Облік і аудит готової продукції рослинництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Облік і аудит готової продукції рослинництва

1. Економічний зміст готової продукції рослинництва

Визначення готової продукції наводиться у стандарті бухгалтерського обліку 9 «Запаси» та інструкції до плану рахунків №291 від 30.11.1999 р.

В бухгалтерському обліку рослинництво - одна із основних сфер сільськогосподарського виробництва. Для задоволення потреб в продовольстві, галузь рослинництва повинна забезпечити значне зростання середньорічного валового збору зерна, підвищити урожайність зернових культур, збільшити виробництво інших основних видів сільськогосподарської продукції. Важливим завданням рослинництва є збільшення виробництва кормів для створення міцної кормової бази тваринництва. Рослинництву, як галузі економічної діяльності притаманні певні особливості. Наприклад, використання землі, яка є одним із основних засобів виробництва, тоді як у промисловості - це лише територія, місце, на якому розташоване підприємство. Земля є незамінним засобом виробництва поступово зношуються, внаслідок чого їх через певний проміжок часу необхідно замінювати новими. При раціональному використанні земля не тільки не зношується, а навпаки - підвищує свою родючість.

Виробничий цикл у рослинництві - це тривалий процес. Він складається із різних робіт, які виконуються в осінній, зимовий, весняний чи літній періоди. Технологічний процес виробництва у рослинництві включає наступні основні комплекси робіт: підготовку ґрунту до посіву, посів (посадка), догляд за посівами, збір врожаю, кожний із яких складається з відповідних робіт. Наприклад, підготовка ґрунту до посіву включає оранку, боронування, прикочування, культивацію тощо.

Безперечно, рослинництво є основною галуззю сільськогосподарського виробництва і тому не так багато є господарств, які б не займались рослинництвом. Воно забезпечує потребу населення в продуктах харчування, є базою для розвитку тваринництва, дає сировину для промисловості.

Рослинництво має специфічні особливості, що також впливають на ведення бухгалтерського обліку. Для цього характерний сезонний характер виробництва, розрив між періодами виконання технологічних процесів і одержання готової продукції. Виробничі витрати в рослинництві здійснюються тривалий час, причому дуже нерівномірно, технологічний процес залежить від природних умов і практично не може бути прискорений за рахунок інтенсифікації. Бухгалтеру необхідно правильно і якісно вести облік як витрат на виробництво готової продукції рослинництва так і самої готової продукції.

До продукції сільськогосподарського виробництва належить сирий продукт, що не пройшов стадії первинної промислової обробки (переробки), вирощений для реалізації на сторону або використання на потреби власного виробництва. До продукції рослинництва відносять: зерно, насіння, солому, сіно, цукрові буряки, овочі, ягоди, фрукти, виноград, листя тютюну, продукцію лікарських та ефіроолійних культур і квітництва, зелену масу на корм, зелену масу на силос тощо.

Оскільки собівартість готової продукції визначається після закінчення місяця або кварталу, а на склад вона надходить протягом поточного місяця (кварталу), то виникає необхідність встановлення, умовної облікової ціни - планової (з виявленням відхилення між плановою і фактичною собівартістю після того, як буде складена калькуляція фактичної собівартості продукції) або продажної (з виявленням відхилення між продажною і фактичною собівартістю продукції).

Готова продукція - це продукція (виріб, напівфабрикати, робота, послуга), що повністю закінчена обробкою на підприємстві, пройшла всі стадії технічного випробування (якщо вимагають відповідні її особливості), приймання укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічними умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад.

Таким чином, продукція підприємства може складатися з готової продукції і виконаних робіт та послуг.

Усі елементи виробничого процесу - сировина, матеріали, паливо тощо, які перебувають на різних стадіях технологічного процесу, утворюють незавершене виробництво.

Готова продукція па промисловому підприємстві проходить такі операції:

а) випуск продукції з виробництва і здача її на склади або експедицію;

б) зберігання продукції на складах підприємства;

в) відпуск продукції на місці місцевим і відправка (відвантаження) іногороднім покупцям;

г) відпуск продукції для внутрішніх потреб основних цехів, для збуту продукції (наприклад, тара власного виробництва) та ін.;

ґ) реалізація.

Готова продукція і товари можуть надходити на підприємство в результаті роботи підрозділів основного і допоміжного виробництв, які виробляють готову продукцію, взаємодії із підприємствами - постачальниками при закупівлі товарів з метою їх подальшого перепродажу, оприбуткування залишків готової продукції і товарів за наслідками проведених інвентаризацій тощо.

Готова продукція і товари можуть зменшуватися за своїми обсягами, внаслідок переведення їх із однієї облікової групи до іншої та списання їх на витрати виробництва у якості виробничих запасів, в результаті реалізації як юридичним так і фізичним особам, за результатами проведених інвентаризацій і виявлених недостач. Готова продукція оформляється здавальною накладною і передається на склад. На невеликих підприємствах готова продукція прямо з виробництва, проминувши склад, відвантажується покупцям.

Існують особливості обліку готової продукції. Рослинництву як галузі економічної діяльності притаманні певні особливості. Наприклад, використання землі, яка є одним із основним засобів виробництва, тоді як у промисловості - це лише територія, місце на якому розташоване підприємство. Земля є незамінним засобом виробництва, на відміну від інших, які у процесі виробництва поступово зношуються, внаслідок чого їх через певний проміжок часу необхідно замінювати новим. При раціональному використанні, земля не тільки не зношується, а навпаки - підвищує свою родючість.

Іншою особливістю рослинництва є використання сільськогосподарськими товаровиробниками частини продукції власного виробництва (зерно для посіву тощо).

Відповідно до особливостей виробничого процесу галузі рослинництва в обліку забезпечується розмежування витрат і отримання відповідних підсумкових даних за суміжними роками виробництва і культурами, за основними видами робіт, що виконуються, за статтями (видами) витрат, за підрозділами господарства.

Усі перелічені вище особливості рослинництва впливають на організацію і ведення обліку, а саме на класифікацію витрат, методи обліку та калькулювання собівартості продукції, форму організації обліку в сільськогосподарських підприємствах.

Для побудови обліку продукції основним є визначення її характеру. За цією ознакою продукцію групують за формою, ступенем готовності та технологічною складністю, конструктивною складністю.

За формою продукцію поділяють на таку, яка має речову форму, тобто виріб і таку, яка має форму результату роботи (ремонт) або форму послуги.

За ступенем готовності продукцію поділяють на готову, напівфабрикати (напівпродукти) та неготову. Готова - продукція, яка завершена в обробці, призначена для реалізації та повністю відповідає стандартам, а у разі їх відсутності - технічним, договірним або іншим умовам. Напівфабрикати - продукція, що незавершена в обробці, але готова для реалізації.

За технологічною і конструктивною складністю продукцію поділяють на просту і складну. При цьому вона може бути основною, побічною або супутньою. За своїми технічними та іншими характеристиками побічна та супутня продукція майже не відрізняється від основної, тому їх кількісні і якісні параметри визначають аналогічно основній продукції. Супутня продукція - продукція, отримана в одному технологічному циклі (процесі) одночасно з основною. За якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки або відпуску споживачам. Супутня продукція як вихідний елемент виробничого процесу має якісні і кількісні параметри, які повинні отримати вартісну характеристику. Побічна продукція - продукція, що утворюється в комплексних виробництвах паралельно з основною і, на відміну від супутньої (допоміжної), не потребує додаткових витрат.

Підприємства виробляють продукцію у відповідності із заключними договорами, розробленими плановими завданнями з асортименту, кількості і якості. Керівник підприємства, в першу чергу, повинен приділити увагу питанням збільшення обсягу виготовленої продукції.

Якість готової продукції - це сукупність її властивостей, що характеризують міру спроможності даної продукції задовольняти потреби споживачів згідно її цільовим призначенням. Сільськогосподарська продукція має різне цільове призначення. Згідно з цим критерієм вона поділяється на три типи: кінцевого споживання, проміжну і сировинну. До продукції кінцевого споживання відносять продукцію, яка завдяки своїм біологічним якісним характеристикам безпосередньо використовується для особистого споживання (свіжі овочі, фрукти, незбиране молоко). Проміжна продукція - це продукція, призначена для подальшого використання в сільськогосподарському виробництві (насіння, корми). Сільськогосподарська сировина представлена тими видами продукції, які використовуються для промислової переробки (цукровий буряк, технічні сорти картоплі, значна частка зерна, соняшник тощо).

Кожному з цих типів продукції притаманні свої показники якості. Під показником якості розуміють кількісний вираз однієї або кількох однорідних властивостей продукції, що задовольняють певні потреби споживачів стосовно до її цільового призначення і умов використання.

У вітчизняній практиці господарської діяльності розрізняють наступні показники якості.

Біологічні - характеризують придатність сільськогосподарської продукції до споживання в їжу. Вони залежать від біологічних і фізіологічних особливостей рослин, у процесі вирощування і догляду яких одержують цю продукцію. Серед даних показників найважливіше значення має вміст у продукції макро- і мікроелементів, білка, вітамінів, жиру. Слід пам'ятати, що біологічні показники якості динамічні і залежать від погодних і ґрунтових умов, можуть поліпшуватись або погіршуватись під впливом людини. Наприклад, при дотриманні всіх агротехнічних вимог при вирощуванні озимої пшениці і доробці зерна, вміст білка в ньому може підвищитись, за інших однакових умов, на 6 і більше процентних пунктів.

Показники технологічності характеризують такі властивості сільськогосподарської продукції, які є необхідними для її ефективної промислової переробки.

Показники транспортабельності важливі для всіх трьох типів сільськогосподарської продукції, оскільки характеризують придатність її до перевезення і вантажно-розвантажувальних робіт відповідними засобами і способами.

Показники надійності свідчать про придатність продукції до збереження біологічних і ряду технологічних показників якості при її зберіганні і транспортуванні.

Завданнями обліку в галузі рослинництва є:

1) правильно і економічно обґрунтовано розмежовувати витрати за основними виробництвами, а при необхідності - за культурами або групами культур;

2) забезпечувати отримання необхідних даних за основними статтями витрат: оплата праці, витрати насіння, добрив, засобів захисту рослин, послуги допоміжних виробництв та інші витрати, що відносяться до галузі;

3) своєчасно і повністю обліковувати сільськогосподарську продукцію, яка надходить від урожаю;

4) систематизувати і узагальнювати необхідну інформацію для обчислення собівартості продукції;

5) забезпечувати точне й економічне обґрунтування розмежування витрат за суміжними роками виробництва з виділенням витрат, що відносяться до наступних сільськогосподарських періодів, в яких буде отримана продукція (витрати на посів культур, багаторічних трав тощо);

6) надавати необхідну інформацію про витрати за підрозділами господарства для контролю за виконанням завдань і оперативного управління;

7) складати та надавати звітність.

2. Нормативне регулювання обліку і аудит готової продукції рослинництва

Ведення обліку готової продукції регламентується наступною нормативною базою:

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996/XIV [83]. Цим Законом регламентуються правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Даним законом визначається ціль бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Згідно з законом ціль ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності являється надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів на підприємстві.

Цим законом передбачаються загальні вимоги до фінансової звітності, а саме на підставі даних бухгалтерського обліку підприємство повинне складати фінансову звітність, яка підписується керівником і бухгалтером підприємства.

Також Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачається, що контроль за дотриманням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їхньої компетенції, передбачених законами.

2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №283/97 ВР [87]. Цим законом визначається об'єкт оподаткування, згідно якого, об'єктом оподаткування являється прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скорегованого валового доходу, визначеного згідно пункту 4.3 діючого Закону.

Також, що являється валовим доходом, а що валовими витратами, правила ведення податкового обліку, ставки оподаткування, а також порядок нарахування та строки сплати податку.

3. Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. [90] Цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Мінфіну України від 20.10.1999 р. №246. [76]

Це положення визначає методологічні засади формування в обліку інформації про запаси і розкриття їх у фінансовій звітності.

Терміни що наведені в П(С) БО, мають таке значення:

Запаси - активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримують для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Чиста вартість реалізації запасів - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію

Визначення та первісна оцінка запасів:

Запаси визначаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

Ї сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби, та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

Ї готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. №290. [7] Цим положенням (стандартом) визначаються методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкритті у фінансовій звітності.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. №318. [7] Цим положенням (стандартом) визначаються методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкритті у фінансовій звітності.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» [7] визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про біологічні активи і про одержані в процесі їх біологічних перетворень додаткові біологічні активи та сільськогосподарську продукцію. Передбачається, що пріоритетною є оцінка сільськогосподарської продукції при її первісному визнанні за справедливою вартістю.

8. План рахунків обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. №291. [7]

9. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. №291. [2]

10. Інструкція по бухгалтерському обліку податку на додану вартість, затверджена наказом Міністерства фінансів України №141 від 01.07.97 р. (зі змінами та доповненнями).

11. Положення про порядок уцінки та реалізації продукції, що залежалась, із групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, затверджене спільним наказом Мінекономіки України та Мінфіну України від 15.12.1999 р. №149/300, зареєстроване в Мінюстицій України 29.12.99 р. №921/4214.

12. Положення про порядок реалізації і ведення бухгалтерського обліку операцій пов'язаних з продажем товарів, затверджене наказом Міністерства фінансів України №14 - 401 від 05.07.1993 р. (з послідуючими змінами та доповненнями).

13. Порядок ведення в обліку приросту (втрат) балансової вартості покупних товарів (крім активів які належать амортизації, цінних паперів та дивідендів) матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, в незавершеному виробництві та залишків готової продукції (в тому числі малоцінних предметів на складах), затверджений наказом Мінфіну України від 11.06.1998 р. №124 зареєстрований в Мінюстицій України 03.07.1998 р. №417/2857.

14. Наказ Міністерства Статистики України «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» від 21.06.1996 р. №193. Цей Наказ визначає основні вимоги щодо виконання заходів по реалізації державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики. В ньому зазначаються первинні документи, які необхідні для переміщення, відвантаження готової продукції на підприємстві та їх суть, а це акти (акт приймання матеріалів), картки (складського обліку, лімітно-забірні), накладні та інші документи.

15. Наказ Міністерства Фінансів України «Про інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків» від 11.08.1994 р. №69.

16. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 р. №3125-XII з прийнятими змінами і доповненнями [82] є основним нормативним документом в аудиторській діяльності.

16. Про затвердження спеціалізованих форм регістрів журнально-ордерної форми обліку для сільськогосподарських підприємств та методичних рекомендацій щодо їх застосування. Наказ Міністерства аграрної політики України від 04.06.2009 року №390.

В організації обліку продукції рослинництва крім цих нормативних актів в господарстві користуються і іншими законодавчими документами.

3. Теоретико-методологічні основи обліку і аудит готової продукції рослинництва

Рослинництво є основною галуззю сільськогосподарського виробництва в Україні. Воно забезпечує потребу населення в продуктах харчування, є базою розвитку тваринництва, дає сировину для промисловості. Воно має специфічні особливості, що також впливають на ведення бухгалтерського обліку. Для нього характерний сезонний характер виробництва, розрив між періодами виконання технологічних процесів і одержанням готової продукції. Саме тому знана кількість науковців та вчених приділяють особливу увагу організації обліку готової продукції рослинництва.

На думку Ф.Ф. Бутинця [9] важливим завданням рослинництва є збільшення виробництва кормів для створення міцної кормової бази тваринництва.

М. Правда та О. Кремінь в своїй статті «Облік реалізації готової продукції рослинництва» дають визначення готової продукції. Готовою продукцією вважається та, обробка якої завершена, вона укомплектована, відповідає встановленим стандартам, прийнята ВТК і здана на склад чи передана замовнику. Якщо технічними умовами передбачено реалізацію продукції у присутності представника замовника, то вироби вважаються готовими після того, як вони прийняті представниками замовника й оформлені актом прийняття. Готова продукція, що підлягає передачі замовнику, але не оформлена актом передачі та не передана на склад, враховуватиметься в складі незавершеного виробництва.

На нашу думку, готова продукція - це виріб або напівфабрикат, робота, послуга, що пройшли всі стадії технологічної обробки на окремому підприємстві, а також відповідають затвердженим стандартам чи технічним умовам договору, прийняті технічним контролем підприємства та здані на склад або замовникові-покупцеві згідно до діючого порядку прийняття продукції [6].

Наприклад, М.Ф. Огійчук [7] у своїх працях особливу увагу приділяв завданням обліку готової продукції. Головним з них він вважав своєчасне оформлення первинних документів та всі операції, пов'язані з надходженням, зберігання та витрачанням сільськогосподарської продукції, здійснення своєчасного і поточного контролю за прибуткуванням, зберіганням та витрачанням продукції, своєчасне запобігання недоцільному та незаконному витрачанню продукції, одержання на будь-яку дату точних даних про кількість господарської продукції, своєчасне виявлення тієї продукції, яку можна реалізувати для мобілізації внутрішніх резервів.

Досить значну увагу П. Сук в своїй статті «Облік витрат, виходу продукції рослинництва та обчислення її собівартості» приділив об'єктам обліку в рослинництві, до яких він відносить сільськогосподарські продукції, сільськогосподарські роботи, витрати, які підлягають розподілу, інші об'єкти.

Якщо витрати можна віднести безпосередньо на вирощування конкретної культури під урожай поточного року, то їх обліковують на аналітичних рахунках об'єктів першої групи. На об'єктах другої групи обліковують витрати на сільськогосподарських роботах під урожай майбутнього року. Витрати, які відносяться до декількох об'єктів і підлягають розподілу, обліковують у третій групі. По четвертій групі обліковують витрати кормо-виробництву і деякі інші. По зазначених чотирьох групах прийнято конкретну номенклатуру об'єкту обліку витрат.

М. Кухарський та З. Гулик [8] в статті «До питання обліку виробничих запасів і продукції сільськогосподарського виробництва в сільськогосподарських підприємствах» зазначають деякі суперечності в Інструкції про застосування Плану рахунків та П(С) БО 2 «Баланс» стосовно обліку виробничих запасів, продукції сільськогосподарського виробництва, а також відображення інформації про їх наявність у бухгалтерському балансі. Ці суперечності призводять до плутанини в обліку і неоднакового відображення сільськогосподарськими підприємствами інформації в балансі про наявність виробничих запасів і продукції сільськогосподарського виробництва, тому облік виробничих запасів та продукції необхідно удосконалити, внести зміни до переліку статей розділу 2 «Оборотні активи» балансу, враховувати особливості сільськогосподарського виробництва.

Раніше в бухгалтерському балансі у статті Виробничі запаси, зазначають автори, відображався залишок запасів, облікованих на рахунках 05 - 08, 10, а в статті «готова продукція» - залишок продукції. При складанні балансу не виникало жодних труднощів при відображенні залишків по цим статтям. З новим Планом рахунків облік виробничих запасів передбачено вести на одному синтетичному рахунку 20 «Виробничі запаси». Однак в Інструкції про застосування Плану рахунків для обліку виробничих запасів є суперечності. У розділі, де подається характеристика рахунку 20 «Виробничі запаси» автори Інструкції про застосування Плану рахунків пропонують облік кормів, насіння та саджанців, що використовуються для висаджування, посіву та відгодівлі тварин, вести на рахунку 20 субрахунку 8 «Матеріали сільськогосподарського призначення».

Ці суперечності були усунуті внаслідок внесення змін до Інструкції по застосуванню Плану рахунків.

Саме про такі суперечності розповідає в своїй статті «Облік продукції сільськогосподарського виробництва» М.І. Телегунь [10]. Вона наголошує на тому, що якщо раніше в обліку продукцію, отриману від різних галузей рослинництва, тваринництва та промислових виробництв, групували залежно від її подальшого використання на різних рахунках, а саме 10 «Насінна та корми», 40 «Готова продукція», 05 «Сировина і матеріали», то зараз готова продукція обліковується на рахунку 26 «Готова продукція». Інструкція №291 поняття «готової продукції» трактує так: «до готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам. М.І. Телегунь зазначає, що продукція сільськогосподарського виробництва не підходить під такі жорсткі вимоги. Вона пропонує обліковувати всю сільськогосподарську продукцію на рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва», а для готової продукції сформувати рахунок 270 «Готова продукція».

Про порядок обліку витрат в роботі «Облік виробництва продукції рослинництва» розповідає П. Сук. Він наголошує на тому, що створення нових організаційних форм господарювання на основі приватної власності на землю диктує необхідність розробити нову ефективну систему бухгалтерського обліку, яка відповідала б міжнародним стандартам.

У своїх працях О.В. Лишиленко [5] стверджує наступне:

Готова продукція і товари можуть надходити на підприємство в результаті:

- роботи підрозділів основного і допоміжного виробництв, які виробляють готову продукцію;

- взаємодії із підприємствами - постачальниками при закупівлі товарів з метою їх подальшого перепродажу;

- оприбуткування лишків готової продукції і товарів за наслідками проведених інвентаризацій тощо.

Готова продукція і товари можуть зменшуватися за своїми обсягами, зокрема:

- внаслідок переведення їх із однієї облікової групи до іншої та списання їх на витрати виробництва у якості виробничих запасів;

- в результаті реалізації як юридичним так і фізичним особам;

- за результатами проведених інвентаризацій і виявлених недостач готової продукції і товарів тощо.

Що стосується документального оформлення наявності і руху готової продукції і товарів, то треба зазначити, що він є аналогічним обліку наявності руху виробничих запасів.

Г. Пістовий в своїй статті «Особливості обліку готової продукції та її реалізація у малих підприємствах» описує способи оцінки готової продукції рослинництва. Способи оцінки готової продукції поточному бухгалтерському обліку й у балансі закріплені в наказі про облікову політику підприємства. Відповідно до Акта на оприбуткування в бухгалтерському обліку готова продукція відображується за фактичною виробничою собівартістю - за нормативною виробничою собівартістю плюс відхилення фактичної виробничої собівартості від нормативної.

П. Сук стверджує, що порядок обліку витрат повинен будуватися відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» без використання рахунків класу 9 «Витрати діяльності».

Операційні витрати він поділив на 2 групи: витрати, які включаються до виробничої собівартості прямі нематеріальні витрати, прямі витрати на загальновиробничі витрати, і витрати, які не включаються до виробничої собівартості (адміністративні витрати, витрати на збут.

Витрати, які включаються у виробничу собівартість продукції, за П. Суком, паралельно групують по об'єктам обліку, якими є сільськогосподарські культури або групи однорідних за технологією вирощування культур. Для обліку по об'єктам має бути окремий регістр, в якому витрати обліковуються за їх видами, вказують коди кореспондуючих рахунків.

Документування господарських операцій може здійснюватися з використанням самостійно виготовлених господарством бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм, додає Л. Лавріненко [5] в своїй статті «Облік витрат і виходу продукції рослинництва», в якій описує облік витрат в рослинництві. З огляду на біологічну особливість сільськогосподарських культур та агротехніку їх вирощування облік витрат вирощеного врожаю проводиться в суміжні роки. Одна частина припадає на рік збору врожаю, друга - під урожай наступного року.

Облік витрат поточного року в рослинництві проводиться за культурами або за однорідними агротехнікою, групами культур, наприклад:

за групою зернових культур:

а) зернові озимі (пшениця, жито, ячмінь тощо);

б) ярі зернові та зернобобові культури, з них:

- продовольчі (пшениця, жито, просо, гречка, горох, квасоля тощо);

- фуражі (ячмінь, овес, віка, ріпак та інші).

Витрати, які проводять під урожай наступного року (оранка на зяб, лущення, внесення добрив, чорні пари тощо) обліковують за окремими видами виконаних робіт. І тільки під час весняної сівби, коли остаточно з'ясована посівна площа, витрати незавершеного виробництва розподіляють за культурами.

Для обліку витрат і виходу продукції рослинництва використовують рахунок 23 «Виробництво» (субрахунок 231 «Рослинництво»): по дебету відображають витрати, по кредиту - вихід виробленої продукції.

Аналітичний облік витрат проводять за видами виробництв, за витрат і видами культур.

Витрати в рослинництві обліковують за такими статтями:

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- насіння і садівний матеріал;

- добрива;

- засоби захисту рослин;

- робота та послуги;

- амортизація;

- інші загально - виробничі витрати та витрати на управління.

О. Бірюкова в своїй статті «Облік реалізації готової продукції» дає визначення реалізації. Реалізація продукції (робіт, послуг) - це господарча операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає передачу права власності на продукцію (роботи, послуги) іншому суб'єкту підприємницької діяльності в облік на еквівалентну суму коштів або боргових зобов'язань. Датою реалізації вважається дата передачі права власності на зазначену продукцію (роботу, послугу) згідно з базисними умовами поставки, визначеними сторонами, незалежно від строків здійснення оплати. Для обліку реалізації готової продукції, робіт та послуг Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачені рахунки 70 «Доходи від реалізації», 90 «Собівартість реалізації», 93 «Витрати на збут», пише О. Бірюкова.

В. Коміренко [3] в статті «Розрахунок собівартості продукції рослинництва» описує обчислення собівартості продукції. Обчислення собівартості продукції є заключним етапом бухгалтерського обліку процесу виробництва. При обчисленні собівартості необхідно керуватись Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затвердженими Наказом Міністерства аграрної політики України від 18.06.2001 р. №132.

Об'єктами калькуляції собівартості в рослинництві є основна та суміжна продукція.

До обчислення фактичної собівартості продукції рослинництва виконують підготовчі роботи, призначення яких полягає в обчисленні суми витрат на виробництво окремих видів продукції рослинництва.

О. Башинський в статті «Бухгалтерський облік пересіву сільськогосподарської культури» стверджує, що відповідно до пункту 82 Методичних рекомендацій з планування обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених Наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 р. №132, витрати на обробіток площ, на яких повністю загинув урожай внаслідок стихійного лиха, списуються як надзвичайні витрати. При пересіві повністю загиблих посівів сума витрат становитиме вартість насіння, витрати на передпосівний обробіток ґрунту, посів і інші роботи, які виконуються знову при пересіві новою культурою (повторювані витрати). Всі інші витрати на лущення стерні, підняття зябу і снігозатримання, вартість добрив та витрачені на їх внесення суми тощо, тобто неповторювані витрати списуються в розрізі статей на пересіяну культуру.

Кужельний М., Давидов Г. на основі узагальнення наукових розробок пропонують наступні визначення термінів:

Метод аудиту - це прийоми, способи, правила, які дають можливість сформувати позитивне судження аудитора, яке містить у собі його позитивне уявлення про стан і правильність дій об'єктів, що перебувають у сфері аудиторської оцінки; дослідити об'єкти аудиту.

Предмет аудиту - є уявна конструкція у вигляді позитивного судження аудитора про стан і дії об'єктів, які перебувають у сфері аудиторської оцінки.

Аудит - це процес аудиторського впливу на об'єкти аудиту, який має на меті надання можливості аудиторові висловити думку, що передає отриману ним позитивну впевненість, яка висловлюється в аудиторському висновку як обґрунтована впевненість.

Як стверджують ці автори, наука про аудит визначає напрями його подальшого розвитку, дає можливість розробити і вирішити основні питання і проблеми діяльності з позицій наукового підходу, що є гарантією ефективного подальшого розвитку аудиту, його адекватності основним напрямам розвитку економіки.

На нашу думку, мета аудиту - встановлення достовірності первинних даних щодо наявності та руху готової продукції, повноти та своєчасності відображення первинних даних в зведених документах та облікових регістрах, достовірності відображення залишку записів у звітності господарюючого суб'єкта.

Петрик О. [2] досліджуючи методику ведення аудиту зазначає, що методика аудиту характеризується певним набором аудиторських процедур, які здійснюють у визначеній послідовності із застосуванням конкретних методів і прийомів аудиту.

В аудиторській практиці використовують дві групи методів:

1) загальнонаукові;

2) власні (специфічні).

До загальнонаукових методів відносять: аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, аналогію, моделювання, абстрагування, конкретизацію, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз.

Власні (специфічні) методи аудиту - це методи, сформовані під впливом теорії та практики аудиту і спрямовані на вирішення спеціальних аудиторських завдань у ході перевірки. Вони історично склались під впливом потреб аудиту та досягнень в інших галузях знань. Специфічні методи аудиту розвивались сторіччями під впливом методів і принципів бухгалтерського обліку, економічного аналізу, статистики, економіко-математичних методів, ревізії та контролю, комп'ютерних технологій.

Отже, бухгалтеру необхідно здійснити аналітичну вибірку витрат за пересіяною культурою і згрупувати їх залежно від видів робіт. Після цього частину витрат (неповторювані) списують за кредитом аналітичного рахунку, на якому обліковували загиблу культуру в дебет рахунка 99 «Надзвичайні витрати». Іншу частину витрат списують з кредиту аналітичного рахунка загиблої культури в дебет аналітичного рахунка пересіяної культури.

Список літератури

1 Базось М.Ф., Матюха М.М. Основи бухгалтерського (фінансового) та внутрішньогосподарського (управлінського) обліку: Навчальний посібник для студентів вузів./за ред. Базось М.Ф./Київ.:МАУП, 2008-345 с.

2 Барніна-Загірова Н.В. Удосконалення бухгалтерського обліку // Фінанси України.-2008 р. - №1-45 с.

3 Башинський О. Бухгалтерський облік пересіву сільськогосподарських культур. // Все про бухгалтерський облік. - 2001- №109 - с. 9

4 Біжевський Г.О., Фурдуй Р.С.:Практикум із загальної екології./-Київ: Либідь, 2000-185 с.

5 Боловінцева Г.П. Аудит готової продукції // sau.sumy.ua

6 Боловінцева Г.П. Готова продукція, як економічна категорія // Матеріали наукової конференції викладачів, аспірантів та студентів Сумського НАУ (11-12 грудня 2009 р.). - Суми: Видавництво «Довкілля», 2009. - с. 302.

7 Бондур Т.О. Попроцесний метод обліку витрат і калькулювання собівартості виробництва біологічних активів в рослинництві. // Облік і фінанси АПК. - 2007. - №5 с. 173-175.

8 Бутинець Ф.Ф. Аудит: підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. - 2-е вид, переробка та доп. - Житомир: ПП «Рута», 2002. - 672 с.

9 Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік:Підручник для студентів вузів. - 6-те видання, доповнене та перероблене/-Житомир.:Рута, 2008-321 с.

10 Бутинець Ф.Ф. та ін. Інформаційні системи бухгалтерського обліку: Підручник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності «Облік і аудит»./ Ф.Ф. Бутинець, С.В. Івахненков, Т.В. Давидюк, Т.В. Шахрайчук. За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - 2-е вид., перероб. і доп. - Житомир: ПП «Рута», 2002. - 544 с.

11 Буфатіна І. Облік у виробництві // Все про бухгалтерський облік. - 2001. - №57, 20 червня. - с. 4-17

12 Бухгалтерський облік в Україні: нормативна та методична база: Навчальний посібник/Львів. Магнолія-плюс, 2008-232 с.

рослинництво калькуляція собівартість запас

Размещено на Allbest.ru

...