Размещено на http://www.allbest.ru/

Організація обліку грошових коштів, розрахунків з дебіторами і кредиторами

Зобов'язання - це заборгованість підприємства іншим підприємствам, організаціям та особам, яка виникає внаслідок здійснення фірмою різних угод. Заборгованість зветься ще пасивами підприємства (кредиторська заборгованість).

За П (С) БО 11 «Зобов'язання» їх поділяють на:

- довгострокові (визначений термін погашення яких більше дванадцяти місяців);

- поточні (визначений термін погашення яких не перевищує дванадцяти місяців);

- забезпечення (з невизначеною точною датою погашення);

- непередбачені зобов'язання (зобов'язання, імовірність та час визнання якого за балансом точно не визначені);

- доходи майбутніх періодів.

До обліку та відображенню у фінансовій звітності приймаються лише теперішні (наявні) зобов'язання.

На будь-якому підприємстві, незалежно від напрямку діяльності, існують зобов'язання підприємства перед постачальниками, підрядниками, працівниками, за короткострокові та довгострокові кредити та ін. - всі ці зобов'язання є поточними.

До поточних активів належать грошові кошти та інші ресурси щодо яких можна вважати, що вони будуть перетворені на грошові кошти чи використані протягом року з дати складання бухгалтерського балансу або протягом нормального операційного циклу підприємства (із двох термінів обирають довший). Статті включаються до поточних зобов'язань, якщо вони оплачуються на вимогу кредитора, або якщо очікується, що вони будуть ліквідовані протягом одного року.

Поточні зобов'язання включають:

- короткострокові кредити банків;

- поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;

- короткострокові векселі видані;

- кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;

- поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці,

- інші поточні зобов'язання.

У практиці існують наступні види розрахунків, які умовно можна класифікувати в такий спосіб:

- Грошові форми розрахунків;

- Безгрошові форми розрахунків.

До безгрошової форми розрахунків відносяться тільки бартерні угоди, безвалютний, збалансований обмін товарами й послугами, обумовлений головним чином недостачею іноземної валюти. Оформляється єдиним договором, у якому втримується оцінка товарів (послуг), необхідна для еквівалентності обміну, визначення страхових сум, оцінки претензій, нарахування санкцій.

Підприємство самостійно обирає форми розрахунків з іншими підприємствами, організаціями й установами. Банк на договірній основі здійснює касово-розрахункове обслуговування своїх клієнтів, списує грошові кошти з рахунків підприємств у черговості, яку визначає керівник підприємства згідно з Положенням «Про безготівкові розрахунки в господарському обігу України». Якщо на підприємстві накопичилися документи по платежах з безспірним стягненням коштів, згідно з чинним законодавством України оплата їх провадиться банком при надходженні коштів у примусовому порядку за календарним надходженням цих документів.

Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка його оформила.

Порядок погашення зобов'язань юридичних і фізичних осіб перед бюджетами і державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, застосовуваних до платників податків контролюючими органами, визначає Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами».

Безготівкові розрахункові документи виписують з використанням технічних засобів під копіювальний папір у двох примірниках, платіжні вимоги - в трьох примірниках.

Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками регламентується П(С) БУ 11 «Зобов'язання». Форми і порядок розрахунків регламентує Інструкція «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті»,

Розрахунки підприємств з постачальниками та підрядниками виникають по операціям придбання товарів, отримання робіт, послуг, Підприємства самостійно обирають форми розрахунків з постачальниками та підрядниками і зазначають їх в укладених угодах. (розрахунки за платіжними дорученнями і платіжними вимогами-дорученнями).

Розрахунки платіжними дорученнями використовуються між підприємствами за одержані товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги); за товарно-матеріальні цінності та послуги в порядку попередньої оплати; в авансових платежах; у платежах до бюджету, органів соціального страхування, оплаті претензій з якості та нестачі продукції, штрафів, пені;, при сплаті кредиторської заборгованості, а також для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості суб'єктів господарської діяльності.

Розрахунки платіжними дорученнями відображають в обліку платника такими записами: Дт 631, 681, 641, 651; Кт 311.

Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками ведеться на рахунку 63 а в по спрощеному плану рахунків на рахунку 68 «Розрахунки по операціям» які призначені для обліку поточних зобов'язань з розрахунків з постачальниками, підрядниками та між учасниками ПФГ за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи й надані послуги.

Аналітичний облік за рахунками ведеться за кожним платіжним документом і постачальником лінійним методом запису по кожній позиції. При обробці первинних документів бухгалтер протягом місяця складає реєстр прибуткових і видаткових документів, у якому зазначає номер і дату супровідних документів (товарно-транспортна накладна, рахунок-фактура, накладна), вартість матеріальних цінностей, що надійшли, а також номер і дату платіжного документа на сплату заборгованості. Загальна сума товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) за документами, не оплаченими в поточному і в попередніх місяцях, має відповідати кредитовому сальдо рахунка.

Дебетове сальдо рахунка показує, що платіжні документи оплачено, а товарно-матеріальні цінності не одержано. Це сальдо відображають в активі балансу за відповідною статтею.

Терміни, використовувані в П(С) БО 10 (дивись додаток 1), мають наступне значення:

дебітори - юридичні і фізичні особи, що унаслідок минулих подій заборгували підприємству визначені суми коштів, їхніх чи еквівалентів інших активів;

дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на визначену дату.

Дебіторська заборгованість поділяється на поточну (короткострокову) і довгострокову, причому кожна з них може у визначений момент стати безнадійної:

поточна дебіторська заборгованість - така сума дебіторської заборгованості, що виникає в ході нормального операційного чи циклу буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу;

довгострокова дебіторська заборгованість - така сума дебіторської заборгованості, що не виникає в ході нормального операційного чи циклу буде погашена після плину 12 місяців з дати балансу;

безнадійною дебіторською заборгованістю, згідно П(С) БО 10, є поточна дебіторська заборгованість, у відношенні якої існує впевненість у її неповерненні чи боржником по який минув термін позову.

Дебіторську заборгованість можна також класифікувати по трьох напрямках:

1) дебіторська заборгованість, по якій мається впевненість у погашенні її боржником;

2) дебіторська заборгованість, по якій мається непевність у погашенні її боржником;

3) дебіторська заборгованість, по якій немає впевненості в погашенні її чи боржником минув термін позову.

Рахунки класу 3 припускають роздільний облік на субрахунках засобів і заборгованості в національній і іноземній валюті, включаючи векселя, що течуть фінансові інвестиції, розрахунки з покупцями і замовниками, дебіторами і кредиторами.

Форми та порядок розрахунків з покупцями і замовниками за відвантажену їм продукцію та виконані роботи визначаються заздалегідь укладеними договорами.

Договір - це юридичний і економічний документ, що визначає номенклатуру і обсяг поставки чи роботи, строки, ціни, вид транспортування, форму розрахунків, а також санкції за невиконання умов договору.

Оформляється виникнення дебіторської заборгованості транспортними документами на відвантаження продукції (рахунок, накладна, податкова накладна, і т.п.) актами виконаних робіт і платіжними документами.

Для обліку розрахунків із покупцями за відвантажену продукцію і замовниками за виконані роботи (послуги) передбачені рахунки 36 «з покупцями і замовниками» та у спрощеному Плані рахунків 37 «Розрахунки з різними дебіторами».

На дебет рахунків відноситься відпускна договірна ціна реалізованої продукції чи виконаних робіт, включаючи податок на додану вартість і акцизний збір:

Д-т 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» (37)

К-т 70 «Дохід від реалізації».

Сума податків, що виникають у процесі реалізації, зменшує дохід підприємства і відображається на рахунках:

Д-т 70 «Дохід від реалізації».

К-т 64 «Розрахунки за податками і платежами».

За кредитом рахунків обліковується оплата покупцями і замовниками заборгованості за продукцію чи роботи. Згідно з виписки банку з поточного рахунка в національній чи іноземній валюті:

Д-т 31 «Рахунки в банках»

К-т 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» (37)

Дебетове сальдо за рахунками 36 і 37 показує дебіторську заборгованість покупців і підрядчиків за відвантажену їм продукцію і виконані роботи.

Аналітичний облік розрахунків за рахунком організується окремо щодо кожної юридичної чи фізичної особи, якій відвантажено продукцію чи виконано роботи.

Розрахунки з різними дебіторами на підприємстві здійснюються на рахунку 37 в розрізі субрахунків.

Потрібно відзначити, що відкриття одного рахунка для різних дебіторів, з одного боку, є доцільним, оскільки за узагальненою сумою дебітори відображаються в балансі, а з іншого - треба мати інформацію за видами дебіторської заборгованості для їх контролю та аналізу, тому на синтетичному рахунку відкрито сім вищенаведених субрахунків. Облік на кожному із них має свої особливості.

Субрахунок 371 «Розрахунки за виданими авансами» використовується для відображення операцій з надання авансів різним організаціям відповідно до умов договору.

Субрахунок 372 «Розрахунки з підзвітними особами» призначений для відображення операцій, пов'язаних із наданням готівки фізичним особам даного підприємства для виконання завдань під час відрядження, а також із видачею грошей на господарські потреби або закупівлю дрібним оптом матеріальних цінностей (канцелярських, поштових та ін.).

Порядок видачі коштів під звіт і звітування за їх використання регламентується Інструкцією про службові відрядження в межах України і за кордоном, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від.

Витрати на відрядження відшкодовуються на основі авансового звіту, який повинна скласти особа, повернувшись із відрядження, у такі строки:

· протягом 3-х робочих днів після повернення з відрядження;

· протягом 10-ти робочих днів при видачі грошей на закупівлю сільгосппродукції та вторинної сировини (крім металобрухту);

· на наступний день при видачі грошей на господарські потреби.

До авансового звіту прикладається посвідчення про відрядження з відмітками про вибуття з місця роботи, прибуття в місце відрядження і вибуття з нього та про повернення до місця роботи. Такі відмітки підтверджуються відповідальними особами (підписом і печаткою), без того посвідчення про відрядження недійсне. До авансового звіту прикладаються також виправдні документи на витрачені кошти (про наймання житла, проїзні білети, копії товарних чеків, матеріальні прибуткові ордери на оприбуткування на склад закуплених цінностей, квитанції поштових відділень тощо).

Якщо суми, видані під звіт з каси підприємства, не повністю використані, то вони повинні вноситись у касу при подачі авансового звіту. Чергові видачі грошей під звіт не дозволяються до повного погашення попередньої заборгованості.

Добові за час перебування особи у відрядженні нараховуються за всі дні (включаючи день від'їзду і день приїзду) перебування у відряджені в межах України, включаючи вихідні, святкові і неробочі дні, час перебування у дорозі (разом із вимушеними зупинками).

Облік розрахунків з підзвітними особами ведеться на рахунку 372 в розрізі фізичних осіб, яким видано гроші під звіт. Дебетове сальдо показує суму заборгованості, за якою не подано в бухгалтерію авансового звіту або не внесено невикористаної суми в касу підприємства.

Аналітичний облік розрахунків із підзвітними особами ведеться у відомості, з якої загальна сума переноситься як кредитовий оборот рахунка 37 «Розрахунки з різними дебіторами».

Законом України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, яку працівник отримує від власника або уповноваженого ним органу підприємства за виконану роботу.

Облік праці та її оплати повинен бути організований таким чином, щоб сприяти підвищенню продуктивності праці, зміцненню трудової дисципліни.

Розрахунки по заробітній платі на підприємстві ведуться у розрахунково-платіжній відомості. Розрахунково-платіжні відомості складаються по окремих структурних підрозділах. У них записують усіх працівників підрозділу за категоріями із зазначенням прізвища, табельного номера, професії, посади, відпрацьовано днів (годин).

В окремі графи розділу «Нараховано» записують суми нарахованої заробітної плати за її видами. Підставою для запису є Табель обліку робочого часу. Дані про нараховані суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності і пологах, премій та інші нарахування у Розрахунково-платіжну відомість записують із Розрахунків по заробітній платі, листів непрацездатності тощо. Після підрахування суми, нарахованої за місяць, визначають суму за графою» Всього належить». Для цього до суми, нарахованої за даний місяць, додають (або віднімають) суму заборгованості на початок місяця.

Розрахунково-платіжні відомості, підписані керівником і головним бухгалтером підприємства. Розрахунково-платіжні відомості одночасно є особовим рахунком працюючих та оборотними відомостями до рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці».

При веденні Розрахунково-платіжних відомостей не включаються виплати, які не входять у фонд заробітної плати і в заробітну плату працівників при підрахуванні її середніх розмірів, а також суми, які не оподатковуються прибутковим податком (одноразова допомога малозабезпеченим сім'ям на дітей, допомога на поховання тощо). Ці суми виплачуються окремо по платіжних відомостях або видаткових касових ордерах.

Податки є формою фінансових відносин між державою і членами суспільства з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів, необхідних для здійснення державою її функцій.

Податки і збори - це обов'язкові платежі до бюджету і державних цільових фондів, що здійснюються платниками у порядку і на умовах, визначених законодавчими актами.

Державні цільові фонди - це фонди, створені відповідно до законів України, що формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб, незалежно від форм власності і внесків фізичних осіб. За формою оподаткування всі податки поділяються на дві групи: 1) прямі; 2) непрямі.

Прямі встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування (податок на прибуток; прибутковий податок з громадян.)

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Стягуються у вигляді надбавки до ціни товару і сплачуються споживачами при його купівлі (ПДВ, акцизний збір).

Платниками податків є юридичні та фізичні особи, на які, відповідно до законодавчих актів, покладено обов'язок сплачувати податки.

Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції, робіт, послуг, вартість продукції в т.ч. митна. або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені Законом України «Про систему оподаткування.

Для фіксації господарських операцій, що здійснюються, підприємство використовує первинні документи. З обліку розрахунків за податками та платежами ці документи можна поділити на групи:

1) документи, що підтверджують нарахування заборгованості за податками та платежами:

- податкова накладна

- у розрахункових (платіжних) документах за реалізовані товари (роботи, послуги) сума податку зазначається окремим рядком,

- прибутковий і видатковий касові ордери,

- розрахунково-платіжна відомість,

- розрахункова відомість,

- книга обліку придбання та продажу товарів,

2) документи що підтверджують сплату відповідного податку:

- платіжні доручення

- банківські виписки та ін.

Облік податків на підприємстві ведеться на рахунку 64 «Розрахунки за податками і платежами». За кредитом рахунку 64 відображають платежі до бюджету, за дебетом - належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання. Аналітичний облік розрахунків за податками й платежами ведуть за їх видами. Облік платежів ведуть окремо по кожному податку.

Короткострокові кредити банків - сума поточних зобов'язань підприємства перед банками за отриманими від них позиками.

Відповідно до П(С) БО 11 «Зобов'язання», поточні зобов'язання відображаються у Балансі за сумою погашення.

Отримання і зарахування кредиту на рахунки в банках підприємства ­позичальника.

Дт 311 «Поточні рахунки в національній валюті»

Кт 601 «Короткострокові кредити в національній валюті» Нарахування відсотків за кредити (ця сума включається до валових витрат) "Дт 951 «Відсотки за кредит

Кт 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками»

Погашення кредиторської заборгованості підприємством за короткостроковий кредит.

Дт 601 «Короткострокові кредити в національній валюті»

Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті»

У Балансі заборгованість за короткостроковими кредитами банку буде показано у IV розділі Пасиву «Поточні зобов'язання» за рядком «Короткострокові кредити банків».

Заборгованість за короткостроковими відсотками буде відображено у тому ж розділі за рядком «Інші поточні зобов'язання».

Облік грошових коштів в касі

Згідно з П(С) БО 4 «Звіт про рух грошових коштів» під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках у банках та депозит до запитання.

В касі підприємства можуть зберігатися не тільки готівкові кошти, але і цінні папери, грошові документи, бланки сурової звітності (бланки довіреностей тощо). Керівники підприємств, зобов'язані обладнати касу і забезпечити зберігання грошей у приміщенні каси, а також у разі доставки їх з установи банку і здавання в установу банку.

Після видання наказу про призначення відповідного працівника на посаду касира керівник підприємства, зобов'язаний під розписку ознайомити його з порядком ведення касових операцій, після чого з касиром укладається договір про повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей. На підприємствах, де за штатним розкладом не передбачена посада касира, обов'язки останнього може виконувати бухгалтер чи інший працівник за письмовим розпорядженням керівника підприємства за умови укладання з ним угоди про повну матеріальну відповідальність.

Підприємства мають право зберігати протягом 3 робочих днів понад встановлений ліміт у касах готівку, що одержана в банку для виплат, пов'язаних з оплатою праці. Після закінчення цих строків суми готівки, що не використані за призначенням, повертаються в банк не пізніше наступного робочого дня і в подальшому видаються підприємствам за їх першою вимогою на ті самі цілі.

Касові операції оформляються документами типової форми:

№КО - 1 «Прибутковий касовий ордер»

№КО - 2 «Видатковий касовий ордер»

№КО - 3, 3а «Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів»

№КО - 4 «Касова книга»

№КО - 5 «Книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей»

Надходження готівки до каси оформляється прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером. При цьому особі, яка здала грошові кошти, після отримання їх касиром видається квитанція, підписана головним бухгалтером і касиром, завірена печаткою (штампом) касира, або відбитком касового апарата.

Складається прибутковий касовий ордер в одному примірнику на бланку форми №КО - 1.

На підприємствах, що здійснюють розрахунки в безготівковому порядку, гроші до каси надходять з поточного рахунку в банку через касира (або іншу уповноважену особу) за грошовими чеками.

Видача готівки з кас підприємств здійснюється за видатковими касовими ордерами. Видатковий касовий ордер застосовується для оформлення операцій з видачі коштів з каси підприємства при: здачі готівки в банк, оплаті рахунків постачальників та інших кредиторів, виплати заробітної плати й інших виплат; видачі коштів у підзвіт працівникам підприємства.

Видача грошей з каси підтверджується підписом одержувача у видатковому касовому ордері.

Оплата праці, виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності, стипендій, премій тощо проводиться касиром за платіжними відомостями, без складання видаткового касового ордера на кожного одержувача. На титульній сторінці платіжної відомості робиться дозвільний напис про видачу грошей за підписами керівника та головного бухгалтера або осіб, ними уповноважених, із зазначенням термінів видачі грошей і суми прописом. Напроти прізвищ осіб, яким не зроблено виплати за платіжною відомістю, касир ставить штамп або робить позначку від руки «Депоновано». В кінці відомості робиться запис про фактично виплачену суму і про суми, що підлягають депонуванню. Їхній загальний підсумок має відповідати підсумку за платіжною відомістю. По закінченні трьох робочих днів, які встановлені для виплати зарплати на загальну, виплачену за платіжною відомістю суму виписується видатковий касовий ордер. Здача готівки в каси установ банків оформляється заявою на переказ готівки. Прибутковий касовий ордер і квитанція до нього, а також видатковий касовий ордер заповнюється чітко, без виправлень, навіть тих, що застережені.

Видача касових документів на руки особам, які вносять або одержують гроші забороняється. Приймання та видача грошей здійснюється лише у день складання касових ордерів.

Прибуткові та видаткові касові ордери чи документи, що їх замінюють, до передачі в касу реєструються бухгалтерією в журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових документів (форма №КО - 3, 3а).

Всі факти надходження і вибуття готівки на підприємстві відображаються в касовій книзі.

Кожне підприємство, що має касу, веде одну касову книгу, яка має бути пронумерована, прошнурована й опечатана печаткою. Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписом керівника і головного бухгалтера підприємства. Записи в касовій книзі здійснюються у 2-х примірниках через копіювальний папір кульковою ручкою темного кольору або чорнилами.

Перші примірники аркушів залишаються в касовій книзі. Другі примірники повинні бути відривними і є звітами касира. Перші і другі примірники нумеруються однаковими номерами. Непідтверджені виправлення в касовій книзі забороняються. Зроблені виправлення завіряються підписами касира і головного бухгалтера підприємства.

Записи в касовій книзі здійснюються касиром одразу після отримання або видачі грошей по кожному ордеру. В кінці кожного робочого дня касир підводить підсумки операцій за день, виводить залишок грошей у касі на наступне число і передає як звіт касира другий примірник з прибутковими та видатковими касовими документами під розписку бухгалтера в касовій книзі.

Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера підприємства.

Сальдо дебетове відображається в розділі активу балансу «Оборотні активи» у статті «Грошові кошти та їх еквіваленти».

Дані про касові операції за журнально - ордерної форми обліку систематизуються у двох багатографних реєстрах: в журналі - ордері №1 по кредиту рахунка 30 «Каса» і в дебетовій відомості №1.1 по дебету рахунка 30 «Каса».

Підставою для складання журнала-ордера №1 і відомості 1.1 є звіт касира з доданими до нього документами. Записи у відповідних графах журналу - ордеру і відомості робляться підсумком за день в розрізі кореспондуючих рахунків.

По закінченні місяця в облікових реєстрах за рахунком 30 підводять підсумки в розрізі кореспондуючих рахунків. Обороти за місяць із журналу - ордеру переносять у Головну книгу. Залишок грошових коштів в касі відображають у відомості 1.1 лише на початок і кінець місяця.

Залишок грошових коштів, відображений в відомості 1.1 на кінець місяця, має відповідати залишку на кінець останнього касового звіту і залишку, відображеному в Головній книзі.

Основні бухгалтерські проводки за рахунком 30 «Каса»

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1	Отримано у касу гроші із розрахункового рахунку	30 «Каса»	31 «Рахунки в банках»
2	Погашено заборгованість по векселю шляхом внесення готівки в касу	30 «Каса»	34 «Короткострокові векселі одержані»
3	Внесено до каси невідшкодовані підзвітні суми працівником підприємства	30 «Каса»	372 «Розрахунки з підзвітними особами»
4	Внесено до каси гроші працівником з метою відшкодування завданих збитків	30 «Каса»	375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків»
5.	Надійшла готівка від реалізації продукції, робіт та послуг підприємства	30 «Каса»	70 «Доходи від реалізації»
6.	Внесено готівку із каси на розрахунковий рахунок	31 «Рахунки в банках»	30 «Каса»
7.	Видано з каси готівку на відрядження та господарські потреби	372 «Розрахунки з підзвітними особами»	30 «Каса»
8.	Відображено суму нестачі готівки у касі	947 «Нестачі і витрати від псування цінностей»	30 «Каса»
9.	Виплачено із каси заробітну плату працівникам підприємства	66 «Розрахунки за виплатами робітникам»	30 «Каса»
10.	Виплачено дивіденди власникам цінних паперів підприємства	67 «Розрахунки з учасниками»	30 «Каса»
11.	Проведено розрахунки іншими кредиторами готівкою із каси	68 «Розрахунки з іншими операціями»	30 «Каса»

на кожному підприємстві проводиться інвентаризація каси з покупюрним перерахуванням усіх грошей і перевіркою інших цінностей, що знаходяться в касі. Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку по касовій книзі. Для проведення інвентаризації каси наказом керівника підприємства призначається комісія, яка складає акт. У разі виявлення в процесі інвентаризації нестачі або лишку цінностей в касі в акті вказується сума недостачі або лишку і обставини їх виникнення.

Виявлені при інвентаризації розходження між фактичними залишками грошових коштів і інших цінностей, що знаходяться у касі, з даними бухгалтерського обліку регулюються в наступному порядку:

- грошові кошти та інші цінності, які виявлені в надлишку, підлягають оприбутковуванню та зарахуванню відповідно до збільшення доходу підприємства;

- нестачі грошових коштів і інших цінностей, які виявлені при інвентаризації каси, стягуються з матеріально - відповідальних осіб.

Кореспонденція бухгалтерських рахунків за результатами інвентаризації каси

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1.	Виявлено надлишки грошових коштів в результаті інвентаризації	30 «Каса»	719 «Інші доходи від операційної діяльності»
2.	Відображено суму нестачі грошових коштів у касі, яку не відшкодовує матеріально - відповідальна особа	947 «Нестачі і втрати від псування цінностей»	30 «Каса»
3.	Відображено суму, яка підлягає відшкодуванню винною особою	375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків»	716 «Відшкодування раніше списаних активів»
4.	Внесено до каси суму недостачі грошових коштів матеріально - відповідальною особою	30 «Каса»	375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків»

Облік операцій на рахунках в банках

Чинним законодавством України не встановлено обмежень щодо кількості поточних рахунків, які можуть відкривати юридичні чи фізичні особи в банківських установах.

Для відкриття поточних рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

1) заяву на відкриття рахунку встановленого зразку. Заяву підписують керівник та головний бухгалтер підприємства.

2) копію свідоцтва про державну реєстрацію, засвідчену нотаріально або органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

3) копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально або органом, який реєструє;

4) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку;

5) картку зі зразками підписів осіб, яким надане право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів, завірену нотаріально У картку включається також зразок відбитка печатки підприємства;

6) довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.

Операції на рахунках виконують за розрахунково-грошовими документами, затвердженими банком.

Безготівкові розрахунки готівкою

- Платіжне доручення - Заява на переказ готівки

- Розрахунковий чек - Грошовий чек

- Акредитив

- Платіжна вимога-доручення

Установи банків можуть відкривати підприємствам карткові рахунки.

Згідно з постановою НБУ «Про впровадження пластикових карток міжнародних платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги і при видачі готівкових коштів» картковий рахунок - це банківський рахунок, розпорядження яким може здійснюватися за допомогою банківських платіжних карток.

Відповідно законодавству карткові рахунки належать до поточних рахунків і відкриваються клієнтам установ банків на умовах договору про відкриття картрахунку і здійснення операцій із застосуванням платіжних карток.

Картковий рахунок можна відкривати і в іноземній валюті.

При відкритті поточного рахунка в банку відкривають особовий рахунок підприємства з присвоєнням номера. Особові рахунки банк веде в двох примірниках: перший - для банку, другий видається підприємству як виписка з рахунка. Виписку банку з поточного рахунка (копія записів на цьому рахунку) з доданням відповідних первинних документів (заява на переказ готівки, чек, платіжне доручення, розрахунковий чек тощо) щоденно або в інші узгоджені з підприємством строки передають уповноваженому представникові підприємства або особам, які мають право підпису грошових документів. Виправлення у виписці банку підтверджуються підписом головного бухгалтера установи банку та відбитком круглої печатки. Виправлення в первинних грошових документах не допускаються. Якщо у виписці знайдено суми, зараховані на поточний рахунок помилково, або в ній не відображено сум здійснених операцій, власник рахунка має негайно повідомити про це банк, який в наступних виписках робить виправлення через зарахування (списання) відповідних претензійних сум. Періодично і на 1 січня письмово підтверджується залишок коштів на рахунку згідно з даними банку.

Виписка банку є реєстром аналітичного обліку і підставою для бухгалтерських записів. Одержану з банку виписку в бухгалтерії перевіряють і обробляють: додають первинні документи, вказують коди рахунків, що кореспондують з синтетичним рахунком першого порядку 31 «Рахунки в банках» (субрахунки 311-314). На дебеті рахунка 31 «Рахунки в банках» відображають надходження коштів, на кредиті - їх використання (списання).

Форми банківських виписок можуть бути різними, але з обов'язковим зазначенням: вхідного залишку коштів на поточному рахунку на початок дня, надходжень і перерахувань коштів протягом дня окремо за кожним фактом платежу, вихідного залишку на поточному рахунку на кінець дня. По кожному факту платежу вказують, на підставі якого номера документа його було зроблено, реквізити банку і номер рахунка власника. Під час обробки банківських виписок слід брати до уваги, що з точки зору банку всі кошти підприємств (внески) є борговими зобов'язаннями банку, тому залишки коштів та їх надходження на поточний рахунок підприємства у виписці відображають на кредиті, а видачу або перерахування коштів - на дебеті рахунка. Бухгалтер записує ці операції на рахунку 31 «Рахунки в банках» у зворотному порядку: надходження - на дебеті, а видачу або перерахування коштів - на кредиті. На дебеті виписки банк відображає погашення своєї заборгованості перед власником рахунка, а в журналі - ордері №1 за рахунком 31 «Рахунки в банках» бухгалтер проводить ці операції на кредиті рахунка 31 як списання коштів з поточного рахунка.

У виписці з кредиту банк відображає збільшення заборгованості перед своїм клієнтом, а у відомості №1.2 за рахунком 31 «Рахунки в банках» бухгалтер проводить ці операції на дебеті рахунка 31 як надходження коштів на поточний рахунок.

Таким чином, виписка - основний документ, згідно з яким бухгалтер складає кореспонденцію рахунків про рух коштів; вона є реєстром аналітичного обліку та підставою для бухгалтерських записів. Подання до банку первинних документів і прийняття їх банком не є підставою для обліку операцій доти, доки вони не будуть відображені у виписці.

На субрахунку 313 обліковується рух коштів, що знаходяться в акредитивах, на особових рахунках по вантажообігу і в чекових книжках.

Основні бухгалтерські проводки за рахунком 31 «Рахунки в банках» (субрахунок 311 «Поточні рахунки в національній валюті»)

№ п/п	Зміст операцій	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1.	Зарахування сум, що надійшли від покупців або замовників в оплату рахунків за відвантажені товари, продукцію, послуги в національній валюті	311	361
2.	Надходження сум готівкою	311	301
3.	Зарахування залишку сум за невикористаними чековими книжками	311	313
4.	Зарахування сум за одержаними векселями	311	341
5.	Зарахування сум, повернених фінансовими органами	311	641
6.	Зарахування сум, що надійшли за претензіями	311	374
7.	Зарахування сум, що надійшли від інших дебіторів	311	377
8.	Зарахування сум одержаного короткострокового та довгострокового кредиту	311	501,601
9.	Зарахування одержаних штрафів, пені, неустойок	311	715
10	Одержання грошей в касу за чеком	301	311
11	Сплата заборгованості постачальникам	631	311
12	Перерахування платежів до бюджету	641	311
13	Сплата штрафів, пені, неустойок	948	311
14	Стягнення банком відсотків за кредит: - за поточним і пролонгованим без змін умов кредиту - за простроченим кредитом	951 951	311 311
15	Погашення короткострокової позики банку	601	311
16	Перерахування на погашення заборгованості: - органам соціального страхування - Пенсійному фонду - за індивідуальним страхуванням - за перерахуванням податку з громадян та інших видів податків до бюджету - до Державного фонду соціального страхування на випадок безробіття - інші обов'язкові збори	652 651 654 641 653 642	311 311 311 311 311 311
17	Сплата за векселями	621	311
18	Перерахування організаціям і особам різної кредиторської заборгованості	685	311
19	Перерахування сум за претензіями	374	311
20	Суми, що списані банком за касове обслуговування	92	311

Облік інших коштів

Облік грошових документів і грошових коштів в дорозі обліковуються на активному рахунку 33 «Інші кошти»

Надходження і видача грошових документів оформляються прибутковими і видатковими касовими ордерами, або накладними, що замінюють їх.

Грошові документи (путівки до будинків відпочинку та санаторіїв, поштові марки тощо) зберігаються у касі підприємства, але касир веде їх облік окремо.

Касир складає звіт про рух грошових документів.

На дебеті відображають суми, здані в банк, на кредиті - зараховані на поточний рахунок. Здача виручки інкасатору оформляється супровідною відомістю в трьох примірниках: перший примірник) вкладають до інкасаторської сумки, другий (накладну) - вручають інкасатору при одержанні ним сумки, третій (копію супровідної відомості) - залишають у касі підприємства (інкасатор розписується на цьому примірнику і ставить штамп), вона є підставою для видачі коштів із каси та підтвердженням здачі грошей на поточний рахунок у банку. На зворотному боці першого і другого примірників матеріально відповідальні особи заповнюють опис по купюрах грошей, що здаються.

реквізит зобов'язання проводка грошовий

Основні бухгалтерські проводки за рахунком 33 «Інші кошти»

№	Зміст господарської операції	Дебет	Кредит
1.	Одержана та оприбуткована путівка	331	685
2.	Одержана пільгова путівка від органів соціального страхування	331	652
3.	Надано путівку працівникові	377	331
4.	Решта вартості путівки списана за рахунок коштів соціального страхування, або за рахунок забезпечення витрат і платежів	652,474	331
5.	Здана виручка інкасатору	333	301
6.	Зарахована готівка на поточний рахунок	311	333

Форми розрахунків

Акцептні форми розрахунків - найпоширеніша форма безготівкових розрахунків. Постачальник виписує рахунок-фактуру й платіжну вимогу й здає їх на інкасо в банк. Банк пересилає копії в банк Платника. Після перевірки Покупцем відповідності отриманого товару по рахунок-фактурі, він або приймає до оплати, або при певних випадках має право відмовитися, повністю або частково від акцепту. Суми й строки платежів установлюються за узгодженням сторін, а копії угод надаються в банк. Час від часу за спільною домовленістю, сторони звіряють свої баланси по платежах і поставках. Зручно використовувати акцептну форму при зустрічних поставках, тому що механізм дозволяє не відволікати кошти з обороту, що може дати зниження витрат на 1-5%.

Акредитив - наказ банку платника здійснювати платіж постачальнику в банку постачальника за рахунок перерахованої платником суми коштів для цих потреб. Відкривається він платником на вимогу постачальника за рахунок власних коштів. Акредитив використовується лише для розрахунків з одним постачальником для безготівкової оплати поданих ним рахунків. Термін дії та порядок розрахунків акредитивами визначається договором між платником і постачальником. Акредитиви поділяють на

- відзивні, які можуть бути змінені, або анульовані банком платника за його дорученням без погодження з постачальником;

- безвідзивні, які змінюються тільки за згодою постачальника, на користь якого його відкрито.

Платіжне доручення - письмове розпорядження Платника банку про списання з його розрахункового (поточного) рахунку й зарахуванні на рахунок Одержувача суми коштів. Воно виписується за встановленою формою й може бути пред'явлене в банк у плині декількох (звичайно не більше 10 календарних днів) після виписки.

Платіжну вимогу виписує постачальник на підставі товарних документів на відвантажені товари й передає в обслуговуючу його установу банку. Установа банку постачальника пересилає платіжну вимогу в установу банку одержувача товарів, де вона пред'являється до оплати відповідно до правил безготівкових розрахунків. У платіжній вимозі вказуються номери її дати товарних документів, що засвідчують відвантаження й загальну суму платежу. Платіжна вимога може бути й товарним документом, якщо в ньому зазначена кількість, ціна, і сума вартості товару й тари, розмір і сума ПДВ.

Платіжна вимога-доручення - це комбінований документ, який складається з двох частин:

- верхня - вимога постачальника до покупця (платника) оплатити вартість поставленої продукції, виконаних робіт, послуг (заповнюється постачальником і передається небанківським шляхом платникові, який дає свою згоду на оплату, заповнюючи другу частину);

- нижня - доручення платника до свого банку перерахувати вказану суму.

Поштовий переказ - суть перекладу полягає в тім, що платіж здійснюється з розрахункового рахунку покупця за допомогою списання коштів з рахунків Покупця за допомогою поштових організацій.

Вексель - боргове зобов'язання, сплатити Пред'явникові певну в даному документі суму після закінчення строку певного там же. Вексель може бути як грошовим так і товарним.

Передоплата - це оплата за ще не отриману продукцію, скоріше це не форма розрахунків, а спосіб оплати.

Товарний кредит - більше ставиться до способу поставки. Суть даного механізму в тім, що постачальник надає покупцеві, застережену в контракті відстрочку платежу на певний період.

Чек - грошовий документ, що містить наказ власника рахунку в кредитній установі про виплату пред'явникові чека зазначеної в ньому суми. Можуть бути іменні (на ім'я певної особи) і ордерні (на користь певної особи або за його наказом).

Кредитна карта - електронний документ що дозволяє здійснити платіж безпосередньо на місці висновку контракту без втрат у часі, крім цього власникові кредитної карти кредит. Переклад коштів, як правило здійснюється моментально.

Платежі в режимі «on-lіne» - електронний платіж. Механізм наступний - клієнт банку - платник дає наказ своєму банку, використовуючи певний шифр, списати грошову суму з підконтрольного йому рахунку й зарахувати її на рахунок постачальника. Тим більше для здійснення такого платежу час доби не має значення, так само як і місцезнаходження клієнта.

Товарна форма кредиту використовується, коли мають місце масові поставки однорідних товарів через визначені проміжки часу. У контракті передбачаються проміжки строків платежів або конкретні дати. При надходженні цих дат імпортер сплачує вартість одержаних товарів.

Размещено на Allbest.ru

...