Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

на тему: Бухгалтерський облік поточних зобов'язань

з дисципліни: Бухгалтерський облік та аудит

Вступ

У сучасних умовах ринкової економіки й удосконалювання управління, вироблення нової стратегії розвитку підприємств посилюється роль і значення системи бухгалтерського обліку.

Призначенням бухгалтерського обліку є відображення інформації про активи, зобов'язання та власний капітал підприємства для надання інформації зовнішнім та внутрішнім користувачам. Такий облік базується на відстеженні руху активів і змін у власному капіталі та зобов'язаннях підприємства за минулий історичний період: місяць, квартал, рік.

Одним з методів бухгалтерського обліку є метод балансового узагальнення, тобто підведення підсумків наявності активів, капіталу і зобов'язань на певну дату. При цьому повинна зберігатись рівність між сумою активів підприємства та сумою його власного капіталу і зобов'язань, так як власний капітал і зобов'язання є джерелами формування активів підприємства.

Одним з найбільш ємких ділянок бухгалтерського обліку є облік зобов'язань підприємства, розмір яких характеризує фінансовий стан підприємства. Успіх діяльності підприємства залежить певним чином від своєчасності проведення розрахунків по зобов'язанням із своїми кредиторами.

Зобов'язання за строком повернення поділяються на довгострокові та поточні. До поточних зобов'язань підприємства належать зобов'язання за кредитами, перед постачальниками, з оплати праці, перед бюджетом, за соціальним страхуванням, з учасниками тощо.

Тобто це такі види розрахунків, які супроводжують діяльність кожного підприємства і правильність відображення їх в обліку, а також своєчасність розрахунків характеризує підприємство з позитивного або негативного боку.

Однією з функцій бухгалтерського обліку є контроль за проведенням господарських операцій, який відбувається безпосередньо під час її здійснення. Контроль за станом обліку зобов'язань сприяє достовірному відображенню виникнення зобов'язань у системі бухгалтерського обліку та дотримання строків їх погашення. Контроль на підприємстві може проводиться як ззовні так і всередині самого підприємства, тобто внутрішньогосподарський контроль.

Управління підприємством вимагає оперативної інформації про здійснювані господарські процеси, їх характер, обсяг. Джерелом такої інформації є також дані бухгалтерського обліку. Запровадження системи управлінського обліку на підприємствах сприяє підвищенню ефективності використання власних та залучених коштів, своєчасності погашення зобов'язань та покращення фінансової стабільності підприємства.

Мета курсової роботи полягає у висвітленні бухгалтерського обліку поточних зобов'язань. Завданням курсової роботи є розгляд наступних питань:

- поняття зобов'язань, основні види та форми розрахункових взаємовідносин;

- обліку зобов'язань перед постачальниками та підрядчиками, з оплати праці, за податками та платежами та інших зобов'язань;

Питання обліку поточних зобов'язань висвітлені у роботах таких науковців як Бутинець Ф.Ф., Грабова Н.М., Кузьмінський А.М., Кузьмінський Ю.А., Лишиленко О.В., Пушкар М.С.

1. Зміст податків та значення їх в обліку

За економічною сутність податки є обов'язковими платежами, що вилучаються державою з доходів юридичних чи фізичних осіб до відповідного бюджету для фінансування витрат держави, передбачених її конституцією та іншими законодавчими актами. Податок - це форма примусового відчуження результатів діяльності суб'єктів, реалізуючи своє податкове зобов'язання, в державну або комунальну власність, вноситься до бюджету відповідного рівня (або цільового фонду) на підставі закону (чи акту органа місцевого самоврядування) і виступає як обов'язковий, нецільовий, безумовний, безоплатний та безповоротній платіж. На перший погляд, податки виражають односторонні відносини держави з підприємцями та населенням під час їх сплати, але з іншого боку податки дають змогу мати зворотній зв'язок із платниками завдяки фінансуванню відповідних витрат.

Вся сукупність податків, зборів, відрахувань і платежів державі становлять її податкову систему, яка має свою структуру, тобто класифікацію податків залежно від різних ознак.

При введенні податки наділяються певними функціями або призначенням. Кожен податок виконує передусім фіскальну функцію, тобто забезпечує надходження коштів до бюджету для задоволення потреб суспільства.

Важливо підкреслити стабільність фіскальної функції податків. Остання визначає не тільки формування переліку надходжень до бюджету, а й механізм цих надходжень, який діє на постійній, стабільній основі, та забезпечує централізоване стягнення податків.

Регулююча функція виступає свого роду доповненням попередньої та торкається як регулювання виробництва, так і регулювання споживання. При цьому регулюючий механізм здійснюється незалежно від бажань держави. Часто під регулюючою функцією розуміють лише надання пільг окремим галузям або виробникам. Проте податкове регулювання - більш складний механізм, який враховує не тільки податкове тиснення, але й перспективи того чи іншого виду діяльності, рівні дохідності та інше.

Розподільча функція являється відображенням фіскальної: поповнити казну, а потім розподілити одержані кошти. Але на стадії розподілу ця функція тісно переплітається з регулюючою функцією. Наприклад непрямі податки, які регулюють споживання, створюють фундамент для перерозподілу коштів з одних платників до інших. Це дозволяє говорити про існування первинного і вторинного перерозподілу за допомогою податків.

Стимулююча (де стимулююча) функція створює орієнтири для розвитку або згортання виробництва. Як і регулююча, вона може бути пов'язана з застосуванням механізму пільг, зміною об'єкту оподаткування, зменшенням бази оподаткування, іноді цю функцію розглядають як різновид регулюючої. Як підтверджує світовий досвід, надання податкам стимулюючих і регуляційних функцій потребує тривалого опрацювання порядку їх обчислення, сплати, надання пільг.

Контрольна функція реалізується в ході оподаткування при регламентації державою фінансово - господарської діяльності підприємств і організацій, отриманні доходів громадянами, використанні ними майна. За допомогою цієї функції оцінюється раціональність, стабільність податкової системи, перевіряється, наскільки податки відповідають реалізації цілі при сучасних умовах.

Вся сукупність податків вимагає певної їх систематизації за окремими ознаками.

Розглянемо найголовніші.

В залежності від платника податки поділяються на:

- податки з юридичних осіб (податок на прибуток, ПДВ);

- податки з фізичних осіб (податок з доходів);

- змішані податки, які сплачують і юридичні і фізичні особи (податок з власників транспортних засобів, земельні податки).

В залежності від форми оподаткування:

- прямі (прибутково - майнові) - податки, які стягуються в процесі придбання і акумуляції матеріальних благ, що визначаються розміром об'єкту оподаткування, включаються до ціни товару і сплачуються виробником або власником;

- непрямі (на споживання) - податки, що стягуються в процесі витрачання матеріальних благ, визначаються розміром споживання, включаються у вигляді надбавки до ціни товару і сплачуються споживачем.

Головна різниця між прямими та непрямими податками полягає в участі утворення ціни. Якщо прямі податки закладаються до ціни на стадії виробництва у виробника, то непрямі - тільки на стадії реалізації і як надбавка до ціни товару.

В залежності від компетенції органу, регулюючого вид податку:

- загальнодержавні - податки, що встановлюються вищими органами державної влади по всій її території;

- місцеві (регіональні) - податки, що встановлюються як вищими, так і місцевими органами влади, але вводяться тільки рішенням місцевого органу, діють на відповідній території і зараховуються до місцевих бюджетів.

Така структура податків є характерною для унітарної держави, а різні підвиди регіональних податків виникають в залежності від особливостей суб'єктів федерації. В Україні види податків і зборів, що підлягають сплаті в державний або місцеві бюджети, визначаються Законом України «Про систему оподаткування».

В залежності від способу стягнення:

- часткові (кількісні) - встановлюють розмір податку для кожного платника окремо, враховуючи майновий стан платника та його можливість сплати. Загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників податку;

- розкладні - податки, які нараховуються на цілу корпорацію платників, що потім самостійно здійснюють між собою кінцевий розподіл податкового тягаря.

Історично це перша форма стягнення податку, яка пройшла декілька етапів:

- перший - встановлення загальної суми доходів, які потребує держава;

- другий - розподілення цієї суми між територіальними одиницями;

- третій - розподілення її між платниками. Зараз застосовується на місцевому рівні.

В залежності від каналу надходження:

- державні - податки, які повністю надходять в державний бюджет;

- місцеві - податки, що повністю надходять до місцевих бюджетів;

- пропорційні - податки, що розподіляються між державним і місцевими бюджетами згідно визначеній пропорції;

- позабюджетні - податки, що надходять в визначені фонди.

В залежності від характеру використання:

- загального призначення - податки, які використовуються на загальні потреби, без конкретизації заходів чи затрат, на які вони витрачаються;

- цільові - податки, що зараховуються до позабюджетних цільових фондів та призначені для цільового використання. Сучасне податкове законодавство широко використовує систему цільових податків.

В залежності від періодичності стягнення:

- разові податки - сплачуються один раз протягом визначеного періоду;

- систематичні (регулярні) - сплачуються регулярно через визначені проміжки часу і протягом всього періоду діяльності платника.

В залежності від обліку податкового платежу:

- податки, що фінансуються споживачем (акцизи, ПДВ);

- податки, що включаються до собівартості (податок з власників транспортних засобів, земельний податок);

- податки, що фінансуються за рахунок балансового прибутку, тобто прибутку до сплати податку на прибуток (податок на майно, та на рекламу);

- податки, що фінансуються за рахунок чистого прибутку (збір за право торгівлі, за використання національної символіки).

Принципи побудови системи оподаткування, що вперше були сформульовані А. Смітом в його роботі «Дослідження про природу та причина багатства народів» зводяться до наступних понять: все спільність, справедливість, визначеність, зручність. Ці загальні принципи оподаткування згодом розширювались, трансформувались під впливом соціально - економічних і політичних перетворювань. В даний момент вони відображають особливості і тенденції сучасної податкової системи:

- стабільність і періодичність - основні податкові платежі і правила стягнення податку повинні залишатися незмінними протягом визначеного періоду;

- високий рівень розвитку регулюючої функції;

- гнучкість - передбачає оперативну зміну податкових платежів, засобів їх нарахування.

Системи пільг і санкцій в залежності від зміни ситуації.

- рівновага - забезпечує орієнтацію держави на підтримку за допомогою податків структурно - відтворювальної рівноваги;

- рухливість - відображає чутливість податкових платежів до зміни в галузі формування бази оподаткування чи при появі нових певних форм податків;

- вираження чіткої антиінфляційної спрямованості через податкове вилучення;

- зручність для платника при внесені податкових платежів і для контролюючого суб'єкту при стягненні податку. Процедури розрахунку та сплати податків повинні бути простими і зрозумілими;

- рівність - рівень податкової ставки повинен встановлюватись з урахуванням можливостей платника податків;

- стимулювання, тобто формування економічних і правових інтересів при здійснені певного виду діяльності і отримані більш високих доходів;

- економічність - співвідносити витрати на збір податку і доходів від збору цього податку;

- рівномірність охоплення - передбачає раціональне виділення в ролі об'єкту оподаткування різних елементів вартості чи видів діяльності.

Практика побудови податкових систем та їх функціонування в країнах Західної Європи виділяє декілька специфічних принципів побудови системи оподаткування:

- податки і витрати, пов'язані з їх стягненням, повинні мінімізуватись з метою переорієнтації з фіскальної функції на стимулюючу;

- справедливість використання податкових важелів, недопущення подвійного оподаткування;

- порядок стягнення податку повинен виходити з мінімального втручання в справи платника податку;

- сума сплаченого податку повинна бути еквівалентна вартості отриманих від держави послуг;

- податки повинні характеризуватись чіткою бюджетною спрямованістю.

Особливості оподаткування підприємств досить різноманітні і вимагають адекватного облікового забезпечення, оскільки будь-які відхилення від установлених вимог нормативних актів призводять до відчутних втрат через застосування фінансових санкцій податковими інспекціями як до керівників та облікових працівників, так і підприємств.

У підсистемах фінансового, управлінського та податкового обліку використовуються одні й ті ж елементи методу загальної системи бухгалтерського обліку: документація, оцінка, рахунки, подвійний запис, калькуляція, інвентаризація, баланс, але в неоднаковій мірі з огляду на властивість облікованих об'єктів.

Документація в системі податкового обліку обмежується податковими накладними і книгами обліку придбання і продажу товарів, робіт, послуг, реєстрами обліку валових доходів і витрат. Інвентаризація власне у податковому обліку не застосовується, хоч її не можна ігнорувати при визначенні приросту (убутку) товарів, інших виробничих запасів. Але здебільшого уточнення залишків товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) за даними інвентаризації проводять у фінансовому обліку.

Податковий облік ведуть позасистемно, шляхом вибірки даних, тут не застосовуються такі елементи методу бухгалтерського обліку як рахунки і подвійний запис операцій, що до речі, властиве інколи управлінському обліку в окремих країнах. В Україні як фінансовий, так і управлінський облік (а на великих підприємствах це доцільно і щодо податкового обліку) ведуть у системі кореспонденції рахунків подвійним записом.

Документи податкової звітності, виконують функції первинних документів фінансового обліку, оскільки для складання деяких форм податкової звітності дані фінансового обліку - лише вихідна інформаційна база, а потім ці ж самі форми податкової звітності є основою для записів у аналітичних реєстрах фінансового обліку.

Для уточнення даних податкового обліку використовують первинні документи і облікові реєстри фінансового обліку. Зокрема так уточнюються дані щодо визначення податку на додану вартість, валових витрат, валових доходів, а також інших платежів.

Разом із тим організація податкового обліку на підприємствах ускладнюється тим, що у Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженому наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.99 р., не передбачено окремих синтетичних, чи принаймні субрахунків для обліку валових витрат і валових доходів, які є визначальними при обчисленні оподатковуваного прибутку.

Разом з тим це категорії, які використовуються лише у податковому обліку, вони не ідентичні загальноекономічним категоріям «витрати», «валовий дохід», їх не можна відобразити у системі кореспонденції встановлених рахунків фінансового обліку, а доведеться здійснювати копіткі вибірки даних, необхідних для складання додатків до декларації про прибуток підприємства.

З таким підходом до організації облікового забезпечення податкової звітності не можна погодитись. Адже позасистемне відображення валових витрат і валових доходів неминуче призводить до помилок, які за своїми наслідками досить відчутні як для підприємств, так і для облікових працівників внаслідок застосування фінансових санкцій через викривлення оподатковуваного прибутку.

Трохи краще у новому Плані рахунків вирішений облік розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість. їх ведуть на рахунку 64 «Розрахунки за податками та платежами». Зокрема, за аналітичним рахунком 6411 «Розрахунки з податку на додану вартість», який треба відкрити до субрахунку 641 «Розрахунки за податками», відображають як податковий кредит - за дебетом, так і податкові зобов'язання - за кредитом. При цьому слід звернути уваги на те, що незважаючи на назви субрахунків 643 «Податкові зобов'язання» та 644 «Податковий кредит», відображені тут суми у «Податковій декларації з податку на додану вартість» не вказують. На цих субрахунках записують суми податку на додану вартість за аналогією до колишнього синтетичного рахунка 67 «Податкові розрахунки» у випадку надходження від покупців попередньої оплати (авансу) за продукцію, товари, послуги, або якщо таку оплату авансом здійснено постачальникам (підрядникам) під майбутні поставки товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт (послуг).

2. Бухгалтерський облік розрахунків за податками й платежами на підприємстві

2.1 Облік податку на прибуток

Згідно з Планом рахунків №291 від 30.11.99 р. податок на прибуток обліковується на активному рахунку № 98 "Податок на прибуток". На дебеті цього рахунку ведеться облік належної за даними бухгалтерського обліку суми податку на прибуток від звичайної діяльності та надзвичайних подій, на кредиті - списання на зменшення фінансових результатів діяльності підприємства в кореспонденції з дебетом рахунку № 79 "Фінансові результати". Рахунок № 98 "Податок на прибуток" має такі субрахунки:

№ 981 "Податок на прибуток від звичайної діяльності";

№ 982 "Податок на прибуток від надзвичайних подій".

Облік нарахованої суми податку на прибуток від звичайної діяльності, що визначається від прибутку, відображеного в бухгалтерському обліку (незалежно від суми прибутку для потреб оподаткування) ведеться на субрахунку № 981 без зменшення на суму податку на прибуток, внаслідок обчислення податку на прибуток від алгебраїчної суми прибутку від звичайної діяльності та збитку від надзвичайних подій (згорнутий результат).

Поточні зобов'язання підприємства по податках і платежах відображаються на рахунку № 64 "Розрахунки за податками й платежами", який має такі субрахунки:

№ 641 "Розрахунки за податками";

№ 642 "Розрахунки за обов'язковими платежами";

№ 643 "Податкові зобов'язання";

№ 644 "Податковий кредит".

На кредиті рахунку № 64 "Розрахунки за податками й платежами" відображаються нараховані платежі до бюджету, на дебеті - належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання тощо.

На субрахунку № 641 "Розрахунки за податками" ведеться облік податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного законодавства (податок на прибуток, податок на додану вартість, інші податки).

На субрахунку № 642 "Розрахунки за обов'язковими платежами" ведеться облік розрахунків за зборами (обов'язковими платежами), які стягують відповідно до чинного законодавства та облік який не ведеться на рахунку № 65 "Розрахунки зі страхування".

На субрахунку № 643 "Податкові зобов'язання" ведеться облік суми податку на додану вартість, визначену виходячи із суми одержаних авансів (попередньої оплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню (виконанню).

На субрахунку № 644 "Податковий кредит" ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство має право зменшити податкове зобов'язання.

Аналітичний облік розрахунків за податками й платежами ведеться за їх видами.

Збитки від надзвичайних подій відображаються у Звіті про фінансові результати за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності внаслідок цих збитків.

Приклад. Підприємство отримало прибуток від звичайної діяльності 1 500 тис. грн., але збитки від надзвичайних подій становлять 300 тис. грн. Таким чином, реальний прибуток становить 1 200 тис. грн. Ставка податку на прибуток - 25%.

Запис в обліку.

1. Сума податку на прибуток від звичайної діяльності:

(1 200 000 х 0,25 = 300 000).

Дебет субрахунку № 981" Податок на прибуток від звичайної діяльності" - 300 тис. грн.

Кредит субрахунку № 641 "Розрахунки за податками" - 300 тис. грн.

2. Податок на прибуток при одержанні прибутку від надзвичайних подій:

Дебет субрахунку № 982 "Податок на прибуток від надзвичайних подій" - 75 000 грн.

Кредит субрахунку № 641 "Розрахунки за податками" -75 000 грн.

Проведення 2 можливе за наявності прибутку від надзвичайної діяльності або якщо сума збитку від звичайної діяльності менша від суми прибутку від надзвичайних подій.

Рахунок № 98 "Податки на прибуток" закривається списанням суми на рахунок № 79 "Фінансові результати".

Дебет рахунку № 79 "Фінансові результати" Кредит рахунку № 98 "Податок на прибуток".

У плані рахунків бухгалтерського обліку рахунок № 54 "Відстрочені податкові зобов'язання" призначений не для сум податкової заборгованості, термін сплати яких відстрочено згідно із законодавством, а для відображення тимчасової різниці в сумі податку на прибуток, яка виникає внаслідок не спів падання суми прибутку за даними бухгалтерського обліку та прибутку, який є об'єктом оподаткування.

Цей рахунок тісно пов'язаний з рахунком № 17 "Відстрочені податкові активи" та № 98 "Податок на прибуток".

Приклад. У першому кварталі 2008 р. підприємство отримало дохід від реалізації в сумі 250 тис. грн. та аванси від покупців в сумі 40 тис. грн.

У другому кварталі дохід від реалізації становив 300 тис. грн. (в т. ч. у рахунок авансів, отриманих у першому кварталі), а аванс, сплачений постачальником - 50 тис. грн.

Для спрощення абстрагуємось від інших доходів і витрат. У цьому випадку податок на прибуток, що підлягав сплаті в першому кварталі за ставкою 25%, дорівнює 72,5 тис. грн. (250 + 40 х 25%), але обліковий податок на прибуток дорівнює лише 62,5 тис. грн. (250 х 25%).

Таким чином, виникає відстрочений податковий актив у сумі 10 тис. грн. (72,5 - 62,5), який становив оподаткований прибуток у другому кварталі 2004 р.

Запис в обліку:

Дебет рахунку № 98 "Податок на прибуток" - 62,5 тис. грн.

Дебет рахунку № 17 "Відстрочені податкові активи" - 10 тис. грн.

Кредит рахунку № 64 "Розрахунки за податковими платежами" - 72,5 тис. грн.

У другому кварталі 2008 р. податок на прибуток, що підлягав сплаті становив 52,5 тис. грн. (300 - 40 - 50) х 25%), але на витрати другого кварталу мали віднести 75 тис. грн. (300 х 25%). Тому бухгалтерський запис має такий вигляд:

Дебет рахунку № 98 "Податок на прибуток" - 75 тис. грн.

Кредит рахунку № 64 "Розрахунки за податками й платежами" - 52,5 тис. грн.

Кредит рахунку № 17 "Відстрочені податкові активи" - 10 тис. грн.

Кредит рахунку № 54 "Відстроченні податкові зобов'язання" - 12,5 тис. грн.

Такий підхід до обліку податків на прибуток передбачений Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (МСБО) 12 "Податки на прибуток" (національний П(С)БУ 17 "Податок на прибуток").

2.2 Облік податку на додану вартість (ПДВ)

Податок на додану вартість - це непрямий податок на споживання, який вилучає до бюджету частину доданої вартості, створеної на всіх етапах виробництва та обігу.

Він включається у вигляді надбавки до ціни товарів, робіт, послуг і повністю сплачується кінцевим споживачем. Платник податку - особа, яка зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Платником податку є:

1. будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

2. будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку, за винятком фізичних осіб, які обрали сплату фіксованого чи єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності або здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством.

Особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі:

Коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована такій особі, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 тис. гривень незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.

3. Особа, яка поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж.

Особа, що здійснює операції з реалізації конфіскованого майна.

4. Будь-яка особа, що імпортує товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання в України, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих платниками податку, які ввозять товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню відповідно до митного законодавства (крім ввезення транспортних засобів чи запасних частин до них такими фізичними особами), та нерезидентів, які пересилають поштові відправлення на митну територію України, та утримувачів таких поштових відправлень.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

1. Поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю);

2. Ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту;

3. Вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту.

Об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 Закону "Про ПДВ", за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Податок становить 20 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

При експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування:

1. у тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з:

- поставки для заправки або постачання морських (океанських) суден, поставки для заправки або постачання повітряних суден;

- поставки для заправки та постачання космічних кораблів, а також супутників.

2. поставки товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю.

3. поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу та вантажобагажу за межами державного кордону України;

4. поставки переробним підприємствам вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання;

Звільняються від оподаткування операції з:

1. поставки вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями та спеціалізованими магазинами і куточками, які виконують функції пунктів;

2. поставки (передплати) періодичних видань друкованих ЗМІ та книжок, крім видань еротичного характеру, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників українського виробництва, словників українсько-іноземної або іноземно-української мови, доставки таких періодичних видань друкованих ЗМІ на митній території України;

3. поставки послуг з виховання та освіти дітей дитячими музичними та художніми школами, школами мистецтв, будинками культури; послуг з дошкільного виховання, початкової, середньої, професійно-технічної та вищої освіти закладами, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на поставку таких послуг, а також послуг з розміщення учнів або студентів в інтернатах або гуртожитках;

4. поставки товарів спеціального призначення для інвалідів за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

5. поставки лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України;

6. поставки послуг з охорони здоров'я згідно з переліком, встановленим КМУ;

7. поставки путівок на санаторно-курортне лікування та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років;

8. поставки послуг з поховання за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України будь-яким платником податку;

9. інші операції згідно ст. 5. Закону "Про ПДВ".

Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнених від оподаткування. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана платником податку в звітному періоді.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податковий кредит - сума на яку платник має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

1. дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

2. для операцій із імпортом товарів (супутніх послуг) - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях;

3. Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.

Світова практика знає декілька методів обчислення податку на додану вартість (ПДВ) (з виділенням чи без виділення власне доданої вартості), які дають зовсім ідентичні результати.

Найбільш раціональним вважається заліковий метод, який в основному використовується у зарубіжній практиці, а також в Україні.

Нараховуючи ПДВ таким методом, необхідно враховувати, що основу обчислення складає вартість оподатковуваного обороту, тобто вартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) без включення в неї самого податку при обов'язковій наявності права на відрахування податку, сплаченого постачальникам за придбані товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги). Наприклад, якщо цукровий завод придбав сировини на 66 тис. грн., де 11 тис. грн. ПДВ, а 55 тис. грн. відноситься до матеріальних витрат (сировина), які включаються до собівартості цукру, то додати власні вкладені витрати при виробництві цукру у сумі 30 тис. грн. (додану вартість), цукровий завод нараховує податок з 85 тис. грн. (55 тис. грн. + 30 тис. грн.) за ставкою 20% у сумі 17 тис. грн. (85 тис. грн. х 20%). Продажна ціна цукру складає 102 тис грн. (85 тис. грн. + 17 тис. грн.).

Різниця між одержаною та сплаченою сумами податку - 6 тис. грн. (17 тис. грн. - 11 тис. грн.) належить внеску до бюджету. Визначений у наведеному порядку податок відповідає сумі податку обчисленій з "власне доданої вартості", тобто 30 тис. грн. х 20 % = 6 тис. грн.

До поняття "додана вартість" включається прибуток, заробітна плата, відрахування на соціальне страхування, та інші суми, пов'язані з власним виробничим процесом.

Відповідно до Указу Президента "Про деякі зміни в оподаткуванні" №857/98 від 07.08.98 р., який набув чинності з 01.10.98 р. реалізація продукції, товарів (робіт, послуг) відбувається за попередньою оплатою та без попередньої оплати. Згідно з цим Указом Президента термін дати визначення податкових зобов'язань і податкового кредиту з дати одержання (сплати) коштів переноситься на дату відвантаження (одержання) продукції, товарів (робіт, послуг). Дата виникнення податкових зобов'язань визначається пунктом 7.3 ст. 7, а податковий кредит та дата виникнення податкового кредиту - п. 7.4 та п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № №168/97-ВР від 3 квітня 1997 р.

Згідно з Указом Президента України, який набрав чинності з 01.10.98 р. запропонована методологія кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку за подіями:

Перша подія - надходження попередньої оплати від покупця.

Перша подія - відвантаження продукції, товарів (робіт, послуг) покупцеві без попередньої оплати.

Перша подія - попередня оплата постачальникові покупцем за продукцію, товар, матеріали, послуги.

Перша подія - оприбуткування товарно-матеріальних цінностей без попередньої оплати покупцем.

Приклад. Вихідні дані: загальний оборот - 120 грн., у т.ч. ПДВ - 20 грн.; собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) - 50 грн.

Порядок нарахування податку на додану вартість на товари, ввезені на митну територію України (відповідно до Інструкції про порядок контролю митними органами за справлянням під час митного оформлення товарів, ввезених (пересланих) на митну територію України), та перерахування до бюджету податку на додану вартість, затверджено наказом Державної митної служби України №346 від 9 червня 1999 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №427/3720 1 липня 1999 р.

Товари, які ввозяться (пересилаються) в Україну, оподатковуються ПДВ за ставкою 20% від бази оподаткування, що обчислюється згідно зі статтею 4 Закону України "Про податок на додану вартість".

Датою виникнення податкових зобов'язань при ввезенні (імпортуванні)товарів є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній суми ПДВ, що підлягає сплаті.

2.3 Облік податку на доходи фізичних осіб (ПДФО)

22 травня 2003 року прийнято Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" за № 889-ІV, від 22 травня 2003 р., який введено в дію з 1 січня 2004 року і відповідно втратив чинність Декрет Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26 грудня 1992 р. "Про прибутковий податок з громадян" крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницької діяльністю, який застосовується з урахуванням положень п. 9.12 ст. 9 Закону України № 889-ІV від 22.05.1993 р. та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. (Довідка: Пункт 9.12 ст. 9 "Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності або фізичною особою, яка сплачує ринковий збір"). Крім того необхідно зазначити, що в даний Закон внесено зміни згідно з Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України” та деяких інших законодавчих актів України від 25 березня 2005 року № 2505-ІV. Згідно з прийнятим Законом України поняття «неоподатковуваний мінімум доходів громадян» кануло у вічність і замінено поняттям "єдина соціальна пільга".

Під терміном "заробітна плата", згідно з вказаним Законом, потрібно розуміти також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди.

Дохід фізичних осіб - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих не законним шляхом у випадках, якщо кошти або майно (немайнові активи), отримані платником податку як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не зданий державі згідно із законом, у сумах, підтверджених обвинувальним вироком суду, незалежно від призначеної ним міри покарання, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Починаючи з 1 січня 2004 року і до 31 грудня 2006 року ставка податку з доходів фізичних осіб становить 13% від об'єкта оподаткування, визначена п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ст. 22 цього Закону і п. 22.4 ст. 22 (з урахуванням встановлених розмірів податкової соціальної пільги.

- з 1 січня 2007 року ставка оподаткування - 15% від об'єкта оподаткування (п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб").

Об'єкт оподаткування - це заробітна плата, яка включається у загальний місячний оподатковуваний дохід фізичної особи. При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до Закону справляються за рахунок доходу найманої особи. До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: (пункти 4.2, 4.3, 4.4 з відповідними підпунктами ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"):

- доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані, виплачені платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору;

- доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної (промислової) власності;

- доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами), у тому числі, одержувані спадкоємцями власника такого нематеріального активу;

- сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню. Згідно з нормами ст. 14 цього Закону (не підлягають оподаткуванню доходи як кошти або майно, майнові чи не майнові права), подаровані одним членом подружжя іншому, у межах їх частин спільної часткової чи спільної сумісної вартості згідно із Законом;

- сума страхових внесків (страхових премій) за договором добровільного страхування, сплачена будь-якою особою - резидентом, іншою ніж платник податку, за такого платника податку чи на його користь, крім сум, вказаних у п. П. 4.2.4: а), б), в) ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб";

- сума страхових виплат, страхових відшкодувань або викупних сум, отриманих платником податку за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування, у випадках та розмірах, визначених п. 9.8 ст. 9 цього Закону (податковий агент утримує та сплачує (перераховує) до бюджету податок за ставкою 13% від об'єкта оподаткування (п. 7.1 ст. 7):

а) 60% суми одноразової страхової виплати за договором недержавного пенсійного страхування або довгострокового страхування життя при досягненні застрахованою особою певного віку, обумовленого у такому страховому договорі, чи при її дожитті до закінчення строку такого договору;

б) 60% сум регулярних та послідовних пенсійних виплат (додаткової пенсії) за договором недержавного пенсійного страхування чи регулярних та послідовних виплат за договором довгострокового страхування життя, крім:

- суми регулярних та послідовних пенсійних виплат (додаткової пенсії), за договором недержавного пенсійного страхування чи регулярних та послідовних виплат за договором довгострокового страхування життя, одержувані платником податку - резидентом, що має вік, не менший 70 років;

- суми страхової виплати за договором довгострокового страхування життя, якщо внаслідок страхового випадку застрахована особа отримує інвалідність І групи;

- частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положенням статті II "Оподаткування операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна";

- дохід від надання майна в оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 9.1 статті 9 "Оподаткування доходів від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий наїм (під наїм);

- дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом;

- дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятком доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу - ст. 4.3), а саме у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування (за винятком обумовлених у трудовому договорі чи контракту);

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку;

в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими, та ін. (ст. 4 п. п. 4.2.9);

- дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що спрямовуються на відшкодування прямих збитків, понесених платником податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; крім процентів, одержаних від боржника внаслідок прострочення виконання ним грошового зобов'язання у розмірі, прямо встановленому цивільним законодавством, якщо інший розмір не встановлено таким цивільно-правовим договором; крім пені, яка сплачується на користь платника податку за рахунок бюджету (цивільного страхового фонду) внаслідок несвоєчасного повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або інших сум бюджетного відшкодування; крім сум шкоди, завданої платнику податку актами і діями, визнаними неконституційними, або завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду, яка відшкодовується державою у порядку, встановленому законом;

- сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності, крім сум позовної давності, за якими минув строк давності згідно з законом, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів (обов'язкових платежів) та погашення податкового боргу;

- дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподаткування доходу;

- інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах; крім суми доходів, отриманих платником податку від розміщення ним коштів у цінні папери, емітовані Міністерством фінансів України, виграшів у лотерею; крім дивідендів, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток паїв), емітованих юридичною особою - резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, коли такі нарахування ніяким чином не змінюють пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному капіталі емітента, та внаслідок чого збільшується статутний капітал такого емітента на сукупну номінальну вартість таких нарахованих дивідендів;

- дохід у вигляді вартості успадкованого майна, у межах, що підлягає оподаткуванню цим податком згідно зі ст. 13 "Оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав";

- сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки;

- кошти або майно (немайнові активи) отримані платником податку як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не зданий державі згідно із законом, у сумах, підтверджених обвинувальним вироком суду незалежно від призначеної ним міри покарання.

2.4 Облік місцевих податків, зборів та обов'язкових платежів

Органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів.

Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.

Над міру сплачені платниками суми місцевих податків і зборів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються їм згідно з чинним законодавством.

Іноземні юридичні особи та громадяни сплачують місцеві податки і збори на рівних умовах з юридичними особами та громадянами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами та законодавством України.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків і зборів до бюджету місцевого самоврядування покладається на платників відповідно до чинного законодавства.

Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється державними податковими інспекціями.

До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:

1) збір за припаркування автотранспорту;

2) ринковий збір;

3) збір за видачу ордера на квартиру;

4) курортний збір;

5) збір за участь у бігах на іподромі;

6) збір за виграш на бігах на іподромі;

7) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі;

8) збір за право використання місцевої символіки;

9) збір за право проведення кіно- і телезйомок;

10) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

11) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

12) збір з власників собак.

Збір за припарювання автотранспорту.

Платниками збору за парковку автотранспорту є юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях.

Ставка збору за парковку автотранспорту встановлюється з розрахунку за одну годину парковки, її граничний розмір не повинен перевищувати 3 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в спеціально обладнаних місцях і 1 відсотка у відведених місцях.

Збір за парковку автотранспорту сплачується водіями на місці парковки.

Ринковий збір - це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари.

Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі. Його граничний розмір не повинен перевищувати 20 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян - для громадян і трьох мінімальних заробітних плат для юридичних осіб залежно від ринку, його територіального розміщення та виду продукції (товару).

Ринковий збір справляється працівниками ринку до початку реалізації продукції.

Збір за видачу ордера на квартиру сплачується за послуги, пов'язані з видачею документа, що дає право на заселення квартири.

Граничний розмір збору за видачу ордера на квартиру не повинен перевищувати 30 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час оформлення ордера на квартиру.

Збір за видачу ордера на квартиру сплачується через установи банків до одержання ордера і перераховується до бюджету місцевого самоврядування. Документом про сплату збору є квитанція, видана установою банку.

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі - це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях. Збір за видачу дозволу на торгівлю справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари залежно від площі торгового місця, його територіального розміщення та виду продукції.

Граничний розмір збору за видачу дозволу на торгівлю не повинен перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб'єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, і одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в день - за одноразову торгівлю.

Збір за видачу дозволу на торгівлю справляється уповноваженими організаціями, яким надано таке право.

Збір на право використання місцевої символіки.

Платниками збору на право використання місцевої символіки є юридичні особи та громадяни, які використовують місцеву символіку у комерційних цілях. Дозвіл на використання місцевої символіки видається органами місцевого самоврядування. Об'єктом нарахування збору є вартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг. Для юридичних осіб граничний розмір збору не повинен перевищувати 0,1% вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг із використанням місцевої символіки становить п'ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Джерелом для юридичних осіб нарахування збору є собівартість продукції (робіт, послуг); для фізичних осіб - витрати, пов'язані з підприємницькою діяльністю.

Податковий розрахунок збору за право використання місцевої символіки узгоджено Рішенням Комітету Верховної ради України з питань фінансів і банківської діяльності 24.12.2003 року №06-10/999 і затверджено наказом ДПАУ 24.12.2003 р. №622.

3. Звітність по податках, зборах, платежах до бюджету

Бухгалтерська звітність являє собою систему узагальнених показників, що характеризують підсумки господарсько-фінансової діяльності за минулий період (місяць, квартал, рік). Вона складається шляхом підрахунку, групування і спеціальної обробки даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальною її стадією. Бухгалтерську звітність повинні складати всі підприємства, що одержують доходи від господарської або іншої діяльності за єдиними формами, затвердженими Міністерством фінансів.

...