Оцінка вибуття запасів

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Економічно-методологічні засади обліку, аналізу і аудиту вибуття виробничих запасів та характеристика підприємства

1.1 Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства, його галузеві особливості та оцінка фінансового стану

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Відродження» є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банківській установі, має круглу печатку та штампи зі своєю повною назвою, інші печатки та бланки зі своїми найменуваннями. Товариство створено на підставі добровільного об`єднання 9 засновників підприємства з статутним капіталом 11800 грн. і набуло статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації 21.03.2001 року в Казанківській районній державній адміністрації. Форма власності підприємства приватна. Основними видами діяльності підприємства є вирощування зернових і технічних культур, розведення великої рогатої худоби, розведення свиней, виробництво борошна, виробництво олії, виробництво хліба, оптова торгівля зерном та іншими культурами. Керівництво товариством здійснює і має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреностей, у тому числі підписувати договори і банківські документи керівник виконавчого органу юридичної особи Чіпак Іван Іванович. До апарату управління господарством крім керівника входять головний інженер, механік. Для здійснення виробництва на підприємстві створено такі підрозділи: механізована бригада, бригада автотранспорту, ферма великої рогатої худоби, свиноферма, млин, олійня та хлібопекарня також у господарстві існують складські приміщення для зберігання виробничих запасів та готової продукції. Обліком у господарстві займається обліково-економічний відділ у складі головного бухгалтера, економіста, бухгалтера з тваринництва, бухгалтера по розрахунках з оплати праці, бухгалтера з рослинництва, бухгалтера з обліку матеріалів та касира. На підприємстві застосовується меморіально-ордерна система обліку і в обліку не використовує рахунки класу 8 «Витрати за елементами». Середньооблікова кількість штатних працівників за 9 місяців 2011 року базового підприємства склала 98 осіб, фонд оплати праці за звітний період склав 1258 тис.грн., середньомісячна заробітна плата на 1 працюючого склала 1426 грн. 30 коп.

За даними форми 2 «Звіт про фінансові результати» (Додаток А), Форми 1 «Баланс» (Додаток Б), «Звіту з праці» форма 1-ПВ (Додаток В) проаналізуємо основні техніко-економічні показники СТОВ «Відродження» за 9 місяців 2011 року.

Таблиця 1.1. Аналіз основних показників діяльності підприємства СТОВ «Відродження» за 9 місяців 2011 року

Таким чином, чистий дохід (виручка) від реалізації продукції в СТОВ «Відродження» у звітному періоді порівняно з попереднім періодом збільшився на 4363 тис. грн. або на 41,6%. і склав - 14839 тис. грн. Собівартість продукції збільшилася на 2203 тис. грн. або на 30,6%, при цьому валовий прибуток також збільшився на 2160 тис грн. або 65,9% Негативним моментом є те, що у звітному періоді підприємство збільшило адміністративні витрати на 163 тис грн. або 60,4%. Витрати на збут збільшились на 220 тис.грн. або в 2,9 рази. Фінансовий результат від операційної діяльності збільшився на 2207 тис. грн. або на 65,2%.

Зросла дебіторська заборгованість на 2940 тис грн. або в 2,9 рази і це негативне явище, в свою чергу збільшилась і кредиторська заборгованість на 403 тис.грн. 23,4 тис грн. або в 11,9 разів, що також є негативним явищем для підприємства. Первісна середньорічна вартість основних засобів збільшилась на 1619 тис.грн. або на 15,2%. Такий важливий показник, як рентабельність реалізованої продукції збільшився на 5,3% і склав 38%, що є позитивним моментом. В цілому за результатами проведеного аналізу можна зробити висновок, що підприємство у звітному періоді покращило основні економічні показники, порівняно з попереднім.

Інформаційною базою для аналізу складу і структури майна підприємства за звітний період є бухгалтерська фінансова звітність «Баланс» форма 1.

Основними методами аналізу фінансового стану, які широко застосовуються в практиці господарської діяльності підприємств, є:

- горизонтальний аналіз - у процесі аналізу визначають абсолютні й відносні зміни величин різних статей балансу за звітний період;

- вертикальний аналіз - розрахунок питомої ваги окремих статей у загальній валюті балансу, тобто вивчення структури статей активу і пасиву на звітну дату;

коефіцієнтний аналіз - з його допомогою вивчають рівень і динаміку відносних показників фінансового стану, які розраховуються як відношення величин балансових статей чи інших абсолютних показників, що їх можна одержати на основі звітності. В дослідженні використані всі вищезазначені методи дослідження.

Характеристика стану майна підприємства наведена в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2. Аналіз складу та структури майна підприємства СТОВ «Відродження» за 9 місяців 2011 року

Згідно даних таблиці видно, що на кінець звітного періоду майно підприємства збільшилося на 6036 тис. грн. або на 32,6%. Це спричинено тим, що зменшилась частка необоротних активів на 8,7 або 22,5%, але при цьому оборотні активи збільшились на 5836 тис. грн. або 51,3%.

В структурі майна питома вага необоротних активів на початок періоду складала 38,6%, а у звітному періоді - 29,9%, при цьому їх частка зменшилась на 8,7%. Питома вага оборотних активів у загальній сумі майна склала у попередньому періоді 61,4% а у звітному - 70,1%, тобто їх часта зросла на 8,7. Дане явище відбулося за рахунок збільшення суми грошових коштів на 994 тис грн. або в 3,1 рази, суми запасів на 1902 тис грн. або 20,3% та дебіторської заборгованості на 2940 тис. грн. або в 2,9 рази. Негативним явищем є збільшення дебіторської заборгованості тому, що господарство має певний ризик не отримати кошти за відпущені матеріальні цінності від дебіторів і з часом дебіторська заборгованість може набути статус безнадійної, що вплине на фінансовий стан підприємства, а саме, утворяться збитки від списання такої заборгованості. Крім того підприємство маючі дебіторську заборгованість втрачає від інфляції. Вилучені з обороту кошти не приносять доходу підприємству, а знецінюються.

Під платоспроможністю (ліквідністю) підприємства розуміють його здатність розраховуватися за своїми фінансовими зобов'язаннями за рахунок наявних активів, що можуть бути використані для погашення боргів. Такі активи називаються ліквідними засобами. До них належать ті елементи оборотних (і деяких основних) засобів, які можна реалізувати, а також залишки готової продукції на складі і відвантажених покупцям, дебіторська заборгованість (крім безнадійної), цінні папери, грошові кошти на розрахунковому рахунку, на інших банківських рахунках, у тому числі на депозитних рахунках, касова готівка. Рівень платоспроможності (ліквідності) підприємства характеризується наступними показниками, які розраховано в Таблиці 1.3.

Таблиця 1.3. Аналіз показників платоспроможності (ліквідності) СТОВ «Відродження» за 9 місяців 2011 року

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно. Так даний коефіцієнт відповідає нормативу і перевищує його дуже суттєво, хоча спостерігається тенденція до зменшення у звітному періоді з 20,96 до 5,8, але все одно підприємство може сплатити негайно частину боргів, а на кінець звітного періоду воно змогло б це зробити.

Коефіцієнт проміжної (швидкої) ліквідності відповідає нормативу, тобто ?1,0, так на початок періоду він становив 91,39, на кінець 25,45, зменшився відповідно на 65,9, а відхилення від нормативу +64,9. Він відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

Загальний коефіцієнт ліквідності не відповідає нормі, він значно більший за норму на 64,9, проте він зменшився у звітному періоді з 497,8 до 69,7. Даний показник не є абсолютним показником спроможності повернути борги, оскільки він характеризує лише наявність оборотних активів, а не їх якість. Він показує, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань.

Підприємство погашає короткострокові зобов'язання в основному за рахунок поточних активів. Отже, якщо поточні активи перевищують поточні зобов'язання, підприємство вважається ліквідним. Розмір перевищення задається коефіцієнтом покриття. Визнано, що поточні активи повинні вдвічі перевищувати короткострокові зобов'язання. У СТОВ «Відродження» значення коефіцієнта покриття значно перевищує співвідношення 1: 1 і дорівнює на кінець звітного періоду 24,1, Це свідчить про те, що підприємство має значні оборотні кошти, сформовані завдяки власним джерелам. З позиції кредиторів підприємства такий варіант формування оборотних коштів є найбільш прийнятним. Проте, з погляду менеджера, значне накопичення запасів на підприємстві, відвернення грошей у дебіторську заборгованість може пояснюватись незадовільним управлінням активами. Скорочення величини коефіцієнта покриття може статися під впливом двох факторів: збільшення поточних активів і значного зростання короткострокових зобов'язань.

В умовах ринку, коли господарська діяльність здійснюється за рахунок самофінансування і залучених коштів (кредитів) важливого значення набуває фінансова стійкість підприємства і фінансова незалежність від зовнішніх позичених джерел. Запас джерел власних коштів - це запас підприємства за умови, що його власні кошти перевищують позичені. Фінансова стійкість оцінюється за співвідношення власних і позичених коштів у активах підприємства. Він показує скільки позичених коштів припадає на одну гривню вкладених у активи власних коштів. Крім коефіцієнта фінансової стійкості, фінансову стійкість підприємства характеризують і інші показники, які розраховані в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4. Аналіз фінансової стійкості СТОВ «Відродження»

Таким, чином фінансова стійкість підприємства знаходиться майже в оптимальних значеннях, так на початок вона дорівнювала 0,99, на кінець 0,98, тобто в незначних розмірах зменшилась на 0,01. Фінансовий леверидж дорівнює 0, це позитивно, адже він дає змогу оптимізувати співвідношення між власним і залученим капіталом. Підприємство фінансове стабільне так, як коефіцієнт фінансової стійкості значно більше 1 хоч у звітному періоді він зменшився на 444,8 на початок звітного періоду він складав 499,6 а на кінець періоду становить 54,8. Позиковий капітал та маневреність власного капіталу також відповідають нормативним значенням хоча простежується тенденція до збільшення коефіцієнту позикового капіталу на з 0,002 до 0,018 а маневреність власного капіталу зросла на 0,1 з 0,6 до 0,7 що є позитивним. Підприємство майже повністю фінансується за рахунок власних коштів тому, що коефіцієнт фінансової залежності протягом звітного періоду не змінився і становить 1. Коефіцієнт автономії є оберненим показником фінансової залежності підприємства та він зменшився на 0,01 з 0,99 до 0,98 але знаходиться у оптимальних межах що свідчить про високу забезпеченість власним капіталом. Позитивним є збільшення забезпечення власними обіговими коштами на 0,25 з 1,25 до 1,5. Показник забезпечення оборотних активів власними коштами в незначній мірі (на 0,02) зменшився на з 0,99 до 0,97, але значно перевищує оптимальне значення). Негативним на підприємстві є те, що коефіцієнт маневреності робочого капіталу на кінець періоду зменшився на з 0,8 до 0,65, тобто на 0,15. Також не задовольняє коефіцієнт нагромадження амортизації, який збільшився з 0,33 до 0,4, тобто на 0,07.

Провівши аналіз основних техніко-економічних показників базового підприємства можна прийти до висновків, що дане підприємство цілком успішно працює, нарощує прибутки. Підприємство рентабельне і цей показник за звітний період складає 38% і зріс у порівнянні зі попереднім періодом на 16,2%. Ліквідність підприємства висока і перевищує нормативну на 67,7. Слід зазначити, що лише за наведеними показниками неможливо безпомилково оцінити фінансове становище підприємства, оскільки даний процес досить складний і трудомісткий, а дати йому вичерпну характеристику кількома показниками неможливо. Коефіцієнти ліквідності - показники відносні і протягом деякого часу не змінюються, якщо пропорційно збільшується знаменник та чисельник дробу. Саме ж фінансове становище за цей час може значно змінитися.

Таким чином, на кінець звітного періоду спостерігаються позитивні тенденції розвитку підприємства.

1.2 Економічна сутність виробничих запасів та нормативно-правова база регулювання їх обліку та аудиту

Виробничо-господарська діяльність підприємств забезпечується за рахунок використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, основних засобів праці і матеріальних умов процесу праці.

Різноманіття форм власності в період ринкової економіки, розширення прав підприємств в управлінні економікою, галузеві особливості виробництва вимагають альтернативних, а часом і різноманітних підходів при вирішенні конкретних питань методики і техніки ведення обліку виробничих запасів.

Для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки використовуються товарно-виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. В бухгалтерському обліку поняття « виробничі запаси» розглядається як придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають переробці на підприємстві. Запаси становлять основу виготовленої продукції та сприяють процесу її виготовлення або поліпшують властивості готової продукції, тому у виробничому процесі використовують велику кількість матеріалів.

Більшість авторів під терміном «запаси» розуміють резерв матеріальних ресурсів, які не використовуються в поточній діяльності підприємства і призначені для забезпечення безперервності процесу виробництва, зберігання на випадок необхідності. Тобто поняття запасів є досить специфічним. Не дивлячись на те, що термін «товарно-виробничі запаси» є найбільш прийнятним у застосуванні для розкриття сутності предметів праці, їх окремих характерних особливостей, але з прийняттям П(с) БО 9 термін «запаси» увійшов до широкого вжитку.

Вихідним моментом побудови та ведення обліку запасів є їх групування та класифікація.

Виробничі запаси це сировина, основні та допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, обслуговування виробництва і адміністративних потреб. Відмітною їх особливістю є одноразове використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Тому контроль за збереженням матеріальних ресурсів, раціональним використанням їх у виробництві має велике значення.

Одиницею бухгалтерського обліку виробничих запасів є їх назва або однорідна група (вид). Тому в класифікації групи запасів поділяються на підгрупи, а всередині них - на види, сорти, марки, типорозміри тощо. Класифікація запасів оформляється розробкою номенклатури-цінника, тобто систематизованим переліком матеріалів, що використовується підприємством, у якому кожному найменуванню, розміру і сорту присвоюється номенклатурний номер (шифр), а також вказуються одиниця виміру і ціна. У подальшому номенклатурний номер запасів вказується в усіх документах, якими оформляється їх рух, що запобігає випадкам пересортиці (тобто помилковому оприбуткуванню або списанню замість одних матеріалів інших), а також є обов'язковою умовою при автоматизованій обробці інформації по обліку наявності, надходження і витрачання запасів. У цьому разі номенклатурний номер використовується як ознака (код), за яким можна визначити номер синтетичного рахунка, субрахунку, групу, найменування запасу, його сорт і розмір.

Важливе значення для правильного обліку має також порядок оцінки вибуття запасів. Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Виробничі запаси являються елементом витрат у складі собівартості виробленої та реалізованої продукції.

Щодо вибуття запасів, то вони відпускаються зі складу підприємства на виробничі, господарські потреби, на сторону і для переробки. Рух запасів, тобто дійсне фізичне переміщення матеріальних цінностей у процесі господарської діяльності фірми, може не збігатися з рухом вартості запасів.

Оцінка вибуття виробничих запасів у разі відпуску матеріалів у виробництво, продажу або іншому вибутті здійснюється по одному з таких методів:

1) ідентифікованої собівартості одиниці виробничих запасів;

2) середньозваженої собівартості;

3) собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

4) нормативних затрат;

5) ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку виробничих запасів, які мають однакове призначення і однакові умови використання, застосовується тільки один із зазначених методів.

Метод оцінки запасів за ідентифікованою собівартістю застосовують для оцінки вибуття запасів, придбаних з метою їх реалізації на спеціальне замовлення, і запасів, які не замінюють один одного.

Метод середньозваженої собівартості застосовується окремо для кожної сукупності відображених в обліку запасів, однакових за призначенням і споживчими характеристиками. Середньозважена собівартість одиниці запасів, що вибуває, визначається діленням сумарної вартості залишку запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Метод ФІФО (першими відпускаються запаси, що надійшли раніше) базується на хронології надходження, тобто на припущенні, що одиниці запасів, які були придбані першими, продаються чи використовуються першими, що запобігає їх псуванню, а також, що грошова одиниця є стабільною. Одиниці, які залишаються в запасах на кінець періоду, оцінюються за цінами останніх надходжень товарів.

Оцінка запасів методом ФІФО потребує організації аналітичного обліку не тільки за видами матеріальних активів, але й за партіями постачання, якщо закупівельні ціни на них змінюються.

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, які встановлені підприємством з урахуванням рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми витрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися.

Метод оцінки за цінами продажу застосовується підприємствами роздрібної торгівлі з використанням середнього відсотку торгової націнки на товари. Цей метод оцінки застосовують підприємства, які мають значну номенклатуру товарів, що змінюється, з приблизно однаковим рівнем торгової націнки.

Вибір підприємством оптимального методу оцінки запасів сприяє збільшенню оборотних коштів, залученню інвестицій, що в підсумку дає можливість отримати більші прибутки та в цілому покращити фінансовий стан підприємства.

Отже, незважаючи на те, що визнання та оцінка виробничих запасів налічує безліч методів, підприємство обирає для себе найпростіший, який би легко можна було поєднати з нашим законодавством. У даному випадку досліджуване підприємство СТОВ «Відродження» використовує метод оцінки вибуття виробничих запасів «ФІФО».

Отже, виробничі запаси виступають основою виготовлення продукції, тому їх обліку слід приділяти значну увагу. Вирішення основних завдань обліку та контролю збереження запасів дає змогу налагодити процес виробництва та підвищити обсяги виготовлення продукції.

При організації бухгалтерського обліку та аудиту виробничих запасів необхідно користуватись законодавчими та нормативними документами України, їх характеристика наведена в табл. 1.5

Таблиця 1.5. Характеристика нормативно - правової бази з обліку і аудиту вибуття виробничих запасів

Починаючи з 2003 року аудит в Україні проводиться відповідно до Міжнародних стандартів аудиту, основні з них наведено у табл. 1.6.

Таблиця 1.6. Характеристика міжнародних стандартів аудиту

Таким чином, аудит вибуття виробничих запасів має проводитися відповідно до Міжнародних нормативів та міжнародних норм етики професій бухгалтерів, затверджених МФБ. Аудиторські стандарти потрібні тому, що дають змогу підтримувати аудиторську діяльність на відповідному рівні, змушують аудитора постійно підвищувати свій науковий і професійний рівень.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про товарно-виробничі запаси та розкриття їх у фінансовій звітності визначає П(С) БО 9 «Запаси», загальна структура якого наведена на рис. 1.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Характеристика П(С) БО 9 «Запаси» [5]

Основою бухгалтерського обліку є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Цей закон визначає правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Цей закон поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до цього закону бухгалтерський облік ґрунтується на таких принципах: обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника, періодичність.

Отже, товарно-виробничі запаси є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства.

В літературі зустрічається багато різних понять, пов'язаних із запасами, проте, в бухгалтерському обліку використовується поняття запасів, наведене в П(с) БО №9.

При веденні обліку вибуття виробничих запасів керуються наступними документами: Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, Інструкцією «По інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків» та іншими вітчизняними нормативними документами.

При проведенні аудиту вибуття виробничих запасів в Україні використовуються міжнародні стандарти аудиту, розроблені МФБ. МСА визначають всі аспекти проведення аудиторської перевірки від відповідальності аудитора, порядку планування такої перевірки, методології організації і проведення аудиторської перевірки, перевірки внутрішнього контролю на підприємстві, визначення аудиторських доказів до встановлення положень і надання рекомендацій щодо форми і змісту аудиторського висновку та його основних елементів.

1.3 Огляд літературних джерел з обліку та аудиту вибуття виробничих запасів та обґрунтування методики аналізу ефективності їх використання

В процесі здійснення обліку та при проведенні аудиту вибуття виробничих запасів а також здійсненні аналізу ефективності використання виробничих запасів крім нормативно-правових документів використовуються ряд літературних джерел: навчальних посібників, підручників як вітчизняних так і зарубіжних авторів. Теоретичні положення і практичні аспекти обліку та аналізу виробничих запасів, у тому числі і їх вибуття обґрунтовані в роботах П.С. Безруких, О.С. Бородкіна, Ф.Ф. Бутинця, Н.М. Головка, Я.В. Соколова, В.В. Сопка, Н.М. Ткаченко, О.І. Кобилянської, О.В. Лишиленко, М.С. Пушкар, Г.В. Савицької та інших.

У підручнику з фінансового обліку за редакцією д.е.н., професора Бутинця Ф.Ф. детально розглядається облік як надходження так і вибуття виробничих запасів, для кращого сприймання матеріалу текстова частина підкріплюється великою кількість таблиць, рисунків, схем. В підручнику наводиться розрахунок задач на основі умовних даних. На відміну від інших авторів Бутинець Ф.Ф. розглядає управління запасами та наводить порівняльну таблицю П(с) БО №9 та МСФЗ №32 з обліку виробничих запасів. Проте, автором не розглянуто порядок заповнення первинних документів з обліку виробничих запасів. В цілому матеріал викладений детально, лаконічно, наочно [21; с. 356].

В навчальному посібнику з фінансового обліку Кобилянської О. І. матеріал викладений стисло. Недоліками відображення матеріалу у даному посібнику є: не розглянуто матеріал в повному обсязі, а саме, оцінку виробничих запасів на дату балансу, розкриття інформації про виробничі запаси у фінансовій звітності, шляхи надходження та списання виробничих запасів, проведення інвентаризації, аналітичний та синтетичний облік виробничих запасів, переоцінку запасів; не порівняно національні та міжнародні стандарти з обліку запасів; матеріал викладений у текстовій формі, не підкріплений рисунками, таблицями, умовними прикладами, що погіршує його сприйняття [27; с. 166].

В навчальному посібнику з фінансового обліку Лішиленко О.В. облік виробничих запасів розглянутий детально. Викладення матеріалу в даному посібнику містить як позитивні, так і негативні якості. Позитивними є: відображення особливостей обліку бланків суворої звітності та розгляд порядку заповнення первинних документів (для наочності представлено заповненні форми первинної документації). Недоліки відображення матеріалу: не проводиться порівняння національних та міжнародних стандартів з обліку запасів, не розкрито відображення виробничих запасів у фінансовій звітності, не розглянуто переоцінку запасів, недостатньо умовних прикладів, матеріал не підкріплений рисунками та схемами [30; с. 109].

У підручнику з фінансового обліку Пушкар М.С. матеріал викладений детально, проте спостерігаються позитивні та негативні якості викладення. Позитивні: аналітичний та синтетичний облік запасів розглядається з відображенням в облікових регістрах, розглянуто контроль за використанням запасів. Негативні: не розглянуто переоцінку запасів, порівняння національних та міжнародних стандартів з обліку запасів та відображення інформації про виробничі запаси у фінансовій звітності [34; с. 207].

У підручнику з економічного аналізу авторів Мошенський С.З., Олійник О.В. за редакцією д. е. н., професора Бутинця Ф.Ф. при розгляді аналізу ефективності використання виробничих запасів використовується велика кількість таблиць та рисунків, умовних прикладів, що допомагає краще сприймати текст. Ефективність використання виробничих запасів розглядається на основі аналізу матеріаломісткості, узагальнюючих та індивідуальних показників. У підручнику не розглянуто вплив використання матеріальних ресурсів на обсяг виробництва, аналіз прибутку на 1 грн. матеріальних витрат та резерви підвищення використання запасів [32; с. 334].

У підручнику з економічного аналізу Богдановської Л.А., Виногорова Г.Г., Мигун О.Ф. під редакцією Стражева В.І. при проведенні аналізу виробничих запасів підприємства значне місце відводиться розрахункам. Ефективність використання основних засобів розглядається на основі аналізу узагальнюючих та індивідуальних показників способом ланцюгових підстановок. Визначаються резерви підвищення ефективності використання виробничих запасів в наслідок залучення заходів НТП. У підручнику не розглянуто аналіз прибутку на 1 грн. матеріальних витрат [15; с. 313].

У навчальному посібнику з економічного аналізу Савицької Г.В. значне місце відводиться розрахункам. Визначається забезпеченість підприємства сировиною і матеріалами, розраховуються терміни поставок, аналізується стан складського господарства. Ефективність використання виробничих запасів розглядається на основі аналізу узагальнюючих та індивідуальних показників. Наводиться аналіз прибутку на 1 грн. матеріальних витрат. Недоліком відображення матеріалу з аналізу ефективності використання виробничих запасів є те, що у підручнику не розглядаються резерви підвищення використання запасів [38; с. 206].

У навчальному посібнику з економічного аналізу Болюха М.А., Бурчевського В.З., Горбаток М.І. за редакцією професора Чумаченка М.Г. аналіз виробничих засобів розглядається з допомогою розрахункових таблиць та графічних схем. Ефективність використання виробничих запасів розглядається на основі аналізу матеріаломісткості. У навчальному посібнику не розглянуто аналіз прибутку на 1 грн. матеріальних витрат та резерви підвищення використання запасів [26; с. 404].

В цілому матеріал у підручниках з фінансового обліку та економічного аналізу викладений на достатньому рівні і рекомендований для використання у навчальному процесі. Принципових відмінностей у викладенні методики обліку та аналізу виробничих запасів не спостерігається.

В роботі Сопко В.В., Кім С.Г. «Бухгалтерський облік: первинні документи та порядок їх заповнення» розглянуті основні поняття первинних документів господарської діяльності підприємств, у тому числі і з вибуття виробничих запасів, наведені їх форми і порядок заповнення відповідно до вимог нормативних актів України. Щодо найбільш складних первинних документів подано зразки їх заповнення.

Обліку виробничих запасів приділена значна увага в періодичних виданнях. При цьому облік розглядається в теоретичному та практичному аспекті. Інформація наводиться у різних формах: текстовій, схематичній, табличній тощо. Детально розглядається законодавча база регулювання обліку запасів.

Обліку виробничих запасів приділена значна увага в періодичних виданнях. При цьому облік розглядається в теоретичному та практичному аспекті. Інформація наводиться у різних формах: текстовій, схематичній, табличній тощо. Детально розглядається законодавча база регулювання обліку запасів.

В підручнику Плаксієнко В.Я., Пісьмаченко Л.М., Рябого Є.І. «Бухгалтерський облік в сільському господарстві України» за ред. В.Я. Плаксієнко розкрито особливості обліку в сільського господарських підприємствах, у тому числі і вибуття виробничих запасів. Аналогічні питання висвітлюються Фесенко Д.М. у навчальному посібнику «Актуальні питання бухгалтерського обліку в сільськогосподарських підприємствах».

Навчальний посібник «Економічний аналіз» за редакцією А.Г. Загороднього. розкриває найважливіші проблеми сучасного економічного аналізу. Ґрунтовно висвітлено методику вивчення господарських процесів, проведення фінансового аналізу, аналізу використання ресурсів з урахуванням нових положень (стандартів) бухгалтерського обліку та звітності. Івахненков С.В. в своїй роботі «Інформаційні, технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту» висвітлив теоретичні та практичні аспекти застосування інформаційних комп'ютерних технологій в управлінні підприємством і в організації бухгалтерського обліку та аудиту.

Аналізу ефективності використання виробничих запасів не приділяється значної уваги у періодичних виданнях. Що стосується наукових публікацій викладачів кафедри обліку та аудиту КЕІ КНЕУ, то аналіз виробничих запасів розглядається як частина аналізу оборотних засобів. Розглядається управління виробничими запасами на основі даних оперативного обліку і аналізу.

Щодо аудиту обліку вибуття виробничих запасів, то даному питанню також приділено достатньо уваги.

Давидов Г.М. у своєму навчальному посібнику «Аудит: теорія і практика», на основі чинного законодавства України й аудиторської практики висвітлює такі питання: сутність аудиту, його предмет і метод; планування, етапи та процедури аудиту; методика та особливості проведення аудиту підприємств різних галузей народного господарства і різних видів діяльності; нормативно-правове забезпечення аудиту та інше.

Проаналізувавши методику аудиту використання виробничих запасів в книгах Усача Б.Ф. та Бутинця Ф.Ф. можна зробити висновок, що аудит є досить дієвим засобом контролю за ефективністю використання виробничих запасів на підприємствах. Таким чином аудит допомагає зменшити ризики у проведенні господарських операцій, пов'язаних з раціональним та ефективним використанням виробничих ресурсів підприємства; здійснює контроль за правильним і повним відображенням всіх операцій на рахунках бухгалтерського обліку з вибуття виробничих запасів.

2. Бухгалтерський облік вибуття виробничих запасів

2.1 Організація обліку вибуття виробничих запасів

Згідно статті 5 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно визначає облікову політику. Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності, тобто це вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форми і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з діючих актів і особливостей діяльності підприємства.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві та забезпечення фіксування фактів здійснення усіх господарських операцій в первинних документах, регістрах і звітності протягом встановленого терміну несе власник або уповноважений ним орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством. [1]

Основною метою облікової політики є забезпечення одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

Підприємство самостійно визначає свою облікову політику і вибирає форму ведення бухгалтерського обліку з дотриманням принципів, встановлених законодавством. Формування облікової політики підприємства здійснюється головним бухгалтером і затверджується наказом або розпорядженням керівника. Ступінь свободи підприємства у формуванні облікової політики обмежений державною регламентацією бухгалтерського обліку, яка надана переліком методик і облікових процедур і визначається можливістю вибору конкретних способів оцінки, калькуляції, переліку бухгалтерських рахунків тощо. Отже. облікова політика підприємства - це не просто сукупність способів ведення обліку, але й вибір методики обліку, яка надає можливість використовувати різні варіанти відображення фактів господарського життя в обліку.

В СТОВ «Відродження» наказ про облікову політику підприємства відсутній. Вести облік на підприємстві доручено обліково-економічному відділу на чолі з головним бухгалтером. Відповідальність за веденням обліку на підприємстві несе саме головний бухгалтер підприємства. Головному бухгалтеру підзвітні всі працівники бухгалтерії та матеріально-відповідальні особи підприємства: завідуючі складами, цехами та іншими виробничими підрозділами, головний інженер господарства та інші. Головний бухгалтер відповідає за складання податкової, статистичної, звітності до Пенсійного фонду України та іншої фінансової звітності, а також за своєчасне подання її до відповідних органів.

Організація обліку вибуття виробничих запасів на підприємстві залежить від об'єму вибуття запасів. Так на базовому підприємстві первинний облік вибуття виробничих запасів здійснюють насамперед матеріально-відповідальні особи завідувач складом, завідувач складом паливно-мастильних матеріалів та інші. Відпуск цінностей зі складу здійснюється тільки особами, які мають на це право. Список цих працівників складений і затверджений головним бухгалтером та керівником підприємства.

Підставою для відпуску матеріалів зі складу у виробничі цехи, дільниці для одноразового відпуску є: накладна-вимога (ф.М-11), а для систематичного відпуску цінностей - лімітно-забірні картки (ф.М-8, М-9, М-28). Ліміт Встановлюється для кожного підрозділу на підставі розрахунків економічного відділу підприємства і затверджується керівником.

Для багаторазового відпуску запасів протягом місяця використовують лімітно-забірні картки (ф.М-8). Відпускаючи запаси зі складу на підставі лімітно-забірних карток, комірник зобов'язаний слідкувати за встановленим лімітом. Підвищення ліміту допускається тільки з дозволу керівника. В цьому випадку складається акт-вимога на заміну (додатковий відпуск матеріалів ф.М-10) у двох примірниках, один з яких залишається у замовника, а інший у комірника.

При реалізації і безкоштовній передачі матеріалів на сторону складають накладну на відпуск товарно-матеріальних цінностей (ф.М-20) або товарно-транспортну накладну (ф.М-6).

Накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей виписується підприємством, що здійснює їх відпуск у трьох примірниках. У ній вказується така інформація: дата виписки, назва підприємства-постачальника, назва підприємства-покупця, номенклатура і характеристика запасів, що відпускаються, їх ціна, кількість та сума, через кого отримуються цінності, дата і номер довіреності підприємства-покупця. Дозвіл на відпуск підписує уповноважена особа підприємства та головний бухгалтер. Перший примірник накладної отримує підприємство одержувач запасів, за яким здійснює їх оприбуткування, другий залишається на пропускному пункті підприємства-постачальника для контролю за вивезенням матеріальних цінностей з підприємства.

Товарно-транспортна накладна використовується при перевезенні матеріальних цінностей вантажним автотранспортом. У ній відображують перелік усіх матеріальних цінностей що підлягають перевезенню на даному автомобілі, та наводять їх характеристики. За неможливості переліку в товарно-транспортній накладній усієї номенклатури запасів, що будуть перевозитись, до неї додається товарна накладна, накладна на відпуск матеріалів, сертифікат. Відвантаження матеріалів покупцям здійснюється на підставі довіреності (ф.М-2). [42]

У кінці звітного періоду (місяця) завідувач складу готує реєстр приймання-здачі документів (ф.М-13) і подає його бухгалтеру матеріального відділу разом з документами, які підтверджують оприбуткування запасів на склад та їх списання зі складу під розписку. Лімітно-забірні картки здають в бухгалтерію відразу ж після використання ліміту. Якщо на кінець звітного місяця ліміт за деякими картками не вичерпаний, то вони все одно подаються до бухгалтерії, де здійснюється їх звірення з другими примірниками карток, що є в цехах.

Бухгалтер приймає реєстр безпосередньо на складі, здійснюючи вибіркову перевірку правильності і повноти заповнення карток складського обліку і виведення підсумків. Оскільки облік на складі ведеться в кількісному виразі, станом на останній день звітного місяця матеріально відповідальна особа складає в кількісному виразі відомість обліку залишків матеріалів на складі (ф.М-14). У випадку, коли залишок наявних запасів є меншим за розрахований, то завскладом складає сигнальну довідку про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасів (ф.М-18). Бухгалтер проставляє ціни, здійснює таксування та виводить обороти (надходження і вибуття запасів) та підсумки залишків на складі.

У бухгалтерії матеріальний звіт (ф.М-19) з доданими до них документами перевіряються, обробляються, котируються (вказується кореспонденція рахунків за господарськими операціями). І лише після завершення обробки первинних документів інформація, що міститься в них переноситься до облікових регістрів. При відвантаженні виробничих запасів покупцям працівник бухгалтерії разом зі рахунком оформляє податкову накладну і проводить запис операції в журналі «реєстр отриманих та виданих податкових накладних», який використовується для обліку податку на додану вартість а також обов'язково перевіряє наявність і правильність оформлення довіреності на отримання певного виду виробничих запасів на ім'я представника покупця, якому відвантажується продукція, а лише тоді завідувач складом видає йому товар. [68]

Таблиця 2.3. Документи з відпуску виробничих запа...