Оборотні активи та особливості їх обліку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема 1. Особливості організації обліку необоротних активів

Лекція №1. Необоротні активи, їх класифікація і оцінка.

Сутність необоротних активів та їх класифікація

Оцінка необоротних активів

Поняття і класифікація нематеріальних активів

Організація обліку нематеріальних активів

Тема 2. Особливості організації обліку необоротних активів

Лекція №2. Аналітичний та синтетичний облік наявності і руху основних засобів

Первинний облік необоротних активів

Синтетичний облік наявності і руху основних засобів

Аналітичний облік основних засобів

Тема 3. Особливості організації обліку необоротних активів

Лекція №3. Амортизація та інвентаризація необоротних активів

Методи амортизації необоротних активів

Облік операційної і фінансової оренди основних засобів

Інвентаризація необоротних активів

Тема 4. Особливості організації обліку необоротних активів

Необоротні активи, їх класифікація і оцінка

Первинний облік необоротних активів

Облік нематеріальних активів

Аналітичний та синтетичний облік наявності і руху основних засобів

Методи амортизації необоротних активів

Інвентаризація необоротних активів

Актив це ресурси, що контролює підприємство у результаті минулих подій, використання яких приведе до економічних вигод у майбутньому. Активи поділяються на необоротні та оборотні.

Необоротні - це активи, які отримані з ціллю довгострокового використання і що не мають реалізовуватись та продовж одного року або операційного циклу. Якщо він більше року.

Оборотні активи - сукупність оборотних фондів виробництва та фондів обігу. Оборотні фонди - частина виробничих фондів, яка повністю потребляється у кожному виробничому циклі, повністю переносить свою вартість на створену продукцію і для продовження її випуску виробляється у натуральній та вартісній формах після кожного виробничого циклу. Фонди обігу - частина обігових коштів підприємства, яка функціонує у сфері обігу у товарній та грошовій формах.

Господарська діяльність неможлива без використання засобів праці - необоротних активів, до складу яких входять:

основні засоби; інші необоротні активи; нематеріальні активи; довгострокові фінансові інвестиції; довгострокова дебіторська заборгованість; та інші.

Згідно П (С) бо 7 основні засобі - це матеріальні активи, що підприємство утримує з метою використання у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, передачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікує мий термін використання яких більше одного року.

Згідно системи бухгалтерського обліку і звітності України основні фонди можна згрупувати за ознаками:

За функціональним призначенням розрізняють:

виробничі - основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини та обладнання, робочі машини та обладнання тощо), що діють у сфері матеріального виробництва;

невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва й призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб трудящих (будови, споруди, обладнання, машини, апарати тощо), які використовуються у невиробничій сфері.

За галузевою ознакою основні засоби поділяються на: промислові, будівельні, сільськогосподарські, транспортні, зв'язку тощо.

За використанням основні фонди поділяються на діючі (всі основні фонди, що використовуються у господарстві), недіючі (ті; що не використовуються у даний період часу у зв'язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві й призначене для зміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються).

За ознакою належності на власні й орендовані. Власні фонди можуть складатися із Статутного (пайового, акціонерного) капіталу, додаткового капіталу з відповідних джерел на розширення роботи підприємства, власних прибутків, цільового фінансування і цільових надходжень Орендовані основні фонди відображаються у балансі орендодавця, тим самим виключається можливість подвійного обліку одних і тих самих засобів.

Розподіл та класифікація видів основних фондів за певними ознаками (за функціональним призначенням, за використанням, за належністю) проводиться з метою зручності порівняння їх економічного ефекту, аналізу використання цих фондів та пошуку необхідної інформації про них. Класифікація основних фондів у бухгалтерському обліку дозволяє при потребі виділити ті види з них, які задовольняють певним критеріям та систематизувати весь перелік основних фондів, які є на балансі підприємства.

В бухгалтерському обліку основні засоби мають вартісну оцінку. Бувають такі види оцінки:

Початкова вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Слід зазначити, що початкова вартість основних засобів може збільшуватися в процесі їх експлуатації на суму затрат, пов'язаних із поліпшенням об'єкта (модернізацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо), які приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, що очікуються від використання таких основних засобів. Облік основних засобів ведеться по початковій вартості

Отже, справедлива (реальна) вартість - сума, за якою актив може бути обміняний у разі здійснення угоди між компетентними, обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Справедливою вартістю в більшості випадків є ринкова вартість, яку визначають професійні оцінювачі. У разі неможливості отримання інформації про ринкову вартість об'єктів їх переоцінюють за відновленою вартістю з урахуванням фактичної зношуваності.

Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення терміну їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних із продажем (ліквідацією). Її слід використовувати підчас визначення норми амортизації.

Вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат по проведенню, пов'язаних з поліпшенням якості об'єкту (реконструкція, модернізація, переоснащення), які призведуть до економічних вигод у майбутньому. Ці витрати списуються по мірі нарахування амортизації

Одиницею обліку виступає об'єкт основних засобів.

Об'єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється установою.

Крім того в якості самостійного об'єкту обліку можна виділяти окремі частині об'єкту основних засобів, за умов що вони мають різний термін використання.

Для забезпечення контролю за станом і рухом основних засобів кожному об'єкту в момент його введення в експлуатацію привласнюється інвентарний номер, який позначається на ньому шляхом прикріплення номера, нанесення фарбою тощо. Таку ж нумерацію вказують у первинних документах та реєстрах бухгалтерського обліку.

Перелік типових форм первинних документів, якими оформляють операції з руху основних засобів, затверджено наказом № 352 Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. Основні з них:

ОЗ-1 "Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів"

Указана форма застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів, введення їх в експлуатацію (окрім випадків, коли введення оформляється особливим порядком), внутрішнього переміщення основних засобів (наприклад із цеху в цех, з об'єкта на об'єкт тощо), а також передачі основних засобів за плату, без оплати і за договорами оренди іншим юридичним або фізичним особам.

Складається на кожний об'єкт окремо, а на декілька - лише тоді, коли об'єкти однотипні, мають однакову вартість і прийняті одночасно на відповідальне зберігання однієї і тієї ж особи.

ОЗ-2 "Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів".

оборотний актив облік аналітичний

Цю форму застосовують у разі виконання зазначених робіт як власними силами підприємства, так і сторонніми підприємствами. Тут зазначають технічну характеристику та початкову вартість об'єкта. Актом такої форми оформлюють приймання завершених робіт після добудови, реконструкції або модернізації основних засобів.

ОЗ-З "Акт списання основних засобів"

Складання цього документа обов'язкове в разі будь-якої ліквідації об'єктів (повної чи часткової), крім автотранспортних засобів: унаслідок повної їх зношеності, ветхості, аварійного стану, з причини розкрадання тощо. Після ліквідації основних засобів і складання акта на списання перший примірник передається до бухгалтерії, де на його підставі робиться запис до інвентарного списку основних засобів.

ОЗ-4 "Акт на списання автотранспортних засобів"

Складається удвох примірниках, його підписують члени комісії, затверджує керівник підприємства або уповноважена на це особа.

ОЗ-5 "Акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини"

Складається при встановленні, запуску і демонтажу будівельної машини, що взята на прокат. Підписують його представники машино-прокатної бази та механік будівельної дільниці.

ОЗ-6 "Інвентарна картка обліку основних засобів"

Це первинний документ, що застосовується для обліку окремого об'єкта. Тут здійснюють записи на підставі актів приймання-передачі основних засобів та акта на списання основних засобів у таких випадках: 4для обліку окремих об'єктів основних засобів, для групового обліку однотипних об'єктів основних засобів, які надійшли в експлуатацію в одному календарному місяці і мають одне і те ж виробничо - господарське призначення, технічну характеристику і вартість. Як правило, заповнюється водному примірнику. Цей документ несе інформацію про; об'єкт (початкову та залишкову вартість, норму амортизації, технічні паспортні дані тощо). Іншими словами, це паспорт об'єкта основних засобів, за яким його поставлено на обліку бухгалтерії підприємства.

ОЗ-7 "Опис інвентарних карток з обліку основних засобів"

Це документ, що призначений для реєстрації інвентарних карток.

03-8 "Картка обліку руху основних засобів"

Застосовується для обліку руху основних засобів за класифікаційними групами.

ОЗ-9 "Інвентарний список основних засобів"

Цей документ застосовується в місцях експлуатації основних засобів для обліку кожного об'єкта за матеріально відповідальними. особами. Дані, що містяться в цій формі, мають бути тотожними із записами в інвентарних картках обліку основних засобів.

ОЗ-14, ОЗ-15, ОЗ-16 "Розрахунок амортизації основних засобів"

Використовуються при нарахуванні зношуваності основних засобів.

Важливо знати, що всі первинні документи з обліку руху основних засобів складають та підписують члени комісії, призначеної розпорядженням (наказом) керівника підприємства. До складу такої комісії має входити не менше ніж три відповідальних особи.

У разі приймання-передачі основних засобів необхідно також, щоб відповідний документ підписали і матеріально відповідальні особи, які здають і приймають основний засіб.

Нематеріальні активи - активи, що не мають фізичної та/або матеріальної форми незалежно від вартості і використовуються установою в процесі виконання основних функцій більше одного року.

Нематеріальні активи для взяття на облік повинні бути закінченими та засвідченими відповідними документами (патентом, сертифікатом, ліцензією тощо) у порядку, встановленому чинним законодавством України. На облік у складі нематеріальних активів беруться придбані права на володіння, користування та розпорядження об'єктом нематеріальних активів після відчуження їх (прав) від колишніх власників та визначення його вартості.

Нематеріальні активи відображаються в бухгалтерському обліку та звітності за первісною вартістю (за фактичними витратами на їх придбання та виготовлення), а об'єкти, які переоцінювались, - відновлювальною вартістю.

Зміна первісної вартості нематеріальних активів допускається лише у випадках переоцінки та модернізації відповідних об'єктів.

Для організації обліку та забезпечення контролю за зберіганням нематеріальних активів кожному об'єкту незалежно від того, чи перебуває він в експлуатації або на складі, присвоюється інвентарний номер.

З метою своєчасного відображення введення в господарський оборот, використання, обліку та вибуття окремих придбаних (створених) об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів їх аналітичний облік ведеться у інвентарних картках.

У Плані рахунків на рахунку 12 "Нематеріальні активи" обліковуються з розподілом на субрахунки: 121 "Авторські та суміжні з ними права"; 122 "Інші нематеріальні активи". Малі підприємства, що використовують спрощену систему обліку рахунок 12 не використовують, а облік цих активів ведеться на окремих субрахунках 10 "Основні засоби".

Бухгалтерський облік необоротних активів повинен забезпечити правильне документальне оформлення та своєчасне відображення в облікових регістрах надходження необоротних активів, їх переміщення всередині установи, вибуття з установи та надавати достатні дані для здійснення контролю за збереженням та правильним використанням кожного об'єкта необоротних активів.

Надходження необоротних активів супроводжується відкриттям інвентарних карток їх обліку, присвоєнням їм інвентарних номерів та проведенням потрібних записів у регістрах аналітичного обліку. З метою своєчасного відображення надходження, вибуття, ліквідації та руху необоротних активів аналітичний облік необоротних активів ведеться за місцем зберігання (експлуатації) та в бухгалтерії за типовими формами. При надходженні необоротних активів в установу (на склад) матеріально відповідальна особа на документі постачальника або на акті приймання повинна розписатися в одержанні цих цінностей і прийняти їх на відповідальне зберігання. За місцем зберігання всі необоротні активи повинні перебувати на відповідальному зберіганні у матеріально відповідальних осіб, які призначаються наказом керівника установи. Записи в картках обліку необоротних активів здійснюються в кількісному та сумарному виразах.

Малі підприємства, для узагальнення інформації по обліку основних засобів, використовують синтетичний рахунок 10 "Основні засоби"

На дебеті рахунка 10 "Основні фонди" відображається. собівартість основних засобів, що надійшли у звітному періоді, а на кредиті - собівартість основних засобів, що вибули у звітному періоді. Дебетове (і тільки) сальдо означає суму на звітну дату собівартості власних об'єктів основних засобів, що знаходяться у розпорядженні підприємств.

У процесі виробництва як і основні засоби, так і не матеріальні активи втрачають свою вартість і у вигляді амортизаційних відрахувань переносять її на створювані на підприємстві продукцію, роботи, послуги, а також окремою статтею входять до складу адміністративних та інших витрат.

Порядок нарахування і використання амортизаційних відрахувань основних фондів і нематеріальних активів визначено як податковим законодавством, так і П (С) БО №7 "Основні засоби" та "П (С) БО №8 "Нематеріальні активи".

Амортизація основних фондів та інших необоротних активів нараховується з застосуванням наступних методів:

прямолінійного (прямолінійного списання) - вартість об'єкта основних засобів списують однаковими частинами протягом усього періоду його експлуатації;

Річна сума амортизації визначається розподілом амортизованої вартості на очікуваний термін використання об'єкта основних засобів:

А = С / Т,

де А - сума амортизаційних відрахувань, грн.;

С - амортизована вартість об'єкта, грн.;

Т - очікуваний термін використання об'єкта.

Метод прямолінійного списання, як правило, використовується у відношенні об'єктів основних засобів, стан яких залежить винятково від терміну корисного використання і не піддано впливу інших факторів. До таких основних засобів, зокрема, відносяться будинки, спорудження, меблі і т.д.

Переваги: в простоті розрахунку і рівномірності розподілу сум амортизації між обліковими періодами, простоті і точності розрахунків.

Недоліком є то, що при його використанні не враховується моральний знос, а також не дається реальна оцінка виробничим потужностям основних засобів у різні роки експлуатації.

зменшення залишкової вартості полягає у визначенні річної суми амортизації об'єкта виходячи з залишкової вартості такого об'єкта на початок звітного року.

Сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом множення залишкової вартості об'єкта основних засобів на норму річної амортизації:

А = З * Н

де А - сума амортизаційних відрахувань, грн.;

З - залишкова вартість об'єкта основних засобів, грн.;

Н - річна норма амортизації (у частках).

прискореного зменшення залишкової вартості. Цей метод є різновидом методу зменшення залишкової вартості.

При такому методі річна сума амортизації визначається виходячи з залишкової вартості об'єкта на початок звітного чи року первісної вартості на дату початку нарахування амортизації по введеним протягом року об'єктам і подвоєній річній нормі амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного використання об'єкта.

Норма амортизації в даному випадку розраховується аналогічно нормі амортизації при застосуванні прямолінійного методу нарахування амортизації, тобто використовується подвоєна ставка амортизаційних відрахувань, розрахована методом прямолінійного списання.

кумулятивного (суми чисел років) - річна сума амортизації визначається як добуток амортизованої вартості і кумулятивного коефіцієнта.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується розподілом числа років, що залишаються до кінця очікуваного терміну служби об'єкта основних засобів, на суму чисел років його корисного використання.

Сума чисел років - це результат підсумовування порядкових номерів того років, протягом яких функціонує об'єкт. Річна норма амортизації визначається як співвідношення терміну служби, що залишився, (на початок звітного року) і суми чисел років.

У нашому прикладі ця норма складає:

у 1-й рік експлуатації - 4/10;

в 2-й рік експлуатації - 3/10;

у 3-й рік експлуатації - 2/10;

у 4-й рік експлуатації - 1/10.

виробничого (метод суми одиниць продукції) - здійснюється на підставі сумарного вироблення об'єкту за весь період його експлуатації у відповідних одиницях вимірювання (одиницях виробленої продукції, відпрацьованому годиннику, кілометрах пробігу і ін.).

Місячна сума амортизації визначається виходячи з фактичного місячного об'єму продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється співвідношенням вартості об'єкту основних засобів і передбачуваного об'єму продукції (робіт, послуг), що амортизується, за весь термін корисного використання такого об'єкту основних засобів. Як вже наголошувалося, що амортизується вартістю об'єкту основних засобів є первинна вартість, зменшена на його ліквідаційну вартість.

Припустимо, об'єкт основних засобів було придбано для виготовлення 90000 одиниць продукції. Первинна вартість об'єкту складає 30000 грн., ліквідаційна вартість - 3000 грн. Тоді виробнича ставка амортизації складе:

(30000 грн. - 3000 грн.): 90000 одиниць = 0,3 грн. /од.

У перший місяць експлуатації виготовлено 2500 одиниць продукції. При цьому сума амортизаційних відрахувань за цей місяць складе:

0,3 грн. /од. х 2500 одиниць = 750 грн.

В основі цього методу лежить припущення, що фактично одержаний дохід від експлуатації відповідного нематеріального активу в кожному звітному періоді пов'язаний з випуском одиниць продукції, проведених з його участю в цих звітних періодах.

Підприємство в залежності від спеціалізації та особливостей виробництва має право самостійно обирати метод нарахування амортизації. Він затверджується Наказом про облікову політику, який складається на кожному підприємстві щороку.

Таким чином можна зробити висновок, що амортизація - це процес відновлення вартості основних засобів через виробництво продукції шляхом розподілу цієї вартості на продукцію, що виготовляється. Амортизація - це відтворення основних фондів ними ж самими.

Для забезпечення вірогідності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їхня наявність, стан і оцінка.

У Законі України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 p. № 996-XIV зазначено, що об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначається власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим відповідно до законодавства.

Порядок проведення, документальне оформлення і терміни інвентаризації визначені Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів і розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 р. № 69, зі змінами і доповненнями.

Підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію:

1) будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів - не менше одного разу в три роки;

2) бібліотечних фондів - один раз у п'ять років;

3) інших основних засобів - не менше одного разу в рік.

Для проведення інвентаризації на підприємстві за наказом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія в складі керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, що очолюється керівником чи підприємства його заступником.

При проведенні інвентаризації комісія повинна визначити фактичну наявність і стан об'єктів на місцях експлуатації та встановити їх придатність для подальшого використання за прямим призначенням

Інвентаризаційна комісія в присутності матеріально відповідальної особи визначає фактичну наявність активів і складає інвентаризаційні описи, у яких відбиваються найменування, їхній номенклатурний номер, одиниці виміру і інші відмітні ознаки. На кожній сторінці інвентаризаційного опису вказується прописом число порядкових номерів і загальна кількість у натуральних вимірниках.

На останній сторінці інвентаризаційного опису матеріально відповідальна особа підтверджує своїм підписом, що всі матеріальні цінності перевірені, внесені в опис правильно і претензій до інвентаризаційної комісії вона не має.

Якщо під час інвентаризації встановлено недостачі або лишки, комісія бере від матеріально відповідальної особи (осіб) письмове пояснення причин виникнення таких розбіжностей і надалі використовує їх для встановлення характеру лишків та недостач, для регулювання інвентаризаційних різниць та прийняття рішення про відшкодування недостач. Лишки, незалежно від причин їх виникнення, оприбутковуються на баланс підприємства.

Результати обробляються працівниками бухгалтерії підприємства. Така робота полягає у регулюванні розбіжностей фактичної наявності основних фондів і даних бухгалтерського обліку, встановлених під час інвентаризації. Позиції, щодо яких є розбіжності, під час інвентаризації заносяться до звіряльної відомості.

Размещено на Allbest.ru