Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Зобов'язання, що відображаються в бухгалтерському обліку, мають юридичний та економічний зміст. Як юридична категорія господарське зобов'язання - це господарські відносини, що регулюються правом. В силу цих відносин одна сторона уповноважена вимагати від іншої здійснення господарських операцій: передачі майна, виконання робіт, надання послуг тощо, а інша сторона зобов'язана виконувати вимоги щодо предмету зобов'язання і має при цьому право вимагати відповідну винагороду - сплату грошей, зустрічні послуги тощо.

На будь-якому підприємстві незалежно від напрямку діяльності існують зобов'язання підприємства перед поставщиками, підрядчиками, працівниками, за короткострокові та довгострокові кредити, учасниками та ін. - всі ці зобов'язання є поточними.

До поточних активів належать грошові кошти та інші ресурси щодо яких можна вважати, що вони будуть перетворені на (продані за) грошові кошти чи використані протягом року з дати складання бухгалтерського балансу або протягом нормального операційного циклу підприємства (із двох термінів обирають довший).

Статті включаються до поточних зобов'язань, якщо вони оплачуються на вимогу кредитора, або якщо очікується, що вони будуть ліквідовані протягом одного року.

Обязательства бывают не только текущими, но и долгосрочными.

Для себе за мету написання даної роботи я поставила глибоке вивчення термінів пов'язаних з организацией учета зобов'язань.

1. Визнання зобов'язань

Важливою умовою успішного функціонування підприємств в ринкових умовах є оптимізація зобов'язань, які виникають внаслідок минулих операцій чи подій. Зобов'язання є однією із складових Балансу і розглядаються як джерела формування фінансових ресурсів для фінансування операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємств. У майбутньому заборгованість за зобов'язаннями має бути погашена шляхом передачі кредиторам певних активів або послуг. Таким чином, зобов'язання - це вимоги кредиторів стосовно активів підприємства. Наявність зобов'язань (боргів) зменшує економічні вимоги підприємства і його капітал. Згадаємо формулу:

Активи = Зобов'язання + Капітал; (8.1)

Активи - Зобов'язання = Капітал (8.2)

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності визначені ПБО 11 «Зобов'язання». Це Положення (стандарт) застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо зобов'язань, які встановлені іншими нормативними документами:

- ПБО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»;

- ПБО 2 «Баланс»;

- ПБО 14 «Оренда»;

- ПБО 17 «Податок на прибуток»;

- ПБО 19 «Об'єднання підприємств»;

- ПБО 20 «Консолідована фінансова звітність»;

- ПБО 21 «Вплив змін валютних курсів»;

- ПБО 23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін»;

- Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Норми ПБО 11 застосовують підприємства незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

У Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (а також у ПБО 1 та ПБО 2) надається визначення зобов'язань як категорії бухгалтерського обліку та фінансової звітності:

Зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Це визначення є дуже важливим, оскільки визначає ті характеристики зобов'язань, які впливають на визнання цієї позиції як такої. Залежно від варіювання цих характеристик заборгованість може бути визнана і відображена як зобов'язання або ні, можуть змінюватись оцінка та характеристика зобов'язань на момент здійснення бухгалтерських записів і складання фінансової звітності, та у майбутньому. З іншого боку, правила обліку зобов'язань є дуже тісно пов'язаними з іншими положеннями бухгалтерського обліку. Тому уникнути проблем з обліком зобов'язань неможливо не побудувавши відповідним чином інші елементи облікової системи, такі як, наприклад, облік доходів та витрат, облік активів тощо.

Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Оцінюються зобов'язання згідно з принципом собівартості, за номінальною вартістю. Як правило, вона вимірюється поточною дисконтованою оцінкою очікуваного платежу. По короткострокових зобов'язаннях величина дисконту незначна і кредиторська заборгованість може бути виражена за своєю номінальною вартістю в сумі, що підлягає сплаті в майбутньому. По довгострокових зобов'язаннях сума дисконту, як правило, є суттєвою. Тому договірні платежі по відсотках і погашенню довгострокової заборгованості мають бути дисконтовані.

Погашення зобов'язання може здійснюватися шляхом:

- сплати кредиторові грошових коштів;

- відвантаження готової продукції, товарів або надання послуг у рахунок одержаного авансу від покупця або у порядку заліку заборгованості;

- переведення зобов'язань у корпоративні права, які належать кредитору (елементи капіталу) тощо.

Як бачимо, у кожному випадку погашення зобов'язання пов'язане з вибуттям активів, а значить, із зменшенням майбутніх економічних вигод у результаті вибуття ресурсів підприємства.

Іноді погашення одного зобов'язання призводить до виникнення іншого зобов'язання. Наприклад, постачальникові, перед яким виникла кредиторська заборгованість, виписується вексель. У даному випадку одне зобов'язання (кредиторська заборгованість) замінюється іншим (зобов'язанням за виданим векселем). Однак остаточне погашення зобов'язання пов'язане із вибуттям у майбутньому ресурсів (активів) підприємств, тобто із зменшенням майбутніх економічних вигод.

Значна частина зобов'язань підприємства виникає при нарахуванні витрат. Підприємство визнає - нараховує витрати і у відповідних сумах одночасно повинно визнати зобов'язання. Зобов'язання за рахунками зі сплати податків, обов'язкових платежів, заробітної плати, створення забезпечень - все це є типові приклади визнання зобов'язань разом із нарахуванням витрат. У випадках нарахування фінансових витрат, що відносяться до звітного періоду та підлягають сплаті у наступних періодах, виникає зобов'язання щодо нарахованих відсотків.

Погашення зобов'язання може здійснюватись шляхом збільшення власного капіталу підприємства. Така ситуація виникає, коли кредитор погоджується одержати як компенсацію від свого партнера акції, випущенні ним у минулих чи звітному періодах. Та і в цьому випадку у майбутньому слід очікувати зменшення ресурсів підприємства внаслідок розподілу прибутку (сплати дивідендів) чи майна акціонерного товариства.

Таким чином, є дві необхідні умови відображення заборгованості як зобов'язань певної балансової категорії: можливість достовірної оцінки і вірогідність зменшення економічних вигод, витрачання активів підприємства у майбутньому. Тому прийняття рішення стосовно відображення заборгованості як зобов'язання у бухгалтерському обліку повинно базуватись на чіткому визначенні цих умов визнання. Якщо хоча б одна з умов не є достатньо визначеною, необхідно проаналізувати господарську операцію з точки зору можливості відображення заборгованості на рахунку 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів», або визнання заборгованості як непередбачених зобов'язань (позабалансовий рахунок - 04 «Непередбачені активи й зобов'язання»).

Відсутність на дату складання фінансової звітності достатніх умов для визнання тих зобов'язань, які обліковувались раніше на балансі підприємства, означає необхідність їх списання з одночасним визнанням доходів звітного періоду (тобто зобов'язання не підлягає погашенню).

ПБО 11 наведено визначення термінів, розуміння яких є необхідним для правильного визнання, класифікації та оцінки зобов'язань.

Строк погашення зобов'язання - термін, протягом якого повинно бути погашено зобов'язання. З метою визнання, класифікації та оцінки у бухгалтерському обліку розрізняють:

- термін з моменту виникнення зобов'язання до моменту погашення;

- термін з дати складання фінансової звітності до дати погашення.

2. Організація обліку довгострокових зобов'язань

Етапи організації обліку кожного виду зобов'язань мають бути чітко пов'язані між собою. Для цього слід встановити загальні для всіх видів зобов'язань завдання організації обліку, а саме:

> забезпечення своєчасної та повної реєстрації даних у документах та облікових регістрах;

> чітке документування розрахунків;

> достовірне відображення інформації щодо зобов'язань у формах фінансової звітності;

> створення дієвої системи внутрішнього контролю зобов'язань.

В Положенні про облікову політику підприємства повинні врегульовуватись питання відображення з обліку зобов'язань, якими є:

- види резервів, які створюються на даному підприємстві;

- порядок та основні джерела формування і напрями використання резервів;

- зазначення строків проведення інвентаризації зобов'язань підприємства;

- первинні документи з обліку зобов'язань та графік їх документообігу;

- процедури контролю цільового фінансування, коштів резервів і фондів, контроль за правильністю розрахунків з кредиторами;

- перелік субрахунків та аналітичних рахунків, необхідних для відображення в бухгалтерському обліку операцій з зобов'язаннями.

Загальновідомо, що до довгострокового відносяться зобов'язання, термін погашення яких перевищує дванадцять місяців з дати балансу. Але існують нюанси в тлумаченні: за П(С) БО 11 до довгострокових зобов'язань відносяться зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

До довгострокових зобов'язань відносяться отримані позики, випущені облігації, видані закладні, векселі видані, зобов'язання по оренді тощо, якщо вони розраховані на строк погашення більше одного року.

Всі довгострокові зобов'язання в П(С) БО 11 розділені на чотири групи:

1) кредити банків;

2) інші фінансові зобов'язання;

3) відстрочені податкові зобов'язання;

4) інші зобов'язання.

В структурі балансу вони представлені чотирма статтями: довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов'язання, відстрочені податкові зобов'язання та інші довгострокові зобов'язання. Для визнання зобов'язань повинні бути дотримані дві умови відповідно до П(С) БО 2:

1) оцінка їх може бути достовірно визначена;

2) існує ймовірність зменшення економічних вигод внаслідок їх погашення.

Довгострокові зобов'язання, на які нараховують відсотки, відображають у Балансі за їхньою теперішньою вартістю.

Основу довгострокових зобов'язань складають кредити банків. Кредит - це надання банком грошових коштів юридичним та фізичним особам у тимчасове користування на визначених умовах. Банківський кредит надається суб'єктам кредитування всіх форм власності на комерційній договірній основі за умови дотримання принципів: забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового використання. Організація обліку розрахунків з банком повинна забезпечити контроль за одержанням та своєчасним погашенням позик банків.

Важливим етапом організації обліку кредитів банку буде забезпечення умов для підготовки необхідного банку комплекту документів та кредитного договору. Як правило, до банку подаються заява, картка зі зразками підписів, свідоцтво про реєстрацію, установчий договір, форми фінансової звітності, витяги з рахунків підприємства, договори застави та страхування, дозволи та ліцензії тощо.

При організації відображення в обліку операцій, пов'язаних з довгостроковими послугами, необхідно враховувати, що частина довгострокової позики, яка підлягає погашенню в термін 12 місяців, списується на рахунки поточної заборгованості. Сам факт одержання кредитних коштів на рахунок підприємства підтверджується випискою банку.

У господарській діяльності бувають випадки, коли підприємство одержує доходи у вигляді одержаних авансових платежів за надання товарів або послуг у майбутньому. Платежі, одержані підприємством наперед, до виконання договірних умов, не відповідають жодному з критеріїв визнання доходу. Отже отримані підприємством у поточному звітному періоді аванси є відстроченими доходами, вони формують фінансовий результат майбутнього звітного періоду. Отримані наперед платежі зумовлюють виникнення у підприємства реальної заборгованості, отже, і необхідність відображати її в системі бухгалтерських рахунків у складі зобов'язань та створювати умови для раціональної організації її обліку.

Для організації обліку доходів майбутніх періодів необхідно створити умови для узагальнення інформації щодо одержання у звітному періоді платежів, які підлягають включенню до доходів у майбутніх періодах, розробити елементи робочого плану рахунків.

3. Організація обліку поточних зобов'язань

Поточними називаються зобов'язання підприємств юридичним і фізичним особам, які повинні погашатися у ході операційного циклу (дванадцяти місяців з дати балансу).

На рахунках зобов'язань (рахунки класу 6 «Поточні зобов'язання») ведеться облік:

- короткострокових позик (рахунок 60);

- поточних заборгованостей за довгостроковими зобов'язаннями (рахунок 61);

- короткострокових векселів виданих (рахунок 62);

- розрахунків з постачальниками і підрядниками (рахунок 63);

- розрахунків за податками і платежами (рахунок 64);

- розрахунків зі страхування (рахунок 65);

- розрахунків з оплати праці (рахунок 66);

- розрахунків з учасниками (рахунок 67);

- розрахунків за іншими операціями (рахунок 68);

- доходів майбутніх періодів (рахунок 69).

Ці рахунки об'єднує те, що на них ведуться розрахунки даного підприємства з кредиторами, заборгованість яким настає за фактом виконання договорів поставок матеріальних цінностей, отримання від них необоротних активів, отримання позик у банківських установах, зобов'язання за законом платити заробітну плату персоналу, робити відрахування за рахунок підприємства у пенсійний фонд, на соціальне страхування, за різними видами страхування, нараховувати дивіденди акціонерам тощо.

Варто наголосити, що не всі зобов' язання є залученими коштами, як це трактує теорія бухгалтерського обліку, адже відрахування до бюджету, акціонерам, на соціальні заходи не можна вважати залученими. Навпаки, за законом нарахування таких відрахувань передбачає зобов' язання погасити їх в установлені строки. Ці кошти не залучені, а вилучені з обороту.

Інша справа з кредиторською заборгованістю, коли у договорі поставок можна домовитися з постачальником про відстрочення платежів на взаємопогоджених умовах. Така заборгованість дійсно є залученням, точніше - затримкою вилучення коштів з обороту, які тимчасово виконують функцію робочого капіталу на даному підприємстві.

Одним з найважливіших етапів організації обліку поточних зобов'язань є організація обліку зобов'язань з розрахунків. Організація обліку розрахунків буде мати свої особливості та задачі для різних ділянок облікової роботи. Так, організація обліку розрахунків з підзвітними особами передбачає встановлення переліку посад, яким дозволяється видача грошових коштів під звіт; оформлення наказом по підприємству (щоквартально) ліміту підзвітних сум для кожного структурного підрозділу підприємства й підзвітної особи; розробку порядку видачі грошових коштів й представлення авансових звітів; розробку методики й техніки обробки авансових звітів, їх синтетичного й аналітичного обліку.

Раціональна організацій обліку розрахунків з постачальниками та покупцями передбачає такі заходи:

- вибір форми розрахунків, яка найбільш сприятлива для даного підприємства;

- - розробка картотек різних реквізитів всіх постачальників;

- формування методики й техніки аналітичного та синтетичного обліку;

- встановлення порядку документування розрахункових операцій й оперативного контролю за станом розрахунків.

Організація обліку розрахунків з постачальниками повинна забезпечити своєчасну перевірку розрахунків та попередження прострочку кредиторської заборгованості.

Оперативний контроль розрахунків з постачальниками слід здійснювати підрозділами з обліку матеріалів, а розрахунків з покупцями - відділами обліку реалізації продукції. Основним видом контролю буде попередній контроль.

Організовуючи облік розрахунків за претензіями, необхідно встановити:

- порядок їх оформлення первинними документами;

- визначити умови додержання юридичних норм при оформленні первинних документів;

- організувати роботу претензійної комісії.

Організація обліку розрахунків з фінансовими органами - це встановлення на підставі фінансового плану (бюджету) й інших документів переліку платежів до бюджету й видів коштів, що підприємство може отримати; розробка графіка платежів; встановлення наказом по підприємству переліку посадових осіб, які відповідатимуть за правильність розрахунків, своєчасність документального їх оформлення й представлення банку для здійснення платежів; визначення порядку синтетичного й аналітичного обліку стосовно діючої форми бухгалтерського обліку й його технічних засобів

4. Організація обліку праці та її оплати

Основними завданнями організації обліку праці та її оплати є:

організація контролю за якістю та кількістю затраченої праці, за виконанням завдань щодо зростання продуктивності праці, за використання фонду заробітної плати та іншими грошовими коштами, які виділяються для оплати праці працівників підприємства;

своєчасне і правильне віднесення сум нарахованої заробітної плати і відрахувань органам соціального страхування на собівартість продукції, виконання робіт, послуг, а також на інші витрати;

здійснення у встановлені строки всіх розрахунків з персоналом по заробітній платі та інших виплатах;

збір інформації та групування показників з оплати праці, необхідних для поточного і наступного планування, контролю, аналізу та оперативного управління виробництвом, для складання фінансової і статистичної звітності.

Виконання цих зобовязань забезпечується правильно організованим:

обліком особового складу;

обліком робочого часу;

обліком виробітку продукції та нарахування заробітної плати;

суворим дотриманням законодавства про працю;

точним та своєчасним розрахунком з оплати праці.

Бухгалтерський олік на підприємстві починається з розробки облікової політики. Основні питання з обліку праці та її оплати, які можуть наводитися в наказі про облікову політику підприємства:

форми кадрової документації;

форми, системи, розміри заробітної плати та інших виплат;

встановлення режиму роботи;

зміни в організації праці;

нормування і оплату праці;

строк подання первинних документів з обліку праці та її оплати до бухгалтерії підприємства;

порядок обробки та зберігання первинних документів та регістрів обліку з оплати праці;

порядок створення резервів на виплату відпусток, щорічної винагороди за вислугу років, винагород за підсумками роботи за рік.

особа за ведення кадрового діловодства.

Трудові правовідносини підприємства з працівниками регулюються Кодексом Законівпро працю (КЗпП) України. На підставі КЗпП України на підприємстві повинен бути встановлений єдиний порядок оформлення приймання, звільнення і переведення співробітників.

Згідно Закону Украни «Про оплату праці» система оплати праці повинна прийматися на підприємстві в складі колективного договору між власником (або адміністрацією) і профспілкою (або самим колективом) підприємства. Колективні договори підлягають реєстрації в місцевих органах самоврядування.

Правила внутрішнього трудового розпорядку (або положення про персонал) є внутрішнім документом підприємства, який передбачає організацію роботи підприємства, внутрішньообєктивний режим роботи, взаємні обовязки підприємства та працівників, порядок направлення працівників у відрядження, порядок надання відпусток та інше.

Необхідність цього документу на підприємстві передбачена КЗпП. Кожному підприємству необхідно розробити свої правила, які будуть більш наближені до дійсності.

Відповідно до статуту підприємства розробляється його структура, визначається штатний склад та кількість, що оформлюється спеціальним документом, на підставі якого складається штатний розклад підприєства.

Він складається на бланку підприємства і містить перелік посад, відомості про кількість штатних одиниць, посадові оклади, надбавки та місячний фонд заробітної плати.

Синтетичной облік розрахунків з заробітної плати ведеться на рахунках Рахунок 661 «Розрахунки за заробітною платою» - облік нарахування та виплати працівникам підприємства основної та додаткової заробітної плати, премій, допомоги за тимчасовою непрацездатністю, інших нарахувань, а також облік сум утриманих податків, платежів за виконавчими документами, вартості одержання матеріалів, продукції та товарів в рахунок заробітної плати та інших утримань із сум оплати праці персоналу.

Рахунок 662 «Розрахунки з депонентами» - облік нарахованих, але не одержаних персоналом у встановлений строк сум з оплати праці. Регістрами обліку по рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» є журнали 5 та 5А.

Надання відпусток регулюється Законом України «Про відпустки», згідно з яким право на відпустки мають громадяни України, що перебувають у трудових відносинах з підприємствами, а також працюють за трудовою угодою у фізичної особи, іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні.

Види відпусток:

щорічна відпустка - основна і додаткова (за роботу в шкідливих і важких умовах, за особливий характер праці, інші, передбачені законодавством)

додаткова віпустка у звя`зку з освітою

творча відпустка

соціальна відпустка - у зв`язку з вагітністю та пологами; по догляду за дитиною; додаткава відпустка працівникам, що мають дітей.

відпустка без збереження зарплати.

Надання відпусток працівникам підприємства здійснюється згідно ст. 74,75,76,77,78,79,80,81,82,83,84 КЗпП.

Підставою для надання відпустки є заява працівника. На підставі затвердженого графіку відпусток чи заяви працівника на підприємстві видається наказ про надання відпустки. Наказ видається в двох примірниках. Один примірник залишаються у відділі кадрів. При цьому в типовій формі П-2 в розділі ІV «Відпустки» проводяться записи про види відпусток, період, за який вона надається, дати і номери наказу. Другий примірник наказу передається до бухгалтерії підприємства і є підставою для нарахування і виплати відпускних.

При оформленні відпустки також застосовують перелік про надання відпустки (ф.П-7).

Оскільки додаткова відпустка за ненормаваний робочий день до 7 календарних днів, то в колективному договорі слід передбачити перелік посад (вид робіт чи професій) з зазначенням проти кожної конкретної тривалості додаткової відпустки. Наприклад:

головний бухгалтер - 7 календарних днів;

заступник головного бухгалтера - 7 календарних днів;

бухгалтер - 6 календарних днів;

касир - 2 календарних дні.

Додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно до часу, відпрацьованого на роботі, посаді, яка дає право на таку додаткову віпустку.

Згідно з законодавством України передбачено наступні види відрахувань з фонду оплати праці:

збір на обов`язкове державне пенсійне страхування;

внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;

внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно з чинним законодавством із заробітної плати працівників підприємства також проводяться утримання.

Обов`язковими видами утримань із заробітної плати є наступні:

прибутковий податок з громадян;

утримання до Пенсійного фонду;

утримання на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

утримання на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Крім того із заробітної плати можуть здійснюватися утримання, наприклад, аліментів, штрафів та інших сум для відшкодування заподіяного збитку на підставі рішення судів, а також профспілкові внески тощо.

Утримання аліментів здійснюється з усіх видів заробітку та додаткової винагороди як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.

Поряд з тим законодавством передбачено ряд виплат, з яких не здійснюється утримання аліментів (таблиця 4.1).

Таблиця 4.1.

№ зп	Види виплат
1	Вихідна допомога при звільненні і сума неоподатковуваного розміру матеральної допомоги
2	Компенсація працівникові за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа при звільненні отримує компенсацію за відпустку, невикористну протягом декількох років
3	Допомога на лікування
4	Допомога по вагітності та пологах
5	Компенсаційні виплати при відрядженнях і переведенні на роботу в іншу місцевість
6	Польове забезпечення, надбавки до заробітної плати та інші суми, що виплачуються замість добових і квартирних
7	Компенсаційні суми, що виплачується за амортизацію інструментів та знос одягу
8	Матеріальна допомога особам, які втратили право на допомогу по безробіттю
9	Вартість безоплатно наданих квартир і комунальних послуг
10	Одноразова допомога при народженні дитини
11	Державна допомога на поховання
12	Допомога по догляду за дитиною; допомога особам, зайнятим доглядом за трьома і більше дітьми віком до 16 років, доглядом за дитиною-інвалідом, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядомза зворою дитиною; інша допомога на дітей, передбачена законодавством
13	Державна допомога, що виплачується на неповнолітніх дітей у період розшуку їх батьків
14	Щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на територіях радіоактивного зараження
15	Вартість виданого безоплатного обмундирування і натурального посточання
16	Дотації на харчування, вартість путівки до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання

Утримання аліментів здійснюється із сум заробітку, який належить особі, що сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку податків.

Завдання контролю за використанням праці і фонду її оплати - систематичне спостереження за використанням праці і фонду її оплати на кожній ділянці підприємства і за кожним виконавцем окремих господарських процесів.

Оперативний бухгалтерський контроль за використанням праці і фонду її оплати може здійснюватись за допомогою первинних одноразових і зведених документів, накопочувальних і групувальних відомостей, виробничих звітів і технологічних карт. Організувати такий контроль повинен головний бухгалтер підприємства. Оперативний контроль сприяє підвищенню ефективності праці, її економному і раціональному розподілу, виконанню робіт, усуненню непродуктивних випрат праці, зниженю собівартості продукції, забезпеченню підвищення продуктивності праці, підвищенню загальної ефективності діяльності всього виробництва.

Для раціональної організації оперативного бухгалтерського контролю розробляється план контролю, в якому зазначаються об`єкти контролю, його джерела, віконавці, способи і строки складання внутрішньогосподарської звітності. Прикладом внутрішньогосподарської звітності може бути письмовий рапорт особи, яка здійснювала контроль(зразок) або запис цієї особи до журналу обліку порушень, про які вона доповідає головному бухгалтеру та контролює їх.

5. Організація аналітичного обліку зобов'язань

зобов'язання облік довгостроковий поточний

Аналітичний облік за всіма видами позик (кредитів банку) організовується за позикодавцями (банками) в розрізі кредиту (позики) окремо та за строками погашення кредиту (позики).

Аналітичний облік доходів майбутніх періодів необхідно організовувати за їх видами, датами утворення і визнанням доходами звітного періоду.

Аналітичний облік розрахунків з постачальниками та підрядники слід організовувати окремо за кожним постачальником та підрядником в розрізі кожного документу (рахунку) на сплату.

Організація аналітичного обліку розрахунків з постачальниками має забезпечити можливість отримання необхідних даних по: акцептованих та інших розрахункових документах, термін оплати яких не настав; виданих векселях, термін оплати яких не настав; неоплачених в строк розрахункових документах за невідфактурованими поставками; прострочених оплатою векселях; отриманих комерційних кредитах.

Аналітичний облік довгострокових і поточних зобов'язань на підприємстві може вестися в наступних розрізах.

Аналітичний облік довгострокових зобов'язань на підприємстві показано в табл. 5.1.

Таблиця 5.1 - Аналітичний облік довгострокових зобов'язань

Назва рахунку	Аналітичний облік ведеться в наступних розрізах
50 «Довгострокові позики»	За позикодавцями окремо в розрізі кожної позики, за строками погашення позик
51 «Довгострокові векселі видані»	За кожним виданим векселем та за строками їх погашення
52 «Довгострокові зобов'язання за облігаціями»	За видами та термінами погашення облігацій
53 «Довгострокові зобов'язання з оренди»	За кожним орендодавцем та об'єктом орендованих необоротних активів
54 «Відстрочені податкові зобов'язання»	За видами активів або зобов'язань, між оцінками яких для відображення в балансі та цілей оподаткування виникла різниця
55 «Інші довгострокові зобов'язання»	За кожним кредитором, за видами залучених коштів

Аналітичний облік поточних зобов'язань на підприємстві показано в табл. 5.2.

Таблиця 5.2 - Аналітичний облік поточних зобов'язань на підприємстві

Назва рахунку	Аналітичний облік ведеться в наступних розрізах
60 «Короткострокові позики»	За позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позики) окремо, за строками їх погашення
61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями»	За кредиторами та видами заборгованості
62 «Короткострокові векселі видані»	За кожним виданим векселем та за строками їх погашення
63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»	У розрізі країн за кожним постачальником та підрядником, за кожним контрактом, документом на сплату, в грн. та в валюті, обумовленій в договорі
64 «Розрахунки за податками і платежами»	За видами податків
65 «Розрахунки за страхуванням»	За кожним видом зборів і відрахувань, за страхувальниками та окремими договорами страхування
66 «Розрахунки з оплати праці»	У розрізі кожного працівника
67 «Розрахунки з учасниками»	За кожним засновником та учасником, за видами виплат, за джерелами виплат дивідендів - прибуток звітного року, прибуток минулих років, резервний капітал
68 «Розрахунки за іншими операціями	За підприємствами, організаціями, установами та фізичними особами, з якими проводяться розрахунки
69 «Доходи майбутніх періодів»	За видами доходів, датами їх утворення і визнання доходами звітного періоду

Аналітичний облік забезпечення зобов'язань показано в табл. 5.3

Таблиця 5.3 - Аналітичний облік забезпечення зобов'язань

47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів»	Назва рахунку	Аналітичний облік
48 «Цільове фінансування і цільові надходження»	За призначенням і джерелами надходження
49 «Страхові резерви»	За видами резервів

Висновки

На основі проведених досліджень зробимо наступні висновки.

Відповідно до П(С) БО 2 «Баланс», зобов'язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Відповідно до П(с) БО 11 «Зобов'язання» з метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на: довгострокові зобов'язання, поточні зобов'язання, забезпечення, непередбачені зобов'язання, доходи майбутнього періоду.

Основними завданнями організації обліку зобов'язань є:

чітке документування розрахунків;

своєчасна та повна реєстрація даних первинного обліку в регістрах;

правдиве відображення інформації щодо зобов'язань у звітності та примітках до неї.

Відповідальність за правильну організацію та додержання встановленого порядку зберігання бухгалтерських документів покладається на керівників та головних бухгалтерів. Керівник та головний бухгалтер повинні проводити інструктаж співробітників; розподілити та закріпити за співробітниками визначені місця для зберігання документів у шафах та інших сховищах, установити порядок та черговість виносу в безпечні місця.

Бухгалтерські документи зберігаються підшитими в порядку |зростання номерів дебетових балансових рахунків. Підбір документів здійснюється працівником, на якого покладено формування документів.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІV., зі змін. та доп. від 16.10.2012 №5463-VІ

2. План рахунків бухгалтерського обліку активів капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України 30.11.99 р. №291, зі змін. та доп. від 09.12.2011 №1591

3. Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 №108/95-ВР., зі змін. та доп. від 16.10.2012 №4719-VІ

4. «Інструкція зі статистики заробітної плати», затверджена наказом Міністерства статистики України від 11.12.95 №323., зі змін. та доп. від 31.03.2003 №180-р.

5. П(С) БУ 2

6. П(С) БУ 11

7.http //document.ru - все про управління документами.

8. Лень, В.С. Організація бухгалтерського обліку[Текст]: навчальний посібник рекомендовано МОН України/В.С. Лень; - К.: ЦУЛ, 2006. -696 с.

9. Михайлов, М.Г. Організація бухгалтерського обліку на підприємствах малого бізнесу[Текст]:навчальний посібник рекомендовано МОН України / М.Г. Михайлов; - К.: ЦУЛ, 2007. - 320 с

10.А.П. Косяк, А.Є. Ачкасов, «Организация учета» конспект лекций, Харьков, ХНАГХ, 2011

Размещено на Allbest.ru

...