідношення між капіталом 1 (основного) і 2 (додаткового) рівні;

норматив достатності капіталу, розрахований як відношення основного капіталу і сукупного капіталу до активів, зваженим з урахуванням ступеня ризику. Розмір ризику коливається від 0% до 100%.

ДО/Ар*100%=8%, де ДО-капітал банку;

Ар-активи, зважені з урахуванням ступеня ризику.

Для першого показника установлюється вимога, відповідно до якого співвідношення між основним і додатковим капіталом повинне бути в межах 1:1, тобто додаткові елементи не повинні перевищувати основний капітал.

Для другого показника було встановлено, що основний капітал повинний бути дорівнює 4% від загальної суми активів, зваженої по ризику; сукупний капітал (основний плюс додатковий) повинний дорівнювати 8% від загальної суми активів, зважених по ступені ризику.

Для розрахунку названих показників весь капітал банку поділяється на два види:

капітал першого рівня; капітал другого рівня. Капітал першого, чи основний (базовий) капітал, включає:

1) оплачений акціонерний капітал (цілком оплачені прості акції банку). При цьому вартість переданого в оплату акцій майна (майнових прав) вказується в реальній оцінці. Реальність оцінки майна і майнових прав засвідчується аудиторами;

2) привілейовані акції, безстрокові і термінові;

3) розкриті резерви, тобто опубліковані законодавчі й інші види резервів, створені за рахунок капіталізації частини нерозподіленого прибутку банку, а також утворені за рахунок доходів від продажу власних нерозподілених акцій банку понад номінальну вартість або інші подібні доходи (емісійні доходи);

4) опублікований нерозподілений залишок прибутку минулих років, що залишився в розпорядженні банку;

5) звичайні акції дочірніх консолідованих компаній банку, оплачені третіми особами-учасниками.

З базисного капіталу виключається: враховані в складі капіталу банку нематеріальні активи, що не мають реальної оцінки і неопубліковані збитки поточного року.

Капітал другого рівня (додатковий капітал) складається з наступних елементів:

1) резерви для переоцінки активів у результаті коливання курсів валют;

2) резерви для переоцінки активів, що числяться на балансі у виді цінних паперів;

3) резерви для покриття збитків, можливих у майбутньому, але не спостерігаються в цей момент. Ці резерви не повинні перевищувати 1,25% суми активів, зважених по ступені ризику;

4) резерви на випадок знецінення активів у межах 1,5% від сум, зважених по ступені ризику активів, у виняткових випадках 2%;

5) безстрокові не підмети викупу привілейовані акції;

6) безстрокові привілейовані акції, що можуть бути викуплені на базі опціону емітента;

7) субординовані облігації конвертовані в звичайні акції на базі опціону емітента;

8) безстрокові субординовані зобов'язання;

9) субординовані зобов'язання на фіксований термін. Достатність капіталу має статичний і динамічний аспекти. Статичний аспект досить простий. Це погоджені Базельським комітетом положення, згідно яким жоден банк, що приймає депозити і видає кредити, не повинний мати статутний капітал менш 5 млн. ЕКЮ. Жоден банк не має права приступати до діяльності, якщо він не відповідає цій вимозі по капіталі; вже існуючим банкам з капіталом менше зазначеного дається час на виправлення положення. В окремих випадках був передбачений проміжний ліміт 1 млн. ЕКЮ до кінця перехідного періоду (кінець 1992р.) Ця директива набрала сили з 1 січня 1993р. у дванадцятьох країнах - членах.

Інші країни-учасниці Базельського комітету також в основному схвалили цю міру. Разом з тим для національних органів регулювання було передбачене право установити більш високий рівень мінімального капіталу.

Мінімальний капітал дорівнює сумі збитків, що банк у стані витримати, виплативши усі свої борги. Для клієнтів це гарантія життєздатності банків і впевненість у тім, що банк не зникне безвісти, без усякої надії на повернення довірених йому засобів.

Динамічний аспект достатності капіталу більш складний. Він зв'язаний з обов'язковим дотриманням банками так званих "Базельських нормативів і стандартів". Основним показником надійності банків служить коефіцієнт Кука, що виражає відношення капіталу банку до активів, зваженим по ступені ризику, що повинний складати не менш 8%.

В останні роки відбулася зміна і жорсткість коефіцієнта Кука з 4% до 8% (на кінець 1992р.), що автоматично викликало збільшення суми капіталів банків.

Радою Базельського комітету в 1988 р. рекомендовано внести зміни й уточнення в методику розрахунку капіталу банку й активів, зважених з урахуванням ступеня ризику.

Отже, базисний капітал (капітал першого порядку) містить у собі: власний капітал банку, нерозподілений прибуток минулих років і відкриті резерви, формовані з чистого прибутку після сплати податків, - і повинний складати 50% капітальної бази банку. Капітал другого рівня (додатковий капітал) повинний складатися з наступних елементів:

1) непубликуемих чи схованих резервів, переоцінних резервів;

2) загальних резервів для покриття сумнівних кредитних вимог;

3) гібридні інструменти типу позикового капіталу (безстрокових привілейованих акцій з виплатою фіксованих дивідендів, що накопичуються, довгострокових привілейованих акцій у Канаді, Франції, Німеччині, безстрокових боргових зобов'язань у Великобританії, конвертованих облігацій у США);

4) субординованих облігацій.

Сукупна величина базисного і додаткового капіталу являє собою валовий капітал банку. Однак для розрахунку рекомендованих Банком міжнародних розрахунків нормативів використовуються: показник чистого власного капіталу банку, що визначається шляхом зменшення валового капіталу на інвестиції в дочірні неконсолідовані компанії; кредити інвестиційного характеру позичальникам, зв'язаним з банком; прямі і непрямі інвестиції в капітал кредитних установ, що мають банківську ліцензію; ділову репутацію.

Розрахунок достатності капіталу відповідно до вимог Базельського комітету повинний бути відбитий у спеціальній формі фінансової звітності банків.

Активи банку зважують по ступені ризику з виділенням п'яти груп ризику: 0, 10, 20, 50 і 100%. Структура зважування також знайшла відображення у фінансовій звітності банків. При цьому позабалансові статті також зв'язані з визначеним ризиком для банку. Наприклад, банк від імені клієнта надає гарантії, беручи за ці послуги комісійні. Навіть якщо йому не прийдеться виконувати гарантійних зобов'язань, він ризикує. Інший приклад такого ризику - надання банком своєму клієнту комерційного чи документарного акредитива. Базельським договором визначений ступінь ризику по основним трьох типах позабалансових статей. Ці показники ризику використовуються, коли позабалансовий ризик переводиться в ризик, що асоціюється з активами. Наприклад, гарантія має показник ризику, що дорівнює 100%. Це означає, що вона може придбати форму кредитування клієнта, але несе визначений банківський ризик. Основні вимоги Базельської угоди.

1) Основний капітал банку, чи головна вимога достатності капіталу банку, полягає в тім, щоб розмір акціонерного капіталу банку був не менш 4% від суми активів, зважених з урахуванням ступеня ризику,

Основний капітал =4%RAA

2) Сума основного капіталу банку, резервів на погашення збитків по позичкових операціях і субординованих боргових інструментів повинна бути не менш 8% від суми активів, зважених з урахуванням ступеня ризику:

Основний капітал + Резерви кредитного ризику + Субординовані інструменти = 8%КАА.

Викладений підхід до визначення достатності капіталу не є єдино можливим. Але він володіє поруч достоїнств у порівнянні з менш складним підходом на основі порівняння власних і позикових засобів банку.

А саме:

1) дозволяє порівнювати банківські системи різних країн;

2) дає можливість враховувати ризик по позабалансових зобов'язаннях;

3) робить бажаної неризикову діяльність банку;

4) сприяє зниженню ризиків перекладу однієї валюти в іншу;

5) характеризує «реальний» капітал банку;

6) сприяє перегляду стратегії банків убік відмовлення від невтримного нарощування кредитів при мінімальному капіталі, віддаючи перевагу не обсягу кредитування, а якості;

7) заохочує уряд зменшити зайву регламентацію діяльності банків, оскільки в ній з'являється більше елементів саморегулювання, і приділяти більше увагу нагляду за ними. Дотримання встановленого мінімуму капіталу і його співвідношень ще не гарантує надійності банку. Більшість банків, що потерпіли крах за останні кілька років, задовольняли вимогам «Базельських нормативів», принаймні по своїй останній опублікованій звітності. Це свідчить про те, що показник достатності капіталу легко піддається перекручуванню з боку окремих банків.

Основні недоліки цього показника:

1) неточності у визначенні складених елементів капіталу, що дозволяє зм'якшити вимоги до капіталу з боку окремих банків. Як приклад можна привести Японію, де банки 45% нереалізованого приросту своїх портфелів цінних паперів порахували як додатковий капітал (капіталу другого порядку). Американці вважають такі тяжко уловимі активи, як права на керування портфелем заставних, як капітал 1 порядку;

2) недостатньо докладна диференціація активів по ступені ризику;

3) заниження в ряді випадків вимог до резервів;

4) великі допуски в розмірі мінімального капіталу. Так, у Німеччині зазначений мінімум спеціально не обговорений у законі, але органи банківського контролю в даний момент вимагають дотримання мінімуму в 3 млн. марок для банків, що не ведуть депозитних операцій і 6 млн. марок для банків, що приймають внески від юридичних і фізичних осіб. Однак на практиці контролюючі органи при перереєстрації банківської ліцензії наполягають на підвищенні статутного капіталу до 10 млн. марок. У США розмір мінімального капіталу взагалі не є єдиним для всієї країни, міняючись у залежності від місця розташування банку. До того ж він дуже незначний і коливається в межах від 50тис. до 1млн. доларів.

Необхідно відзначити, що ефективність роботи комерційних банків залежить від загального стану національної економіки, більш-менш успішної діяльності людей. Банкам приходиться діяти в умовах коливання рівня пропозиції та попиту на їхні послуги, конкуренції, різноманітних ризиків і т.д. Тому рекомендації з управлінських рішень повинні впливати з загальної оцінки всебічного аналізу діяльності комерційного банку - його рейтингу. Рейтинг визначають по стандартній системі, що дає можливість розглядати усі банки під одним кутом зору. Вона базується на аналізі основних показників фінансового стану банку і дає можливість зосередитися на головних його компонентах. Такою системою є загальновідома система "CAMEL", на базі якої (з урахуванням специфічних особливостей національної банківської системи) визначають рейтинг комерційних банків України. Це прерогатива спостережливих органів. У нашій країні ці обов'язки покладені на департамент пруденційного нагляду Національного банку України, а також відповідні служби регіональних відділень НБУ. Рейтингову оцінку кожного комерційного банку визначають у два етапи - виставляючи «попередню» і «остаточну» оцінки. На «попередньому» етапі рейтинг складають по звітності комерційних банків. У результаті банк одержує відповідну рейтингову оцінку. Якщо банку виставлене «3», «4» чи «5» і при цьому він не знаходиться в режимі фінансового оздоровлення, ліквідації, чи банкрутства припинення діяльності, його варто терміново інспектувати. Якщо ж положення погане і банк переведений на один з вище перерахованих проблемних режимів, то за ним встановлюють особливий нагляд НБУ.

У ході детальної перевірки на місці визначається «остаточна» рейтингова оцінка даної установи.

Системою рейтингу банків передбачається визначення таких понять:

високий ступінь імовірності банкрутства найближчим часом; є цілий ряд серйозних недоліків; стан банку настільки критичне, що вимагає негайної фінансової допомоги з боку чи власників інших джерел;

якщо не застосувати оперативних мір, спрямованих на поліпшення ситуації, і не надати фінансової допомоги, виникне необхідність злиття цього банку з іншим, придбання його якоюсь чи установою його ліквідації.

За результатами аналізу капіталу банку визначають рейтингову оцінку. При цьому керуються такими критеріями:

Рейтинг 1 (сильний) одержують банки:

у який показники платоспроможності і достатності капіталу значно перевищують нормативні значення 8% і 4% відповідно;

які мають кращі, чим в інших банках показники капіталу;

які за результатами інспекторських перевірок мають активи відмінної якості.

Рейтинг 2 (задовільний) одержують банки:

у який показники платоспроможності і достатності капіталу вище нормативних 8% і 4% відповідно;

які мають кращі серед банків своєї групи показники капіталу;

які за результатами інспекторських перевірок на місці мають активи задовільної чи приблизно середньої якості.

Рейтинг 3 (середній) одержують банки:

у який показники основного і сукупного капіталу відповідають

установленим нормативам;

які мають середнє положення серед інших банків по показниках капіталу;

які за результатами інспекторських перевірок на місці мають активи як мінімум середньої якості.

Рейтинг 4 (граничний) одержують банки:

які виконують приблизно один із двох установлених нормативів;

які входять в останню чи третину чверть банків своєї групи по показниках капіталу;

явно слабкі чи ті, котрі за результатами інспекторських перевірок на місці мають проблеми по якості активів.

Рейтинг 5 (незадовільний) одержують банки:

які порушують установлені чи нормативи мають негативні показники капіталу (дефіцит капіталу);

які мають гірші серед банків групи показники капіталу;

які за результатами інспекторських перевірок на місці мають гранична чи незадовільна якість активів.

Відповідно до вимог Законів України "Про Національний банк України" та "Про банки і банківську діяльність" та з метою забезпечення стабільної діяльності банків і своєчасного виконання ними зобов'язань перед їх вкладниками НБУ затвердив Інструкцію про порядок регулювання діяльності банків в Україні.

Ця Інструкція вводиться з метою забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасного виконання ними зобов'язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності.

Інструкція розроблена відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і стандартів.

Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

Банки з метою визначення реального розміру регулятивного капіталу з урахуванням ризиків у своїй діяльності зобов'язані постійно оцінювати якість усіх своїх активів і позабалансових зобов'язань (здійснювати їх класифікацію, визначати сумнівні та безнадійні щодо погашення); здійснювати відповідні коригування їх вартості шляхом формування резервів для покриття очікуваних (можливих) збитків за зобов'язаннями контрагентів. Банки формують резерви за такими активними операціями: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад 30 днів та умовними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах.

Порядок класифікації активних операцій банків і визнання їх нестандартними, формування та використання резервів під ці операції, мінімальний розмір резервів під активні операції банків установлюється відповідними нормативно-правовими актами Національного банку.

Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу.

Основний капітал уважається незмінним і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки.

Додатковий капітал має менш постійний характер та його розмір піддається змінам.

Основний капітал (капітал 1-го рівня) складається з таких елементів:

а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал.

За підсумками року на основі фінансової звітності розмір статутного капіталу коригується на індекс девальвації чи ревальвації гривні за рахунок і в межах валових доходів або валових витрат банку відповідно до методики, визначеної Національним банком.

б) розкриті резерви, що створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку (резерви, що оприлюднені банком у фінансовій звітності):

дивіденди, що направлені на збільшення статутного капіталу;

емісійні різниці. Емісійні різниці (емісійний дохід) - сума перевищення доходів, отриманих підприємством від первинної емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав);

резервні фонди, що створюються згідно із законами України;

загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій;

прибуток минулих років;

прибуток минулих років, що очікує затвердження.

Ці складові частини включаються до капіталу 1-го рівня лише за умови, що вони відповідають таким критеріям:

відрахування до резервів і фондів здійснено з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання;

призначення резервів та фондів і рух коштів по цих резервах і фондах окремо розкрито в оприлюднених звітах банку;

фонди мають бути в розпорядженні банку з метою необмеженого і негайного їх використання для покриття збитків;

будь-яке покриття збитків за рахунок резервів та фондів проводиться лише через рахунок прибутків та збитків.

в) загальний розмір основного капіталу визначається з урахуванням розміру очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями контрагентів та зменшується на суму:

недосформованих резервів під можливі збитки за: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад 30 днів та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах;

нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

капітальних вкладень у нематеріальні активи;

збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;

збитків поточного року.

Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) складається з таких елементів:

резерви під стандартну заборгованість інших банків;

резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків;

результат переоцінки статутного капіталу з урахуванням індексу девальвації чи ревальвації гривні;

результат переоцінки основних засобів;

прибуток поточного року;

субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал).

Субординований капітал включає кошти, що залучені від юридичних осіб - резидентів і нерезидентів, як у національній, так і в іноземній валюті на умовах субординованого боргу.

Субординований борг - це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до угоди не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. При цьому сума таких коштів, уключених до капіталу, не може перевищувати 50 відсотків розміру основного капіталу з щорічним зменшенням на 20 відсотків від його первинної вартості протягом п'яти останніх років дії угоди.

На капітал 2-го рівня накладаються такі обмеження:

при розрахунку загальної суми регулятивного капіталу загальний розмір додаткового капіталу не може бути більше ніж 100 відсотків основного капіталу;

розмір субординованого капіталу не може перевищувати 50 відсотків розміру основного капіталу.

Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загальний розмір капіталу 1-го і 2-го рівнів додатково зменшується на балансову вартість таких активів:

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції, які випущені банком;

інвестиції в капітал (що не консолідуються) інших банків та фінансових установ у розмірі 10 і більше відсотків їх статутного капіталу та в дочірні установи;

кошти, що вкладені в інші банки на умовах субординованого боргу.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку

Національний банк установлює норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1), якого всі банки зобов'язані дотримуватися.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1) діючих банків має становити:

а) для місцевих кооперативних банків:

на 17 січня 2003 року - не менше ніж 1000000 євро,

на 1 січня 2004 року - не менше ніж 1150000 євро,

на 1 січня 2005 року - не менше ніж 1300000 євро,

на 1 січня 2006 року - не менше ніж 1400000 євро,

на 1 січня 2007 року - не менше ніж 1500000 євро;

б) для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних:

до 17 січня 2003 року - не менше ніж 3000000 євро,

на 1 січня 2004 року - не менше ніж 3500000 євро,

на 1 січня 2005 року - не менше ніж 4000000 євро,

на 1 січня 2006 року - не менше ніж 4500000 євро,

на 1 січня 2007 року - не менше ніж 5000000 євро;

в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку:

до 17 січня 2003 року - не менше ніж 5000000 євро,

на 1 січня 2004 року - не менше ніж 5500000 євро,

на 1 січня 2005 року - не менше ніж 6000000 євро,

на 1 січня 2006 року - не менше ніж 7000000 євро,

на 1 січня 2007 року - не менше ніж 8000000 євро.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1) знову створених банків має становити:

а) для місцевих кооперативних банків:

до одного року діяльності - 1000000 євро,

до двох років діяльності - 1100000 євро,

до трьох років діяльності - 1200000 євро,

до чотирьох років діяльності - 1350000 євро,

починаючи з п'ятого року діяльності - 1500000 євро;

б) для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних:

до одного року діяльності - 3000000 євро,

до двох років діяльності - 3500000 євро,

до трьох років діяльності - 4000000 євро,

до чотирьох років діяльності - 4500000 євро,

починаючи з п'ятого року діяльності - 5000000 євро;

в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку:

до одного року діяльності - 5000000 євро,

до двох років діяльності - 5500000 євро,

до трьох років діяльності - 6000000 євро,

до чотирьох років діяльності - 7000000 євро,

починаючи з п'ятого року діяльності - 8000000 євро.

Національний банк залежно від економічного становища країни, стану світових фінансово-кредитних і валютних ринків та відповідно до змін курсу національної валюти може переглядати мінімальний розмір регулятивного капіталу. У разі значного підвищення значення нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу для банків встановлюється перехідний період для нарощування капіталу згідно з розробленими банками програмами капіталізації.

Залучення коштів на умовах субординованого боргу з метою урахування цих коштів до капіталу банку може здійснюватися у вигляді кредитів/депозитів від банків та депозитів інших юридичних осіб (небанківських установ).

Мінімальна сума залучених коштів на умовах субординованого боргу для врахування цих коштів у розрахунок капіталу банку становить 100 тис.грн.

Банк має право залучати кошти на умовах субординованого боргу в іноземній валюті в тому випадку, якщо ним отримано письмовий дозвіл Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями в частині залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України та/або міжнародних ринках.

Кошти на умовах субординованого боргу залучаються на строк не менше п'яти років і повинні мати первинний строк погашення не раніше ніж через п'ять років.

Норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив платоспроможності) (Н2) відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її приймають на себе власники банку; і навпаки: чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її приймають на себе кредитори/вкладники банку.

Норматив адекватності регулятивного капіталу встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку.

Значення показника адекватності регулятивного капіталу визначається як співвідношення регулятивного капіталу банку до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями.

Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділяються на п'ять груп за ступенем ризику та підсумовуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів зважування:

а) I група активів із ступенем ризику 0 відсотків:

готівкові кошти;

банківські метали;

кошти в Національному банку;

боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади, що рефінансуються та емітовані Національним банком;

нараховані доходи за борговими цінними паперами, що рефінансуються та емітовані Національним банком;

боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади у портфелі банку на продаж і на інвестиції;

б) II група активів із ступенем ризику 10 відсотків:

короткострокові та довгострокові кредити, що надані центральним органам виконавчої влади;

нараховані доходи за кредитами, що надані центральним органам виконавчої влади;

в) III група активів зі ступенем ризику 20 відсотків:

боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади, що рефінансуються та емітовані Національним банком;

боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади в портфелі банку на продаж та на інвестиції;

кошти до запитання, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

нараховані доходи за коштами до запитання, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

депозити овернайт, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

інші короткострокові депозити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

нараховані доходи за депозитами овернайт, гарантійними депозитами, іншими короткостроковими депозитами, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

кредити овердрафт, овернайт та інші короткострокові кредити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

нараховані доходи за кредитами овердрафт, овернайт та іншими короткостроковими кредитами, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

г) IV група активів зі ступенем ризику 50 відсотків:

кошти до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

депозити овернайт, які розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

короткострокові та довгострокові кредити, що надані місцевим органам виконавчої влади;

нараховані доходи за кредитами, що надані місцевим органам виконавчої влади;

гарантійні депозити в інших банках (покриті);

зобов'язання з кредитування, які надані банкам і інші зобов'язання, які надані клієнтам;

валюта та банківські метали, які куплені, але не одержані;

активи до одержання;

ґ) V група активів зі ступенем ризику 100 відсотків:

прострочені нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках;

прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані центральним і місцевим органам виконавчої влади;

короткострокові депозити, що розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

нараховані доходи за строковими депозитами, що розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

довгострокові депозити, що розміщені в інших банках;

гарантійні депозити в інших банках (непокриті);

прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за строковими депозитами, що розміщені в інших банках;

кредити овердрафт, овернайт, кошти за операціями репо та інші короткострокові кредити, які надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;

довгострокові кредити, що надані іншим банкам;

нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;

фінансовий лізинг (оренда), що наданий іншим банкам;

пролонгована заборгованість за кредитами, наданими іншим банкам;

прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам;

кредити, що надані суб'єктам господарської діяльності;

нараховані доходи за кредитами, що надані суб'єктам господарської діяльності;

прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані суб'єктам господарської діяльності;

пролонгована заборгованість за кредитами, що надані суб'єктам господарської діяльності;

сумнівна заборгованість інших банків і за кредитами, що надані суб'єктам господарської діяльності;

сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями;

дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків;

сумнівна дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків;

транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними картками через банкомат;

пролонгована, прострочена та сумнівна заборгованість за кредитами, які надані центральним та місцевим органам виконавчої влади;

кредити, які надані фізичним особам;

пролонгована заборгованість за кредитами, що надані фізичним особам;

нараховані доходи за кредитами, які надані фізичним особам;

прострочена заборгованість та прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані фізичним особам;

сумнівна заборгованість за кредитами, що надані фізичним особам;

сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами;

акції та цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції;

боргові цінні папери, випущені фінансовими (небанківськими) установами та нефінансовими підприємствами, у портфелі банку на продаж та інвестиції;

нараховані доходи за акціями та борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж та інвестиції;

прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж та інвестиції;

товарно-матеріальні цінності;

основні засоби;

інші активи банку;

зобов'язання за всіма видами гарантій (акцептами, авалями);

непокриті акредитиви;

сумнівні вимоги за операціями з валютою та банківськими металами;

цінні папери до одержання за операціями андеррайтингу;

сумнівні вимоги за операціями з фінансовими інструментами, крім інструментів валютного обміну.

Нормативне значення нормативу Н2 діючих банків не може бути меншим, ніж 8 відсотків.

Для банків, що розпочинають операційну діяльність, цей норматив має становити:

протягом перших 12 місяців діяльності (з дня отримання ліцензії) - не менше 15 відсотків;

протягом наступних 12 місяців - не менше 12 відсотків; надалі - не менше 8 відсотків.

Норматив адекватності основного капіталу (Н3) встановлюється з метою визначення спроможності банку захистити кредиторів і вкладників від непередбачуваних збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків.

Показник адекватності основного капіталу банку розраховується як співвідношення основного капіталу до загальних активів банку, зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями банків.

Для розрахунку нормативу адекватності основного капіталу загальний розмір основного капіталу коригується (зменшується) на суму:

недосформованих резервів під можливі збитки за активними операціями банків;

нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

капітальних вкладень у нематеріальні активи;

збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;

збитків поточного року.

Загальні активи банку для розрахунку адекватності основного капіталу включають:

готівкові кошти;

банківські метали;

кошти в Національному банку;

казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються та емітовані Національним банком;

кошти в інших банках;

сумнівну заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями;

дебіторську заборгованість за операціями з банками;

кредити, що надані центральним і місцевим органам виконавчої влади, суб'єктам господарської діяльності, фізичним особам;

дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами;

транзитний рахунок за операціями з клієнтами;

цінні папери в портфелі банку на продаж та на інвестиції;

товарно-матеріальні цінності;

інші активи банку;

суми до з'ясування та транзитні рахунки;

операційні та неопераційні основні засоби.

При розрахунку нормативу адекватності основного капіталу сума загальних активів відповідно зменшується на розрахункову суму резервів за всіма активними операціями банку, на суму неамортизованого дисконту за цінними паперами та зносу основних засобів.

Нормативне значення нормативу Н3 має бути не меншим, ніж 4 відсотки.

Для забезпечення реальної капіталізації банків України всі банки поділяються за рівнем достатності капіталу на:

добре капіталізовані;

достатньо капіталізовані;

недокапіталізовані;

значно недокапіталізовані;

критично недокапіталізовані.

Добре капіталізованим уважається банк, в якого:

розмір регулятивного капіталу, відповідає встановленим мінімальним вимогам;

співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), перевищує його нормативне значення і становить не менше ніж 17 відсотків;

співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу Н3) більше ніж його нормативне значення і становить 8 відсотків та більше.

Достатньо капіталізованим уважається банк, в якого:

розмір регулятивного капіталу, відповідає встановленим мінімальним вимогам;

співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), відповідає його нормативному значенню і становить не менше ніж 8 відсотків або наближається до 17 відсотків;

співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу Н3) становить не менше ніж 4 відсотки або наближається до 8 відсотків.

Недокапіталізованим уважається банк, в якого:

розмір регулятивного капіталу, відповідає встановленим мінімальним вимогам;

співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику

(норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), менше ніж його нормативне значення, але становить не менше ніж 6 відсотків;

співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу Н3) менше ніж його нормативне значення, але становить не менше ніж 3 відсотки, або наближається до 4 відсотків.

Значно недокапіталізованим уважається банк, в якого:

розмір регулятивного капіталу, менше встановленого мінімального розміру регулятивного капіталу, але не більше ніж 20 відсотків установленого мінімального розміру регулятивного капіталу;

співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2) менше ніж його нормативне значення і перебуває в межах від 6 до 2 відсотків;

співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу Н3) менше ніж його нормативне значення і перебуває в межах від 3 до 1,3 відсотка;

обсяг активів з негативною класифікацією (з урахуванням сформованих резервів під активні операції) перебуває в межах від 45 до 60 відсотків регулятивного капіталу банку.

Критично недокапіталізованим уважається банк, в якого:

розмір регулятивного капіталу, менше встановленого мінімального розміру регулятивного капіталу на суму, що становить понад 20 відсотків установленого мінімального розміру регулятивного капіталу;

співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), менше ніж 2 відсотки;

...

Подобные документы

  • Поняття, склад і оцінка капіталу банку. Порядок обліку емісійних різниць. Облік розрахунків з акціонерами банку та субординованого боргу банку та інших статей додаткового капіталу. Порядок обліку фінансових результатів діяльності банку та їх розподілу.

    реферат [20,2 K], добавлен 10.07.2011

  • Економічна сутність поняття власного капіталу, особливості його класифікації і структури. Власний капітал в системі українських і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Облік формування статутного, пайового, власного капіталу і його автоматизація.

    курсовая работа [644,1 K], добавлен 12.03.2011

  • Розкриття економічної суті і вивчення класифікації капіталу підприємства. Форми власного капіталу і методика його аналізу. Організація обліку власного капіталу на ТЗОВ "Нива". Особливості обліку статутного, додаткового капіталу, нерозподіленого прибутку.

    курсовая работа [1,0 M], добавлен 19.06.2014

  • Економічна сутність поняття власного капіталу закритого акціонерного товариства. Характеристика форм власного капіталу. Методологія аналізу та обліку власного капіталу ЗАТ "Компанія Інтерлогос". Шляхи удосконалення обліку власного капіталу.

    курсовая работа [68,3 K], добавлен 18.03.2007

  • Економічна сутність, визначення, класифікація та оцінка власного капіталу в системі бухгалтерського обліку. Сучасні комп’ютерні технології ведення обліку власного капіталу, виклад їх практичного застосування. Огляд законодавчої та нормативної бази.

    дипломная работа [177,4 K], добавлен 02.10.2013

  • Роль бухгалтерського обліку в управлінні комерційним банком. Основи побудови бухгалтерського обліку в банках України. Організація бухгалтерського процесу. Облік операцій з формування статутного капіталу банку. Облік міжбанківських розрахунків.

    книга [637,4 K], добавлен 16.03.2007

  • Теоретичні та правові засади організації обліку власного капіталу. Проблеми сучасного обліку власного капіталу на прикладі підприємства ВАТ "Луганськмлин". Організація обліку додаткового капіталу та нерозподіленого прибутку (непокритих збитків).

    курсовая работа [46,8 K], добавлен 09.08.2010

  • Відображення власного капіталу підприємства в обліку. Характеристика його основних елементів. Особливості формування, визначення суті та функцій власного капіталу. Його роль у створенні та функціонуванні підприємства як "гаранту” організації бізнесу.

    курсовая работа [384,4 K], добавлен 16.05.2015

  • Сутність і загальна характеристика капіталу підприємства, його структура, оцінка та функції, особливості організації обліку. Формування статутного капіталу підприємства. Розробка рекомендацій щодо впровадження в систему обліку інформаційних технологій.

    курсовая работа [69,0 K], добавлен 24.05.2009

  • Сутність та види фінансових інвестицій комерційного банку. Характеристика діяльності ПАТ "Мегабанк"; проведення аналізу динаміки і структури операцій банку з цінними паперами. Ознайомлення із порядком обліку фінансово-інвестиційних операцій банку.

    дипломная работа [593,5 K], добавлен 09.11.2013

  • Податковий облік як складова системи обліку банку. Доходи і витрати банку як об’єкти обліку, їх основні види. Порядок проведення обліку доходів та витрат. Облік фінансового результату діяльності банку. Особливості та принципи системи оподаткування банків.

    реферат [35,7 K], добавлен 06.11.2011

  • Визначення власного капіталу, його функції та нормативне регулювання. Організаційно-економічна характеристика підприємства ТОВ "Надія". Організація розподілу нерозподіленого капіталу. Вдосконалення аналітичного та синтетичного обліку власного капіталу.

    курсовая работа [113,1 K], добавлен 29.04.2014

  • Облік операцій на рахунках банку як об’єкт бухгалтерського обліку. Законодавчо-нормативне забезпечення ведення обліку операцій. Розробка аналітичних рахунків. Порядок відкриття поточного рахунку. Облік грошових коштів на спеціальних рахунках банку.

    курсовая работа [89,2 K], добавлен 22.02.2015

  • Аспекти сутності капіталу: економічний, юридичний, обліковий. Взаємозв'язок власного, статутного та додаткового капіталу, їх облік на підприємстві та шляхи удосконалення. Особливості формування статутного капіталу підприємств різних форм власності.

    курсовая работа [57,7 K], добавлен 07.04.2009

  • Статутний капітал: функції, формування на підприємстві, нормативно-інформаційне забезпечення обліку. Документальне оформлення створення статутного капіталу. Синтетичний та аналітичний облік статутного капіталу. Контроль формування статутного капіталу.

    дипломная работа [579,8 K], добавлен 02.12.2011

  • Операції, що проводяться через каси банку. Види цінних паперів та їх обіг. Відображення в бухгалтерському обліку банку операцій з готівкою. Бухгалтерські операції з обслуговування поточного рахунку, надання кредиту й формування статутного фонду.

    контрольная работа [35,7 K], добавлен 02.05.2014

  • Значення та економічна сутність статутного капіталу акціонерного товариства, нормативно-правове регулювання його утворення та змін. Методологічні засади формування, фінансового обліку та використання статутного капіталу на підприємстві ПрАТ "Гама".

    курсовая работа [136,4 K], добавлен 05.11.2014

  • Принципи побудови бухгалтерського обліку в акціонерних товариствах. Облік формування статутного капіталу та змін статутного капіталу акціонерних товариств. Облік формування та використання прибутку акціонерних товариств.

    курсовая работа [2,8 M], добавлен 10.09.2007

  • Етапи реєстрації підприємства: відкриття у банку тимчасового рахунку для формування статутного капіталу; державна реєстрація суб`єкта підприємницької діяльності; відкриття рахунка в банку. Відображення у бухгалтерському обліку витрат на реєстрацію.

    контрольная работа [1,0 M], добавлен 13.07.2009

  • Ознайомлення зі структурою підприємства "Промбуд-6", технологією і організацією виробництва і організацією фінансового обліку. Облік основних засобів, нематеріальних активів, виробничих запасів, малоцінних предметів. Облік коштів і власного капіталу.

    отчет по практике [54,1 K], добавлен 07.04.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.