Аналіз облікової політики на підприємстві

34

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Проходження економічної практики своєю метою має закріплення теоретичних знань шляхом їх співставлення з практичною діяльністю виробничого підприємства, зорієнтоване на застосування теоретичних знань у різних ситуаціях, що властиві майбутній професії.

Основними завданнями практики є: закріплення теоретичних знань; практичне освоєння методики ведення бухгалтерського обліку по конкретних об'єктах обліку (облік тмц, основних засобів, готової продукції, фінансових результатів тощо); оволодіння практичними навиками у розв'язанні бухгалтерських задач; збирання, систематизація необхідних матеріалів для даної роботи. Для виконання поставлених завдань необхідно ознайомитись із первинними документами підприємства та визначити особливості обліку даних ділянок. Базою практики обрано ПП „ХХХ”, яке займається виробництвом взуття. Вважається, що проходження економічної практики саме на цьому підприємстві, допоможе мені як майбутньому бухгалтеру, навчитися аналізувати інформацію, необхідну для правильної організації облікової роботи. Планується виконати ряд робіт, пов'язаних із документальним оформленням господарських операцій, що дасть змогу вивчити особливості обліку того чи іншого об'єкта на даному підприємстві.

Ще одним важливим моментом проходження економічної практики є аналіз фінансового стану підприємства та порівняння основних його показників за різні періоди діяльності. Все це дасть змогу закріпити теоретичні знання з обліку та можливість застосування їх на практиці у майбутньому.

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА пп „ХХХ”

1.1 Техніко-економічна характеристика підприємства

Приватне підприємство „ХХХ” самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, керуючись завданнями засновника, попитом на вироблювану продукцію, виконувані роботи, послуги та необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку підприємства.

Підприємство створено з метою здійснення виробничо-господарської, підприємницької та комерційної діяльності в інтересах суспільства, одержання прибутку та задоволення на цій основі потреб засновника та членів трудового колективу.

У своїй діяльності управління керується законами України, Статутом підприємства.

Предметом діяльності приватного підприємства є:

- виготовлення взуття;

-торгові і товарообмінні (бартерні) операції та інша ділльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

- надання послуг механізмами;

- ремонт автотранспортних засобів і механізмів;

- промислово-цивільне будівництво;

- експорт власної продукції (робіт та послуг);

- здача в оренду вільних приміщень та обладнання;

- здійснення посередницької діяльності.

Підприємство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде статистичну звітність і надає її Засновнику або уповноваженого ним органу та відповідним органам державного управління. Порядок ведення бухгалтерського обліку та статистичної звітності визначається відповідним законодавством України.

Фінансово-господарська діяльність підприємства здійснюється згідно Статуту.

Організаційна структура підприємства представлена на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Організаційна структура ПП „ХХХ”

На даному етапі розвитку приватне підприємство „ХХХ” займається пошиттям взуття, однак предметом його діяльності є також виготовлення виробів з пластмас, дерева, металів (крім дорогоцінних), гуми; пошиття одягу; транспортні послуги (після отримання ліцензії Міністерства транспорту України); посередницько-комерційна діяльність; маркетингові, наукові, технологічні та кон'юнктурні дослідження.

Управління підприємством здійснюється Засновником (директором), до компетенції якого належить: внесення змін та доповнень до Статуту; затвердження програми діяльності підприємства та звітів про її виконання; вирішення питання про припинення діяльності підприємства тощо. Також директор підприємства несе відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років.

Оскільки, ПП „ХХХ” являється суб'єктом малого підприємництва, бухгалтерський облік на підприємстві здійснюється лише головним бухгалтером. Начальники відділів відповідно контролюють діяльність працівників відповідних відділів: заготівельників верху взуття, прошивників, брусувальників, закрійників, товарознавців-експертів, операторів комп'ютерного набору та ін.

Згідно Статуту, власною продукцією підприємства є товари та послуги, що надані з повними витратами на собівартість, в тому числі на заробітну плату, оренду обладнання, приміщення, транспортні засоби та інше.

За своїми зобов'язаннями підприємство відповідає усім своїм майном, на яке згідно з чинним законодавством України може бути накладене стягнення на вимогу кредиторів.

У своїй діяльності ПП „ХХХ” керується чинним законодавством України, підзаконними нормативними актами, актами місцевих органів влади і управління та Статутом.

Звітується підприємство про результати своєї господарської діяльності перед Засновником у порядку, передбаченому договором про взаємовідносини між підприємством та Засновником.

1.2 Формування облікової політики підприємства

Згiдно Закону України „Про бухгалтерський облiк i фiнансову звiтнiсть в Україні” вiд 16.07.99 р. затвердженими Міністерством фінансів України, положеннями (стандартами) бухгалтерського облiку, iнструкцiями та iншими нормативними актами, якi регулюють порядок ведення бухгалтерського облiку, складання та подання фiнансової звiтностi, виконуючи вимоги, передбаченi Статутом пiдприємства, на підприємстві було прийнято наказ про облікову політику.

Облiкова полiтика - це сукупнiсть принципiв, методiв i процедур, що використовуються пiдприємством для складання i подання фiнансової звiтностi, тобто це вибiр самим пiдприємством певних конкретизованих методик, форми i технiки ведения бухгалтерського облiку, виходячи з дiючих нормативних aктів i особливостей дiяльностi пiдприємства.

Облiкова полiтика - одне з найважливiших питань органiзацiї бухгалтерського облiку, правильне формування якого сприяє достовірному визначенню фiнансового результату, оподаткованого прибутку i потребує правильного оформлення, повного розкриття у фiнансовiй звiтностi.

Основне призначення облікової політики полягає в:

- упорядкуванні облікового процесу на підприємстві;

- забезпеченні методологічного і методичного відображення майна підприємства, господарських процесів та результатів його діяльності;

- наданні бухгалтерському обліку планомірності та цілеспрямованості;

- забезпеченості ефективності обліку.

Порядок ведення бухгалтерського обліку окремих господарських операцій у ПП „ХХХ” наступний.

1. До основних фондів відносяться матеріальні активи підприємства, що використовуються для ведення господарської діяльності, термін корисного використання яких перевищує один рік і вартість яких - понад 1000 грн. Активи вартістю менше 1000 грн. і з терміном корисного використання більше одного року обліковуються як малоцінні необоротні матеріальні активи (МНМА).

2.Одиницею бухгалтерського обліку основних засобів уважати об'єкт основних засобів.

3. Первісна вартість об'єкта основних засобів у випадку, якщо при його придбанні був здійснений розрахунок у грошовій формі, формується з урахуванням норм п. 8 - 9 П(С)БО 7.

Первісна вартість об'єкта основних засобів, при придбанні яких були здійснені розрахунки в не-грошовій формі (у т.ч. отриманих як внесок до статутного капіталу й у вигляді подарунка), визначається з урахуванням п. 10-13 П(С)БО 7.

4. Амортизація основних засобів (за винятком МНМА) здійснюється із застосуванням податкового методу нарахування амортизації.

5. Амортизація МНМА нараховується в розмірі 100 % вартості такого об'єкта в першому місяці його відпуску зі складу в експлуатацію.

6.Матеріальні активи з терміном корисного використання менше одного року, незалежно від їх первісної вартості, обліковуються як малоцінні швидкозношувані предмети (МШП).

7. Одиницею бухгалтерського обліку запасів уважати їх найменування.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів може бути однорідна група запасів (п. 7 П(С)БО 9 „Запаси”).

8. Первісну вартість запасів у бухгалтерському обліку формувати з урахуванням п. 10 - 13 П(С)БО 9.

9. Транспортно-заготівельні витрати, пов'язані з придбанням запасів, відносять на вартість тих запасів, у зв'язку з придбанням яких ці витрати понесені.

Відповідно до п. 9 П(С)БО 9 сума транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) може обліковуватися на окремому субрахунку з подальшим розподілом.

10. При списанні запасів та їх реалізації оцінку здійснювати за методом собівартості перших за часом надходження (ФІФО).

11. Дебіторську заборгованість визнавати активом у випадку, якщо існує упевненість в отриманні економічних вигод при її погашенні.

12. У балансі підприємства дебіторську заборгованість за товари, продукцію, роботи, послуги та іншу поточну дебіторську заборгованість відображати за чистою реалізаційною вартістю, яка визначається як різниця між сумою дебіторської заборгованості та сумою резерву сумнівних боргів.

Величину резерву сумнівних боргів визначати на підставі класифікації дебіторської заборгованості за термінами її непогашення.

13. З метою рівномірного розподілу затрат протягом звітного року створити на підприємстві резерв для забезпечення оплати відпусток. Суму забезпечення нараховувати щомісяця як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і відсотка, обчисленого як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці. Отриману суму збільшувати на відсоток відрахувань до фондів обов'язкового страхування.

14. Доходи в бухгалтерському обліку відображати з урахуванням норм, установлених П(С)БО 15 „Доходи”.

Дохід від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнавати в момент відвантаження її покупцям з дотриманням вимог п. 8 П(С)БО 15.

15. Витрати в бухгалтерському обліку відображати з урахуванням норм, установлених П(С)БО 16 „Витрати”.

Застосовувати комбінований попроцесний метод обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості налагоджувально-монтажних робіт, встановити ліміт матеріальних витрат.

З метою обліку витрат на виробництво, встановити такий перелік постійних та змінних загальновиробничих витрат:

Постійні - основна і додаткова заробітна плата та відрахування на соціальні заходи; витрати на опалення, освітлення, водопостачання; інші послуги сторонніх організацій на утримання виробничих приміщень; операційна оренда приміщень; амортизація основних засобів; витрати на поточний ремонт та технічне обслуговування обладнання; витрати на перевезення виробничого персоналу.

Змінні: втрати, пов'язані з енергозабезпеченням виробничого процесу, електроенергія.

Загальновиробничі витрати повністю відносити в обліку до виробничої собівартості.

Бухгалтерський облік в управлінні вести силами бухгалтерії, керованої головним бухгалтером, який безпосередньо підпорядковується начальнику управління (директору).

Бухгалтерський облік ведеться на основі „Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, забов'язань та господарських операцій”, Інструкції №291 з використання Плану рахунків, використовуючи журнально-ордерну форму обліку з елементами комп'ютерної обробки документів.

Наказом затверджений робочий план рахунків бухгалтерського обліку. Для забезпечення необхідної деталізації облікової інформації головний бухгалтер вправі вводити додаткові субрахунки.

На підприємстві затверджений перелік осіб, які мають право підпису первинних документів та підзвітних осіб, які відповідають за матеріальні цінності, їх склад доведений до всіх структурних підрозділів. Вказані особи несуть відповідальність за достовірність виписаних документів, своєчасність їх та передачі у бухгалтерію згідно графіку документообігу.

1.3 Аналіз фінансового стану підприємства

Для зручності аналізу фінансового стану будь-якого підприємства необхідно розрахувати ряд показників на основі фінансової звітності (додаток).

Платоспроможність підприємства. Це здатність підприємства впевнено сплачувати всі свої боргові зобов'язання згідно з встановленими строками або відповідно до договірних умов. Крім аналізу платоспроможності підприємства слід також звернути увагу на його ліквідність.

Ліквідність --це спроможність підприємства перетворювати свої активи в гроші для покриття всіх необхідних платежів по мірі настання їхнього терміну.

З метою оцінки ліквідності балансу активи та пасиви підприємства необхідно згрупувати в залежності від рівня ліквідності (табл. 1.1.)

Таблиця 1.1 Групування активів підприємства

Групи	Умовне позначення	Сума рядків балансу	Характеристика
Високоліквідні	А1	Р220-Р240	Грошові кошти і поточні фінансові інвестиції
Швидколіквідні	А2	Р150-Р210	Дебіторська заборгованість, яка буде погашена за умовами договорів
Повільноліквідні	А3	Р100-Р140, Р250	Запаси (сировина й матеріали, незавершене виробництво тощо) та інші оборотні активи (зокрема, дебіторська заборгованість, строк сплати якої минув)
Важколіквідні	А4	РО80	Активи, що передбачено використовувати більше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує рік)

Групування пасивів подане у табл..1.2.

Таблиця 1.2 Групування пасивів підприємства

Групи	Умовне позначення	Сума рядків балансу	Характеристика
Найбільш термінові	П1	Р530-Р610	Поточні зобов'язання за розрахунками
Короткострокові	П2	Р500-Р520	Короткострокові кредити та позикові кошти
Довгострокові	П3	Р480	Довгострокові зобов'язання
Постійні	П4	Р380,Р430	Зобов'язання перед власниками з формування власного кашталу

Аналіз фінансово-господарської діяльності, стану активів та зобов'язань в ринкових умовах відіграє важливу роль, оскільки, від результатів фінансової діяльності підприємства залежить як успішне виконання ним запланованих завдань, так і його функціонування загалом. Завданням фінансового аналізу є визначити фінансовий стан, з'ясувати можливості підвищення ефективності роботи підприємства за допомогою раціональної фінансової політики; оцінити напрями розвитку підприємства, виходячи з потреби у фінансових ресурсах. Головною фінансового аналізу є своєчасне з'ясування і виправлення недоліків у фінансовій діяльності підприємства та знаходження резервів покращення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Основними джерелами для проведення аналізу є фінансова звітність ПП „ХХХ” за 2008-2010 рр.

Загальна вартість майна підприємства дорівнює підсумку активу балансу: на кінець 2009 р. --1508,0 тис. грн. ; на кінець 2010 р. -- 1623,3 тис. грн. Отже, вартість майна ПП „ХХХ” за аналізований період має тенденцію до зростання: у 2009р. -- збільшилась на 452,8 тис. грн. порівняно з попереднім періодом, а в 2010 р. збільшилось на 115,2 тис. грн.порівняно з 2009 р., що свідчить про розширення господарського обороту і являється позитивним моментом.

В структурі сукупних активів підприємства протягом аналізованого періоду найбільшу частку займають необоротні активи (на кінець 2010 р. частка необоротних активів становила 52,7%).

Слід відмітити, що частка необоротних активів у структурі активів підприємства збільшилась. Така структура активів пов'язана насамперед із високою чутливістю до зміни виручки від реалізації продукції. При цьому слід зазначити, що збільшення необоротних активів є наслідком прискорення оборотності оборотних засобів, що позитивно характеризує діяльність підприємства.

Вартість оборотних активів підприємства у 2009 р. -- зросла на 106,3 тис. грн., а в 2010р. -- на 135,1тис. грн.

Частка оборотних активів у структурі активів підприємства у 2008 р. зменшилась, що свідчить про зменшення виробництва.

Основним джерелом формування майна підприємства є власний капітал, який у структурі майна займає найбільшу частку: на кінець 2008 р. -- 93,0 %. на кінець 2009 р. -- 93,68 %; на кінець 2009 р. -- 98,0 %.

Частка власного капіталу в структурі майна підприємства протягом аналізованого періоду зростає: у 2008р. та 2009 р. -- 0,93%, у 2010р.-- 0,98%.

У 2010 р. ефективна робота підприємства проявилась у збільшенні нерозподіленого прибутку на 194,2тис.грн., а в 2009 р.нерозподілений прибуток зріс порівняно з попереднім періодом на 423,2 тис.грн.

Таким чином, в цілому зміни майнового стану ПП „ХХХ” за 2008-2010 рр. є позитивними.

Використовуючи дані фінансової звітності ПП „ХХХ” за 2008-2010 роки, розрахуємо основні фінансово-економічні показники його діяльності.

Фінансовий аналіз -- це процес дослідження фінансового стану й основних результатів фінансової діяльності підприємства з метою виявлення резервів подальшого підвищення його ринкової вартості й забезпечення ефективного розвитку.

Аналіз дає можливість оцінити: фінансове положення компанії; майновий стан підприємства; ступінь підприємницького ризику (можливість погашення зобов'язань перед третіми обличчями); достатність капіталу для поточної діяльності і довгострокових інвестицій; здатність до нарощування капіталу; раціональність використання позикових засобів; ефективність діяльності компанії.

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - це стабільність (стійкість) його діяльності, яка пов'язана насамперед із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем залежності від від кредиторів та інвесторів.

Проведемо аналіз фінансової стабільності ПП „ХХХ” (табл.1.3).

Чим вищий коефіцієнт фінансової незалежності (автономії), тим стійкішим є фінансовий стан і підприємство більш незалежне від зовнішніх кредиторів.

На досліджуваному підприємстві найвище значення коефіцієнта фінансової незалежності спостерігається у 2009 р., однак у кожному з наведених років це значення є більшим від нормативного, що свідчить про перевагу частки власних коштів у фінансуванні підприємства.

Таблиця 1.3 Показники фінансової стабільності ПП „ХХХ” за 2008-2010 рр.

Назва показника	Формула розрахунку	Нормативне значення	Роки
			2008	2009	2010
Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)	р.380 ф. №1/р.640 ф.№1	>0.5	0,93	1,33	0,98
Коефіцієнт фінансової залежності	р. 640ф. №1/р. 380 ф.№1	<2	1,06	0,74	1,01
Коефіцієнт фінансового ризику	(р. 430ф. №1+ р.480ф. №1+ р.620ф. №1+ р. 630ф.№1)/р.380ф. №1	<1	0,06	0,06	0,01
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	(р. 260ф. №1- р. 620ф. №1)/ р. 380ф. №1	Середньо-галузеве	0,37	0,37	0,46

За досліджуваний період простежується незначне зниження коефіцієнта фінансового ризику. Теоретично таке зниження свідчить про зменшення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів.

З наведених в табл.1.3 розрахункових даних ми можемо простежити збільшення значення коефіцієнта маневреності власного капіталу протягом 2008-2010 рр., що є позитивним моментом, оскільки свідчить про збільшення частини власного оборотного капіталу, про підвищення гнучкості у використанні власних коштів підприємства.

Наведені показники відповідають критеріям відповідності нормативних значень, що дає підстави стверджувати про належний рівень стабільності ПП „ХХХ”.

Не менш важливим у порівнянні з показником фінансової стабільності є показник ліквідності підприємства, який характеризується розрахунковими коефіцієнтами, наведеними у табл. 1.4.

Значення загального коефіцієнта ліквідності показує здатність підприємства погасити всі свої зобов'язання. Як видно з наведених в табл. 1.4 даних, значення згаданого показника суттєво перевищує нормативне значення, що свідчить про належний рівень платоспроможності підприємства. Зростання коефіцієнтів ліквідності протягом аналізованого періоду свідчить про позитивну характеристику підприємства в плані його платоспроможності.

Таблиця 1.4 Показники платоспроможності підприємства за період 2008-2010 рр.

Назва показника	Формула розрахунку	Нормативне значення	Роки
			2008	2009	20010
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	(р.220 ф. №1+ р.230 ф. №1+ р.240 ф. №1)/ р.620 ф.№1	0,2?0,35	0,09	1,42	16,92
Коефіцієнт проміжної ліквідності	(р.260 ф. №1- р.100 ф. №1- р.110 ф. №1- р.120 ф. №1)/ р.620 ф.№1	0,8?0,9	5,67	5,67	33,95
Загальний коефіцієнт ліквідності	(р. 260ф. №1+ р.270ф. №1)/ (р. 480ф. №1+ р.620ф.№1+р.630ф.№1)	>1	6,56	6,564	44,09

Розрахунок показників ділової активності підприємства представлений у табл. 1.5. Результат проведених розрахунків можна стверджувати, що виручка від реалізації продукції у 2008 р. зросла.

Збільшення коефіцієнта оборотності активів у 2009 р. свідчить про покращення активності використання підприємством всіх наявних ресурсів.

Таблиця 1.5 Показники ділової активності підприємства за період 2008-2010 рр.

Назва показника	Формула розрахунку	Роки
		2008	2009	2010
Коефіцієнт оборотності активів	р.030 ф. №2/((к.3 р.280 ф.№1+ к.4 р.280 ф.№1)/2)	0,34	0,48	0,36
Коефіцієнт оборотності власного капіталу	р.030 ф. №2/((к.3 р.380 ф.№1+ к.4 р.380 ф.№1)/2)	0,37	0,31	0,36
Фондовіддача	р.030 ф. №2/((к.3 р.030 ф.№1+ к.4 р.030 ф.№1)/2)	0,68	0,89	0,72
Продуктивність праці	р.030 ф. №2/ середня чисельність працівників (48 чол.)	9,14	10,12	12,20
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	р.030 ф. №2/((к.3 р.210 ф.№1+ к.4 р.210 ф.№1)/2)	1,21	1,07	1,98
Коефіцієнт погашення дебіторської заборгованості	((к.3 р.210 ф.№1+ к.4 р.210 ф.№1)/2)/ р.030 ф. №2	0,82	0,93	0,504

Збільшення коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості у 2010 р. є результатом оборотних коштів, вкладених у розрахунки. У 2010 р. простежується зростання показника продуктивності праці, який характеризує ефективність використання підприємством трудових ресурсів за одиницю часу. Збільшення показника фондовіддачі свідчить про збільшення виручки від реалізації, що припадає на 1 гривню вартості основних засобів. Така картина свідчить про позитивні тенденції в діяльності ПП „ХХХ”. Негативною є тенденція до зменшення у 2009 р. коефіцієнта оборотності власного капіталу. Згідно наведеної формули цей коефіцієнт визначається як частка від ділення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції до середньої вартості власних ресурсів (власного капіталу) підприємства. Він показує, кількість оборотів власного капіталу за відповідний період і характеризує обсяг реалізованої продукції, що припадає на 1 гривню власних ресурсів, вкладених у діяльність підприємства. За останній звітний період значення коефіцієнта оборотності власного капіталу становила 0,36. Це означає, що середня вартість власного капіталу у звітному періоді приймала участь у формуванні виручки від реалізації 0,36 раза. Чим вищим є значення даного коефіцієнта, тим ефективніше використовується вкладений у підприємство капітал. Як бачимо з наведених вище табличних даних, ПП „ХХХ” за останні роки є платоспроможним та фінансово стійким, оскільки значення всіх показників відповідають оптимальним. Тобто, можна з впевненістю сказати, що дане підприємство є фінансово стабільним.

РОЗДІЛ 2. Організація роботи ПО ОСНОВНИХ ДІЛЯНКАХ обліку на підприємстві

2.1 Облік основних засобів та нематеріальних активів

Основні засоби -- це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)[7]. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку „Основні засоби”.

До основних засобів у ПП „ХХХ” відносяться матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року, а первісна вартість яких більша за 1000 грн.

Обліковою одиницею бухгалтерського обліку основних засобів вважається об'єкт основних засобів. На даному підприємстві таким є виробнича лінія. Нарахування амортизації за основними засобами у ПП „ХХХ” здійснюється по нормах і методах, передбачених податковим законодавством (податковий метод). Згідно цього основний засіб, що є на балансі у підприємства, відноситься до ІІ групи основних засобів «Машини та обладнання». Отже, розмір амортизації становитиме 10% від залишкової вартості. Облік основних засобів ведеться на рахунку 10 „Основні засоби”.

Рахунок 10 „Основні засоби” призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної нерухомості. Щодо аналітичного обліку, то він ведеться у розрізі об'єктів основних засобів.

Щодо документування операцій з обліку основних засобів, то воно оформляється первинними документами, що визначені наказом Міністерства статистики України „Про затвердження типових форм первинного обліку” №352. Що стосується операцій з основними засобами у ПП „ХХХ”, то доцільно сказати, що з часу оприбуткування основних засобів було проведено ремонтні роботи у 2008 році.

Ремонт основних засобів на даному підприємстві обліковується на рахунку 15.6 „Ремонт виробничої лінії”.

Кількість і суми товарно-матеріальних цінностей, які були списані на ремонт, відображено у акті на списання. Також витрачання товарно-матеріальних цінностей на ремонт можна визначити, провівши аналіз картки рахунку 15.6 за потрібний нам період.

Картка рахунку 10 „Основні засоби” показує збільшення балансової вартості основних засобів.

Вибуття основних засобів може відбуватися внаслідок: продажу, ліквідації, безоплатної передачі іншим підприємствам, обміну на інші активи, внеску до статутного капіталу інших підприємств.

2.2 Облік грошових та розрахункових операцій

Грошові кошти у ПП „ХХХ” можуть зберігатися на рахунках у банку.

Основним нормативним документом, що регулює правила ведення розрахунків готівкою, є Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке прийняте Постановою Правління Національного банку України від 15 лютого 2004 року № 637.

Грошові кошти - це готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Готівка може надходити з трьох джерел:

· з банківського рахунку;

· від підзвітних осіб;

· у вигляді виручки.

Для обліку готівки в плані рахунків передбачено активний рахунок 30 „Каса”.

За дебетом рахунку відображають надходження готівкових коштів, а по кредиту -- їх використання.

Аналітичний облік можна вести за окремими касирами та в розрізі видів валют.

Рахунок 33 „Інші кошти” призначений для узагальнення інформації про наявність та рух грошових документів, які знаходяться в касі підприємства (поштових марок, марок гербового збору, сплачених проїзних документів, сплачених путівок до санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку тощо), та про кошти в дорозі.

По дебету рахунку 33 „Інші кошти” відображається надходження грошових документів до каси підприємства та коштів в дорозі, по кредиту -- вибуття грошових документів та списання коштів у дорозі після їх зарахування на відповідні рахунки.

Аналітичний облік грошових документів ведеться за їх видами.

Поточні рахунки відкриваються суб'єктам підприємницької діяльності для зберігання коштів і здійснення всіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства України. Облік операцій на рахунках в банку ведеться на рахунку 31 „Рахунки в банках”. По дебету рахунку 31 відображають надходження грошових коштів, а по кредиту -- їх використання. Для визначення суми коштів, які зберігаються на поточному рахунку, призначена виписка банку. У виписці зазначені надходження та видача грошових коштів по операціях. На нашому підприємстві має місце такий документ як авансовий звіт. З його допомогою можна прослідкувати видачу готівки та проконтролювати її повернення, оскільки авансовий звіт містить інформацію, на які потреби були витрачені кошти.

2.3 Облік виробничих запасів

Запаси-це матеріальні ресурси (засоби виробництва, предмети споживання, інші цінності), необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання.

Основними завданнями обліку виробничих запасів є:

1) правильне та своєчасне документальне оформлення всіх операцій з руху матеріальних цінностей;

2) виявлення та відображення витрат, пов'язаних з їхньою заготівлею;

3) контроль за надходженням, заготівлею матеріальних цінностей, їх зберіганням;

4) одержання точних відомостей про залишки запасів, що знаходяться на складах і В коморах;

5) правильне та своєчасне виявлення запасів, які не використовуються на підприємстві та підлягають реалізації.

Облік виробничих запасів як основи виробництва продукції у ПП „ХХХ” має певні особливості. Відповідно до облікової політики підприємства визнання та первісну оцінку запасів (матеріалів, сировини, палива, комплектуючих виробів, товарів) потрібно здійснювати залежно від шляхів надходження запасів на підприємство: придбані за плату, виготовлені власними силами, внесені до статутного капіталу, одержані безоплатно, придбані у результаті обміну на подібні та неподібні запаси згідно з П(С)БО 9 „Запаси”.

Обліковою одиницею бухгалтерського обліку запасів у ПП „ХХХ” слід вважати найменування запасів. Такими, наприклад, є дріт мідний, пластикат, розчинник і т.п.

Оцінку запасів при вибутті підприємство здійснює за методом середньозваженої собівартості. Підприємству цей метод найбільш підходить, адже для виробництва потрібна велика кількість запасів, що їх постачають різні підприємства. А отже і ціна не є стабільною. Тому найраціональнішим буде визначити середню ціну, за якою потім списується собівартість запасів.

Облік виробничих запасів здійснюється за такими напрямками: кількісний і вартісний облік; облік заготівлі і придбання матеріалів та розрахунків з з покупцями.

Виробничі запаси, які надходять на підприємство, оприбутковуються матеріально відповідальними особами (завідувачами складами, комірниками та іншими особами).

у ПП „ХХХ” матеріально відповідальною особою є посада комірника. Відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність цей працівник зобов'язаний вести облік, складати і надавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та залишки довірених йому матеріальних цінностей, а також брати участь у інвентаризації довірених йому запасів, тобто сприяти збереженню матеріалів.

Характерною особливістю запасів на складі є відсутність матеріальних ярликів, оскільки номенклатура є не настільки великою, щоб оформляти їх.

Оприбуткування виробничих запасів матеріально відповідальною особою здійснюється на підставі товарно-транспортних накладних.

Для скорочення обсягів роботи дозволяється замість виписування прибуткових ордерів оформляти приймання запасів способом відміток (штамп) відповідальної особи на супроводжувальних документах. Саме за таким принципом і діє ПП „ХХХ”. Це значно полегшує роботу як матеріально відповідальної особи, так і бухгалтера, адже надходження матеріалів є значним і частим.

Приймання запасів від власних підрозділів підприємства (невикористаних матеріалів, відходів оформляється накладними на внутрішнє переміщення матеріалів (ф. № М-11).

На підприємстві має місце такий документ як акт на списання товарно-матеріальних цінностей. Цей акт відображає списання товарно-матеріальних цінностей на виробництво.

На практиці за невеликої кількості номенклатурних номерів запасів можуть застосовуватися матеріальні звіти, в яких матеріально відповідальні особи відображають дані про залишки і рух запасів у розрізі номенклатурних номерів, але тільки в кількісних вимірниках, а бухгалтерія після перевірки цих даних на підставі первинних документів обчислює вартість цих запасів. У результаті такого обліку відпадає необхідність у веденні оборотних відомостей.

Для накопичення інформації про наявність і рух виробничих запасів відкривається дев'ять субрахунків.

За дебетом рахунка 20 „Виробничі запаси” і відповідних субрахунків відображаються дані про надходження запасів з різних джерел (від постачальників, підзвітних осіб, власного виробництва, засновників підприємства тощо).

За кредитом цього рахунка та його субрахунків відображається інформація про вибуття (списання) запасів на різні цілі (виробництво та інші внутрішньогосподарські потреби, відпускання на сторону), а також суми уцінки виробничих запасів.

Бухгалтерські проведення зі списання запасів (кредит рахунка 20) відображають у журналі № 5.

Облік виробничих запасів за синтетичними рахунками (або субрахунками) ведеться у Відомості 5.1 за центрами відповідальності (матеріально відповідальними особами, місцями зберігання) та місцями витрат (синтетичними рахунками або субрахунками обліку витрат). У Відомості визначаються сума і рівень транспортно-заготівельних витрат, а також фактична собівартість витрачених запасів, якщо застосовується метод оцінки вибуття запасів за середньозваженою собівартістю.

Записи у Відомість 5.1 проводять на підставі документів (звітів), в яких узагальнені надходження до матеріально відповідальних осіб виробничих запасів та їх витрачання, вибуття з відповідних місць зберігання за звітний місяць. У графі 2 видаток показується групуванням за кореспондуючими рахунками (субрахунками, статтями). Суми внутрішнього обороту виробничих запасів за місяць виділяються окремими сумами і мають бути між собою рівними.

2.4 Облік праці та зарплати

Основні положення з оплати праці визначені Кодексом законів про працю України. Питання державного і договірного регулювання оплати праці визначається також Законом України „Про оплату праці” № 108/95-ВР від 24.03.1995 р. та іншими нормативно-правовими актами. Згідно із Законом У країни „Про оплату праці” заробітна плата -- це винагорода, обчислена переважно у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

На кожному підприємстві, організації виникає необхідність оцінити і оплатити результати праці, включивши згодом витрати на оплату праці до вартості продукції. Документування господарських операцій повинно забезпечити одержання своєчасної та об'єктивної інформації про чисельність працівників, використання робочого часу, виробіток продукції і розрахунки щодо оплати праці. Облік руху особового складу підприємства здійснюється у бухгалтерії. Обліку підлягають всі працівники незалежно від виконуваної роботи та займаної посади. Оформлення працівників на роботу здійснюється на підставі наказу (розпорядження) про прийняття на роботу.

Для обліку використання робочого часу використовують табель, який веде уповноважена на те особа.

Табельний облік застосовується для аналізу і контролю за використанням робочого часу і станом трудової дисципліни. Дані табельного обліку використовуються також для визначення заробітку працівників, які перебувають на погодинній оплаті праці, та окремих виплат іншим працівникам. На основі табелю робочого часу у бухгалтерії складається відомість розрахунку заробітної плати у відомості відображаються суми нарахованої зарплати, премії, доплати, лікарняні, відпускні, розміри утримань до фондів соціального страхування та суми до видачі працівникам на руки. За рахунок платіжної відомості можна звірити суми нарахованої заробітної плати, розрахунок утримань та фактичної видачі працівнику оплати. У ПП „ХХХ” проводиться індексація заробітної плати, основними правилами якої є:

1) її зобов'язані проводити всі працедавці;

2) індексують заробітну плату всіх працівників незалежно від її розміру в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) базовими вважаються місяці, в яких: фізичній особі підвищували заробітну плату або ввели постійну надбавку, премію, доплату чи іншу постійну виплату, у зв'язку з чим зросли її доходи; співробітника прийняли на роботу; підвищено розмір мінімальної зарплати і через це збільшилася зарплата працівника.

Згідно чинного законодавства утримання за досліджуваний період змінювались, а в 2008 звітному році здійснюватись у таких розмірах:

1) до Пенсійного фонду - 2 % або 1 % (якщо розмір заробітної плати менший прожиткового мінімуму);

2) до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - 0,5% (якщо заробітна плата в межах прожиткового мінімуму) або 1 % (якщо розмір заробітної плати більший за прожитковий мінімум);

З) до Фонду соціального страхування на випадок безробіття - 0,5 %;

4) Податок з доходів фізичних осіб - 15 %.

Після проведення утримань працівнику видається заробітна плата на руки. Працівник підтверджує отримання заробітної плати підписом у платіжній відомості.

Узагальнення інформації про розрахунки з персоналом, який відноситься як до облікового так і не до облікового складу підприємства, - з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомоги тощо), а також розрахунки за неодержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами) здійснюється на рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці».

На підприємстві застосовуються такі субрахунки до рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці»:

661 «Розрахунки за заробітною платою»;

662 «Розрахунки з депонентами».

По кредиту рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» відображаються нарахована працівникам підприємства основна і додаткова заробітна плата, премії, допомога з тимчасової непрацездатності, матеріальна допомога, суми індексації заробітної плати у зв'язку з інфляцією, суми компенсації втрати працівниками частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати та інші нарахування, які є доходом працівника. За дебетом рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці» здійснюється виплата заробітної плати, премій, допомоги, матеріальної допомоги, вартість отриманих у рахунок оплати праці матеріалів, а також суми утриманих податків і зборів.

Нараховані, але не отримані персоналом підприємства у встановлений термін суми з оплати праці відображаються за кредитом субрахунку 662 «Розрахунки з депонентами» та за дебетом субрахунку 661 «Розрахунки із заробітною платою».

Сума всіх утримань із заробітної плати працівників і сума виплаченої зарплати дорівнює обороту за дебетом рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці». Кредитове сальдо цього рахунку дорівнює сумі в графі розрахунково-платіжної відомості «Сума, що належить до виплати».

Аналітичний облік розрахунків по заробітній платі має стільки ж рахунків, скільки працюючих на нашому підприємстві за обліковим складом, тобто це облік розрахунків по заробітній платі по кожному працюючому окремо. Сума всіх нарахувань по кожному аналітичному рахунку (тобто по кожному працюючому) дорівнює кредитовому обороту синтетичного рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці» за звітний місяць, тобто сумі нарахованої зарплати по цеху, відділу, підприємстві в цілому. Сума всіх утримань із заробітної плати працівників і сума виплаченої зарплати дорівнює обороту за дебетом рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці». Кредитове сальдо цього рахунку дорівнює сумі в графі розрахунково-платіжної відомості «Сума, що належить до виплати».

2.5 Облік власного капіталу і забезпечення зобов'язань

Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. Власний капітал складається із:

статутного капіталу;

пайового капіталу;

додатково вкладеного капіталу;

іншого додаткового капіталу;

резервного капіталу;

нерозподіленого прибутку (непокритого збитку);

неоплаченого капіталу;

8) вилученого капіталу.

Статутний капітал - це зареєстрована вартість простих і привілейованих акцій для акціонерних товариств та розмір статутного капіталу для інших підприємств, зафіксований у статутних документах.

Статутний фонд може збільшуватися за рахунок прибутку від господарської діяльності або додаткових внесків учасників.

Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з моменту реєстрації підприємства в Єдиному реєстрі підприємств та організацій України

Прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської

діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку сплачуються проценти по кредитах банків, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі в бюджет.

Слід зауважити, що дохід ПП „ХХХ” формується лише від основного виду діяльності. Тобто надзвичайних доходів немає.

Щодо витрат, то тут є одна особливість. На підприємстві має місце стаття витрат «Інші витрати».

До цих витрат відносяться витрати з отримання послуг охорони праці, технічного обслуговування обладнання та послуги лабораторії.

Суми цих витрат відображаються у акті здачі-прийняття робіт, на підставі якого ці витрати відносяться згодом на собівартість виготовленої продукції.

Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, знаходиться в повному розпорядженні підприємства і є його власністю.

2.6 Фінансові результати діяльності ПП „ХХХ”

На підставі даних бухгалтерського обліку ПП „ХХХ” складає фінансову звітність. Складання звітності є завершальним етапом облікового процесу. Мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів визначаються П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”.

Метою складання фінансової звітності є подання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття ними рішень щодо придбання, продажу та володіння цінними паперами, участі в кашталі підприємства, оцінки якості управління та здатності своєчасно виконувати свої зобов'язання. Користувачами фінансової звітності є юридичні та фізичні особи, які потребують інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства для прийняття рішень.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Фінансову звітність поділяють на річну і проміжну (квартальну, піврічну). Фінансова звітність подається підприємством не пізніше 25 числа наступного місяця за звітним кварталом, а річна -- не пізніше 20 лютого наступного за звітним роком. Квартальна фінансова звітність, на відміну від річної, передбачає складання лише двох форм: балансу та звіту про фінансові результати. Фінансова звітність складається в тисячах гривень і підписується керівником і головним бухгалтером підприємства.

Баланс є основним звітним документом, що відображає фінансово-майновий стан підприємства на певну дату.

У звіті про фінансові результати відображається інформація про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства.

Показником діяльності підприємства є його рентабельність. Цей показник характеризує здатність підприємства в процесі своєї господарської діяльності одержувати певний обсяг доходів, який забезпечував би прибутковість його діяльності. В табл.. 2.1 представлені показники рентабельності ПП „ХХХ”

Таблиця 2.1 Показники рентабельності підприємства за період 2008-2010 рр.

Назва показника	Формула розрахунку	Роки
		2008	2009	2010
Коефіцієнт прибутковості (рентабельності) власного капіталу	р.190 ф. №2/((к.3 р.380 ф.№1+ к.4 р.380 ф.№1)/2)	0,35	0,13	0,26
Коефіцієнт прибутковості (рентабельності) активів	р.190 ф. №2/((к.3 р.280 ф.№1+ к.4 р.280 ф.№1)/2)	0,33	0,12	0,26
Коефіцієнт прибутковості власного капіталу	((к.3 р.380 ф.№1+ к.4 р.380 ф.№1)/2)/ р.190 ф. №2	2,84	7,27	3,79
Коефіцієнт рентабельності залученого капіталу	р.190 ф. №2/((к.3 р.620 ф.№1+ к.4 р.620 ф.№1)/2)	5,19	2,01	24,32
Коефіцієнт рентабельності необоротних активів	р.190 ф. №2/((к.3 р.080 ф.№1+ к.4 р.080 ф.№1)/2)	0,60	0,22	0,49
Коефіцієнт рентабельності оборотних активів	р.190 ф. №2/((к.3 р.260 ф.№1+ к.4 р.260 ф.№1)/2)	0,73	0,30	0,55
Коефіцієнт рентабельності діяльності	р.190 ф. №2/ р.030 ф. №2	0,96	0,33	0,96

Розглянемо декілька основних коефіцієнтів з наведених у табл. 2.1.

Коефіцієнт рентабельності активів визначається як частка від ділення чистого прибутку на середню вартість всіх активів підприємства. Це показник величини чистого прибутку на одну гривню активів, що характеризує ефективність їх використання.

Оптимальне значення вказаного коефіцієнта більше нуля. В нашому випадку у 2009 році спостерігається зниження цого показника з 0,33 до 0,12. Проте у 2010 показник знову зростає,що є позитивною тенденцією.

В нашому випадку величина коефіцієнта рентабельності активів вказує на те, що на кожну гривню вартості активів підприємство отримало прибутку: в 2008 р. - 0,33 грн., а в 2009 р. - 0,12 грн.

Коефіцієнт рентабельності діяльності визначається як частка від ділення суми чистого прибутку на суму чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Цей коефіцієнт свідчить про наявність у підприємства можливостей для розширення виробництва і характеризує прибутковість його діяльності, окупність понесених ним витрат.

Оптимальне значення вказаного коефіцієнта більше нуля. На досліджуваному підприємстві коефіцієнт рентабельності діяльності за 2008 р. дорівнює 0,96. Це значить, що отриманий підприємством чистий прибуток складає 96% чистого доходу від реалізації продукції. Іншими словами, на кожну гривню чистого доходу (виручки) від реалізації продукції підприємством припадає 96 коп. чистого прибутку. У 2010 р. значення цього показника нем змінилось.

Коефіцієнти рентабельності власного та залученого капіталу характеризують величину прибутку, яка отримується з 1 грн. чистого доходу.

Коефіцієнт окупності власного капіталу показує величину власного капіталу, яка припадає на 1 грн. чистого доходу.

Отже, ми розглянули основні фінансові показники, що характеризують стан діяльності і перспективи розвитку ПП „ХХХ”, з яких випливає висновок про досліджуване виробниче підприємство, як таке, що працює над своїм вдосконаленням, старається зайняти належне місце на ринку виробництва взуттєвої продукції, постійно оновлюючи асортимент та підвищуючи якість виробів.

РОЗДІЛ 3. Рекомендації щодо вдосконалення обліку необоротних активів у ПП „ХХХ”

Базою для рекомендацій з вдосконалення обліку необоротних активів у ПП „ХХХ” слугував аналіз необоротних активів, що належать підприємству.

Аналіз забезпечення підприємства необоротними активами передбачає проведення аналізу динаміки необоротних активів та їх складу і структури. У процесі аналізу динаміки необоротних активів вивчають зміну їх загального обсягу і складу, виявляють види необоротних активів за рахунок яких відбулася зміна їх загального обсягу; темпи зростання загального обсягу необоротних активів зіставляють з темпами зростання обсягу виробництва і реалізації продукції, обсягу оборотних активів. Аналіз складу і структури необоротних активів передбачає вивчення співвідношення їх складових, дослідження тенденцій зміни часток цих складових у загальній сумі необоротних активів підприємства.

Основними звітними документами є статистична і фінансова звітність.

До статистичної звітності належать: форма №1 - підприємництво "Звіт про основні показники діяльності підприємства"; форма М l -П "Квартальний (терміновий) звіт про виробництво промислової продукції (робіт, послуг)"; форма №11-03 "Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос)"; форма № 1 - інвестиції "Звіт про інвестиції в основний капітал (капітальні вкладення)" тощо.

Фінансова звітність підприємства містить інформацію: про вартість усіх основних складових необоротних активів на початок і кінець звітного періоду (форма № 1 "Баланс", розділ І активу балансу "Необоротні активи"); про амортизацію необоротних активів (основних засобів та нематеріальних активів) - форма №2 "Звіт про фінансові результати", розділ ІІ "Елементи операційних витрат".

Основними джерелами необлікової інформації є нормативні акти відповідних міністерств і відомств, результати проведених на підприємстві інвентаризацій.

Аналіз необоротних активів розпочинають з дослідження динаміки їх загального обсягу та окремих видів. Підсумок першого розділу активу балансу засвідчує величину вартості необоротних активів підприємства, які воно використовує в процесі здійснення господарської діяльності. Зменшення загальної вартості необоротних активів за аналізований період може свідчити про скорочення підприємством господарської діяльності, тому слід визначити його можливі причини.

У процесі аналізу виявляють види необоротних активів, за рахунок яких відбулася зміна їх загального обсягу.

Аналізуючи динаміку загального обсягу, складу і структури необоротних активів ПП „ХХХ” варто зазначити, що частка необоротних активів у структурі активів підприємства збільшилась. При цьому слід зазначити, що збільшення необоротних активів є наслідком прискорення оборотності оборотних засобів, що позитивно характеризує діяльність підприємства.

Вартість оборотних активів підприємства у 2009 р. -- зросла на 106,3 тис. грн., а в 2010р. -- на 135,1тис. грн.

Частка оборотних активів у структурі активів підприємства у 2008 р. зменшилась, що свідчить про зменшення виробництва.

Оскільки основна частка в необоротних активах належить основним засобам, доречно провести економічний аналіз саме цієї складової.

На першій стадії сформовані підприємством основні засоби в процесі їх використання і зношення переносять частину своєї вартості на готову продукцію; це триває протягом багатьох операційних циклів, аж до повного зношення окремих видів основних засобів. На другій стадії в процесі реалізації продукції зношення основних засобів накопичується на підприємстві у формі амортизаційних відрахувань. На третій стадії амортизаційні відрахування як частина власних фінансових ресурсів підприємства скеровуються на відновлення діючих чи придбання нових видів основних засобів. Проміжок часу, протягом якого відбувається повний цикл кругообігу вартості конкретних видів основних засобів, характеризує строк їх служби (експлуатації).

Аналіз динаміки, складу і структури основних засобів також проходить в кілька етапів. На першому етапі аналізують зміни загальної вартості основних засобів та їх окремих груп на кінець звітного періоду, порівняно з його початком, та визначають темпи їх зростання (приросту). Для оцінки основних засобів використовують показники первісної переоціненої чи залишкової вартості основних засобів на певну дату чи середньорічної вартості за певний період. Аналіз динаміки загальної вартості основних засобів дає змогу оцінити тенденції зміни виробничого потенціалу, що знаходиться у розпорядженні підприємства, виявити причини, які їх зумовили.

Для забезпечення нормальних умов здійснення виробничого процесу та підвищення його ефективності основні засоби мають бути у відповідному технічному стані, який оцінюють за допомогою таких показників, як коефіцієнт зношеності (зносу) та коефіцієнт придатності.

...