Облік власного капіталу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема: Облік власного капіталу

План лекційних занять

1. Види господарських товариства та їх характеристика

2. Власний капітал, критерії визнання та види

3. Облік формування статутного капіталу

4. Облік пайового капіталу

5. Облік додаткового капіталу

6. Облік резервного капіталу

7. Облік нерозподіленого прибутку (непокритих збитків). Облік використання прибутку звітного року

8. Облік неоплаченого та вилученого капіталу

1. Види господарських товариства та їх характеристика

Акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого не може бути меншим ніж 1250 мінімальних заробітних плат і який поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Акціонерні товариства створюються в формі публічних або приватних товариств. Основним актом законодавства, який регулює діяльність акціонерних товариства, є Закон «Про акціонерні товариства»

В залежності від здатності акцій товариства вільно обертатися (тобто змінювати власника без згоди інших акціонерів або товариства) акціонерні товариства поділяються на публічні та приватні.

Особливостями публічного акціонерного товариства є:

- акціонери можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства

- товариство може здійснювати як публічне, так і приватне розміщення акцій;

- при публічному розміщенні акцій акціонери не мають переважного права на придбання акцій, що додатково розміщуються товариством;

- товариство зобов'язане пройти процедуру лістингу та залишатися у біржовому реєстрі принаймні на одній фондовій біржі, при цьому укладання договорів купівлі-продажу акцій товариства, яке пройшло процедуру лістингу на фондовій біржі, здійснюється лише на цій фондовій біржі;

- річна фінансова звітність товариства підлягає обов'язковій перевірці незалежним аудитором, а також оприлюдненню (разом із аудиторським висновком);

- обрання членів наглядової ради і ревізійної комісії публічного товариства здійснюється виключно шляхом кумулятивного голосування;

- окрім питань, для вирішення яких законом вимагається кваліфікована більшість (три четвертих голосів від загальної кількості акціонерів товариства, які мають право голосу), рішення загальних зборів товариства приймаються простою більшістю голосів присутніх на зборах акціонерів. Товариство і його акціонери не мають право на свій розсуд розширяти коло питань, які вирішуються кваліфікованою більшістю, а також збільшувати число голосів, якими вирішуються інші питання.

Особливостями приватного акціонерного товариства є:

- максимальна кількість акціонерів становить 100 осіб;

- товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій;

- статутом товариства може бути передбачено переважне право акціонерів на придбання акцій цього товариства, що пропонуються їх власником до продажу третій особі;

- акціонер товариства завжди має переважне право на придбання акцій додаткової емісії, в той же час акціонер публічного акціонерного товариства може бути позбавлений такого права умовами публічного розміщення акцій додаткової емісії;

- акції приватного акціонерного товариства не можуть купуватися та/або продаватися на фондовій біржі, за винятком продажу шляхом проведення на біржі аукціону;

- статутом товариства може встановлюватися коло питань, вирішення яких вимагає більшої кількості голосів акціонерів, ніж проста більшість або кваліфікована більшість;

- обрання членів наглядової ради приватного акціонерного товариства здійснюється або за принципом представництва у складі наглядової ради представників акціонерів або шляхом кумулятивного голосування;

- товариство не зобов'язане розкривати свою фінансову звітність на фондовому ринку, хоча зобов'язане оприлюднювати фінансову звітність у Державному реєстрі юридичних осіб, як і будь-яка інша юридична особа, зареєстрована в Україні.

Товариство з обмеженою відповідальністю - це товариство, що має статутний фонд, розділений на частини, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність у межах їх внесків. У випадках, передбачених установчими документами, учасники, що не повністю сплатили внески, відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах невнесеної частини внеску.

Товариство з додатковою відповідальністю - об'єднання (товариство), створене за згодою юридичними особами чи громадянами (фізичними особами) шляхом об'єднання їхнього майна з метою здійснення господарської діяльності, статутний фонд якого розділений на частки визначених установчими документами розмірів, а в статуті передбачена конкретна майнова відповідальність учасників при недостатності засобів товариства. У цьому випадку учасники товариства відповідають за його зобов'язаннями у межах, визначених статутом пропорційно їхнім часткам.

2. Власний капітал, критерії визнання та види

Майно підприємства складається із різних матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів - носіїв прав власності окремих суб'єктів.

Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємства неминуче використовують залучені кошти, утворюючи борги. Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства (А = З + К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників.

Тому власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань (К = А - З).

Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності, та одним із найістотніших показників, оскільки виконує функції: довгострокового фінансування, відповідальності і захисту прав кредиторів, кредитоспроможності, самостійності, розподілу доходів і активів.

Власний капітал утворюється двома шляхами:

1) внесенням власниками підприємства;

2) накопичуванням суми доходу, що залишається на підприємстві.

За формами власний капітал поділяється на:

- інвестований;

- нерозподілений прибуток.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:

- статутний капітал;

- додатковий (нереєстрований) капітал, який складається з:

а) додатково вкладеного капіталу,

б) резервного капіталу,

в) нерозподіленого прибутку.

З переходом на національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку у відповідному стандарті 2 «Баланс» визначено, що власний капітал включає такі основні складові:

- статутний капітал;

- пайовий капітал;

- додатковий вкладений капітал;

- інший додатковий капітал;

- резервний капітал;

- нерозподілений прибуток (непокриті збитки).

3. Облік формування статутного капіталу

Статутний капітал, як визначено у П(С)БО-2 «Баланс» - зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Процедура формування статутного капіталу регулюються ст. 115, 144, 155 Цивільного кодексу та ст. 86 Господарського Кодексу, Законами України №514 (Про акціонерні товариства) та №1576 (Про господарські товариства). Найбільш детально питання законодавчого регулювання статутного капіталу прописано для акціонерних товариства та товариство з обмеженою відповідальністю.

В акціонерних товариствах статутний капітал на момент створення не може бути менше суми еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, а ТОВ - не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам.

Сума статутного капіталу акціонерного товариства ділиться на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і несе відповідальність за зобов'язання тільки майном товариства. Сума статутного капіталу, відображена у фінансовому обліку і звітності, повинна дорівнювати загальній номінальній вартості випущених акцій, вказаній в установчих документах.

Акції можуть бути: іменними; на пред'явника; простими; привілейованими.

Усі акціонерні товариства повинні випускати прості акції, яким надається право голосу. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні АТ, якщо інше не передбачено його статутом. Власником привілейованих акцій надається першочергове право під час сплати дивідендів і розподілу активів у разі ліквідації товариства, тому сума простих акцій - це залишковий капітал підприємства.

Бланки акцій обліковуються на позабалансовому рахунку 08 «Бланки суворого обліку», за дебетом якого відображається надходження бланків акцій власної емісії, а за кредитом - їх списання при видачі акціонерам після повної сплати їх вартості.

Процедура формування статутного капіталу наступна:

Етап 1 - прийняття засновниками рішення про формування статутного капіталу та його відображення у відповідних документах: протоколі, рішенні засновника (якщо засновник один), установчому договорі.

Етап 2 - Оцінка внесків (майна, майнових прав) до статутного капіталу. Зазначимо, що оцінка майнових внесків здійснюється за угодою засновників, крім випадків, коли відповідно до норм законодавства потрібна незалежна експертна оцінка, тобто при створенні господарського товариства із часткою державної або комунальної власності. Для оцінки внеску залучаються суб'єкти оцінюваної діяльності. В інших випадках же засновники господарських товариств самостійно визначають механізм оцінки майнових внесків і фіксують його в протоколі. Існують два варіанти рішення:

- засновники можуть самі оцінювати майно з подальшим складанням акта оцінки;

- оцінка здійснюватиметься професійним оцінювачем. У цьому випадку документом, що підтверджує вартість внеску є звіт (акт) про оцінку майна, підписаний суб'єктом оціночної діяльності.

Етап 3. Оформлення передачі до статутного капіталу внесків, які повинні бути зроблені до моменту реєстрації підприємства, у розмірі, визначеному установчими документами. Передача майнових внесків оформляється відповідним актом.

Етап 4. Державна реєстрація підприємства у державного реєстратора.

Етап 5. Переоформлення прав на майнові внески на створене підприємство. Це потрібно, наприклад, якщо внески робляться нерухомістю, транспортним засобом.

Згідно ст.13 Закону України «Про господарські товариства» для формування статутного капіталу господарського товариства забороняється використовувати: бюджетні кошти; кошти, отримані в кредит і під заставу; векселі; майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону або рішення органу місцевого самоврядування не підлягає приватизації; майно, що знаходиться в оперативному управлінні бюджетних установ.

При створенні статутного капіталу ТОВ не допускається звільнення учасника товариства від здійснення внеску, у тому числі шляхом зарахування вимог, наприклад, засновник ТОВ видав позику товариству, але не повністю вніс свою частку до статутного капіталу, то провести зарахування зустрічних однорідних вимог у такій ситуації заборонено.

Юридичні особи, які знаходяться на спрощеній системі оподаткування формують свій статутний капітал так само, як і решта всіх юридичних осіб на загальній системі оподаткування. Єдине обмеження, пов'язані зі статутним капіталом, стосується права переходу юридичної особи на спрощену систему оподаткування. Так відповідно до норм ПКУ (пп.291.5.5) не можуть бути платниками-єдиного податку суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам - не спрощенцям, дорівнює або перевищує 25%.

Внесками до статутного капіталу можуть бути:

- грошові кошти (у т.ч. іноземна валюта);

- цінні папери (акції, інвестиційні сертифікати);

- інше майно (нерухомість, обладнання, техніка та інші матеріальні цінності);

- майнові права. Що мають грошову оцінку (наприклад, майнові права на об'єкти інтелектуальної власності: патенти, винаходи, знаки для товарів і послуг, а також права користування майном);

При визначені складу внесків потрібно дотримуватися таких правил:

- майно, що вноситься до статутного капіталу, повинне належати засновнику на праві власності (наприклад, не можна робити внесок майном, узятим в оренду);

- майно повинне бути відчуженим (тобто відсутні заборони на його відчування, наприклад, це не може бути майно, що знаходиться в заставі);

- майно повинне мати грошову оцінку.

Для обліку статутного капіталу Планом рахунків передбачено пасивний рахунок 40 «Статутний капітал», який призначений для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства.

Синтетичний облік статутного капіталу ведеться за формами власності, за видами акцій. Аналітичний облік ведеться за кожним засновником (учасником) підприємства.

При оголошенні передплати на акції за їх номінальною вартістю провадиться запис на формування статутного капіталу: Д-т 46 «Неоплачений капітал»; К-т 40 «Статутний капітал».

Розрахунки власників (учасників) за підписані акції можуть здійснюватись:

1) грошовими коштами в національній та іноземній валюті: Д-т 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках» К-т 46 «Неоплачений капітал»;

2) шляхом передачі майна (за справедливою вартістю):

а) матеріальними цінностям: Д-т 20 «Виробничі запаси» Д-т 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» Д-т 28 «Товари» К-т 46 «Неоплачений капітал»;

б) основними засобами та іншими необоротними активами: Д-т 10 «Інші необоротні матеріальні активи» Д-т 11 «Основні засоби» К-т 46 «Неоплачений капітал»;

в) нематеріальними активами: Д-т 12 «Нематеріальні активи» К-т 46 «Неоплачений капітал»;

г) об'єктами незавершеного будівництва: Д-т 151 «Капітальне будівництво» К-т 46 «Неоплачений капітал»;

3) цінними паперами інших підприємств: Д-т 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» К-т 46 «Неоплачений капітал».

Збільшення або зменшення статутного капіталу може здійснюватися в установленому порядку та після внесення відповідних змін в установчі документи підприємства.

АТ може змінювати розмір статутного капіталу згідно з рішенням зборів акціонерів. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства не більше ніж на 1/3 може бути здійснено за рішенням правління за умови, що таке передбачено статутом. Збільшувати статутний капітал товариство має право, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю не нижче номінальної.

Збільшення статутного капіталу може здійснюватись шляхом:

- випуску нових акцій;

- обміну облігацій на акції;

- збільшення номінальної вартості акцій.

При збільшенні кількості акцій встановленої номінальної вартості підписка на додатково випущені акції провадиться у тому ж порядку, що і на акції першої емісії, а статутний капітал збільшується за рахунок:

1) додаткових внесків учасників: Д-т 46 «Неоплачений капітал» К-т 40 «Статутний капітал» і в подальшому: Д-т 30 «Каса» Д-т 31 «Рахунки в банках» К-т 46 «Неоплачений капітал»;

2) індексації основних засобів: Д-т 423 «Дооцінка активів» К-т 40 «Статутний капітал»;

3) реінвестування прибутку: Д-т 441 «Прибуток нерозподілений» К-т 40 «Статутний капітал»;

4) реінвестування нарахованих дивідендів: Д-т 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами» К-т 40 «Статутний капітал».

При збільшенні статутного капіталу за рахунок обміну облігацій АТ на його ж акції операція відображається записами: Д-т 52 «Довгострокові зобов'язання за облігаціями» К-т 40 «Статутний капітал»; або за рахунок чистого доходу підприємства: Д-т 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді» К-т 40 «Статутний капітал»;

Зменшення статутного капіталу АТ може здійснюватися шляхом:

- зменшення номінальної вартості акцій;

- зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості шляхом викупу їх у власників з метою анулювання.

Зменшення статутного капіталу за рахунок зменшення номінальної вартості акцій відображається в обліку: Д-т 40 «Статутний капітал» К-т 672 «Розрахунки за іншими виплатами»

Таке зменшення має бути компенсоване акціонерам: Д-т 672 «Розрахунки за іншими виплатами». К-т 30 «Каса» К-т 31 «Рахунки в банках».

Зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості шляхом викупу їх у власників відображається в обліку шляхом використання рахунка 45 «Вилучений капітал» записом: Д-т 451 «Вилучені акції» К-т 30 «Каса» К-т 31 «Рахунки в банках».

Анулювання викуплених акцій відображається записами: Д-т 40 «Статутний капітал» К-т 451 «Вилучені акції» - на суму номінальної вартості викуплених акцій та Д-т 421 «Емісійний дохід» К-т 451 «Вилучені акції» - на суму, що перевищує номінальну вартість викуплених акцій.

У фінансовій звітності суми неоплаченого капіталу (сальдо рахунка 46 «Неоплачений капітал») та вилученого капіталу (сальдо рахунка 45 «Вилучений капітал») наводяться у дужках і підлягають вирахуванню під час визначення підсумку власного капіталу.

Особливості обліку статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями

Підприємствами з іноземними інвестиціями визнаються господарські товариства будь-якої організаційно-правової форми, створені на території України спільно з нерезидентами, за виконанням таких умов:

- іноземні інвестиції здійснюються з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту;

- у статутному капіталі підприємства-емітента передбачено не менше 10% внесків іноземних інвесторів;

- іноземні інвестиції оцінені в іноземній конвертованій валюті, що належить до 1-ї групи Класифікатора валют і банківських металів, і перераховані у валюту України за курсом НБУ на дату підписання статутних документів.

Статус підприємства з іноземними інвестиціями господарські товариства набувають з дня зарахування іноземної інвестиції на свій баланс.

Рішення про створення підприємства з іноземними інвестиціями первісно має бути відображено в протоколі зборів засновників. У цьому документів має бути зафіксована наступна інформація:

- назва новоствореного підприємства, його організаційно-правова форма, кількість і перелік учасників;

- величина статутного капіталу, яка встановлюється засновниками довільно;

- порядок розподілу часток у статутному капіталі між засновниками, вид внесків кожного з учасників;

- вид іноземної інвестиції (у разі майнових внесків, його марка, кількість і вартість).

Рішення засновників про формування статутного капіталу підприємства із залученням іноземних інвестицій та інші істотні умови, зафіксовані в протоколі установчих зборів, затверджуються статутом підприємства. При цьому розмір статутного капіталу зазначається в іноземній валюті і в гривнях за офіційним курсом НБУ на дату підписання статуту.

Статутний капітал такого ТОВ має бути сформований до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства. Документальним підтвердженням фактичного здійснення внесків у грошовій формі є: платіжні доручення банку - при безготівковому перерахуванні коштів; квитанції із зазначенням призначення платежу - при готівковій оплаті в касу банку.

Внески у вигляді майна оформляються актом приймання-передачі для кожного учасника окремо і підписуються уповноваженою особою. Майновий внесок нерезидента підтверджується ВМД при ввезені майна на територію України. Дата оформлення декларації є датою фактичного внесення майнової інвестиції.

Чинне законодавство не вимагає обов'язкової реєстрації іноземних інвестицій. Водночас незареєстровані інвестиції не дають права на отримання пільг і гарантій, які передбачені Законом України №93 від 19.03.96р. «Про режим іноземного інвестування». Для проведення реєстрації іноземний інвестор або уповноважена ним особа повинен подати до органу державної реєстрації наступні документи:

- інформаційне повідомлення про внесення іноземної інвестиції у трьох примірниках із позначкою до органу ДПС про фактичне внесення інвестиції;

- документи, що підтверджують форму здійснення іноземної інвестиції (установчі документи, договори (контракти), виписки банку з валютного рахунку підприємства-емітента, ВМД тощо);

- документ, що свідчить про внесення засновником плати за реєстрацію інвестиції (платіжне доручення);

- документи, що підтверджують вартість іноземної інвестиції.

Статутний капітал ТОВ складається з вартості внесків його учасників. Після реєстрації статуту підприємства розмір статутного капіталу в обліку відображають проведенням Дт 46 «Неоплачений капітал» - Кт 40 «Статутний капітал». За дебетом рахунку 46 відображається заборгованість засновників за внесками, а за кредитом - її погашення. Облік ведеться в іноземній валюті та гривнях. У валюті балансу внесок іноземного інвестора відображається за курсом НБУ, що діяв на дату реєстрації статуту підприємства. Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за кожним учасником окремо, для чого відривається відповідних субрахунок.

4. Облік пайового капіталу

Пайовий капітал відображає суму пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами, і означає, що це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності.

Облік пайового капіталу здійснюється на рахунку 41 «Пайовий капітал». Цей рахунок застосовується тими підприємствами, у яких частина власного капіталу формується у вигляді пайових внесків (членів можливого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки, інвестиційних фондів тощо) і призначений для обліку і узагальнення інформації про суми пайових внесків.

За кредитом рахунка відображається збільшення пайового капіталу, за дебетом - зменшення.

Аналітичний облік сум пайового капіталу ведеться за видами капіталу та щодо кожного члена товариства.

5. Облік додаткового капіталу

акціонерне товариство власний капітал облік

У балансі сума додаткового капіталу розкривається двома статтями:

- Додатково оплачений капітал

- Інший додатковий капітал.

Додатково оплачений (вкладений) капітал - це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість від первинної емісії. Це створює емісійний дохід.

Інший додатковий капітал - це суми дооцінки необоротних активів підприємства, вартість активів безоплатно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб та інші види додаткового капіталу.

Для обліку додаткового капіталу призначений у Плані рахунків пасивний рахунок 42 «Додатковий капітал», за кредитом якого відображається збільшення додаткового капіталу, за дебетом - зменшення.

Рахунок 42 «Додатковий капітал» має такі субрахунки:

- 421 «Емісійний дохід»

- 422 «Інший вкладений капітал»

- 423 «Дооцінка активів»

- 424 «Безоплатно одержані необоротні активи»

- 425 «Інший додатковий капітал».

На суму різниці (перевищення) між номінальною і вартістю реалізації випущених акцій в обліку відображається запис: Д-т 46 «Неоплачений капітал» К-т 421 «Емісійний дохід».

Ця сума не підлягає жодному використанню або розподілу, крім випадків реалізації (анулювання) акцій за ціною нижче номінальної вартості: Д-т 421 «Емісійний дохід» К-т 451 «Вилучені акції».

У разі дооцінки необоротних активів, які здійснюються за рішенням урядових органів, а також у випадках, передбачених стандартами бухгалтерського обліку, робиться запис: Д-т 10 «Основні засоби» Д-т 11 «Інші необоротні матеріальні активи» К-т 423 «Дооцінка активів».

У разі безоплатно одержаних необоротних активів, отриманих від інших юридичних або фізичних осіб: Д-т 10 «Основні засоби» Д-т 11 «Інші необоротні матеріальні активи» Д-т 12 «Нематеріальні активи» К-т 424 «Безоплатно одержані необоротні активи».

6. Облік резервного капіталу

Резервний капітал - сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Резервний капітал в АТ створюється у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 відсотків статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань на поновлення резервного капіталу передбачається установчими документами, здійснюється за рахунок чистого прибутку та не може бути меншим 5 процентів його загальної вартості.

Для обліку резервного капіталу у Плані рахунків призначений пасивний рахунок 43 «Резервний капітал». За кредитом рахунка відображається створення резервів, за дебетом - їх використання. Сальдо цього рахунка кредитове і відображає залишок резервів на кінець звітного періоду.

Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами, джерелами їх утворення та напрямком використання.

Здійснення відрахувань від прибутку на створення (поповнення) резервного капіталу відображається в обліку записом: Д-т 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» К-т 43 «Резервний капітал».

Резервний капітал призначений для покриття непередбачених витрат, збитків на сплату боргів підприємства в разі його ліквідації. Залишки невикористаних коштів резервного капіталу переходять на наступний звітний період.

Використання коштів резервного капіталу на покриття втрат внаслідок надзвичайних ситуацій: Д-т 43 «Резервний капітал» К-т 10 «Основні засоби» К-т 15 «Капітальні інвестиції» К-т 20 «Виробничі запаси» К-т 26 «Готова продукція» К-т 14, 35 «Фінансові інвестиції» К-т 30 «Каса».

Покриття витрат підприємства з усунення наслідків надзвичайних ситуацій: Д-т 43 «Резервний капітал» К-т 66 «Розрахунки по заробітній платі», К-т 65 «Розрахунки за страхуванням», К-т 23 «Виробництво».

Направлені кошти резервного капіталу на покриття збитків звітного періоду: Д-т 43 «Резервний капітал» К-т 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)».

Використання коштів резервного капіталу на виплату дивідендів засновникам: Д-т 43 «Резервний капітал» К-т 67 «Розрахунки з учасниками».

7. Облік нерозподіленого прибутку (непокритих збитків). Облік використання прибутку звітного року

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) є складовою частиною власного капіталу, що залишається у підприємства після виплати доходів власникам та формування резервного капіталу.

Для обліку нерозподіленого прибутку (непокритих збитків) у Плані рахунків призначений рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)». На цьому рахунку ведуть облік нерозподіленого прибутку та непокритих збитків, а також суми прибутку поточного та минулого року, що використаний у звітному році.

Рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» має такі субрахунки:

441 «Прибуток нерозподілений»

442 «Непокриті збитки»

443 «Прибуток, використаний у звітному періоді».

Фінансовий результат діяльності підприємства визначається на підставі рахунка 79 «Фінансові результати». Під час визначення прибутку складається запис: Д-т 79 «Фінансові результати» К-т 441 «Прибуток нерозподілений» при визначенні непокритого збитку: Д-т 442 «Непокриті збитки» К-т 79 «Фінансові результати».

Сума непокритого збитку наводиться у дужках та вираховується під час визначення підсумку власного капіталу. Списання збитку здійснюється за рахунок відповідних джерел: нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу і відтворюються записами: Д-т 441 «Нерозподілені прибутки» Д-т 42 «Додатковий капітал» Д-т 43 «Резервний капітал» К-т 442 «Непокриті збитки».

Використання прибутку на сплату дивідендів або для створення резервного капіталу протягом звітного періоду відображається за дебетом субрахунку 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді» в кореспонденції з рахунками 67 «Розрахунки з учасниками» при нарахуванні дивідендів і відображається записом: Д-т 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді» К-т 67 «Розрахунки з учасниками», або з рахунком 43 «Резервний капітал» у разі створення резервного капіталу.

У кінці року сальдо субрахунку 443 списується за рахунок нерозподіленого прибутку записом: Д-т 441 «Нерозподілений прибуток» К-т 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді».

Таким чином сума нерозподіленого прибутку поточного року розраховується як сума нерозподіленого прибутку за попередній рік і сума чистого прибутку за поточний рік. Від цієї суми вираховуються суми нарахованих дивідендів за поточний рік і суми внесків на поповнення резервного капіталу (якщо такі здійснюються).

НП_n = НП_{n - 1} + ЧП_n - Д_n - РК_n,

де НП_{n - 1} - нерозподілений прибуток за попередній рік;

ЧП_n - чистий прибуток за поточний рік;

Д_n - сума нарахованих дивідендів за поточний рік;

РК_n - сума внесків на поповнення резервного капіталу за поточний рік;

n - поточний рік;

n - 1 - попередній рік.

8. Облік неоплаченого та вилученого капіталу

В обліку формування та змін статутного капіталу використовуються активні, регулюючі, контрарні рахунки 46 «Неоплачений капітал» та 45 «Вилучений капітал».

Рахунок 46 «Неоплачений капітал» призначений для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства. За дебетом рахунка відображається заборгованість засновників (учасників): за внесками до статутного капіталу підприємства, а також номінальна вартість розміщених неоплачених акцій. За кредитом - погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу і номінальна вартість сплачених акцій. Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за видами розміщених неоплачених акцій і кожному засновнику (учаснику) підприємства.

Після здійснення усіх внесків учасниками сальдо на рахунку 46 не залишається.

Рахунок 45 «Вилучений капітал» призначений для обліку вилученого капіталу, який має бути повернутий у разі викупу власних акцій у акціонерів з метою їх перепродажу або анулювання, а також у разі зменшення номінальної вартості акцій.

Ці акції повинні бути реалізовані або анульовані у строк не більше одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів провадиться без урахування придбаних АТ власних акцій.

За дебетом цього рахунка відображаються суми вкладів, що повертаються учаснику товариства, вартість викуплених у акціонерів власних акцій за покупною ціною, за кредитом - вартість анульованих або перепроданих акцій. Дебетове сальдо цього рахунка являє собою вартість викуплених власних акцій на кінець звітного періоду (перелік операцій вже був наведений в попередніх складових частинах цього розділу).

Размещено на Allbest.ru

...