Методика обліку довгострокових фінансових інвестицій

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Економічний зміст та значення довгострокових фінансових інвестицій

1.1 Поняття та види фінансових інвестицій

Інвестиції - це грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

В умовах ринкової економіки предметом купівлі-продажу можуть бути не лише основні засоби (земельні ділянки, будівлі, автомашини тощо), матеріальні оборотні засоби (сировина, матеріали, готова продукція, товари і т.д.), нематеріальні активи (патенти, ліцензії, торгові марки і т.д.), але й фінансові інвестиції.

Фінансові інвестиції - активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Не всі вкладення капіталу є фінансовими інвестиціями. Так, у будь-якої юридичної особи, зайнятої в сфері матеріального виробництва або торгівлі, вилучення ресурсів у вкладення з метою отримання доходу будуть означати фінансові вкладення. В організаціях, що зайняті у фінансовій сфері і є професійними учасниками ринку цінних паперів, фінансові вкладення не є вилученням ресурсів і, як наслідок, не є фінансовими вкладеннями. Для вказаних організацій робота з цінними паперами, що придбані за рахунок власних коштів і за рахунок коштів клієнтів, буде складати предмет їх основної (статутної) діяльності, в тому числі за рахунок коштів клієнтів, - посередницьку діяльність.

Фінансові вкладення здійснюються з метою:

- отримання відповідного, як правило, сталого доходу. Наприклад, більшість інвесторів, купуючи акції підприємства, інвестують його з метою отримання прибутку, який складається з двох елементів:

1) доходу у вигляді дивідендів (відсотків), отриманих протягом інвестиційного періоду;

2) зростання ринкової вартості цінних паперів, що знаходяться у в власності інвестора. Інвестори зацікавлені у розширенні підприємства, оскільки це призводить до зростання ринкової вартості цінних паперів;

- виявлення впливу на діяльність підприємства, що інвестується. Цей вплив може виявлятися у можливостях інвестора контролювати повністю або частково виробничу чи фінансову діяльність об'єкта інвестицій. [5]

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку, або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку, або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20-ти відсотків від статутного капіталу платника податку. Фінансові інвестиції класифікують за різними ознаками. За терміновістю вони поділяються на довгострокові - інвестиції зі строком більше одного року, та короткострокові - на строк менше одного року. Довгострокові фінансові інвестиції розглядаються як необоротні активи, короткострокові - як поточні активи (табл. 1).

Довгострокові фінансові інвестиції - це інвестиції на період більше одного року, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. До них відносяться довгострокові фінансові вкладення в боргові цінні папери, акції та інші корпоративні права. Довгострокові інвестиції згідно з П(С) БО 12 поділяються на ті, що обліковуються за методом участі в капіталі, та інші інвестиції.

За формою вкладень довгострокові фінансові інвестиції поділяються на позикові і пайові (табл. 2).

Поточні фінансові інвестиції (фонди та акції інших підприємств) мають наступні ознаки: встановлений строк їх погашення не перевищує одного року або вкладення здійснені без наміру отримувати доходи по них більше одного року. Ці інвестиції згідно з П(С) БО 12 поділяються на еквіваленти грошових коштів та інші поточні фінансові інвестиції. [11]

Класифікація довгострокових фінансових інвестицій

Довгострокові фінансові інвестиції
Позикові		Пайові
- Не дають права на участь в капіталі об'єкту інвестування; - Приносять дохід у вигляді процентів; - Як правило мають визначений строк обігу; - Утримуються інвестором до строку погашення; - Якщо вартість придбання відрізняється від номінальної, різниця повинна бути з амортизована до моменту погашення		- Засвідчують право інвестора на частину в капіталі об'єкта інвестування; - Приносять дохід у вигляді дивідендів; - Не мають встановленого строку обігу; - Вартість між вартість придбання і номінальною вартістю не амортизується

1.2 Основи обліку довгострокових фінансових інвестицій

У бухгалтерському обліку фінансові інвестиції, відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкції про його застосування (нормативи затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.12.99 р. за №892/4185), обліковуються на активних рахунках першого («Необоротні активи») та третього («Кошти, розрахунки та інші активи») класів:

- синтетичний рахунок першого порядку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції».

Рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» призначений для узагальнення інформації про наявність та рух довгострокових інвестицій (вкладень) у цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик, статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном тощо.

Рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» має такі субрахунки:

141 «Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі»;

142 «Інші інвестиції пов'язаним сторонам»;

143 «Інвестиції непов'язаним сторонам».

За дебетом рахунка 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» відображається вартість довгострокових інвестицій, за кредитом - їх вибуття (списання) чи зменшення вартості, а також одержання дивідендів від об'єкта інвестування, якщо облік інвестицій ведеться за методом участі в капіталі.

Аналітичний облік на рахунку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» ведеться за видами довгострокових фінансових вкладень та об'єктами інвестування. Побудова аналітичного обліку повинна забезпечити можливість отримання інформації про довгострокові фінансові вкладення в об'єкти як на території країни, так і за кордоном.

Аналітичний облік ведеться за видами фінансових інвестицій із забезпеченням можливості отримання інформації про інвестиції як на території країни, так і за кордоном. Рахунки, з якими кореспондують рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» наведено у додатку Б.

Бухгалтерський облік фінансових інвестицій ведеться в залежності від того, за якими методами обліковуються фінансові інвестиції.

Порядок облікових записів щодо надходження фінансових інвестицій визначається виходячи з джерела такого надходження. Підприємства можуть купувати фінансові інвестиції (цінні папери), одержувати їх як внесок до статутного капіталу, а також в оплату заборгованостей.

Важливим для теорії і практики інвестування є правильне визначення поняття інвестицій та діяльності щодо їх реалізації. У вітчизняній і зарубіжній економічній літературі немає єдиного підходу до визначення терміну інвестиції. Недостатньо чітко дане поняття трактують у вітчизняному законодавстві.

В бухгалтерському обліку визначення терміну «Фінансові інвестиції» та їх класифікація наведена в П(с) БО 2. Відповідно до п. 4 П(с) БО 2 фінансові інвестиції - це: активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора [4].

До таких активів зазвичай відносяться акції, облігації, інші цінні папери (наприклад, депозитні сертифікати, казначейські зобов'язання, тощо), корпоративні права.

Всі акції умовно поділяють на два типи: звичайні та привілейовані акції.

Звичайні (прості) акції - це акції, які безпосередньо купує інвестор на ринку цінних паперів і надає інвестору право одного голосу на зборах акціонерів.

Звичайні акції поділяють на іменні акції та акції на пред'явника.

Іменні - це акції, дані про власника якої реєструють в книзі реєстрації емітента.

Акції на пред'явника - це акції, купівлю-продаж яких проводять без реєстрації власника в книзі акціонерів емітента (фіксується лише кількість таких акцій).

Привілейовані акції - це акції, які не надають права голосу на загальних зборах акціонерів, якщо це не передбачено умовами випуску, але вони надають право власникові на отримання гарантованих дивідендів і беруть участь у розподілі прибутків та активів емітента при його ліквідації.

Облігація - це коротко або довготерміновий цінний папір, який засвідчує факт надання кредиту інвестором емітенту, забезпечує інвестору право на отримання регулярних фіксованих дивідендних доходів, а при погашенні облігації - суми кредиту, яка дорівнює номінальній вартості облігації.

Зокрема, найпоширенішими кваліфікаційними типами облігацій є такі.

Залежно від емітента облігації поділяються на державні, місцеві та інституційні (корпоративні).

Залежно від місця реєстрації основного офісу емітента та ринку обертання розрізняють облігації вітчизняні та іноземні.

Залежно від виплати відсоткової винагороди розрізняють облігації відсоткові, безвідсоткові, дисконтні та конвертовувані.

Залежно від терміна «життя» розрізняють облігації короткотермінові, середньотермінові, довготермінові, безстрокові, а також з правом дострокового погашення.

Залежно від наявності певних обмежень на обіг облігацій на ринку цінних паперів розрізняють облігації з вільним або обмеженим обігом, або облігації без права обігу.

Залежно від ступеня ризику розрізняють облігації забезпечені та незабезпечені.

Залежно від механізму виплати дивідендів та способу реєстрації обігу розрізняють облігації іменні та на пред'явника.

Залежно від способу погашення розрізняють серійні та ординарні облігації, облігації з правом дострокової викупівлі та відшкодовувані облігації.

Залежно від форми нарахування дивідендів розрізняють облігації з фіксованою, плаваючою та нульовою купонною ставкою.

Для того, щоб провести оцінку фінансових інвестицій на дату балансу (для відображення їх у фінансовій звітності) можна використовувати один із трьох методів:

1. Оцінка за справедливою вартістю;

2. Оцінка за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій;

3. Оцінка за методом участі в капіталі.

У разі володіння борговими інвестиціями (облігаціями) для їх оцінки на дату балансу застосовується метод оцінки за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій (АСФІ).

Вкладення, які утримуються для перепродажу, повинні бути переоцінені на дату балансу за кожною інвестицією окремо, виходячи з їхньої справедливої вартості [19, с. 99].

Порядок оцінювання фінансових інвестицій за справедливою вартістю встановлено пунктами 8 та 9 Положення (стандарту) 12 «Фінансові інвестиції». Сутність означеного методу полягає в тому, що для оцінки фінансової інвестиції на дату балансу використовується сума, що дорівнює вартості, за якою може бути здійснена реалізація інвестиції в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Методом оцінки за справедливою вартістю на дату балансу оцінюють фінансові інвестиції, що придбані та утримуються виключно для продажу.

Порядок оцінювання означених вкладень на дату балансу за амортизованою собівартістю встановлено пунктом 10 Положення (стандарту) 12 «Фінансові інвестиції». Сутність цього методу полягає в тому, що різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія в разі придбання) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка. При цьому амортизована собівартість інвестиції визначається додаванням вартості вкладень на попередню дату та суми амортизації дисконту (премій) за звітний період.

1.3 Нормативно-інструктивне і літературне забезпечення

Основним нормативним документом, що визначає поняття та оцінку фінансових інвестицій, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», який затверджено наказом Міністерства фінансів України 17.05.2000 р. за №284/4505. П(с) БО 12 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції та її розкриття у фінансовій звітності.

Також нормативним документом є

- Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» №996-XIV від 16.07.99 р.;

- План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій і установ, затверджених наказом Міністерства фінансів від 30.11.99 р;

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджене наказом Міністерства фінансів України №87 від 10.12.2002 р. Відповідно до положення в балансі у статті «Довгострокові фінансові інвестиції» відображаються фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. У статті «Поточні фінансові інвестиції» відображають фінансові інвестиції на строк, що не перевищують один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент;

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затверджене наказом Міністерства фінансів України №20.

Ухвалений Верховною Радою спеціальний Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 року №475/96-ВР містить відповідні положення щодо мети і форм державного регулювання ринку цінних паперів, видів професійної діяльності на фондовому ринку й органів, що здійснюють державне регулювання випуску та обігу цінних паперів. У ньому зазначається, що державне регулювання здійснюється з метою:

- реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів;

- створення умов для ефективної мобілізації й розміщення фінансових ресурсів учасниками ринку цінних паперів з урахуванням інтересів суспільства;

- усебічного захисту прав учасників ринку цінних паперів.

До передбачених законодавством форм державного регулювання ринку цінних паперів належать:

- прийняття законодавчих і нормативних актів з питань діяльності учасників ринку цінних паперів; видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів і забезпечення контролю за такою діяльністю; реєстрація емісії цінних паперів та інформація в засобах масової інформації про випуск цінних паперів;

- створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів; установлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів, а також контролю за їх дотриманням;

- контроль за процесом ціноутворення на ринку цінних паперів.

При здійсненні господарської діяльності виникає необхідність фіксування операцій у відповідних документах, на підставі цього здійснюються записи у бухгалтерському обліку. Тому організація первинного обліку займає одне із перших місць в організації бухгалтерського процесу. Документообіг представляє собою комбінацію та послідовність первинних документів та складається для кожного розділу бухгалтерського обліку. Підприємства самостійно визначає форму та необхідні реквізити документів.

Умовно, весь документообіг з фінансових інвестицій можна поділити:

* надходження фінансових інвестицій;

* переоцінка фінансових інвестицій;

* нарахування та одержання відсотків за інвестиціями;

* погашення і реалізація фінансових інвестицій.

Відповідно до цього кожний відділ обліку буде оформлюватися відповідною документацією [15, с. 198].

При придбанні, перепродажу цінних паперів з каси або поточного рахунку підставою для здійснення записів в бухгалтерському обліку є прибутковий касовий ордер чи виписка банку. Якщо вартість придбаних (перепроданих) цінних паперів (таких як облігації та інші цінні папери) вища або нижча від їх номінальної вартості, додатково складається довідка бухгалтерії, в якій зазначається спосіб донарахування частини різниці між купівельною та номінальною вартістю (по розрахунку) цінного паперу.

Оплата придбаних акцій може проводитись не тільки шляхом перерахування грошових коштів, але й матеріальними цінностями, нематеріальними активами, основними засобами, що повинно бути обумовлено в договорі.

Підставою для здійснення відповідних записів є документи, які підтверджують факт передачі об'єктів інвестором акціонерного товариства (акт приймання-передачі основних засобів, накладна на відпуск матеріалів на сторону тощо).

По кожному пакету придбаних цінних паперів в 2-х примірниках складається реєстр, який повинен мати наступні обов'язкові реквізити:

- найменування емітенту;

- номінальну ціну цінного паперу;

- купівельну вартість;

- номер, серію тощо;

- загальну кількість;

- дату купівлі;

- дату продажу.

На розрахунок премії або дисконту складається довідка бухгалтерії. Коли придбані підприємством акції, облігації або інші цінні папери передаються банку на тимчасове зберігання, то в регістрах аналітичного обліку посилаються на відповідний документ, який одержано з банку.

Всі цінні папери описуються в Книзі обліку цінних паперів, яка повинна бути зброшурована, скріплена печаткою підприємства, підписом керівника і головного бухгалтера, сторінки пронумеровані. Виправлення в Книгу можуть вноситися лише з дозволу керівника та головного бухгалтера із зазначенням дати виправлень.

Операції з обліку довгострокових та поточних фінансових інвестицій відображаються в журналі-ордері №3.О.І. Коблянська дала таке визначення довгострокових фінансових інвестицій - це інвестиції на період більший ніж один рік, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

А.М. Стельмащук писав, що довгостроковими фінансові інвестиціями вважаються інвестиції, які утримуються підприємством у період, що складає більше ніж дванадцять місяців, з метою отримання дивідендів, відсотків, зростання вартості капіталу, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент.

З вище сказаного, ми бачимо, що визначень є багато, але їхня суть залишається не змінною.

2. Методика обліку довгострокових фінансових інвестицій

2.1 Документальне оформлення господарських операцій з обліку довгострокових фінансових інвестицій

При придбанні, перепродажу цінних паперів з каси або поточного рахунку підставою для здійснення записів в бухгалтерському обліку є ПКО чи виписка банку.

Сплата за придбані акції може проводитись не тільки перерахуванням грошових коштів, але й матеріальними цінностями, нематеріальними активами, основними засобами, що повинно бути обумовлено в договорі.

Підставою для здійснення відповідних записів є документи, які підтверджують факт передачі об'єктів інвестором (акт приймання-передачі основних засобів, накладна на відпуск матеріалів на сторону тощо).

Підставою для оприбуткування депозитних сертифікатів і отримання процентів є виписка банку з рахунків в банку з доданням виправдовуючих документів.

По кожному пакету придбаних цінних паперів в 2-х примірниках складається реєстр, який повинен мати наступні обов'язкові реквізити:

Ш найменування емітенту;

Ш номінальну вартість цінного паперу;

Ш купівельну вартість;

Ш номер, серію тощо;

Ш загальну кількість;

Ш дату купівлі;

Ш дату продажу.

Всі цінні папери описуються в Книзі обліку цінних паперів, яка повинна бути зброшурована, скріплена печаткою підприємства та підписами керівника і головного бухгалтера, сторінки пронумеровані. Виправлення в Книгу можуть вноситися лише з дозволу керівника та головного бухгалтера із зазначенням дати виправлень.

На розрахунок премії або дисконту складається довідка бухгалтерії.

Коли придбані підприємством акції, облігації або інші цінні папери передаються банку на тимчасове зберігання, то в регістрах аналітичного обліку посилаються на відповідний документ, який одержано з банку.

2.2 Синтетичний і аналітичний довгострокових фінансових інвестицій

У бухгалтерському обліку фінансові інвестиції, відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкції про його застосування (нормативи затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.12.99 р. за №892/4185), обліковуються на активних рахунках першого («Необоротні активи») та третього («Кошти, розрахунки та інші активи») класів:

- синтетичний рахунок першого порядку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції».

Рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» призначений для узагальнення інформації про наявність та рух довгострокових інвестицій (вкладень) у цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик, статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном тощо.

Рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» має такі субрахунки:

141 «Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі»;

142 «Інші інвестиції пов'язаним сторонам»;

143 «Інвестиції непов'язаним сторонам».

За дебетом рахунка 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» відображається вартість довгострокових інвестицій, за кредитом - їх вибуття (списання) чи зменшення вартості, а також одержання дивідендів від об'єкта інвестування, якщо облік інвестицій ведеться за методом участі в капіталі.

Аналітичний облік на рахунку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» ведеться за видами довгострокових фінансових вкладень та об'єктами інвестування. Побудова аналітичного обліку повинна забезпечити можливість отримання інформації про довгострокові фінансові вкладення в об'єкти як на території країни, так і за кордоном.

Аналітичний облік ведеться за видами фінансових інвестицій із забезпеченням можливості отримання інформації про інвестиції як на території країни, так і за кордоном.

Рахунки, з якими кореспондують рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» наведено у додатку Б.

Бухгалтерський облік фінансових інвестицій ведеться в залежності від того, за якими методами обліковуються фінансові інвестиції.

Порядок облікових записів щодо надходження фінансових інвестицій визначається виходячи з джерела такого надходження. Підприємства можуть купувати фінансові інвестиції (цінні папери), одержувати їх як внесок до статутного капіталу, а також в оплату заборгованостей.

Так, оприбуткування фінансових інвестицій, отриманих в результаті внеску засновників (учасників) до статутного капіталу, проводиться в обліку наступним записом на підставі установчого договору

Облік переоцінки фінансових інвестицій залежить від того, за якою оцінкою обліковуються інвестиції на дату балансу.

Переоцінка інвестицій, облік яких ведеться за справедливою вартістю, відображується наступними записами:

- Дт 14 «Довгострокові фінансові інвестиції», Кт 746 «Інші доходи від звичайної діяльності» - віднесено суму до оцінки до складу інших доходів по інвестиціям;

- Дт 975 «Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій», Кт 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» - віднесено різницю між первинною і справедливою вартістю на витрати від іншою діяльності за інвестиціями.

Списання таких витрат на фінансові результати здійснюється за допомогою запису:

Дт 793 «Результат іншої звичайної діяльності», Кт 975 «Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій».

У разі якщо на дату балансу ринкова вартість перевищує над первісною вартістю або попередньою балансовою, то вона відображується у складі інших доходів і спричинює збільшення вартості інвестицій. У бухгалтерському обліку ця переоцінка відображується таким чином:

- Дт 143 «Інвестиції непов`язаним сторонам», Кт 746 «Інші доходи від звичайної діяльності».

Списання цих доходів на фінансовий результат здійснюється таким записом:

- Дт 746 «Інші доходи від звичайної діяльності», Кт 793 «Результат іншої звичайної діяльності.

Типові проводки з обліку фінансових інвестицій наведено у додатку В.

Порядок відображення фінансових інвестицій у балансі встановлено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. №87, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.06.99 р. за №396/3689.

Відповідно до встановленого порядку, фінансові інвестиції відображаються у першому («Необоротні активи») та другому («Оборотні активи») розділах активу балансу:

- у статті «Довгострокові фінансові інвестиції» (коди рядків 040 «Довгострокові фінансові інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств» та 045 «Інші фінансові інвестиції») відображаються фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. У цій статті виділяються фінансові інвестиції, які, згідно з відповідними положеннями (стандартами), обліковуються методом участі в капіталі;

Згідно з пунктом 17 Положення (стандарту) 12 «Фінансові інвестиції» метод оцінки інвестицій за участю в капіталі не використовується, якщо фінансові інвестиції тільки формально задовольняють вимоги, наявність яких свідчить про контроль або вплив з боку інвестора. Це, в основному, фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства, коли:

а) фінансові інвестиції придбані та утримуються для продажу протягом дванадцяти місяців з дати їх придбання;

б) об'єкт інвестування веде діяльність в умовах, які обмежують його здатність передавати кошти інвестору протягом періоду, що перевищує дванадцять місяців.

Такі фінансові інвестиції обліковуються та відображаються на дату балансу у фінансовій звітності за справедливою вартістю.

Інвестиції в спільну діяльність без створення юридичної особи відображаються підприємством на дату балансу способом розподілу останнього між учасниками пропорційно до ступеня контролю кожного. Цей порядок установлено пунктами 19, 20 Положення (стандарту) 12 «Фінансові інвестиції».

Отже, визначені методи оцінки фінансових інвестицій необхідні для забезпечення основної мети складання фінансової звітності - надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан і результати діяльності підприємства. А це, у свою чергу, є однією з умов і способів зменшення ризику під час проведення інвестування.

2.3 Методика аналітичного і синтетичного обліку на матеріалах умовного підприємства ПАТ «Дніпропетровський хлібокомбінат» за методом участі в капіталі

Залишок на початок 01.03.2013 р:

по рахунку 141 - 10000 тис. грн.

по рахунку 311 -2000000 тис. грн.

по рахунку 373 - 5000 тис. грн.

по рахунку 423 - 727000 тис. грн.

по рахунку 16 - 30000 тис.грн.

по рахунку 50 - 1100000 тис. грн.

по рахунку 68 - 58000 тис. грн.

по рахунку 63 - 10000 тис. грн.

по рахунку 46 - 150000 тис. грн.

ПАТ «МріЯ» 40% участі в капіталі.

№ п/п	Зміст господарської операції	Дт	Кт	Сума
1	Придбано довгострокові фінансові інвестиції	141	311	1000000
2	Оприбутковано довгострокові фінансові інвестиції придбані в кредит	141	63	10000
3	Нараховано інвесторам дивіденди від інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі	373	141	8000
4	Сплачено нараховані дивіденди від інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі	311	373	8000
5	Збільшено частку інвестора в сумі збільшення додаткового капіталу підприємства в результаті дооцінки	141	423	120000
6	Погашено заборгованість засновників (учасників) підприємства довгостроковими фінансовими інвестиціями	141	16	20000
7	Придбано довгострокові фінансові інвестиції за рахунок позики банку	141	50	20000
8	Збільшено вартість фінансових інвестицій на суму одержаних брокерських послуг	141	68	10000
9	Погашено довгострокові фінансові інвестиції грошовими коштами	311	141	1000
№ п/п	Зміст господарської операції	Дт	Кт	Сума
10	Одержано довгострокові фінансові інвестиції як внесок до статутного капіталу	141	46	10000

Оборотно-сальдова відомість за Березень 2013 р

№ п/п	Рахунок	Сальдо на початок	Оборот за період	Сальдо на кінець
		Дт	Кт	Дт	Кт	Дт	Кт
1	141	10000		1190000	9000	1191000
2	311	2000000		9000	1000000	1009000
3	373	5000				5000
4	423		727000		120000		847000
5	16	30000			20000	10000
6	50		1100000		20000		1120000
7	68		58000		10000		68000
8	63		10000		10000		20000
9	46		150000		10000		150000
	Всього	2045000	2045000	1199000	1199000	2215000	2215000

3. Шляхи вдосконалення обліку довгострокових фінансових інвестицій

У бухгалтерському обліку головним аспектом має бути та є правильний облік відображення діяльності будь-якого підприємства для отримання інформації щодо фінансового результату за визначений період роботи.

Отже, фінансові інвестиції теж потребують наявності досконалого та суттєвого обліку цього напрямку отримання прибутку. Для удосконалення обліку фінансових інвестицій необхідно розробити комплексну систему, яка б ґрунтувалася на специфічних умовах економічного і політичного життя України. Особливості економічного розвитку, специфічні підходи до роздержавлення і приватизації, недосконалість ринкових механізмів та податкового законодавства, значний сектор тіньової економіки повинні бути враховані при побудові національної моделі обліку фінансових інвестицій.

Найбільше проблем при цьому виникає при оцінці та обліку інвестицій.

На нашу думку, в бухгалтерському обліку повинні розрізнятися як окремі об'єкти фінансові інвестиції, що утримуються для одержання прибутку, контролю та інших вигод, і активи, що придбані з метою подальшого продажу. Для професійних торгівців, основною діяльністю яких є купівля-продаж цінних паперів, такі інвестиції є звичайним товаром. Тому, норми і правила, визначені П(С) БО 12, повинні стосуватися усіх підприємств, крім бюджетних установ і професійних торгівців цінними паперами.

Фінансові активи, що придбані і утримуються для подальшого продажу, хоч і віднесені за П(С) БО до інвестицій, на нашу думку, повинні відображатися в обліку як товар. Дохід від таких інвестицій формується від різниці в ціні (продажної і купівельної), а не за рахунок ринкових механізмів інвестування (дивідендів, відсотків, приросту капіталу) [11].

Інвестиції в пов'язані сторони (асоційовані, дочірні, спільні підприємства) згідно П(С) БО 12 обліковуються за методом участі в капіталі на субрахунку 141 «Інвестиції пов'язаним сторонам за методом участі в капіталі». Виключенням можуть бути лише інвестиції у пов'язані сторони. Які утримуються для продажу протягом 12 місяців, що в практиці зустрічається рідко.

Не зважаючи на обов'язковість, більшість інвесторів, які мають суттєвий вплив на об'єкти інвестування (контролюють більше 25% їх капіталу), не застосовують в обліку метод участі в капіталі. Це можна пояснити кількома причинами:

облік за методом участі в капіталі є новим і досить складним для сприйняття;

у даний час відсутні дієві способи контролю достовірності інформації про результати діяльності асоційованих, дочірніх підприємств, які повинні враховуватися у балансі інвестора;

даний метод не узгоджений з вітчизняним податковим законодавством щодо оподаткування прибутку. [7]

За міжнародними стандартами (МСФЗ 27 «Консолідовані фінансові звіти та облік інвестицій у дочірні підприємства») у випадку повного контролю, крім обліку за методом участі в капіталі, може застосовуватися альтернативний підхід - облік за методом собівартості або переоціненої вартості.

На наш погляд, у вітчизняній практиці доцільно встановити кілька альтернативних варіантів обліку інвестицій у пов'язані сторони:

базовий підхід, коли облік інвестицій у дочірні підприємства здійснюється за методом участі в капіталі;

альтернативні варіанти - облік інвестицій проводиться за фактичною собівартістю вкладеного капіталу або переоціненою вартістю, яка б відповідала справедливій вартості об'єктів на ринку.

Вимагає більш чіткого розмежування в обліку і звітності інформація щодо визначення результатів за окремими видами діяльності, зокрема, доходів, видатків і результатів інвестиційної діяльності. У даний час в обліку на рахунках 7 і 9 класів достатньо чітко представлені доходи, витрати операційної і фінансової діяльності. Облік інвестиційної діяльності передбачено вести на рахунках і відображати у звітності у складі інших доходів і витрат.

Доходи інвестиційної діяльності представлені у Плані рахунків двома рахунками:

72 «Дохід від участі в капіталі», на якому відображається збільшення частки інвестора від вкладень в асоційовані, дочірні підприємства, приєднання до інвестицій доходів від спільної діяльності;

74 «Інші доходи» - для обліку доходів від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, а також безкоштовно отриманих активів, не операційних курсових різниць, інших доходів від звичайної діяльності.

Враховуючи те, що на рахунку 74 обліковуються доходи, пов'язані виключно з інвестиційною діяльністю, доцільно було б це врахувати у самій назві рахунку, назвавши його «Доходи інвестиційної діяльності», а субрахунок 746 «Інші доходи від інвестиційної діяльності».

Аналогічна проблема виникає і в обліку витрат інвестиційної діяльності, для чого також передбачено два рахунки:

96 «Втрати від участі в капіталі» - збитки від інвестицій в асоційовані, дочірні підприємства, від спільної діяльності;

97 «Інші витрати», де відображається собівартість реалізованих фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, а також уцінка, списання необоротних активів, втрати від не операційних курсових різниць.

Рахунок 97 за економічним змістом, структурою субрахунків після виключення з нього страхової діяльності призначений виключно для обліку витрат і втрат, пов'язаних з інвестиційною діяльністю. Зважаючи на це його доцільно назвати «Витрати інвестиційної діяльності», а субрахунок 977 «Інші витрати інвестиційної діяльності».

Вимагає відповідного уточнення й рахунок для обліку кінцевих фінансових результатів. У зв'язку з цим субрахунок 793, на якому формуються кінцеві фінансові результати від інвестицій, слід було б назвати «Результат інвестиційної діяльності».

Аналогічні зміни доцільно внести у фінансову звітність, зокрема, у форму №2 «Звіт про фінансові результати», замінивши статті «Інші доходи» та «Інші витрати» відповідно на статті «Доходи інвестиційної діяльності» та «Витрати інвестиційної діяльності». [10]

Як свідчить практика, інвестиційна діяльність у країнах з ринковою економікою дає підприємству суттєві доходи. Прибуток від участі в капіталі асоційованих, дочірніх підприємств, а також від операцій з цінними паперами, іншими фінансовими інструментами в багатьох з них перевищує доходи від основної, операційної діяльності.

Тому важливим є найбільш повне висвітлення в обліку і звітності інвестиційних процесів на підприємстві, одержання достовірної інформації про інвестиційні доходи і витрати, чітке розмежування результатів кожного виду діяльності підприємства. Адже, саме підприємство є одним із ключових суб'єктів ринкової економіки.

Висновки

Отже, розглянувши всі необхідні для вивчення даної теми документи та джерела інформації ми можемо впевнено сказати що, згідно з Законом України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладають в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. До інвестицій можна віднести грошові внески, пільгові банківські вклади, паї, облігації державних позик, облігації інших підприємств, депозитні сертифікати банків, акції та інші цінні папери.

За визначенням національного П(С) БО 4 «Інвестиційна діяльність» охоплює придбання, реалізацію необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Прийняття рішень з інвестиційної діяльності зумовлено багатьма факторами: вид інвестиції, вартість інвестиційного проекту, наявність різних можливостей інвестування, обмеженість фінансових ресурсів, ризик інвестування, прибутковість та окупність інвестиційних проектів тощо. Водночас виникає необхідність інвестування, яка спричинена: розширенням сфери діяльності, оновленням технічної бази господарюючого суб'єкта, зміною видів діяльності (продукції, робіт, послуг).

Розв'язання названих проблем пов'язане з глибокими аналітичними дослідженнями, які б гарантували прийняття найбільш ефективних рішень в умовах нестабільності інвестиційного середовища, ризику помилки у виборі альтернативних проектів, значних коливань зміни ефективності їх реалізації.

Формуючи управлінські рішення на основі якогось обраного головним критерію, інвестиційний менеджер має всебічно визначити характеристики проекту, забезпечити науково точні параметри дослідження, яких вимагають застосовані методи. Саме такий загальний підхід дозволить уникнути помилок і втрат при реалізації проектів, ціна яких при інвестуванні є дуже великою, а наслідки - навіть катастрофічними. Двома найважливішими характеристиками, які є підставою для впровадження інвестицій в виробництво, є їх новизна (науково-технічний аспект) та комерційний успіх (економічний аспект), тобто кожний інвестиційний проект повинний забезпечити визначений технічний, економічний та соціальний ефект. Сутність, порядок розрахунку та особливості застосування в оціночній практиці показників економічної ефективності інвестиційних проектів треба постійно вивчати. Це обумовлено тим, що інвестиційний проект виступає або як самостійний об'єкт оцінки, або як один з елементів великого господарського механізму, який впливає позитивно чи негативно на загальну діяльність підприємства.

Для обліку фінансових інвестицій призначені рахунки 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» (інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі, інші інвестиції пов'язаним сторонам, інвестиції непов'язаним сторонам).

Список літератури

1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996 // Галицькі контракти. - 1999. - №36. - 112 с.

2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. №283/97-ВР // Все про бухгалтерський облік. - 1999. - №53. - с. 2-35.

3. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.91 р. № 887-ХІІ. // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1991. - №24. - с. 272.

4. Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР. // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1997. - №21. - с. 156.

5. Закон України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» від 03.03.98 р. №147/98-ВР. // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1998. - №34. - с. 228.

6. Постанова Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.92 р. №2471-ХІІ.

7. Інструкція по бухгалтерському обліку балансової вартості груп основних фондів, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.07.97 р. №159.

8. Інструкція по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291.

9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. №87.

10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №12 «Фінансові інвестиції»

11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний

капітал», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99

р. №87.

12. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. №92.

довгостроковий інвестиція капітал фінансовий

Размещено на Allbest.ru

...