Організація бухгалтерського обліку в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Організація обліку в Україні. Керівництво бухгалтерським обліком. Роль Міністерства фінансів України в методологічному керівництві обліком і звітністю в Україні

2. Облік пайового, додаткового, резервного капіталу. Облік нерозподілених прибутків (непокритих) збитків. Розкриття інформації про власний капітал у фінансовій звітності

Бібліографічний список

1. Організація обліку в Україні. Керівництво бухгалтерським обліком. Роль Міністерства фінансів України в методологічному керівництві обліком і звітністю в Україні

Нормативні та регулюючі документи:

1. Конституція України. Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.

2. Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р. № 887-ХІІ.

3. Закон України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХП.

4. Закон України "Про. бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 966-ХІУ.

5. Закон України "Про державну статистику" від 13 липня 2000 р. №1922-ІП. 6. Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. № 3125 ХП.

Організація бухгалтерського обліку супроводжує створення підприємства, та забезпечує його підготовку до ефективної діяльності. Без організованого бухгалтерського обліку неможлива діяльність суб'єктів господарювання, оскільки це суперечить чинному законодавству України.

На сучасному етапі власники повинні не тільки усвідомити роль організації бухгалтерського обліку у забезпеченні ефективності процесу управління, але й зрозуміти, що організація бухгалтерського обліку покликана зберегти та примножити їх майно. У багатьох випадках участі власників у процесі організації бухгалтерського обліку перешкоджають наступні обставини:

- необізнаність в достатній мірі власника в питаннях бухгалтерського обліку для формування облікової політики підприємства;

- власник не бере безпосередньої участі в управлінні підприємством;

- наявність декількох власників, що ускладнює їх участь у процесі формування облікової політики.

Процес організації бухгалтерського обліку передбачає вибір, впорядкування, встановлення зв`язку та об'єднання в часі й просторі необхідних складових. Таке розуміння є основою для пояснення організації бухгалтерського обліку як цілеспрямованого об'єднання, встановлення зв'язків, складових, які забезпечують виконання бухгалтерським обліком своїх завдань.

У цілому організацію бухгалтерського обліку визначають як:

- сукупність способів створення та впорядкування системи бухгалтерського обліку для забезпечення її функціонування з урахуванням особливостей суб'єкта господарювання;

- систему умов та елементів побудови облікового процесу для отримання достовірної і своєчасної інформації про господарську діяльність підприємства та здійснення контролю за раціональним використанням майна власника;

- науково обґрунтовану сукупність умов, які забезпечують найбільш економне та раціональне здійснення збору, обробки та зберігання бухгалтерської інформації для оперативного контролю за правильним використанням майна підприємства та надання користувачам неупередженої фінансової звітності.

У широкому розумінні організація бухгалтерського обліку є упорядкуванням всіх елементів системи бухгалтерського обліку, налагодженням і удосконаленням його процесу.

Організація бухгалтерського обліку - це сукупність заходів власника (керівника) підприємства, які мають цілеспрямований характер щодо створення, забезпечення, постійного впорядкування і вдосконалення функціонування системи бухгалтерського обліку та здійснення його процесу на підприємстві.

Завдання організації бухгалтерського обліку визначаються, виходячи із завдань бухгалтерського обліку і передбачають:

- вибір методики ведення бухгалтерського обліку;

- вибір технології і техніки ведення бухгалтерського обліку;

- підбір облікового персоналу та забезпечення їх роботи.

Особливості складових об'єктів організації бухгалтерського обліку на підприємстві повинні бути врегульовані розпорядчими документами підприємства:

- положенням про бухгалтерську службу;

- посадовими інструкціями;

- розпорядчим документом з облікової політики;

- графіком документообороту;

- планами проведення інвентаризації тощо.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксації фактів здійснення господарських операцій у первинних документах, зберігання оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до чинного законодавства бухгалтерський облік повинен вестися з перших днів функціонування підприємства до офіційного припинення його діяльності. При створенні суб'єкта господарювання роль бухгалтера або особи, яка тимчасово виконує його обов'язки, є досить важливою, оскільки він бере участь у підготовці та реєстрації установчих документів, відкриває рахунки в банку, реєструє підприємство в податкових органах і т.д.

Для раціональної організації бухгалтерського обліку необхідно:

- досконало ознайомитися з діяльністю суб'єкта господарювання;

- підібрати облікових працівників;

- визначити для кожного з них обов'язки та створити необхідні для роботи умови;

- забезпечити контроль і встановити відповідальність за невиконання обов'язків.

Процес організації бухгалтерського обліку передбачає три етапи:

- створення суб'єкта господарювання (складання протоколу зборів засновників, який передбачає рішення про прийняття керівника на посаду, який автоматично відповідно до законодавства визнається відповідальною особою за організацію бухгалтерського обліку);

- організація бухгалтерського обліку (даний етап передбачає три взаємопов'язані напрями: методичний, технологічний і організаційний);

- впорядкування і вдосконалення системи бухгалтерського облік

- етап, який супроводжує життєдіяльність підприємства для забезпечення в ефективного функціонування бухгалтерського обліку та його ведення.

Організація бухгалтерського обліку на будь-якому із суб'єктів господарювання повинна відбуватися з урахуванням обсягів його діяльності та організаційної структури. Так, обсяги господарської діяльності визначають кількість працівників облікового підрозділу підприємства. Організаційна структура впливає на взаємозв'язок облікових працівників з працівниками інших структурних підрозділів підприємства.

Суттєвий вплив також здійснюють зовнішні у відношенні до підприємства фактори: економічні (система оподаткування, рівень свободи дій, система нормативного регулювання), політичні, соціальні, географічні тощо. Саме під їх впливом відбувається організація суб'єктів і процесу бухгалтерського обліку.

Загальне керівництво господарським обліком в країні здійснює Уряд через відповідні міністерства та відомства. Такий підхід забезпечує єдність господарського обліку, уникнення дублювання облікової інформації в різних його видах.

Повсякденне, поточне методологічне керівництво бухгалтерським обліком здійснює з доручення Уряду Міністерство фінансів України, в складі якого є управління методології бухгалтерського обліку. Воно розробляє типовий план рахунків та інструкцію з його застосування, що є важливим нормативним документом стосовно ведення обліку, дотримання встановлених принципів його будови та організації. Затвердженим Міністерством фінансів «Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку» встановлено загальні обов'язкові принципи складання, перевірки та використання бухгалтерських документів; Міністерство фінансів регулює також періодичність та порядок проведення інвентаризацій і відображення їх результатів в обліку, особливості побудови та ведення обліку окремих об'єктів.

Здійснюючи методологічне керівництво бухгалтерським обліком в країні, Міністерство фінансів:

- визначає основні напрями розвитку національної системи бухгалтерського обліку;

- розробляє і затверджує положення (стандарти) з бухгалтерського обліку, які мають загальнодержавний характер;

- розробляє та затверджує форми бухгалтерського обліку для всіх галузей народного господарства та національних кваліфікаційних характеристик бухгалтерів;

- забезпечує участь держави в міжнародній діяльності з питань бухгалтерського обліку та звітності й узагальнює міжнародний та вітчизняний досвід ведення обліку.

Завдяки цьому відбувається процес створення єдиної гармонічної системи ведення обліку в Україні та її методологічного забезпечення, розробка загальнообов'язкової нормативно-правової бази облікової інформації та використання її в інтересах власників, державних органів та інших користувачів. Цю роботу спрямовано на приведення національного бухгалтерського обліку в Україні у відповідність із міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.

Другою важливою організацією, яка здійснює керівництво обліком, є Державний комітет зі статистики. Він розробляє систему показників, у розрізі яких ведеться облік, уніфікує форми звітності, розробляє й затверджує типові форми первинного обліку, здійснює загальне керівництво ним. Формування та подання облікової інформації, яка використовується для складання звітності підприємствами, погоджується Міністерством із Державним комітетом зі статистики.

Центральною, основною сферою практичного застосування бухгалтерського обліку є підприємство. Обліковий апарат підприємства проводить спостереження, реєстрацію та відображення всіх господарських операцій, забезпечуючи контроль за відповідними процесами, узагальнення облікової інформації та складання звітності. Керівництво бухгалтерським обліком на підприємстві здійснює головний бухгалтер. Його призначає на посаду і звільняє з посади керівник підприємства за погодженням з керівним органом у встановленому порядку. Головний бухгалтер завжди підпорядкований тільки безпосередньо керівнику.

За браком штатної посади головного бухгалтера керівник підприємства призначає бухгалтера-контролера, якому надається право другого підпису на документах та ставиться за обов'язок відповідати за ведення обліку й складання звітності.

У підприємствах, де облік веде особисто керівник, усі документи приймаються до виконання за одним його підписом.

Функції головного бухгалтера: він несе відповідальність за формування облікової політики підприємства, стан та ведення бухгалтерського обліку, своєчасність і достовірність бухгалтерської звітності; визначає службові обов'язки підлеглих йому працівників у частині ведення бухгалтерського обліку; вимагає від керівника підприємства та керівників структурних підрозділів забезпечення належної організації бухгалтерського обліку і контролю.

У роботі головний бухгалтер повинен: керуватись чинними законодавчими й нормативними документами та методологічними принципами бухгалтерського обліку; забезпечувати облік і контроль руху активів, власності й зобов'язань; складати й подавати встановлені форми звітності; підписувати разом з керівником підприємства грошові й розрахункові документи, кредитні і фінансові зобов'язання.

Головний бухгалтер бере участь у розробці кошторисів, укладанні угод, у роботі юридичних служб з визначення порядку відшкодування втрат від недостач і крадіжок власності підприємства та матеріальної відповідальності винних.

Призначення, звільнення й переміщення матеріально-відповідальних осіб керівник підприємства здійснює тільки за погодженням із головним бухгалтером.

Звільняючись, головний бухгалтер має передати справи новому головному бухгалтеру. Під час цієї передачі перевіряється стан бухгалтерського обліку та вірогідність звітних даних. Результати перевірки відображуються в акті передачі справ, який підписують колишній і новий головні бухгалтери і затверджує керівник підприємства.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснює Міністерство фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання звітності.

Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, установлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та положень (стандартів) України. НБУ встановлює єдині правила ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх банків та гарантують і захищають інтереси користувачів фінансової звітності. Водночас ведення банками бухгалтерського обліку має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

НБУ розробляє та затверджує план рахунків бухгалтерського обліку в банках, інструкції щодо його застосування, інші нормативні акти з питань бухгалтерського обліку та звітності банків, що входять до його повноважень. Нормативні документи з питань банківського бухгалтерського обліку і звітності, що використовується в державній статистиці, погоджуються з Державним комітетом статистики України.

Організовуючи статистичну звітність, НБУ встановлює для банків:

1. Форми звітності та методику їх складання. Розробниками форм статистичної звітності, що подаються до НБУ, є структурні підрозділи центрального апарату Національного банку України. Координатором статистичної звітності, що подається до НБУ, є його Економічний департамент. Цей департамент один раз на квартал здійснює перегляд переліку форм статистичної звітності, їх структури, порядку і періодичності складання, термінів і способів подання до НБУ територіальними управліннями й установами Національного банку України, а також банками.

2. Періодичність та строки подання звітності. Дата надання та періодичність складання визначені у формах звітності. Якщо дата подання даних у формі файлів збігається з вихідним (святковим) днем, то файл надсилається електронною поштою першого робочого дня після вихідного (святкового) дня.

3. Структуру пояснювальної записки.

4. Мінімум відомостей, що підлягають опублікуванню, та строки їх подання.

5. Методику складання консолідованої звітності.

Нормативно-правовий акт Національного банку України -- це офіційний документ, юридична форма його правотворчої діяльності. Він містить правові норми з основних питань банківської діяльності, регулює відносини в межах банківської системи та містить визначені правила її діяльності. Нормативно-правовий акт, виданий НБУ з питань, віднесених до його повноважень, є обов'язковим для виконання органами державної влади й органами місцевого самоврядування, усіма банками, а також юридичними та фізичними особами.

Нормативно-правові акти НБУ видаються у формі постанов Правління Національного банку. Інструкції, положення, правила нормативного характеру затверджуються постановами Правління Національного банку України, вони не можуть суперечити законодавству України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність. Нормативно-правові акти НБУ підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України. Набувають чинності нормативно-правові акти НБУ у визначений ним термін, але не раніше дня прийняття, крім тих, що підлягають державній реєстрації та набувають чинності в терміни, визначені законодавством України.

Нормативно-правові акти з питань бухгалтерського обліку і звітності в банках готуються Національним банком на виконання законів, постанов Верховної Ради України, указів Президента України, рішень Правління або керівництва Національного банку. При цьому значна увага приділяється впорядкуванню раніше ухвалених нормативно-правових актів з метою зменшення їх множини, а також поліпшенню правового й методологічного забезпечення бухгалтерського обліку та звітності в банківській системі.

Важливу роль у діяльності НБУ відіграють роз'яснення щодо застосування банками єдиних правил бухгалтерського обліку, порядку відображення банківських операцій у системі рахунків та фінансової звітності, правил організації статистичної звітності. Роз'яснення готуються відповідним підрозділом (Департаментом бухгалтерського обліку чи Економічним департаментом) центрального апарату НБУ і надсилаються банкам за підписом голови Національного банку або його заступників. Якщо роз'яснення стосуються діяльності інших підрозділів НБУ, то вони узгоджуються з ними.

Керівництво бухгалтерським обліком та звітністю не обмежується лише розробленням і впровадженням плану рахунків, організацією звітності, підготовленням нормативно-правових актів та роз'яснень, а й спрямоване на перевірку стану бухгалтерського обліку та звітності, операційної діяльності в банках, надання необхідної допомоги в її організації. На Національний банк України покладено обов'язки щодо розроблення форм розрахунково-грошових документів, вказівок про порядок складання річних звітів банками. НБУ щорічно подає Верховній Раді України звіт про свою роботу, баланс своєї діяльності і зведений баланс банківської системи України.

Згідно з вимогами законодавства України банки зобов'язані подавати до НБУ фінансову звітність, щорічно перевірену аудитором (аудиторською фірмою). НБУ розроблено і затверджено положення про порядок подання банками до Національного банку України аудиторських звітів (аудиторських висновків) за результатами щорічної перевірки фінансової звітності. Аудиторський звіт складають аудитори, які мають право на проведення аудиторської діяльності та відповідний сертифікат НБУ на аудиторську перевірку банків.

Складовою аудиторського звіту (аудиторського висновку) є висновок про дійсний фінансовий стан банку та про підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження (відмова від висловлення думки, негативна думка) аудитором (аудиторською фірмою) достовірності, повноти та відповідності законодавству України такої звітності банку:

- баланс банку;

- звіт про рахунки доходів та витрат, тобто звіт про фінансові результати;

- звіт про рух капіталу;

- таблиця строків активів та пасивів (у тому числі дохідність і ліквідність активів, якість кредитного портфеля і портфеля цінних паперів, стан дебіторської заборгованості, якість управління активами та пасивами банку);

- інформація про достатність резервів та капіталу банку (у тому числі відповідність формування капіталу банку, фондів, резервів вимогам нормативно-правових актів НБУ, у тому числі оцінки ризику банківських операцій та операцій з інсайдерами (пов'язаними особами);

- інформація про адекватність бухгалтерського обліку, процедур внутрішнього аудиту та заходів контролю банку вимогам нормативно-правових актів НБУ.

Важлива роль відведена НБУ у підготовці аудиторів банків. Відповідно до чинного законодавства України Національним банком створений Комітет з питань сертифікації аудиторів банків. Основне призначення цього Комітету -- забезпечення сертифікації осіб, які мають намір здійснювати аудит фінансової звітності банків.

З метою забезпечення належної якості аудиту фінансової звітності банку в разі встановлення фактів порушень аудиторами, що мають сертифікат, вимог законодавства України та умов сертифікації, Комітет з питань сертифікації аудиторів банків адекватно вчиненому порушенню має право прийняти рішення про застосування заходів впливу, а саме:

- письмове попередження аудитора про недопущення надалі порушень;

- тимчасове зупинення чинності сертифіката на певний строк;

- відкликання (анулювання) сертифіката.

Зазначені вище та інші напрями роботи Національного банку України свідчать про значну його роль у методологічному забезпеченні бухгалтерського обліку, складання звітності та проведення аудиту в банках.

2. Облік пайового, додаткового, резервного капіталу. Облік нерозподілених прибутків (непокритих) збитків. Розкриття інформації про власний капітал у фінансовій звітності

Пайовий капітал відображає суму пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами, і означає, що це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності.

Облік пайового капіталу здійснюється на рахунку 41 «Пайовий капітал». Цей рахунок застосовується тими підприємствами, у яких частина власного капіталу формується у вигляді пайових внесків (членів можливого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки, інвестиційних фондів тощо) і призначений для обліку і узагальнення інформації про суми пайових внесків.

За кредитом рахунка відображається збільшення пайового капіталу, за дебетом -- зменшення.

Аналітичний облік сум пайового капіталу ведеться за видами капіталу та щодо кожного члена товариства.

У балансі сума додаткового капіталу розкривається двома статтями:

- Додатково оплачений капітал

- Інший додатковий капітал.

Додатково оплачений (вкладений) капітал -- це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість від первинної емісії. Це створює емісійний дохід.

Інший додатковий капітал -- це суми дооцінки необоротних активів підприємства, вартість активів безоплатно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб та інші види додаткового капіталу.

Для обліку додаткового капіталу призначений у Плані рахунків пасивний рахунок 42 «Додатковий капітал», за кредитом якого відображається збільшення додаткового капіталу, за дебетом -- зменшення.

Рахунок 42 «Додатковий капітал» має такі субрахунки:

421 «Емісійний дохід»

422 «Інший вкладений капітал»

423 «Дооцінка активів»

424 «Безоплатно одержані необоротні активи»

425 «Інший додатковий капітал».

На суму різниці (перевищення) між номінальною і вартістю реалізації випущених акцій в обліку відображається запис:

Д-т 46 «Неоплачений капітал»

К-т 421 «Емісійний дохід».

Ця сума не підлягає жодному використанню або розподілу, крім випадків реалізації (анулювання) акцій за ціною нижче номінальної вартості:

Д-т 421 «Емісійний дохід»

К-т 451 «Вилучені акції».

У разі дооцінки необоротних активів, які здійснюються за рішенням урядових органів, а також у випадках, передбачених стандартами бухгалтерського обліку, робиться запис:

Д-т 10 «Основні засоби»

Д-т 11 «Інші необоротні матеріальні активи»

К-т 423 «Дооцінка активів».

У разі безоплатно одержаних необоротних активів, отриманих від інших юридичних або фізичних осіб:

Д-т 10 «Основні засоби»

Д-т 11 «Інші необоротні матеріальні активи»

Д-т 12 «Нематеріальні активи»

К-т 424 «Безоплатно одержані необоротні активи».

Резервний капітал -- сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Резервний капітал в АТ створюється у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 відсотків статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань на поновлення резервного капіталу передбачається установчими документами, здійснюється за рахунок чистого прибутку та не може бути меншим 5 процентів його загальної вартості.

Для обліку резервного капіталу у Плані рахунків призначений пасивний рахунок 43 «Резервний капітал». За кредитом рахунка відображається створення резервів, за дебетом -- їх використання. Сальдо цього рахунка кредитове і відображає залишок резервів на кінець звітного періоду.

Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами, джерелами їх утворення та напрямком використання.

Здійснення відрахувань від прибутку на створення (поповнення) резервного капіталу відображається в обліку записом:

Д-т 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)»

К-т 43 «Резервний капітал».

Резервний капітал призначений для покриття непередбачених витрат, збитків на сплату боргів підприємства в разі його ліквідації. Залишки невикористаних коштів резервного капіталу переходять на наступний звітний період.

Використання коштів резервного капіталу на покриття втрат внаслідок надзвичайних ситуацій:

Д-т 43 «Резервний капітал»

К-т 10 «Основні засоби»

К-т 15 «Капітальні інвестиції»

К-т 20 «Виробничі запаси»

К-т 26 «Готова продукція»

К-т 14, 35 «Фінансові інвестиції»

К-т 30 «Каса».

Покриття витрат підприємства з усунення наслідків надзвичайних ситуацій:

Д-т 43 «Резервний капітал»

К-т 66 «Розрахунки по заробітній платі»,

К-т 65 «Розрахунки за страхуванням»,

К-т 23 «Виробництво».

Направлені кошти резервного капіталу на покриття збитків звітного періоду:

Д-т 43 «Резервний капітал»

К-т 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)».

Використання коштів резервного капіталу на виплату дивідендів засновникам:

Д-т 43 «Резервний капітал»

К-т 67 «Розрахунки з учасниками».

Залишений нерозподіленим за звітний рік прибуток (або непокритий поточними доходами збиток) перераховують на рахунок «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)». На цьому рахунку сума обліковуватиметься, допоки не постане потреба використовувати прибуток або до моменту покриття збитків відповідними коштами.

На підприємствах у процесі використання нерозподіленого прибутку можуть створюватися різні фонди економічного стимулювання (заохочення, на соціальні потреби тощо), спеціального призначення (резервний, охорони праці тощо).

Для бухгалтерського обліку зазначених щойно коштів передбачено такі субрахунки (у рахунку нерозподіленого прибутку):

- «Економічного стимулювання»;

- «Спеціального призначення».

За кредитом перелічених субрахунків відображається надходження коштів (нарахування, відрахування, надходження тощо), за дебетом - використання (нарахування виплат, наприклад, допомоги за тимчасовою непрацездатністю, виплата допомоги (на новонародженого), перерахування коштів для одержання цінностей тощо).

Відрахування у фонди відображують бухгалтерським записом:

Дебет рахунка «Нерозподілений прибуток».

Кредит рахунка «Фонд економічного стимулювання» (за видами фондів).

Фонд матеріального заохочення використовують на: преміювання, оплату виконаних особливо важливих робіт, надання одноразової допомоги, виплату винагороди робітникам за загальними підсумками роботи підприємства тощо.

Фонд соціального розвитку використовується на поліпшення культурно-побутового і медичного обслуговування робітників підприємства, на оздоровчі заходи (придбання путівок до санаторію і будинку відпочинку, придбання медикаментів для медичних пунктів тощо).

До фондів спеціального призначення, що утворюються відповідно до діючих положень, належать:

- фонд в орендовані основні засоби розвитку науки і техніки;

- фонд в орендовані основні засоби;

- фінансовий резерв;

- фонд уцінки товарів;

- фонд фінансової підтримки тощо.

Фонди спеціального призначення облічують на субрахунках «Фонди спеціального призначення». По кожному окремому фонду рух відображують за відповідними субрахунками.

При операціях, пов'язаних з утворенням фондів, у бухгалтерському обліку роблять такий запис:

Дебет рахунка «Нерозподілений прибуток»

Кредит рахунка «Фонди соціального призначення» (за відповідними субрахунками).

Аналітичний облік утворення та використання коштів по кожному окремому фонду ведуть за статтями кошторису відповідно до діючих положень.

Мета фінансової звітності. Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

- придбання, продажу та володіння цінними паперами;

- участі в капіталі підприємства;

- оцінки якості управління;

- оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

- забезпеченості зобов'язань підприємства;

- визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

- регулювання діяльності підприємства;

- інших рішень.

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

Фінансова звітність складається з:

- балансу,

- звіту про фінансові результати,

- звіту про рух грошових коштів,

- звіту про власний капітал і приміток до звітів.

До фінансової звітності включаються показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів підприємства. У рядках форм фінансової звітності, які не мають показників, ставиться прочерк. (Пункт 11 доповнено абзацом другим згідно з Наказом Мінфіну N 989 ( z0962-02 ) від 25.11.2002 )

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:

- автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;

- безперервності діяльності,що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства, виходячи з припущення,що його діяльність триватиме далі;

- періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

- історичної (фактичної) собівартості,що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

- нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

- повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:

- підприємство;

- дату звітності та звітний період;

- валюту звітності та одиницю її виміру;

- відповідну інформацію за звітний період і аналогічний період попереднього року;(Абзац п'ятий пункту 19 в редакції Наказу Мінфіну N 989 ( z0962-02 ) від 25.11.2002 );

- облікову політику підприємства та її зміни;

- консолідацію фінансових звітів;

- припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

- обмеження щодо володіння активами;

- участь у спільних підприємствах;

- виявлені помилки минулих років та пов'язані з ними коригування;

- переоцінку статей фінансових звітів;

- іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Бібліографічний список

бухгалтерський облік фінансовий звітність україна

1. Бутинець Ф.Ф., Лайчук С.М., Олійник О.В., Шигун М.М. Організація бухгалтерського обліку: Підручник. -- Житомир, 2002р. - 520с.

2. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ЖІТІ, 2000. - 608 с.

3. Івахненков С. Класифікація програмного забезпечення обліку і контролю // Бухгалтерський облік і аудит. - 2006. -- № 7 - с.55-65.

4. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку. Затверджено наказом Міністерства фінансів України 29.12.2000 р. за № 356.

5. Національні стандарти бухгалтерського обліку в Україні: Нормативно-практичний довідник. Навчальний посібник. / Р.Л. Хом'як, В.І. Лемішовський, О.І. Карий, О.М. Синичич, І.С. Колодка, B.I. Воськало. - Львів: "Інтелект-Захід", 2000. - 180с.

6. Сопко В., Завгородній В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: Підручник. - К.: Кнеу, 2000. - 260с.

7. Чабанова Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник.-К: Видавничий центр «Академія», 2002.-672 с. (Альма-матер).

Размещено на Allbest.ru

...