Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

бухгалтерський облік поточний рахунок

Відповідно до статті 3 пункту 2 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність", бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, що ведеться підприємством. За даними бухгалтерського обліку формується вся звітність (фінансова, статистична, податкова й інші). Метою ведення бухгалтерського обліку (стаття 3 пункт 1) є представлення користувачам для прийняття рішень повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяьності та рух коштів підприємства.

Гроші - одне з найдавніших явищ суспільства - відіграють важливу роль у господарській діяльності людини. Вони завжди привертали до себе пильну увагу науковців.

Гроші є одним з найбільш важливих розділів економічної науки. Вони є набагато більшим, ніж простий інструмент, що сприяє ровитку економіки. Добре діюча грошова система сприяє як повному використанню потужностей, так і повній зайнятості. Та навпаки, погано функціонуюча грошова система може стати головною причиною різких коливань рівня виробництва, зайнятості та цін в економіці.

Згідно з П(С)БО 4 під прошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках в банку, депозити. Для обліку наявності та руху грошових коштів, що знаходяться на рахунках в банку і можуть бути використані для поточних операцій призначено рахунок №31 "Рахунки в банках". Готівка - уе грошові знаки національної валюти України банкноти і монети, в тому числі обігові та ювілейні монети, які є дійсними засобами.

Між підприємствами, установами, організаціями розрахунки здійснюються переважно у безготівковій формі. Безготівкові розрахунки проводяться шляхом перерахування (переказу) грошових коштів з розрахункового рахунку платника на рахунок одержувача за допомогою кредитних або розрахункових банківських операцій. При цьому відповідні установи банків виступають посередниками в розрахунках між організаціями.

На рахунках банку акумулюються вільні грошові кошти фізичних і юридичних осіб. Грошові кошти на поточних рахунках є власністю фізичних та юридичних осіб - власника рахунку, якими воно має право розпоряджатися на свій розсуд.

Актуальність теми курсової роботи підтверджується тим, що банківський рахунок використовується юридичними особами для прийому і передачі готівкових грошових коштів, здійснення всіх видів безготівкових розрахунків: надходження грошових коштів за реалізацію готової продукції, виконані роботи і послуги, позики, кредити, оплата постачальникам, погашення заборгованості в бюджету та інших

Метою курсової роботи є - поглиблене вивчення обліку операцій на поточних рахунках банку.

Для досягнення поставленої мети в курсовій роботі будуть вирішені такі завдання:

- Розглянути порядок відкриття поточного рахунку та порядок ведення операцій на поточних рахунках;

- Вивчити облік операцій на розрахунковому рахунку;

- Охарактеризувати облік грошових коштів на спеціальних рахунках у банках;

- Проаналізувати систему організації обліку операцій на рахунках банку.

Розділ 1. Облік операцій на поточному рахунку

1.1 Економічна сутність грошового обігу або основні поняття

Грошовий обіг - це процес безперервного руху грошових знаків у готівковій і безготівковій формах, що обслуговує реалізацію товарів, а також товарні платежі і розрахунки в господарстві. Грошовий обіг здійснюється між усіма суб'єктами ринкової економіки і в цілому обслуговує реальний рух товарів та послуг.

Суб'єктами грошового обігу є всі юридичні й фізичні особи, що беруть участь у створенні, розподілі, обміні та споживанні валового внутрішнього продукту. Їх можна об'єднати у такі групи:

1) Групи підприємств;

2) Групи сімейних господарств;

3) Групи державних структур;

4) Групи фінансових посередників;

До групи підприємств належать всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у створенні та реалізації валового національного продукту.

До групи сімейних господарств входять усі сімейні одиниці, які мають власні грошові доходи та витрати і ведуть спільний сімейний бюджет. До такої одиниці може входити як одна, так і декілька осіб. Та частина грошового обігу, що бере участь у формуванні доходів сімейних господарств, називається національним доходом.

До групи державних структур входять юридичні особи - державні управлінські та інші структури, які забезпечують розподіл і перерозподіл національного доходу та національного продукту, впливаючи на реалізацію та споживання останнього.

До групи фінансових посередників входять суб'єкти грошового ринку, які, виконуючи роль посередників, акумулюють на цьому ринку вільні грошові кошти і розміщують їх від свого імені і за власний рахунок (банки, небанківські фінансово-кредитні установи). Їх головною функцією є акумуляція тимчасово вільних коштів, які є в суспільстві, і надання їх у тимчасове користування тим, хто має в них потребу, на умовах платності, терміновості і поворотності.

Характерними ознаками грошового обігу є:

1) еквівалентність: покупець передає грошову суму, що еквівалентна придбаному продукту;

2) безповоротність: отримані продавцем гроші назад не повертаються, а використовуються для придбання нових покупок;

3) прямолінійність, яка виявляється у постійному віддаленні грошей від емітента і наступних суб'єктів обігу, що використали їх для купівлі продуктів.

У процесі господарської та іншої діяльності підприємства постійно вступають у взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання при здійсненні угод, що оформлюються і закріплюються договорами: з постачальниками - за одержані від них товарно-матеріальні цінності, з покупцями - за придбані ними товари, з банками - з особами - за транспортні плати, наданих їм позик тощо. Відносини між підприємствами, які виникають внаслідок кругообігу господарських засобів, називаються розрахунками. Вони опосередковують розподіл і перерозподіл суспільного продукту, перехід його з товарної форми в грошову, і навпаки. Початковою і кінцевою ланкою кругообігу засобів, який включає придбання товарів, виробництво продукції, використання робіт, надання послуг, а також їх продаж і отримання виручки, виступають грошові кошти, які є найбільш ліквідними активами.

Згідно з П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів» під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках в банках і депозити до запитання.

Готівка (готівкові кошти) - це грошові знаки національної валюти України - банкноти та монети.

Платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна, називаються готівковими розрахунками.

Розрахунки можуть здійснюватись не тільки в готівковій, але й в безготівковій формі.

Безготівкові розрахунки - це перерахування грошових коштів з рахунку підприємства-платника на рахунок підприємства-отримувача. Фінансовим посередником у цих розрахунках виступає банк, який надає послуги своїм клієнтам-підприємствам.

Банк, в я комі відкрито рахунки підприємств, організацій, установ усіх форм власності, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, банків та їх установ, фізичних осіб, та який здійснює для них на договірних засадах будь-яку з операцій чи послуг, передбачені Законом України «Про банки та банківську діяльність», називається обслуговуючим. При здійснені безготівкових розрахунків можуть застосовуватися акредитивна, інкасована, вексельна форми розрахунків, а також розрахунки можуть проводитися розрахунковими чеками, банківськими платіжними картками, причому клієнти банку самостійно обирають платіжні інструменти (платіжне доручення, платіжна вимога, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, акредитив). Форма розрахунку вказується під час укладання договорів. Види банківських розрахунків наведено нижче (рисунок 1.1).

За економічним змістом безготівкові розрахунки бувають товарного та нетоварного характеру. До товарних відносяться розрахунки між підприємствами за реалізовані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги, до нетоварних - розрахунки з бюджетом з платежів і податків, погашення банківських позик, відсотків, розрахунки з дебіторами, крім розрахунків за товарними операціями.

Порядок безготівкових розрахунків суворо регламентований законодавством. Здійснення розрахункових операцій через банк знижує потребу в готівці, сприяє концентрації в банку вільних грошових коштів для кредитування, забезпечує їх збереження і ефективність використання, оптимізує й прискорює грошовий обіг держави.

Готівковий і безготівковий грошовий обороти органічно пов'язані між собою, що реалізуються через перехід однієї форми в іншу. Наприклад, виручка надходить до каси підприємства, а потім здається до установи банку для зарахування на поточний або інші рахунки. З цих рахунків у банку проводяться розрахунки між господарськими суб'єктами та надходить готівка в касу підприємства для видачі заробітної плати, авансу підзвітнім особам тощо.

Основними завданнями бухгалтерського обліку грошових коштів і розрахунків є:

1) правильна організація, своєчасне й законне проведення безготівкових і готівкових розрахункових операцій;

2) своєчасне та правильне документування операцій з руху грошових коштів і розрахунків;

3) забезпечення збереження грошових коштів і цінних паперів у касі підприємства;

4) контроль за витрачанням грошових коштів;

5) своєчасне та точне ведення розрахунків з дебіторами та стягнення заборгованості;

6) періодичне проведення інвентаризації грошових коштів і дебіторської заборгованості.

1.2 Відкриття поточних рахунків в банках

Будь-яка форма підприємницької діяльності передбачає активний обмін коштами. Посередниками в цих розрахунках є спеціальні державні та комерційні господарські одиниці - банки.

У процесі господарської діяльності постійно здійснюються допоміжні грошові розрахунки між підприємствами, між підприємством і бюджетом, органами страхування, громадськими організаціями, фізичними особами, завдяки чому завершується перетворення грошової форми виділених коштів на виробничі запаси, одержання гронової виручки та чистого прибутку, що міститься в ній. Отже, грошові розрахунки - найважливіший фактор обороту коштів, а їхнє своєчасне завершення - необхідна умова безперервного процесу виробництва.

Усі юридичні особи, незалежно від форм власності, а також фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, що є суб'єктами підприємницької діяльності, - здійснюють між собою розрахунки за товари, роботи, послуги та цінні папери.

Для зберігання коштів і здійснення всіх видів розрахункових, кредитних і касових операцій юридичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, а також фізичним особам банки відкривають рахунки.

Правовідносини, що виникають у клієнтів банків під час відкриття поточних, депозитних, кредитних рахунків у національній та іноземній валюті, регулює Інструкція «Про відкриття банками рахунків в національній і іноземній валюті», затверджена постановою Правління НБУ від 18. 12. 1998р. № 527.

Підприємства, їхні відокремлені підрозділи, фізичні особи (в тому числі фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності) можуть відкривати поточні та інші рахунки в будь-яких банках України та інших держав за власним вибором і за згодою цих банків. Власник рахунка протягом трьох робочих днів від дня відкриття або закриття рахунка повідомляє номер цього рахунка податковому органу за місцем своєї реєстрації і банкам, у яких уже мав відкриті рахунки в національній чи іноземній валюті. Поточні рахунки в національній валюті відкривають для підприємств, що здійснюють науково-дослідницьку, виробничу та іншу комерційну діяльність з метою одержання прибутку, мають основні та оборотні засоби і самостійний баланс. З поточного рахунка здійснюють операції, що забезпечують комерційну та іншу діяльність підприємства (розрахунки за товарно-матеріальні цінності з постачальниками і покупцями продукції; надання та одержання послуг; одержання заробітної плати й сплата обов'язкових платежів до бюджету і державних фондів; операції, пов'язані з забезпеченням власних матеріально-побутових потреб, та інші згідно із статутною діяльністю підприємства).

Підприємствам, що мають філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, які знаходяться на окремому балансі та є самостійними платниками податку, а також структурним підрозділам, які відокремлюються в процесі приватизації, за клопотанням власника основного рахунка і за згодою установи банку, в якому відкривається поточний рахунок, можуть бути відкриті поточні рахунки для здійснення розрахунків за місцезнаходженням цих підрозділів.

При відкритті всіх видів рахунків банк повинен у триденний строк повідомити про це податкову інспекцію за місцем реєстрації власника рахунка.

Для відкриття поточного рахунка в банк подають такі документи:

1. Заяву про відкриття рахунка.

2. Копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства у виконавчих органах влади.

3. Копію рішення про створення, реорганізацію підприємства, засвідчену нотаріально або органом, що прийняв таке рішення.

4. Копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально. Установа банку, в якому відкриваються рахунки (субрахунки), робить відмітку про відкриття такого рахунка на примірнику статуту (положення), на якому зроблено відмітку податкової інспекції про реєстрацію підприємства в податкових органах, відтак цей примірник повертають власнику рахунка.

5. Копію документа, який підтверджує, що підприємство взято на облік у податкових органах.

6. Картку зі зразками підписів директора та його заступника, головного бухгалтера та його заступника і відбитком печатки.

7. Копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально або органом, який здійснює реєстрацію.

8. Копію документа про реєстрацію в органах Фонду соціального страхування України, засвідчену нотаріально або органом, який здійснює реєстрацію.

Орендні підприємства додатково подають нотаріально засвідчену копію договору про оренду. Суб'єкти підприємницької діяльності (повні командитні товариства, фермерські господарства, підприємці без створення юридичної особи тощо), наявність статуту для яких не передбачено законом, статут для відкриття рахунка не подають.

Картку зі зразками підписів та відбитком печатки подають усі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності (незалежно від форм власності), яким відкривають рахунки в установах банків.

Право першого підпису належить керівнику підприємства, якому відкривають рахунок, а також іншим посадовим особам, уповноваженим керівником. Право другого підпису належить головному бухгалтеру та уповноваженим ним особам. Якщо посада головного бухгалтера не передбачена або в разі, коли ця посада тимчасово не заміщена тощо, власник рахунка робить про це відмітку в картці зі зразками підписів і відбитком печатки. По рахунках юридичних осіб, в штаті яких відсутні особи, що мають право другого підпису, а також підприємців (без утворення юридичної особи) в установи банків подається нотаріально засвідчена картка зі зразком підпису тільки власника рахунка.

У картці зі зразками підписів і відбитком печатки зазначають номер рахунка та ідентифікаційний код (номер) власника рахунка, підтверджений відповідними довідками статистичних або податкових органів.

При відкритті поточного рахунка в банку відкривають особовий рахунок підприємства з присвоєнням номера. Особові рахунки банк веде в двох примірниках: перший - для банку, другий видається підприємству як виписка з рахунка. Виписку банку з поточного рахунка (копія записів на цьому рахунку) з доданням відповідних первинних документів (об'ява на внесок готівки, чек, платіжне доручення, розрахунковий чек тощо) щоденно або в інші узгоджені з підприємством строки (залежно від частоти операцій по розрахунковому рахунку), передають уповноваженому представникові підприємства або особам, які мають право підпису грошових документів. Виправлення у виписці банку підтверджуються підписом головного бухгалтера установи банку та відбитком круглої печатки. Виправлення в первинних грошових документах не допускаються. Якщо у виписці знайдено суми, зараховані на поточний рахунок помилково, або в ній не відображено сум здійснених операцій, власник рахунка має негайно повідомити про це банк, який в наступних виписках робить виправлення через зарахування (списання) відповідних претензійних сум. Періодично і на 1 січня письмово підтверджується залишок коштів на рахунку згідно з даними банку.

Виписка банку є реєстром аналітичного обліку і підставою для бухгалтерських записів. Одержану з банку виписку в бухгалтерії перевіряють і обробляють: додають первинні документи, вказують коди рахунків, що кореспондують з синтетичним рахунком первинного порядку 31 «Рахунки в банках» (субрахунки 311, 314). На дебеті рахунка 31 «Рахунки в банках» відображають надходження коштів, на кредиті - їх використання.

Форми банківських виписок можуть бути різними, але з обов'язковим зазначенням: вхідного залишку коштів на поточному рахунку на початок дня, надходжень і перерахувань коштів протягом дня окремо за кожним фактом платежу, вихідного залишку на поточному рахунку на кінець дня. По кожному факту платежу вказують, на підставі якого номера документа його було зроблено, реквізити банку і номер рахунка власника. Під час обробки банківських виписок слід брати до уваги, що з точки зору банку всі кошти підприємств (внески) є борговими зобов'язаннями банку, тому залишки коштів та їх надходження на поточний рахунок підприємства відображають на кредиті, а видачу або перерахування коштів - на дебеті рахунка. Бухгалтер записує ці операції на рахунка 31 «Рахунки в банках» у зворотному порядку: надходження - на дебеті, а видачу або перерахування коштів - на кредиті.

На дебеті виписки банк відображає погашення своєї заборгованості перед власником рахунка, а в журналі-ордері № 1 за рахунком 31 «Рахунки в банках» (таблиця 1.1) бухгалтер проводить ці операції на кредиті рахунка 31 як списання коштів з поточного рахунка.

У виписці з кредиту банк відображає збільшення заборгованості перед своїм клієнтом, а у відомості № 1.2 за рахунком 31 «Рахунки в банках» бухгалтер проводить ці операції на дебеті рахунка 31 як надходження коштів на поточний рахунок.

Таким чином, виписка - основний документ, згідно з яким бухгалтер складає кореспонденцію рахунків про рух коштів; вона є реєстром аналітичного обліку та підставою для бухгалтерських записів. Подання до банку первинних документів і прийняття їх банком не є підставою для обліку операцій доти, поки вони не будуть відображені у виписці (таблиця 1.2).

У виписці банку обов'язково зазначають такі реквізити:

1. Номер поточного рахунка підприємства.

2. Дату попередньої виписки і дату руху коштів.

3. Залишок коштів до руху коштів.

4. Суми операцій.

5. Номери документів.

6. Розрахункові рахунки-кореспонденти (на які або з яких почався рух після виконаних протягом дня розрахунків).

Таблиця 1.1 - 31 «Рахунки в банках»

№	Зміст операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1.	Зарахування сум, що надійшли від покупців або замовників в оплату рахунків-фактур за відвантажені товари, продукцію, послуги в національній валюті	311	361
2.	Надходження сум готівкою	311	301
3.	Зарахування готівки, зданої в банк через інкасатора	311	333
4.	Зарахування залишку сум за невикористаними чековими книжками	311	313
5.	Повернення невикористаної суми акредитива	311	313
6.	Суми, що надійшли за погашені ощадні сертифікати	311	331
7.	Кошти, що надійшли за погашені облігації	311	352
8.	Зарахування сум за одержаними векселями	311	341
9.	Зарахування сум, повернених фінансовими органами	311	641
10.	Зарахування сум, що надійшли за претензіями	311	374
11.	Зарахування сум, що надійшли від інших дебіторів	311	377
12.	Помилково зарахована банком сума	311	374
13.	Кошти, що надійшли від засновників підприємства як внески до статутного капіталу	311	46
14.	Суми, що надійшли від перепродажу викуплених власних акцій	311	451
15.	Суми, що надійшли від продажу акцій власної емісії:
	-- за номінальною вартістю	311	46
	-- на суму емісійного прибутку	311	46
	-- на суму емісійного прибутку	311	46
16.	Зарахування одержаних штрафів, пені, неустойки	311	715
17.	Зарахування дивідендів від фінансових вкладів за участі в різних товариствах	311	731
18.	Надходження сум на погашення дебіторської заборгованості, що списана з минулі роки до збитку	311	716
19.	Зарахування сум одержаного короткострокового кредиту	311	601
20.	Зарахування сум одержаного довгострокового кредиту	311	501
21,	Зарахування сум, що надійшли від продажу облігацій	311	521
22.	Зарахування на поточний рахунок одержаного кредиту для працівників підприємства	311	501
23.	Одержання грошей в касу за чеком	301	311
24.	Сплата заборгованості постачальникам	631	311
25.	Перерахування платежів до бюджету	641	311
26.	Сплата штрафів, пені, неустойки	948	311
27.	Стягнення банком відсотків за кредит:
	-- за поточним і пролонгованим без змін умов кредиту	951	311
	-- за простроченим кредитом	951	311
28.	Погашення короткострокової позики банку	601	311
29.	Перерахування на погашення заборгованості:
	-- органам соціального страхування	652	311
	-- Пенсійному фонду	651	311
	-- за індивідуальним страхуванням	654	311
	-- за перерахуванням прибуткового податку з громадян та інших видів податків до бюджету	641	311
	-- до Державного фонду соціального страхування на випадок безробіття	653	311
	-- інші обов'язкові збори	642	311
30.	Сплата векселів	621	311
31.	Списання банком сум:
	-- за виставлення акредитивів	313	311
	-- за видачу чекових книжок	313	311
32.	Перерахування організаціям і особам різної кредиторської заборгованості	685	311
33.	Придбання ощадних сертифікатів банку	331	311
34.	Викуп акціонерним товариством власних акцій у акціонерів	451	311
35.	Фінансові внески в акції, облігації, різні вклади	141, 142, 143	311
36.	Перерахування сум за претензіями	374	311
37.	Внески коштів підприємств на депозитні рахунки в банках	313	311
38.	Аванси, що переказані під звіт працівникам підприємства, які перебувають у відрядженні в інших містах	372	311
39.	Оплата витрат, пов'язаних із заходами запобігання або ліквідації наслідків стихійного лиха	991 992	311
40.	Суми, перераховані на утримання вищих організацій	949	311
41.	Суми, списані на погашення заборгованості:
	-- за короткостроковими позиками	601	311
	-- за довгостроковими позиками	501	311
42.	Перерахування банку суми, що одержана від працівників підприємства для погашення позики на індивідуальне житлове будівництво та на інші цілі	501	311
43.	Перерахування авансів постачальникам і підрядникам за замовленнями з тривалим строком виконання	371	311
44.	Погашення заборгованості за облігаціями	521	311
45.	Придбання бланків векселів	92	311
46.	Суми, що списані банком за касове обслуговування	92	311
47.	Попередня оплата за товарно-матеріальні цінності (ТМЦ):
	-- в частині вартості ТМЦ без ПДВ	631	311
	-- на суму ПДВ	631	311

Таблиця 1.2 - Виписка банку

Філіал ЗАТ КБ «Приватбанк» у м. Харкові Виписка за період з 12.03.2002 по 12.03.2002 11.03.2002 Особовий рахунок українські гривні № 36006199459981
Дата	Код МФО	Кореспондуючий рахунок	Номер документа	Код оп.	Обороти	Залишки
					Дебет	Кредит
12.03.02		Вхідний залишок				432.07
12.03.02	350589	2604581	117		575.00
12.03.02	331605	29026100030916	137			63.00
12.03.02	313731	26005020036980	54			33.00
Обороти			96.00
Вихідний залишок			3.07

Бухгалтер у день одержання виписки здійснює операції, які позначають бухгалтерським терміном «кантування» - перевірка й обробка виписки. Цей процес передбачає:

1. Нумерування виписки.

2. Добір документів, які підтверджують факт здійснення господарської операції, і перевірка наявності виправдних документів від інших підприємств, що є підставою для зарахування або списання коштів.

3. Звірку достовірності записів у виписці банку і до даних до неї документах, а також відповідності суми у виписці сумам виправдних документів на перерахування або зарахування коштів.

4. Перевірку правильності визначення залишку грошей на поточному рахунку після здійснених операцій.

5. Зазначення кореспондуючого рахунка у виписці проти кожної суми згідно з наведеними операціями. Ті самі рахунки зазначають у документах, доданих до виписки.

6. За необхідності - зазначення кодів аналітичних статей обліку.

Для правильного ведення обліку розрахункових операцій їх слід чітко формулювати у первинних документах і докладно розписувати суми платежу, зокрема коли платіж складається з кількох сум. Так, якщо сума в платіжному документі складається з платежу за строком і Ієні за прострочення платежу, то в документі необхідно розшифрувати, з яких статей складається сума платежу. Всі розшифровки показують у графі “Призначення платежу”. Суму, що списана (зарахована) банком, відображають відповідно не на двох, а по змозі на більшій кількості рахунків.

1.3 Документальне оформлення операцій на поточному рахунку

Для здійснення операцій на поточному рахунку до банку подаються документи, форми яких затверджені Національним банком України. Надані до банку документи повинні мати наступні реквізити:

– назву;

– номер поточного рахунку;

– ідентифікаційні коди підприємства-відправника та підприємства- отримувача грошових коштів;

– число;

– місяць;

– рік виписки.

Якщо будь-який реквізит не заповнений або заповнений з порушенням вимог, то банк не має права приймати такий документ до виконання. У розрахункових документах не допускаються виправлення, незалежно від того, хто вносить ці зміни - клієнт чи банк. При цьому підприємства та фізичні особи несуть повну відповідальність за правильність внесених до розрахункових документів даних. Документи, які надходять до банку, дійсні лише за наявності підписів, ідентичних підписам у банківській картці. При готівкових розрахунках банківськими документами є грошові чеки та об'яви на внесок готівкою; у випадку безготівкових перерахувань - платіжні доручення, платіжні вимоги, платіжні вимоги-доручення, розрахункові чеки, акредитиви, векселі, банківські платіжні картки.

Платіжне доручення є розпорядженням обслуговуючому банку про перерахування визначеної суми на рахунок іншого підприємства, оформлене на спеціальному бланку.

При розрахунках платіжними дорученнями ініціатором платежу виступає платник. За бажанням у платіжному дорученні платник може вказати дату валютування, тобто зазначену платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дату, починаючи з якої грошові кошти, переказані платником одержувачу, переходять у власність одержувача. Ця дата не може бути встановлена пізніше, ніж на десятий календарний день після складання платіжного доручення (без урахування дати його складання).

Будь-яке перерахування (крім сплати податків і зборів до бюджету) повинно мати підставу, підтверджену документально. Документами, що підтверджують правомірність платежу, можуть бути:

– договір;

– акт (виконаних робіт, наданих послуг, результатів перевірки фондами, податковими органами, звіряння тощо);

– накладна;

– рахунок-фактура;

– товаротранспортна накладна;

– лист;

– наказ;

– інше.

Банк реєструє всі здійснені операції з надходження та списання коштів з поточного рахунку в спеціальній виписці з особового рахунку з доданням виправдовуючих документів.

Виписка банку - це документ, який видається банком підприємству та відображає рух грошових коштів на поточному рахунку. Вона замінює собою регістр аналітичного обліку за операціями на поточному рахунку та одночасно є підставою для бухгалтерських записів. Таким чином, виписка банку - це фактично другий примірник особового рахунку підприємства, відкритого банком (таблиця 1.3).

Таблиця 1.3 - Виписка з поточного рахунку

Назва власника та номер рахунку	Дата останнього дня проведення розрахунку	Дата попереднього дня проведення розрахунків
ТОВ «Корона» 2632012578	24.12.2011р.	23.12.2011р.
Вхідне сальдо пасив 15000,00
Код операції	Номер документу	Код банку	Номер рахунку	Оборот за дебетом	Оборот за кредитом
01	124	351125	2601408081		180,00
01	87	311056	2600309012		300,00
01	152	351173	2613865621	10000,00
01	153	310012	2625638634	800,00
Разом оборотів	10800,00	480,00
Вихідне сальдо пасив 4680,00

Бухгалтер при отриманні виписки - здійснює наступні операції, які називаються бухгалтерським терміном - контирування виписки:

– виписка нумерується;

– перевіряється наявність виправдовуючих розрахункових документів, на підставі яких зараховані або списані кошти; перевіряється відповідність сум у виписці сумам виправдовуючих документів на перерахування чи зарахування коштів;

– проставляється кореспонденція рахунків відповідно до проведених операцій.

Оброблюючи виписки, бухгалтер повинен пам'ятати, що поточний рахунок для обліку на підприємстві - активний, а для банку - пасивний. Зберігаючи грошові кошти підприємства, банк вважає себе його боржником, тобто на цю суму має кредиторську заборгованість. Тому залишки грошових коштів і надходжень на поточний рахунок підприємства банк записує за кредитом поточного рахунку, а зменшення свого боргу (списання, видачу коштів) - за дебетом.

На полях перевіреної виписки напроти сум операцій і на документах, які додаються, проставляються коди кореспондуючих рахунків, а на документах вказуються ще й порядкові номери запису у виписці. Після цього на всіх доданих до виписки документах ставлять штамп "Погашено".

1.4 Облік операцій на поточному рахунку в національній валюті

Для зберігання вільних грошових коштів і проведення безготівкових розрахунків підприємствам, організаціям, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності в банках відкривають поточні рахунки згідно з Інструкцією №3 «Про відкриття банками рахунків у національній і іноземній валюті», затвердженою постановою правління Національного банку України від 04.02.98 №36. З поточного рахунка оплачуються операції, що забезпечують виробничо-господарську, комерційну та іншу діяльність; розрахунки за товарно-матеріальні цінності з постачальниками і покупцями продукції; надані і отримані послуги; сплата обов'язкових платежів до бюджету і державних фондів; операції, пов'язані із забезпеченням власних соціально-побутових потреб, та інші операції відповідно до статутної діяльності підприємства. З поточного рахунка банк видає готівку на оплату праці, виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, дивідендів (доходів), на господарські та інші потреби. Видачу готівкових грошових коштів, а також безготівкові перерахування з поточного рахунка підприємства банк проводить на підставі наказів власника рахунка або з його згоди (акцепту).

Періодично (у встановлені строки) банк видає підприємству виписки з його поточного рахунка, тобто перелік здійснених за звітний період операцій. До виписки додаються відповідні виправдні документи, на підставі яких були зараховані або списані кошти. Виписка банку фактично являє собою другий примірник особового рахунка підприємства, відкритого банком. Зберігаючи грошові кошти підприємства, банк вважає себе його боржником, тобто на цю суму має кредиторську заборгованість. Звідси - залишки коштів і надходження на поточний рахунок банк записує по кредиту поточного рахунка, а зменшення свого боргу (списання, видачу готівкою) - по дебету. Тому, обробляючи виписки банку, бухгалтер повинен пам'ятати про цю особливість і записувати зараховані суми і залишок по дебету поточного рахунка) а списання - по кредиту.

Одержана із банку виписка перевіряється й обробляється: підбираються всі виправдні документи, проставляються кореспондуючі рахунки. Всі додані до виписки документи погашаються штампом «Погашено». Крім того, на документах також вказують порядковий номер його запису у виписці банку. Це необхідно для контролю за рухом коштів на поточному рахунку, а також для наступних перевірок.

Виписки банку є регістрами аналітичного обліку і підставою для облікових запасів на поточному рахунку.

Синтетичний облік наявності І руху грошових коштів на поточному рахунку підприємства в національній валюті ведеться на активному рахунку ЗІ «Рахунки в банках», субрахунок 311 «Поточні рахунки в національній валюті», по дебету якого відображають надходження (зарахування) коштів, а по дебету - списання використаних коштів.

На суму зарахованих на поточний рахунок підприємства коштів дебетують рахунок 311 «Поточні рахунки в національній валюті» в кореспонденції з кредитом рахунків:

301 «Каса в національній валюті» (на суми, внесені готівкою із каси);

361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» (на суми, одержані від вітчизняних покупців і замовників за реалізовану продукцію, товари, роботи, послуги);

37 «Розрахунки з різними дебіторами» (на суми, одержані від різних дебіторів у погашення заборгованості);

60 «Короткострокові позички» (на суми одержаних банківських кредитів) та ін.

Перераховані (видані готівкою) грошові кошти з поточного рахунка підприємства відображаються по кредиту рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті» і дебету рахунків:

301 «Каса в національній валюті» (на суми, видані готівкою);

631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (на суми, перераховані постачальникам в оплату вартості одержаних матеріальних цінностей, робіт, послуг);

64 «Розрахунки за податками і платежами» (на суми, сплачених податків і обов'язкових платежів до бюджету позабюджетних фондів);

65 «Розрахунки за страхуванням» (на суми збору, сплаченого за пенсійним і соціальним страхуванням);

67 «Розрахунки з учасниками» (на суми перерахованих дивідендів та Інших виплат учасникам);

68 «Розрахунки за іншими операціями» (на суми оплаченої кредиторської заборгованості по внутрігосподарських та інших розрахунках);

601 «Короткострокові кредити банків у національній валюті» (на суми погашеної заборгованості банкам по одержаних кредитах) тощо.

Якщо при опрацюванні виписки банку з поточного рахунка підприємства виявлено помилково списані або зараховані кошти, бухгалтер повинен письмово повідомити установу банку про допущену помилку для внесення виправлень. На суму, помилково списану банком з поточного рахунка підприємства, в бухгалтерському обліку роблять запис по дебету рахунка 374 «Розрахунки за претензіями» і кредиту рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті». При поновленні банком на поточному рахунку підприємства помилково списаної суми роблять зворотній запис (тобто дебет рахунка 311 і кредит рахунка 374).

Помилково зарахована на поточний рахунок підприємства сума відображається по дебету рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті» і кредиту рахунка 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». Після одержання виписки банку з виправленим помилковим записом складається бухгалтерська проводка із зворотною кореспонденцією рахунків (дебет рахунка 685 і кредит рахунка 311). Так забезпечується ідентичність записів на поточному рахунку як в банку, так і на підприємстві.

1.5 Облік операцій на поточному рахунку в іноземній валюті

Режим здійснення операцій у іноземній валюті на території України, загальні принципи валютного регулювання, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин регламентуються Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 № 15-93 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління НБУ від 04.08.97 № 212), Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 26.03.98 та іншими нормативними актами.

Облік операцій у іноземній валюті регламентується Положенням про бухгалтерський облік операцій у іноземній валюті, затвердженим наказом Міністерства финансів України від 14.02.96 № 29 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства фінансів України від 05.12.97 № 268).

Відповідно до зазначеного Положення і національного Плану рахунків бухгалтерський облік наявності та руху валютних коштів здійснюється на рахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» за субрахунками (рахунками третього порядку): 312-1 «Валютний рахунок в країні», 312-2 «Валютний рахунок за кордоном», 312-3 «Транзитний валютний рахунок».

Записи на рахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» та його субрахунках здійснюються на підставі виписок банку з цього рахунка і доданих до них розрахунково-платіжних документів, за якими були зараховані або сплачені кошти у іноземних валютах.

Аналітичний облік по рахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» ведеться так, щоб забезпечити достовірну інформацію про наявність і рух валютних коштів по кожному з відкритих у банку рахунках в іноземних валютах: «Валютний рахунок у доларах США», «Валютний рахунок в англійських фунтах», «Валютний рахунок у німецьких марках» тощо. Проте для систематизації і узагальнення інформації про господарські операції у різних валютах у бухгалтерському обліку здійснюється перерахунок іноземних валют у національну валюту України (в гривні) за курсом, встановленим Національним банком України на дату оформлення розрахунково-платіжних документів. Такою датою вважається дата виписки платіжного доручення на перерахування іноземної валюти зарубіжному партнеру, дата виписки прибуткових і видаткових касових ордерів, дата митного оформлення матеріальних цінностей (робіт, послуг) по експортно-імпортних операціях.

При опрацюванні первинних документів, вартісні показники яких вказані в іноземних валютах, облікові працівники в знаменнику вказують еквівалент цих показників у гривнях по курсу Національного банку України на дату, яка прийнята для перерахунку операцій у іноземній валюті. У облікових регістрах (журналах-ордерах, відомостях, книгах) господарські операції також відображають в гривнях та іноземній валюті (з зазначенням назви валюти - російські рублі, долари США тощо).

Бухгалтерський облік операцій у іноземних валютах ведеться в тій самій системі рахунків, що й облік операцій у гривнях. Записи по рахунках розрахунків з постачальниками і підрядчиками, покупцями і замовниками та іншими дебіторами і кредиторами здійснюються відповідно на рахунках 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками») 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», 64 «Розрахунки за податками й платежами» та ін. При цьому можливе відокремлення розрахунків в іноземних валютах на окремих субрахунках, що відкриваються в складі відповідних синтетичних рахунків. У облікових регістрах обов'язково вказують дату здійснення господарської операції, оформленої відповідним документом.

Наявність і рух готівкової іноземної валюти в касі підприємства відображається на рахунку 30 «Каса», за субрахунком 302 «Каса в іноземній валюті». Записи на субрахунку 302 здійснюються в загальноприйнятому порядку на підставі звітів касира з доданими до них прибутковими і видатковими касовими ордерами.

Законом України «Про внесення змін в деякі Декрети Кабінету Міністрів України з питань валютного регулювання» від 03.06.97 № 295 було відмінено обов'язковий продаж на Міжбанківській валютній біржі 50% від надходжень валюти по експортних операціях. Проте постановою Правління Національного банку України від 04.09.98 №349 «Про введення обов'язкового продажу надходжень у іноземній валюті на користь резидентів - юридичних осіб» (із змінами, внесеними постановою від 14.09.98 № 365) встановлено, що на період до стабілізації ситуації на валютному ринку України 50% від надходжень у іноземній валюті на користь резидентів - юридичних осіб підлягає обов'язковому продажу через уповноважені банки на Українській міжбанківській валютній біржі, за винятком:

1) кредитів (позик, фінансової допомоги);

2) сум по гранту КFW;

3) сум, які повністю направляються резидентами на погашення кредитів, позик і фінансової допомоги;

4) сум, придбаних на Українській міжбанківській валютній біржі і Київській міжбанківській валютній біржі в межах строків для розрахунків з нерезидентами;

5) сум, перерахованих раніше нерезидентам І повернених через невиконання зобов'язань, якщо вони не були куплені на міжбанківському валютному ринку України;

6) сум, що належать банкам і уповноваженим кредитно-фінансовим установам;

7) депозитів, розміщених резидентами;

8) виручки від експорту послуг транспортних організацій, яка спрямовується ними на експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням їх транспортних засобів за межами України.

При здійсненні обов'язкового продажу валюти винагорода уповноважених банків не може перевищувати 0,05% по кожній угоді, включаючи операційні витрати.

Постановою Правління Національного банку України від 24.07.97 № 248 передбачено, що валютні надходження на адресу резидента піддягають зарахуванню на розподільчий валютний рахунок. Банк зобов'язаний не пізніше наступного дня повідомити власника рахунка про надходження валюти на розподільчий рахунок і, якщо резидент протягом п'яти банківських днів не дасть йому доручення на перерахування валютних коштів з розподільчого рахунка) банк на 6-й банківський день самостійно перераховує ці кошти на валютний рахунок резидента.

Валютні кошти, зараховані на розподільчий рахунок, у бухгалтерському обліку відображаються записом по дебету рахунка 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», субрахунок 312-3 «Транзитний валютний рахунок» у кореспонденції з кредитом рахунка 362 «Розрахунки з іноземними покупцями».

Перерахування банком валютних коштів транзитного валютного рахунка на валютний рахунок підприємства резидента відображається записом по дебету рахунка 312, субрахунок 312-1 «Валютний рахунок в країні» і кредиту рахунка 312, субрахунок 312-3 «Транзитний валютний рахунок».

При обов'язковому продажу валюти (50Уо), а також якщо підприємство приймає рішення про продаж частки валюти, що залишилася в його розпорядженні на Українській міжбанківській валютній біржі, воно подає банку доручення (заявку) встановленої форми. Валютні кошти, перераховані банком на рахунок Українській міжбанківській валютній біржі для продажу, в сумі, визначеній за курсом Національного банку України на дату здійснення операції, відображаються записом по дебету рахунка 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті» і кредиту субрахунка 312-3 «Транзитний валютний рахунок».

Одержана на рахунок підприємства національна валюта (гривні) зараховується в доход від реалізації іноземної валюти (за вирахуванням суми, утриманої банком як винагорода за надані послуги по продажу валюти на біржовому ринку) і в бухгалтерському обліку відображається записом по дебету рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті» в кореспонденції з кредитом рахунка 711 «Доход від реалізації іноземної валюти».

Собівартість реалізованої на біржовому ринку іноземної валюти за курсом Національного банку України, що діяв на день здійснення операції (за вирахуванням суми винагороди, утриманої банком), списується з кредита рахунка 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті» на дебет рахунка 942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти»

У такій же кореспонденції рахунків відображається і сума винагороди, утримана банком за надані послуги по продажу іноземної валюти на біржовому ринку.

Наприкінці звітного періоду для визначення фінансового результату від продажу іноземної валюти на Міжбанківській валютній біржі роблять записи:

1. На списання доходу від реалізації іноземної валюти: Д-т рах. 711 «Доход від реалізації іноземної валюти» К-т рах. 791 «Результат основної діяльності»;

2. На списання собівартості реалізованої валюти: Д-т рах. 791 «Результат основної діяльності» К-т рах. 942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти»;

3. На списання фінансового результату від продажу іноземної валюти, визначеного за даними рахунка 791 «Результат основної діяльності» (як різниця між кредитовим і дебетовим оборотами);

4. На суму одержаного прибутку: Д-т рах. 791 «Результат основної діяльності» К-т рах. 441 «Прибуток нерозподілений»;

5. На суму збитку: Д-т рах. 442 «Непокриті збитки» К-т рах. 791 «Результат основної діяльності».

Приклад. За дорученням підприємства з його розподільчого (транзитного) валютного рахунка було списано 10 000 дол. США для продажу на Міжбанківській валютній біржі (курс Нацвонального банку України на цю дату становив 5 грн. за 1 дол. США) на суму 50 000 грн. Валюта була продана на біржовому ринку за 52 000 грн. (курс продажу -- 5,2 грн. за 1 дол. США). Комісійна винагорода банку за продажу валюти -- 520 грн.

Придбання і перерахування іноземної валюти здійснюється на Українській міжбанківській валютній біржі або Київській міжбанківській валютній біржі для:

1) Оплати за фактично одержану продукцію або фактично надані послуги (виконані роботи) на підставі: зовнішньоекономічного імпортного контракту, вантажної митної декларації (акта виконаних робіт і наданих послуг) І довідки Державної податкової адміністрації України (яка дійсна 90 днів, але одержувати її треба при кожній покупці валюти);

2) Авансової (попередньої) оплати окремих видів робіт (послуг): капітального будівництва і пусконалагоджувальних робіт; міжнародних перевезень; переробки давальницької сировини; страхових, туристичних, агентських послуг; держмита і митних зборів за межами України; послуг по стандартизації; послуг зв'язку, телекомунікацій, розрахунків пластиковими картками і по міжнародних платіжних системах; участь в семінарах, симпозіумах, конференціях тощо;

3) Розрахунків по зобов'язаннях (повернення кредитів, відсотків по них, комісійних по кредитах, поворотної фінансової допомоги, якщо є реєстрація і ліцензія Національного банку України або гарантія Кабінету Міністрів України);

4) Здійснення касових операцій (покриття витрат на службові відрядження за кордоном у межах норм; перерахування за кордон пенсій, стипендій, аліментів у порядку, передбаченому угодами по неторгових платежах з відповідними країнами; репатріація капіталу, що належить іноземному інвестору, інвестованого в економіку України, або прибутків на цей капітал; інші цілі, передбачені чинним законодавством).

При цьому комісійна винагорода бірж не може перевищувати 0,1%, а винагорода банків 0,05% (включаючи операційні витрати) від суми за кожною угодою.

Установою банку для Державної податкової адміністрації України складається реєстр клієнтів, які придбають іноземну валюту, де, крім усіх реквізитів клієнта, вказують дані про керівника і головного бухгалтера, включаючи їх ідентифікаційні коди (постанова Національного банку України від 21.09.98 № 382).

Перелік підготовки документів, необхідних для покупки іноземної валюти на Українській міжбанківській валютній біржі або Київській міжбанківській валютній біржі, а також оплати платіжних доручень в вільно конвертованій валюті (1 група класифікатора іноземних валют) для виконання зобов'язань перед нерезидентами як за рахунок власних коштів, так і куплених на біржах, розроблений і затверджений Національним банком України, Державною податковою адміністрацією України і Держмитслужбою України.

Банк приймає до виконання заяву клієнта на придбання на Українській міжбанківській валютній біржі іноземної валюти тільки під зареєстрований у цьому банку контракт на імпорт товарів (робіт, послуг) і за наявності необхідної суми на поточному рахунку клієнта на момент складання угоди про придбання іноземної валюти. Проте за відсутності таких коштів в окремих випадках банк має право надати короткостроковий кредит.

Валюта, придбана на біржовому ринку через уповноважений банк для забезпечення зобов'язань перед нерезидентами, має бути перерахована за призначенням протягом п'яти робочих днів з моменту її зарахування на валютний рахунок резидента. У разі порушення зазначеного строку придбана

валюта продається уповноваженим банком на валютній біржі протягом п'яти робочих днів. При цьому позитивна курсова різниця, яка виникла внаслідок здійснення такої операції, у розмірі 100% підлягає перерахуванню до бюджету, а негативна - відноситься на результати фінансово-господарської діяльності резидента (постанова Правління Національного банку України від 04.09.98 № 348 та від 21.09.98 № 382).

Приклад. Підприємством подана уповноваженому банку заявка на придбання 8000 дол. США для погашення заборгованості перед нерезидентом по імпорту товарів згідно заключеному контракту. Для придбання валюти банком списано 40 000 грн. (на момент придбання валюти офіційний курс Національного банку України становив 5 грн. за 1 дол. США). Валюта в сумі 8000 дол. США на суму 40000 грн. банком була придбана і зарахована на валютний рахунок підприємства. Протягом п'яти робочих днів підприємством в оплату Імпорту товарів було перераховано 7000 дол. США на суму 35000 грн. Решта валюти (1000 дол. США на суму 5000 грн.) у встановлений строк не була використана і продана банком на валютній біржі.

На дату продажі цієї валюти офіційний курс Національного банку України становив 5,3 грн. за 1 дол. США.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.98 № 1968 встановлено, що у випадку ненадходження резидентам валютних коштів у строки, визначені Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», уповноважені банки протягом трьох банківських днів повідомляють про це Національний банк, орган державної податкової служби за місцем реєстрації резидента і відповідного резидента. Якщо резидент протягом трьох банківських днів не надасть банку документів, які підтверджують повернення валютних коштів або правомірність продовження строків їх повернення, уповноважений банк припиняє перерахування валютних коштів з рахунку резидента на користь нерезидентів.

У діяльності підприємств мають місце також операції по репатріації капіталу - вивезенню інвестором із України майна або валюти, що були ним інвестовані на території України, або суми прибутку на інвестований капітал. У бухгалтерському обліку на суму капіталу, що підлягає репатріації,...