Організація і методика проведення ревізії і контролю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Питання 1. Ревізія - найважливіша форма фінансово-господарського контролю

фінансовий контроль ревізія капітал

Ревізія - це методи контролю, за допомогою яких здійснюється перевірка виробничої і фінансово-господарської діяльності на підприємствах. Тому в системі фінансово-господарського контролю ревізія існує як форма періодичного наступного контролю, який здійснюється специфічними методами і прийомами. До форм періодичного наступного фінансово-господарського контролю, крім ревізій, необхідно віднести тематичну перевірку (обстеження), перевірку виконання прийнятих рішень, облікову перевірку звітності.

Але як у теорії, так і в практиці немає чіткого розмежування понять "ревізія" та "перевірка". Необґрунтованим є відокремлення ревізії від перевірок і в нормативних актах, що регулюють питання процедур здійснення контролю і ревізії.

Отже, ревізія - це система контрольних процедур, що здійснюються спеціальним ревізійним апаратом, який за певний період часу перевіряє виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємств з точки зору доцільності та економічної ефективності, достовірності і законності здійснених господарських операцій, забезпечення збереження засобів виробництва і предметів праці.

Під контрольними процедурами розуміють як застосування у процесі ревізії прийомів фактичного і документального контролю, так і прийомів, дроблених іншими науками, а також одержання письмових пояснень і довідок, вилучення документів тощо.

Основними причинами, що зумовлюють необхідність проведення ревізій, є:

> не усвідомлення окремими працівниками необхідності ощадливості і збереження власності;

> не завжди ефективний попередній і поточний контроль з боку керівників, бухгалтерів і фахівців відповідних служб;

> недоліки у підборі кадрів матеріально відповідальних осіб, низька якість інвентаризацій, недосконалість системи матеріальної відповідальності тощо.

Ревізія розвивається на основі творчого застосування сучасних досягнень обліково-економічних та юридичних наук і спирається на теоретичні положення науки про господарський контроль. В ній широко використовуються методи, запозичені з обліку, статистики, економічного аналізу, фінансів та інших наук, що не виключає існування власних способів та прийомів контролю, але це не перетворює ревізію на бухгалтерську, статистичну чи фінансову науку.

Особливістю, яка чітко відрізняє ревізію та її складові від інших методів контролю, є вивчення нею здійснених господарських операцій на підставі фіксованої інформації з точки зору їх законності, достовірності та економічної доцільності. Ревізію називають документальною з наступних причин:

> вона здійснюється шляхом вивчення документальних фактів;

> порушення, які виявляються, підтверджуються документально;

> результати узагальнюються в спеціальному документі - акті.

На відміну від інших методів контролю, ревізія має чіткий правовий статус, що визначає межі її поширення; строки проведення, права та обов'язки осіб, які її проводять, та посадових осіб, діяльність яких перевіряється; порядок формування та розгляду результатів.

Основу ревізії складає господарська діяльність підприємств, а сама вона є розділом науки про господарський контроль, який вивчає стан, структуру, динаміку, способи виявлення та причини виникнення господарських порушень в цілому, окремі їх види, техніку визначення та порядок відшкодування завданих збитків, заходи щодо їх попередження в майбутньому. Господарські операції є економічними явищами, які здійснюються на різних ступенях управління виробництвом і виражаються в грошових та натуральних вимірниках. Вони ширше поняття "бухгалтерські операції", які є предметом записів в інформаційній системі підприємства за допомогою подвійного запису, що викликають зміни в структурі активів, капіталу та зобов'язань.

Ревізія є важливим засобом виявлення фактів зловживань, безгосподарності, ставлення до виконання службових обов'язків, порушень фінансової дисципліни, чинного законодавства. Під час її проведення аналізуються причини, умови виникнення та наслідки порушень; виявляються невикористані резерви виробництва; перевіряється система забезпечення збереження засобів та предметів праці, а також дотримання чинних стандартів з обліку та звітності.

Аналізуючи терміни "контроль" і "ревізія", важливо визначити подібні та відмінні сторони цих понять. Контроль виник на ранніх стадіях розвитку людського суспільства, коли ще не було облікових записів та книг. Його можуть здійснювати люди і автомати (автоматичний контроль) в масштабі держави в різний час і без письмового оформлення результатів. В той же час головним визначенням поняття "ревізія" є перевірка фактів, які відбулись. Ревізія проводиться лише після здійснення господарських операцій на окремому підприємстві спеціально призначеними для цього особами. Слід розрізняти поняття "контролер (перевіряючий)" та "ревізор".

Контролер (перевіряючий) - це поняття ширше, ніж ревізор; він може здійснювати контроль за різними напрямами і йому не обов'язково бути спеціалістом з різних галузей знань. Крім того, контролер не завжди є посадовою особою.

Ревізор, на відміну від контролера, - це фахівець, який має відповідну освіту і, як правило, є посадовою особою, яка володіє прийомами і способами вивчення документально зафіксованих фактів, регістрів бухгалтерського обліку, аналізу господарської діяльності. Ревізор, в свою чергу, може бути наділений повноваженнями контролера. Результати ревізії, як правило, оформлюють письмовим документом. Її основне завдання - перевірити законність і доцільність здійснених господарських операцій на кожному підприємстві.

Отже, ревізія - це метод господарського контролю за діяльністю підприємств, в процесі якого встановлюється законність, достовірність та економічна доцільність здійснених господарських операцій, перевіряється стан бухгалтерського обліку, його відповідність обліковій політиці та звітним даним. Ревізія - найважливіша форма фінансово-господарського контролю.

Питання 2. Контроль операцій розрахунків з підзвітними особами

При здійснені контролю розрахунків за субрахунком 372 «Розрахунки з підзвітними особами», необхідно перевірити:

1) список підзвітних осіб;

2) дотримання діючого порядку видачі підзвітних сум на операційні та адміністративно-господарчі видатки, службові відрядження;

3) своєчасність здачі авансових звітів про використання підзвітних сум і виконання завдань по службових відрядженнях;

4) законність і доцільність проведених витрат та правильність оформлених виправдувальних документів та арифметичних підрахунків у них;

5) правильність бухгалтерської кореспонденції рахунків щодо отримання і використання підзвітних сум;

6) своєчасність повернення невикористаних підзвітних сум.

Підставою для перевірки розрахунків із підзвітними особами є накази, розпорядження керівника підприємства, які мають безпосереднє відношення до цих операцій, авансові звіти та додатки до них, записи в регістрах аналітичного і синтетичного обліку за рахунком 372 «Розрахунки з підзвітними особами», звіти касира та ін.

Проведення контролю потрібно розпочинати з перевірки дотримання встановленого порядку видачі готівки в підзвіт. Здійснюється за методом нормативної перевірки за датами видачі з каси, обсягами сум, цільовим призначенням. За даними аналітичного обліку субрахунку 372 необхідно встановити, чи не було випадків видачі авансів понад встановленого обсягу, а також видачі їх до повного розрахунку за раніше отриманими авансами, передачі авансів однією підзвітною особою іншій, прихованого авансування на особисті потреби тощо. Своєчасність здачі авансових звітів перевіряється шляхом зіставлення дати закінчення роботи щодо виконаного завдання з датою здачі звіту.

Перевіряючи авансові звіти використання підзвітних сум на операційні і адміністративно-господарські витрати, насамперед слід з'ясувати, чи не можна оплатити такі витрати безготівковим способом та визначити законність і доцільність витрат. Разом з тим необхідно уважно вивчити документи, прикладені до авансових звітів на підтвердження проведених витрат, на оплату готівкою вантажно-розвантажувальних робіт та послуг, придбання матеріальних цінностей і т.п. При виникненні сумнівів щодо їх достовірності доцільно провести зустрічну звірку.

Значну частину розрахунків із підзвітними особами складають операції з відшкодування витрат на службові відрядження. Грошові кошти на службові відрядження видаються в попередньо розрахованих нормах оплати вартості проїзду, норми оплати добових та проживання.

При здійсненні контролю керуються Інструкцією про службові відрядження в межах України і за кордон, затвердженою наказом МФУ № 59 від 13.03.98 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.03.2011 N 362).

В процесі контрольних заходів проводиться:

1. Перевірка доцільності, правомірності та правильності оформлення відряджень окремих працівників. При цьому доцільно застосовувати методи аналізу та логічного взаємозв'язку виробничої діяльності підприємства, виконуваної роботи і компетенції підзвітної особи, цільового завдання і строків відрядження, фактичного виконання.

2. Контроль авансових звітів на повноту та достовірність документів з витрат, які підлягають відшкодуванню підзвітним особам, оформлення документів та авансових звітів. Здійснюється візуальна перевірка наявності основних реквізитів документів відповідно до чинного законодавства про документацію подібних операцій. Особлива увага звергається на те, чи немає в них виправлень, чи не належать вони до фіктивних або таких, що не можуть бути підставою для відшкодування витрат по відрядженнях.

3. Перевірка правильності визначення розмірів відшкодування витрат на відрядження по авансових звітах. Особлива увага звертається на дотримання встановлених законодавством норм добових при відрядженнях у межах країни і за кордон при включенні в документи на оплату житла вартості харчування в готелях.

Також проводиться контроль обґрунтованості бухгалтерських записів у журналі-ордері № 7 при відображенні операцій з видачі авансів, повернення надлишкових невикористаних сум, списання за рахунок відповідних джерел коштів.

Закінчуючи перевірку операцій за журналом-ордером № 7 за місяць, потрібно перевірити правильність узагальнень (підсумків оборотів за місяць), визначення залишків у розрізі підзвітних осіб на кінець місяця та відповідності їх даним на початок місяця у журналі-ордері в наступному місяці, а також даним книги Головних рахунків щодо обсягів оборотів за дебетом і кредитом рахунку 372 та залишків.

Перевірка стану контролю бухгалтерії за своєчасністю розрахунків (контроль термінів здачі авансових звітів та невикористаних залишків авансів).

Відповідно до чинного законодавства підзвітні особи повинні до закінчення п'ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи здати до бухгалтерії авансовий звіт. У разі порушення цього терміну вся сума виданого підзвітній особі авансу зараховується як перевищення ліміту грошей у касі, що підлягає сплаті в дохід бюджету. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку.

Питання 3. Напрями контролю капіталу, коштів цільового призначення і резервів

Контролю підлягає вся інформація про стан і рух коштів за різновидами кожного капіталу - статутного, пайового, додаткового, резервного, вилученого, неоплаченого, а також інформація про нерозподілені прибутки (непокриті збитки та кошти цільових формувань і витрат, забезпечень майбутніх витрат і платежів, страхових резервів.

Завдання полягає в тому, щоб забезпечити контроль формування і цільового використання капіталу та коштів цільового фінансування і цільових надходжень. Об'єкти, джерела інформації та методичні прийоми контролю капіталу, резервів, коштів цільового фінансування та цільових надходжень представлені на рис. 1.

Важливе місце займають процедури контролю статутного капіталу, перевіряють достовірність інформації про рух статутного капіталу підприємства, законність джерела його поповнення за рахунок додаткового, пайового, резервного, неоплаченого капіталу, коштів нерозподіленого прибутку, вкладень засновників (учасників). Особливу увагу приділяють перевірці капіталу та операцій, пов'язаних з нерозподіленими прибутками (непокритими збитками).

Законність створення резервного капіталу підприємства перевіряють відповідно до чинного законодавства та установчих документів. Так, поповнення цього капіталу здійснюється за рахунок нерозподіленого прибутку і, як правило, використовується на додаткові заходи для поповнення статутного капіталу або для покриття нерозподілених збитків. Джерела утворення та використання резервного капіталу перевіряють за їх видами та напрямами використання, що відображаються в аналітичному обліку.

Рис. 1. Об'єкти, джерела інформації та методичні прийоми контролю капіталу, резервів, коштів цільового фінансування та цільових надходжень

Для перевірки достовірності операцій, пов'язаних із нерозподіленими прибутками (непокритими збитками), використовується облікова інформація, що відображається на відповідних субрахунках рахунка 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”. Перевірці підлягають всі суми нерозподілених прибутків та непокритих збитків поточного та минулого років, а також використання прибутку в поточному році.

Особливу увагу потрібно звернути на можливі випадки виправлення помилок за минулий період, що виявлені в поточному році згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 6 «Виправлення помилок і змін у фінансових звітах». Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 10 «Дебіторська заборгованість» на підприємстві створюють резерв сумнівних боргів, інформація якого ведеться на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів». Цей резерв використовується для списання можливих витрат при виникненні безнадійної заборгованості. Якщо безнадійною дебіторською заборгованістю є та, відносно якої існує впевненість в її неповерненні (або позовний термін якої минув), то сумнівною дебіторською заборгованістю є та, відносно якої у підприємства існує невпевненість у її погашенні. Відповідно до зазначеного положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 10 передбачені два варіанти визначення величини сумнівних боргів: виходячи з платоспроможності окремих дебіторів (але цей варіант може визначити цю величину сумнівних боргів приблизно) або на підставі класифікації дебіторської заборгованості. За даними кредиту рахунка 38 «Резерв сумнівних боргів» перевіряється інформація щодо законності і реальності створення цього резерву. Списання сумнівної заборгованості перевіряється з погляду відповідності його Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку № 10 «Дебіторська заборгованість». Невикористані суми цих резервів повинні відноситись на відповідні рахунки обліку доходів.

Для перевірки коштів цільового фінансування і цільових надходжень використовується інформація рахунка 48 «Цільове фінансування і цільове надходження», де ведеться облік про наявність та рух коштів, отриманих для здійснення заходів цільового призначення. Такі кошти можуть надходити в порядку субсидій, асигнувань із бюджету та позабюджетних фондів, цільових внесків фізичних та юридичних осіб. В першу чергу перевіряють законність операцій та повноту відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних із надходженням цих коштів спеціального призначення та їх витрачання за окремими їх видами. Для перевірки використовують дані синтетичного й аналітичного обліку за рахунком 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» та аналітичні розрахунки і первинні документи, які підтверджують надходження та витрачання цих коштів, здійснення витрат за рахунок коштів цільового призначення. Зокрема, за кредитом цього рахунка перевіряють формування коштів цільового призначення, що отримані на здійснення певних заходів, а за дебетом перевіряють правильність і цільове призначення використання коштів цільового призначення.

Список використаної літератури

1. Бутинець Ф.Ф. та ін. Контроль і ревізія: Підручник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ПП «Рута», 2002. - 544 с.

2. Конспект лекцій для навч. дисц. «Внутрішній господарський контроль» / Розр. Л.П. Антипова. - Алчевськ: Дон ДТУ, 2009. - 90 с.

3. Контроль і ревізія у промисловому підприємстві: Конспект лекцій / Укл. Л.В. Дікань, Н.М. Шульга. - Харків: ХНЕУ, 2006. - 81 с.

4. Рогозян Л.Є., Куденко М.С. Організація і методика проведення ревізії: Навч. пос. - Алчевськ: Дон ДТУ, 2008. - 261 с.

5. Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон. Затверджена наказом МФУ від 13.03.98 № 59 у редакції наказу МФУ від 17.03.2011 № 362 6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №6 «Виправлення помилок і зміни в фінансових звітах». Затверджене наказом МФУ від 28.05.1999 №137

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №10 «Дебіторська заборгованість». Затверджене наказом МФУ від 08.10.1999 № 237.

Размещено на Allbest.ru