Облік і аналіз в системі управління собівартістю продукції (на прикладі підприємств хімічної промисловості України)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ВАДИМА ГЕТЬМАНА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність 08.06.04 - Бухгалтерський облік, аналіз та аудит

ОБЛІК І АНАЛІЗ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ СОБІВАРТІСТЮ ПРОДУКЦІЇ

(на прикладі підприємств хімічної промисловості України)

КУЛИНИЧ МИРОСЛАВА БОГДАНІВНА

Київ - 2006

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В сучасних умовах результати роботи кожного підприємства значною мірою залежать від системи управління, яка забезпечує економічну самостійність підприємства, його конкурентоспроможність та стійке фінансове становище на ринку. Вирішення проблеми розвитку та економічного зростання промислових підприємств можливе завдяки удосконаленню управління витратами. Тому перед управлінським персоналом постає завдання пошуку і впровадження системи, яка має відповідати принципам єдності підходів на різних рівнях управління, планування, обліку, калькулювання, оцінки та аналізу; можливості управління витратами на різних стадіях життєвого циклу виробів; органічного поєднання зниження витрат з досягненням високої якості готової продукції.

Методика обліку і аналізу собівартості, виробничих витрат, яку застосовують на підприємствах досліджуваної галузі, не повною мірою відповідає сучасним вимогам. Серед проблем можна виділити такі: недосконалість процесів збору первинної облікової інформації; вибір методів обліку витрат і калькулювання собівартості продукції; організація обліку витрат за центрами відповідальності; визначення поділу витрат на постійні і змінні для прийняття управлінських рішень.

Вагомий внесок у дослідження проблем обліку собівартості зробили вітчизняні вчені, зокрема О. С. Бородкін, Ф. Ф. Бутинець, С. Ф. Голов, З. В. Гуцайлюк, В. І. Єфіменко, М. В. Кужельний, А. М. Кузьмінський, В. С. Ластовецький, В. Г. Линник, Л. В. Нападовська, М. С. Пушкар, Василь В. Сопко, Валерія В. Сопко, Ю. С. Цал-Цалко, Л. М. Чернелевський, М. Г. Чумаченко та інші. У країнах ближнього зарубіжжя ці проблеми досліджено у наукових працях І. А. Басманова, П. С. Безруких, М. А. Вахрушиної, М. Д. Врублевського, К. М. Гаріфулліна, В. Б. Івашкевича, Т. П. Карпової, А. Н. Кашаєва, С. О. Ніколаєвої, П. П. Новіченка, В. Ф. Палія, С. О. Стукова, В. І. Ткача, А. Д. Трусова та інших, серед науковців дальнього зарубіжжя питання обліку собівартості розкрито у працях Х. Андерсена, К. Друрі, Б. Нідлза, Уорда Кіта, П. Фридмана, Ч. Хонгрена, Дж. Фостера, Шим Джей К., А. Яругової та інших.

Вагомість і значимість аналізу собівартості продукції для управління підприємством, методика його здійснення досліджується у працях А. Ф. Аксьоненка, С. Б. Барнгольц, М. І. Баканова, С. А. Бороненкової, А. П. Зуділіна, Є. В. Мниха, В. І. Петрової, Г. В. Савицької, В. А. Чернова, М. Г. Чумаченка, А. Д. Шеремета.

Проте методологічні та методичні положення, пов'язані з обліком і аналізом в управлінні собівартістю хімічної промисловості, потребують подальшого поглиблення і доповнення. Тому зроблено висновок про необхідність подальшого системного дослідження собівартості продукції цієї галузі. Це обумовило вибір теми дисертації, її мету, завдання та основні напрями дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана як складова частина загальнодержавної програми досліджень за темою “Удосконалення обліку і контролю в галузях економіки“ (державний реєстраційний номер 0103U004766).

У межах наукової програми автором виконано дослідження, пов'язані з обґрунтуванням собівартості і витрат, удосконаленням методики обліку собівартості у системі управління підприємством, розробкою напрямів зниження собівартості на основі факторного аналізу, пропозиціями щодо збору оперативної інформації про собівартість та витрати на підприємствах досліджуваної галузі.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних і методичних положень та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення обліку і аналізу в системі управління собівартістю продукції.

Для досягнення мети передбачено розв'язання таких завдань:

уточнити сутність економічної категорії “собівартість” та визначити вплив технологічних і організаційних особливостей хімічної промисловості на формування цього показника;

обґрунтувати потребу на підприємствах хімічної промисловості управлінського обліку і його зв'язок із собівартістю продукції;

визначити методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, обґрунтувати доцільність ведення обліку витрат методом неповної (зрізаної) собівартості;

розробити раціональнішу методику організації обліку за центрами відповідальності, а також збору оперативної інформації про відхилення від норм;

визначити напрями аналізу собівартості продукції і впливу факторів на цей показник як пошук шляхів зниження собівартості у виробництвах виробів із пластмас;

обґрунтувати доцільну економіко-математичну модель оптимальної виробничої програми при мінімальних витратах і максимальних прибутках.

Об'єктом дослідження є собівартість продукції підприємств хімічної промисловості.

Предметом дослідження є методика обліку і аналізу в системі управління собівартістю продукції на підприємствах досліджуваної галузі.

Методи дослідження. Роботу виконано із застосуванням діалектичного підходу до вивчення сучасного стану системи обліку і аналізу собівартості та витрат виробництва на підприємствах галузі. У межах цього підходу застосовано два базових методи - індукція та дедукція. Під час написання дисертації використано:

загальнонаукові методи: аналіз, синтез, групування, порівняння;

абстрактно-логічний - при вивченні теорії і практики ведення обліку виробничих витрат, собівартості продукції;

статистичні методи - при обґрунтуванні необхідності поділу витрат на постійну і змінну частини;

економіко-математичні методи, зокрема лінійне програмування для пошуку оптимальних варіантів отримання прибутку.

Інформаційним забезпеченням дослідження є фактичні показники фінансово-господарської діяльності підприємств, які займаються переробкою та виробництвом виробів із пластмас. У процесі дослідження вивчено праці зарубіжних і українських учених-економістів щодо питань методології управлінського обліку та аналізу витрат на виробництво.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у визначенні, уточненні та теоретичному обґрунтуванні комплексу питань, пов'язаних з удосконаленням обліку і аналізу в системі управління собівартістю продукції.

За результатами дослідження:

вперше:

запропоновано концепцію управління собівартістю продукції, що передбачає комплексний системний підхід до дослідження і впливу на собівартість;

обґрунтовано модель лінійного програмування, яка використовується під час вирішення таких управлінських завдань: визначення асортименту продукції, заміна і поєднання вихідних матеріалів, виробниче планування на підприємствах хімічної промисловості;

удосконалено:

організацію обліку собівартості методом “директ-костинг”, що дає змогу проаналізувати взаємозв'язок собівартості, обсягу виробництва і прибутку і є одним із методів управління собівартістю;

напрями аналізу собівартості продукції і впливу низки внутрішніх і зовнішніх факторів на цей показник, шляхи зниження собівартості у виробництвах виробів із пластмас;

комплекс заходів для оперативного керування собівартістю в цеху, на виробничих дільницях шляхом проведення групування відхилень від норм і зміни норм за місцями виникнення, причинами й винуватцями;

одержало подальший розвиток:

визначення сутності економічної категорії “собівартість” та виявлення впливу організаційних і технологічних особливостей хімічної промисловості на формування цього показника;

обґрунтування існування управлінського обліку на деяких підприємствах та доведення необхідності його впровадження на інших підприємствах досліджуваної галузі.

Практичне значення одержаних результатів. Застосування на практиці запропонованих рекомендацій дає можливість забезпечити відповідне відображення операцій з обліку собівартості сучасним умовам господарювання, своєчасне одержання та аналіз необхідної інформації під час прийняття управлінських рішень. Отримані результати спрямовані на підвищення достовірності, оперативності та аналітичності обліку витрат, надають змогу повніше використовувати внутрішньовиробничі резерви підприємства.

У результаті проведеного дослідження виробництва пластмасових виробів обґрунтовано пропозиції щодо застосування методу обліку і управління витратами за неповною собівартістю у виробництві друкованої продукції на поліетиленових і поліпропіленових плівках, збору оперативної інформації про відхилення від норм витрачання матеріалів у цехах основного виробництва, використання економіко-математичних методів в управлінні собівартістю. Підтвердженням цього є довідки про впровадження: у закритому акціонерному товаристві спільного підприємства “Теріхем-Луцьк” м. Луцька (довідка № 121/03 від 15.03.2005 р.); у спільному українсько-словацькому підприємстві товариства з обмеженою відповідальністю “Хемосвіт Луцькім” м. Луцька (довідка № 327/12 від 05.05.2005 р.); у відкритому акціонерному товаристві “Луцькпластмас” м. Луцька (довідка № 832/08 від 27.04.2005 р.); а також у навчальному процесі Волинського державного університету імені Лесі Українки при викладанні курсів “Управління витратами”, “Бухгалтерський облік у прийнятті управлінських рішень” (довідка № 4/3242 від 15.09.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота - це самостійно виконане наукове дослідження. Положення, результати, висновки та рекомендації є особистим здобутком автора. Особистий внесок автора в наукові праці, написані у співавторстві, відображено у переліку основних, опублікованих за темою дисертації, робіт.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження апробовано на: міжнародній науковій конференції “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (м. Луцьк, 2004 р.); ІІІ науковій конференції, присвяченій пам'яті д. е. н. О. С. Бородкіна (м. Київ, 2005 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Дні науки 2005” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання” (м. Луцьк, 2005 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 2,3 друк. арк., з них особисто автору належать 2,0 друк. арк. У фахових виданнях опубліковано 4 наукові праці.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів і висновків (обсягом 199 сторінок), списку використаних джерел (206 найменувань на 16 сторінках) і 10 додатків на 36 сторінках, а також містить 27 таблиць на 31 сторінці, 22 рисунка на 22 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

облік собівартість продукція

У вступі обґрунтовано актуальність теми, зв'язок із науковими програмами, сформульовано мету і завдання дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У розділі 1 “Концепція управління собівартістю продукції в умовах ринкової трансформації” досліджено сутність собівартості продукції, її класифікацію, системний підхід до управління собівартістю.

Собівартість продукції - це виражені у грошовій формі витрати на її виробництво і реалізацію. Вона складається з витрат, пов'язаних із використанням у процесі виробництва продукції природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних засобів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво і реалізацію.

Вихідною основою собівартості є витрати підприємства. Проте на відміну від витрат у категорії собівартості відображаються не тільки взаємозв'язки і залежності, які стосуються переважно процесу виробництва, а й обігу споживчих вартостей.

Проведений аналіз різних точок зору вчених-економістів на сутність поняття “собівартість” дав можливість зробити висновок, що в умовах ринкової економіки під собівартістю слід розуміти суму всіх явних витрат, пов'язаних не лише з простим відтворенням, як традиційно було прийнято у вітчизняній теорії, а й з отриманням підприємницького доходу, пов'язаного з ризиковим характером процесу виробництва. В бухгалтерському тлумаченні собівартість - це вартісна оцінка ресурсів, які використовуються, для виробництва і реалізації продукції з метою отримання економічної вигоди.

Виникає необхідність розробки загальних підходів, економічно обґрунтованих принципів формування собівартості. Суттєвим є те, що перелік витрат, які включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), повинно визначати саме підприємство, відповідно до економічної сутності понесених витрат і загальних принципів бухгалтерського обліку.

Важливим показником підвищення ефективності виробництва є зниження собівартості продукції. Для визначення шляхів зниження собівартості продукту необхідно знати структуру витрат, вплив виробничих особливостей на собівартість.

Хімічна промисловість є матеріаломісткою галуззю. Дослідження формування собівартості на підприємствах цієї галузі показали, що на структуру собівартості впливає технологія виробництва, а також асортимент тих чи інших видів продукції. Частка витрат на сировину і матеріали в загальних витратах експлуатаційних виробництв (виробництво плівок, труб, листів) вища, ніж по всій промисловості в цілому, а питома вага матеріальних витрат у виробництві виробів із пластмас методами пресування, лиття під тиском, видування є нижчою, ніж у хімічній промисловості.

Статті калькуляції дають змогу оцінювати їхню питому вагу в собівартості продукції.

Дисертант відстоює позицію, що для зниження собівартості, підвищення конкурентоспроможності хімічної продукції й отримання прибутку підприємства хімічної промисловості, за підтримки держави, повинні перебудувати галузь. Це передбачає як модернізацію і раціоналізацію виробництва, так і прискорений розвиток найновіших хімічних виробництв. Основна увага тут повинна приділятися якісним показникам росту хімічного виробництва, підвищенню його науково-технічного рівня й економічної ефективності. Першочерговими заходами зі зниження витрат хімічного виробництва є розробка і впровадження ресурсо- і енергозберігаючих технологій.

Системний підхід до управління собівартістю продукції означає доповнення обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції функціями організації, планування, нормування, стимулювання.

Визначення і реалізація управлінських впливів, заснованих на використанні об'єктивних економічних законів формування собівартості та регулювання витрат підприємства відповідно до його стратегічних і поточних цілей, становить категорію управління витратами.

Досліджувати методи управління собівартістю та витратами можна на основі методів обліку і контролю витрат. До таких методів належать: система обліку стандарт-кост (у вітчизняній практиці нормативний метод обліку витрат), система обліку “директ-кост”, системи планування виробничих ресурсів (“канбан” і JIT), функціонально-вартісний аналіз (ФВА), метод аналізу і оптимізації витрат з усіх статей його застосування (кост-менеджмент), метод АВС, концепція управління витратами життєвого циклу (метод LCC). Аналізуючи кожний метод, дисертант дотримувався позиції, що окремі методи управління витратами і собівартістю висувають різні завдання, вони не виключають один одного, а можуть бути реалізовані паралельно чи взаємодоповнюватися.

Надання самостійності підприємствам у вирішенні поточних питань їхньої виробничої діяльності у визначенні шляхів їх подальшого розвитку зумовлює необхідність створення інформаційної системи для того, щоб прийняті управлінські рішення були обґрунтованими. А це, у свою чергу, приводить до необхідності розвитку управлінського обліку, широкого використання його методів у всіх сферах діяльності підприємства.

Головне в цій системі - правильно визначити суть економічних процесів і тенденцій, які відбуваються на підприємстві, та своєчасно надати кваліфіковані поради керівникові. Це дає змогу спеціалісту вільно вибирати форми, методи і прийоми аналізу та контролю, а також методи обліку та аналізу для прийняття управлінських рішень.

Облік витрат і калькулювання собівартості продукції - один із важливих розділів управлінського обліку. Собівартість виробництва одиниці продукції є основою для прийняття управлінських рішень: випуск якої продукції продовжувати, а якої припинити; доцільність виробництва чи придбання на стороні комплектуючих виробів; встановлення ціни на продукцію; придбання нового обладнання; необхідність і доцільність зміни технології та організації виробництва.

Результати дослідження дають можливість зробити висновок, що впровадження управлінського обліку не тільки забезпечує базу для точного розрахунку виробничих витрат, а й надає діючий інструментарій для вдосконалення управління собівартістю продукції. Проте в окремих ситуаціях під час прийняття рішень необхідна різна інформація про собівартість. Тому не випадково одним із принципів організації управлінського обліку є такий: різна собівартість для різних потреб. З цією метою розроблено концепцію управління собівартістю, яка повинна передбачати комплексний системний підхід до дослідження. Концепція має будуватися на таких основних засадах: визнання витрат, які формують собівартість, визначення її рівня і структури; класифікація собівартості як одного із способів пізнання об'єктів залежно від інформаційних потреб керівництва; розрахунок нормативної собівартості на основі методу обліку повних витрат та обчислення неповної (зрізаної) собівартості з використанням методу директ-костингу в системі управлінського обліку; формування інформації про собівартість продукції для визначення фінансових результатів і складання фінансової звітності; проведення аналізу структури собівартості продукції за калькуляційними статтями та елементами витрат для виявлення впливу специфічних техніко-економічних особливостей виробництва конкретних видів продукції; визначення собівартості одиниці продукції, що характеризує роботу підприємства у напрямку її зниження, вибору оптимальної структури випуску і реалізації продукції з урахуванням оптових цін, які повинні оперативно враховуватися підприємством під час планування своєї діяльності і виконання намічених бізнес-планом обсягів виробництва; планування собівартості продукції та аналіз ефективності використання ресурсів; контроль за формуванням собівартості на основі децентралізації управління та виділення центрів витрат і центрів відповідальності; взаємозв'язок собівартості продукції з ціноутворенням.

У розділі 2 “Методика управлінського обліку витрат на виробництво” досліджуються методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, організація обліку витрат за центрами відповідальності.

На теперішній час серед науковців не склалася єдина думка щодо класифікації методів обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. У дисертації дано оцінку думок учених-економістів стосовно поділу методів обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, які можна згрупувати за трьома ознаками: об'єкти обліку витрат; повнота обліку витрат; оперативність обліку і контроль за витратами.

Метод обліку витрат і калькулювання - це єдиний процес виміру, бухгалтерського відображення витрат виробництва і визначення собівартості виробів чи робіт. Методом обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції в хімічній промисловості дисертант вважає сукупність способів документування і відображення виробничих витрат, які забезпечують визначення фактичної собівартості продукції, а також віднесення витрат на одиницю продукції.

Враховуючи, що досліджувані підприємства з виробництва гумових і пластмасових виробів є матеріаломісткими, при нормуванні витрат важливе місце відводиться нормуванню витрат пластмас у виробництві виробів.

При класифікації факторів, які впливають на використання пластичних мас у виробництві виробів, виділяють первинні і похідні фактори з урахуванням рівня управління, для якого встановлюють норми і нормативи. Коли виріб ставлять на виробництво після проведення функціонально-вартісного аналізу, то його характеристики є первісними. Організація і засоби праці, технологія, за яких досягаються встановлені нормативи, є похідними факторами. Фактори, які впливають на індивідуальні норми витрат полімерних матеріалів при виробництві виробів. На середньозважені (групові) норми витрат впливають структура плану виробництва, структура перероблюваних матеріалів та інше.

Призначення нормативного методу обліку - виявлення і систематизація відхилень від норм. Вони можуть виникати з витрат матеріальних, паливно-енергетичних і трудових ресурсів. Причин і винуватців відхилень багато, їхній перелік залежить від технологічних та інших особливостей виробництва продукції.

Дослідження впливу матеріальних витрат на собівартість продукції на ВАТ “Луцькпластмас” дає змогу зробити висновок, що конструкторсько-технологічна складність виробу зумовлює різні витрати пластмаси у процесі виготовлення деталей однієї маси, з одного матеріалу, в однакових умовах. У зв'язку з цим вироби з пластмас класифікуються за групами складності.

Чиста маса виробу тісно пов'язана з нормою витрат і утворенням технологічних відходів. На норми витрат пластмас під час їхньої переробки суттєво впливає вид обладнання, його моральний і фізичний знос. Прогресивне обладнання дає можливість випускати продукцію при оптимальних режимах технологічного процесу, дотримуватися технологічних параметрів, забезпечувати надійність у роботі. Під час переробки пластмас на морально застарілому обладнанні в 2-4 рази більші простої обладнання, а відповідно більші втрати, брак, норми витрат.

Важливими резервами економії сировини є удосконалення організації, планування і управління виробництвом, механізації і автоматизації всіх стадій технологічного процесу, концентрації і спеціалізації виробництва. Впровадження нових технологічних процесів дозволяє оптимально розробити технологічні режими виготовлення продукції, вибрати найкращі параметри, знизити витрати пластмас, собівартість продукції, збільшити рентабельність, виключити вплив факторів, пов'язаних із організацією і управлінням виробництвом.

Стандарт-кост призначений для виміру повних витрат підприємства. Нормативний облік на основі змінних витрат або облік обмеженої, скороченої собівартості називають директ-костингом.

У вітчизняній і зарубіжній літературі з обліково-аналітичних дисциплін ця система часто зустрічається під назвою “облік обмеженої або скороченої собівартості”. Особливістю системи директ-костингу є те, що собівартість промислової продукції обліковується і планується тільки в частині змінних витрат. Постійні витрати акумулюються на окремому рахунку і за певний період списуються на фінансові результати. Враховуючи те, що постійні витрати не входять до складу собівартості виробів, залишки готової продукції на початок і на кінець, а також незавершене виробництво оцінюються за змінними витратами (табл. 1).

Таблиця 1. Загальна схема одноступінчатого директ-костингу з виробництва пакувальної плівки СП ТзОВ “Хемосвіт-Луцькхім”

Показник	Сума
Обсяг реалізації, кг	1539821
Середня ціна реалізації, грн	9,0
Виручка від реалізації, грн	13858,4
Змінні виробничі витрати (розподілені за носіями витрат 5,22 грн х 1539821)	8037,9
Змінні управлінські витрати (розподілені між носіями витрат 1,56 грн х 1539821)	2402,1
Сума покриття (маржинальний дохід) розраховується за носіями витрат 2,22 грн х 1539821	3418,4
Постійні фіксовані витрати, грн	2536,8
Чистий результат за період	881,6

Підприємства, які займаються виробництвом виробів із пластмас, маючи облікові дані про неповну собівартість і суми покриття (маржинальний дохід) за виробами, вирішують такі управлінські завдання, як оптимізація асортименту продукції, що випускається за наявності вузьких місць, доцільність прийняття додаткового замовлення за цінами, нижчими, ніж звичайні, виробництво комплектуючих на підприємстві чи придбання на стороні, визначення оптимального розміру партії виробів, вибір чи заміна обладнання та інше.

Враховуючи такий підхід, автор вважає, що немає такої системи калькулювання, яка дає змогу визначити собівартість одиниці продукції зі стопроцентною точністю.

Будь-яке непряме віднесення витрат на вироби, найкраще обґрунтуване, викривляє фактичну собівартість, знижує точність калькулювання. Якщо дотримуватися такого погляду, то найточнішою є калькуляція за прямими витратами, що формується при калькулюванні в системі директ-костинг. Тому критерієм точності вирахування собівартості виробів повинна бути не повнота включення витрат у собівартість, а спосіб їх віднесення на той чи інший виріб.

Важливим для управління собівартістю продукції є методика обліку витрат і калькулювання за центрами витрат та центрами відповідальності. Насамперед це відповідальність за виконання завдань зі зниження собівартості за статтями витрат не тільки у своїх функціональних службах, а й первинних виробничих підрозділах. На практиці досліджуваних підприємств утворення багатьох центрів витрат надає керівництву змогу частину витрат на утримання та експлуатацію обладнання, а також інших непрямих витрат зараховувати безпосередньо на ці центри, що передусім створює умови для їхнього прямого віднесення або точнішого непрямого розподілу за об'єктами калькулювання. Автоматизація технологічних процесів із виробництва плівок впливає на участь робітника у виробництві продукції, який тільки підтримує обладнання в робочому стані та змінює програму його роботи. В результаті пряма заробітна плата стає непрямою, її відносять до витрат на утримання та експлуатацію обладнання, а у складі прямих витрат залишається тільки вартість використаної сировини, основних матеріалів і напівфабрикатів. Отже, контролюючи правильність калькулювання, слід насамперед підвищити точність зарахування витрат на утримання та експлуатацію обладнання й цехових витрат на калькуляційні об'єкти.

Як результат особливої актуальності набуває поєднання витрат за групами обладнання, окремими робототехнічними комплексами, тобто за центрами витрат. Таким чином, центри витрат у найбільш загальному понятті є місцями, де ці витрати виникають.

Місця виникнення витрат відрізняються від центрів витрат чітким місцем у структурі підприємства, економічною характеристикою і соціальною суттю. Отже, немає жодних підстав для поєднання цих двох групувань виробничих витрат в одне поняття, вони відрізняються одне від одного і являють собою два самостійних об'єкти обліку.

Місце витрат - функціонально розмежовані внутрішні сфери діяльності організації, в яких виникають певні витрати, організовується планування, нормування і облік витрат виробництва для контролю і управління витратами виробничих ресурсів.

Для підприємства, яке займається переробкою пластмас, місцем виникнення витрат, у межах якого здійснюється аналітичний облік нижчого рівня, є робоче місце машиніста екструдера, машиніста різальних машин, укладальника-пакувальника, машиніста гранулювання пластичних мас і т. д. Для таких підприємств місцем виникнення витрат буде об'єднання робочих місць в єдину технологічну лінію, за якою ведеться аналітичний облік. Крім того, до таких місць відносять витрати виробництва в цілому, витрати ремонтної служби, витрати збутового відділу та інші, за якими ведеться аналітичний облік вищого порядку. Таким чином, відмінність між місцями виникнення витрат пов'язана з тим чи іншим ступенем деталізації.

Центр витрат - це відособлені структурні підрозділи підприємства, де є можливість організувати планування, нормування і облік витрат виробництва; це первинна ланка аналітичного обліку витрат, встановлена для контролю за цими витратами.

Центр витрат може збігатися з організаційною одиницею (цехом, відділом, ділянкою) або бути дрібнішим підрозділом цих організаційних одиниць. Основою виділення центрів витрат є єдність обладнання, яке використовується, виконання ним спільних операцій та функцій. Для підприємств із переробки пластмас у центри витрат доцільно виділити технологічні лінії з виробництва плівок, пресові дільниці, ливарні дільниці, цехи виробництва.

Центр відповідальності - відокремлені структурні підрозділи підприємства, за якими здійснюється групування витрат на виробництво і є можливість в одному обліковому процесі поєднати центр виникнення витрат і відповідальність менеджера (відповідальної особи), який контролює собівартість продукції. Це місце, де виникають правові відносини між учасниками господарського процесу. Центри відповідальності створюються на основі існуючої лінійно-функціональної структури управління на базі функціональних відділів і служб підприємства. На досліджуваних підприємствах такими центрами є майстер технологічної лінії, майстер складського господарства, майстер дільниці пакування, начальник виробництва, начальник ремонтної служби, начальник відділу якості, начальник фінансової служби тощо.

У розділі 3 “Аналіз собівартості продукції в системі управління” розглянуто факторний аналіз собівартості, використання економіко-математичних методів в аналізі та прийняття управлінських рішень на основі аналізу собівартості.

Собівартість продукції слугує основою зіставлення витрат та доходів, тобто самоокупності підприємства, та є одним із узагальнюючих показників інтенсифікації та ефективності використання ресурсів. Аналізуючи собівартість продукції, дисертант виділяє такі основні завдання:

1. Оцінка виконання плану за собівартістю продукції в цілому по підприємству, а також за окремими видами продукції.

2. Вивчення причин відхилення фактичних витрат від планових у розрізі статей, а також за окремими видами і групами продукції.

3. Пошук резервів зниження собівартості продукції та розробка відповідних заходів щодо їх використання.

4. Перевірка обґрунтованості прийнятих управлінських рішень щодо собівартості продукції.

Основним інструментом оцінки діяльності центру затрат є аналіз відхилень. Відхилення можуть виникнути як наслідок зміни трьох основних факторів: обсягу виробництва, цін на ресурси і норм витрат на одиницю випуску. Як правило, всі фактори можуть впливати одночасно.

Аналіз витрат на одну гривню виробленої продукції набуває конкретності і може слугувати підґрунтям для прийняття управлінських рішень, якщо він доповнюється аналізом складу витрат на виробництво.

Важливою складовою при цьому є аналіз взаємозв'язку витрат, обсягу виробництва та прибутку, тобто аналіз порога рентабельності, визначення моменту, починаючи з якого доходи підприємства повністю покривають його витрати. В точці беззбитковості маржинальний прибуток дорівнює постійним витратам.

Розрахунок точки беззбитковості є важливим елементом такого аналізу, але на практиці менеджерів більше цікавить обсяг і ціна реалізації, які забезпечать отримання цільового прибутку.

Іншим можливим рішенням може бути перетворення задачі з багатьма продуктами у формат SVP-аналізу для одного продукту. Ключем для такого перетворення є ідентифікація очікуваної структури продажу, тобто визначення продукту як ринкового пакета товарів, який складається із запланованого співвідношення окремих видів продукції. Щоб застосувати підхід точки беззбитковості в натуральних одиницях, необхідно знати ціну продажу пакета та змінні витрати на один пакет.

На основі дослідження собівартості продукції на підприємствах хімічної промисловості розроблено економіко-математичну модель для оптимальної виробничої програми при мінімальних витратах і максимальних прибутках в умовах асортиментності продукції.

Для дослідження цієї моделі застосовувалися теорія і методи багатокритеріальної оптимізації, зокрема для знаходження ефективних рішень використовувалися множини Парето. Двокритеріальна модель оптимальної виробничої програми виробництва конденсаторної і господарської плівки зводилася до однокритеріальної, яка потім досліджувалася з допомогою методів лінійного програмування (симплекс-методу). Для цього було використано стандартне програмне забезпечення Microsoft Office (електронні таблиці Exel). Модель продемонструвала, що може бути отриманий певний прибуток при відповідних комбінаціях цільових функцій для критеріїв.

Важливим фактором здешевлення виробництва продукції є зменшення витрат сировини, матеріалів, енергії, тобто предметів праці. Ця економія може досягатися за двома напрямами: раціональним використанням названих ресурсів, що дає змогу знизити їхні витрати на одиницю виробленої продукції, а також здешевлення цих ресурсів. Пошук шляхів зниження собівартості на підприємствах, які виготовляють вироби з пластмас, дав можливість встановити, що на практиці доцільно використовувати оперативний аналіз виробничих витрат, тобто систему щоденного вивчення відхилень від виробничого завдання для негайного усунення недоліків і причин, які заважають безперервному й ефективному функціонуванню господарського комплексу підприємства. Для оперативного керування собівартістю в цеху на виробничих дільницях проводять групування відхилень від норм і зміни норм за місцями виникнення, причинами й винуватцями. Групування проводяться щоденно, щодекадно, щомісячно за елементами витрат та статтями калькуляції.

Таким чином, організація сучасного обліку і аналізу має ґрунтуватися на пізнанні розвитку їх функціональної корисності для системи управління, оскільки їхнє (обліку і аналізу) існування можливе лише завдяки тому, що системі управління потрібна їхня функція. Проте, щоб оцінити потребу і можливості розвитку обліку, необхідно усвідомити його елементом управління, адже функція - це не просто дія, це невід'ємна частина управління.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання щодо вдосконалення методологічних і практичних засад обліку і аналізу в системі управління собівартістю продукції. На основі проведеного дослідження, вивчення й узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду пропонується низка висновків теоретичного та науково-практичного характеру згідно з поставленою метою та завданнями дослідження.

1. В умовах ринкової економіки під собівартістю слід розуміти суму всіх явних витрат, пов'язаних із ризиковим характером процесу виробництва. В бухгалтерському тлумаченні собівартість - це вартісна оцінка ресурсів, які використовуються для виробництва і реалізації продукції з метою отримання економічної вигоди.

2. Важливим показником підвищення ефективності виробництва є зниження собівартості продукції. Щоб визначити шляхи зниження собівартості продукту, необхідно знати структуру витрат, вплив особливостей хімічного виробництва на собівартість. Це дає змогу аналізувати тенденції в змінах статей собівартості з метою прийняття управлінських рішень.

3. Упровадження управлінського обліку забезпечує базу для точного розрахунку виробничих витрат, надає діючий інструментарій для вдосконалення управління собівартістю продукції. Обґрунтовано позицію щодо системного підходу до управління собівартістю продукції. На основі цього автором розроблено концепцію управління собівартістю, яка передбачає комплексний підхід до дослідження і впливу на собівартість.

4. Метод обліку витрат і калькулювання є єдиним процесом виміру, бухгалтерського відображення витрат виробництва і визначення собівартості виробів чи робіт. Слід відзначити неодностайність думок учених-економістів щодо класифікації цих методів. Методом обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції в хімічній промисловості дисертант вважає сукупність способів документування і відображення виробничих витрат, які забезпечують визначення фактичної собівартості продукції, а також віднесення витрат на одиницю продукції.

5. Система нормативного обліку і оперативного контролю витрат виробництва ґрунтується на нормативних витратах ресурсів. Результати дослідження окремих методів показали, що виявлення і систематизація відхилень від норм і нормативів, а також вплив на відхилення досягається за допомогою нормативного методу обліку витрат. Ефективне застосування норм в управлінні виробництвом пластмасових виробів вимагає створення нормативного господарства.

6. У роботі розглянуто прикладне значення системи директ-костингу. Дисертантом обґрунтовано доцільність застосування методу обрахунку неповної (зрізаної) собівартості. Використовуючи директ-костинг, підприємства, які займаються виробництвом виробів із пластмас, вирішують такі управлінські завдання, як оптимізація асортименту продукції, що випускається за наявності вузьких місць; доцільність прийняття додаткового замовлення за цінами, нижчими, ніж звичайні, виробництво комплектуючих на підприємстві чи придбання на стороні, визначення оптимального розміру партії виробів, вибір чи заміна обладнання та інше.

7. Важливим для управління собівартістю продукції є методика обліку витрат і калькулювання за центрами витрат та центрами відповідальності. Центр витрат пов'язується з калькулюванням собівартості продукції, а центри відповідальності - з управлінням витратами, тому ці поняття виражають різні економічні процеси. Всередині кожного центру витрат аналіз відхилень доцільно вести в розрізі причин і винуватців. Це дає змогу виробити рекомендації щодо усунення відхилень (якщо воно небажане) або щодо його посилення (якщо воно сприятливе).

8. У системі управління підприємством важливе місце відводиться аналізу собівартості продукції. Аналізуючи собівартість, необхідно вивчати причини відхилення фактичних витрат від планових у розрізі статей та за окремими видами і групами продукції; здійснювати пошук резервів зниження собівартості продукції; перевіряти обґрунтованість прийнятих управлінських рішень щодо собівартості продукції. Автором запропоновано комплекс заходів для оперативного керування собівартістю в цеху, на виробничих дільницях шляхом проведення групування відхилень від норм і зміни норм за місцями виникнення, причинами й винуватцями.

9. Основою економіко-математичного моделювання є математична модель - схематична уява економічного явища чи процесу як результату наукової абстракції характерних ознак економічного життя і механізму його управління. На прикладі підприємства, яке займається виготовленням плівки, розроблено економіко-математичну модель оптимальної виробничої програми при мінімальних витратах і максимальних прибутках в умовах асортиментності продукції.

10. Зростання обсягу виробництва продукції приводить до зниження її собівартості за рахунок постійних витрат та отримання підприємством додаткового прибутку. Ця закономірність покладена в основу аналізу залежності витрат і прибутку від обсягу виробництва. Аналіз порогу рентабельності є зручним інструментом короткострокових розрахунків ефективності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Кулинич М.Б. Сучасний стан обслуговування і модернізації основних засобів в умовах ринкової економіки // Наук. вісн. Волин. держ. ун-ту імені Лесі Українки. Економічні науки. - 2001. - №4. - С. 307-309. - 0,3 друк. арк.

2. Кулинич М.Б. Формування нових стратегій управління витратами // Наук. записки Нац. ун-ту “Острозька академія”, сер. “Економіка”. - 2003. - Вип. 5. - С. 159-167. - 0,4 друк. арк.

3. Кулинич М.Б., Бегун С.І. Місце системи обліку і контролю собівартості продукції в управлінні витратами підприємства // Наук. вісн. Волин. держ. ун-ту імені Лесі Українки. Економічні науки. - 2003. - №7. - С. 20-25. - 0,4 друк. арк. (особисто автору - 0,3 друк. арк., розглянуто багатоваріантність системи обліку витрат та собівартості, наведено особливості методів обліку і контролю витрат).

4. Кулинич М.Б. Сутність управлінського аналізу і його місце в системі управління підприємством // Наук. праці Кіровоград. нац. техн. ун-ту. Економічні науки: Зб. наук. пр. - Вип. 7. Ч. І. - Кіровоград: КНТУ, 2005. - С. 360-364. - 0,4 друк. арк.

Публікації в інших виданнях:

1. Кулинич М.Б. Собівартість продукції в інформаційній обліковій системі підприємства // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання”, 2004 р. - Луцьк, 2004. - С. 223-224. - 0,1 друк. арк.

2. Кулинич М.Б. Роль собівартості продукції в системі менеджменту // Зб. доповідей учасників ІІІ наук. конф., присвяченої пам'яті д.е.н., проф. О. С. Бородкіна, “Розвиток систем обліку, аналізу та аудиту в Україні: традиції, проблеми, перспективи”, 2005 р. - Київ, 2005. - С. 161-165. - 0,3 друк. арк.

3. Кулинич М.Б., Михайлюк В.О. Про оптимальну виробничу програму при мінімальних витратах і максимальних прибутках в умовах асортиментності продукції // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. “Дні науки 2005”. Т. 14. Математичні методи в економіці. - Д.: Наука і освіта, 2005. - С. 44-47. - 0,3 друк. арк. (особисто автору - 0,1 друк. арк., згруповано і систематизовано вихідні дані моделі, розраховано залежності між параметрами).

4. Кулинич М.Б. Управлінська звітність - важливий об'єкт управлінського обліку // Матеріали ІІ міжнар. наук.-практ. конф. “Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання”: Тези доповідей. - Луцьк, 2005. - С. 301-302. - 0,1 друк. арк.

Размещено на Allbest.ru

...